Побічні дії серцевосудинних лікарських засобів: нітратів, ліпідознижуючих, серцевих глікозидів нітрати, або точніше, нітровазоділятатори



Скачати 27.53 Kb.
Дата конвертації09.06.2020
Розмір27.53 Kb.
ПОБІЧНІ ДІЇ СЕРЦЕВОСУДИННИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ:

НІТРАТІВ, ЛІПІДОЗНИЖУЮЧИХ, СЕРЦЕВИХ ГЛІКОЗИДІВ

Нітрати, або точніше, нітровазоділятатори – група препаратів, які володіють вазоділятуючою дією, а тому володіють чіткою антиішемічною дією, за рахунок якої вони здатні купувати і попереджувати приступи стенокардії, значно підвищувати переносимість хворим фізичного навантаження і покращувати якість їх життя.

Нітрати класифікуються за хімічною структурою, медикаментозною формою, тривалістю дії. Із препаратів, які відносяться до групи органічних нітратів, у теперішній час використовуються три: нітрогліцерин, ізосорбіда динітрат і ізосорбід-5-мононітрат.

Нітрати легко проникають через слизові оболонки, а також через шкіру, тому вони доступні у багатьох медикаментозних формах.

Ці лікарські форми можна поділити на такі:

1. Нітрати, які всмоктуються через слизову оболонку рота. До них відносяться таблетки нітрогліцерину для прийому під язик, так звані буккальні (тобто призначені для аплікації на слизову оболонку щік чи десен) лікарські форми нітрогліцерину та ізосорбіду динітрату, аерозолі нітрогліцерину і ізосорбіду динітрату для розжовування.

2. Для прийому всередину. Це різні таблетки і капсули ізосорбіда динітрата і ізосорбіда – 5-мононітрата, нітрогліцерину.

3. Для нашкірного застосування. Мазі нітрогліцерину і спеціальні наклейки (пдастирі) нітрогліцерину для аплікації нашкіру. Такі пластирі розраховані на дію протягом 24 годин.

4. Для внутрішньовенного введення. Ампули з розчином нітрогліцерину і ізосорбіда дінітрата.

Нітрати також можна підрозділити за тривалістю дії:

1. Препарати короткої тривалості дії (до 1 год.) Сюди відносяться таблетки нітрогліцерину для прийому під язик, різні аерозолі нітрогліцерину і ізосорбіду динітрату.

2. Препарати помірно пролонгованої дії (від 1 до 6 год.)

Сюди відносяться звичайні таблетки дінітрату (наприклад вітчизняний препарат нітросорбід), таблетки ізосорбіду-5-мононітрату, а також таблетки нітрогліцерину із сповільненим вивільненням для прийому всередину (сусак, нітронг, нітрокор і інші).

До цих препаратів відносяться також буккальні форми.

3. Препарати значної пролонгованої дії: спеціальні таблетки або капсули ізосорбіду-динітрату (кардикет, ізокет) і ізосорбіду-5-мононітрату (ефокс), пластирі з нітрогліцерином (депоніт). Дія таких таблеток і капсул може продовжуватися до 15 год., а пластирів – до 24 год.



Побічні дії нітратів

Нітрати не є токсичними препаратами. Теоретично вони можуть викликати метгемоглобінемію, проте, ця дія можлива тільки при призначенні їх у дозах, у десятки раз більше терапевтичних.Реальні побічні дії пов’язані з їх здатністю викликати вазодилатацію. Частіше всього вони проявляються у появі головного болю, інколи достатньо інтенсивного. При першому прийомі нітратів головний біль з’являється у більшості хворих. При регулярному прийомі біль значно зменшується, а інколи і зовсім проходить. У деяких хворих, проте, при регулярному прийомі нітратів інтенсивність головного болю не зменшується (як правило, у таких хворих в анамнезі виявляються травми голови). У таких випадках від прийому нітратів слід відмовитися.При надлишковому вазодилятуючому ефекті нітрати можуть викликати головокружіння, слабкість. У рідких випадках виникає нудота. При сильному зниженні тиску може виникати колаптоїдний стан. В останньому випадку хворого необхідно в першу чергу уложити, ноги припідняти. Ця процедура значно зменшуєвираженість вазодилятуючого ефекту нітратів і практично завжди приводить до покращання стану хворого. Колапс у відповідь наприйом нітратів виникає звичайно у хворих, які раніше не приймали нітратів, або у тих, у яких був тривала перерва у прийомі нітратів.



Розвиток звикання (толерантності) до нітратів. Під звиканням, або толерантністю розуміють погіршення ефекту препарату при регулярному його застосуванні. Ступінь розвитку звикання до нітратів значною мірою варіабельна у різних хворих.Так, показано, що при регулярному призначенні нітросорбіду по1-20 мг 4 рази на добу протягом місяця у 10-15% хворих на стабільну стенокардію розвивається повна втрата ефекту, у 60-70%– ефект значно погіршується і тільки у 10-15% хворих ефект препарату залишається незмінним. Вираженість звикання до нітратів тим більше проявляється, чим більш тривало і постійно підтримується концентрація препарату у крові. Тому при призначенні трансдермальних форм нітратів, які підтримують рівномірну концентрацію препарату в крові протягом доби, дуже швидко може розвинутися звикання. Звикання до нітратів може розвинутися дуже швидко – протягом декількох днів або навіть годин. Таке спостерігається у тих випадках, коли тривало підтримується рівномірна концентрація нітратів. Наприклад, нерідко при внутрішньовенному введені нітратів у блоках інтенсивної терапії перші ознаки погіршення ефекту з’являється уже через 1-12 год. Після початку введення. Звикання до нітратів – явище більш або менш зворотнє. Якщо розвинулося звикання, то після відміни препарату чутливість до нього звичайно відновлюється протягом кількох днів.

ПОБІЧНІ ДІЇ ПСИХОТРОПНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Значним досягненням нашого часу є становлення психофармакології і широка клінічна апробація психотропних засобів.

Психіатри і невропатологи отримали зрештою достатньо активні ЛЗ, які дозволяють цілеспрямовано вплинути на нервово-психічні процеси. Згідно з сучасною класифікацією психотропні препарати поділяються на такі групи:

1. Нейролептичні засоби.

2. Транквілізатори.

3. Седативні засоби.

4. Антидепресанти.

5. Препарати літію.

6. Засоби, стимулюючі центральну нервову систему.

Багато вчених вважає, що якби не велика користь, яку приносить психотерапія, то частота і серйозність побічних реакцій, які спостерігаються у пацієнтів, могли би різко обмежити застосування психотропних засобів.



Можливі побічні реакції психотропних засобів можна

об’єднати в такі групи:

– психопатологічного характеру (депресія, зміни стану свідомості)

– невропатологічного характеру (різноманітна екстрапірамідна симптоматика, судомний синдром)

– соматичного характеру (у тому числі перебігаючі за типом медикментоної алергії).

Існує ще один важкий наслідок побічної дії, властивий усім психотропним засобам, який має не тільки медичне значення, але і велике соціальне значення, – це медикаментозна залежність. Утворюючи у людини своєрідний певний психічний стан, психотропні засоби здатні викликати деяку подібність ейфорії і

абстиненції, які є роковою причиною медикаментозної залежності. Наркоманії, які викликаються психотропними засобами, описані для всіх без винятку препаратів даної групи.

Пригнічуючий вплив нейролептичних, або антипсихотичних речовин використовується при афективних розладах і станах збудження. Саме у зменшенні збудження і полягає антипсихотичний ефект цих речовин. Основну групу нейролептичних засобів складають похідні фенотіазіну (пропазин, аміназин), а головним їх представником є аміназин. Аміназин (хлорпромазин, мегафон, плегомазин) знижує больову чутливість і потенціює дію знеболюючих, наркотичних і снодійних засобів. Він володіє седативним ефектом, сприяє розслабленню скелетної мускулатури, знижує температуру тіла, виявляє протиблювотну, протиікотну, антигіпертензивну дії. Сума цих властивостей дозволяє широко застосовувати аміназин в хірургічній, акушерській, терапевтичних клініках. Але головними галузями застосування аміназину є невропатологія і психіатрія. Типові побічні ефекти розвиваються

залежно від фази дії аміназину. Перша фаза триває 10-12 годин і супроводжується різким почащанням пульсу, падінням артеріального тиску можливий розвиток ортостатичного колапсу. Лихоманка, вимушені рухи м’язів обличчя і плечового поясу, диспепсичними розладами. Друга фаза – це фаза адаптації організму. Але, якщо застосування тривале, то на 2-3-му тижні може

наступити друга хвиля побічних явищ, які умовно можна розділити на виражені системні порушення і мало диференційовані загальні явища.

Системні порушення спостерігаються у жінок у 2-3 рази частіше, ніж у чоловіків. Тут у першу чергу розглядаються гематологічні порушення: лейкопенія, агранулоцитоз, підвищення згортання крові. Ці побічні явища, хоча і не часто (1-6% хворих з різними даними), вимагають уваги, тому, що можуть приводити до смертельного наслідку.

Другим за частотою (0,2-5%) важким побічним ефектом є токсичний вплив на паренхіму печінки і алергізуючий вплив на клітини жовчних ходів, що приводить до розвитку алергічної жовтяниці, яка у 4% хворих закінчується летально.

Третім за частотою побічним ефектом є ураження шкіри і слизових оболонок у вигляді дерматозного і дерматозно-папульозного дерматиту, глоситу, кон’юнктивіту, набряку Квінке. Ці прояви носять дуже виражений характер і зустрічаються у 2-4,6% хворих.

Необхідно відмітити, що ці алергічні реакції на аміназин можуть мати контактний характер. Професійні захворювання під дією аміназину зстрічаються у 1-3% працівників, зникають після призупинення контакту, але поновлюються з вираженістю при поновленні контакту.

До найсерйозніших побічних реакцій при тривалому застосуванні великих дозаміназину є психічні порушення. Частіше всього вони проявляються в глибокій депресії, на тлі якої розвиваються напади психомоторного збудження, часто зі спробами самовбивства. Описуються епізодичні помутніння свідомості з деперсоналізацією і дереалізацією. Ці ускладнення спостері-

гаються частіше у хворих неврозами.Як рідкі наслідки побічних дій фенотиазинової терапії описуються: цукровий діабет, некротичний нефроз, еритропенія, еозинофілія, диспротеїнемія, шкірний меланоз, атрофія зорового

нерву, порушення ЕКГ, пізній хореоїдний синдром, стійкі екстрапірамідні порушення.

До загальних побічних явищ відносяться неясні блукаючі больові відчуття і парестезії, диспепсичні і дизуричні симптоми, тимчасове падіння або підвищення температури тіла, порушення акомодації, інколи стерті ендокринні порушення.

Другою підгрупою нейролептичних препаратів є алкалоїди

раувольфії зміїної.

Головний представник цієї групи є резерпін. Інші представники раувольфії зміїної (дезерпідин, ресцинамін) повторюють ефекти резерпіну, тому застосовуються обмежено. Резерпін (серпазил, рауседил, раунорин, раупазил, сезараупін) – речовина своєрідної дії. Він володіє седативним ефектом; збуджує деякі ділянки головного мозку, про що свідчить підвищення больової чутливості і зменшення знеболювального ефекту морфіну і інших анальгетиків; збільшує ефект судомних отрут (стрихнін,коразол) і зменшує протисудомний ефект, він не блокує адренорецепторів, а володіє чіткою холінергічною дією. Встановлено, що резерпін помітно знижує рівень норадреналіну і серотоніну

в тканинах мозку та інших тканинах, що приводить до порушення передачі симпатичних імпульсів у тому числі і судинно звужуючих. Резерпін стимулює підкоркові парасимпатичні центри. В результаті такого поєднання центральних і периферич них впливів резерпін знижує артеріальний тиск, викликає бради-

кардію і посилює моторику і секрецію в шлунку і кишківнику. Резерпін широко використовується як надійний гіпотензивний засіб і як нейролептик в психіатрії. Саме в психіатричній практиці широко розкриваються побічні дії резерпіна, тому що тут він застосовується у великих дозах. Негативна його дія проявляється на психіці, серцево-судинній системі, шлунково-кишковому тракті.



Найбільш типовою побічною дією резерпіна є глибока депресія, яка виникає у психічно хворих людей на більш пізніх етапах лікування і при застосуванні великих доз. Депресії передують заспокоєння збуджених хворих, сонливість, зняття емоційної напруги. Депресія як правило супроводжується синдромом Паркінсона. Розвиток депресії пояснюється зниженням норадреналіну і серотоніну в тканинах мозку. У хворих, які приймали резерпін як гіпотензивний засіб депресія не розвивалася, але розвинулася сонливість і пригніченість настрою.

До частих побічних дій резерпіну належать різка гіпотонія і брадикардія, які поєднуються між собою, і є загрозою розвитку ортостатичного колапсу і гострої серцево-судинної недостатності. Можливе виникнення порушення серцевого ритму – екстрасистолічна аритмія.

Особливої уваги заслуговує побічна дія резерпіну на шлунково-кишковий тракт. У процесі лікування у хворих виникають болі в животі, нудота, проноси, які пояснюють ваготропною дією резерпіну. У окремих випадках можливі такі більш серйозні ускладнення, як загострення виразкової хвороби аж до кровотечі. Це пояснюється тим, що резерпін різко і тривало стимулює

шлункову секрецію. Такий сильний парасимпатичний ефект супроводжується розширенням судин слизової оболонки шлунку.

Поєднання цих факторів і приводить до загострення виразкової хвороби і розвитку кровотечі.



Алергічні побічні дії резерпіну проявляються рідко у вигляді набряку слизової оболонки носа і окремих частин шкіри. Ці реакції пояснюють не стільки алергічною природою, а порушенням під дією резерпіну виділення гіпофізом (гіпоталамусом) гормону вазопресину. До рідких побічних реакцій відносять дизуричні явища, порушення менструального циклу, статевого потягу. Загальною для всіх нейролептиків побічною дією є медикаментозна залежність. Відміна препаратів після тривалого прийому супроводжується синдромом абстиненції непереборним бажанням повторного прийому препарату. Залежність від нейролептиків розвивається не так швидко і не так яскраво виражена, як при застосуванні класичних наркотиків (морфіну чи кокаїну), але досить сильна і вимагає удосконалення лікувальних заходів щодо застосування цієї групи психотропних засобів із метою призначення їх тільки за абсолютними показами.

Транквілізатори, або атарактичні препарати, являють собою найбільш популярну групу психотропних засобів. Незалежно від хімічної структури всі транквілізатори утворюють загальний заспокійливий ефект, який проявляється у зменшенні напруження, хвилювання, тривоги і страху, афективної нестійко-

сті і збудженості. Такого роду комплексний ефект наступає без заторможення свідомості, логічного мислення і здатності до абстрактних розумових висновків. Механізм дії транквілізаторів пов’язують з заторможенням інтерневрального переносу імпульсів у ділянці підбугор’я, проте за даними електроенцефалограми вони впливають і на інші ділянки головного мозку. Загальний комплекс транквілізуючого ефекту показує, що речовини цієї групи не володіють антипсихотичними властивостями, сфера їх застосування обмежується непсихотичними станами з переважанням астено-депресивних і астено-іпохондричних явищ .невротичного або соматичного ґенезу. Такі стани можуть часто супроводжувати захворювання внутрішніх органів, але можуть

бути окремими симптомами неврологічних синдромів. У психіатричній практиці транквілізатори призначаються як допоміжні засоби в період ремісії захворювань, наприклад у період ремісії шизофренії. Серед похідних пропандіола ведучим препаратом є мепротан (мепробамат, транквілін, мільтаун). Побічні дії при лікуванні мепротаном незначні. Хворі скаржилися

на головокружіння, слабкість, в’ялість, нудоту, тобто ті скарги, які характерні для неврастенічних станів. Мепротан є малотоксичним, крім того, якщо його поєднувати в терапії з нейролептиками, попобічні дії останніх виникають помітно рідше. Мепротан у рідких випадках може викликати алергічні реакції по типу кропив’янки, артралгії, набряк Квінке і диспепсичні розлади. Всі ці



явища швидко проходять після відміни препарату.Останнім часом досить часто використовуються транквілізуючі ефекти похідних дифенілметану (амізіли). Ці речовини блокують М-холінореактивні системи висхідної частини ретику-

лярної формації, чим знижeють активність коркових структур. В результаті нормалізуються різко підвищені при неврозах умовно рефлекторні реакції. Амізил характеризується слабкою антифобічною дією. У хворих з психоневрологічними порушеннями він знижує стан тривоги, зменшує емоційний стрес. Терапевтичні дози амізилу викликають в’ялість, загальну втомлюваність, апатію, а також викликають холінолітичний ефект – тобто викликають сухість слизових оболонок, порушення акомодації, збільшення частоти пульсу. Великі дози супроводжуються ознаками психічної заторможеності: приглушеністю, зниженням здатності зосередитися, втратою реального мислення. В таких випадках подальше лікування необхідно припинити.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка