Первісні етапи історії біохімії збігаються з історією органічної хімії. До середини XIX ст



Скачати 59.78 Mb.
Сторінка1/588
Дата конвертації09.01.2021
Розмір59.78 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   588

Вступ
Первісні етапи історії біохімії збігаються з історією органічної хімії. До середини XIX ст. органічною хімією називали науку, що вивчала речовини, що входять до складу тваринних і рослинних організмів, тобто речовини живого ("органічного") світу. Пізніше, у зв'язку з розвитком синтетичної хімії сполук карбону, зміст терміну «органічна хімія» змінився — так тепер називають хімію сполук карбону, а науку, що вивчає хімічний склад живих організмів і хімічні процеси, що протікають у них, стали називати фізіологічною, а потім біологічною хімією! Біологічна хімія вивчає не тільки органічні, але і неорганічні (мінеральні) сполуки, що містяться в організмах. Зрозуміло, і після цієї диференціації органічної і біологічної хімії їхній розвиток відбувається в тісній взаємодії, поєднуваній безліччю загальних методів і загальних задач.

Історію біохімії (і органічної хімії) прийнято відраховувати з кінця XVIII ст., коли вперше були виділені з організмів у чистому виді деякі сполуки — сечовина, лимонна кислота, яблучна кислота й ін. У той час ще не було представлень про будову цих речовин. Тривалий період розвитку біохімії — аж до середини XX ст. — заповнений відкриттям нових речовин у живій природі, дослідженням їхньої структури і хімічних перетворень в організмах. Найважливішими досягненнями цього періоду є встановлення загального плану будови головних біополімерів — білків і нуклеїнових кислот та основних шляхів хімічних перетворень речовин в організмах (метаболізм). У цей же період відбулася подальша диференціація біохімії: у ній стали виділяти статичну біохімію, що вивчає хімічний склад організмів; динамічну біохімію, що вивчає метаболізм; функціональну біохімію, що вивчає зв'язок хімічних процесів з фізіологічними (біологічними) функціями.

Середина минулого століття є переломним етапом в історії біохімії. Розвиток молекулярного рівня досліджень за останні 30—40 років призвів до перебудови структури не тільки біохімії, але і всієї біології — її методів, емпіричної основи, теоретичних елементів, форм практичного використання, класифікації розділів біології.

Характерною ознакою біохімії цього періоду є перехід до широкого вивчення структури і властивостей індивідуальних представників білків і нуклеїнових кислот, до з'ясування функції кожного індивідуального білка і нуклеїнової кислоти в живій клітині. Передумовою для цього послужив стрімкий розвиток методів поділу речовин і вивчення їхньої структури, а також специфічних для біохімії методів виділення і дослідження надмолекулярних структур — клітинних органел. Якщо в попередній період функціональна біохімія тільки зароджувалася, то тепер вона стає ведучим напрямком у біохімії. Як і раніше зберігаються і підсилюються зв'язки з органічною хімією, але одночасно різко зростає значення зв'язків біохімії з іншими біологічними науками — цитологією, фізіологією, генетикою. Найбільш яскравим вираженням цього є розкриття молекулярних механізмів таких фундаментальних властивостей життя, як спадковість і мінливість.

У 50—60-х роках минулого століття, коли була встановлена структура ДНК, що дозволила пояснити механізм реплікації генів, виникла нова назва для позначення цього напрямку досліджень — молекулярна біологія. Спочатку молекулярною біологією називали область біохімії, що вивчає молекулярні основи загальнобіологічних явищ — спадковості, мінливості, біологічної еволюції. Однак дуже швидко значення терміну змінилося і його стали застосовувати в більш широкому змісті, аж до того, що деякі біохіміки вважають терміни "молекулярна біологія" і "біохімія" синонімами.

До середини XX ст. у біохімії переважало дослідження хімічних перетворень речовин в організмі, що супроводжуються зміною ковалентної структури сполук (метаболізм). Однак згодом з'ясувалося, що не менше значення в обміні речовин і функціонуванні організму мають фізико-хімічні процеси, не пов'язані зі зміною ковалентної структури сполук. Область біохімії, що вивчає фізико-хімічні і молекулярно-фізичні основи життєдіяльності, називають «фізико-хімічною біологією».

Тут названі основні напрямки біохімії, що мають загальнобіологічне значення. Крім того, у залежності від конкретних об'єктів і завдань дослідження виділяють і інші розділи біохімії, наприклад біохімія вірусів, біохімія рослин, біохімія тварин.

До середини XX ст. теоретичну основу медицини складали головним чином морфологічні і фізіологічні дисципліни. Тепер до них додалася і біохімія, точніше медична біохімія (біохімія людини). Вона містить у собі всі загальнобіохімічні напрямки, але в тій їхній частині, що має відношення до здоров'я і хвороб людини. Отже, медична біохімія вивчає молекулярні основи розвитку і функціонування здорового людського організму, молекулярні механізми хвороб, біохімічні методи діагностики і лікування (клінічна біохімія), біохімічну екологію людини.

Таким чином, біохімія в цілому вивчає хімічні і фізико-хімічні процеси, результатом яких є розвиток та функціонування живих систем усіх рівнів організації. Як бачимо, сучасна біохімія являє собою розгалужену галузь знань, розділи якої тісно пов'язані один з одним і не можуть бути чітко розмежовані.

Зміст цього підручника в значній частині близький до того, що називають функціональною біохімією і медичною біохімією.





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   588


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка