Патологічна фізіологія вивчає основні закономірності виникнення, розвитку і закінчення хвороби



Скачати 51.13 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації16.06.2021
Розмір51.13 Kb.
  1   2




Патологічна фізіологія

вивчає основні закономірності виникнення, розвитку і закінчення хвороби.

Типові патологічні процеси

це процеси, які розвиваються за однаковими законами, незалежно від причини, локалізації і виду тварини та індивідуальних особливостей організму

Експеримент

це спровоковане спостереження проведене за бажанням експериментатора

Здоров’я

стан повного фізичного, психологічного й соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних вад

Норма

- статистична середня величина тих чи інших вимірювань у великої кількості здорових людей;

- така форма життєдіяльності організму, яка забезпечує йому найбільш досконалу діяльність і адекватні умови існування



Патологічна реакція

неадекватна і біологічно недоцільна відповідь організму або його систем на вплив звичайних або надмірних подразників

Патологічний процес

поєднання місцевих та загальних реакцій, що виникають в організмі у відповідь на ушкоджуючу дію хвороботворного чинника

Патологічний стан

- стійке відхилення від норми, що має біологічно негативне значення для організму;

- патологічний процес, що повільно розвивається;  



- наслідок патологічного процесу

Хвороба

особливий вид страждання, викликаний ушкодженням цілого організму або окремих його систем різними ушкоджуючими факторами, який характеризується порушенням регуляції, адаптації та зниженням працездатності

Видужання

процес, який призводить до ліквідації порушень, спричинених хворобою, і відновлення нормальних відносин організму з середовищем, для людини, насамперед, до відновлення працездатності

Повне видужання

стан, при якому зникають усі ознаки хвороби і організм повністю відновлює свої пристосувальні можливості

Неповне видужання

стан, при якому наслідки хвороби залишаються в організмі, іноді назавжди

Хронічна форма

чергування періодів ремісії і рецидиву

Рецидив

відновлення клінічної симптоматики захворювання; новий прояв хвороби після удаваного або неповного її припинення

Ремісія

вдаване, тимчасове покращення стану хворого, яке проявляється сповільненням або припиненням прогресування захворювання, частковим зворотнім розвитком або зникненням клінічних ознак патологічного процесу

Ускладнення

вторинний патологічний процес по відношенню до даної хвороби, який виникає у зв’язку з особливостями патогенезу первинного (основного) захворювання або як непередбачений наслідок проведених діагностичних чи лікувальних заходів

Термінальні стани

пограничні стани між життям і смертю (передагонія, термінальна пауза, агонія, клінічна смерть)

Клінічна смерть

стан, при якому всі видимі ознаки життя вже зникли (припинилось дихання і серцебиття), однак обмін речовин, хоча і на мінімальному рівні, все ще продовжується

Біологічна смерть

вид смерті, безумовними ознаками якої є: зупинка дихання, відсутність пульсу та серцебиття, розширення зіниць і відсутність їхньої реакції на світло, зниження температури тіла нижче 20°С, поява трупного одубіння і трупних плям




Гіпобарія 

знижений тиск газів в навколишньому середовищі

Гірська хвороба

хвороба, що розвивається в організмі при підйомі на висоту більше 2000 м над рівнем моря в результаті зниження парціального тиску кисню (pO2) у вдихуваному повітрі з включенням компенсаторних реакцій організму.

Висотна хвороба

хвороба, що розвивається при раптовій розгерметизації літальних апаратів на висоті більше 7000 м над рівнем моря, коли не встигають включитися компенсаторні реакцій організму

Гіпоксемія 

зниження парціального тиску кисню в артеріальній крові нижче 60 мм рт.ст. 

Гіпоксія 

типовий патологічний процес, що характеризується зменшенням вмісту кисню в тканинах нижче 20 мм рт.ст., що виявляється абсолютною або відносною недостатністю біологічного окислення у клітині 

Гіпокапнія

зниження парціального тиску CO2 в артеріальній крові нижче 40 мм рт.ст. 

Газова емболія

закупорка судин бульбашками газів, які досягнувши діаметру капіляра утруднюють циркуляцію або навіть приводять до стазу крові. Газові бульбашки при критичному перенасиченні утворюються не тільки в крові, але і в лімфі, серозній, синовіальній та інших рідинах і в тканинах різних органів.

Барокавепатії

це декомпресійні розлади, що виникають внаслідок порушення вирівнювання тиску газів в порожнинних органах при зміні зовнішнього тиску. До них належать: висотний метеоризм, бароотопатія, баросинусопатія, бароденталгія, баротравма легень

Сатурація (лат. saturatio – насичення) 

насичення рідин і тканин організму газами в умовах підвищеного барометричного тиску.

Десатурація

зменшення розчинності газів, що містяться у рідинах і тканинах організму і перехід їх з розчиненого стану в газоподібний

Азотне отруєння

стан, що розвивається в організмі у зв’язку з нагромадженням у тканинах вільного азоту і характеризується порушенням функції центральної нервової системи: порушення координації рухів, втрата орієнтації в просторі, наркотичний стан, після короткочасної стадії збудження (ейфорія). 

Отруєння киснем

стан, зумовлений дією на організм підвищеного парціального тиску кисню, що виявляється порушенням функцій перш за все центральної нервової, серцево-судинної і дихальної систем

Гіпероксемія 

підвищений парціальний тиск О2 в крові

Гіпероксія 

підвищений парціальний тиск кисню (рО2) в тканинах організму

Декомпресійна (кесонна) хвороба

хвороба, яка розвивається після різкого переходу з умов високого атмосферного тиску до нормального і пов’язана з порушенням виведення з організму газів.

Гіпербарія 

підвищений тиск газів у навколишньому середовищі. Біологічна дія підвищеного тиску зумовлена парціальним тиском газів, що входять в дихальну газову суміш.

Гіпербарична оксигенація (hyper – над, понад, barys – важкий)

насичення організму киснем під високим тиском. 

Гіпербарична киснева терапія (оксигенобаротерапія)

метод лікування в барокамері, що базується на застосуванні гіпербаричної оксигенації




Іонізуюче випромінювання 

різні види мікрочастинок і фізичних полів, які здатні іонізувати речовини (викликати утворення електрично заряджених частинок – іонів)

Радіотоксини

продукти вільнорадикального окиснення, що утворюються у тканинах під дією ІВ

Радіопротектори

речовини, що попереджують чи зменшують ступінь променевого пошкодження організму (антиоксиданти, донатори сульфгідрильних груп, комплексоутворювачі, окремі стимулятори обмінних процесів)

Променева хвороба

захворювання, що розвивається внаслідок прямої і непрямої дії ІВ

Гостра променева хвороба (ГПХ)

виникає при опроміненні дозою, яка перевищує 1Гр, що отримана за проміжок часу до 10 діб

Хронічна променева хвороба (ХПХ)

виникає при тривалій дії ІВ у відносно низьких сумарних дозах 0,7-1 Гр




Мутагени

етіологічні фактори екзогенного та ендогенного походження, здатні викликати зміни генетичного апарату клітини

Мутації

стійкі, стрибкоподібні зміни генетичного матеріалу клітини, не пов’язані з природною рекомбінацією

Транзиція

генетична мутація, пов’язана з заміною одної азотистої основи іншою аналогічною основою

Трансверсія

генетична мутація, пов’язана з заміною одної азотистої основи іншою – не аналогічною

Дуплікація

генетична мутація, пов’язана з подвоєнням певної ділянки ДНК в межах одного виду

Делеція

випадіння певної ділянки ДНК

Транслокація

між хромосомний обмін не гомологічними ділянками хромосом

Інверсія

поворот довгого або короткого плеча хромосоми на 1800

Тератопатія

вроджена патологія, що виникає внаслідок дії тератогенних факторів під час ембріогенезу (або пологів) на генетично здоровий організм

Мультифакторіальні хвороби

хвороби зі спадковою схильністю, обумовлені полігенним успадкуванням і дією несприятливих факторів навколишнього середовища

Хромосомні аберації

структурні зміни хромосом – делеції, інверсії, транслокації

Хромосомні анеуплоїдії

Зміна числа хромосом одної конкретної пари

Аплазія

природжена відсутність органу

Атрезія

відсутність чи закриття природного каналу чи отвору

Фенокопії

не спадкові фенотипічні модифікації, що імітують подібний фенотип спадкової мутації

Вроджені хвороби

Захворювання, що виникають внаслідок дії тератогенних факторів під час ембріогенезу (або пологів) на генетично здоровий організм. Клінічно виявляються відразу після народження

Гаметопатії

Порушення утворення гамет. У випадку запліднення патологічних гамет порушується розвиток утвореного організму

Бластопатія

Порушення, що формується у перші 15 діб розвитку зародку: від утворення зиготи – до утворення ембріобласта, формування трофобласта і диференціації на три зародкові листки

Ембріопатія

Порушення, що виникають з 16-ої доби до 12-го тижня розвитку зародка. Полягають у дефектах закладки органів

Фетопатія

Порушення розвитку плоду в період від 12-го тижня  – до народження. Полягають у дефектах утворення тонких структур і формування функцій плоду




Реактивність

властивість організму відповідати змінами життєдіяльності на впливи зовнішнього середовища

Резистентність

стійкість організму до дії патогенних факторів

Нормергія

фізіологічний стан реактивності, що характеризується адекватною відповіддю на подразник

Гіперергія

стан реактивності, який характеризується відповіддю, яка перевищує силу подразника

Гіпо-(гіп-)ергія

стан реактивності, що характеризується відповіддю, яка є меншою ніж сила подразника

Анергія

стан реактивності, що характеризується відсутністю відповіді на подразник

Дизергія

патологічний стан реактивності, що характеризується спотвореною, неадекватною відповіддю на подразник

Імунітет

несприйнятливість організму до інфекційних і неінфекційних агентів і речовин, які мають антигенні властивості

Антиген

це речовина, яка в організмі викликає імунну відповідь і взаємодіє з продуктами цієї відповіді – антитілами чи активованими Т-лімфоцитами

Антитіла

це білки (Ig), які синтезуються під впливом антигену і специфічно з ним взаємодіють

Імунологічна реактивність

здатність організму відповідати на дію антигену клітинними й гуморальними реакціями, специфічними відносно антигену

Імунна відповідь

це специфічна реакція організму направлена на видалення конкретних чужорідних субстанцій (антигену) з нього і формування імунологічної пам’яті про цей антиген

Імунологічна недостатність

це вроджений або набутий дефект імунної системи, який проявляється нездатністю організму повноцінно здійснювати реакції гуморального чи (і) клітинного імунітету

Імунологічна толерантність

це втрата здатності організму до імунної відповіді на антиген при повторній зустрічі з ним




Алергія


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка