Об'єкти цивільних прав

Об'єкти цивільних прав і об'єкти цивільних правовідносин — поняття тотожні.

У діалектико-матеріалістичній філософії об'єкт визначаєть­ся як зовнішній протилежний суб'єкту предмет, на який спря­мовані пізнання і дія суб'єкта. Проте прямолінійно застосо­вувати це філософське положення до правових, у тому числі й цивільних, відносин не можна. Інакше склалося б хибне уявлення, що правовідносини — це відношення між суб'єктом і об'єктом. Насправді ж правовідносини слід розглядати як відно­сини між суб'єктами з приводу того чи іншого об'єкта. Вони складаються між особами щодо матеріального чи нематеріального блага для задоволення своїх потреб. Тому об'єктом ци­вільних прав (правовідносин) може бути те, заради чого суб'-
107

єкти вступають у відносини і на що спрямовані їхні суб'єктивні права та обов'язки з метою здійснення своїх законних прав та інтересів.

В юридичній літературі побутують також інші визначення поняття об'єкта цивільних прав. Проте, на нашу думку, вони різняться між собою в основному не за змістом, а лише за формою.

Об'єкти цивільних прав за цільовим призначенням та пра­вовим режимом поділяються на такі види: речі, дії (послуги), продукти творчої діяльності, особисті немайнові блага.

Речі є основним видом об'єктів цивільних прав. З погляду цивільного права, до них належать засоби виробництва, пред­мети споживання, предмети природи як у натуральному стані, так і створені людською працею, оскільки вони можуть слу­жити для задоволення потреб людини. Речі, не придатні для такого задоволення, не можуть бути об'єктами права. Не мо­жуть ними бути і речі, якими людина взагалі не володіє (на­приклад, планети, невідкриті елементи природи тощо). Отже, під речами у цивільному праві мають на увазі всі предмети матеріального світу, які можуть задовольняти певні потреби людини і бути в її володінні.

Держава встановлює відповідні правила поведінки людей стосовно тієї чи іншої речі. На цій основі виникає термін “правовий режим речей і майна”. Він є умовним (ніякого пра­вового режиму речей насправді бути не може) і встановлюється не для речей, а для поведінки людей щодо тієї чи іншої речі (майна), зокрема щодо порядку володіння, користування, способів і меж розпорядження речами.

Речі, залежно від особливостей їх правового режиму, под­іляються на такі види: засоби виробництва і предмети спожи­вання, вилучені з цивільного обороту, обмежені в обороті, або не вилучені з цивільного обороту; індивідуально визна­чені і родові; замінні і незамінні; споживні і неспоживні;

подільні і неподільні; головні і приналежності; плоди і дохо­ди; гроші і цінні папери.

Засоби виробництва і предмети споживання. Економічно та­кий поділ речей застосовується у будь-якому суспільстві, оскі­льки жодне не може існувати, не створюючи предметів споживання за допомогою засобів виробництва — основних і

108

Юридичне значення такого економічного поділу речей по­лягає в тому, що ті чи інші засоби виробництва можуть бути тільки у відповідних суб'єктів цивільного права, які відповід­но до закону можуть мати у власності чи користуванні лише певні об'єкти. Закон визначає порядок розпорядження і звер­нення стягнення на майно, яке належить до основних і обо­ротних засобів і предметів споживання. Дозволяючи коопе­ративну та індивідуальну трудову діяльність, держава також визначає, які засоби виробництва можуть бути на праві влас­ності кооперативів і громадян, безпосередньо зв'язуючи це з характером дозволеної діяльності.

Вилучення речей з цивільного обороту також означає, що будівлі, споруди, устаткування та інше майно, яке належить до основних засобів державних організацій, не може бути предметом застави і на нього не може бути звернене стягнен­ня по претензіях кредиторів.

Обмеження речей у цивільному обороті полягає у тому, що право власності на певні речі може бути передане іншій особі лише за умов, передбачених законом. Необхідність обмежен­ня речей у цивільному обороті спричинюється різними об­ставинами. Так, ст.129 ЦК України встановлює, що з мірку­вань державної безпеки або з інших підстав деякі предмети можуть бути придбані лише з особливого дозволу (зброя, ви­бухові та радіоактивні речовини, сильнодіючі отрути тощо).

Особливий правовий режим встановлено до таких предметів, як валютні цінності, дорогоцінні метали та інші речі, зазна­чені у ч.2 ст.129 ЦК України. Порядок укладання угод щодо них регулюється спеціальними нормативними актами. Всі інші — це речі, не вилучені з цивільного обороту. Вони

109

можуть вільно відчужуватись, переходити у власність будь-якої особи на підставах, передбачених законом.

а) виділені із загальної маси речей даного роду (наприклад, з партії холодильників, приймачів);

б) єдині у своєму роді (наприклад, картина Рєпіна ^Запо­рожці”);

в) відрізняються від інших за кількома ознаками (будинок Київського університету, завод “Арсенал”).

Родовими називаються речі, які мають єдині родові ознаки речей даного виду. Вони вимірюються вагою, числом, об'ємом (1т пшениці, 1м³ дров, 10л бензину, 5м тканини).

Правове значення поділу речей на індивідуально визначені і родові полягає у тому, що при загибелі індивідуально визначе­ної речі боржник звільняється від обов'язку передати її кредитору, але зобов'язаний виплатити грошову компенсацію її вар­тості. Якщо ж предмет зобов'язання — індивідуально визначе­на річ є в натурі, то кредитор вправі вимагати саме цю річ (ст.265 ЦК України) і боржник не вправі замінити її грошовою компенсацією без згоди на те кредитора. При загибелі родових речей боржник, як правило, не звільняється від виконання зобов'язання у натурі, оскільки є можливість замінити річ, що загинула, іншою річчю такого роду (ст.234 ЦК України).

Ось чому у цивільному праві родові та індивідуально визна­чені речі називають відповідно замінимими і незамінимими.

Речі споживні і неспоживні. При використанні речі або зни­щуються повністю, або перетворюються в іншу річ, або збе­рігають свою цілісність тривалий час.

Речі, які при використанні знищуються повністю (наприк­лад, паливо, продукти харчування) або перетворюються в іншу річ (наприклад, сировина), називаються споживними. До них належать також гроші, оскільки використовувати їх можна лише витрачаючи.

Поділ речей має відповідне правове значення, оскільки вка­зані речі можуть бути предметом лише певних угод. Так, пред­метом договору позики можуть бути споживні речі (гроші або речі, визначені родовими ознаками), бо позичальник, викорис­тавши одержану річ, зобов'язується повернути позикодавцеві таку

110

саму суму грошей або кількість речей такого самого роду і якості (ст.374 ЦК України). Інакше вирішується питання у договорі майнового найму, оренди, прокату. Тут предметом договору можуть бути тільки неспоживні речі, оскільки наймач при при­пиненні договору зобов'язаний повернути те саме майно, яке він одержав у тимчасове користування (ст.265 ЦК України).

Інколи в принципі подільна річ належить до неподільної. Наприклад, невеликий житловий будинок, який не може бу­ти поділений між кількома спадкоємцями для проживання в ньому. Статусу неподільних набувають речі, об'єднані озна­кою загального призначення, наприклад столовий сервіз, ко­лекція поштових марок, меблевий гарнітур, спеціальна бібліо­тека. Хоча за домовленістю такі комплексні речі можуть ста­ти і подільними.

Приналежність головної речі не слід змішувати з поняттям складової частини речі (наприклад, телевізор і динамік, піа­ніно і клавіші). Складовою частиною речі є все те, що не може бути відділене від неї без пошкодження і істотного зне-

111

цінення самої речі. При переході права на річ складові части­ни її не підлягають відділенню (ст.131 ЦК України).

А. Грошам властиві ознаки родових і подільних речей. Родо­вий характер грошей полягає у тому, що розмір грошової суми визначається не кількістю грошових знаків, а числом вказа­них у знаках грошових одиниць. Тому борг може бути пога­шений будь-якими купюрами.

Гроші — річ замінна, а тому боржник не може бути звільне­ний від відповідальності по грошовому боргу на тій підставі, що гроші загинули (були загублені чи украдені) (ст.ст.212— 215 ЦК України). Як речі родові, вони можуть бути індиві­дуалізовані шляхом запису номерів окремих грошових знаків, наприклад у колекції чи слідчому протоколі.

Як об'єкт права гроші виконують переважно платіжну фун­кцію. Боржник має право погасити ними майновий борг, якщо інше не встановлено законом чи договором (ст.ст.213, 231 ЦК України). Проте гроші можуть виступати як самостійний об'єкт правовідносин, наприклад, у договорі позики (ст.374 ЦК Ук­раїни), у договорі банківської позички (ст.ст.382, 383 ЦК України), при заповіті збережень у кредитних установах (ст.564 ЦК України).

Б. Цінні папери — це грошові документи, які засвідчують право володіння певними сумами грошей або відносини по­зики. Ці грошові документи визначають, по-перше, взаємо­відносини особи, яка випустила відповідний документ, і його володільця, по-друге, передбачають, як правило, виплату до­ходів у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі іншим особам грошових та інших прав.

Цінними паперами насамперед є: акції, облігації, зобов'я­зання державної скарбниці, ощадні сертифікати і векселі.' При

112
цьому розписка не є цінним папером, хоча й містить певні майнові права. Кредитор може отримати борг без пред'явлен­ня розписки, видавши боржникові зустрічну розписку про одержання грошей чи майна. А вимоги за цінним папером реалізуються лише шляхом пред'явлення останнього.

Цінні папери можуть бути іменними, на пред'явника, ор­дерними.

В іменному папері (наприклад, акції трудового колективу, іменні облігації підприємств) вказується прізвище особи, якій його видано. Здійснити право за іменним цінним папером може тільки особа, яка зазначена у ньому.

У цінних паперах на пред'явника не зазначається прізвище особи, якій вони видаються. Здійснити право за цінними па­перами на пред'явника може особа, що його подасть. Ніяких доказів власник цінного паперу подавати не зобов'язаний. Найпоширенішими цінними паперами на пред'явника є об­лігації внутрішніх державних і місцевих позик, зобов'язання державної скарбниці.

Ордерний цінний папір містить ім'я певного першого набу­вача, який вправі шляхом вчинення передаточного надпису (індосамента) передати право, зафіксоване в цінному папері, (разом з ним) іншій особі. Ордерними цінними паперами є векселі і коносаменти, які широко вживаються при вчиненні зовнішньоторгових правочинів.

Майно. У цивільному праві термін “майно” вживається в кількох значеннях. Під майном розуміють певну річ або їхню сукупність, у тому числі гроші і цінні папери. Саме про таке майно йдеться, наприклад, у нормах, які визначають об'єкти права власності, порядок захисту права власності, предмет договорів дарування, майнового найму, позики тощо. Термі­ном “майно” охоплюється також сукупність майнових прав, які належать певній особі. У такому значенні майно вживається у нормах, направлених на захист будь-яких майнових прав особи, наприклад, у нормах про охорону майна громадянина, визнаного безвісно відсутнім або оголошеного померлим, а також про відповідальність юридичної особи. Таке поняття майна відрізняється від поняття як сукупність майнових прав і обов'язків особи. У такому розумінні термін “майно” вико­ристовується у нормах, що визначають частку не тільки май­нових прав, а й обов'язків юридичних осіб і громадян, на­приклад, у нормах щодо наслідків реорганізації юридичних осіб, спадкоємства, коли до правонаступників переходять не лише права, а й обов'язки.

113

Об'єктами цивільних прав можуть бути дії іншої особи. Проте, не будь-які дії, а лише такі, внаслідок яких створюєть­ся певна річ, матеріальне благо. Наприклад, за договором підряду підрядник зобов'язується виконати певну роботу: по­шити одяг, виготовити стіл, відремонтувати будинок.

Термін “дія” у цивільному праві має також інше значення. Так, за договором купівлі-продажу продавець і покупець вчи­няють дії по передачі купленого майна і сплаті за нього гро­шових сум. Але такі й подібні дії не можна розглядати як об'єкт права, бо вони: а) є підставами виникнення, зміни чи припинення правовідносин; б) можуть бути за дорученням правомочних осіб вчинені іншими особами.

Дії як об'єкти цивільних прав, безпосередньо спрямовані на створення певних матеріальних благ і не можуть бути відок­ремлені від самої зобов'язаної особи.

Серед дій як об'єктів цивільних прав особливе місце по­сідають послуги — певна діяльність, яка створює не річ, а бла­го для задоволення суспільних потреб, наприклад, транспортні послуги по договору перевезення, послуги охоронця по дого­вору схову, послуги артиста, адвоката, педагога тощо. За до­помогою послуги досягається певний немайновий результат, що сам по собі є благом, має споживну вартість і тому стає об'єктом цивільного права.

Продукти творчої діяльності як об'єкти права. Продуктами творчої діяльності є твори науки, літератури, мистецтва неза­лежно від форми, призначення, цінності, а також способу відтворення. Вони стають об'єктами цивільних прав лише при втіленні в певні речі (рукопис, картина, креслення, запис на плівку тощо), тобто коли набувають форми, яка може бути сприйнята без присутності автора.

Продуктами творчої діяльності є також відкриття, винахід, раціоналізаторська пропозиція і промисловий зразок. Ці про­дукти стають об'єктами цивільних прав з моменту визнання їх такими і відповідного оформлення.

114