Пероксид водню Механізм дії



Скачати 18.38 Kb.
Дата конвертації05.06.2020
Розмір18.38 Kb.
1.

Пероксид водню



Механізм дії .
Вивільняє під впливом каталази атомарний кисень і окиснює субстрати мікробної клітини
Показання.
Промивання та
полоскання при
стоматитах, парадонтозі,
тонзиліті; обробка гнійних
ран та опікових
поверхонь,
зупинка носових кровотеч при введенні в порожнину носа на тампонах.

КАЛІЮ ПЕРМАНГАНАТ

Механізм дії .У присутності легких органічних речовин, що окиснюються (компоненти тканин, гній), легко відщеплює кисень і перетворюється на діоксид марганцю, який залежно від концентрації розчину чинить терпку, подразнювальну або припікаючу дію. Кисень, що вивільнюється, має протимікробні та дезодоруючі властивості.

Показання. Інфіковані рани, опіки, виразки. Дерматомікози. Вагініт, уретрит, цистит, баланопостит. Фарингіт, ларингіт, тонзиліт. Отруєння опіоїдами, фосфором (застосовують для промивання шлунка). Для припікання місця укусу комах і змій.

2.

Механізм дії кислот заключається в денатурації білка, що приводить до незворотніх змін в протоплазмі клітин, в тому числі і мікробних. Сила антимікробної дії неорганічних кислот залежить від концентрації Н+ іонів та пов'язана зі ступенем дисоціації кислот. Легко дисоціюють сильні кислоти: азотна, сірчана, соляна. Вони є сильними бактерицидними засобами. Одночасно їх розчини чинять різку токсичну та подразнюючу дію на клітини та на тканини тваринних організмів, на дерево, метал, фарби. Азотна кислота при контакті з тканинами утворює твердий поверхневий струп. Цю особливість місцевої дії НNO3 використовують для припікання бородавок та дрібних доброякісних пухлин у дітей. Органічні кислоти здатні проникати крізь клітинні оболонки мікробів всередину мікроорганізмів у вигляді недисоційованих молекул. Піддаючись всередині клітини дисоціації, вони денатурують білки протоплазми мікроба. За активністю вони значно поступаються неорганічним кислотам



Саліцилова кислота в малих концентрація (1- 2 %) здійснює кератопластичну дію( стимулює ріст і епітелію), сприяє загоюванню ран та виразок . У великих Концентрація( 5- 10%) проявляється її кератолітична дія ,що призводить до безболісного відшарування епітелію при гіперкератозі.

застосовують при інфекційних ураженнях шкіри: звичайних вуграх, піодермії.


3. Протимікробної дія солей важких металів пов'язана з утворенням альбумінатів при взаємодії з білками тканин. Фармакологічний ефект під час дії солей важких металів на тканини залежить від властивостей металу, кислотного задишка, концентрації солі, ступеня дисоціації, розчинності, від того, як сильно виражена денатурація білків. Солі важких металів можуть спричинити геліфікацію (ущільнення) білків на поверхні клітини, тобто справляти в'яжучий вплив, при цьому утворюється плівка, проявляється протизапальна дія. Солі важких металів здатні подразнювати нервові закінчення та тканини. Крім того, солі важких металів можуть викликати денатурацію білків значної маси тканин і мати припікаючу дію (аж до некрозу). Протимікробної дія солей важких металів залежить від ступеня їх дисоціації і концентрації іонів металу в розчині. Сила протимікробної дії препарату залежить від щільності утвореного альбумінату. Під час утворення пухких альбумінатів метал може вільно проникати в глибину тканини, пошкоджуючи її. Щільні альбумінати обмежують проникнення металів у клітину. За щільністю утворених альбумінатів важкі метали розташовуються в такій послідовності (за зменшенням): алюміній, свинець, вісмут, залізо, мідь, цинк, срібло, золото, ртуть (ряд Шмідеберга). Алюміній та свинець утворюють щільні альбумінати, ртуть – пухкі альбумінати, інші метали залежно від концентрації можуть утворювати як щільні, так і пухкі альбумінати.

Найсильнішими антисептиками цієї групи є препарати ртуті (ртуті дихлорид, ртуті амідохлорид, ртуті оксид жовтий). Ртуті дихлорид (сулему) раніше застосовували для дезінфекції білизни й інших предметів догляду за хворими, крім металевих (сулема зумовлює корозію металів).

4. Місцева дія солей важких металів залежить від концентрації — в'яжуча, подразлива та припікальна. В'яжуча дія пов'язана зі здатністю йонів металів утворювати альбумінати. За підвищення концентрації розчинів солі металів справляють подразливу і припікальну дію. Якщо така взаємодія зосереджується лише у поверхневих шарах шкіри чи слизових оболонок, і зсідання білків має оборотний характер — виникає в'яжучий чи подразнювальний ефект. При дії розчинів у більш значних концентраціях у процес взаємодії втягується значна маса клітин і може виникати їх загибель - розвивається припікаюча дія.
5.

Резорбтивна дія — блокування тіолових, амінних та карбоксильних груп ферментів і структурних білків. Тіолові групи блокуються порівняно низькими концентраціями металів, у той час як для пригнічення карбоксильних, амінних та інших груп необхідні суттєво більші дози . У результаті порушується білковий, вуглеводний та жировий обміни, зазнає змін цілісність клітинних мембран.



Резорбтивна дія розвивається внаслідок пошкодження якої-небудь системи або органу.

тіолові сполуки –унітіол, мекаптид,тетацин кальцію, натрію тіосульфат та симптоматичну терапію.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка