Олександра Шелковенко Оповідання



Сторінка3/5
Дата конвертації05.05.2016
Розмір0.67 Mb.
1   2   3   4   5

Він

Він думає, що володіє мною. Він приходить ввечорі, або на вихідні. Я готою йому їжу. Потім йдемо до ліжка. Я роздягаюся, лягаю і покірно розставляю ноги. Дивлюся, як він натягає презерватив на свій напружений член. Мене це не збуджує, мені не огидно - мені просто байдуже. Він входить у мене. Занадто швидко, і від того трохи боляче. Але я вже звикла. Він із силою стискає руками мої груди. Занадто. Але я нічого не кажу. Мені легше мовчати. Я просто чекаю, поки він кінчить. Сама я не кінчаю з ним ніколи... майже ніколи. Він думає, що це і є справжній секс. А я не хоче його розчаровувати. Мене навіть розважають його спроби створити імідж палкого коханця, Справжнього Чоловіка, секс-супермена. Йому не везе з жінками. Вони використовують його, але він цього не розуміє. Використовують, щоб самовпевнитись. Або помститися чоловікам. Або просто як живий замінник фалоімітатора. Потім викидають. Але він і цього не помічає. Мені його шкода. Зрештою, мені навіть подобається ця його наївність. Інколи в нього не стоїть. Тоді він лягає біля мене і я беру його член у свою руку. Я ліниво масажую його скарб, аж поки той не збільшується до потрібних розмірів. Він просить мене взяти його член до рота Я відмовляюся. Відбрехуюся, ніби це протиречить моїм принципам. Кажу щось за гігієну. Роблю вигляд, що мені огидно. Насправді, мені просто байдуже. Я могла б це зробити, ще й як! Але не для нього. Не тепер. Одного разу я попрохала його полизати мою ..... . Він рознервувався, приховуючи свою сором'язливість. Потім гордо пояснив, що він не "лизунчик". З тих пір я не хочу старатися заради нього. Зранку, або по обіді, він одягається і йде геть. Певно, у свій гуртожиток - розповідати друзям, як він мене "їбав". Але мені байдуже. Хай тішиться! Я залишаюся сама. І тоді починається справжнє. Мої мрії.  

(с) Олександра Шелковенко  

У підїзді

Оленка та Іванко познайомилися у Львові на День Злуки. Балакаючи за українську історію, вони непомітно для себе зайшли до найближчого підворіття. Раптом Іванко зрозумів, що Оленка його хоче: – Я хочу тебе! - простогнала вона. Іванко швидко підняв її спідницю і вставив свій гарячий прутень до її бандурки. Оленка відразу ж кінчила. Іванко теж кінчив, але не поспішав витягати на поверхню свою машину насолоди. Він продовжував знаходитися у піхві, поки Оленка не кінчила ще три рази. Тоді він поклав прутня до її рота. Оленка відчула від цього неземну насолоду і кінчила ще раз. Іванко став на коліна і почав робити кулі... куні... (дуже складне слово, але ви зрозуміли). Він швидко і потужно лизав її блягузницю. Це дало йому таку насолоду, що він кінчив аж два рази. Тоді вхопив руками великі перса Оленки і поклав поміж ними свій довгий напружений прутень. Оленка кінчила від насолоди. Побачивши це, Іванко теж поспішив кінчити. І як тільки краплинка сперми впала Оленці на губи, вона кінчила знов. Переконавшись, що Іванко тільки що кінчив, Оленка почала вилизувати від сперми його прутень - і Іванко застогнав від насолоди. Тоді він вхопив партнерку за її дупку - і миттєво всунув туди свого вкрай збудженого прутня. Оленка закричала від насолоди: – Єби мене швидше! І кінчила водночас з Іванком. – В мене ще ніколи не було таких оргазмів! - палко зізналася дівчина. – Це тому, що сьогодні свято нашої державності, - пояснив Іванко.  

(c) Саша Шло  

У кущах

Принц та принцеса кохали одне одного. Навіть і не кохали, а... подобалися, вобщім. Їй бракувало мужика поруч, а він хотів здаватися собі крутим. Одного разу вони втекли з лекцій і пішли до парку. Він взяв з собою татове шампанське, вона наробила канапки. Вони випили по два літри шампанського, закусили канапками, та й полізли до кущів... За півгодини звідти виповзла напівгола принцеса. Принц спав у кущах і храпів на цілий парк. – Видко отруївся моїми канапками, - подумала принцеса. Але вигляд у неї був цілком задоволений.  



(c) Саша Шло

У Гавані, втеча


Офіцер КДБ Юрій Горін уважно слухав інформаторку. – Ні, компаньєро, - казала та іспанською, - "Чіка" із темним волоссям ходила до нього вже тиждень. Я не повідомляла Вас, бо думала: чіка - росіянка і знає, що робить. То не є моя справа слідкувати за комуністами, особливо з Русії. Але два дні тому з'явилася ота білявка... – Продовжуйте, компаньєра, - заохотив Горін. – І я подумала: що дві комуністки можуть так довго робити у компанії класового ворога? Тоді почала придивлятися. – Далі? – Одного разу вони забули зачинити двері. Я зазирнула... Ке венгуенца! - із обуренням гукнула вона. - Всі троє були голі! Уявляєте собі, компаньєро? Горін уявив. – Сеньор колишній власник ліг на підлогу. Білявка лягла поруч, але у іншому напрямку. Вона поставила свою "чучу" біля рота сеньора. Який сором! Інша "чіка" теж лягла: вони тепер складали трикутник. Вона поставила свою "чучу" біля рота білявки, а сама взяла до рота пеніс сеньора колишнього власника. І ці безстидники почали пестити одне одного ротами - одночасно. Клянуся революцією, компаньєро, все так і було! – Потім? - спитав Горін. Ця історія цікавила його все більше. – Отримавши насолоду, вони пійшли до ванної кімнати і почали мити одне одного. Вони часто миються, компаньєро! Зовсім не економлять газ, потрібний для революції! – Це дуже зле, - засудливо похитав головою Горін. - Природні ресурси - запорука комуністичного будівництва. – Потім дві чики про щось говорили мовою, яку я не розумію. Гадаю, що російською. Сеньор мовчав, тільки іноді щось казав іспанською. Мені здається, що він робить вигляд, ніби нічого не розуміє, а насправді прислухається до їхніх слів... – Цікаво, дуже цікаво, - зауважив Горін. – З першою "чікою" сеньор розмовляв якоюсь не зрозумілою мені мовою. Але то була не російська, компаньєро! – А яка? – Я не знаю. Але сеньор колишній власник колись казав, що він украіньано. Може це ідіома де Украніа? – Незмовірно... - сказав Горін російською. - Втім... Раптом у його пам'яті з'явилася стара формула: "український буржуазний націоналіст". Але тут, на Кубі? Втім, факти не залишали місця для сумнівів. "Галина ж з Полтави, - пригадав він. - Полтава - це УРСР. Та й прізвища у неї Гнатенко..." – Але у присутності білявки вони розмовляли лише іспанською, - казала інформаторка, - а ту іншу мову не згадували. Ніби щось приховували від неї. "Треба якнайбільше фактів, - подумав Горін, - Кожна деталь..." – ...Ось я й кажу, компаньєро. Перша "чіка" переконувала білявку щось зробити. Та, здається, соромилась. Але потім погодилась. Тоді сеньор зняв з себе брюки, і я побацчила його пеніс. Білявка невпевнено стала перед ним на коліна. Спочатку вона взяла пеніс у руки і почала його роздивлятися. Потім почала гратися з ним пальцями. Від цього пеніс сеньора напружився, став великий і твердий. Тоді підішла перша "чіка", поклала руку білявці на голову і легенько штовхнула уперед. Вона щось сказала російською. Білявла поцілувала пеніс сеньора губами. Потім торкнулася його язиком. Потім - о компаньєро! - почала вилизувати його від початку до самої голівки. І потім взяла його до рота. Горін уважно слухав. – Спочатку білявка спробувала засунути до рота цілий пеніс. Але він виявився завеликий і вона ледь не вдавилася. Тоді випистила частину пеніса на волю, Залишина у роті тільки голівку. З того, як рухалися її щоки я зрозуміла - білявка тримала голівку руками і лизала її зсередини. Горін важко дихав. – Але перша "чіка" знов підішла. Вона витягла пеніс з рота подружки і стягнула з нього шкірку. Аж потім знов поклала до рота білявки. А сама почала цілувати сеньора колишнього власника у губи. А сеньор опустив руку на її "чучу" і почав її гладити. А іншою гладив сідниці цієї жінки. І я зрозуміла, що сеньор кінчає. Білявка трохи злякалася, і хотіла випустити пеніс, але перша "чіка" - з темним волоссям - знов притримала її голову - і та почала ковтати сперму, що лилася до її рота. У цей момент, чорненька стала на коліна поруч з нею, відібрала в неї пеніс і поклала вже до свого рота, злизуючи залишки сперми. І тоді ці дві "чіки" лягли на підлогу удвох, так, що "чуча" кожної була напроти обличчя іншої. І почали лизати одна одну. – Потім? - видавив з себе Горін. – Потім вони знов помилися - усі разом - і десь пішли. Вони про щось говорили, але я запам'ятала лише одне слово - як же ж воно? Здається, "аеропорт"... Горін напрягся. Змова. Буржуй спокушає двох радянських пілоток і примушує видати військові таємниці! Втім, може це й збіг обставин? Може емігрант просто хотів побавитися? А дівчата не виявилися морально стійкими? Раніш ніш повідомляти когось, треба розібратися самому. Може все обійдеться? А може він, Горін, розкриє серйозну справу і отримає орден Леніна? Але тепер він не міг думати як треба. Він був занадто збуджений. Що робити?! Що? У пошуку відповіді, він озирав кімнату. Його очі зупинилися на інформаторці. Не розуміючи, що робить, він підійшов до жінки і спустив брюки. Швидким нервовим рухом він вставив пеніс до її рота. Інформаторка не звикла сперичатися з начальством. Раніш, ще коли вона працювала прислужницею у плантаторському будинку, вона без жодних сперичань виконувала будь-які прохання старого пана. За першим його натяком вона йшла за ним до кабінету і нахилялася, підводячи довгу спідницю. Або сідала на масивний дерев'яний стіл і розводила ноги. Або старанно пестила його руками чи ротом. Тепер, коли революція стільки зробила для неї, коли товариш Кастро подарував кімнату у центрі Гавани (їй, селянці!), коли революсіонаріос призначили її депутаткою міської ради, коли за співпрацю із КДБ росіяни надсилали їй спеціальний продовольчий пакет, вона не могла відмовити комуністу... а тим більше такому ввічливому компаньєро. Горін тримав руками її голову. Його член виходив і знов заходив до її рота. Він брав її у рот наче у піхву - різко, нервово, жорстко. І вона старанно відповідала на його рухи. Горін швидко кінчив, примусивши жінку проковтнути сперму. – Нікому не кажіть про те, що сталося, - суворо наказав він. – Я розумію, компаньєро, - серйозно сказала та. - Це потрібно для революції. Чоловіки не можуть без жінок... Навіть, коли вони комуністи. Це мій революційний обов'язок, компаньєро! Горін вийшов з кімнати. Треба було поспішати. Треба якнайшвидше все перевірити. Аеропорт... найпростіше було б зателефонувати кубінським колегам, щоб вони оточили об'єкт і затримали трьох коханців. Але він занадто добре розумів: те що сталося будуть вважати його особистим пропахунком. Чим менше людей про нього знатиме, тим краще. До того, можливо, що вся ця "змова" - плід його фантазії... Він добре знав Гульнару Рахімову. Ця дівчина щиро вірила у комунізм, у радянську владу... Навряд чи вона стала б свідомо допомогати ворогові. Якби тільки з нею поговорити! Горін сів до службової машини. – До військового аеропорту! - гукнув він водієві. Машина поїхала старою Гаваною. Вона рухалася повільно, надовго зупиняючись біля світлофорів, поступаючи шлях автобусам... – Швидше! - гукнув Юрій. – Але ж тут такий рух! - запротестував водій. Горін дістав пістолет і притулив дуло до його потилиці. – Зараз чотири сорок п'ять, - сказав Горін. - Якщо за тридцять хвилин ми не будемо на місці, я пристрілю тебе, як скаженого пса. Питання є? Водій натиснув на газ. Горін дивився на водія. Він міцно тримав у руці пістолет. Він бачив, як довге холодне дуло торкаються людського тіла. Цілком несвідомо він почав водити пістолетом по широкій потилиці водія. "В жінок це ерогенна зона, - чомусь подумав він. - А в чоловіків?" Щоразу, коли Горін діставав зброю, його охоплювало якесь хвилювання, якесь незвичне збудження. Він міг хвилинами сидіти у кімнаті, торкаючись свого пістолета. Чистячи його, пестячи... І коли він приставляв зброю до жіночого тіла... Чи навіть до чоловічого. Гаряче сонце палало у небі. Від спеки машина розпалилася. Горіну почало здаватися, що на водійському місці сидить жінка. Він почав ніжніше рухати зброєю - не залишаючи жодної крапки на потилиці. Водій їхав на максимальній швидкості. Він на ввежав ані на дорожні знаки, ані на інші автомобілі. Пішоходи із криками втікали з тротуарів. Машини різко гальмували. Горін продовжував свою страшну гру. – Швиииидшееее, - з насолодженням шепотів він. - Поспішаааааай... Рівно за двадцять одну хвилину машина зупинилася біля аеропорту. Горін вистрибнув з неї і побіг. Біля літовища застиг на місці: військовий літак піднімався у небо. Жодної помилки: це літак Рахімової та Гнатенко. Горін підвів пістолет та вистрілив. Але запізно. Літак був вже занадто високо... У пілотській кабіні було затишно. У кріслі першого пілота сиділа Галя. Гуля сиділа поруч. Пляченко - трохи позаду. – Товариш Гевара хоче подивитися на Гавану з неба! - казала Галя. - Це - секретне партійне доручення. Я тільки що отримала дозвіл від Юри Горіна. – Ну, якщо навіть товариш Горін дозволяє... - сказала Гульнара. Пляченко поклав їй руку на плече і Гуля її погладила. – Милий, - сказала вона. - Кієрес вольвер, керідо? – Сі, карінья - відповів Петрусь. Він підсунувся ближче. Обійнявши Гулю ззаду, він почав цілувати її потилицю. Потім шию. Потім вони почали цілуватися. – Я ж так не зможу допомагати Галі, - жартівливо запротестувала Гуля. – Нічого, я й сама впораюсь, - запевнила та. - Бавтеся собі як хочете. Гуля обернулася до Пляченка. Вони обійнялися. Його губи цілували її обличчя. Його руки заволоділи її спиною та сідницями. Гуля скинула з себе формену сорочку та спустила спідницю. Вона жадібно притулилайся до українця. Тепер вони роздягали одне одного. Потім кожен почав вкривати поцілунками тіло партнера. Вони гралися, як хотіли. Їхні гарячі губи пестили найсолодші частини тіла, нічого не залишаючи поза увагою. – Мені бракує твого рота... отут, - прошепотіла Гуля, притуляючи голову Пляченка до своєї розкішниці. І він відгукнувся на заклик. Потім перегорнувся на спину. Тепер Гуля була понад ним. Не відриваючись від її статевих губок, він притиснув її голову до свого члена. – Тільки не поспішайте... - попрохала Галя, - Я дивлюся за вами у дзеркало. Якумога повільно. Ну прошу... І, пригадавши щось, додала: – Транкіло, Педро, пор фавор! Вона вела літак однією рукою. Іншу опустила попід спідницю. Вона водночас слідкувала за польотом та за друзями. Їй було добре. "Аби тільки вони не закінчили зарано... - думала вона. - Втім..." Пляченко та Гуля лизали одне одного повільно. Дуже повільно. Вони нікуди не поспішали. Насолоджувалися кожною миттю цього чарівного кохання. Він не знімав своїх долоней із сідниць дівчини, вона підсунула свої під сідниці Пляченка. Дивлячись у дзеркало, Галя не могла зупинити свою руку. Вона кінчила швидко... і відчула, що хоче знов. Зробивши зусилля над собою, Галя нарешті звільнила вологу руку. Переконавшись, що Гульнара цілком зайнята членом Пляченка, дівчина притягнула до себе рацію і тихенько зоговорила англійською, яку вивчила у позаминулій главі, коли сварилайса з Пляченком через кунілігус. Людина на іншому боці спочатку нічого не розуміла, потім відповідала недовірливо і, зрештою, змінила тон. Тепер до Галі зверталися привітно і впевнено. – Я більш не можу стримуватись, - гукнула тим часом Гуля. - І Пляченко прискорив темп. Гуля не відставала. Вона кінчила першою, але на жодну мить не припинила роботи. – Кінчи мені до рота! - прохала вона, знов всуваючи члена поміж губами. І Пляченко кінчив. Дівчина безсило впала на нього. Пляченко облизав губи, на яких ще залишився жіночий сік. – Одягайтеся! Швидко! - раптом гукнула Галя. Друзі почали розшукувати одежу. – Ну будь ласочка... - прохала Галя. – Зараз, кохано, - українською відповів Пляченко. Гульнара здивовано подивилася на нього. – Що це ?... - вона не закінчила. Дівчина здивовано дивилася у вікно. – Це Маямі, - спокійно пояснила Галя. – Так ми... – Втікли до Америки. – Що?! Гуля не знала що робити. У відчаї вона вхопила пістолет. – Там нема набоїв, - зауважив Пляченко. – Хто ти? – Я назваюся Петро Пляченко. Мої батьки були українці, але я вже народжений на Гавані. – Зрадники! Вороги! - Гуля розплакалася від бессилої злості. – Гулечку! - ніжно сказала Галя. – Гулечку... - м'яко і лагідно повторив Пляченко. - Ми тебе дуже любимо. – Ми тебе... кохаємо... - додала Галя. Вона поставила літак на автопілот і разом з Пляченком обійняла плачучу подружку. – Ми з тобою. Ми тебе не залишимо. Вони почали цілувати Гульнару. Вона ще не була одягнута - і друзі удвох пестили її голе тіло. Пляченко ніжно розвів її ноги і ввів член у середину. Галя не випускала зі своїх губ її соски. – Ми кохаємо тебе, - повторював Пляченко. Гуля заридала знов. – Рідні ви мої, - сказала вона крізь сльози. - Я нікого ще так не кохала, як вас двох. І ніхто мене так не кохав, як ви. Ви - моє щастя! Ви - мій комунізм! Літак опускався на літовище Маямі.  

(c) Саша Шло



У Гавані, у ванні


Гульнара Рахмонова чіпляла над своїм ліжком фотографію Брежнєва. Дівчина була струнка. В неї було світле волосся і блакитні очі. – Вона правда татарка? - тихо спитав Пляченко. - Бо татусь мені розповідав, що всі татари - із вузькими очима та на конях. Він дуже знався на ріжні наційональності.. – Серед волзьких татар десь третина - світловолосі, - так саме тихо пояснила Галя. - Я колись проходила у Казані практику... – Привіт, Гулю! - гучно сказала Галя російською. - Що це ти робиш? – Як що? - здивувалася та. - Ти хіба не знаєш? В нас тепер новий Генеральний секретар ЦК КПРС, товариш Брежнєв! – Це він? - Галя вказала на фотографію. – Так, - із ніжністю сказала Гуля. - Дивись на нього. Він справжній чоловік - сильний, рішучий. Вже хто хто, а він швидко побудує в нас комунізм. Галя ввічливо погодилася. – Ех, як би я хотіла зустріти такого чоловіка, як він! - мрійливо вимовила Гульнара. - Але всіх справжніх вже розібрали... – Гулю! - перервала її Галя. - Дозволь відрекомендувати тобі мого нового знайомого. Вона покликала Пляченка. – Це - Педро Гевара, перший секретар Гвантанамського обкому компартії Куби. У Гавіні він по партійних справах. – Родич Ернесто Че? - схвильовано спитала Гуля. – Це його двоюрідний брат, теж з Аргентини. Гуліни очі заблищали. – Ес мі аміга Гульнара Рахмонова, авіатора руса. – Буенос діас, компаньєра! - ввічливо сказав Пляченко. - Сой Педро. Но абло русо, но абло украіняно, но абло татаро, соляменте кастіжяно. Перо коноско: "здрасті", "таваріщ", "пажєлуста", "Лєнін" і "водка". – Пожалуйста, товаріщ! - привітно посміхнулася Гульнара. – Гулю, тут така справа, - змовницьки сказала Галя. - В нас тут гарячої води немає - треба розігрівати у баняках. А в товариша Гевари - службова квартира у центрі міста. Там є ванна і газова колонка... – Та якось не зручно... - сказала Гуля. – То годі! Він сам запропонував. Уявляєш собі - гаряча ванна! – Че, компаньєрас! - гаряче підтримав Петрусь "Гевара". - Бієнвєнідо! Мір, дружба, комунізмо! – Ну, гаразд... - погодилася Гуля. - Тільки зберу речі. Галя перехопила погляд, що її подружка кинула на Пляченка. І несподівано для себе відчула, що ревнує. Тільки кого з двох? – Че, акі, - сказав Пляченко, відкривши двері ванної кімнати. Він запалив газову колонку і вийшов. – Тільки ось що... - сказала Галя. - Це комуналка... До того, треба економити газ та воду... Тобто, митися нам доведеться разом. Вона хвилювалася: що як Гуля відмовиться? – Ну звісно, - сказала Гуля. - Ми ж не буржуйки, щоб митися окремо. При соціалізмі економіка має бути економною... Ванна повільно наповнювалася теплою водою з і стоячого душа. – Ну що? - спитала Галя. Вона почала розстібати блузку. Гуля, здавалося, не помічала її хвилювання. Вона швидко стягнула з себе верхню одежу. – Допоможи мені розстібнути бюстгальтер, - попрохала вона. Пальцями, що майже не слухалися, Галя розщепила гачки. Під тканиною вона відчувала гарячу спину подружки. Бюстгальтер впав на підлогу і Гульнара повернулася. В неї були гарні великі груди... "Зрештою, всі ми - змаскалені підсовітники, - подумала Галя. - Тому хай вже будуть груди, а не перса!" Не соромлячись Галя, казанка стягнула з себе труси. Тепер Галя бачила Гулине лоно із коротеньким світлим волоссям. "Невже Гуля голить це місце? - подумала вона" – А ти що ж? - спитала Гульнара. - Поспішай, поки ванна не переповнилася! Галя нарешті впоралася із блузкою та скинула на підлогу спідницю. – Ти що, так і будеш купатися? - з іронією спитала Гульнара. Вона вже стояла у ванні. - Я на тебе чекаю... Відчуваючи, що тремтить, Галина зняла труси та бюстгальтер. – Що з тобою? Тобі холодно? - спитала Гульнара. - Ходи до мене, я тебе зігрію. Галина стала під душ. Гульнара обійняла її та притулила до себе. – Зараз буде тепліше, - вона почала розтирати Галину спину. Галини груди торкалися грудей Гульнари. Рухи подружки уповільнилися. Тепер вона гладила Галину спину. Галина щільніше притулилася до Гульнари. Та взяла її за сідниці. – В тебе дуже гарна попа, - сказала Гульнара. ("Шлях би трафив отих мовознавців, - подумала Галя, чомусь переходячи на галицький діалект, - Ми на Кубі, а "la popa" то є іспанське слово, най у словник подивляться. До сраки мені їхня "дупка"!") – В тебе теж, - відповіла Галина. Вона теж спробувала погладити подружку по спині... і відчула, як Гульнара напружилася. Гуля обняла Галю. Зверху на дівчат лилася тепла вода. Галя нахилила голову і поцілувала Гулю у шию. Гуля підняла підборіддя, підставляючи шию для Галиних губ. Галя не примусила чекати на себе. Її руки гладили потилицю Гульнари, її поперек, її сідниці. Гуля масажувала сідниці Галі. Дівчата почали цілуватися. Якись час вони гралися губами одна одної. Дотики ставали все ніжнішими і довшими. Язики дівчат почали невпевнено просуватися уперед - і зрештою зустрілися. Язики почали невміло пестити один оден. Галя повільно перервала поцілунок. – Так ми ніколи не помиємось, - жартівливо сказала вона. - Хочеш, я намилю тобі спинку? – А давай домовимось - я буду мити тебе, а ти - мене, - запропонувала Гульнара. Дівчата почали намилювати одна одній тіла. Вони починали з ший і плач. Потім спустилися до грудей. – Які вони в тебе гарні! - сказала Галя. Вона повільно милила кожний сосок подружки. Гульнара робила те саме з нею. – Аххх... Тепла вода змивала мило. Дівчата пестили пальцями соски, ніби перевіряючи, чи добре вони вимиті. Галя не витримала і поцілувала Гулин сосок. Вона надовго припала до нього, смоктаючи і облизуючи його рожеву шкірку. Потім перейшла на інший. Гуля закинула голову від задоволення. Вона провела намиленою мочалкою по животі Галі... потім по її сідницях. Галя випустила нарешті Гулини груди з рота. Дівчата помили одна одній ноги, попестили сідниці... Залишався лише низ живота. Гульнара торкнулася рукою статевих губ подружки. – Яка в тебе брудна пися, - жартома сказала вона. - Треба її негайно помити... Галина посміхнулася. – А в мене? - спитала її Гульнара. Галина доторкнулася до Гулиної вульви. З награною серйозністю вона оглянула це місце. Мов лікар, розсунула статеві губки... провела пальчиком по входу до піхви. – Писю треба мити, - солодко повідомила дівчина. - Твоя пися прохає на це. Вона чекає... – Тільки давай сядемо у ванну, - запропонувала Гульнара. Дівчата вимкнули душ. Вони сіли у воду. Руки кожної з них лягли на вульву подружки. Дівчата почали обережно мити одна одну. Їхні дотики були м'які і ніжні. Вони розводили одна одній губки, пропускаючи воду у середину. Вони вимивали кожен міліметр навколо кліторів. Пальчики кожної шукали вхід до подружки. І, знайшовши його, намагалися заглибитися у середину. Миття перетворилося на щось інше. Дівчата ніжно пестили одна одну пальцями. І водночас цілували губами одна одну - шию, груди, вуха. – Аааа, я не можу більше, - застогнала Гульнара. Галя глибоко ввела у неї палець. - ааах... Галю... подружко... ти прєлєсть... Ногою Галя відкрила пробку. Вода почала виходити. Тепер дівчата сиділи у порожній ванні. – Зачекай... - Галя витягнула пальця з Гуліної піхви. Вона нахилилася, і спробувала дотягнутися губами до клітора подружки. Але у ванні було не зручно. Галя скинула на підлогу товсті махрові рушники, що їх приготував Петрусь. Вона посадила на них Гульнару і розставила їй ноги. – Що ти робиш? - здивувалася та. - Ти хочеш робити це... ротом? – А що тут такого? - весело спитала Галя. - Ми ж чисті. Я сама тебе вимила. І вона почала пестити Гульнару губами. Вперше у житті Галя лизала жіночу вульву. Але вона знала, що сподобалося б їй - і робила те саме Гульнарі. Вона пригадала, як лизав її Пляченко. "Треба бути не гіршою, - із посмішкою подумала вона. - Я ж жінка!" Гульнара стогнала від насолоди. Дівочий сік стікав на махрові рушники, залишаючи солодкий запах. Не перериваючи пестощів, Галя знов ввела палець. – Дооообре... - шепотіла подружка. - Тільки... так бракує чоловічого члена... усередині... – Ти хочеш чоловіка?! - із насмішкою спитала Галя, на мить відриваючи рота від клітора подружки. І відразу ж повернулася до чарівного горбика. – Тааааак... Будь-якого... Тільки - відразуж.... тепееееер... Галя відкрила двері. Пляченко, який весь цей час спостерігав за дійством, увійшов. Він швидко скинув одежу. Гуля трохи злякано подивилася на нього: що він тепер подумає про неї? – Че, еста бьєн, - лагідно заспокоїв її Петрусь. Він нахилився і ніжно поцілував дівчину у губи. Потім поклав руки на її груди, які він ні за що б тепер не назвав "персами". – Товариш Геварааа... - захоплено прошепотіла Гуля. - Ви кращі від самого Фіделя... Пляченко закрив двері. Галя відірвалася від Гулиної писі. Пляченко обійняв дівчину за плечі і підвів. Потім ніжно нахилив. Тепер Гуля спиралася руками о краї ванни. Її босі ноги стояли на махровому рушнику. Пляченко повільно ввів свого прутня до її піхви. Галя не залишила подружку. Вона цілувала її губи, пестила руками груди. Пляченко рухався рівномірно, сильно заглиблюючись до Гулиного тіла. Галина не могла вже контролювати свого збудження. Вона стала у ванну так, щоб її щілинка опинилася біля обличчя Гульнари. Та припала губами до рожевих губок подружки. Гульнара інстинктивно почала цілувати Галину писю. Потім почала її лизати. Вона жадібно притулялася ротом до клітора подружки. Вона ковтала її сік. Забувши про сором, вона проштовхнула язика у Галину піхву. Галя міцніше притулила її голову до себе. Напівзаплющеними очима вона дивилася на Пляченка. Йому теж було добре. На якусь мить Петрусь вийшов. Потім максимально заглибив члена до тіла Гульнари. Та прогнулася - і розслабилася. У той самий момент Пляченко знов вийшов з неї - і гаряча біла сперма полилася на спину дівчини. Гуля востаннє провела язиком по клітору Галі. Галя відчула, що кінчає. – Е ні, зачекай... - вона знов притулила Гулину голову до своєї щілинки. Пляченко підійшов і почав цілувати Галині соски. – Ахххх, - сказала Галя і кінчила по справжньому. Розслаблені, всі троє повалилися на махрові рушники на підлозі. "Добре, що цю ванну кімнату будували ще до Кастро, - подумала Галя. - Така велика, що місця на підлозі стає всім! Добре ще, що в Петруся знайшлися такі великі і теплі махрові рушники..."  

(c) Саша Шло



Каталог: books -> download -> rtf
rtf -> Диплом за перемогу в шкільному конкурсі поезій, присвячених Тарасові Шевченку
rtf -> Післямова
rtf -> Варткес Тевекелян рекламне бюро пана кочека
rtf -> Вічник Сповідь на перевалі духу
rtf -> Тарас Прохасько БотакЄ
rtf -> Ізольди Марківни Книш директорові школи Товаришу директор! Сьогодні, згідно з планом, я проводила урок
rtf -> Роман Іваничук Мальви Розділ перший
rtf -> Дебора Гаркнесс Сповідь відьом Дивовижні стосунки магії та науки
rtf -> Кір буличов — творець фантастичних світів
rtf -> Олесь Бердник


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка