Навчальний посібник для вищих навчальних закладів культури І мистецтв I-IV рівнів акредитації Київ 2008 (477)(075. 8)



Сторінка5/47
Дата конвертації05.05.2016
Розмір3.9 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   47


М2 М20

-$іїА а




jr

"J

Один

i4 / п





> > >T–

rit.

tJ

Чи

'w




If–1

f +




JttH

МИ




ла – ся й Ма-ла – ноч[ка].

J>=60


Усі .

2–15.Ни ви-спа-ла – ся, ни ма-ла й ко – ли

}=78

2. I Вар. Г)



^ ^ гі ^ jr~~j 0я,ш

шш


бо пря-ла куд – pi всьо шов – ко – ві, –ко[ві].

Л=120 ^=72

Один

5.Куд – pi



ш

Р

£



ів

=4?


пря – ла, шов-ки ткала4–15.Чи тво – ї шов – ки, читво-ї кудрі

1. Мала нічка питрівочка,

Й ни виспалася й Маланоч[ка]2<>.

2. Ни виспалася, ни мала й коли, Бо пряла кудрі21 всьо шовко[ві].



20 Другий рядок повторюється двічі.

21 Кудрі – місцева вимова слова “ковдри” або “ліжники” (покривала).

–54-


3. Кудрі ткала, шовки пряла,

До батічка й висили[ла].

4. Чи твої шовки, чи твої кудрі,

Чи твоя дочка й Маланоч[ка]?

5. Ни мої шовки, ни мої кудрі,

Ни моя дочка й Маланоч[ка].

6. Мала нічка питрівочка,

Й ни виспалася й Маланоч[ка].

7. Ни виспалася, ни мала й коли,

Бо пряла кудрі всьо шовко[ві].

8. Кудрі ткала, шовки пряла,

До матінки й висила[ла].

9. Чи твої шовки, чи твої кудрі,

Чи твоя дочка й Маланоч[ка]?

10. Ни мої шовки, ни мої кудрі,

Ни моя дочка й Маланоч[ка].

11. Мала нічка й питрівочка,

Й ни виспалася й Маланоч[ка].

12. Ни виспалася, ни мала й коли,

Бо пряла кудрі всьо шовко[ві].

13. Кудрі ткала, шовки пряла,

До милого й висила[ла].

14. Чи твої шовки, чи твої кудрі,

Чи твоя мила Маланоч[ка]?

15. Ой мої шовки, ой мої кудрі,

Ой моя мила й Маланоч[ка]!

Записав А. І. Іваницький 24. 08. 1988 р. в с. Унґри Окницького p-ну, Молдова, від гурту із 9 осіб старшого віку. Заспівувала Вєра Войтко, 61 р.

Цей зразок “Маланки” у виконанні й фактурі має яскраві ознаки ліризації. Співали кантиленно, міцно, витягаючи звук, – тобто, зовсім не в обрядовій манері, і в темпі, значно повільнішому, ніж це властиво для “Маланки”. У заспіві особливо проступала вільність ритму й агогіки, показова для протяжної ліричної пісні. Багатоголосся так само утворене з чіткою функцією виводу. Початок мелодії не досить типовий для “Маланок” – у паралельному мажорі. Найбільше стародавні риси збереглися у другому голосі другої половини наспіву: еолійський пентахорд.

У пісні – “накладання” літніх образів (“Мала нічка петрівочка”) на новорічні. Слідів петрівчаних або купальських пісень у Північній Бессарабії мені не трапилося. Але використання у “Маланці” лексики петрівок може свідчити, що тут колись вони також побутували. Таке можливе ще й тому, що маланковий тип наспіву трапляється в купальсько-петрівчаних піснях. Але не виключається й випадковий лексико-семантичний збіг: Маланочка і мала нічка (тобто, мала ніч).

55 –


32. Ой учора ізвечора пасла Маланка два качора

Рухливо


1)

і

‘ТТ



чо – ра,

Г

І.Ой у – чо – ра із-ве – чо – ра пасла Ма-лан – ка два ка



Вар. 1)

пас – ла Ма – лан – ка два ка

чо-ра. 2.Ой пас-ла, пас – ла, за-гу-би-ла

1. Ой учора ізвечора

Пасла Маланка два качора. (2)

2. Ой пасла, пасла, загубила,

Пішла шукати, заблудила. (2)

3. Заблудила в чистім полі,

А там Василько плужком оре. (2)

4. Оре, оре, виганяє,

На Меланочку поглядає. (2)

З описала 4. 07. 1980р. Л. О. Єфремова у с. Шишкове Анапьївського p-ну Одеської обл. від Надії Романівни Литвин, 50 p., Олени Іванівни Адаменко, 48 p., Ольги Андріївни Сулеми, 52р. // Народні пісні. Записи Людмили Єфремової. – К., 2006. – № 37. Скорочений (“ліризований”) варіант, що типово для обрядових пісень, які побутують поза епіцентром поширення типу (для “Маланки” питомий історичний регіон – межиріччя Дністра і Прута).

33. Ой пляши, пляши, й ти, каліцуне

- ГТ1

І.Ой пля-ши,пля-ши, й ти,ка-лі-цу-не, то-бі діучи-на Tpnqoo-ші всу-не,

А

ГіУДУі1



шш

то-бі діу – чи-на три гро-ші всу-не. 2–3 .Як не дасть вона-

Вар. 1)

“ь J


Г

идасты – і ма-ма,

бов ї-ї ма-ми під го-ло-ва-ми. З.згріш-ми – 56-

1. Ой пляши, пляши, й ти, каліцуне22,

Тобі діучина три гроші всуне23.

2. Як не дасть вона – й дасть її мама,

Бо в її мами під головами.

3. Бо в її мами сундучок з грішми,

Сундучок з грішми, ще й з червінцями.

Записав А. І. Іваницький 1.06.1985 р. в с. Оселівка Кельменецького р-пу Чернівецької обл. від сестер Євгени Ковтун, 59 p., та Марії Продай, 64 р.

Після співу “Маланок” гурт парубків звертається до господарів, натякаючи на подарунки. Майже кожен звук трохи акцентується. Співачки передавали той колорит напівречитативного виконання, який властивий співові під час танцю. Підкреслення кожної складоноти виникає під впливом танцювальних рухів, які збивають дихання і порушують опорність діафрагми. “Каліцуни” (перевдягнені у дідів парубки) танцюють, припадаючи на ногу. “Музика заграє, то вони так б’ють ногами, шо стіни трусяться в хаті. Гуляють, танцують і танцують, – шо аж глухо в хаті, – так вони до дівчини танцують. Потом уже музика грає, вже дівчина з ними танцує. Це вони пляшуть до неї. А потом вже музика має грати” [будь-які танці, які дівчина танцює з “дідами”].

34. Ой цупа, цупа, тут гроший купа

J=84

1. Ой цупа, цупа, тут гроший купа,



Тут гроший нима – дівчина сама24.

2. Ой дай жи, дай жи, ни забавляй жи,

Ни маїш дати – вигонь нас з хати!

3. Хоч коцюбою, хоч лопатою,

Хоч дівчиноую кучирявоую.

4. Ой цуп та й у кут, йа в куті кума,

Йа в куми дівчина – то душа моя!

5. Ой кумо, кумо, розкумаймоса,Маєш діточок – посватаймоса.



22 Каліцун – парубок, персонаж “Маланки”, перевдягнений у “діда”, що припадає на одну ногу – “аби смішніше було”.

23 Другий рядок повторюється двічі.

24 Другий рядок повторюється двічі (крім 9-ї строфи).

–57-


6. Гей гиля, гиля, гусоньки, на став.

День добрий, дівчино, бо я ше ни спав!

7. Ой ни спав, ни спав, спати ни буду, – Через годину сватати прийду.

8. Прийшов чоловік, ни знаю, звідки,

Наймивса в мени звивати мітки.

9. Мітки звиваї, штанів ни маї,

Волоки рвуца, постоли друца,

Вражі дівчата з мене сміюца.

10. Ой гиля, гиля, гусоньки, на став.

День добрий, дівчино, бо я ше ни спав!

Голосно: Добрий вечір!!

Записав А. І. Іваницький 6.08.1986 р. у с. Волошкове Сокирянського р-ну Чернівецької обл. від Параски Пастух, 62 p., та Вєри Чабан, 64 р.

Ця (і попередня пісня “Ой пляши, пляши, й ти, каліцуне”) належать до одного ритмоструктурного й мелодичного типу, обидві виконувалися після співу “Маланок”. Належать до рідкісного локального різновиду новорічної обрядової танцювальності.

При усій, здавалося б, простоті наспіву привертає увагу “прихований голос” – чергування головної і побічної опор соль – сі-бемоль –ре – соль. Ці звуки створюють триопорний лад пентахордно-квінтакордової структури.

“Цупати”, за “Словником української мови” Б. Грінченка, те ж, що “тупати”. Співачки пояснили інакше: “цупати” – значить, веселитися, брати подарунки, горіхи, пряники, вино, сітро. “Цупають” – танцюють, хто як. За розповідями, “цупати” означає (після того, як під вікнами була виконана “Маланка” чи колядка) зайти в хату і там танцювати і жартувати під музику.

ВОДОХРЕЩА (ЙОРДАНЬ)

(Різновид щедрівок, приурочений до Йорданських свят)

35. Ой на річці й на Ордані

и на му... и на му – ра

ві. Доб-рий вечір!!

–58-

1. Ой на річці й на Ордані,



Ще й на траві й на му... й на мураві.25

2. Там тая Галя біль білила,

Ще й до білі гово... говорила:

3. Білю ж моя білесенька,

Приїдь, матінко, рідне... ріднесенька.

4. Матінка пише й відписує,

Шо я й не піду й не по... й не поїду.

5. В мене коні й не ковані,

В мене брички й поло... поломані.

6. Щедрий вечір, добрий вечір Добрим людям на весь... на весь вечір.

7. Ой на річці й на Ордані,

Ще й на траві й на му... й на мураві.

8. Там тая Галя біль білила,

Ще й до білі говорила:

9. Білю ж моя, білесенька,

Приїдь, батечку, рідне... ріднесенький.

10–14. Далі повторюється текст 4–8 строф, тільки матінка замінена “батечком ”.

У продовженні – “братічок”,

“сестричка”. Нарешті, “милий”:

15. Білю ж моя, білесенька,

Приїдь, миленький, рідне... ріднесенький.

16. Миленький пише й відписує,

Що я ще й піду ще й по... ще й поїду.

17. В мене коні підковані,

В мене брички зрехто... зрехтовані.

18. Грешная26 панна, кохаймося,

Прийде неділя – звінчаймося.

19. Як не в цюю, то в другую, – Люблю ту Галю моло... молодую.

Добрий вечір!!

Записав М. Л. Калетпик 10.03.1979р. від Марини Стафіівни Калетпик, 48р.

Вона ж наспівала обидва голоси. У щедрівці вжито маланковий наспів з типовою ритмізацією J J J J

25 2-й рядок співається двічі.

26 “Грешная” – діалектна вимова слова “гречна”, – чемна, гідна, достойна.

–59-


J = 88 Одна

36. Ой на річці, на Йордані

Гурт

Л-J1. JC JlZk

*

І



г

І.Ой на річ – ці, на Йор – да – ні.

Щед

рии ве – чір,



до – (го) – брий ве – чір доб – рим лю-дям на здо-ров[я].

1. Ой на річці, на Йордані.

Приспів: Щедрий вечір, добрий вечір Добрим людям на здоров[я].27

2. Там Пречиста ризи прала,

3. І попрала, повішала

4. На калині, на малині,

5. На червоній ягодині.

6. Де взялися янголята,

7. Взяли ризи на крилята

8. Та й понесли під небеса.

Записала Л. І. Новикова 1989р. в с. В’язова Краснокутськогоp-ну Харківської обл. від гурту. Заспівує Н. С. Жидкова, 73 p. // Новикова Л. І. Пісні Слобідської України. – Харків, 2006. – С. 45.

J = 85 Одна

37. Ой на річці, на Ордані

2 Гурт


у м м п г 'j' і І f

І.Ой на річ – ці, на Ор – да – ні Бо – жа ма – ти ри – зи пра – ла.



3 * ^ 4rs \

$

$



Щед

Доб


рии ве

рим шо


чір!

дям


Доб

на

рии ве весь ве



чір!

чір!


1 Приспів виконується після кожного рядка.

–60-


1. Ой на річці, на Ордані Божа мати ризи прала.

Приспів: Щедрий вечір! Добрий вечір! Добрим людям на весь вечір!28

2. На камені вибивала,

На калині розвішала.

Приспів.

3. Де взялися ангелята,

Взяли ризи на крилята.

Приспів.


4. Та й понесли під небеса,

А небеса розтворились,

Усім святим поклонились.29

Приспів: Щедрий вечір! Добрий вечір! Добрим людям на здоров’я!

Записала Л. І. Новикова 1989 р. в с. Корбипі Богодухівського р-пу Харківської обл. від гурту. Заспівувала О. Є. Мапжурепко, 71 p. IIНовикова Л. І. Пісні Слобідської України. – С. 46.

38. На Йордані тіха вода стояла

&

Спокійно, стиха



т

І.На Йор-да – ні ті – ха во – да стояла.

Там Ма-рі – я Вар. 2 та наступних куплетів

т

т



~~W –~J0 V у–

сво – го Си – на ку – па – ла.

т ~ 

А ску-пав - ши



1. На Йордані тіха вода стояла,

Там Марія свого Сина купала.

2. А скупавши да й в кітайку повіла,

С кітайкою да в яселка вложила.

3. Над яслами воли в ярмах дихалі,

А схуд сонця да й три царі їхалі.

4. Ой одін цар то все миром мирував,

А другий цар сріблом-злотом дарував.



28 Приспів повторюється після 2–3 куплетів.

29 3-й рядок співається на мелодію 2-го такту.

–61 –


5. А другий цар сріблом-злотом дарував,

А третій цар квіточкою називав.

6. Сяя квітка при Святому Рожеству,

На Рожество до церковкі понесу.

7. А в церковці на престолі положу,

Перед єю ясну свечу засветю.

Записано у січні 1993р. від У. П. Коту с. Крупове Дубровицького р-пу Рівненської обл. // Календарно-обрядові пісні Рівненщини / Упоряд. В. Ковальчук. – Рівне, 1994.-С. 95–96.

ЦЕРКОВНІ КОЛЯДИ. КНИЖНІ СВЯТОЧНІ

Протягом ХІХ-ХХ століть на Поділлі та в Галичині поширилися колядки на євангельські теми. їх авторами були високоосвічені монахи Почаївської лаври. У 1790 році там було видано збірник під назвою “Богогласник”, до якого увійшли канти, псальми та колядки, які, з уваги на їх специфіку, в науковій літературі називають “коляди”. Серед найбільш популярних – “Нова радість стала”, “Видит Бог, видит Творець”, “Небо і земля нині торжествують”, “Бог Предвічний народився” та ін. Ці твори фольклоризувалися, розмножилися у варіантах і стали органічною частиною зимової обрядовості.

Зрозуміло, вони не мають тієї історичної ваги, як народні колядки, і непридатні для етногенетичних та регіональних досліджень. Вони мають музично-естетичне значення, як і інші фольклоризовані твори авторського походження. Мелодика і багатоголосся церковних коляд переважно гомофонно-гармонічного складу, для закінчень куплетів досить показове використання гармонічних терцій.

До книжних святочних належать також пісні неколядкової функції і форми, переважно – псальми, канти на євангельські теми. Часто їх співали лірники, але деякі приживалися і в селянському побуті.

39. Гень, далеко в темному небі

j = 84

Одна Усі ,



JJ'Jf \f (jj'f-l if ffjf Ifl –

пли-ла, пли-ла між хмар-ка-ми, над шоп-ко-ю ста – ла. ста - ла.

–62-

1. Гень, далеко в темному небі Зірочка сіяла,



Плила, плила між хмарками,

Над шопкою стала.3"

2. Породила мати сина,

В яслі положила,

Сінця їму й постилила,

Пилюшками вкрила.

3. Народився Бог єдиний,

Владітіль над нами,

У вертепі между скотом,

Между пастухами.

4. А як була й темна нічка,

Ясная стояла,

Присвятая Діва Марія Сина сповивала.

5. Де колиска золотая,

Де царські покої?

Де пирини для дитини М’які та пухові?

6. Прилетіли до шопчини Ангели крилаті,

Повклякали, заспівали Божому Дитяті.

7. Йа ми цій Божій Дитині Честь і славу даймо,

Ми цю Божую Дитину Вічно прославляймо!

Записали А. І. Іваницький та М. Л. Калетник 14.08.1986 р. у с. Гиатків Томашпільського p-ну Вінницької обл. від співачок церковного хору Оляни Степанівни Лук’янчин, 72 p., Докії Степанівни Кушнір, 76 р. (сестри), Вєри Наумівни Журинської, 74p., Ганни Антонівни Куцки, 56р. Транскрибував А. І. Іваницький.

40. Пане господаро, йа на вашім подвірю

J=90

> я ttt т&т



f v v\у І І –у < г.у г ■ Т=

І.Па-не гос-по-да – ро, йа на ва-шім по-дві-рю. Ра – дуй – ся!

і

$

f=^г



Ра – дуйся, зем – ле, Син Бо – жий на - ро - див - ся!

13–4 рядки співаються двічі.

–63-


1. Пане господаро,

Йа на вашім подвірю.

Приспів:

Радуйся! Радуйся, земле,

Син Божий народився31.

2. Йа на вашім подвірю Явір зилиненький.

3. А під тим явором Три пристоли стояли.

4. Йа на першім пристолі Стоїть Святе Рождество.

5. А Святе Рождество Святий вечір принесло.

6. А на другім пристолі Стоїть сваятий Василі [й].

7. А святий Василій

З Новим роком прийшов.

8. А на третім пристолі Стоїть їван-христитіль.

9. А їван-христитіль Свя"ту воду освя“тив.

10. Христом воду освятив Та всіх людей охрестив.

11. А за цеє слово Бувайте здорові.

12. Не самі собою –

З дітьми ще й женою.

Разом: Вінчуємо щастям, здоров’ям, Святим Рождеством!

Хлопці – 1-й: Панове-молодці! Дайте ся чути!

2-й: А ми то чуєм!

1-й: Дарує наша Грешна32 Машуня се срібло, се злото!

Разом: Дай Бог щастя-здоров’я!

1-й: Яке се срібло та злото – чесне та велишне, – шоб наша була Машуня така чесна та велишна!

Разом: Перед панами, перед государями, перед людьми добрими!

2-й: А ви кажіть:

Разом (щосили): Да-ай, Боже!!!

Записав А. І. Іваницький 30.05.1985 р. у с. Вороновиця Кельменецького р-ну Чернівецької обл. від Євдокії Бабій, 58р., та Марії Єременко, 58 р.



31 Приспів після кожної строфи.

32 Ґрсшна – місцева вимова слова “гречна” – гарна, поважна.

–64-


“Колядй на Рождество” – типові зразки народного гомофонно-гармонічного стилю, якому властива кантова фактура, переходи у паралельну тональність, секвентність поспівок, закінчення на терцевих співзвуках. Віншування, що завершує колядку “Пане господаро, йя на вашім подвірю”, записане при ній же. Але воно не прикріплене до саме цієї мелодії: може вживатися й при інших, в тому числі і нецерковних колядках.

41. Бог Предвічний народився

^ г1 г1 Г1 ІН^ $ r' W

І.Бог Пред-віч-ний на – ро-див-ся, при-йшовднесь із не-бес.

1. Бог Предвічний народився, Прийшов днесь із небес33, Щоб уздріть люд свій весь, – І утішився.

2. В Віфлиємі народився Месія, Христос наш,

І спас нас для всіх нас,

Там народився.

3. Обвістив бо ангел Божий – Наперед пастирям,

А по тому звіздарям І земним звірям.

4. Діва Сина як зродила, – Звізда ста’, де Христа Невіста Пречиста Сина зродила.

5. А три царі несуть дари До Віфлиєм-міста,

Де Діва Пречиста Сина вповила.

6. Звізда їм ся об’явила В дорозі, в обозі,

При волі, при ослі їм ознаймила:

33 2–4 рядки кожної строфи повторюються.

–65-


7. Ви, три царі, куди йдете?

- Ми ідем в Віфлиєм,

Жилаєм спокоєм

І повернимся.

8. Іншим путем повернулись:

Злобного лукавця,

Ірода-поганця

Зовсім минули.

9. Йосифови ангел мовить:

- З Дитятком, з Малятком,

З бидлятком, з ослятком Най ся хоронить!

Записав А. І. Іваницький 18.08.1988р. у с. Топорівці Новоселицькогоp-ну Чернівецької обл. від Наталі Гарасим, 41р., Олександра Костюка, 77р., Соломії Корбут, 48 p., Фрозини Хабулі, 63 р.

42. А в полі, полі Сам Господь ходив







S \






_J

\–

S–

*5 К 







ё


b J J










 *

 ”

' J 

 * *





1.А в по – лі, по – лі Сам Гос - подь хо - див.

1. А в полі, полі Сам Господь ходив,

2. Сам Господь ходив, Діва Марія.

3. Діва Марія ризи носила,

4. Ризи носила, Бога просила:

5. Ой Боже, Боже, уроди, Боже,

6. Жито, пшеницю, всяку пашницю!

Записано в с. Бабенково Ізюмського p-ну Харківської обл. у 1979 р. від Ганни Сергіївни Сухомлин, 1913 р. н. // Фольклорні осередки Харківщини / Упоряд. К. Дорохова, В. Осадча, Н. Плотнік. – Харків, 2002. – С. 14.

Співачка розповіла: “А вже на Василя, на Новий рік, ходять мужики утром рано, посипають і співають. [Після цього] приказували:

Сіємо, віємо, посіваємо, вас з Новим Роком вітаємо! Хай вам уродить жито, пшениця, всяка пашниця, часник як бик, цибуля як дуля! Щоб у вас було в стіжку, в мішку, в ложці, в мисці, десять душ у колисці! Будьте здоровенькі! ”

Текст співався під колядкову ритміку (5+5).

Коментаря про роки побутування обряду у збірці немає, але, напевно, це час до

2-ї світової війни (1920–30-ті роки).

–66-


МАСНИЦЯ ТА КОЛОДІЙ

Мастщькі пісні з наспівами віднайдено фольклористами у другій половині XX ст. переважно на Сумщині та в Черкаській області. Виконуються як жартівливі та ігрові у той же час, що й відомі пісні та ігри “на колодку”, – на останньому тижні перед Пасхальним постом. Таке приурочення є наслідком християнізації, пристосуванням до церковного календаря. Оскільки Пасхальний піст є рухомим (у різні роки припадає на різні числа), Масниця з Колодієм так само зміщуються в часі. В сучасних народних звичаях поворотним пунктом від зими до весни вважається Стрітення Господнє, що припадає на 15 лютого. В цей день закінчується “зима” – точніше, обрядовість зимового сонцевороту.

Саме свято Масниці має давні язичницькі корені і пов’язане з проводами зими. Знижені образи й атрибути (лапті, заячий хвіст, собачий хвіст тощо) є елементами ритуального висміювання Зими. Вона втрачає колишню могутність і має поступитися в річній круговерті Весні.

Колодій переважно святкується у двох відмінах. Перша – жіноче свято (раніше відбувалося у корчмі). Беруть колодку (поліно), вповивають наче ляльку і кладуть на стіл: Колодій народився. Жінки вітаються, співають жартівливих пісень про колодку, дякуючи, що вона серед будня “свято зробила”. Іноді потім заходили до хат, де були неодружені парубки й дівчата, і чіпляли колодку матері – що не пошлюбувала дітей до Масниці.

Друга відміна свята – коли на вечорницях дівчата прив’язують “старим” парубкам “колодку” до ноги, жартуючи й співаючи відповідних пісень. Парубок мусив відкупитися – поставити могорич.


Каталог: Umf www -> books -> hresto


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   47


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка