О. В. Гнидіна (координатор Л. Л. Халецька), Полтавська обл
Про це співається й у відомій пісні Д. Павличка «Два кольори»
Скачати 5.4 Mb.
|
| Про це співається й у відомій пісні Д. Павличка «Два кольори».
Послухайте цю пісню у виконанні Василя Зінкевича. (Учні прослуховують пісню «Два кольори*.) Учитель. Сорочка, вишита матір'ю, оберігала від зла, служила згадкою про рідний дім, нагадувала про тепло материнських рук і любов матері, яку вона вкладала у кожен візерунок, вишиваючи довгими вечорами. Кожна дівчина мусила собі на придане приготувати до шістнадцяти сорочок: і святкових, і для роботи. Після заручин дівчина вишивала сорочку для молодого, яку він повинен був одягнути на весілля. Часто вона повинна була вишивати і ночами, щоб закінчити її. Сорочка найбільше оспівана у фольклорі. А скільки прислів'їв та приказок складено про сорочку. Наведіть приклади. Учні
Учитель. Важливим джерелом у вивченні історії українського традиційного костюма є образотворчі (живописні та графічні матеріали). Крім фресок соборів, іконопису, книжкової мініатюри, значну інформацію маємо у портретному живописі XVII—XIX ст., а також у творах побутового жанру XVIII ст. та в роботах художників-пересувників XIX ст. Високодосвідчені представники творчої інтелігенції XVIII—XIX ст. уособлювали в собі і художників, і науковців, і етнографів. Це і художники-пере-сувники, які вивчали побут українського народу,— В. А. Тропінін, Т. Г. Шевченко, Л. М. Жемчужников, І. С. Іжакевич, П. Д. Мартинович, М. І. Мурашко і О. О. Мурашко, О. Г. Сластіон, Ю. Ю. Павлович та інші. Це і такі вчені, як Ф. Вовк, Де ля Фліз, О. І. Рігельман, О. Ф. Шафонський та інші, які працювали у безпосередньому зв'язку із художниками і подавали зведений, аналітичний ілюстративний матеріал з історії українського одягу. Цілу портретну галерею українських селян-кріпаків створив у першій чверті XIX ст. художник В. А. Тропінін. Серію реалістичних селянських образів і сцен із життя та побуту українців залишив після себе геніальний український поет і художник Т. Г. Шевченко. Його традиції продовжили такі відомі українські художники, як Л. М. Жемчужников, І. І. Соколов, К. О. Трутовсь-кий. Тема побутового українського жанру червоною ниткою проходить у другій половині XIX — на початку XX ст. крізь творчість художників П. Д. Мартино-вича, С. І. Васильківського, М. С. Самокиша, В. Є. Маковського, О. Г. Сластіо-на, М. К. Пимоненка та О. О. Мурашка. У творах цих митців головні герої українські селяни — завжди з великою реалістичністю зображені у притаманному для них вбранні. Традиції класичної спадщини розвиваються у творах художників XX ст.: К. Д. Трохименка, М. Г. Дерегуса, Т. Н. Яблонської, які зафіксували і ті зміни, що відбуваються в одязі. Поверх сорочки одягали нагрудний одяг. Запитання: • Які ви знаєте види жіночого та чоловічого нагрудного одягу? (Жіночий нагрудний одяг — це керсетка (безрукавка з фабричної тканини), яка декорувалася вишивкою або аплікацією. Юпка (куртка, кохта) — одяг із рукавами, який повторював форму та крій , безрукавок. Кептар — хутряна безрукавка, яку носили і жінки, і чоловіки Карпат та Прикарпаття.) • Які різновиди поясного одягу ви знаєте? (Найдавніший жіночий слов'янський одяг — запаска. Вона складалася із двох вузьких пілок вовняної тканини. Спочатку пов'язували задню частику, а потім передню — попередницю, яка прикрашалася тканим орнаментом або вишивкою. Передню частину часто заміняв фартух із парчі, шовку, із білого полотна зі смугою орнаменту. Плахта — одяг, зшитий частково з обох боків із двох полотнищ. Зшита частина облягала фігуру ззаду, а незшиті крила вільно'звисали по боках, а іноді підтикалися під пояс. Зустрічалися різновиди спідниць: андарак, димка, кабат, літник. Чоловічий поясний одяг найдавніших часів — це гані. Вони шилися із білого або сірого полотна. Нижня частина їх обтягувала ногу, а верхня — кріпилася на талії за допомогою шворки. Запорізькі козаки носили шаровари. Вони шилися із яскравої тканини, оксамиту. Крій їх був дуже широкий, що вони, за словами Т. Шевченка, «мотнею вулицю мели». Поверх сорочки козаки носили жупан із шовку чи парчі яскравих кольорів. Верхній одяг — кирею — носила козацька старшина. її розшивали дорогоцінним камінням, хутром. Кунтуш — одяг із відкидними рукавами, його одягали поверх жупана.) • Назвіть, який ви знаєте верхній одяг, характерний для українців. (Капота — старовинний святковий одяг. Його шили із тонкого сукна яскравого кольору. Керея (сіряк, свита) — плащоподібний одяг із саморобного сукна чорного або сірого кольору. Носили його в негоду. Сердак — старовинний гуцульський одяг. Носили його, накладаючи на плечі. Оздоблений він був шнурами із кольорових ниток. Кожух — зимовий одяг із овечого хутра.) • Пояс у давнину також служив оберегом. Які різновиди поясів ви знаєте? (Крайки — жіночі пояси, якими утримувався одяг. Слуцькі пояси — пояси із дорогих тканин, їх носила козацька старшина, ткали їх золотом і шовком. Виготовляли їх у м. Слуцьку в Білорусії. Черес — шкіряний пояс, який носили чоловіки у гірських районах Карпат.) • Які види жіночих прикрас ви знаєте? Ще у давнину людина носила різні прикраси із кістки, рогу, дорогоцінного каміння, які служили і прикрасою, і виконували роль оберегів. З часом вони втратили оберегову функцію і стали виконувати лише роль прикрас. Серед найпоширеніших прикрас українок є намисто. Найбільше цінувалося намисто із коралів, бурштину, перлів, гранатів, смальти, із венеціанського скла. Кораловому намисту народ приписував лікувальні властивості. Намисто з бурштину, вважали, має принести здоров'я і щастя. Жінки носили ще прикраси із бісеру — ґердани та силянки. Серед традиційних прикрас використовували і монети. їх скріплювали між собою і носили разом із намистом. Називали їх дукатами. Носили окремо одну монету з бантом — дукач. Багатші носили австрійські монети, бідні — просту саморобну бляшку. Гуцули носили прикраси, які мали культове значення,— згарди (нанизані на ремінець чи шнурок мідні литі хрестики, між якими чіпляли мідні трубочки чи спіралі). Учитель. Український одяг XVII—XIX століття розкривав соціальну структуру суспільства Костюм того часу був своєрідною ознакою, за якою визначалась належність людини до певної соціальної групи. Заможні верстви населення (козацька старшина, духовенство) для пошиття одягу використовували високоякісні тканини — парчу, оксамит, штоф, золототкані привозні тканини. Одяг сільського населення виготовлявся в основному із домотканих тканин, хоча заможніші використовували і фабричні тканини. Костюм простого міського люду був близьким до селянського, проте відрізнявся різноманітністю прикрас, таких, як сережки, намиста, браслети, підвіски. Найстійкішим щодо збереження давньоруських традицій був одяг сільського населення України. Народний одяг мав свої регіональні відмінності. Він відрізнявся вишивкою, особливостями крою, кольоровою гамою. Розгляньте плакати, на яких ви бачите костюми різних регіонів України, і визначте їх характерні особливості. (Учні самостійно визначають.) Учитель. Отже, як ми бачимо, народний одяг не лише визначав національні, соціальні, статеві відмінності, але й виконував естетичну функцію та служив оберегом. Народний костюм є важливим джерелом вивчення етнічної історії населення України, його соціальної структури, естетичних уподобань, духовної культури. 1 V. ЗАКРІПЛЕННЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ УЧНІВ Тест Вказати правильну відповідь. 1. Який крій мали жіночі і чоловічі сорочки? а) Волинський; б) слобожанський; в) тунікоподібний. 2. Що з перерахованого є нагрудним одягом? а)черес; б)кептар; в) кучма. І 3. Що із перерахованого не є поясним одягом? а) постоли; б) гачі; в) шаровари. , 4. Який елемент одягу називали «попередниця»? а) Запаска; б) спідниця; в)опинка. 5. Що не одягали на голову? а) Чепець; б)капчури; в) очіпок. 6. Що не належало до прикрас? а) Крайка; б) дукати; в) намисто. 'І. ПІДСУМОК УРОКУ Висновки учнів. Заключне слово вчителя Сьогодні на нашому уроці ми познайомились із видами декоративно-ужиткового мистецтва, традиційним народним костюмом — частиною нашої культури. Хочеться завершити сьогоднішній урок такими словами: Невже тоді носили лиш для моди Сорочки, і жупани, й кожухи? У них — живе історія народу, Його талант прекрасний і важкий. І їх ні час, ні простір не порушать, Нехай на порох зітруться роки! У них живуть людські безсмертні душі, Ті добрі чари легкої руки. Оцінювання роботи учнів на уроці. VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
СЛОВНИК ДО ТЕМИ Жіночий одяг на усій території України має дуже багато спільного, але внаслідок різних національних і культурних впливів, а також різних природних умов виникли дуже помітні регіональні розбіжності. 1 це стосується не тільки характеру орнаментації, а й більш суттєвих рис. Наприклад, майже на всій території Карпат і Закарпаття безрукавий нагрудний одяг (кептар, иуркан), дуже рясно прикрашений шнурами, китицями, аплікацією, був типовим, майже обов'язковим, елементом одягу. У побуті більш значну роль відігравали вироби з вовни. Ширше ніж в інших регіонах для прикрашання і виготовлення одягу використовувалися шкіра та хутро. У прикрасах півдня, сходу і центру України відчутним був вплив тюркських і перських народів, тоді як на заході домінуючим був вплив народів Центральної і Західної Європи. Одяг літніх жінок мав більш стриманий характер, голова заміжніх обов'язково була покрита. Дівчата до 15 років зазвичай мали носити лише підперезану сорочку з білого полотна, голова була непокритою. Сорочка — натільний одяг із білого полотна. Жіноча сорочка довша за чоловічу, шиється із двох частин (верхня до пояса — з тоншого полотна; нижня — з грубішого, коли вона зношувалася, її відпорювали і пришивали нову). Прикрашаються місця з'єднання рукава з плечем; часто — гаптуванням. У молодих жінок зазвичай сорочки були пошиті із тонкої тканини, краще та щедріше розшиті. У літніх жінок сорочка була такою самою, як у молодиць, але вишивка була скромнішою, стриманішою. Опинка — оригінальний жіночій поясний одяг, шмат саморобної вовняної тканини, що утримувався на талії за допомогою зав'язок. Жінки закочували один бік спинки, а дівчата — інший. Запаска — шмат тканини, що одягали поверх сорочки. Разом із подолом сорочки запаска закривала ноги аж до кісточок. Кінці запасок прикрашали китицями чи помпонами. Опинка і запаска були типовим одягом жінок західних регіонів. Плахта — святковий стегновий одяг із вовни. Плахта складається із двох рушників («гривок»), зшитих до половини разом. Плахту перегинали через пояс чи крайку таким чином, щоб зшита частина обгортала стан, а незшиті «крила» — звисали з боків. Поширеним було ткання плахти у дрібні чотирикутники, заповнені узором. За орнаментом і барвами плахту називаючи «картатою», «рогаткою», «синяткою», «крижевою», «хрещаткою», «закладяною». Попередниця (запаска, фартушок, плат) — шматок широкої пілки, при-ашений вишивкою на подолі, який обов'язково вдягали поверх плахти. Як плахта, попередниця характерна для Лівобережжя. Спідниця — зшитий стегновий одяг із вовняних, напіввовняних та полотня-х тканин. Спідниця з'явилася в Україні досить пізно і була спочатку одягом ~ок, лише згодом вона прийшла у село. Ще 120—130 років тому фартух слугував швидше прикрасою, ніж захистом гу від бруду. Його носили з різними типами стегнового одягу і часто шили дорогих тканин (парча, візерунчастий шовк, шерсть). Фартух був поширеним всій території України. Крайка — тканий чи плетений пояс із шовку чи вовни з яскравими смуж-и. Пояс. У Східній і Центральній Україні були ще і довгі (до 3 м), і широкі 20—39 см) шерстяні пояси з кольорової тканини (червоної, зеленої, синьої чорної) з поздовжніми смугами і бахромою по краях. Зав'язували їх по-різ-му: то ззаду, то з боків, часто створюючи банти з довгими краями; а коли Каталог: download -> version -> 1355682495 -> module -> 7120003384 -> name version -> Тема. Історія як навчальний предмет і наука. Мета version -> Завдання для IV загальнонаціонального етапу XI міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (2011) з клас version -> 5 клас українська література василь симоненко. «Цар плаксій І лоскотон» Мета: ознайомити п'ятикласників з цікавими сторінками життя митця, його твором «Цар Плаксій І Лоскотон» version -> Матвійчук К. В. Формування високої мовленнєвої компетентності особистості як шлях до її успішної соціалізації version -> Iv узагальнення і систематизація знань version -> Робота з обдарованими дітьми – діяльність заради майбутнього України version -> І яким то треба бути, щоб щасливим стати? Поділіться з Вашими друзьями:
|