Особливості гістологічної будови червоподібного відростка та його роль в імунному захисті



Скачати 21.91 Kb.
Дата конвертації21.07.2021
Розмір21.91 Kb.

Особливості гістологічної будови червоподібного відростка та його роль в імунному захисті

Загалом на території України у першому півріччі 2015 року загальна кількість виконаних оперативних втручань приблизно відповідає даним 2014 року та складає 61,9 на 100 тисяч жителів. В цілому 180 тисяч хворих надійшло до хірургічних стаціонарів станом на 2014 рік. Апендектомія складає приблизно 70% усіх хірургічних операцій виконаних на черевній порожнині.

Апендикс – це периферійний лімфоїдний орган, кінцевий відросток сліпої кишки, що відходить від медіально-задньої поверхні. Довжиною до 15 см, циліндричної форми, діаметром приблизно 8мм. Володарями червоподібного відростку є у гризуни (кролі, морські свинки) , деякі сумчасті (опосум), людиноподібні мавпи і у людина.

Стінка червоподібного відростку складається з шарів притаманних іншим відділам шлунково-кишкового тракту: слизова оболонка, підслизова основа, м’язова оболонка, серозна оболонка. А також структура відповідає будові товстої кишки: формуючи крипти,які глибоко проникають в слизову оболонку, вистелені одношаровим циліндричним епітелієм у якому кількість келихоподібних клітин не значна. Власне слизова оболонка не утворює складки (ні півмісяцеві, ні інші) та в ній міститься чисельна кількість лімфатичних фолікулів та міжфолікулярної лімфоїдної тканини (із заходом у підслизову основу). У лімфоїдного фолікулу різко виражена корона з мілких лімфоцитів, а також світлий реактивний центр з В-імунобластів. М’язова пластинка в слизовій оболонці слаборозвинена, настільки, що власна пластинка переходить у підслизову основу. Просвіт апендиксу може бути не постійним та звужуватися і піддаватися облітерації з віком.

У журналі «Світ медицини та біології» в 2014 році вийшла стаття дослідницької групи Запорізького державного медичного університету згідно з якою[4; С.197]: «диференціювання клітин покривного епітелію червоподібного відростка людини завершується до 16-22 тиж. внутрішньоутробного розвитку. Псевдобагатошаровий призматичний епітелій перетворюється на одношаровий призматичний, клітини якого синтезують глікоген. У епітелії визначаються келихоподібні клітини синтезуючі протеоглікани. Епітелій слизової оболонки утворює крипти, які досягають підслизової основи. З 28 тиж. епітелій в області контакту з лімфоідними вузликами представлений кубічними клітинами, позбавленими мікроворсинок. Базальна мембрана епітелію над вузликами переривчаста, а епітелій інфільтрований Т-лімфоцитами (СD3+, PNA+). З 29 тиж. до кінця внутрішньоутробного періоду в одношаровому призматичному покривному епітелії і епітелії що вистилає крипти червоподібного відростка людини збільшується кількість келихоподібних клітин, секретуючих протеогликанів і сіалових кислот».

Загальновідомий факт, що у Німеччині в минулому столітті немовлятам при народженні видаляли апендикс з метою профілактики його запалення. Тоді встановилася закономірність, що видалення апендиксу призводить до зниження імунітету, інколи до порушень та відставання у розвитку немовлят.

Хізер Сміт американський антрополог з Університету Мідуестерну 3травня 2009року разом з міжнародною дослідницькою групою біологів завершили виконання дослідження з еволюційного розвитку апендикса, досліджуючи сліпу кишку 533 різних видів ссавців, зокрема людини. Була підтверджена роль апендиксу як вторинного імунного органу, адже особини з наявним червоподібним відростком мають більшу концентрацію лімфоїдної тканини в нижній частині живота, зокрема сліпій кишці. Досліджено здатність лімфатичної тканини активувати ріст певних видів кишкових бактерій, що впливають на перетравлення харчових продуктів та клітковини, а також стимулює відновлення та збереження корисної мікрофлори кишківника .

Червоподібний відросток це орган, що при загальному функціонуванні організму не розвиває вираженої захисної та бар’єрної функції, а тому при його видаленні в організмі не виникає небезпеки життю та здоров’я людини.

Це припущення було досягнуто експериментами, що стали відомими в 2017році, доктора Брансана та його команди. Суть експерименту полягає у ін’єкційному введенні левартеренола ( речовина, що викликає руйнування лімфоїдної тканини) дослідній групі кроликів. Через 50 діб дослідники спостерігали атрофію вилочкової залози, згодом інших органів імунного захисту, змінився стан та розвиток підшлункової залози, кісткового мозку, мигдалин та дещо апендикса. Для перевірки здатності організму утворювати антитіла було дослідним тваринам введено протитифозну вакцину двох разово. Спершу антитіла не виробились, адже центральний орган імунопоезу було зруйновано, вдруге було виявлено зростання кількості антитіл, та незначний розвиток апендиксу. Тому власне і виникло припущення, що на протязі життя апендикс залишається на початковій стадії розвитку, і лише в певних умовах може досягнути зрілості.

Джеймс Грендел з Університету лікарні на Лонг-Айленді разом з дослідницькою командою вивчав 254 пацієнтів, що мали випадки інфікування кишківника Clostridium difficile. Досліджуваних вони поділили на 2 групи: у першій знаходились пацієнти з видаленим апендиксом, у другій – з наявним. 45% пацієнтів без червоподібного відростка мали рецидиви інфекції Clostridium difficile, що більше ніж у два рази частіше, аніж у пацієнтів з апендиксом. Рецидиви у осіб з апендиксом спостерігалися у 18% випадків.

Отже, на основі опрацьованого матеріалу можливо зробити висновок, що червоподібний відросток приймає участь в імунному захисті, але його функціональне значення в організмі людини залишається цілком не визначеним, потребує розширення бази експериментів та поглибленого дослідження взаємозв’язку з системами організму

Список використаної літератури:



  1. https://ukrhealth.net/vcheni-zyasuvali-rol-apendiksa-v-organizmi-lyudini45654/

  2. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B8%D0%BA%D1%81

  3. «Comparative anatomy and phylogenetic distribution of the mammalian cecal appendix» H. F. SMITH, R. E. FISHER,M. L. EVERETT,A. D. THOMAS,R. RANDAL BOLLINGER W. PARKER


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка