Невербальних засобів спілкування



Сторінка2/2
Дата конвертації05.05.2016
Розмір0.61 Mb.
ТипАвтореферат
1   2

У третьому розділі ,,Дослідно-експериментальне формування вмінь та навичок використання невербальних засобів спілкування у діяльності вчителя” обґрунтовано основні принципи та механізми побудови програми навчання, спрямованого на формування у педагогів вмінь та навичок використання у діяльнос­ті невербальних засобів спілкування. Завдання формувального етапу дослідження полягало в тому, щоб розробити й апробувати на практиці шляхи та засоби оптимізації невербальної поведінки вчителя, а саме: а) в ході організації міжосо­бистісної взаємодії у системі ,,вчитель-учень”; б) у ситуаціях особистісного спілку­вання з учнями; в) в тих умовах та видах спільної діяльності, що доступні для про­ектування та моделювання певного типу взаємин у навчально-виховному процесі.

Реалізація програми проводилася протягом 2006-2008 рр. на базі загальноосвітніх навчальних закладів № 9, № 12 м. Рівне. У формувальному експерименті брали участь 43 педагоги.

У ході розробки програми формувального експерименту ми виходили з того, що процес формування вмінь та навичок із використання невербальних засобів у діяльності вчителя матиме результативність, якщо він буде сприяти розширенню уявлення педагогів про механізми педагогічного спілкування, особливості взаємодії та співпраці, про засоби гуманізації взаємостосунків у системі ,,вчитель-учень”, розвине комунікативні вміння і навички вчителів щодо адекватного використання невербальних засобів спілкування, збагатить новими прийомами та техніками експресивної поведінки їх мовленнєвий арсенал, дозволить об’єктивно оцінювати результати власної комунікативної активності й комунікативної активності учнів.

З цією метою нами було визначено три послідовні етапи програми формувального експерименту – аналітико-діагностичного, практичного і контрольного змісту.

На першому етапі використовувались результати констатувального експерименту та додаткова інформація (бесіди з учнями, спостереження за поведінкою педагогів у спілкуванні з учнями), здійснювався поглиблений аналіз умінь використання невербальних засобів спілкування вчителями експериментальної групи з метою з’ясування індивідуально-психологічних особливостей та відмінностей прояву невербальної поведінки педагога.

Результати констатувального дослідження за анкетою ,,Самооцінка використання невербальних засобів спілкування вчителем” були використані як матеріал вхідного діагностування, а обстежувані педагоги були поділені на контрольну й експериментальну групи. В ході аналізу з’ясовано, що недостатній рівень розвитку вмінь і навичок реалізації невербальних засобів пов’язані, в першу чергу, з неусвідомленням та нерозумінням значущості та функціонального навантаження цих складових комунікативної компетентності, з не сформованістю умінь до рефлексії власної невербальної поведінки.

Виходячи з положення, що емоційні стани учнів виступають як мета і результат прояву емоційної експресивності вчителя, визнано, що емоційні стани учнів на уроці можуть розглядатися в якості показників розвитку експресивних умінь учителя. Заходи навчально-методичного змісту були спрямовані на розширення і поглиблення знань вчителів про невербальні засоби спілкування. Серед таких методичних форм були доповіді, лекції, практичні заняття, індивідуально-консультативна робота, різноманітні форми й методи корекційної роботи з педагогами, зокрема: групові дискусії, рольові ігри тощо.

За результатами діагностики визначено коло завдань, пов’язаних із розвитком у досліджуваних умінь та навичок використання невербальних засобів спілкування.

Другий етап практичної роботи містив сукупність навчально-методичних заходів, спрямованих на розвиток умінь використання засобів невербальної комунікації та на їх професійне вдосконалення. З цією метою апробувався ,,Професійно орієнтований тренінг формування вмінь та навичок використання невербальних засобів спілкування у педагогічній діяльності” розрахований на 10 занять тривалістю до двох годин, загальна кількість годин складає 20. Зміст тренінгу, поряд із розширенням теоретичних знань, направлений на формування психологічної готовності до оптимальної реалізації комунікативної компе-тентності шляхом навчання, встановлення контактів у якомога ширшому діапазоні ситуацій спілкування з використанням невербальних засобів, розвиток комунікативно-творчих здібностей педагогів, рефлексивних умінь, усвідомлення кожним учителем особливостей власної невербальної поведінки.

Результативність тренінгу забезпечувалась вирішенням наступних завдань: 1) усвідомлення педагогами ролі і значення використання невербальних засобів спілкування для оптимізації навчально-виховного процесу; 2) активізація процесу міжособистісного спілкування засобами невербальної комунікації; 3) покращення суб’єктивного самопочуття учасників групи; 4) вивчення учас-никами психологічних закономірностей, ефективних способів міжособистісної взаємодії для ефективного й гармонійного спілкування; 5) розвиток само-свідомості та самовивчення учасників групи з метою зміни і корекції поведінки для реалізації творчого потенціалу й особистісного зростання; 6) розвиток здатності до емоційного відгуку на переживання іншої людини, розширення форм емоційного реагування.

Завдання психолого-педагогічного навчання розв’язувались за допомогою використання прийомів і форм роботи тренінгових груп: рольових, ділових, комунікативно-лінгвістичних ігор, аналізу ситуацій процесу спілкування, тренінгових завдань і вправ, моделювання фрагментів педагогічної діяльності.

Третій (контрольний) етап формувального експерименту передбачав проведення діагностики результативності запропонованої програми навчання. В його рамках проводилось вихідне діагностування та здійснювався аналіз самозвітів вчителів експериментальної групи.

Результати повторного анкетування свідчать, що більшість вчителів експериментальної групи) стали звертати увагу на значущість використання невербальних засобів і продумувати їх використання при підготовці до уроків (78,2 %). Використання невербальних засобів почало носити довільний характер і виконуватись на когнітивному, тобто більш усвідомлюваному, раціональному, а не на інтуїтивному рівні, як це відзначалося до проведення тренінгу. Самооцінка педагогів щодо застосування ними невербальних компонентів комунікації, зокрема: жестів, міміки, постави, врахування особливостей просторової організації та візуальних контактів після проведення тренінгу у ВЕГ помітно зросла і перейшла на когнітивний рівень. У відповідях на запитання, яким чином створення емоційного фону уроку залежить від умілого використання невербальних засобів, лише 8,6 % досліджуваних ВЕГ вказали на те, що через надмірну емоційність (негативну) ,,урок починає жити своїм життям”, що, порівняно з відповідями до тренінгу, помітно знизився. Після проведення тренінгу ВЕГ майже не використовують гучність власного голосу (65,2 %) в якості засобу впливу на школярів, але все ж таки в обговореннях в групі вказували, що використовують підсилення голосу в ситуаціях привернення уваги, наголошення на важливості якоїсь інформації, при висуненні приписів щодо поведінки учнів. 60,8 % ВЕГ почали замислюватись про інтонацію голосу під час уроку, про насичення інтонації різними емоційними модальностями, на відміну від ВКГ (35,0 %).

65,2 % педагогів (з 30,4 % – до тренінгу) стали задумуватися про те, який мають вираз обличчя в певній навчальній ситуації. Щодо використання жестів 69,5 % вчителів тепер слідкують за тим, які жести супроводжують чи доповнюють їхнє мовлення, і 21,7 %, при можливості, звертають на це увагу. При цьому більшість учителів (60,8 %) ЕГ, не наголошують на виникненні відчуття недоречного використання того чи іншого жесту. Частіше педагоги стали відзначати ситуації довільної появи жестів порівняно з експромтом (до тренінгу), вказуючи на те, що розуміють значення своїх жестів і використовують їх за призначенням, а не ,,де вийшло”.

Просторову організацію навчальної ситуації враховують 56,5 % обстежуваних учителів, 78,2 % ВЕГ після тренінгу не ігнорують візуальний контакт при спілкуванні з учнями на уроці, і лише 13,0 % вчителів вибрали варіант ,,можливо”. І, нарешті, відчуття незадоволеності тим, як проводять свій урок серед учителів експериментальної групи, після проведення тренінгу покращилось: від 26,0 % незадоволених до 8,6 %, а також тих, які ще не визначились у цьому питанні – із 43,4 % – до 13,0 % педагогів, які пояснюють це тим, що їм необхідно більше часу для усвідомлення цієї інформації та її практикування.

Запитання методики ,,Самооцінка використання невербальних засобів спілкування вчителем” були поділені на групи, які включають характеристики кінесичних, фонаційних, мімічних компонентів. Порівняльний аналіз результатів, отриманих до і після проведення формувального експерименту, засвідчив його ефективність.



Таблиця 1

Динаміка розвитку умінь невербального спілкування вчителів

НВ


засоби по групам

ЕГ до тренінгу

(n=23)


КГ(n=20)

ЕГ після тренінгу (n=23)

Середнє у (%) ЕГ до тренінгу

Середнє у (%) ЕГ після тренінгу

к-сть

(%)

к-сть

(%)

к-сть

(%)

27,4

66,6

жести

4

17,3

4

20,0

16

69,5

13

56,5

7

35,0

14

60,8

2

8,6

3

15,0

16

69,5

інтонація

3

13,0

7

35,5

14

60,8

26,5

61,6

9

39,1

8

40,0

15

62,5

міміка

7

30,4

6

30,0

15

65,2

23,8

69,5

4

17,3

4

20,0

17

73,9

Порівняння результатів експериментальної групи вчителів до і після проведення тренінгу підтверджує статистично значиму відмінність за допомогою критерію χ2 – Пірсона, для p < 0,05 та q = 2 (q – число ступенів вільності; q = n-1, де n – кількість можливих варіантів відповіді – в нашому випадку n = 3) критичне значення χ2 = 5,99. Для групи ,,жести” χ2 = 23,062; для групи ,,інтонація” χ2 = 6,766; для групи ,,міміка” χ2 = 15,341, що перевищує критичне значення показника. Таким чином, аналіз результатів діагностування вчителів експериментальної групи показав, що розроблена в рамках нашого дослідження програма забезпечує ефективний розвиток вмінь та навичок використання невербальних засобів спілкування, сприяє усвідомленню значущості їх застосування у діяльності вчителя.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми використання невербальних засобів спілкування вчителем. Зокрема, у процесі написання роботи вдалося поглибити науково-психологічні уявлення про зміст, структуру, функції та роль невербальних засобів у спілкуванні; виявити особливості реалізації вчителем невербальних засобів спілкування у професійній діяльності.

1. Проведений аналіз сучасного стану теоретичних та прикладних досліджень невербальних засобів спілкування показав суперечливість підходів, неоднозначність у визначенні основних понять та особливостей їх використання у діяльності вчителя. Невербальні засоби спілкування є культурно-історичним і психологічним феноменом внутрішньо-особистісної природи, що тісно пов’язана з розвитком і становленням людини, її психічними станами та властивостями, слугує засобом об’єктивізації, є одним із шляхів комунікації та міжособистісного пізнання.

2. Жести, міміка та інтонація – носять поліфункціональний характер. Інтенсивній жестикуляції відповідає інтенсивна міміка, помірній жестикуляції – помірна міміка, а мінімальне жестикулювання або його відсутність узгоджується з подібним явищем – по відношенню до міміки. Ці елементи складають систему невербальних засобів, які в актах спілкування сигналізують про психічні стани іншої людини, а за відсутності вербальних засобів для передачі оцінно-емоційного змісту висловлювання стають єдиними засобами його вираження.

3. Аналіз емоційних інтонацій у мовленні вчителів виявив, що найчастіше вони продукуються в комунікативних ситуаціях волевиявлення (21,4 %), емоційного впливу (19,2 %), інформування (14,5 %), оцінки (15,2 %), а також у запитальних висловлюваннях (14,2 %). Найбільш уживаними в мовленні вчителів є емоційні інтонації груп гніву (роздратування, невдоволення, злість, обурення); інтонації-радості (задоволення, радість, захоплення); подиву (здивування, нерозуміння, вагання); домінування (вимогливість, суворість, володарювання); симпатії (теплота, довіра, доброзичливість). В емоційному спектрі мовлення вчителя переважають негативні емоції (гнів, смуток, образа), які майже вдвічі за обсягом перевищують позитивні (задоволення, теплота, захоплення).

4. Вивчення інтенсивності вживання жестів у ході порівняння середніх вибіркових по групах показує, що відносна частота їх уживання педагогами складає: жестів-інформаторів – 32,6 %, жестів-регуляторів – 28,8 %, жестів-симптомів – 38,6 %. Різниця у кількості між певними групами жестів є свідченням того, що ці групи жестів є близькими до тих функцій, які вони виконують у педагогічному процесі (інформативна, регулятивна, емоційна).

5. Встановлено, що успішність використання невербальних засобів спілкування обумовлена індивідуально-типологічними та особистісними особливостями вчителя, зокрема: образно-емоційним типом мислення, емоційною стійкістю, високою саморегуляцією поведінкових проявів, упевненістю в своїх силах, активністю, незалежністю і самостійністю.

6. Обґрунтовано й апробовано програму психолого-педагогічного навчання з застосуванням активних соціально-психологічних методів із формування вмінь та навичок використання невербальних засобів спілкування вчителем. Проведене емпіричне дослідження підтвердило припущення щодо зв’язку невербальної поведінки, яка передбачає осмислення вчителем власних експресивних проявів, їх критичну самооцінку з можливістю їх формування та розвитку.

7. Результати дослідно-експериментальної програми з формування вмінь та навичок використання невербальних засобів спілкування у діяльності вчителя показали позитивні результати та довели ефективність застосування розробленого комплексу заходів у роботі з педагогами. Технології використаних методів роботи призводять до конструктивних змін поведінки вчителя, а комплекс психодіагностичних методик для оцінки рівня експресивних якостей учителя може успішно застосовуватись у процесі підготовки й підвищення кваліфікації вчителів.

Виконане дослідження не вичерпує проблеми вивчення психологічних особливостей використання невербальних засобів спілкування у діяльності педагога. Перспективи подальшого дослідження вбачаємо у створенні програм і системи соціально-психологічного навчання у навчальних закладах підготовки майбутніх учителів за рівнем бакалавр, магістр та у галузі вдосконалення професійної кваліфікації педагогів.


СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

  1. Ставицька О. Г. Особливості використання невербальних засобів у навчально-виховному процесі / О. Г. Ставицька // Наукові записки : Психологія і педагогіка. Вип.1. – Острог : Національний університет ,,Острозька Академія”, 2000. – С. 81-85.

  2. Ставицька О. Г. Психологія переконуючого впливу. Паралінгвістичний аспект / О. Г. Ставицька // Наукові записки : Психологія і педагогіка. Вип.2. - Острог : Національний університет ,,Острозька Академія”, 2001. – С. 83-90.

  3. Ставицька О. Г. Особливості емоційних відгуків вихованців на пред’явлені моральні вимоги / О. Г. Ставицька // Наукові записки : Психологія і педагогіка. Вип. 3. – Острог : Національний університет ,,Острозька Академія”, 2002. – С. 211-216.

  4. Ставицька О. Г. Мовленнєва експресія педагога та ефективність навчально-виховних впливів / О. Г. Ставицька // Наукові записки : Психологія і педагогіка. Вип. 4. – Острог : Національний університет ,,Острозька Академія”, 2002. – С. 53-62.

  5. Ставицька О. Г. Психологічний аналіз використання вербальних моральних приписів / О. Г. Ставицька // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. / За ред. С. Д. Максименка. – К. : 2003 т.V, ч. 6 – С. 259-263.

  6. Ставицька О. Г. Особливості використання невербальних засобів комунікації в діяльності психолога-практика / О. Г. Ставицька // Наукові записки Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України / За ред. Академіка С. Д. Максименка. – К. : Міленіум, 2006. – Вип. 29. – С. 275-282.

  7. Ставицька О. Г. Особливості формування в молодших школярів уміння адекватно використовувати невербальні засоби спілкування / О. Г. Ставицька // Психологічні перспективи. Випуск 10., Луцьк, 2007. – С. 81-89.

  8. Ставицька О. Г. Особливості використання невербальних засобів спілкування в діяльності вчителя / О. Г. Ставицька // Гуманітарний вісник ДВНЗ ,,Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Г. Сковороди”: Науково-теоретичний збірник. – Переяслав-Хмельницький, 2007. – С. 223-227.

  9. Ставицька О. Г. Формування вмінь та навичок використання невербальних засобів комунікації вчителем в професійній діяльності / О. Г. Ставицька // Гуманітарний вісник ДВНЗ ,,Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Г. Сковороди” : Науково-теоретичний збірник. – Переяслав-Хмельницький, 2008. – С. 118-121.

  10. Ставицька О. Г. Психологія використання паралінгвістичних засобів у структурі морального впливу на свідомість вихованців / О. Г. Ставицька // Наукові записки Рівненського державного педагогічного інституту ,,Оновлення змісту і методів психології та професійної орієнтації”. Вип. 4. – Рівне : РДПІ, 1998. – С. 74-78.

  11. Ставицька О. Г. Паралінгвістичні засоби у структурі мовленнєвого впливу : визначення понять / О Г. Ставицька // Наукові записки РДГУ. Вип. 16. – Рівне : РДГУ, 2001. – С. 45-48.

  12. Ставицька О. Г. Невербальні засоби мовленнєвого впливу в системі особистісно-орієнтованого виховання / О. Г. Ставицька // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції ,,Теорія і практика особистісно-орієнтованої освіти”, (Запоріжжя, 8-10 квітня 2003 р.). І. частина. К-Запоріжжя. Вид. Просвіта, 2003. – С. 156-161.

  13. Ставицька О Г. Паралінгвістичні засоби мовлення вчителя та усвідомлення моральних вимог вихованцями / О. Г. Ставицька // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти. Формування парадигми самосвідомості у психологічній науці : Збірник наукових праць. Наукові записки РДГУ. Вип. 30. – Рівне : РДГУ, 2004. – С. 198-202.

  14. Ставицька О. Г. Психологічні особливості продукування фонаційних компонентів невербальної комунікації / О. Г. Ставицька // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти. Збірник наукових праць. Наукові записки РДГУ. Вип. 41. – Рівне : РДГУ, 2008. – С. 178-181.


АНОТАЦІЯ

Ставицька О.Г. Психологічні особливості використання невербальних засобів спілкування у діяльності вчителя. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – ДВНЗ ,,Університет менеджменту освіти”. – Київ, 2009.

Дисертаційне дослідження присвячене вивченню психологічних особливостей використання невербальних засобів спілкування у діяльності вчителя.

Проаналізовано сучасний стан теоретичних та прикладних досліджень невербальної комунікації й показано суперечливість, неоднозначність у розумінні особливостей використання засобів невербального спілкування у діяльності вчителя, що вказує на недостатню розробленість проблеми й актуальність наукового пошуку в цій галузі. Розглянуто вплив невербальної поведінки вчителя на емоційні стани учнів у міжособистісній взаємодії. В роботі обґрунтовано комплекс методик дослідження невербальних засобів спілкування та апробовано програму професійно орієнтованого навчання з розвитку та оволодіння педагогами вміннями та навичками використання невербальних засобів комунікації у професійній діяльності.

В роботі обґрунтовано комплекс методик дослідження невербальних засобів спілкування та запропоновано і апробовано програму професійно орієнто-ваного навчання з розвитку та оволодіння педагогами вміннями та навичками використання невербальних засобів комунікації у професійній діяльності.

Доведено, що осмислення вчителем власних невербальних проявів, їх критична самооцінка та усвідомлення можливостей розвитку вмінь та навичок їх продукування і використання сприяють ефективності педагогічної взаємодії.



Ключові слова: невербальна комунікація, фонаційні, кінесичні, мімічні за-соби невербального спілкування, емоційна інтонація, жести, експресивна поведінка.

АННОТАЦИЯ

Ставицкая Е.Г. Психологические особенности использования невербальных средств общения в деятельности учителя. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 – педагогическая и возрастная психология. – ГВУЗ ,,Университет менеджмента образования”. – Киев, 2009.

Диссертационное исследование посвящено изучению психологических особенностей использования невербальных средств общения в деятельности учителя.

Предпринятый в первом разделе работы теоретический анализ психологических и психолингвистических подходов к исследуемой проблеме со стороны отечественных и зарубежных исследователей позволил констатировать различные взгляды относительно содержания понятия невербальные средства общения, их функций и места в структуре психических образований личности.

Показано, что большое количество попыток определения объема и содержания понятия невербальные средства общения свидетельствуют о многоаспектности исследуемой реальности, которая изучается в самых разнообразных теоретических и прикладных контекстах. Как результат содержательного обобщения опыта осмысления в психологии феномена невербальные средства общения, в настоящей работе предлагается представление о невербальных средствах общения как о целостном сложном образовании, состоящего из определенного комплекса компонентов. Современный этап социально-психологических исследований показывает, что они являются предметом изучения таких направлений как кинесика (экспрессивно-выразительные движения: поза, жест, мимика; визуальный контакт); просодика и экстралингвистика (интонация, паузы, тембр и т.д.); такесика (тактильное воздействие); проксемика (пространственная организация). Подчеркивается, что невербальные средства общения, будучи включенными в структуру тех или иных психологических образований, выступают в роли средства общения, воздействия, регуляции, формирования внешнего, экспрессивного Я личности.

Изложены теоретические подходы к рассмотрению проблемы использования невербальных средств общения, их значимости и роли в профессиональной деятельности учителя. На эмпирическом уровне детально изучены особенности продуцирования кинесических (жестов) и фонационных компонентов невербального поведения учителя в ситуациях педагогического взаимодействия с учетом формально-динамических параметров личности (темп, количество, амплитуда движений), определены вопросы, которые требуют дальнейшего изучения.

Предложенный комплекс методик, использованых в исследовании направлен на изучение не только профессионально важных качеств учителя в традиционном понимании, но и на изучение факторов, которые определяют особенности функционирования и динамику развития этих качеств, а также принадлежат к регулятивным механизмам и связаны с самосознанием и самооценкой, мотивационно-смысловой и ценностной сферой личности, когнитивным стилем личности та эмоционально-волевой сферой. Акцентируется внимание на том, что предложенный диагностический инструментарий разделен на три блока – в первый вошли методики диагностики психологических особенностей использования невербальных средств общения учителем; во второй – методики позволяющие изучить личностные и индивидуально-типологические особенности учителя и определить степень их влияния на произвольное продуцирование невербальных средств педагогом; третий блок – составляют методики направленные на анализ воздействия невербального общения учителя на эмоциональное состояние школьников в процессе учебно-воспитательной работы.

Отмечается, что недостаточный уровень развития умений и навыков использования и продуцирования невербальных средств общения педагогами связан, в первую очередь, с неосознанностью и непониманием значимости и роли функциональных нагрузок этих элементов коммуникативной компетентности учителя, с отсутствием способности к рефлексии невербального поведения. Эмоциональным механизмом развития межличностного общения и взаимодей-ствия выступает взаимовлияние эмоциональных реакций и состояний школьни-ков и аффективных проявлений учителя, его эмоциональной экспрессии как спо-собности к активизации положительных эмоций в учебно-воспитательном процессе.

Формирование умений и навыков использования невербальных средств общения учителем рассматривается как условие оптимизации обучения, воспитания и развития личности учащихся с позиций субъект-субъектного взаимодействия. Поэтому, предложенная программа профессионально ориентированного обучения формирования умений и навыков использования невербальных средств учителем в межличностном общении была направлена на решение следующих задач: осознание учителями роли и значения использования невербальных средств общения для оптимизации учебного процесса; активи-зации процесса межличностного общения средствами невербальной коммуни-кации; развитие способности к эмоциональному проникновению и отклику на переживания другого человека; расширение форм эмоционального реагирования; саморазвития и самообогащение эмоциональной сферы личности педагога.

Сравнение изучаемых показателей до и после программы профессионально ориентированного обучения по использованию невербальных средств общения в деятельности учителя в контрольной и экспериментальной группах дало возможность сделать вывод об эффективности предложенной программы.



Ключевые слова: невербальная коммуникация, фонационные, кинесические, мимические средства невербального общения, эмоциональная интонация, жесты, экспрессивное поведение.

SUMMARY

Stavyts’ka O.G. The psychological specialties of nonverbal means of communication in the activities of teacher. – Manuscript.

The dissertation for the obtaining of scientific degree of candidate in psychological sciences by specialty 19.00.07 - age and pedagogical psychology. - DVNZ ,,University of Management of education”. - Kyiv, 2009.

The scientific research is dedicated to the study of psychological features of using of nonverbal means of communication in the activities of teacher.

It is analyzed the modern condition of theoretical and applied research, approaches, the inconsistency shown nonverbal communication and the ambiguity in the understanding of basic concepts and features of using of kinetic, mimic, back grounding means of nonverbal interaction in professional activity of the teacher, which indicates the lack treatment of problem and relevance of scientific research in this field. Since the positions of subjectivity, it is verified scientific and psychological understanding of the content, structure, functions, emotional and psychological mechanisms of nonverbal means of communications in the behaviouring and activating levels in the activities of the teacher. It is considered her influence on expressive conduct of the teacher on an emotional reactions and conditions of pupils in teacher interaction. It is founded the connection between specialties of various educational situations and character of an emotional nature of their expressiveness in an activities of the teacher.



It is proved that the teacher's own understanding of these events, their critical self-awareness and capacity of development of skills and the skills of production and using of nonverbal means of communication in the professional activities of the teacher is promoting an efficiency of pedagogical interaction, understanding of students and teachers, and so it is gives the grounds to consider the emotional condition of a pupil at the lesson as an indicator of teacher skills to apply nonverbal means of communication.

Key words: nonverbal communication, back grounding, kinetic, mimic means of nonverbal communication, expressive behavior, emotional intonation, gestures, gesture, professionally - oriented training.
Каталог: images -> content -> depozitar -> avtoreferaty
avtoreferaty -> Розвиток творчої уяви молодших школярів
avtoreferaty -> Касьянова олена миколаївна
avtoreferaty -> “71”: 373. 3 Особливості розвитку мислення молодших школярів в умовах інтегрованого навчання
avtoreferaty -> Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти Академії педагогічних наук України
avtoreferaty -> Зінчук Наталія Анатоліївна
avtoreferaty -> Ізбаш світлана сергіївна
avtoreferaty -> Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти Академії педагогічних наук України крамаренко алла Миколаївна підготовка майбутніх учителів початкових класів до гуманізації педагогічного процесу
avtoreferaty -> Державний вищий навчальний заклад
avtoreferaty -> Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти апн україни захарійчук марія Дмитрівна
avtoreferaty -> Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти апн україни дятленко наталія Михайлівна


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка