Послуги, що надаються згідно з функціональними повноваженнями державними і комунальними закладами охорони здоров’я



Скачати 24.59 Kb.
Дата конвертації26.05.2020
Розмір24.59 Kb.
17 питання
платні послуги

  1. Послуги, що надаються згідно з функціональними повноваженнями державними і комунальними закладами охорони здоров’я.

  2. Косметологічна допомога, крім тієї, що подається за медичними показаннями.

  3. Анонімне обстеження та лікування хворих, заражених хворобами, що передаються статевим шляхом, а також хворих на алкоголізм і наркоманію (крім обстежень на ВІЛ та СНІД).

  4. Лікування безпліддя, включаючи хірургічні методи, штучне запліднення та імплантацію ембріона.

  5. Оздоровчий масаж, гімнастика, бальнеологічні процедури з метою профілактики захворювань та зміцнення здоров’я дорослого населення.

  6. Консультування і лікування осіб з вокальними порушеннями або з метою їх профілактики, подання фоніатричної допомоги.

  7. Лікування логоневрозів у дорослих.

  8. Операції штучного переривання вагітності в амбулаторних умовах (методом вакуум-аспірації у разі затримки менструації терміном не більш як на 20 днів) та у стаціонарі (до 12 тижнів вагітності), крім абортів за медичними і соціальними показаннями.

  9. Медичні огляди:

  • для отримання виїзної візи (крім службових відряджень державних службовців та при виїзді на лікування за наявності відповідних медичних документів);

  • попередні профілактичні медичні огляди при прийнятті на роботу та для отримання посвідчення водія транспортних засобів (крім випадків, коли медичні огляди проводяться за направленнями органів державної служби зайнятості), медичні огляди для отримання дозволу на право отримання та носіння зброї громадянами, а також відповідні періодичні профілактичні медичні огляди.{Абзац третій пункту 8 в редакції Постанови КМ № 862 від 02.09.2005}

  1. Протезування, в тому числі зубне, слухове та очне.

  2. Корекція зору за допомогою окулярів та контактних лінз.

  3. Стоматологічна допомога, що подається населенню госпрозрахунковими відділеннями, кабінетами закладів охорони здоров’я.

  4. Медичне обслуговування закладів відпочинку всіх типів, спортивних змагань, масових культурних та громадських заходів тощо.

  5. Лабораторні, діагностичні та консультативні послуги за зверненням громадян, що надаються без направлення лікаря, зокрема із застосуваннямтелемедицини (Змiнено за постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 р. № 648 ).

  6. Медична допомога хворим удома, зокрема із застосуваннямтелемедицини (діагностичне обстеження, процедури, маніпуляції, консультування, догляд (Змiнено за постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 р. № 648)

  7. Перебування у стаціонарі батьків у зв’язку з доглядом за дітьми віком понад 6 років, якщо це не зумовлено станом хворої дитини.

  8. Перебування батьків разом з дітьми в дитячих санаторіях та надання їм послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру.

  9. Надання санаторно-курортних послуг (реалізація путівок).

  10. Проведення профілактичних щеплень особам, які від’їжджають за кордон за викликом, для оздоровлення в зарубіжних лікувальних або санаторних закладах, у туристичні подорожі тощо за власним бажанням або на вимогу сторони, що запрошує.

  11. Проведення профілактичних щеплень усім особам, які бажають їх зробити поза схемами календаря профілактичних щеплень в Україні.

  12. Діагностика, профілактика та лікування в госпрозрахункових кабінетах народної і нетрадиційної медицини.

  13. Медичне обслуговування, зокрема із застосуваннямтелемедицини, за договорами із суб’єктами господарювання, страховими організаціями (в тому числі з Фондом соціального страхування України) (Змiнено за постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 р. № 648).

  14. Медичне обслуговування, зокрема числі із застосуваннямтелемедицини, іноземних громадян, які тимчасово перебувають на території України, в тому числі за договорами страхування (Змiнено за постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 р. № 648)

  15. Обстеження, консультування та лікування хворих із сексуальними розладами, за винятком тих, які є симптомами тяжких психічних розладів.

  16. Проведення судово-психіатричної експертизи за межами територіального розподілу.

  17. Проведення судово-медичної та судово-психіатричної експертизи у цивільних справах.

  18. Надання висновку фахівця з питань судово-медичної та судово-психіатричної експертизи на запити юридичних і фізичних осіб.

  19. Проведення судово-медичних досліджень за замовленням іноземних громадян.

  20. Реалізація компонентів та препаратів, виготовлених з донорської крові.

  21. Видача бланків особистої медичної книжки.

  22. Стажування лікарів (провізорів) — інтернів у базових закладах та установах охорони здоров’я, якщо ці лікарі (провізори) — інтерни:

Безкоштовні
- екстренна медична допомога

- вторинна (спеціалізована) медична допомогу - це послуги профільного лікаря, до якого направив сімейний лікар;

- третинна допомога (високоспеціалізована) - медична допомога, яка надається у випадку тривалих, складних захворювань (онкологія, СНІД, ускладнення у післяопераційний період);

- паліативна допомога - обслуговування невиліковних хвороб (знеболення, догляд за пацієнтом, підтримка життєдіяльності, допомога родинам пацієнтів);

- медична реабілітація;

- лікування дітей до 16 років;

- медична допомога у зв'язку з пологами.

22 питання



Права людини у сфері медичної діяльності - це передбачені міжнародними і внутрішньодержавними нормативно-правовими актами положення, що гарантують людині охорону здоров'я і надання медичної допомоги при виникненні захворювання.

Класифікація прав людини у сфері медичної діяльності. Класифікація, що найбільш задовольняє потреби медичного права, є такою:

І. Права людини у галузі охорони здоров'я

1. Право на охорону здоров'я.

2. Право на інформацію про фактори, що впливають на здоров'я.

3. Право на медико-санітарну допомогу.

II. Права окремих груп населення у галузі охорони здоров'я

1. Права членів сім'ї.

2. Права вагітних жінок і матерів.

3. Права неповнолітніх.

4. Права військовослужбовців.

5. Права людей похилого віку.

6. Права інвалідів.

7.Права фізичних осіб, які постраждали від аварії на Чорно­бильській АЕС, що проживають в екологічно несприятливих районах.

8. Права осіб, що відбувають покарання в місцях позбавлення волі, на одержання медичної допомоги.

18
медична допомога – це вид професійної діяльності, який включає сукупність заходів, спрямованих на профілактику, діагностику, лікування і реабілітацію,з метою збереження, зміцнення, розвитку та у разі порушення, відновлення максимально досяжного рівня фізичного і психічного стану людського організму, що здійснюється медичними працівниками, які мають на це право згідно з чинним законодавством.

Як бачимо в самому визначенні поняття медичної допомоги міститься вказівка на: професійність, якість, доступність та безоплатність її надання.


20
Стоматологічна допомога це комплекс заходів, які проводяться на підставі локальних та уніфікованих протоколів, щодо проведення оцінки, діагностики, профілактики та лікування (хірургічних та не хірургічних) захворювань порожнини рота, щелепово-лицевої ділянки та суміжних і пов’язаних з ними впливів на організм людини, з метою задоволення потреб людини у підтриманні та відновленні її стоматологічного здоров’я. Медичні відносини регулюються Конституцією України, Основами законодавства України про охорону здоров’я, Законами України та цілим рядом інших нормативно?правових актів. Конституція України у ст. 49 гарантує право кожного на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування

З метою забезпечення ефективного здійснення права на соціальну і медичну допомогу Хартія зобов’язує держави:

1) забезпечити, щоб кожна особа, яка опинилась без адекватних ресурсів і не здатна набути такі ресурси шляхом власних зусиль чи з інших джерел, зокрема з фондів соціального забезпечення, змогла б отримати необхідну допомогу на випадок хвороби;

2) забезпечити, щоб така допомога не призвела б до скорочення політичних і соціальних прав осіб, що її отримують;

3) передбачити, щоб кожен міг отримати через відповідні державні та приватні служби таку пораду і особисту допомогу, які необхідні, щоб запобігти, ліквідувати чи полегшити особисту чи сімейну потребу

21

Медичні працівники також мають право:

• використовувати інформацію, яка представляє лікарську таємницю, в навчальному процесі, науково-дослідній роботі, у тому числі у випадках її публікації в спеціальній літературі, належним чином забезпечивши анонімність пацієнта (ст. 40);

• проводити медичне втручання, пов’язане з ризиком для здоров’я пацієнта, як виняток, в умовах гострої потреби, коли можлива шкода від вживання методів діагностики, профілактики або лікування буде менше ніж можна чекати у разі відмови від втручання, а усунення небезпеки для здоров’я пацієнта іншими методами неможливе (ст. 42);

• не брати згоду хворого або його законних представників на медичне втручання в невідкладних випадках, коли є реальна загроза життю хворого. Якщо пацієнт після інформування лікарем про медичне втручання відмовляється від лікування, лікар має право узяти від нього письмове підтвердження про відмову, а при неможливості його отримання — засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків (ст. 43);

• застосовувати в медичній практиці нові методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації і лікарські засоби, які знаходяться на розгляді в установленому порядку, але ще не допущені до вживання, на користь лікування особи лише після отримання його письмової згоди (ст. 44)

• проводити медико-біологічні експерименти на людях в порядку, передбаченому законодавством (ст. 45)

• припиняти активні заходи щодо підтримки життя хворого у тому випадку, коли стан людини визначається як необоротна смерть (ст. 52).

Права пацієнта – основні права людини, яка потребує медичної допомоги для охорони власного здоров’я та життя, з точки зору забезпечення доступу до медичного обслуговування, рівноправності, якості та ефективності такої допомоги.
Принципи підходу до прав пацієнта:



  • Основна цінність життя;

  • Тісний взаємозв'язок фізичного і духовного здоров’я;

  • Забезпечення безпеки життя і здоров’я;

  • Повага честі і гідності;

  • Недоторканність людини і її особистого життя;

  • Індивідуальність і вибір;

  • Визнання пацієнта як рівноправного учасника при ухваленні рішення про медичне втручання;

  • Регулювання прав і обов'язків пацієнта, з метою охорони здоров’я й інтересів самого пацієнта й інших осіб;

  • Регулювання прав пацієнта механізмами їхнього забезпечення і захисту;

  • Твердження принципу взаємної довіри у взаєминах пацієнта і медичного працівника;

  • Оперативний і об’єктивний розгляд фактів порушення прав пацієнтів і відповідальності за порушення прав;

  • Контроль і незалежна експертиза якості медичної і лікарської допомоги.

У відповідності до чинного законодавства України пацієнт має право на:

a) на охорону здоров’я, повагу честі та гідності, гуманне відношення з боку медичного й обслуговуючого персоналу;


b) вибір лікаря, у тому числі сімейного і лікуючого лікаря, з урахуванням його згоди, а також вибір лікувально-профілактичної установи відповідно до договорів обов’язкового і добровільного медичного страхування;
c) обстеження, лікування в умовах, що відповідають санітарно-гігієнічним вимогам;
d) проведення на його прохання консиліуму і консультацій інших фахівців;
e) полегшення болю, пов’язаного з захворюванням і (або) медичним утручанням, доступними способами і засобами;
f) збереження таємниці про факт звернення за медичною допомогою, про стан здоров’я, діагноз та результати, отримані при його обстеженні і лікуванні;
g) інформована добровільна згода на медичне втручання;
h) відмову від медичного втручання, крім невідкладних випадків, коли реальна загроза життю є наявною;
i) одержання інформації про свої права й обов’язки, стан свого здоров’я, а також на вибір осіб, яким в інтересах пацієнта може бути передана інформація про стан його здоров’я;
j) безпосереднє ознайомлення з медичною документацією;
k) одержання медичних і інших послуг у рамках програм добровільного медичного страхування;
l) допуск до нього адвоката або іншого законного представника для захисту його прав;
m) допуск до нього священнослужителя, а в лікарні - на надання умов для відправлення релігійних обрядів, у тому числі на надання окремого приміщення, якщо це не порушує внутрішній розпорядок лікувально-профілактичного закладу;
n) відшкодування збитків у випадку заподіяння шкоди його здоров’ю при наданні медичної допомоги;
o) оскарження неправомірних дій.

 




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка