Навчально-методичний посібник для студентів 4-х курсів вищих медичних навчальних закладів



Сторінка6/80
Дата конвертації23.02.2021
Розмір6.96 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   80
4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті

1. Проводити обстеження хворого з повною відсутністю зубів.

2. Аналізувати результати обстеження стоматологічного хворого з повною відсутністю зубів.

3. Складати план додаткового обстеження хворого з повною відсутністю зубів.

4. Пояснювати результати клінічних та спеціальних (додаткових) методів дослідження.

5. Визначати тактику лікування хворого з повною відсутністю зубів в клініці ортопедичної стоматології.

6. Визначити конструкцію повних знімних протезів.

4.4. Зміст теми

Суб’єктивне обстеження. Хворі з повною відсутністю зубів надають скарги на естетичну невідповідність, неможливість жування, а також порушення дикції. У осіб, що звертаються повторно, присутні скарги на погану фіксацію протеза, або порушення їх зовнішнього вигляду.

Для з’ясування анамнезу теперішнього захворювання важливо визначити причину й давнину втрати зубів, термін та успішність попереднього протезування. Якщо раніше були виготовлені протези, але пацієнт ними не користувався, важливо встановити причину, провівши їхній огляд. В цілому, при клінічній оцінці повних знімних протезів враховують їх стійкість і функціональну повноцінність. До дефектів, які потребують усунення, відносять погану фіксацію, балансування протезів, відсутність оклюзійного контакту зубних рядів, порушення цілісності базису тощо.

Відносно анамнезу життя хворого (медичного анамнезу) необхідно уточнити наявність:

1) інфекційних захворювань;

2) загальносоматичної патології;

3) алергійних реакцій.



Об'єктивне обстеження варто починати із зовнішнього огляду хворого. Так, «старечий вигляд обличчя» характеризує втрату фіксованої висоти прикусу. Слід визначити симетричність та пропорційність обличчя, характер порушення його рельєфу. Паралельно із зовнішнім оглядом проводиться пальпаторне обстеження жувальних м’язів та скронево-нижньощелепних суглобів. Визначають ступінь відкривання рота, утруднене воно та чи в повному обсязі. При цьому важливо встановити характер рухів суглобових головок. В нормі при пальпації в ділянці козелків вух прослідковуються плавні, безболісні, симетричні рухи головок вздовж горбиків в правому та лівому скронево-нижньощелепних суглобах.

При обстеженні порожнини рота слід звернути увагу на характер співвідношення щелеп (ортогнатичний, прогенічний, прогнатичний), тому що він визначає особливості постановки штучних зубів на протезах.



Альвеолярний відросток може бути добре виражений, середньої вираженості, невиражений або різко атрофований. Атрофія, в свою чергу, може бути рівномірною та нерівномірною. Альвеолярні відростки різняться за формою: вони бувають напівовальні, прямокутні, трикутно-гострокінечні, зсіченоконусні, сплощені та грушоподібні. Найбільш сприятливі для протезування ‒ напівовальні та з формою зсіченого конусу альвеолярні відростки, найменш ‒ трикутно-гострокінечні. Грушоподібна форма альвеолярного відростка вимагає постановки зубів в знімному протезі «на приточці», тобто без штучних ясен, для запобігання утворення піднутріння. Форма вестибулярного скату альвеолярного відростка може бути різною: полога, стрімка, з навісом. Найбільш вигідною для протезування є полога форма, тому що при стрімкій погіршується фіксація протеза, а з навісом ‒ утруднюється накладання протеза на щелепу.

Альвеолярні відростки слід не тільки оглянути, а й провести пальпацію з метою вивчення рельєфу кісткового ложа (наявність екзостозів, характер поверхні альвеолярного відростка (рівна, горбиста)). Пальпації підлягає ще одне кісткове утворення ‒ екзостоз, розташований на середині твердого піднебіння. Останній значно погіршує фіксацію повного знімного протеза на верхню щелепу, тому що перешкоджає утворенню замикаючого клапану (простору з негативним тиском під протезом).



Велике значення для протезування має глибина та форма твердого піднебіння. Пласке піднебіння з виразним торусом ‒ найнесприятливіші умови для протезування, тоді як глибоке піднебіння сприяє позитивному виходу лікування. На нижній щелепі слід враховувати глибину дна порожнини рота. Як правило, різка атрофія нижнього альвеолярного відростка сполучається із мілким дном та загостреністю щелепно-підязикових ліній.

Окрім кісткових утворень, що впливають на результати протезування, необхідно звернути увагу на утворення слизової. Насамперед, вуздечки губ, язика та щічні тяжі, низьке розташування яких на верхній щелепі та, навпаки, високе на нижній, заважає протезуванню. Подібна залежність спостерігається і для перехідних складок.

Крилощелепна складка визначається при широко відкритому роті, вона не повинна перекриватися базисом протеза.

На нижній щелепі мають значення для протезування ретромолярна, ретроальвеолярна зони та під’язиковий простір. В ретромолярній ділянці знаходиться нижньощелепний горбик, який перекривається базисом протеза. Велике значення для фіксації протеза має використання ретроальвеолярної зони, де є безм’язова ділянка. Надійною ділянкою для ретенції протеза є під’язиковий простір, заключний між під’язиковим валиком та внутрішньою поверхнею нижньої щелепи від місця розташування центрального різця до першого моляру.

При внутрішньоротовому обстеженні необхідно прослідити топографію нейтральної зони, розташованої між рухомою та нерухомою слизовою оболонкою (рис. 1). В ділянці піднебіння нейтральна зона співпадає з лінією «А», границею між м’яким та твердим піднебінням. Саме в нейтральній зоні проходить границя повних знімних протезів.








Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   80


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка