Навчальний посібник для вищих навчальних закладів культури І мистецтв I-IV рівнів акредитації Київ 2008 (477)(075. 8)



Сторінка7/47
Дата конвертації05.05.2016
Розмір3.9 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   47

“ге –jr3 ^ ц./1 “U- j

жи5 вис – ну'

А

до

р^-р –р-



а на те лі – то дру – гу по – чать!

1. Висна, висна вгору пошла,

За крутиї гори.

Зачім дівка замуж пошла, – Шо чорниє бро[ви]. У!

2. Ваші брови чорни,

Мої ни такиї,

Ой я свої в сажу вмажу,

Ваші пирива[жу]. У!

3. Ой дай, Божи,

Висну дождать,

А на те літо Другу почать! У!

У!

–76-



Записав 7.08.1983 р. А. І. Іваницький у с. Іллінці Чорнобильського p-ну Київської обл. від Симоненко Ольги Мусивші, 59 p., Музиченко Варвари Талимонівни, 53 p., Вересенко Валентини Василівни, 29р.

Веснянка з території чорнобильської трагедії. Рідкісний зразок, де сакральніть збережена не лише в наспіві (кличність напруженого звучання мелодичної лінії), але частково і в тексті. Виконується в гетерофонній манері. Нижчі голоси переважно виспівують звук основного тону, а вищий рухається від унісону на секунду, терцію, кварту догори. Так виникають негармонійні інтервали, які, однак, у голосах звучать надзвичайно свіжо і привабливо.

“Гуканка” (тут звук “У”!) виконується наприкінці кожної строфи. Вигук поширений на поліських землях Житомирської, Київської, Чернігівської, Сумської областей (Центральне Полісся), також трапляється на прилеглій території Білорусі. Вживається у календарних та весільних піснях. Серед веснянок “гуканки” більш типові для кликання весни, коли ще земля грузька і не водять танки. На думку вчених, “гуканки” – це релікти язичницьких часів, коли існувала віра у магію і чаклунство. Закликаючи весну, рід привертав увагу богів і духів до своїх прохань міцним колективним кличем. А відлуння кличу сприймалося як відповідь духів.

Для стилістики виконавства поліських закличок характерне прискорення темпу у закінченні строфи. Accelerando завершується протяглим звуком, що переходить у поклик-гуканку “У”! В пісні є ще одна тенденція “прискорення”: 2-га строфа містить рядки, коротші, ніж у 1-й, а 3-тя – коротші, ніж у 2-й. Отже, тенденція темпового прискорення наприкінці строф підтримується “стисканням” віршового розміру і, отже, скороченням загального часу виконання пісні. Це динамізує спів і узгоджується з жагучим очікуванням весни.

Построфна нотація і підкреслення сегментації музичними розмірами відображує коливання у складочисленні та зміни поділу строф на сегменти. У тексті збережено місцеву вимову. Структура (4+4+6)+1 (гуканка).

2. Ой весна, весна, весниця

Adagio

1)


дЛ-р іі^ I p.: ft it/g У’

1 .Ой вес – на, вес – на,

ни – ця,

що то – бі, дів – ко,



=#=і

 її-










^–

< а Р












\




ft–1

\ и







IzHW

–tw–*

 




ф










L–J

Ь ф

–ф

1 '

мы




6–3* .J

при – сни-ця,

що то – бі, дів – ко,

при – сниця?

1. Ой весна, весна, весниця,

Що тобі, дівко, присниця? (2)

2. Приснилось мені літечко Ще й зелененьке зіллячко. (2)

3. Ще й хрещастий барвінок Нашим дівчатам на вінок. (2)

З. ще й хре – щастий

–77-

Записав па поч. 1920-х років К. В. Квітка у с. Сидорівка Канівського повіту Київської губернії від Ганни Вовк, селянки середнього віку, з деякою освітою II



Квітка К. Українські народні мелодії. – Ч. 1. Збірник [2-ге вид.] / Упоряд. та відредагував А. І. Іваницький. – К., 2006. – № 1(56).

Наспів заклички має рідкісну будову, яку К. Квітка визначив як “церковно-лідійський лад”. Мабуть, саме незвичний лад спонукав JI. Ревуцького використати цю мелодію як головну тему 1-ї частини його Другої симфонії. Тотожний варіант було записано К. Квіткою тоді ж від Петра Хведоренка {там само. – № 2(623)}, що підтверджує побутування такого незвичного ладу в с. Сидорівка.

Ще важливішим доказом існування лідійських звукорядів в українському фольклорі є запис К. Квіткою веснянки-заклички у 1900 р. у с. Пенязевичі Київської губернії {Квітка К. Українські народні мелодії. – № 4(633)}. У примітках він пише: “Ранньою весною 1900 року, ввечері, як я виїздив з села Пенязевич Радомишльського повіту, в ріжних кутках села залунала ця мелодія в унісонових дівочих хорах, і візник мені пояснив, що то почали співати веснянок. Я запам’ятав мелодію, їдучи і слухаючи її здалека, але слів розслухати не міг” (там само. – С. 407).

Є підстави припускати, що висока кварта (ля-дієз) виникає під впливом інтонацій мовлення та інтенсивної подачі звуку у напрямі верхніх тонів мелодії.

Структура (5+3)3.

3. Не стой, вербо, над водою

і' ~ 132 Parlando

хо – лод – на во – да

пуд то –

1. Не стой, вербо, над водою, Холодна вода пуд тобо[ю].

2. Єй не писти°, не варити, Только нелюба йотрави[ти].

Записав у липні 1982 р. А. І. Іваницький в с. Луб’янка Поліського p-ну Київської обл. від Галецької Фені Янківни, 56 p., Степанчук Ольги Макарівни, 68 p., ДяковськоїВарвари Ісаківпи, 54р. Транскрибував А. І. Іваницький.

Співали весною на вулиці, на мості. У міцному звучанні і характері співу (маркато у 3-му такті, кінцева “гуканка” – “Уй!”) відчуваються релікти кличної магії. Інтонування III ступеня відбувається у зоні від малої до великої терції. При повторних виконаннях зона інтонування розширювалася від малої “зменшеної” (наближеної до великої секунди від основного тону) до великої “збільшеної” терції (майже кварти). Структура (4+4)2.

4. Лєтів півень через ріку, сказав: “Ка-ка-рі-ку!”

[Andante]

фррр

–––




s. к _N--_




h. . – 1 =p

 

 

^–




H–rl




4–J

–ф




–ф

ь^И




m

J

 Ф

–ф

ф^ V]

-#


l.JIe – тів пі-веньче-рез рі ку, ска-зав: “Ка-ка-рі – куР’Ска-зав: “Ка-ка-рі – ку!”

1. Лєтів півень через ріку, сказав: “Ка-ка-рі-ку!”

Сказав: “Ка-ка-рі-ку!”

2. Бодай нашім паробочкам карости до віку,

Карости до віку.

3. Нє рідкая, нє густая, – як кора, товстая,

Як кора, товстая.

4. Сакірою нє врубаті, стругом нє встругаті,

Стругом нє встругаті.

Записав В. Харків 1927 р. в с. Макішин Чернігівської округи від Олександри Шуруг, 22 р.

Серед веснянок-закличок Полісся помітне місце належить задерикуватим текстам, висміюванням парубків. Дівчата заграють з хлопцями. Структура (4+4+6)+6.

5. Ой по моречку, по синьому

180

Одна Усі



/з. J ^ ^ fl: ^j*' г1 ' 15

І.Ой по мо реч – ку, по си ньо – му,

^ 1) ®ар–1}

V $ і г № І 4> ^ 11

ой по мос – точ – ку ка – ли – но – во - (му).

1. Ой по моречку, по синьому,

Ой по мосточку калиново(му).

–79-


2. Там калінонька потопала,

К собі явора прикліка(ла).

3. Ой нехай тобі дубок дає,

Що йон з тобою шумить-гу(де).

Записав Є. В. Єфремов 3.07.1983 р.ус. Речиця Чорнобильського p-ну Київської обл. від Купрієнко Ганни Олексіївни, 74 p., та Кривенюк Марії Архипівни, 58 р.

Структура (5+4)2.

6. В Романовом колодєзі там Романовна воду брала

Во-ду бра- ла... Да спо-по-ви - чом роз - мов - ля(и) - [ла].

 І 3 1 

Лі і


3–9.-Де ти,

су

ко, за



ба

ри – лась,

t>”–3“~J ■ J) J}

ft І


[лась]?

що із


во – до

по

зні(и)



1. В Романовом колодєзі

Там Романовна воду бра[ла]. Воду брала...

Да с поповичом розмовля[ла].

2. Не чепай мене, поповичу,

Бо в мене мати неродна[я].

Не родная...

Буде мене нареика[ти] Нареикати...

Буде моєй води ждат[и].2



1 Останні два рядки співаються під мелодію 5–7 тактів.

–80-


3. Де ти, суко, забарилась,

Що із водою й опозніл[ась]?

4. Налетели гусі з броду,

Да ізмутіли Дунай-вод[у].

5. Налетели лебедіці,

Замутили воду й у криніц[і].

6. Я, молодая, постояла,

Дакуль водіца й светла стал [а].

7. Брешеш, доню, як та сука,

Бо із Романа вся наук[а].

8. Брешеш, доню, як та пава,

Бо із Романа вся й направ [а].

9. Тепер, мамко, сознаюся,

Що із Романом кохаюс[я].

Записав у липні 1982 p. А. І. Іваницький в с. Луб’янка Поліського p-ну Київської обл. від Степанчук Ольги Макарівпи, 68р.

Пісня складена із двох різновидів форми. Строфи 1–2 містять додатковий повтор останнього сегменту других рядків – так званий єднальний приспів. К. Квітка називав його межиспів – музично-віршовий зворот, що вичленовується з вірша і розташовується на межі сусідніх строф або рядків. Куплети 3–9 мають звичайну дворядкову будову. Інтонування терції вільне – по суті, відсутня диференціація на мажор і мінор, що типово для обрядової музики Полісся. Структура (4+4)2+(4+4+4) – 1-ша строфа, (4+4)2 – 3–9 строфи.

7. Ой в городі на колоді та й колодець води повен

Ј

І.Ой в го – ро-ді на ко – ло-ді тай ко-ло-дець во-ди по



^ ‘і – h Jj v ч

4 7 7


£

вен.


2.Во-ди по-вен... І-демо-я ма-ти во-ди бра

-t' у-


$

З.Во – ди

бра – ти..

Да з но – вень –

1. Ой в городі на колоді

Та й колодець води повен.

2. Води повен...

Іде моя мати води брати.

3. Води брати...

Да з новенькими відерцями.

Записав 30.06.1981 p. А. І. Іваницький в с. Луб’янка Поліського p-ну Київської обл. від Варвари Лавринівни Костюченко, 88р. Транскрибувала студентка 2 курсу КДІК Тетяна Ліспичик.

Особливість форми становить конкатенація (“межиспів” за термінологією К. Квітки), що виникає з 2-ї строфи. Ця прикмета, а також вільна ритміка (що зовні проявляється у зміні тактових розмірів) особливо підкреслюють характерність співаних закличок: таку форму неможливо виконати у танкових рухах.

Структура (4+4)2 – 1-ша строфа, 4+(4+4) – наступні строфи.

8. Ой весна, весна, весняночка

}= 120 Одна

І.-Ой вес-на, вес-на, вес – ня-ноч – ка, \ Гурт

детво-я дочка – па-

iij I- I \Q j

7

ноч– ка?


-Десь у са – доч – ку ши – є со –

ш

роч



ку шов – ком та біл – лю, все про не – діль[у].

1. Ой весна, весна, весняночка,

Де твоя дочка-паняночка?

- Десь у садочку шиє сорочку Шовком та біллю, все про неділь[у].

2. Ой весна, весна, веснівочка,

Що ж ти принесла та й дівочкам?

- Багато діла та ще й ізрання,

Тільки в неділю трохи гулян[ня].

3. Ой весна, весна, ти квіточка,

Що ж ти принесла та й діточкам?

–82-

- Усім хлоп’ятам по батіжочку,



Усім дівчатам та й по віноч[ку].

4. Ой весна стала вінки плести,

А на Івана в ріку нести.

Куди віночок з водою піде,

Туди дівчина та й заміж вийде.

Записала 1986р. Л. І. Новикова в с. Чериеччипа Богодухівського р-пу Харківської обл. від П. Г. Жадана, 71 р. ПНовикова Л. І. Пісні Слобідської України. – Харків, 2006 p. – С. 66.

Старовинна веснянка-закличка, але перетворена на ліричну пісню, що насамперед проступає у багатоголосій фактурі і помітно у порівнянні з попередніми зразками з Полісся. Структура (5+4)2+(5+5)2.

КЛЮЧОВІ (“КРИВІ”) ТА ДВОШЕРЕНГОВІ ТАНКИ

9. Ой зломлю я калинову вєтку

і? иі


да и пу – щу

на бистру –ю рєч[ку].

WWW

З.Кали – но – ва



1. Ой зломлю я калинову вєтку Да й пущу на биструю рєчк[у].

2. Чи потоне калинова вєтка,

Чи жалує свекра невіст[ка]?

3. Калинова вєтка, як маковка,

В свекра невістка, як ластовк[а].

Записав 1982р. Є. В. Єфремов у с. Новий Мир (стара назва Барани) від Ганни Семенівни Кобилінської, 61 p., та Катерини Семенівпи Приймак, 71 р. Транскрибувала студ. III к. КДІК Лілія Ромашок у 1984р.

2 і 3 строфи співалися разом. У 2-й строфі темп становив 78, у 3-й – 90. Типова для Полісся унісонно-гетерофонна фактура та вузькоамбітусний наспів (пентахорд).

83

і



При цих, здавалося б, скромних музичних ресурсах наспів приваблює красою і досконалістю. Структура (4+6)2.

10. А дубова дощечка, дощечка

J = 80

$9 J^J1 U –J –j –I J' 1-і –9І Іь J)..J) j. J



l.A ду-бо-ва до – щечка, до-щеч-ка, хо-дитьпоній Нас-точ-ка, Нас-точ-ка.

1. А дубова дощечка, дощечка,

Ходить по ній Насточка, Насточка.

2. Цебром воду носила, носила,

На решето цідила, цідила.

3. Скільки в решетові дірочок, дірочок,

Стільки в хлопців дівочок, дівочок.

Записав 1978р. М. Л. Калетник від батьків. – С. Клембівка Ямпільськогор-пу Вінницької обл.

Виконавці пояснили: “У неділю, як не треба було працювати, збиралися хлопці й дівчата, пар 10–15. Ставали один проти одного, руки бралися “замком”, а хлопець років 11–12, босий, йшов по руках (“по дощечці”). Як вилазив, перша пара трохи пригиналася. Хлопець ішов уперед, притримуючись за голови. Були й такі, що не притримувалися. Було так, що біжить і руки забирали. Тоді скакав. Хлопець йшов уперед, а кожна задня пара знову забігала наперед. “Дубова дощечка” так просувалася далі метрів на 20–30. А тоді учасники поверталися і “дощечка” рухалася у зворотному напрямі”. Структура (4+3+3)2.

11. Ходить жучок по жучині

1. Ходить жучок по жучині,

А жучиха по деревині. Приспів: Грай, жучку, грай, Тут тобі край!

–84-

2. А наш жучок грався, грався,



Та й собі у трістя3 вбрався.

Приспів.


3. Дайте, хлопці, й околота, – Жучка витягти з болота.

Приспів.


Записав 16. 08. 1985 p. А. І. Іваницький в с. Рукшип Хотинського p-ну Чернівецької обл. від від Ніни Ставчанської, 34 р. (заспівує), Василини Кушнір, 54 р. (виводить), Ірини Патрабой, 52 p., Люби Німець, 51 р. та in.

Дівчата стоять у два ряди, тримаючись руками хрест-навхрест (“на замок”). Маленька дівчинка-“жучок” ходить по руках, тримаючись за голови і плечі. Або інший варіант: ідуть попарно, узявшися за руки, двома шеренгами, погойдуючи руками. Структура (4+4)2+11(4+4).

12. Йа в кривого танця да й ни вивидим кінця

– лі

І=И:













Г- Г – * d




Р=Г Г

я




1.2.5.Йа в кри – во – го тан – ця да й ни ви – ви – дим кін – ця.




Ь –V Ь'. =1













h –---- 

ІУ-. 













дт1' ..ж

N




ш




> т г 







3.4.6.7.По ро – сі за цві – том бре – ла, пле-ла йо-го че – рез ве-че – ра.

г Н’р ^j J J if р ^рJ –j–j–її

8.Чор ни-ми чо-бі-точ – ка – ми, мід – ни-ми під-ко-воч - ка - ми.

1. Йа в кривого танця да й ни вивидим кінця.

2. Треба його вести, як віночок плести.

3. По росі за цвітом брела, плела його через вечера.

4. Повішала на кілочку, на шовковому шнурочку.

5. Йа матінка ішла – нилюбому дала.

6. Ой якби я була знала, – начетверо б перервала.

7. Начетверо б перервала, під ноженьки подопкала

8. Чорними чобіточками, мідними підковочками.

Записав А. І. Іваницький у липні 1973 р. в с. Меджибіж Летичівського р-пу Хмельницької обл. від Параски Йосипівни Калакай, 70 р. Структура (6+6).



3 Болото, трясовина.

–85-


13. Ой кривого танцю, танцю

j=80


Jr 41 ш 1* т / 4

–ф ф 

т

і*!–П––w–




И=і







J ■ –г *




–”

ф

І.Ой кри-во – го тан – цю, тан – цю, не – ма ї – му кін – цю,

~¥–

1–




–к–т– =,

...і □




 і

~-т>-ф

 L ш




р'– –

5=

5=

J J ■■*=




 L :

кін – цю,

^ у 

не – ма


г 

ї –


1і 

іу


кін – цю,

кінць[у].

1. Ой кривого танцю, танцю,

Нема їму кінцю, кінць[у]. (2)

2. Треба їго й виводити,

Кінця їму й находи[ти]. (2)

Записав 12.08.1986p. А. І. Іваницький в с. Селище Сокирянського p-ну Чернівецької обл. від ДокіїПисларь, 75р. Співачка пояснила, як цей кривий танок виконували у 1930-ті роки: “Виходили в ліс, в лісі три дуби, ходили між ними, так шо кінця не було, а тоді – “Кізка” [див. № 35]. Вибирають кізки (було 12 год, були й старші), менші – то козенята” (див. наступну пісню). Структура (4+4)2.


Каталог: Umf www -> books -> hresto


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   47


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка