Одонтогенний та неодонтогенний періостит щелеп у дітей періостит

Хронічний періостит щелеп

• Частіше виникає у молодому чи дитячому віці, локалізується частіше на нижній щелепі.
• Розрізняють простий та осифікуючий хронічний періостит, а також рарефікуючу форму останнього.
• При простому хронічному періоститі наново утворена остеоїдна тканина після лікування підлягає зворотному розвитку.
• При осифікуючій формі – осифікація кістки розвивається на ранніх стадіях захворювання та закінчується частіше гіперостозом.
• Рарефікуючий періостит характеризується вираженими резорбтивними явищами та перебудовою кісткових структур.

Хронічний періостит щелеп частіше розвивається з гострої форми хвороби. Передують захворюванню також хронічні періодонтити, травма, нагноювання кіст щелеп. Оскільки хронічному періоститу не завжди передує гостра фаза процесу, його часто відносять до первинно-хронічних захворювань.

• Хронічний періостит щелеп частіше розвивається з гострої форми хвороби. Передують захворюванню також хронічні періодонтити, травма, нагноювання кіст щелеп. Оскільки хронічному періоститу не завжди передує гостра фаза процесу, його часто відносять до первинно-хронічних захворювань.
• При гістологічному дослідженні виявляється, що уражена ділянка представляє собою губчасту кісткову тканину, на поверхні якої розташований тонкий кортикальний шар.
• Сітка кісткових трабекул має різний ступінь зрілості – від остеоїдних балок та примітивних грубоволокнистих трабекул до зрілої пластинчастої кісткової тканини.
• Хронічні проліферативні запальні зміни у ділянці окістя важко піддаються чи зовсім не піддаються зворотному розвитку. Розвивається хронічний періостит повільно, не має чітко вираженої клінічної симптоматики.

Клінічна картина

• Характеризується наявністю у ділянці перехідної складки відокремленого ущільненого осередку.
• Він має округлу форму, гладку поверхню, може бути болючим при пальпації.
• М’які тканини, прилеглі до ділянки ураження, можуть мати не різко виражену запальну інфільтрацію. “Причинний” зуб зруйнований чи раніше лікувався.
• Шкіра не змінена. Часто визначається регіонарний лімфаденіт, лімфатичні вузли при цьому збільшені, ущільнені, але безболісні. Загальний стан не змінений.

Лікування

• “Причинний” зуб частіше підлягає видаленню, або ендодонтичному лікуванню, для припинення подальшого інфікування окістя.
• При гіперпластичному періоститі можна рекомендувати розтин інфільтрату у ділянці запального процесу з тривалим дренуванням рани (протягом 5-7ми діб).
• При осифікуючому періоститі одночасно проводять висічення проліферативно зміненої частини періосту, а наново утворену кісткову тканину видаляють. Післяопераційну рану ушивають наглухо. У післяопераційному періоді призначають протизапальне, симптоматичне лікування та вітамінотерапію.
• Гарні результати дає використання при лікуванні хронічного періоститу електрофорезу 1-2% розчину йодиду калію, розчину ДМСО.
• Довгий перебіг хронічного проліферативного запального процесу викликає переріст молодої кісткової тканини у зрілу, високосклерозовану, внаслідок чого запальний процес закінчується утворенням гіперостозу.