ЛЕКЦІЯ N8
Тема: ” Паренхіматозні жирові дистрофії (ліпідози)”
ПЛАН
Порушення жирового обміну.
Класифікація та характеристика паренхіматозних ліпідозів:
- причини жирової дистрофії;
- жирова дистрофія печінки;
- жирова дистрофія міокарада;
- жирова дистрофія нирок;
- спадкові ліпідози.
Порушення жирового обміну
Жири присутні в їжі у формі тригліцерідів і ліпідів. Тригліцериди - це ефіри гліцерину з трьома молекулами жирних кислот, здебільшого олеїнової, пальмітинової і стеаринової. Ліпіди - також ефіри гліцерину, але в цих сполуках не всі гідроксильні групи заміщені радикалами жирних кислот. Розрізняють три класи ліпідів: фосфоліпіди (фосфатиди), гліколіпіди (цереброзиди) і сульфоліпіди (сульфатиди).
Жири складають 10-20% від маси тіла людини. Добова потреба жирів становить 60-90 г. До того ж 20-25% вуглеводів завжди перетворюються у жири. Кожні 100 г надлишкових вуглеводів понад норми дадуть ще 30 г жирів. 98% ліпідів - це резервні жири у жировій тканині (це так званий лабільний жир). Ліпіди, що входять до складу ліпопротеїдних кломплексів клітини утворюють стабільний жир.
Поглинуті з їжею жири зазнають складних перетворень спочатку у травному каналі, а після всмоктування - у процесі метаболізму.
Розлади травлення і всмоктування жирів у тонкому кишечнику мають дві головні причини: дефіцит жовчних кислот і дефіцит активної панкреатичної ліпази. Обмаль жовчі в кишечнику буває у випадках жовчнокам’яної хвороби, раку фатерового сосочка, запалення жовчовидільних шляхів, стискування їх рубцями. Без жовчних кислот жири не емульгуються (тобто не утворюються краплинки жиру) і не активується панкреатична ліпаза. Ще серйозніше порушують травлення жирів різні патології підшлункової залози: панкреатит, фіброз, травма, крововилив. Всмоктування жирних кислот страждає при проносах, нестачі жовчних кислот, малій кількості холіну і метіоніну в їжі, гіповітамінозі А, пошкодженні епітелію кишечника інфекційними агентами.
Зміни транспорту жирів найчастіше зводяться до гіперліпемії, тобто збільшення концентрації у крові. Розрізняють три види гіперліпемій - аліментарну, транспорту і ретенційну.
Аліментарна гіперліпемія виникає тоді, коли жир транспортується від кишечника до органів і тканин. Вона виникає через 2-3 год після їжі і досягає максимуму через 4-6 год. Розвитку високої і тривалої аліментарної гіперліпемії сприяють низький рівень гепарину в крові при цукровому діабеті, атеросклерозі, нефрозі та у літньому віці. Висока концентрація натрію хлориду, яка пригнічує ліпопротеїнову ліпазу, сприяє розвитку аліментарно гіперліпемії.
Транспортна гіперліпемія виявлена тоді, коли жир транспортується з жирових депо до органів і тканин. Вивільнення жиру з депо стимулюється при стресі, голодуванні, цукровому діабеті. Жиромобілізуючу функцію виконують гормони: адреналін, тироксин, глюкагон, соматотропний та інші.
Ретенційна гіперліпемія характерна для всіх станів, які супроводжуються пригніченням активності ліпопротеїнової ліпази (атеросклероз, цукровий діабет, механічна жовтяниця, гіпернатріємія).
Порушення проміжного обміну жирів проявляється кетозом, тобто нагромадженням кетонових тіл. До них належать ацетон, ацетооцтова і -гідроксимасляна кислоти. Вони синтезуються в печінці з ацетил-КоА. Збільшення їх у крові називають гіперкетонемією, а виведення із сечею - кетонурією. Усі фактори, що збіднюють організм на вуглеводи або утруднюють їх використання, стимулюють вихід жирів із депо і кетоутворення. Це, перш за все, голодування, гарячка, виснажлива м’язова робота, тривалий емоційний стрес, цукровий діабет, печінкова недостатність.
Порушення обміну холестерину
Холестерин - високомолекулярний циклічний спирт, який входить до складу біліпідного шару мембран. У нервовій системі він перебуває у вільному стані, в інших органах значна його частина зв’язана з органічними кислотами (естерифікована).
Більша частина холестерину в організмі - ендогенного походження. Він синтезується в печінці з ацетил-КоА в кількості 1,5-4,2 г за добу. З їжею надходить ще 0,4-0,5 г.
Коли обмін холестерину порушується, це відбивається на його концентрації в крові (норма - 7 ммоль/л). Серйозні наслідки для організму має підвищення його концентрації - гіперхолестеринемія. Причин її декілька. Часто до цього призводить високий вміст холестерину в харчовому раціоні. Багаті на холестерин яйця, мозок, печінка, нирки, вершкове масло. Оскільки ендогенний холестерин синтезується з білків, жирів і вуглеводів, то гіперхолестеринемію викликає будь-яке переїдання, але найбільше це стосується тваринних жирів. Рослинні масла гіперхолестеринемії не викликають. Взагалі харчова гіперхолестеринемія не досягає високих цифр і триває короткий час: 6-8 год після споживання їжі.
У патології надмірним синтезом холестерину супроводжуються цукровий діабет і голодування. Виведення холестерину ускладнюється при механічній жовтяниці. Існує ще група так званих есенціальних (первинних) гіперхолестеринемій. Спільним патогенетичним механізмом їх вважається спадково детермінована низька активність ліпопротеїнової ліпази, внаслідок чого холестерин затримується у крові в молекулах ліпопротеїдів. Це сприяє розвитку атеросклерозу. До того ж у людей із гіперхолестеринемією збільшується виділення його печінковими клітинами в жовч. При цьому холестерин викристалізовується з утворенням холестеринових каменів у жовчному міхурі. Вони, як правило, великі, округлі, поодинокі.
Класифікація та характеристика паренхіматозних ліпідозів
Морфологічно порушення обміну жирів проявляється у вигляді паренхіматозних жирових дистрофій (ліпідозів).
Паренхіматозні жирові дистрофії проявляються збільшенням жиру в клітинах, де він знаходиться в нормі, появою жиру там, де він у нормі не зустрічається, і синтезом аномальних жирів. Як правило, в клітинах скупчуються нейтральні жири - тригліцериди.
Відкладання жиру в нежирових тканинах спостерігається тоді, коли він не піддається своєчасному розщепленню, окисленню і виведенню й надовго залишається в цитоплазмі.
Частіше паренхіматозні ліпідози виникають у печінці, рідше - в нирках і міокарді, і розцінюється як неспецифічна відповідь на велику кількість типів пошкодження.
Для специфічного забарвлення на жир необхідно заморожені зрізи, виготовлені зі свіжої тканини. Гістохімічно жири виявляються за допомогою ряду спеціальних барвників: судан IV, жировий червоний О і шарлах рот забарвлюють їх у червоний колір, судан III - в оранжевий, судан чорний В та осмієва кислота - у чорний, сульфат нільського голубого забарвлює жирні кислоти у темно-синій колір, а нейтральні жири - у червоний. За допомогою поляризаційного мікроскопу можна диференціювати ізотропні та анізотропні ліпіди. Анізотропні ліпіди, такі як холестерин і його ефіри, мають характерне подвійне променезаломлення.
Причини жирової дистрофії
1. Кисневе голодування (тканинна гіпоксія), тому жирова дистрофія так часто зустрічається при захворюваннях серцево-судинної системи, хронічних захворюваннях легень, анеміях, хронічному алкоголізмі, тощо. В умовах гіпоксії пошкоджуються, в першу чергу відділи органа, які знаходяться у функціональній напрузі;
2. Важкі інфекції або інфекції, які тривало перебігають (дифтерія, туберкульоз, сепсис);
3. Інтоксикації (фосфор, миш’як, хлороформ, алкоголь), які призводять до порушень обміну;
4. Авітамінози та одностороннє (з недостатнім вмістом білків) харчування, що супроводжується дефіцитом ферментів і ліпотропних чинників, які необхідні для нормального жирового обміну клітини.
Наслідки жирової дистрофії: функціонування органів при цьому суттєво порушується і в багатьох випадках припиняється. Припускають також, що жирова дистрофія може бути зворотною, якщо вона не супроводжується глибоким порушенням обміну клітинних ліпідів.
Жирова дистрофія печінки
Нормальний метаболізм тригліцеридів у печінці відіграє центральну роль в метаболізмі жиру. Вільні жирні кислоти течією крові приносяться до печінки, де вони перетворюються у тригліцериди, фосфоліпіди та складні ефіри холестерину. Після того, як ці ліпіди формують комплекси з білками, які також синтезуються в клітинах печінки, вони секретуються до плазми як ліпопротеїни. При нормальному метаболізмі кількість тригліцеридів у клітинах печінки невелика і не може бути помічена при звичайних мікроскопічних дослідженнях.
Жирова дистрофія печінки проявляється різким збільшенням вмісту і зміною складу жиру в гепатоцитах. У клітинах печінки спочатку з’являються пилевидні гранулки ліпідів (пиловидне ожиріння), після цього - дрібні їхні краплі (дрібнокрапельне ожиріння), далі вони зливаються у великі краплі (крупнокрапельне ожиріння) або в одну жирову вакуолю, яка заповнює всю цитоплазму і відсуває ядро на периферію. Змінені таким чином печінкові клітини нагадують жирові.
Частіше відкладення жиру в печінці починається на периферії, рідше - в центрі часточок; при значно вираженій дистрофії ожиріння клітин печінки має дифузний характер.
Макроскопічно печінка при жировій дистрофії збільшена, малокровна, тістоподібної консистенції, має жовтий або охряно-жовтий колір, з жирним блиском на розрізі. При розрізі на лезі ножа і поверхні розрізу видно наліт жиру.
Найважливіший механізм розвитку - інфільтрація, рідше - декомпозиція (фанероз), тобто вивільнення протоплазматичного жиру з ліпопротеїдних структур. Під інфільтрацією розуміють насичення печінки жирами, що надійшли з кров’ю або синтезувалися безпосередньо в клітинах. Аліментарна інфільтрація пов’язана з постійним вживанням жирної їжі. Хіломікрони, які у великій кількості синтезуються стінкою кишечника, транспортуються до печінки і затримуються в гепатоцитах. Другий механізм інфільтрації - активна мобілізація жиру з депо і транспорт вищих жирних кислот до печінки, де вони ресинтезуються у тригліцериди. Така інфільтрація виникає, коли виснажується депо глікогену. Третій варіант - аліпотропна інфільтрація, зумовлена нестачею холіну і метіоніну, які необхідні для синтезу фосфоліпідів. Інфільтрація може поєднуватися з порушенням обміну цитоплазматичних білків печінкових клітин.
Серед причин жирової дистрофія печінки на першому місці стоїть хронічний алкоголізм, на другому - цукровий діабет. Етиловий спирт стимулює ресинтез жирів у печінці, а діабетогенна дистрофія пояснюється зменшенням внутрішнього ліпотропного фактора - ліпокаїну. Інсулін пригнічує ліполіз. Коли його немає, глюкагон, адреналін, кортикостероїди стимулюють ліпазу та мобілізацію жирних кислот з жирового депо у кров.
Типи жирової дистрофії печінки
А. Гостра жирова дистрофія печінки - рідкісний, але серйозний стан, пов’язаний з гострим пошкодженням печінки. При гострій жировій дистрофії печінки тригліцериди накопичуються у цитоплазмі як маленькі вакуолі, обмежені мембраною (дрібнокрапельна жирова дистрофія печінки).
Б. Хронічна жирова дистрофія печінки може виникати при хронічному алкоголізмі, недоїданні та при отруєнні деякими гепато-токсинами. Жирові краплі зливаються у великі вакуолі (крупнокрапельна жирова дистрофія печінки). Навіть при важкій формі хронічної жирової дистрофії печінки рідкісними є клінічні прояви її дисфункції. Хронічна жирова дистрофія печінки завершується атрофічним цирозом.
Жирова дистрофія міокарда
Макроскопічно при жировій дистрофії міокард стає в’ялим, на розрізі - тьмяним, глинисто-жовтим. Камери його розтягнуті, серце збільшене. При хронічній жировій дистрофії жовті смуги міокарда чергуються з червоно-коричневими ділянками (так зване “тигрове серце”). Ця посмугованість зумовлена вогнищевим ураженням кардіоміоцитів за ходом венул і вен. Клінічні ознаки не дуже виражені.
Жирова дистрофія міокарда характеризується накопиченням тригліцеридів.
При мікроскопічних дослідженні: у цитоплазмі кардіоміоцитів з’являються спочатку дрібні жирові краплі (пиловидна жирова дистрофія). Із часом краплі жиру збільшуються (дрібнокрапельна жирова дистрофія), і жир повністю заповнює цитоплазму (крупнокрапельна жирова дистрофія). Спочатку жир накопичується в кардіоміоцитах, розташованих за ходом венозної галузки капілярів, де гіпоксія виникає в першу чергу. Функція клітин знижується.
Причини жирової дистрофії міокарда
1. Хронічна гіпоксія.
2. Інтоксикація. Наприклад, дифтеритичний міокардит, викликає гостру жирову дистрофію. Макроскопічне серце в’яле, є дифузне жовте забарвлення, серце виглядає збільшеним в об’ємі, камери його розтягнуті. У хворого з’являються ознаки гострої серцевої недостатності.
Механізми розвитку - інфільтрація і декомпозиція. Процес має вогнищевий характер.
Жирова дистрофія міокарда розглядається як морфологічний еквівалент його декомпенсації. Більшість мітохондрій при цьому розпадається, посмуваність волокон зникає. Розвиток жирової дистрофії міокарда найчастіше зв’язують не з руйнуванням комплексів клітинних мембран, а з деструкцією мітохондрій, що призводить до порушення окислення жирних кислот в клітині.
Жирова дистрофія нирок
У нирках при жировій дистрофії з‘являються нейтральні жири, фосфо-
ліпіди або холестерин не тільки в епітелії проксимальних і дистальних ка-
нальців, але і в стромі. При цьому нейтральні жири в епітелії вузького сег-
менту і збірних трубок зустрічаються як фізіологічне явище.
Макроскопічно нирки збільшені, в’ялі (при поєднанні з амілоїдозом - щільні), коркова речовина набрякла, сіра з жовтими вкрапленнями, помітним на поверхні та розрізі.
Причини розвитку та наслідки жирової дистрофії нирок пов’язані з інфільтрацією епітелію ниркових канальців жиром при ліпемії і гіперхолесте
ринемії (нефротичний синдром), що призводить до загибелі нефроцитів.
Спадкові ліпідози
До групи спадкових ліпідозів слід віднести так звані системні ліпідози, що виникають внаслідок спадкового дефіциту ферментів, які беруть участь у метаболізмі певних ліпідів. Тому системні ліпідози відносять до спадкових ферментопатій (хвороби накопичення), оскільки дефіцит ферменту означає накопичення субстрату, тобто ліпідів, в клітинах.
У залежності від виду ліпідів, що накопичуються в клітинах, розрізняють такі види хвороб: цереброзидліпідоз (хвороба Гоше), сфінгомієлінліпідоз (хвороба Німанна - Піка), гангліозидліпідоз (хвороба Тея - Сакса), генералізований гангліозидоз (хвороба Нормана - Ландінга) та ін. Найчастіше ліпіди накопичуються в печінці, селезінці, кістковому мозку, ЦНС і нервових сплетіннях. При цьому з’являються характерні для того чи іншого виду ліпідозу клітини (клітини Гоше, клітини Піка), що має діагностичне значення при вивченні біоптатів.
.
Назва
|
Дефіцит ферменту
|
Локалізація
|
Діагностичний критерій при біопсії
|
Хвороба Гоше – цереброзидліпідоз
Хвороба Німанна
-Піка – сфінгоміє-
лінліпідоз
Хвороба Тея-Сакса – гангліо-
зидліпідоз
Хвороба Норман
на - Ландінга-генералізований гангліозидоз
|
Глюкоцереб-
розидаза
Сфінгомієлі-наза
Гексозаміні-даза
-галактози-
даза
| Печінка, селезінка, кістковий мозок, ЦНС (у дітей)
Печінка, селезінка, кістковий мозок, ЦНС
ЦНС, нервові сплетіння, печін-
ка, селезінка.
ЦНС, нервові сплетіння, пе-
чінка, селезінка, кістковий мозок, нирки.
|
Клітини Гоше
Клітини Піка
Зміни мейсне-
ровського спле-
тіння
Відсутній
|
Поділіться з Вашими друзьями: |