Навчальний посібник для вищих навчальних закладів культури І мистецтв I-IV рівнів акредитації Київ 2008 (477)(075. 8)



Сторінка44/47
Дата конвертації05.05.2016
Розмір3.9 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   39   40   41   42   43   44   45   46   47

1. Між горами гори високі, Між горами сонце горить.

–486-


Як здумаю, милий, про тебе,

Як здумаю, серце болить.6

2. В неділю рано-пораненьку В саду соловей щебетав.

Заходжу я в хату потихеньку,

А свекор листочка читав.

3. Ходімо, невістко, послухай,

Що милий тобі написав.

Він пише, що там оженився,

Тобі написав: “Забувай!”

4. А я не сказала нічого,

А тільки сказала одно:

- Давно б я про нього забула,

Та в мене дитина його.

5. Ой люлі, мале дитя, спати,

Ой люлі, мале дитя, спать.

Мені ж треба тільки край столу Та й батьку листа написать.

6. Писала письмо дорогому Та й стала же його питать:

- Приїдь же, мій милий, в неділю Мене, молодую, ховать.

7. Вже третя неділя минає,

Як свекор невістку поховав,

А милий питає та й сміється Та й каже, що я вибірав.

Записав 6.07.1982p. А. І. Іваницький в с. Луб’янка Поліського p-ну Київської обл. від Ольги Панасівни Садовськоїта Фені Янківни Галецької, жінок середнього віку.

9. Де ж ти, лещино, в печі не була

Усі


І

Ли і'ііі

Ї==Ь

W”

де ти, ле-щи-



І.Де ж ти, ле-щи – но,

в пе-чі не бу – ла,

і

В

Г*?



но,

р г


та й не го – рі – ла?

Г f


Чом ти,

’ 3–4 рядки співаються двічі.

–487-

1. Де ж ти, лещино, в печі не була,



Де ти, лещино, та й не горіла?

Чом ти, лещино, та й не горіла?

2. Яв печі була, ясно горіла, – Свекруха лиха вогонь залила. (2)

3. Свекруха лиха вогонь залила,

А я, молода, спатоньки лягла.

Записав у липні 1973 p. А. І. Іваницький в с. Дорогобуж Рівненської обл. від по льовоїланки АнастасіїНикифорівни Степанчук, жінок 50–60pp.

10. Скрипливії ворітечка, брехливії люде

Поволі, плавно ^

І.Скрип-ли – ві – ї во-рі – теч-ка, брех-ли – ві – ї лю-де,

на ко – го ж ви на – бре ідо – те, як нас тут не буде?

1. Скрипливії ворітечка,

Брехливії люде,

На кого ж ви набрешете,

Як нас тут не буде?7

2. Нехай брешуть, нехай брешуть, Наберуться лиха,

Ми ж з тобою, моє серце, Любімося стиха.

3. Любімося, кохаймося,

Як голубів пара,

Прийде пора – розійдемось,

Як синяя хмара.



7 3^1 рядки співаються двічі.

4. Синя хмара розійдеться, – Дрібний дощик піде,

А з нашого коханнячка Нічого не буде.

5. Скрипливії ворітечка – Тяжко відчиняти,

Кого люблю – не забуду, Хоч вік буду ждати.

Записано 1955р. в с. Лютенька Гадяцького p-ну Полтавської обл. від хору вчителів // Українські народні романси / Упоряд. JI. І. Ященко. – К., 1961. – С. 215–216.

11. Час рікою пливе, як зустрів я тибе

І.Час рі – ко-юпливе, якзу-стрівя ти – бе, якзу-стрівя ти – бекрайдо-

ро – ги. Дов-го, дов-го ди

Дов-го, дов-го ди – вивсь, мар-но о-чі тру-див,

і

Г ' Р Р


впі – зна-ти ти – бе бу-ло го ді.

Дов-го, 2.Ти ви-

1. Час рікою пливе, як зустрів я тибе,

Як зустрів я тибе край дороги.

Довго, довго дививсь, марно очі трудив,

А впізнати тибе було годі.8

2. Ти висока й струнка, в тебе руса коса,

В тебе очі сумні, невеселі,

І уста вже не ті, які були колись, – Були милі мої і щасливі.

3. Як почуєш колись біля свого двора – Шось так плаче і гірко ридаї, –

Ти ни плач, ни жури[сь], ни тривож собі сна, Ни тривож собі сна, моя пташко.

8 3–4 рядки співаються двічі.

–489 –


4. Я в своєму житті море сліз пролила,

Море сліз і море розлуки,

Але я ни дитя, щоб вертатись назад – Прямо горю своєму у руки.

5. Як почуєш колись – привітай, усміхнись,

Привітай, як колись привітала,

Бо минули роки, ми вже стали ни ті,

А любов наша ще ни пропала.

Записав 2.06.1985 p. А. І. Іваницький в с. Оселівка Кельменецького р-ну Чернівецької обл. від Марії Беженар, 59 р. 1-й голос підспівала під час запису студентка 2 курсу КД1К Зіна Вдовин.

Пісня, широко відома на Правобережній Україні. Доступний гомофонно-гармонічний наспів і популярна житейська тематика (зустріч через роки та щемна згадка юнацьких почуттів) допомогли їй тривко посісти у побуті.

12. Ой на горі два дуби зрослися

Помірно

Ц-^ $4Іг1



1–3-L-J

І.Ой на го-pi два ду-бизро – сли – ся. Чи не жаль ти, що ми ро-зі – j, >

йшли – ся? Бо ми сох-то-ва – ли оч – ко воч-ко зрі – ти,

–4b'V г1 / г1^ f І ^ –-г1 –*

сер – це й ду – шу все вір – но лю – би – ти.

1. Ой на горі два дуби зрослися.

Чи не жаль ти, що ми розійшлися?

Бо ми сохтовали9 очко в очко зріти,

Серце й душу все вірно любити.

2. Тоді буду, фраїрику, твоя,

Як ми імиш рибочку із моря.

Ой як море тяжко та й перегатити,

Тяжко мені дівчину лишити.

9 Сохтовапи – звикли.

–490-


Записав 1945 р. П. К. Батюк в с. Іршавського р-ну Закарпатської обл. від О.

О. Поповича та Й. І. Сенець // Українські народні романеи / Упоряд. Л. I. Ященко. –К., 1961.-С. 235.

13. Коло саду проходжаю

J = 72 Стримано

ш

Р

*



Ко – ло са – ду про-хо – джа

ю,

ста-ну со – бі тайду-ма



НРР р- р ptjT j'

Ой ду – ма – ла, го – во – ри – ла, не є то – го, шо-м лю – би

1. Коло саду проходжаю,

Стану собі та й думаю.

Ой думала, говорила,

Не є того, шо-м любила.

2. А муй милий несе воду,

Та й став з другоу на розмову, А мені ся серце крає,

Милий з другоу розмовляє.

3. Не плач, мила, не журися,

Я молодий, не вженився;

Як я буду женитися,

Дам ти вина напитися.

4. Не бавить ня твоє вино,

А бавить ня твоя милость,

А бавить ня твоя мати,

Не хотяла ми тя дати.

5. Твоя мати черовниця Ще й гу тому розлучниця. Розлучила рибку з водоу,

Та й розлучить мене з тобоу.

6. Ой возьму я нуж на й берце10 Та я пруб’ю душу й серце. Серце пруб’ю, душу згублю, Та знай, милий, же тя люблю.

7. Бо то каждий знати має,

Же з любости смерть буває, Бо з кохання і любости Закриває земля кости.

ла.

' Бердиш, сокира з заокругленим лезом.



–491 –

Записав між 1955–65pp. В. JJ. Гошовський у с. Оріховиця Ужгородського р-щ від Михайла Михайловича Валька, 60 p., освіта 4 кл. / Гошовский В. Украинские песни Закарпатья. – М., 1968. –№ 181.

14. Зоре вечірняя, скоріше погасай

J ~ 60 Помірно

Одна Усі

j. ^IJ : V M 1

І.Зо – pe ве – чір – ня-я, ско – pi – ше по – га-сай,

^'r1 t г1 ^ pV ^ г Г ff ^

біль – ше не ви – йду я до те – бе в тем-ний гай.

1. Зоре вечірняя, скоріше погасай,

Більше не вийду я до тебе в темний гай. (2)

2. А як виходила, то й цілувалася.

Милого забрали, а я осталася. (2)

3. Прокляті вороги забрали милого,

А я не бачила, куди везли його. (2)

4. Повезли милого попід березами,

А я заплакала дрібними сльозами. (2)

5. Повезли милого попід тополею,

А я заплакала над своєй долею. (2)

Записали 12.08.1994р. В. В. Другальов та В. О. Желізняк в с. Любимівка Нововоронцовського p-ну Херсонської обл. від гурту IIПісенний фольклор Херсонщина (ліричні пісні про кохання та родинний побут). ОЦВНК. – Херсон, 1994. – С. 20.

15. Ой спомню, спомню першу зустріч

–492-


ли-но-ю завуть. Ойспом-ню, –вуть. 2.Ой раз у-

1. Ой спомню, спомню першу зустріч І я не можу ї’ забуть.

Ой спомню, спомню, ти казала:

Тибе Галиною зовуть. 11

2. Ой раз увечирі пізненько Ришив провірити любов,

Всіх товаришів порозгонив,

А сам підійшов під вікно.

3. А сам підійшов під віконце Та й мало з жалю я ни вмер...

Всіх товаришів порозгонив,

Стиснув тісненько ліворвер.

4. Ой де й ся взяла стрілянина,

Впала Галина на кривать,

А той нівідомий схилився Та й став Галину підоймать.

5. Прощай ти, садіку зильоний,

Прощай, шовковая трава,

Прощай, Галино й молодая,

Й тибе на світі вже нима.

Записав 6.08.1986 p. А. І. Іваницький в с. Волошкове Сокирянського р-ну Чернівецької обл. від гурту з 7-ми осіб. Заспівує Ганна Мудрик, 63 р.

Для ширшого уявлення про фольклорні процеси подається типовий зразок “жорстокого” романсу. Цей різновид пісень вже понад 100 років породжує дебати серед фольклористів, викликає іронію. Причини – низька художня якість, натуралізм змісту, суржикова лексика. Хоча у 1920-х роках записували тюремний, босяцький та інший “люмпен-фольклор”. Фольклористика як наука мусить вивчати, серед іншого, й різні народні побутові смаки.

Вивчення таких явищ народної творчості (яка твориться за власними іманентними законами) безумовно має соціологічний сенс. Адже вони є закономірним продуктом соціальної психології і об’єктивним явищем культурно-історичного процесу. У середовищі традиційних виконавців ставлення до таких зразків абсолютно серйозне – нарівні з баладами.



11 Ъ-А рядки співаються двічі.

16. Коли б той вечір, коли б він скорши

J = 96 #

ш

1 .Ко-ли б той ве – чір, ко-ли б він скор-ши



т

ли б той ве – чір, ко-либвін скор-ши, шоб ту рі – чень-ку пе-ри-

V_ , 1У

вJ


£

1

йти, шоб за – кін – чи – ти сво – є ко – ха – ня,



Вар. 1)

шоб до


т

± 7-j> і-

не – ї вже ни йти. 2–7.При – йшов, при- 2.-за – ти, шо й тя

1. Коли б той вечір, коли б він скорши, Шоб ту річеньку перийти,

Шоб закінчити своє коханя,

Шоб до неї вже ни йти.

2. Прийшов, прийшов я до тебе, мила, Шоб жалю серцю завдавать,

Але прийшов я тобі сказати,

Шо я тя хочу покидать.

3. Чому ж ти, милий, ни кидав скорши, Покіль ти мене не ’бдурив

А типер мене ти покидаєш,

І світ мені занапастив.

4. Ходила мила беріжком скорше,

Де випливають кораблі,

Ходила мила і втонула,

Найшла прихилоньку собі.

5. Побіг їй’12 милий доріжком скорше, Вийняв платочок з кармана,

Забери, Галю, забери, серце,

Це той платок, шо ти дала.

6. Забери, Галю, забери, серце,

Най не чорніє на воді,

12 їй’ – задля збереження ритміки поетичного ямбу співачкою випущено голосну у слові “її”.

–494-


Най не стояти за тебе, Галю, Перед народом на суді.

7. Ой була Галя, була дівчина, Була дівчина молода,

Через кохання свого милого В сиру могилу спать лягла.

Записав 19.08.1985p. А. І. Іваницький від Марії Петрівни Юрієвої, 60 p., родом із с. Еабинопілля Коломийського p-ну Івано-Франківської обл.

17. Місяць на небі, зіроньки сяють Помірно і .

. p. J-I–4J –jV_ і jVf1-!-^1 ^

1.Мі-сяцьна небі, зі-ронь-ки ся – ють, ти-хо по мо – рю чо-венпли-

4‘У і^-тЧ-н- і \і і і rg'/n

ве. В чов – ні дів – чи – на піс – ню спі – ва – є,

V ■ і*1 –Ji' І 'У1 ^ ^

'а ко - зак чу є, сер – день – ко мре.

1. Місяць на небі, зіроньки сяють,

Тихо по морю човен пливе.

В човні дівчина пісню співає,

А козак чує, серденько мре.13

2. Пісня та мила, пісня та люба,

Все про кохання, все про любов.

Як ми любились та й розійшлися,

Тепер навіки зійшлися знов.

3. Ой очі, очі, очі дівочі,

Темні, як нічка, ясні, як день!

Ви ж мені, очі, вік вкоротили,

Де ж ви навчились зводить людей?

Українські народні романси / Упоряд. Л. І. Ященко. – К., 1961. – С. 166.



13 3–4 рядки співаються двічі.

–495 –


18. Чорнії брови, карії очі













rj

W

#

rit

w

0–




и




0

1*–

w




f* W~










–•


























































І.Чор-ні-ї бро – ви, ка-рі-ї о – чі, тем-ні,як ніч – ка, яс-ні, як день!

Ой

41,



Ч1>

О – 41


ді

во

і



41,

І

де



ж ви нав

чи

зво – дить лю – дей?



1. Чорнії брови, карії очі,

Темні, як нічка, ясні, як день!

Ой очі, очі, очі дівочі,

Де ж ви навчились зводить людей?14

2. Вас і немає, а ви мов тута,

Світите в душу, мові дві зорі.

Чи в вас улита якась отрута,

Чи, може, справді ви знахарі?

3. Чорнії брови – стрічки шовкові,

Все б тільки вами я любувавсь.

Карії очі, очі дівочі,

Все б тільки я дивився на вас.

4. Чорнії брови, карії очі!

Страшно дивитись підчас на вас:

Не будеш спати ні вдень, ні вночі,

Все будеш думать, очі, про вас.

Українські народні романси / Упоряд. Л. Ященка. – К., 1961. – С. 132. Слова Костянтина Даниловича Думитрашка (1814–1886 pp.).

19. Повій, вітре, на Вкраїну









b--b-

H–







r










} Ь –Jv










–s




ft=H




4

1–a



’Ш r

–4–•

–J1-

Л

 “

 




m

■’ j j

-j

– • –




9 0

Каталог: Umf www -> books -> hresto


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   39   40   41   42   43   44   45   46   47


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка