Навчально-методичний посібник для студентів 4-х курсів вищих медичних навчальних закладів



Сторінка14/80
Дата конвертації23.02.2021
Розмір6.96 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   80
Термін

Визначення

Відбиток

Негативне зображення тканин протезного ложа

Протезне ложе

Органи та тканини, які знаходяться в безпосередньому контакті з протезом

Анатомічний відбиток

Негативне зображення тканин протезного ложа в спокої. Отримують стандартною ложкою без проведення функціональних проб, а відповідно, без урахування функціонального стану тканин, що розташовані на границях протезного ложа

Стандартна відбиткова ложка

Призначена для отримання анатомічних відбитків, виготовляється фабричним шляхом, може бути різної величини та форми, після відповідної обробки (стерилізації) використовується повторно

4.2. Теоретичні питання до заняття

1. Отримання анатомічних відбитків при повній відсутності зубів. Призначення. Особливості проведення.

2. Вибір відбиткової ложки та матеріалу для отримання анатомічних відбитків з беззубих щелеп.

3. Методика отримання анатомічних відбитків з верхньої та нижньої беззубих щелеп гіпсом.

4. Методика отримання анатомічних відбитків з верхньої та нижньої беззубих щелеп альгінатною масою.

5. Методика одномоментного зняття анатомічних відбитків з беззубих щелеп.

6. Оцінка якості анатомічного відбитка при повній відсутності зубів.

7. Дезінфекція відбитків.



4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті

1. Вибрати стандартну ложку для отримання анатомічного відбитка з беззубої щелепи.

2. Отримати анатомічний відбиток з беззубої щелепи гіпсом.

3. Отримати анатомічний відбиток з беззубої щелепи альгінатною масою.

4. Отримати анатомічні відбитки беззубих щелеп одномоментно.

4.4. Зміст теми

Анатомічний відбиток при повному знімному протезуванні виконує функцію попереднього, тобто модель, яка за ним відливається, призначена не для моделювання протеза, а лише для формування індивідуальної відбиткової ложки. В цілому, методика отримання анатомічних відбитків з беззубих щелеп мало відрізняється від традиційної, однак має деякі особливості.

Насамперед, стандартні відбиткові ложки для беззубих щелеп менших розмірів, з меншою висотою бортів, а також вираженим склепінням піднебіння. Це пояснюється тим, що відбиток повинен дати чітке зображення альвеолярного відростка та перехідної складки.

При виборі відбиткової ложки при повній адентії слід враховувати довжину її бортів. Вони повинні відстояти від беззубого альвеолярного відростка та від піднебіння не менше, ніж на 3-5 мм. При цьому при використанні альгінатних або силіконових матеріалів, ця відстань може бути мінімальною, а при знятті відбитка гіпсом - максимальною. Альвеолярні відростки повинні приходитися на середину ложа ложки.

Не слід обирати ложки з довгими бортами, які занурюються в перехідну складку. Краї ложки під час примірки повинні лише доходити до перехідної складки. Таким чином, при знятті відбитка товщина матеріалу підніме край ложки на 2-3 мм від перехідної складки.

В деяких випадках навіть спеціальні ложки для беззубих щелеп потребують індивідуалізації, а саме вкорочення або подовження воском їх країв, створення перфорацій в ділянках торусу або гіпертрофованих слизових тяжів. На нижній щелепі потрібно звернути увагу на язичний борт ложки, який слід робити довше зовнішнього, щоб мати можливість відтіснити вглиб м'які тканини дна порожнини рота. Обов’язковим також є перекриття краями ложок горбів на верхній щелепі та ретромолярного й ретроальвеолярного просторів – на нижній.

Наступним етапом отримання анатомічних відбитків є вибір матеріалу. Слід враховувати стан слизової оболонки протезного ложа та ступінь атрофії альвеолярного відростка. При атрофованій слизовій доцільно використовувати рідкоплинні матеріали, тоді як слизова нормальної податливості та гіпертрофована дозволяє отримати відбитки під тиском із застосуванням щільних, в’язких матеріалів.

Найбільш складною є методика отримання гіпсового відбитка з беззубих щелеп. Поруч з тим, не дивлячись на складнощі, методика себе виправдовує з огляду на можливість отримання якісних відбитків. В залежності від консистенції гіпсу, що замішаний, їх можна отримувати як під тиском, так і без нього.

Для замішування гіпсу в гумову чашку наливають приблизно 100 мл 3% розчину солі. Порошок гіпсу насипають невеликими порціями до появи на поверхні рідини невеликого горбка, після чого розмішують рухами у вигляді вісімки до отримання однорідної маси. Замішаний гіпс шпателем накладають в ложку до країв і вводять в порожнину рота.

Для отримання відбитка з верхньої щелепи другим пальцем лівої руки відводять правий кут рота, а правою рукою вводять до рота ложку й встановлюють її так, щоб ручка розташувалася по середній лінії обличчя. Притискають до щелепи спочатку задню частину ложки, потім ‒ передню. Голова пацієнта повинна бути злегка нахилена. Ложку слід утримувати за ручку першим і третім пальцями, а другий розмістити на склепінні ложки. В кінці відтягують верхню губу пацієнта вперед і вниз.

Для одержання відбитка на нижній щелепі другим пальцем лівої руки відводять правий кут рота, а правою рукою вводять до рота ложку й встановлюють її ручку по середній лінії обличчя. Після цього пропонують пацієнтові підняти язик та натискають спочатку на передній відділ ложки, а потім - на дистальний. Необхідно запропонувати пацієнтові висунути язика. Ложку утримують, розмістивши другий і третій пальці на її основані, а перший - під підборіддям. Нижню губу слід відтягнути вперед і вгору.

Після формування країв очікують повного затвердіння гіпсу, яке супроводжується виділенням тепла. Остаточну готовність визначають за залишками матеріалу в гумової чашці. Після того, як гіпс почне ламатися, відбиток можна виводити з порожнини рота. Для цього на його край накладають другий палець правої руки і поворотом вгору або вниз (в залежності від щелепи) ламають. Можливий також варіант створення надрізів на відбитку. Вставляючи в надрізи шпатель, важелеподібними рухами відколюють частини відбитка. Всі шматочки гіпсу збираються в лоток і промиваються у воді. Потім відбиток складають і склеюють. Гіпсові шматочки укладають в ложку, починаючи з більш великих, а потім дрібніших, після чого приклеюють їх до країв ложки розплавленим воском.

Слід звернути увагу на методику мукостатичного відбитку для нижньої беззубої щелепи при повній атрофії альвеолярного відростка, коли рідко замішаний гіпс заливають в під’язиковий простір, взагалі не використовуючи відбиткової ложки.

Використання альгінатних мас значно спрощує методику отримання анатомічних відбитків з беззубих щелеп. Відміряють в гумову чашку 2 мірники порошку й 2 мірники води. Потім з'єднують порошок з водою й ретельно перемішують протягом хвилини до одержання маси однорідної консистенції. Особливостями застосування альгінатних мас є використання перфорованих відбиткових ложок, а також неможливість відтиснення слизової протезного ложа. Після структурування маси два пальці (перший і другий або два перших) вводять у присінок порожнини рота й виводять відбиток. Враховуючи деформацію альгінатних мас після отримання відбитка, модель потрібно відлити відразу.

Комбінована техніка зняття анатомічних відбитків гідроколоїдними масами застосовується при незначній атрофії альвеолярних відростків. Сутність методики полягає у використанні гідроколоїдної відбиткової маси, яка знаходиться у картриджах. Масу слід розігріти до 60°С, щоб вона набула пластичного стану. Після розігрівання картридж вставляють в шприц з канюлею та поршнем і фіксують. Із шприца масу витискують безпосередньо в порожнину рота за межами майбутнього протеза: у перехідній складці в ділянці щік, вуздечок, губ, а також в ділянці піднебінного шву. Відразу після цього вводять відбиткову ложку з сумісним альгінатним матеріалом. Структурування маси відбувається протягом 3 хвилин, потім відбиток виводять за традиційною методикою.

Окрім описаних, існує методика одномоментного отримання анатомічних відбитків з обох щелеп при закритому роті в центральному співвідношенні. Для отримання таких відбитків використовують подвійні ложки, які представляють собою верхню та нижню ложки, що з’єднані між собою в єдиний блок завдяки спеціальним спрямовуючим, які забезпечують їх переміщення в сагітальній площині.

Ложки обирають за розміром та припасовують в порожнині рота, за необхідністю індивідуалізують. Потім їх, з’єднаних між собою, вводять боковим обертаючим рухом в ротову порожнину та накладають на нижню щелепу, після чого хворий повільно закриває рота. Для реєстрації висоти нижнього відділу обличчя окреслюють точки на носі і підборідді та замірюють відстань між ними. Цей розмір слугуватиме орієнтиром для отримання просторового взаємного розташування щелеп під час зняття відбитків.

Хворого просять розмістити язика в просторі між ложками; здійснювати ковтальні рухи; дихати через носа; притискати ложки не щелепами, а губами.

Для одномоментного отримання відбитків з обох щелеп використовують альгінатні маси густої консистенції, які випускають у капсулах. Спочатку капсула розтискується за допомогою утискувача, потім закріплюється в спеціальному вібраторі і протягом 30 секунд струшується, після чого капсулу розміщують в шприц. Весь матеріал витискують спочатку на нижню, а потім на верхню ложки.

Після накладання альгінатного відбиткового матеріалу обидві ложки послідовно вводять до порожнини рота і накладають на нижню щелепу. При цьому альгінатна маса верхньої та нижньої відбиткових ложок з’єднується. Вільною рукою лікар піднімає верхню губу, і пацієнт повільно закриває рота. Ложки переміщуються при замикаючих рухах у напрямку найменшого опору і фіксуються у такому положенні альгінатним конгломератом.

Коли альгінатна маса виходить за межі перехідної складки, верхня губа опускається. Губи пацієнта повинні змикатися, при цьому він дихає носом і виконує ковтальні рухи. Під час отримання відбитка за окресленими точками перевіряється міжальвеолярна висота, яку можна корегувати тільки у тому випадку, коли вона перевищує заздалегідь визначену відстань. Комплекс верхньої та нижньої відбиткових ложок з відбитками, що утворився, виводять єдиним блоком.

Перед відливанням гіпсових моделей ділянку язика заповнюють силіконовою масою (без каталізатора). При одномоментному отриманні відбитків одним замішуванням гіпсу виконується як відливання моделей, так і загіпсування їх в артикулятор (оклюдатор).





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   80


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка