Навчально-методичний посібник для студентів вищого фармацевтичного навчального закладу І фармацевтичних факультетів вищих медичних навчальних закладів IV рівня



Сторінка115/139
Дата конвертації09.08.2021
Розмір4.83 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   ...   111   112   113   114   115   116   117   118   ...   139

Лісова рослинність

Визначення представників різних родин квіткових.


Ліс – тип рослинності покрову землі, представлений різноманітними життєвими формами рослин, серед яких головна роль належить деревам. Це – елемент географічного ландшафту, який складається із сукупності рослин,тварин і мікроорганізмів,біологічно пов`язаних у своєму розвитку, і які впливають один на одного і на навколишнє середовище. Ліс – найважливіший санітарно – гігієнічний фактор, що забезпечує життя всього живого на землі. Ліси очищають повітря, стабілізують склад атмосфери, регулюють інтенсивність сніготанення та рівень води в річках, зберігають корисну фауну та мікроорганізми, поглинають шуми, являються сприятливим місцем для відпочинку і туризму. Ліси відрізняються стійкістю зв`язків і здатні до самовідновлення. Лісовий фітоценоз формується з деревних і трав`янистих рослин під впливом фізико-географічних умов місця проростання і може змінюватись під впливом втручання людини (зміна складу, форми, росту, поновлення ).

Типи лісів. Ліси як рослинні спілки.


Типи лісів : вологі тропічні, вологі субтропічні, жорстко листові субтропічні, літньозелені листові , зимовозелені хвойні ліси.

Вологі тропічні ліси – розповсюджені у вологих тропіках з річною кількістю опадів від 3000 до 10000 мм, і 23°С, майже не змінюється потягом року (Південна Америка – басейн ріки Амазонка, Індія, Індокитай, Індонезія, Екваторіальна Африка). Основними представниками флори являються види родин миртові, маренові, лаврові, ароїдні, орхідейні, пальми, а також гігантські папороті, багато ліан та епіфітів, бамбуки.

Вологі субтропічні ліси – знаходяться в більш помірній та менш вологій зоні (Південь Китаю, Японія, Нова Зеландія, Флорида, Чилі). Рослинність представлена видами родин магнолієві, роза, туя, дуб, секвоя, переважають ліани та епіфіти.

Жорстколистові субтропічні ліси розповсюджені у посушливому кліматі Австралії, Південної Африки, Мексики, Середземного моря. Рослини вегетують в умовах сезонного дефіциту вологи, виявляють ксеноморфний характер будови та часто являються вічнозеленими. В цих лісах ростуть : олеандр, дика маслини, лавр, евкаліпти, мирт, яловець та інші.

Листопадні тропічні ліси – займають територію посушливих районів тропіків (Східна та Південна Африка, Центральна та Південна Америка, Індокитай ) та властивий листопад. Видовий склад представлений фікусами, акаціями, касими, рідкісними деревними породами (тик, сал та ін..)ліан та епіфітів мало.

Літньозелені листові ліси надають перевагу помірному клімату та характеризуються періодичним листопадом. Зона їх розповсюдження – середня полоса Європейської частини СНГ, Крим, Кавказ, Далекий Схід, Північна Америка. Ліси за складом змішані.

Широколистові породи представлені наступними видами :

Дуб черешковий Quercus robur род Fagaceae

Бук східний Fagus orientalis род Fagaceae

Липа серцелиста Tilia cordata род Tiliaceae

Береза пухнаста Betula pubescens род Betulaceae

Вільха Alnus род Betulaceae

Осока Populus tremula род Salicaceae

Хвойні

Сосна лісова Pinus silvestris род Pinaceae

Ялина європейська Picea abies род Pinaceae

Модрина сибірська Larix sibirica род Pinaceae



Ліани

Плющ Hedera род Araliaceae

Хміль Humulus lupulus род Cannabaceae

Дикий виноград Parthenocissus род Vitaceae Лимонник китайський Schizandra chinencis род Schizandraceae З кущів під високими деревами розвивається підлісок.



Зимові зелені хвойні ліси розповсюджені в помірних широтах до зони лісотундри (в Північній півкулі зустрічаються рідко).

Видовий склад їх завжди однорідний , тобто з перевагою однієї із хвойних порід. Відомі ліси соснові, чи бори (Середня смуга Європейської частини СНГ, гори Кавказу, Криму ), ліси ялинові (Кавказ, Середня Азія, північ і середня смуга СНГ), ліси піхтові (Кавказ).

Іноді ліси можуть бути заболочені . Переважаючими породами є різноманітні види родів :

Піхта – Abies Ялина – Picea Модрина – Larix Сосна – Pinus

В цих лісах також багато шапкових грибів та мохів.

Значну частину острова займають ліси як природного, так і штучного походження. Штучні рослинні формації розташовані у північній та центральній частинах острова і включають листяні та хвойні різновікові насадження. Серед листяних насаджень основними є формації робінії звичайної (Robinia pseudoacacia L.), дубу звичайного (Quercus robur L.). У хвойних насадженнях домінують формації сосни звичайної ( Pinus sylvestris L.). Лісові корінні угруповання займають біля 7% загальної площі. Вони подані заплавними лісами та лісовими угрупованнями балок.



Природні заплавні ліси зустрічаються у південній (плавневій) та північній частинах острова. У північній частині вони небагаточисельні і розташовані головним чином у вигляді вузьких смуг уздовж узбережжя. Вони знаходяться в екстремальних

екологічних умовах (дія тривалого, антропогенно регульованого заливного режиму) і тому не відзначаються складною структурою та видовим багатством. Ядро заплавних лісів утворюють угруповання ценотично найбільш активних видів: осокір ( Popolus nigra L.) та верба біла (Salix alba L.). З інших угруповань заплавних лісів тут трапляються ценози з тополі білої ( Populus alba L.). В'язово-дубові ліси зростають на підвищених місцях.

Лісова рослинність південно-східного узбережжя

і південного схилу острова представлена пристінними лісами з дубу звичайного. Фрагментарні заплави уздовж східного узбережжя під осокорниками з включеннями верб.

Північно східне та західне узбережжя острова розрізане яружно-байрачною системою площею біля 147 га, в межах якої розташовано більше 18 великих і малих балок, які представлені степовою, байрачною, чагарниковою і штучно-лісовою рослинністю.

Байрачні ліси розташовані в межах прибережної ярово-байрачної системи і займають приблизно 57 га. Основу лісової рослинності в балках становлять в’язо- чорнокленові діброви – найбільш типові байрачні ліси підзони різнотравно-типчаково- ковилових степів (балки Ганівка, Велика Молодняга, Совутина, Наумова, Генералка, Широка, Корнієва тощо).

Крім дубу звичайного (Quercus robur L.) і в’яза граболистого (бересту) (Ulmus carpinifolia Rupp.) в байраках присутні в’яз гладкий ( Ulmus laevis Pall.), груша звичайна ( Pyrus communis L.), клен польовий ( Acer campestre L.), ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.), шовковиця біла ( Morus alba L.) і ш. чорна (M. nigra L.) тощо. Поряд із деревною рослинністю в байраках присутні види підлісних чагарників – клен татарський (Acer tataricum L.), глід одноматочковий ( Grataegus monogyna Jacq.), бирючина звичайна (Ligustrum vulgare L.), бруслина європейська ( Euonymus europaea L.), крушина ламка (Frangula alnus L.), жостір проносний (Rhamnus cathartica L.) та інші, різноманіття яких визначається грунтово-кліматичними особливостями балкових систем. Більшість байрачних лісів Хортиці належить до похідних типів лісу, піддаючись багаторазовим рубанням, вони збереглися до наших днів завдяки здатності корінних порід до порослевого поновлення й стійкості до лісових пожеж. Тому часто в байрачних лісах Хортиці флористична розмаїтість відповідає дібровам, того часу як самі дуби зустрічаються одинично або присутні у вигляді підросту.

У трав’янистому покриві байраків яскраво виражена весняна синузія, а саме: рястка Буше (Ornithogalum boucheanum (Kunth) Aschers.), тюльпан дібровний (Tulipa qurcetorum Klok. et Zoz), проліска сибірська ( Scilla sibirica Haw.) і п.дволиста ( S.bifolia L.), ряст ущільнений (Corydalis solida (L.) Clavirv.), р. Маршала ( C. marschalliana Pers.),

p. Пачоського (C. paszoskii N.Busch.), рябчик руський ( Fritillaria ruthenica Wirstr.), конвалія звичайна ( Convallaria majalis L.), купина пахуча ( Polygonatum odoratum (Mill.) Druce) тощо, котрі на таких місцезростаннях можуть служити непрямим індикатором неостаточної деградації фітоценозу. Влітку унаслідок великої зімкнутості крон травостій виражений слабше, подекуди зустрічаються хвилівник звичайний (Aristolochia clematitis L.), грястиця збірна (Dactylis glomerata L.), розхідник звичайний (Glechoma hederacea L.), фіалка запашна ( Viola odorata L.), гравілат міський (Geum urbanum L.), чистотіл великий ( Chelidonium majus L.) тощо.

Між байраками і степовою рослинністю розташована смуга узлісних чагарників

– барбарис звичайний ( Berberis vulgaris L.), бруслина бородавчаста ( Euonymus verrucosa Scop.), слива колюча (терен) ( Prunus spinosa Scop.), різні види глоду (Grataegus L.), таволга звіробоєлиста (Spiraea hypericifolia L.), карагана кущова ( Garagana frutex (L.) C.Koch. тощо. При цьому таволга звіробоєлиста (Spiraea hypericifolia L.), поширюючись далеко за межі деревного пологу, утворює самостійні угруповання – ділянки чагарникового степу, які мають значну наукову цінність, оскільки в них зустрічаються флористичні елементи петрофітних, справжніх і лучних степів: очиток Рупрехта ( Sedum ruprechtii (Jalas.) Omelez.) і o. їдкий ( S. Acre L.), молодило руське (Sempervivum ruthenicum Schnittsp. et. C.B.Lehm), тимофіївка степова (Phleum phleoides (L.) Karst.), гадючник звичайний (Filipendula vulgaris Moench.), рутвиця мала (Thalictrum minus L.), півники карликові ( Iris pumila L.), оман верболистий ( Inula salicina L.), лещиця волотиста (Gypsophila paniculata L.), осока рання ( Carex praecox Schreb.) тощо.




    1. Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   111   112   113   114   115   116   117   118   ...   139


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка