Основні осі і площини тіла людини



Скачати 178.12 Kb.
Сторінка1/7
Дата конвертації01.06.2020
Розмір178.12 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7
1. Основні осі і площини тіла людини.

Є три осі тіла людини, а саме: вертикальна вісь, поперечна та сагітальна. Вони усі перетинаються одна з одною під прямим кутом. Вертикальна вісь є найдовшою і перпендикулярна до площини опори. Поперечна вісь розташована паралельно площини опори. Сагітальна вісь пронизує спереду назад. Поперечних і сагітальних осей можна провести безліч, а вертикальну – лише одну. Тому вертикальна вісь вважається основною віссю. Для зручного вказування точної локалізації різних частин тіла і органів тіла людини використовують площини, які проведені в трьох взаємно перпендикулярних напрямках: стріловому (сагітальному), площина спрямована спереду назад - стрілова, лобовому -площина розташована паралельно площині лоба — лобова і горизонтальному - перетинає тіло впоперек. Стрілова площина, що проведена чітко по центрі тулуба, називається серединною.

2. Класифікація кісток. Основні етапи розвитку кісток.

В скелеті людини нараховують 203-206 кісток. З них 36-40 - непарних і 164-166 – парних. Структурно-функціональною одиницею кісткової тканини є остеон. Остеон виглядає так: трубчаста система кісткових пластинок, які оточують центральний канал, всередині заповнений пухкою колагеновою сполучною тканиною, в якій проходять судини і нерви.

Класифікаця:
- Довгі (трубчасті) кістки (ossa longa) – довжина більша ніж ширина і товщина. Будова: тіло — діафіз (diaphysis) і два кінці епіфізи (epiphysis). ( кістки плеча, передпліччя, стегна)
- Короткі кістки (ossa brevia) – кістки п’ястка, плесо, фаланги пальців.

- Плоскі кісткиа (ossa plana) – складаються з губчастої речовини, яка зовні вкрита пластинкою компактної речовини. (кістики лопатки, кістки черепа, грудина) Плоскі кістки черепа мають захисне і виконують опорну функцію.

- Повітроносні кістки (ossa pneumatica) – містять повітряні порожнини, які вистелені слизовою оболонкою. (лобна, клиноподібна, решітчаста, верхньощелепна, скронева)

- Атипові кістки (ossa irregulare) – атлант, нижня щелепа, носові, виличні, піднебінні.


В процесі розвитку кісти розрізняють наступні стадії: перетинчасту, хрящову і кісткову.

3. Загальний план будови хребців: назвати латинськими термінами продемонструвати на препаратах.

У хребтовому стовпі (columna vertebralis) розрізняють: 7 шийних хребців, 12 грудних хребців, 5 крижових хребців, 5 поперекових хребців, 3–5 куприкових хребців. Кожний хребець має тіло (corpus vertebrae), позаду якого знаходиться дуги (arcus vertebrae), які обмежовують хребцевий отвір (foramen vertebrae). При накладанні кількох хребців один на один утворюється хребтовий канал (canalis vertebralis). Від дуги відходить назад непарний остистий відросток (processus spinosus), латерально – парний поперечний відросток (processus transversi), а збоків – верхній і нижній суглобовий відросток (processus articulares superiores / inferiores). На кожній дузі біля місця прикріплення її до тіла є нижня і верхня хребцеві вирізки (incisura vertebralis inferior / superior).

4. Особливості будови шийних, грудних і поперекових хребців: назвати латинськими термінами і продемонструвати на препаратах.

У шийних хребцях (vertebrae cervicales) на поперечних відростках (pr.transversi) є поперечні отвори (foramina transversaria), через який йде хребтова артерія. Остисті відростки (processus spinosi) роздвоєні (за виключенням VII хребця). Поперечні відростки мають передні горбки, задні горбки, борозну спинномозкового нерва (sulcus nervi spinalis).
Атлант – перший шийний хребець. Відсутнє тіло хребця. Замість нього є дві бічні маси атланта. Вони з’єднані передньою дугою атланта (arcus anterior atlantis) і задньою дугою атланта (arcus posterior atlantis). На передній дузі атланта є передній горбок, а на задній дузі атланта– задній горбок. На бічних масах є відповідні верхні суглобові поверхні і нижні суглобові поверхні (facies articulares inferiores\ superiores). На задній поверхні передньої дуги атланта є ямка зуба (fovea dentis). Осьовий хребець, другий шийний хребець має на тілі зуб осьового хребця (dens axis), який складається з верхівки зуба (apex dentis) і основи зуба (basis dentis). На зубі розташовані передня суглобова поверхня та задня суглобова поверхня (facies articularis anterior \posterior). На хребці вже є нижній суглобовий відросток (processus articularis inferior) та остистий відросток (processus spinosus).

Грудні хебці (vertebrae thoracicae) – мають на тілі верхні та нижні реброві ямки (foveae costales superiore / inferiores). На поперечних відростках (processus transversi) знаходяться реброві ямки поперечних відростків (foveae costales processuum transversorum). Остисті відростки (processus spinosi) довгі. Суглобові поверхні (facies articulares) верхніх суглобових відростків (processus articulares superiores) і нижніх суглобових відростків (processus articulares inferiores) лежать у лобовій площині.


Поперекові хребці (vertebrae lumbales) – тіло масивне (corpus). Довгі поперечні відростки (processus transversi), які є рудиментами ребер (costae) і називаються реброподібними відростками (processus costales). Заокруглений короткий остистий відросток (processus spinosus). Мають соскоподібний відросток (processus mamillaris) та додатковий відросток (processus accessorius).

5. Будова крижової кістки і куприка: назвати латинськими термінами і продемонструвати на препаратах.

Крижова кістка (os sacrum) – форма чотиригранної піраміди. Розрізняють основу крижової кістки (basic ossis sacri) та верхівку (apex ossis sacri). На кістці є тазова поверхня (facies pelvina), на якій є чотири поперечні лінії (lineae transversae) і по чотири передніх крижових отворів (foramina sacralia anteriora) і чотири пари задніх крижових отворів (foramina sacralia posteriora). Є дорзальна поверхня (facies dorsalis), на якій є п’ять гребенів: непарний, серединний крижовий гребінь (crista sacralis mediana), парний присередній крижовий гребінь (crista sacralis medialis) і парний бічний крижовий гребінь (crista sacralis lateralis). Всередині кістки проходить крижовий канал (canalis sacralis), який внизу на верхівці закінчується крижовим розтвором (hiatus sacralis). Останній обмежений двома крижовими рогами (cornua sacralia). На бічних частинах знаходяться вушкоподібні поверхні (facies auriculares), позаду горбистість крижової кістки (tuberositas ossis sacri).

Куприкова кістка (os coccygis) – має форму зігнутої піраміди. Куприкова кістка утворена 3–5 куприковими хребцями, які зрослися, має тіло куприкової кістки (corpus ossis coccygis) і спрямовані угору куприкові роги (cornua coccygea).

6. Хребтовий стовп в цілому. Відділи хребтового стовпа: назвати латинськими 000термінами і продемонструвати на препаратах. Фізіологічні вигини хребта.

Усі хребці утворюють хребтовий стовп (columna vertebralis). Хребтовий стовп складається з таких відділів : шийного(7), грудного(12), поперекового(5), крижового(5) і куприкового(3-5). Він має:

- первинну кривину (curvatura primaria), є наслідком черевного згинання ембріона. Утворюються грудний кіфоз (kyphosis thoracica) і крижовий кіфоз (kyphosis sacralis) – вигини обернені назад.

- вторинну кривину (curvatura secundaria) спричиненими дією м’язів плода, і на початковій стадіїї скоріше функціональні, ніж структурні. До них належать шийний лордоз (lordosis cervicis) і поперековий лордоз (lordosis lumbalis) - обернені вперед.

7. Класифікація ребер. Будова I-XII ребер: назвати латинськими термінами і продемонструвати на препаратах.

Людина має 12 пар ребер (costae). Кожне ребро складається з кісткової частини (pars costale) і хрящової частини (pars cartilago ). Верхні сім ребер – справжні ребра (costae verae), тому що вони самостійно з’єднуються з грудниною (sternum). VIII–ХII ребра з грудниною не з’єднуються і називаються несправжніми ребрами (costae spuriae). VIII–Х ребра сполучаються з хрящовою частиною вищележачого ребра. XI–XII ребра мають короткий ребровий хрящ (cartilago costalis), який закінчується в м’язах черевної стінки, і ще називаються коливними ребрами (costae fluctuantes).

Кісткова частина ребра має передній кінець– груднинний кінець (extremitas sternalis) і задній кінець – хребтовий кінець (extremitas vertebralis). На хребтовому кінці розрізняють головку ребра (caput costae), на якій міститься суглобова поверхня головки ребра (facies articularis capitis costae). Вона у II – X ребер розділена на верхню і нижню частину гребенем головки ребра (crista capitis costae). I, XI, XII ребра такого гребеня не мають. За головкою ребра розташована шийка ребра (collum costae), перед якою знаходиться горбок ребра (tuberculum costae). На горбку ребра є суглобова поверхня горбка ребра (facies articularis tuberculi costae). Хребтовий кінець ребра (extremitas vertebralis costae), переходячи в тіло ребра (corpus costae), утворює кут ребра (angulus costae). Тіло ребра (corpus costae) має внутрішню і зовнішню поверхні (facies interna et externa), верхній і нижній краї (margo superior et margo inferior).На внутрішній поверхні нижнього краю ребра розташована борозна ребра (sulcus costae), де проходять судини і нерви.

8. Будова груднини: назвати латинськими термінами і продемонструвати на препараті.

Груднина (sternum) – непарна кістка витягнутої форми. Груднина складається з ручки груднини (manubrium sterni), тіла груднини (corpus sterni) і мечоподібного відростка (processus xiphoideus). Ручка на верхньому краї має яремну вирiзку (incisura jugularis), бiля неї з кожного боку - ввігнутi ключичнi вирiзки (incisuraе claviculares), а донизу вiд них - ребровi вирiзки (incisurае costales). Мiсце з’єднання ручки груднини з її тiлом - кут груднини (angulus sterni), бiля якого прикрiплюється II ребро, що є орієнтиром для визначення інших ребер під час обстеження хворого. Мечоподiбний вiдросток закiнчується тупим або розщепленим кiнцем

9. Грудна клітка в цілому: назвати латинськими термінами і продемонструвати на препараті.

Грудну клітку (thorax) утворюють12 грудних хребців (vertebrae thoracicae), 12 пар ребер (costae), груднина (sternum).Ребра відокремлені одне від одного міжребровими просторами. Грудна клітка має верхній і нижній отвір грудної клітки (apertura thoracis superior/inferior).

Верхній отвір грудної клітки обмежований яремною вирізкою груднини (incisura jugularis sterni), першими ребрами (costae primae), тілом І грудного хребця (corpus vertebrae thoracicae primae).

Нижній отвір грудної клітки обмежований тілом XII грудного хребця, нижніми ребрами (costae inferiores), мечоподібним відростком груднини (pr. xiphoideus sterni).

Передньобічний край нижнього отвору грудної клітки обмежений з’єднаними між собою VII–X ребрами. Це з’єднання називається ребровою дугою (arcus costalis). Права реброва дуга (arcus costalis dexter) і ліва реброва дуга (arcus costalis sinister) утворюють з боків підгруднинний кут (angulus infrasternalis). З обох боків вздовж тіл грудних хребців у порожнині грудної клітки вертикально розташовані легеневі борозни (sulci pulmonales).

10. Відділи черепа: назвати латинськими термінами і продемонструвати на препараті.

Скелетом голови є череп (cranium). Кістки черепа поділяються мозковий відділ – ossa cranii та кістки лиця (лицьовий відділ – ossa faciei). Оба відділи складаються з окремх кісток, з’єднаних між собою нерухомо за допомогою швів (suturae) та хрящових зєднань (sychondroses) за винятком нижньої щелепи.

11. Мозковий череп: частини, назвати латинськими термінами і продемонструвати на препараті кістки, які утворюють склепіння і основу черепа.

Кістки мозкового черепа(ossa cranii cerebralis) утворюють основу черепа (basis cranii) і склепіння черепа (calvaria). Основа черепа утворена лобовою кісткою (os frontale), решітчастою кісткою (os ethmoidale), клиноподібною кісткою (os sphenoidale), скроневою кісткою (os temporale), потиличною кісткою (os occipitale). Склепіння утворене потиличною лускою (squama occipitalis),лусковою частиною скроневої кістки (pars squamosa ossis temporalis), лобовою лускою (squama frontalis), тім’яною кісткою (os parietale).


До кісток черепа відносять : потиличну кістку (os occipitale), лобову кістку (os frontale), тімяну кістку (os parietale), решітчасту кістку (os ethmoidale), клиноподібну кістку (os sphenoidale), скроневу кістку (os temporale).

12. Потилична кістка: частини, їх будова, описати латинськими термінами і продемонструвати на препараті та на черепі.

Потилична кістка (os occipitale) – непарна, розташована в задньонижньому відділі черепа. Складається із потиличної луски (squama occipitalis), парної бічної частини (pars lateralis) та основної частини (pars basilaris). Потилична луска на зовнішній поверхні має зовнішній потиличний виступ (protuberantia occipitalis externa), від якого донизу відходить зовнішній потиличний гребінь (crista occipitalis externa). Вправо і вліво від потиличного виступу проходять верхня каркова лінія (linea nuchalis superior), нижче – нижня каркова лінія (linea nuchalis inferior). На внутрішній поверхні потиличної луски або мозковій поверхні (facies cerebralis) розташоване хрестоподібне підвищення(eminentia cruciformis), в центрі якого є внутрішній потиличний виступ (protuberantia occipitalis interna), від якого униз іде внутрішній потиличний гребінь (crista occipitalis interna), угору іде борозна верхньої стрілової пазухи (sulcus sinus sagittalis superioris), вправо і вліво іде борозна поперечної пазухи (sulcus sinus transversi). Борозни хрестоподібного підвищення поділяють внутрішню поверхню потиличної луски на чотири ямки : дві верхні мозкові ямки (fossae cerebrales) та дві нижні мозочкові ямки. На зовнішній поверхні бічних частин знаходяться потиличні виростки (condyli occipitales), ззаду від яких розташовані виросткова ямка (fossa condylaris) на якій знаходиться виростковий канал (canalis condylaris). В основі потиличних виростків проходить канал під’язикового нерва (canalis nervi hypoglossi). На зовнішньому краї бічної частини є яремна вирізка (incisura jugularis), яка обмежена ззаду яремним відростком (processus jugularis). На внутрішній поверхні бічної частини потиличної кістки (facies interna partis lateralis ossis occipitalis) розташовані борозна сигмоподібної пазухи (sulcus sinus sigmoidei), яремні горбки (tubercula jugularia) та яремні відростки (processus jugulares). На основній частині потиличної кістки ззовні розт. глотковий горбок (tuberculum pharyngeum), а вн.поверхня утворює схил (clivus), з боків від якого розт. борозни нижньої кам’янистої пазухи (sulci sinus petrosi inferioris). Основна частина і бічні частини потиличної кістки обмежують великий отвір (foramen magnum).

13. Лобова кістка: частини, їх будова, описати латинськими термінами.

Лобова кістка (os frontale) - непарна; розташована у передньоверхній частині черепа, скл. з 4 частин : лобової луски (squama frontalis), двох очноямкових частини (pars orbitalis) і носової частини (pars nasalis). На зовнішній поверхні лобової луски (facies externa squamae frontalis) добре помітні лобові горби (tubera frontalia), нижче проходять надбрівні дуги (arcus superciliares) між якими розташоване надперенісся (glabella). Є очноямкові отвори (foramen supraorbitale). Ближче до серединної лінії, залягає лобна вирізка (incisura frontalis). На внутрішній поверхні лобової луски (facies interna squamae frontalis) вздовж посередині проходить лобовий гребінь (crista frontalis), який закінчується знизу сліпим отвором (foramen caecum). Догори лобовий гребінь продовжується в борозну верхньої стрілової пазухи (sulcus sinus sagittalis superioris). На скроневій поверхні лобової луски (facies temporalis squamae frontalis) розташований тім’яний край (margo parietalis), скронева лінія (linea temporalis), виличний відросток (processus zygomaticus). Очноямкова частина лобової кістки (pars orbitalis ossis frontalis) своєю очноямковою поверхнею (facies orbitalis) утворює верхню стінку очної ямки. Із бічного боку очноямкової поверхні розташована ямка сльозової залози (fossa glandulae lacrimalis).Із присереднього боку очноямкової поверхні знаходиться блокова ость (spina trochlearis) та блокова ямка (fovea trochlearis). Очноямкова частина лобової кістки відокремлюється від лобової луски надочноямковим краєм (margo supraorbitalis), присередньо від якого розт. надочноямкова вирізка (incisura supraorbitalis), іноді надочноямковий отвір (foramen supraorbitale), ще медіальніше від цього утвору міститься лобова вирізка (incisura frontalis).Очноямкові частини лобової кістки відокремлені решітчастою вирізкою (incisura ethmoidalis). Носова частина лобової кістки (pars nasalis ossis frontalis) оточує решітчасту вирізку, в передній частині якої розташований парний отвір лобової пазухи (apertura sinus frontalis), по одному з кожного боку носової ості. Спереду носової частини лобової кістки виступає носова ость (spina nasalis).

Лобова кістка (os frontale) належить до повітроносних кісток (ossa pneumatica), тому що вона має порожнину – лобову пазуху (sinus frontalis), яка заповнена повітрям. Лобова пазуха сполучається з носовою порожниною (cavitas nasi) за допомогою отворів лобової пазухи (aperturae sinus frontalis) і відкривається у середній носовий хід (meatus nasi medius).Права лобова пазуха та ліва лобова пазуха (sinus frontalis sinister) розділяються перегородкою лобових пазух (septum sinuum frontalium).

14. Тім'яна кістка: поверхні, краї, кути; назвати латинськими термінами і продемонструвати на препараті та на черепі. Визначити належність кістки до правої чи лівої сторони.

Тім'яна кістка (os parietale) -парна, займає верхньобічну частину склепіння черепа. Ця кістка має форму чотирикутної пластинки, У кістці розрізняють зовнішню і внутрішню поверхні. Має такі кути:

- лобовий(angulus frontalis);

- потиличний (angulus occipitalis);

- соскоподібний (angulus mastoideus);

- клиноподібний(angulus sphenoidalis);

А також такі краї:

- лобовий (margo frontalis).

- потиличний (margo occipitalis);

- лусковий (margo squamosus);

- стріловий (margo sagittalis);

На зовнішній поверхні тім’яної кістки розташовані:

- тім’яний горб (tuber parietale);

- верхня і нижня скронева лінія (linea temporalis superior/ inferior);

- тім’яний отвір (foramen parietale).

На внутрішній поверхні тім’яної кістки є борозна верхньої стрілової пазухи (sulcus sinus sagittalis superioris), уздовж якої розт. зернисті ямочки (foveolae granulares) і знаход. артеріальні борозни (sulci arteriosi); Є борозна середньої оболонної артерії (sulcus arteriae meningeae mediae). На внутрішній поверхні соскоподібного кута проходить борозна сигмоподібної пазухи (sulcus sinus sigmoidei).

15. Решітчаста кістка: частини, їх будова, описати латинськими термінами

Решітчаста кістка — непарна. Розташована посередині, попереду тіла клиноподібної кістки. Бере участь в утворенні основи черепа та очної ямки і належить до складу кісткових стінок порожнини носа, належить до повітроносних кісток. Вона складається з перпендикулярної пластинки (lamina perpendicularis), дірчастої пластинки (lamina cribrosa), решітчастого лабіринта (labyrinthus ethmoidalis). Перпендикулярна пластинка поділяється на дві частини: верхня в порожнині черепа утв. півнячий гребінь (crista galli), а нижня бере участь в утворенні носової перегородки. Крила півнячого гребеня обмежовують сліпий отвір (foramen caecum). Дірчаста пластинка (lamina cribrosa) має 15–20 дірчастих отворів (foramina cribrosa). З боків до неї прикріплюється решітчастий лабіринт решітчастої кістки. Бічна поверхня лабіринтів гладка і називається очноямковими пластинками (laminae orbitales).

Решітчастий лабіринт скл. з передніх решітчастих комірок , середніх решітчастих комірок, задніх решітчастих комірок. Найбільша комірка має назву решітчастого пухиря. Від решітчастого лабіринту латерально від середньої носової раковини (concha nasalis media) простягається гачкуватий відросток (processus uncinatus). Між гачкуватим відростком та решітчастим пухирем знаходиться решітчаста лійка, яка переходить у півмісяцеву щілину (hiatus semilunaris). Завдяки їм відбувається сполучення лобової пазухи та середнього носового ходу.

16. Клиноподібна кістка: частини, їх будова, описати латинськими термінами

Клиноподібна кістка (os sphenoidale)- непарна, розташована попереду потиличної кістки і займає центральне положення серед кісток основи черепа. Клиноподібна кістка належить до повітроносних кісток і має тіло (corpus), великі крила (alae majores), малі крила (alae minores), крилоподібні відростки (processus pterygoidei).

На верхній поверхні тіла клиноподібної кістки (corpus ossis sphenoidalis) розташоване турецьке сідло (sella turcica), яке ззаду обмежоване спинкою сідла (dorsum sellae), що має зверху парний задній нахилений відросток (processus clinoideus posterior) і спереду горбок сідла (tuberculum sellae). Дно турецького сідла займає гіпофізна ямка (fossa hypophysialis). Перед горбком сідла проходить передперехресна борозна (sulcus prechiasmaticus), яка переходить у зорові канали (canales optici). Попереду передперехресної борозни розташований клиноподібний випин (jugum sphenoidale). З обох боків від турецького сідла (sella turcica) розташована парна сонна борозна (sulcus caroticus), яка обмежована позаду і збоку клиноподібним язичком (lingula sphenoidalis).

На передній поверхні тіла клиноподібної кістки розташований клиноподібний гребінь (crista sphenoidalis), який спереду з’єднується з перпендикулярною пластинкою решітчастої кістки (lamina perpendicularis ossis ethmoidalis), донизу переходить у клиноподібний дзьоб (rostrum sphenoidale).

У середині тіла клиноподібної кістки розташована клиноподібна пазуха (sinus sphenoidalis), яка розділена перегородкою клиноподібних пазух (septum sinuum sphenoidalium) і яка через отвір клиноподібної пазухи (apertura sinus sphenoidalis) відкривається у верхній носовий хід. Отвір клиноподібної пазухи оточений клиноподібною раковиною (concha sphenoidalis).

В основі великих крил спереду назад містяться круглий отвір (foramen rotundum), овальний отвір (foramen ovale), остистий отвір (foramen spinosum).

Велике крило (ala major) має такі поверхні:

- мозкову поверхню (facies cerebralis); - підскроневу поверхню (facies infratemporalis);

- скроневу поверхню (facies temporalis); - верхньощелепну поверхню (facies maxillaris);

- очноямкову поверхню (facies orbitalis).

Велике крило (ala major) має такі краї:

- виличний край (margo zygomaticus); - тім’яний край (margo parietalis);

- лобовий край (margo frontalis); - лусковий край (margo squamosus).

На крилах є помітний підскроневий гребінь (crista infratemporalis).

Збоку від основи крилоподібного відростка (processus pterygoideus) на великому крилі розташована борозна слухової труби (sulcus tubae auditivae).

Велике крило (ala major) закінчується внизу остю клиноподібної кістки (spina ossis sphenoidalis).

Малі крила (alae minores) закінчуються ззаду передніми нахиленими відростками (processus clinoidei anteriores), в основі яких знаходяться зорові канали (canales optici). Між малими крилами і великими крилами утворюється верхня очноямкова щілина (fissura orbitalis superior).

Крилоподібні відростки (processus pterygoidei) складаються з присередньої пластинки (lamina medialis) і бічної пластинки (lamina lateralis), між якими в нижній частині проходить крилоподібна вирізка (incisura pterygoidea), яка у верхній частині переходить в крилоподібну ямку (fossa pterygoidea).

Присередня пластинка знизу переходить в крилоподібний гачок (hamulus pterygoideus), згин якого формує борозну крилоподібного гачка.

В основі крилоподібних відростків (processus pterygoidei) проходить крилоподібний канал (canalis pterygoideus) та розташована човноподібна ямка (fossa scaphoidea).

17. Скронева кістка: частини, їх будова, описати латинськими термінами

Скронева кістка (os temporalе)— парна, розташована між клиноподібною і потиличною кістками. Скронева кістка має три частини:

- лускову частину (pars squamosa);

- кам’янисту частину (pars petrosa);

- барабанну частину (pars tympanica).

Лускова частина скроневої кісти має:

- тім’яний край (margo parietalis), на якому розт. тім’яна вирізка (incisura parietalis);

- клиноподібний край (margo sphenoidalis);

- скроневу поверхню (facies temporalis);

- мозкову поверхню (facies cerebralis).

На скроневій поверхні лускової частини розт. виличний відросток (processus zygomaticus), в основі якого міститься нижньощелепна ямка (fossa mandibularis) із суглобовою поверхнею (facies articularis). Дозаду виличний відросток продовжується у надсоскоподібний гребінь (crista supramastoidea). Спереду нижньощелепну ямку обмежовує суглобовий горбок (tuberculum articulare). Спереду від зовнішнього слухового отвору під нижньощелепною ямкою розташована барабанно–лускова щілина (fissura tympanosquamosa), в яку виступає вузька кісткова пластинка. Внаслідок цього барабанно–лускова щілина розділяється на дві: кам’янисто–лускову і кам’янисто–барабанну щілини.

На зовнішній поверхні лускової частини скроневої кістки вище від виличного відростка є борозна середньої скроневої артерії (sulcus arteriae temporalis mediae).

Дещо вище від зовнішнього слухового отвору на лусковій частині знаходяться:

- надходова ямочка (fovea suprameatica);

- надходова ость (spina suprameatica).

Мозкова поверхня лускової частини (facies cerebralis partis squamosae) відокремлюється від кам’янистої частини (pars petrosa) кам’янисто–лусковою щілиною (fissura petrosquamosa).

Барабанна частина скроневої кістки оточує зовнішній слуховий отвір (porus acusticus externus), який веде у зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus). Попереду зовнішнього слухового отвору розташована велика барабанна ость (spina tympanica major), позаду – мала барабанна ость (spina tympanica minor), а зверху між ними розташована барабанна вирізка (incisura tympanica). Барабанна частина відокремлюється від кам’янистої частини кам’янисто–барабанною щілиною (fissura petrotympanica).

Кам’яниста частина скроневої кістки має вигляд та назву піраміди. Кам’яниста частина має:

- передню поверхню кам’янистої частини (facies anterior partis petrosae);

- задню поверхню кам’янистої частини (facies posterior partis petrosae);

- нижню поверхню кам’янистої частини (facies inferior partis petrosae);

- верхній край кам’янистої частини (margo superior partis petrosae);

- задній край кам’янистої частини (margo posterior partis petrosae).

В основі кам’янистої частини розташованa барабанна порожнина (cavitas tympani), яка заповнена повітрям, вистелена слизовою оболонкою і містить слухові кісточки (ossicula auditus).

На передній поверхні кам’янистої частини розташовані такі анатомічні утвори:

- трійчасте втиснення (impressio trigeminalis);

- розтвір каналу великого кам’янистого нерва (hiatus canalis nervi petrosi majoris) і борозна великого кам’янистого нерва (sulcus nervi petrosi majoris);

- розтвір каналу малого кам’янистого нерва (hiatus canalis nervi petrosi minoris) і борозна малого кам’янистого нерва (sulcus nervi petrosi minoris);

- дугове підвищення (eminentia arcuata);

- покрівля барабанної порожнини (tegmen tympani).

Задня поверхня кам’янистої частини відокремлена від передньої поверхні кам’янистої частини верхнім краєм кам’янистої частини, на якому розміщується борозна верхньої кам’янистої пазухи (sulcus sinus petrosi superioris). На цій поверхні знаходяться такі анатомічні утвори:

- внутрішній слуховий отвір (porus acusticus internus);

- піддугова ямка (fossa subarcuata);

- каналець присінка (canaliculus vestibuli);

- отвір канальця присінка (apertura canaliculi vestibuli).

Нижня поверхня кам’янистої частини відмежована від задньої поверхні кам’янистої частини (facies posterior partis petrosae) заднім краєм, на якому є борозна нижньої кам’янистої пазухи (sulcus sinus petrosi inferioris). На цій поверхні містяться такі структури:

- шило–соскоподібний отвір (foramen stylomastoideum);

- шилоподібний відросток (processus styloideus),

- яремна ямка (fossa jugularis);

- яремна вирізка (incisura jugularis);

- внутрішньояремний відросток (processus intrajugularis);

- кам’яниста ямочка (fossula petrosa);

- соскоподібний каналець (canaliculus mastoideus);

- каналець завитки (canaliculus cochleae);

- зовнішній отвір сонного каналу (apertura externa canalis carotici);

- отвір канальця завитки (apertura canaliculi cochleae);

- барабанний каналець (canaliculus tympanicus).

На верхівці кам’янистої частини розташований внутрішній отвір сонного каналу, а на межі з лусковою частиною (pars squamosa) – м’язово–трубний канал. До кам’янистої частини належить соскоподібний відросток (processus mastoideus), присередньо він обмежований соскоподібною вирізкою (incisura mastoidea), ззаду від якої розташована борозна потиличної артерії. На мозковій поверхні соскоподібного відростка проходить борозна сигмоподібної пазухи (sulcus sinus sigmoidei). Усередині соскоподібний відросток складається із соскоподібних комірок (cellulae mastoideae), які відкриваються у печеру (antrum), а остання – в барабанну порожнину (cavitas tympani). Позаду соскоподібного відростка є непостійний соскоподібний отвір (foramen mastoideum).

18. Канали скроневої кістки: назвати латинськими термінами початок і закінчення каналу лицевого нерва, хід сонного каналу, м'язово-трубного каналу, барабанного, соскоподібного, сонно-барабанного канальців та канальця барабанної струни.

1. Сонний канал (canalis caroticus):

- починається зовнішнім отвором сонного каналу (apertura externa canalis carotici) на нижній поверхні кам’янистої частини (facies inferior partis petrosae);

- закінчується внутрішнім отвором сонного каналу (apertura interna canalis carotici) на верхівці кам’янистої частини (apex partis petrosae).

2. Канал лицевого нерва (canalis nervi facialis):

- починається на дні внутрішнього слухового ходу (meatus acusticus internus), іде горизонтально ззаду наперед перпендикулярно до oсі кам’янистої частини (pars petrosa), утворює колінце каналу лицевого нерва (geniculum canalis nervi facialis);

- закінчується шило–соскоподібним отвором (foramen stylomastoideum).

3. М’язово–трубний канал (canalis musculotubarius) перегородкою м’язово–трубного каналу (septum canalis musculotubarii) поділений на півканал м’яза–натягувача барабанної перетинки(semicanalis musculi tensoris tympani) (верхній) і півканал слухової труби (semicanalis tubae auditivae; semicanalis tubae auditoriae) (нижній). Він:

- починається на межі між лусковою частиною (pars squamosa) та переднім краєм кам’янистої частини (margo anterior partis petrosae);

- закінчується у барабанній порожнині (cavitas tympanica).
4. Каналець барабанної струни (canaliculus chordae tympani):

- починається в каналі лицевого нерва (canalis nervi facialis) трохи вище шило–соскоподібного отвору (foramen stylomastoideum), проходить через барабанну порожнину (cavitas tympanica);

- закінчується в кам’янисто–барабанній щілині (fissura petrotympanica).

5. Барабанний каналець (canaliculus tympanicus):

- починається на дні кам’янистої ямочки (fossula petrosa), проходить через барабанну порожнину (cavitas tympanica);

- закінчується розтвором каналу малого кам’янистого нерва (hiatus canalis nervi petrosi minoris).

6. Сонно–барабанні канальці (canaliculi carotici tympanici) – парні:

- починаються на присередній стінці (paries medialis) сонного каналу біля його зовнішнього отвору (apertura externa canalis carotici);

- закінчуються в барабанній порожнині (cavitas tympanica).

7. Соскоподібний каналець (canaliculus mastoideus):

- починається на дні яремної ямки (fossa jugularis);

- закінчується в барабанно–соскоподібній щілині (fissura tympanomastoidea).




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка