Плоске різьблення



Сторінка1/2
Дата конвертації27.04.2020
Розмір0.61 Mb.
  1   2


Плоске різьблення

Одним з найдавніших способів оздоблення дерев'яних виробів вважається плоске різьблення, що виконувалося найпростішими інструментами – сокирою чи ножем. На Гуцульщині його називають: "сухим" або "чистим". Елементами такого різьблення є прості геометричні фігури, утворені поєднанням горизонтальних, вертикальних та скісних (під кутом 45-600) ліній. У неглибокі лінії – заглиблення іноді втирають вугільний пил або сажу з льняною олією, що надає рисунку графічної виразності, чіткості, наближаючи його до гравюри. Такий прийом оздоблення можна побачити на старих гуцульських скринях та столах.

В основ його – давній вид "чистого" плоского різьблення, так зване "кільчасте письмо".

Неглибокі, тоненькі лінії, що утворюють діагональну або прямокутну дрібну, легеньку сітку на поверхні деревини, дають коли уявлення про такі найдавніші орнаментальні мотиви, як "січені зубці", "зубці з головами", "головкате", "огірочки", "бесаги", "кривулька", "медівники", "бані", "п’явки", "душ" та ін.

У деяких елементах ("січені зубці", "огірочок" та ін.) основною рисунка є "ільчасте письмо", але в більшості орнаментів "ільчасте письмо" використовується як фон, на якому лінії сітки паралельні лініям малюнка. "Кільчасте письмо" органічно співіснує з основним рисунком і можна сказати, що воно створює орнаментальний мотив, підкреслює його особливості.

Особливо багате декоративне оформлення можна отримати від поєднання плоского різьблення з тригранно-виїмчастим. Геометричний орнамент тут складається з трикутників, ромбів, квадратів тощо. У деревині вибирають пірамідальні скибочки, і тому орнамент виходить заглибленим з похилими стіночками. У криволінійно окреслених елементах орнаменту деревину вибирають похило з двох боків так, щоб найбільше заглиблення було в центрі елемента, наприклад, у кожній пелюстці розетки, квітки, косиці тощо. Різноманітне поєднання простих елементів і водночас чітких геометричних, дає можливість створювати нові й нові варіанти композицій орнаменту.

На Гуцульщині здавна із різноманітних геометричних елементів створилися усталені орнаментальні мотиви. До найдавніших належать ті, що складаються з форм прямокутника, квадрата, трикутника, вони називаються: "журавлі", "зубчики", "моршінка", "кривулька", "зубчики", "завиваник", "ширинка", "копанці", "крижики", "глибока різьба", "сікачці", "очкате", "віконця". Основна частина цих орнаментальних мотивів має стрічкову композиційну дубову, їх вживання для оздоблення країв виробів, щоб підкреслити центр композиції.

До іншої групи можна віднести орнаментальні мотиви, що утворюються за допомогою півкола еліпса, а саме: "гадючки", "дужки", "копитця", "плайи", "жолобки", "парканець", "ряска-сльози". Окрему групу становлять мотиви, які мають у своїй основі коло, поєднане з квадратом або прямокутником, як –от: "соняшник", "сонечко", "віночки", "пацьорки", "калачики", "зорки", "кучері", "ружа", "грибки". Ці найскладніші мотиви вживають для створення центральної частини композиції.

Щоб виконувати складні орнаментальні композиції, початківець повинен засвоїти деякі прийоми геометричного різьблення. Тримаючи різак у правій руці, виконують вправу: ріжуть окремі лінії уздовж й упоперек шарів деревини. Дошку потрібно тримати перпендикулярно до напряму руху різака.

Для початкових вправ краще брати дошку з деревини липи або осики розміром 10 х 20 х 2 см. Вирізувати легше уздовж шарів деревини, важче – упоперек. Треба вчитися правильно тримати різак і водити ним у різних напрямках з неоднаковим нахилом.

Під час роботи треба стежити за тим, щоб своєчасно змінювати напрям руху різака, згідно з вирішуваним рисунком незалежно від напряму шарів деревини.



Техніка глухої рельєфної різьби

Техніка глухої рельєфної різьби. Спочатку виконують малюнок у плоско рельєфній різьбі з підібраним фоном, а потім продовжують розробляти рельєф на площині орнамента. Вибірку фона, обруб контура, зазвичай, потрібно виконувати з допомогою киянки. Створення рельєфу рослинного орнаменту або зображення тварини і людини, неможливе без певних знань співвідношення висоти і глибини рельєфа, для цього, перед тим як приступити до роботи, потрібно намагатись отримати хоча б невеликі навички в виготовленні об`ємних фігур з пластиліну чи глини. Ці навики допоможуть швидше виконувати рельєфні композиції на деревині. Підготовка оригінала узору в масштабі дозволяє копіювати виліплений зразок і виконувати практично будь-який мотив орнаменту або його деталь. У рельєфній різьбі головну роль відіграє розробка рельєфа на деталі, для цього при виконанні малюнка потрібно вміти орієнтуватися в разташуванні високих та низьких ділянок, забезпечуючих гру світотіней. Рельєфну різьбу інколи для спрощення роблять накладною. Елементи декора випилюють по контуру, роблять рельєф і окремими деталями накладають на підготовлений фон. Вироби скульптурної різьби являють собою об`ємну станкову або декоративну скульптуру із дерева натурального вигляду і циліндричної форми або його розколу. Виготовлений виріб або скульптура проглядається з усіх сторін, може мати дуже високий або зовсім низький рельєф. У цій техніці виконують і маленьку дитячу дерев`яну іграшку, і велику – вище людського зросту – станкову або декоративну скульптуру. Уміло виконані сувеніри, меблі, корнепластика у взаємодії зі скульптурною різьбою доповнюють і неабияк прикрашають інтер`єр будинка, створюють затишок, приносять радість і гарний настрій. Техніку скульптурної різьби вважають самою складною. Починаючи виготовлення скульптурних композицій, необхідно добре володіти всіма прийомами контурної, геометричної, плоскорельєфної і рельєфної різьби, оскільки скульптурі належить обробка всієї поверхні, повний огляд потребує якісного, добре обміркованого деталізування і застосування, різноманітних технологій. Учень повинен враховувати розмір скульптури з можливим її використанням, розміщенням у навколишньому середовищі, насамперед, визначити призначення і місце розташування майбутнього виробу, а також порівняти його з заготовкою деревини: скульптура повинна максимально вміститись в масштаб заготовки. Різні доповнення, нарощування, підклейки дерева можливі тільки в самих виняткових випадках. Розпочинати скульптурну різьбу потрібно лише тоді, коли учню до найменших дрібниць буде зрозумілий задум: форма, розмір, техніка обробки. Щоб під час роботи не підстерігала невдача і щоб до кінця не пошкодити заготовку, використовують надійний і випробуваний прийом - ліпку з глини чи пластиліну моделі майбутньої скульптури – точної копії чи зменшеної у певному масштабі. Модель дає можливість відчути об’єм, уточнити техніку, розробку і деталіровку рельєфа, визначити, який інструмент потрібен для виготовлення різьби. Скульптуру, особливо декоративну, краще всього різати з м’яких порід деревини, але для архітектурно-декоративних деталей, які несуть опір, стовпів та інших – потрібні тверді породи. При цьому дерево повинно бути добре висушене, без гнилі, оскільки під час різьби це обов’язково ускладнить роботу і відобразиться на її якості. Спочатку будь-яку за розміром заготовку для скульптури надійно закріплюють у вертикальному чи горизонтальному положенні, щоб учень міг спокійно підійти до неї з будь-якого боку. Наступним етапом роботи є нанесення основних контурів майбутньої скульптури і вирубка сокирою грубої форми скульптури. Якщо скульптура невеликих розмірів, застосовують стамезки прямі, напівкруглі, відлогі, а інколи кутові. Після вирубу основних форм починають виявляти деталі за допомогою великих стамезок з наступною деталіровкою рельєфу більш меншими стамезками. Якщо деревина дуже міцна і суха, її рекомендується змочувати водою ( при виявленні форм об’єма зволоження деревина вибирається ).Готову скульптуру деякий час витримують у сухому місці. Якщо деревина була вологою, на ній можуть з`явитися тріщини. Після висихання ці тріщини заклеюють клинками з такої ж породи деревини, з таким розположенням слоїв деревини і малюнку. Ці вклейки будуть мало замітні. Висушену скульптуру обробляють і наносять захисне покриття в залежності від того, де вона буде знаходитись.

Виконання ікони в техніці глухої рельєфної різьби

Починаючи свою творчу роботу я в першу чергу уявляв якою вона має бути в кінцевому результаті. Намалювавши кілька ескізів, зупинився на одному з них і почав над ним працювати, вдосконалюючи його і шукаючи оптимальні варіанти для його виконання. В ескізі промальовуються усі нюанси роботи. Свою роботу я малював у різних ракурсах, щоб підібрати оптимальні варіанти для з’єднання елементів в єдине ціле, щоб конструкція була міцна і проста у виконанні.



Другим етапом роботи я вважаю є ліплення рельєфу ікони пластиліном. Таким чином потім легше зрозуміти форму та співвідношення об’ємів. Взагалі майстри кажуть, що саме ліплення є творчим процесом, а різьблення це просто перенесення пластилінової ліпки в більш довговічніший матеріал, яким може бути дерево, камінь, мармур, та інші.

Я чітко переконаний, якщо робота проліплена, то вирізати її після цього зовсім не важко.

Наступний етап – підготовка заготовок для подальшої роботи. Потрібно провести точні розрахунки для столярки, щоб в подальшій роботі вони підійшли і добре стикувались одна з одною. Важливо добре зібрати щит для рельєфу, він має бути набраний з брусочків, приблизно такого перерізу, щоб ширина не перевищувала дві товщини. Саме при таких габаритах склеєні між собою бруски не піддаватимуться деформації, яка діє на деревину різними природними чинниками, перепадами температури, нерівномірною вологою, та інші. Процесу деформації перешкоджають також клейові шви. Важливо підібрати бруски і за кольором, бо під прозорим оздоблювальним матеріалом (лаком, воском) буде видно поля брусків, які не співпадають кольорами, особливо проявляє колір лак.

Коли підготовлена столярна робота, приступають до нанесення малюнку, головне чітко прорисувати контури рельєфу. Після нанесення малюнку потрібно приступати до різьблення. В першу чергу потрібно посадити площини по глибинах, а тоді вже надавати їм форми, відповідно до ліпки, дотримуватись анатомії. Не буду конкретно розписувати весь процес, бо в підпункті описана технологія глухої рельєфної різьби. Хочу звернути увагу на картинки, які зображають мою послідовність роботи. Спочатку я працював над рельєфом ікони, потім виготовив рамку і вставив у неї рельєф. Після цього кріпив цей рельєф у рамці до загальної зовнішньої рамки через точені розлорки, які розміщенні по периметру внутрішньої роботи. Потім підставлялись ажурні фони таким чином, що просвіти, які навколо розлорок нагадують зальною формою хрест. Оздоблення проводилось у три етапи. Спочатку я надавав забарвлення роботі морілкою, а потім після її висихання протирав виступаючі місця так, щоб відчувались об’єми. Вся робота полакована.

Цікава вся ця дерев’яна композиція тим, що вона досить проста у конструкції, але водночас оригінальна. Тут поєднана ажурна різьба з глухою рельєфною, столяруванням та точінням.

Така робота, потребує точного розрахунку деталей, щоб вони підійшли одна до одної. Для полегшення роботи потрібно прослідкувати, щоб ескіз в натуральну величину був намальований дуже точно.

На мою думку, техніка глухої рельєфної різьби – це одна з найскладніших технік різьблення, особливо, якщо виконувати рельєф фігури.

В цьому випадку дуже важливо знати особливості виконання рельєфу, закони перспективи та способи узагальнень та піднутрень ліній, що створюють загальне візуальне враження. Якщо правильно виконати рельєф, то він видається об’ємним зображенням. В цій техніці важливо мати натреноване око, що чітко відчуває висоти площин та переходу форми однієї в одну.

Виконуючи ікону, я додержувався чіткої послідовності та технологічних особливостей, яких вимагає дерево. В художній обробці дерева при виконанні робіт враховуються властивості дерева. Відштовхуючись від цього, можна сказати, що матеріал диктує майстру як працювати.

Я завжди кажу, що всі речі з дерева можна намалювати, але не все намальоване можна вирізьбити. Іноді виконується тоненькі елементи, але вони тримаються на міцній основі.

В моїй роботі ажурні елементи знаходяться в обрамленні таким чином, що навіть при падінні вони не зламаються. Проте, руку, яка перед грудьми Ісуса я все таки сплюснув і схематизував, бо цього вимагало її розміщення, інакше вона б відламалась.

Звідси випливає, що при виконанні художньої роботи в дереві потрібно використовувати всі знання, здобуті в процесі навчання, а також пристосовуватись «під деревину», яка має свою структуру і вимагає певного вирішення. Щоб розрахувати товщини тапере різи елементів, які б відповідали правильній конструкції потрібний великий досвід, який приходить з роками роботи і тоді такі питання вирішуються на підсвідомості




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка