Ой роде мій красний, роде мій прекрасний, моя Україно…



Дата конвертації01.06.2020
Розмір34 Kb.
Ой роде мій красний, роде мій прекрасний, моя Україно….

В перепетії сьогоднішніх подій мимоволі задумуєшся про минуле своє, минуле свого роду, а хто я? Для того аби довідатись про своє «коріння» треба спілкуватись із старшим поколінням, розглядати пожовклі від старості фотокартки, а найцікавіші та найвпертіші можуть зазирнути і у архівні сховища. Сьогодні нас хочуть переконати, що ми не українці, а хто тоді? Моя мати українка і батько – українець , і навіть пра-пра-бабуся 1898 року народження,також українка - Горносталь Ганна Василівна. Життя моєї пра-пра бабусі було нелегким , бразильські серіали відпочивають, пережила голодомор 1922-1923 рр.,голодомор-1932-1933рр., Першу світову війну, революцію 1905-1907 рр., революцію 1917-1921рр., Велику Вітчизняну війну, прихід більшовиків. Сьогодні в ХХІ столітті ми чуємо слово терор, а моя Ганна Василівна такого слова і не знала, а випробувала його на собі з малих літ, жила з дядиною, тобто маминим братом, його жінкою та їх дітьми, батьки померли . Коли настав час Ганні виходити заміж, наречений раптово захворів на сухоти та помер, а вона залишилась при надії, але не падала духом працювала, і коли народила донечку, так і нарекла Надією. Переїхала із рідних Кутковець у поселення, яке знаходилось у лісі с. Вільхівці - «Ковалеву долину», мабуть дуже важко вже їй було що хотіла вчинити самогубство, але люди не дали - врятували від гріха. А Надя підростала, ходила за 7 кілометрів через ліс у школу. Працюючи в колгоспі Ганна Василівна познайомилась із вродливим чоловіком Максимом, у його сімї теж трапилось горе - померла дружина, і залишився він сам із 4-тирьма дітьми. У 1926 р. вони побралися, так моя бабка стала матірю вже 5 дітям, а через рік у їхню хату лелека приніс ще одну доньку – Зінаїду. Роки ішли діти підростали, кожен мав своє бачення світу, а всі б мали бачити світ, як це подавала комуністична влада, один із синів, Семен, виявив вільнодумство за що був репресований, і сімя більше про нього не дізналася, залишилися сиротами двоє дітей та дружина. Серце кровю обливалося і рвалося на клаптики у Ганни, коли усіх забрали на фронт у 1941р. , залишилася, лише 14 –річна Зіна з матірю. Старша 16-річна Надія, як остарбайтер, із своїм чоловіком Миколою, тобто мої пра-бабуся і пра-дідусь були вивезені до Німеччини. За одну ніч Ганна Василівна із чорнявої молодички перетворилась в сивочолу жінку. Щодня виглядала біля калитки своїх рідних, молила Бога про щасливе повернення додому.24 березня 1944 р. наше село було звільнено від нацистської чуми, а до кінця 1945 р. уся сімя знову зібралась за родинним столом у матері, та й вже з поповненням. У моєї бабки Наді та діда Миколи на чужині народився первісток , мій дід Іван. Вже тоді вони розповіли, як потрапили батраками до німецьких панів - дід Микола працював в полі, а бабка Надя робила усе по господарству. Як вона розповідала, щодня тричі на день треба було подоїти 16 корів - руками, приготувати їжу, прибрати, посапати грядки, та інші дрібні турботи та прихоті пані виконати, але Надія Леонтівна дуже добре відзивається про свою німецьку господиню, мовляв не била, голодом не морила, дозволила бачитись із чоловіком і на тому спасибі. А коли народився Ваня, то у пра-бабусі було три дні вихідних, та й раділа пані теж щиро за них, подарувала багато різних подарунків, як повертались на батьківщину, жалко лише, що довелось все виміняти по-дорозі на хліб та воду для синочка. Слава Богу повернулись живі та здорові! Кажуть Бог посилає на людину стільки страждань, скільки вона може витерпіти. От і пра-бабка Надя терпіла і Бог подарував їй ще двійко синів Сергія та Володимира. Старші – Іван, тобто мій дід, та Сергій закінчили вищі навчальні заклади, повернулись у рідний колгосп і зайняли керівні посади, а Володимир залишився сверхсрочніком в армії. Раділа Надія Леонтівна і Микола ----, коли одружували синів. Звісно мій дід, як найстарший, той одружувався першим і першу онуку подарував - Оксанку – мою матусю.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка