Основи техніки безпеки в фармацевтичній галузі
За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, понад 100 тисяч хімічних речовин, майже 50 фізичних, 200 біологічних та близько 20 несприятливих ергономічних чинників можуть стати шкідливими і небезпечними виробничими факторами, що негативно впливають на стан здоров'я людини.
Згідно з останніми оцінками, щороку внаслідок дії виробничих факторів помирає до 2 млн. осіб. Причому чотирма головними "вбивцями" вважаються: професійно-зумовлені онкологічні (32 %) та серцево-судинні (23 %) захворювання, нещасні випадки на виробництві (19 %) та інфекційні хвороби, виникнення яких пов'язано з умовами трудової діяльності (17 %).
Все це стосується і України, яка в результаті аварій, травм та професійних захворювань щороку втрачає близько 1 млрд. гри. І, що найбільш прикро, при цьому на виробництві травмується понад 25 тисяч осіб, у тому числі смертельно - 900-1200 чоловік.
Разом з тим міжгалузевою комплексною програмою "Здоров'я нації"" передбачено досягнути послідовного скорочення смертності від нещасних випадків, травм та отруєснь: до 2010 року-на ЗО %, до 2020 року - на 40 %. до 2030 року -на 45 %.
Охорона праці - це система правових, соціально-екомічних, організаційно-тсхпічиих, сапітарно-гігієнічиих і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоровя і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Основні законодавчі акти з питань охорони праці. Закон України "Про охорону праці" та його зміст
Законодавство України про охорону праці - це система взаємозалежних нормативно-правових актів, які регулюють відносини в галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі трудової діяльності.
Служба охорони праці: обов'язки, права, структура, штати
На виконання Закону України "Про охорону праці" Державним комітетом України з нагляду за охороною праці видано наказ №255 від 15.11.2004 року, згідно з яким затверджено Типове положення про службу охорони праці.
Основи техніки безпеки .
Працівник допускається до самостійної роботи при умові:
коли стан його здоров'я дозволяє виконувати, запропоновану йому роботу
коли працівник пройшов інструктажі з охорони праці, які дають йому право виконувати дану роботу;
на роботи з підвищеною небезпекою працівник повинен мати посвідчення, яке свідчить про проходження ним відповідного навчання.
При прийнятті на роботу строк випробування робітників не перевищує 1 місяць, для всіх інших працівників не менше трьох місяців, а в окремих випадках за погодженням з профспілкою - шести місяців.
Прийняті на роботу співробітники допускаються до роботи тільки після відповідного інструктажу по техніці безпеки і виробничій санітарії
Не допускаються до роботи працівники, в тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.
У разі виявлення у працівників, в тому числі у посадових осіб, незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний термін пройти повторне навчання і перевірку знань.
Інструктаж з питань охорони праці.
Інструктажі з питань охорони праці проводяться під час організації роботи з охорони праці як на підприємствах, так і у навчальних закладах. За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці на підприємствах поділяються на декілька видів, а саме: на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.
Вступний інструктаж з питань охорони праці проводиться:
• з усіма працівниками, які щойно прийняті на роботу (постійну або тимчасову), незалежно від рівня їх освіти, стажу роботи за цією професією та посади;
• з працівниками, які знаходяться у відрядженні на підприємстві і беруть безпосередню участь у виробничому процесі, з водіями транспортних засобів, які вперше в'їжджають на територію підприємства;
• з учнями, вихованцями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики;
Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи:
• з працівником, новоприйнятим (постійно або тимчасово) на підприємство;
• з працівником, який переводиться з одного цеху виробництва до іншого;
• з працівником, який буде виконувати нову для нього роботу;
• з відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві;
• зі студентом, учнем та вихованцем, який прибув на виробничу практику.
Повторний інструктаж: проводиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою - 1 раз на квартал, на інших роботах - 1 раз на півріччя.
Як правило, повторний інструктаж проводиться індивідуально або з групою працівників, ню викопують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.
Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:
• у разі введення в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону граці, а також при внесенні змін та доповнень до них;
• при зміні технологічного процесу, модернізації устаткування, приладів та ін-, грумснтів, вихідної сировини, матеріалів та інших чинників, що впливають на охорону праці;
• у разі порушення працівником нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварії або отруєння;
• на вимогу працівників органу державного нагляду за охороною праці, вишестоящої господарської організації або державної виконавчої влади у випадку, якщо ви-
явлено незнання працівником безпечних методів і прийомів праці або нормативних актів про охорону праці;
• у разі наявності перерви у професійній діяльності працівника понад ЗО календарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою, понад 60 днів - для інших видів робіт.
Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально або з групою працівників спільного фаху. Обсяг і зміст інструктажу визначається в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили необхідність його проведення.
Цільовий інструктаж проводиться з працівником:
• у разі виконання разових робіт, що не пов'язані з безпосередніми обов'язками за фахом;
• при ліквідації аварії або стихійного лиха;
• під час проведення робіт, на які оформляється наряд-допуск, дозвіл або інші подібні документи;
• у разі проведення екскурсій на підприємствах.
Інструкція з охорони праці є нормативним актом, що містить обов'язкові для дотримання працівниками вимоги з охорони праці при виконанні ними робіт певного виду або за певною професією на робочих місцях у виробничих приміщеннях, на території підприємства або в інших місцях, де дорученням власника чи уповноваженого ним органу (далі - роботодавець) виконуються ці роботи, удові чи службові обов'язки.
Інструкція повинні містити такі розділи:
- загальні положення;
- вимоги безпеки перед початком роботи;
- вимоги безпеки під час виконання роботи;
- вимоги безпеки після закінчення роботи; . вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.
За необхідності в інструкції можна включити й інші розділи.
Атестація робочих місць
Атестація робочих місць являє собою комплекс адміністративних, інжснерно-технічних та санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на визначення відповідності робочого місця фахівця технологічним, ергономічним та санітарно-гігієнічним вимогам, а також вимогам безпеки праці.
Основна мета атестації робочих місць полягає у регулюванні відносин між роботодавцем або уповноваженим ним органом і працівниками в галузі реалізації прав на здорові та безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
Атестація робочих місць проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству організації у термін, передбачений колективним договором (угодою), але не рідше одного разу на 5 років.
Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству (організації) і зберігається впродовж 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Поділіться з Вашими друзьями: |