Перинатальні інфекції новонароджених torch – патогени



Скачати 23.87 Mb.
Дата конвертації03.11.2020
Розмір23.87 Mb.

Перинатальні інфекції новонароджених

TORCH – патогени:

  • Toxoplasma
  • Other – інші (>2000 збудників)
  • Rubeolla
  • Cytomegalovirus
  • Herpes Simplex Virus

Інші поширені перинатальні патогени:

  • Streptococc gr. B (agalacticae)
  • Echerichia coli
  • Clebsiella
  • Stafilococcus aureus
  • Listeria monocytogenes
  • Chlamidia trachomatis
  • Ureaplasma
  • Micoplasma
  • Candida

Загальні риси TORCH - інфекцій:

  • Основне джерело зараження – вагітна, породілля.
  • Інфікування плода і новонародженого викликається як гострою, так і активацією хронічної інфекції матері.
  • Більша частина внутрішньоматкових інфекцій перебігає в латентній чи субклінічній формі.
  • Активація персистуючої інфекції можлива при любому порушенні гомеостазу у матері.

Часто – асоціації, мікст-інфекції, при яких виникають хибні імунологічні реакції.

  • Часто – асоціації, мікст-інфекції, при яких виникають хибні імунологічні реакції.
  • Часто ВУІ приховується за діагнозами –внутріутробна гіпоксія, асфіксія, пологова травма.
  • Характер і ступінь ВУІ залежить від виду і вірулентності мікроорганізму, масивності обсіменіння, шляхів проникнення інфекції в організм вагітної, терміну гестації при інфікуванні, імунологічної реактивності жінки.
  • В більшості випадків ВУІ маніфестує в умовах імунодефіциту.

У половини жінок із передчасним перериванням вагітності відмічається плацентит.

  • У половини жінок із передчасним перериванням вагітності відмічається плацентит.
  • Найбільш небезпечним є первинне інфікуваня під час вагітності, при якому інфекційний агент знаходиться в крові тривало і у великій кількості.
  • Легка чи безсимптомна форма інфекції вагітної може привести до тяжкого ураження плода, його інвалідизації і навіть загибелі.

Інфекційні агенти володіють вираженим тропізмом до ембріональних тканин, тому що клітини плоду і плаценти мають високий рівень метаболізму і служать ідеальним середовищем для їх розмноження .

  • Інфекційні агенти володіють вираженим тропізмом до ембріональних тканин, тому що клітини плоду і плаценти мають високий рівень метаболізму і служать ідеальним середовищем для їх розмноження .
  • В період ембріо- і плацентогенезу запальна реакція в плода відсутня, тому можлива загибель плоду, формування вроджених вад розвитку,первинна плацентарна недостатність.
  • В ранньому фетальному періоді (ІІ триместр) плід може специфічно відповідати на інфекцію гуморальними, імунними, тканинними змінами.
  • Орган-мішень – ЦНС.
  • У відповідь на інфекцію можливий розвиток імунологічної толерантності, що утруднює дігностику.
  • В ранньому фетальному періоді частіше розвиваються генералізовані форми інфекції, оскільки ще відсутня здатність локалізувати інфекційний процес.
  • В пізньому фетальному періоді (ІІІ триместр) запальні зміни носять проліферативний характер і викликають звуження чи обтурацію каналів і отворів, що приводить до аномального розвитку уже сформованого органу – псевдовиродливостей (гідроцефалії, гідронефрозу).

Особливості перинатальних інфекцій (в залежності від часу інфікування):

  • Якщо на момент пологів захворювання було в початковій стадії, то інфекція маніфестує в перші три доби раннього неонатального періоду.
  • Якщо пологи припадали на кінцеву стадію хвороби, частіше відмічається синдром дезадаптації в ранньому неонатальному періоді, а в подальшому можлива хронізація процесу і персистуюча латентна інфекція.

Шляхи проникнення інфекції:

  • І.Внутрішньоутробно:
    • Трансплацентарно, гематогенно.
    • Висхідним шляхом з шийки матки.
    • Нисхідним з очеревини, маткових труб.
    • Безпосередньо від стінок матки
    • ІІ.Інтранатально.
    • ІІІ. Постнатально (в т.ч. – нозокомеально ).

Розрізняють внутріутробну інфекцію та внутріутробне інфікування.

Внутріутробне інфікування -

  • Факт ймовірного проникнення збудника до плода, при якому не виявляють органічних ознак інфекційного процесу.
  • Захворювання не розвивається внаслідок мобілізації захисних механізмів системи “мати-плацента- плід”.
  • Основна увага - на фактори ризику у матері.

Внутріутробна інфекція:

  • Встановлений факт проникнення до плоду мікроорганізмів, при якому в макроорганізмі відбуваються характерні для інфекційної хвороби патоморфологічні зміни, які виявляються пренатально чи одразу після народження.

Внутріутробна інфекція завжди супроводжується ускладненнями:

  • АКУШЕРСЬКИМИ:
  • НЕВИНОШУВАННЯ
  • ПЛЛАЦЕНТАРНА НЕДОСТАТНІСТЬ
  • ГІПОКСІЯ
  • СИНДРОМ ЗАТРИМКИ ВНУТРІШНЬОУТРОБНОГО РОСТУ ПЛОДУ
  • ПЕРИНАТАЛЬНИМИ:
  • Пневмонія
  • Менінгіт
  • Сепсис
  • Жовтяниця
  • Порушення адаптації
  • ДВЗ-синдром , Респіраторний дистрес-синдром

Потенціальні фактори ризику інфекції з боку матері (великі):

  • Тривалий розрив плідних оболонок (>18 год.).
  • Гарячка у матері в пологах ( >380).
  • Хоріоамніоніт.
  • Тривала тахікардія (>160 у плода в І-ІІ періодах пологів).

Потенціальні фактори ризику інфекції з боку матері (малі):

  • Розрив плідних оболонок >12 год.
  • Гарячка у мами > 37,50.
  • Передчасні пологи (інфекція, як фактор ризику передчасних пологів).
  • Лейкоцитоз перед пологами.
  • Стрeптокок з групи В (мазок з аноректальної ділянки – відсутня в Україні технологія).
  • Патологічні lochia metra після пологів.

Потенціальні фактори ризику інфекції з боку новонародженого:

  • Низька маса тіла при народженні (<1500г).
  • Затримка внутрішньоутробного розвитку.
  • Переохолодження.
  • Оцінка за Апгар < 5 балів.
  • Тахіпное >години.
  • В’ялість, гіпотонія.
  • Інвазивні процедури після народження.

Оскільки плід і новонароджений є імунодефіцитними і схильними до генералізації процесу часто ми не ставимо діагнозу сепсису, а - внутрішньоутробна інфекція.

  • Оскільки плід і новонароджений є імунодефіцитними і схильними до генералізації процесу часто ми не ставимо діагнозу сепсису, а - внутрішньоутробна інфекція.

Клінічні прояви у новонароджених:

  • Респіраторний тракт:
  • Тахіпное.
  • Апное.
  • Гіпоксемія.
  • Нерегулярне дихання.
  • Температурна нестабільність (більше 1 год.):
  • >37,5 0 або < 36 0.

Гастроінтестінальні розлади:

  • Гастроінтестінальні розлади:
  • Блювота
  • Діарея
  • Гепато- чи спленомегалія
  • Патологічний вміст в шлунку (стаз).
  • Неврологічні:
  • Гіперактивність або загальмованість
  • Підвищена подразливість
  • Тремор чи судоми
  • Гіперрефлексія чи гіпорефлексія
  • Гіпертонус чи гіпотонус
  • Високочастотний крик
  • Вибухаюче тім’ячко

Серцево-судинні розлади:

  • Серцево-судинні розлади:
  • Порушення гемодинаміки
  • Тахікардія
  • Брадикардія
  • Артеріальна гіпо-гіпертензія
  • Позитивний симптом “білої плями”
  • Прояви на шкірі:
  • Петехії чи пурпура
  • Ціаноз
  • Жовтяниця
  • Плями, папули
  • Везикули, пустули.

Лабораторні дослідження:

  • Загальний аналіз крові (> 25х10 9 чи <5х10 9 – 1 доба)
  • Абсолютна кількість нейтрофілів 1000 в мм3
  • Співвідношення зрілих і незрілих лейкоцитів > 0,2 (ЛІІ)
  • С-реактивий протеїн (кількісний метод – наростає протягом 12 год. після народження і повертається до норми в межах 2-7 днів після початку лікування)
  • Посів крові – (+) – септичний стан
  • Дослідження газів крові
  • Люмбальна пункція
  • Посіви біологічних рідин
  • Імуносерологічні дослідженн я (ІФА, ПЛР)
  • Дослідження сечі (білок, посів, специфічні інф. антигени)

Інструментальні дослідження:

  • Рентгенодіагностика
  • Ультразвукове дослідження серця, органів черевної порожнини, середостіння, мозку, вилочкової залози, суглобів, лімфовузлів з доплерометрією.
  • Електрокардіографія.

Загальні принципи спостереження:

  • А.Моніторинг новонародженого.
  • В.ВООЗ : протокол призначеня антибіотиків (48-72 год):
  • З симптомами сепсису,
  • Без клініки сепсису, але є 2-3 фактори ризику.
  • С.Продовження спостереження + антибіотикотерапія (14-21 день):
  • (+) гемокультура.
  • Із симптомами сепсису,
  • Відміна антибіотиків:
  • Немає симптомів сепсису,
  • (-) гемокультура.

D.Ознаки сепсису при (-) гемокультурі:

  • D.Ознаки сепсису при (-) гемокультурі:
  • Можлива реалізація герпетичної чи будь-якої іншої вірусної інфекції – антибіотики призначаються <7 днів.
  • Первинний антибактеріальний протокол (ВООЗ):
  • Ампіцилін (амоксицилін):
  • сепсис- 50 мг/кг в/в чи в/м кожні 12 год.
  • менінгіт – 100 мг/кг в/в чи в/м кожні 12 год.
  • Гентаміцин 2,5 мг/кг до венно кожні 24-18 год.(контроль вмісту в сироватці).
  • Альтернатива:
  • Ампіцилін + цефотаксим 50 мг/кг в/в чи в/м кожні 12 год.
  • При верифікації збудника – цілеспрямоване лікування.

Дякую за увагу!



Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка