Навчальний посібник для вищих навчальних закладів культури І мистецтв I-IV рівнів акредитації Київ 2008 (477)(075. 8)



Сторінка42/47
Дата конвертації05.05.2016
Розмір3.9 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   39   40   41   42   43   44   45   46   47

7-а.


J = 90

і 11>д к–ш–0–і–



1 ^ fM J =q

і і І $ iff

к к k. і J = 104 І і. і' і 1

|L3 р J’ р р. Г...ф=

1.3.Я у-момхо-ді – ла



P Pf-f 

вго-род Ві-хлі-єм,

і Пі і і . £


Р Р р р Г 1

я у-момхо-ді – ла і

J) ■ fv


P P V r ' PJ

го родВіхлієм. 2.4.1

її





РЕ/РР Г ' gj

[р р р р ^

Ірурр r

бі-лаввір-тс – пе і ві – ді-ла в пьом, і бі-лавВір-те – пє і ві – ді-ла в ііьом.

Так само легко встановлюється бас. У найпростішому варіанті – тоніка від початку, домінанта на останньому складі 2-го такту, далі тривала тоніка, яка змінюється домінантою на двох перших долях останнього такту і розв’язується в кінцеву тоніку. Отже, ми маємо тут ще й непроявлений варіант кантової триголосої гармонічної фактури. Бас можна мелодизувати, використавши типові для кантів XVIII ст. октавні стрибки і рухи по ступенях гами:

7–6.

J = 9°

\i і і J' J Ц

і f $ ff f$-

k k k 1 • ~ 1 04

&1 Ј $ І v:r-*



yjp J’p p r=j=

1.3.Я у-момхо-ді – ла



P t ft r –

в го-род Ві-хлієм, g f f p



p P VV Г

я у-момхо-ді – ла ; p p g f. r



P P P V f L

в го род Ві-хлі-єм. 2.4.1

р р м Г –г-^=|


–473-

Як бачимо, цей недосконалий з “художньої” точки зору зразок підводить до важливих історично-побутових та музично-теоретичних висновків. Проведене моделювання багатоголосої фактури, зрозуміло, не слід сприймати за спробу реставрації цього канту. В даному разі це було зроблено з методично-педагогічною метою – щоб наблизити нашого сучасника до глибшого розуміння занедбаної за радянського режиму культури псальмів і кантів. І показати на цих прикладах, як виникало та розспівувалося кантове триголосся.

8. Прийшов пан Буг сам до раю

J = 104 Помірно



/8 у , і , Ь=ц

=H=F







-Т#-= 

П-

т т Л т

J1

1 .При – йшов пан Буг

-А-'–? –S-=”!h


* J M

зам до ра –

w–-J–0 


 

ю,


^=м

при-йшов


 .ft 

пан ] №

Д-

зуг


N--

а1



v V р И

сам до ра-ю,


ство-рив А – да – ма і Є-ву, ство-рив А – да – ма і Є – ву.

1. Прийшов пан Буг сам до раю, (2)

Створив Адама і Єву. (2)

2. Вшитки строми уживайте,5 (2)

Лем тот єден пролишайте. (2)

3. Сва взяла, не слухала, (2)

Та Адамові подала. (2)

4. Як один раз покушали, (2)

Та й із раю уступали. (2)

5. Дав їм пан Буг дві мотички. (2)

Би орали і копали,

Би тяжкий хліб заробляли.

Записав між 1955–65pp. В. JIГошовський у с. Оріховиця Ужгородського р-ну від Михайла Михайловича Валька, 60 p., освіта 4 кл. І Гэшовский В. Украинские песни Закарпатья. – М., 1968. – № 250.

5 Користуйтеся усіма деревами.

9. Ішло дівча по воду

J = 104 Помірно

Я 2–










Ш










ф 




ф j







*–

у-

ф 










f–1




Р J –J



ч–



















/–




1.1 – шло

дів – ча


на во – ду,

і і


шло

дів


] на во – ду

£

щ



чрез по – по – ву

гра – ду, і чрез по – по – ву

.р:.-іа==р:

за – гра – ду.

1. Ішло дівча на воду (2)

Чрез попову заграду. (2)

2. Зустрітив їй младенец: (2) –Діуко, діуко, дай вінець! (2)

3. Не дам я ти свуй вінець, (2) Бо ти з пекла посланець. (2)

4. По чом ти ня спознала? (2)

- По запястю хлупатум,6 По носику чубатум.

5. Узяв вун ї та й понюс (2) Понад гори, понад ліс. (2)

6. Прейшли вони понад млин. (2)

- Боже, Боже, що тут дим! (2)

7. Прейшли вони над пекло, (2)

- Боже, боже, то тепло! (2)

8. Понюс вун ї на врата, (2)

Та й закликав на брата: (2)

9. Брате, брате, втвори двур, (2) Бо йде дівча на собур!7 (2)

10. Што в’на такой вчинила, (2) Што пекло заслужила? (2)

11. Двоє діти счерила,8 (2)

Ще й третьоє хотіла! (2)

6 По зап’ястю, що заросло шерстю.

7 Варіант строфи:

Утваряйте дверечкн,

Бо тут гурьки паречки! (гарячі сосиски).

8 Вчарувала.

–475-


12. Поклав вун Ї на столик (2) Та й наляв їй погарик.9 (2)

13. Вупила єдин погар, (2) Така стала, як стіна. (2)

14. Другий погар вупила, (2) Та й на попель згоріла. (2)

Записав між 1955–65pp. В. Л. Гошовський у с. Порошково Перечинського р-ну Закарпатської обл. від Юлії Гурели, 85 p., освіта 1 кл. ІІГошовский В. Украинские песни Закарпатья. – № 251.

10. А Бог Адама створив рукама (псальма)

Andante


l.A БогА-да-ма ство-ривру-ка – ма на об-раз чо-ло-ві – ка;

ЗДІрГО г Д--Р р р If їй в р я |с р р Щ г у І ‘і

Щ

дав йо-му жо-ну на і-м’я Є-ву з-підбо-ку реб-ра



ио

PWilfrP ip г іР”в Р hf 1

1. А Бог Адама створив рукама на образ чоловіка;

Дав йому жону на ім’я Єву з-під боку ребра його. 10

2. Обіцяв йому в роскошах в раю з Євою проживати, Тільки одного древа райського не казав зачіпати.

3. А враж злостивий, злий, нежисливий так Єву підвождає:

- Візьми ти, Єво, райського древа овощі скуштувати.

4. А взяла Єва райського древа овощі скуштувала, Простерла руку, вкусила штуку, Адамові подала.

5. Адам приймає, овощ кусає, наготу познаває,

Єва дознала – нагая стала, сама ся застидала.

6. Стали гадати, де б поховатись запред Бога Отця-Сонця, Сшивала листи, чекала Христа і самого Бога Творця.

9 Бокал.

10 Другий рядок співається двічі.

–476-


7. Творець приходить, до їх говорить: “Що ж бо ви учинили? Заповідь перву од мене дану навіки приступили”.

Демуцъкий П. Збірник народних українських пісень для народних хорів. 1-й десяток. – К., 1906. – № 3. Подається в аранжуванні П. Демуцького, що виконане цілком у кантовій стилістиці. У записувача визначення “псальма”.

11. Ой Ти, Боже милосердний

Не поспішаючи

РВ

J J. I I ' ^'18 ц



? Ц Г ? І f f TfT vr Г г f

І.Ой Ти,Бо – же ми-ло-серд-ний, Бо-жещид-рий і свя – щен-ний,

і

і

Г 7 f У і "Ч j ?'



про – слав – ля – є – мо Тво – ю ми - лость,

*

т



ш

-ч-



Бо – же, глянь на на - шу щи - рость.

1. Ой Ти, Боже милосердний, Боже щирий і священний, Прославляємо Твою милость, Боже, глянь на нашу щирость. 11

2. Дай нам, Боже, дай нам небо,

А ще дай, що більше треба, – Дай нам миру і спокою

Під могучою рукою.

Записали 25.07.1989 р. Л. О. Ефремова та Г. Т. Рубай в с. Дружне Калинівського p-ну Вінницької обл. від матері і сина – Марії Аврамівни Кукало, 81 p., і Георгія Романовича Кукало, 61 p. IIНародні пісні. Записи Людмили Єфремової. – К., 2006. – № 567.



11 2-З-й рядки співаються двічі.

–477-


Народні пісні-романси та пісні літературного походження

Народні романси – твори, що складаються й побутують серед представників освічених верств суспільства. Виникли й поширювалися в XVII-XIX ст. у середовищі дрібномаєткового дворянства, “мандрівних дяків”, учнів духовних навчальних закладів, сільської та міської інтелігенції. Джерелом став гомофонно-гармонічний стиль і побутовий кант як основна форма. У XVIII ст. склалися також одноголосі пісні-вірші, прикладами є “Ой біда, біда чайці-небозі”, “Стоїть явір над водою”.

У ХІХ-ХХ ст. до творення пісень-романсів підключається велике число аматорів. Більшість цих творів залишаються анонімними (зразки нижче – “Коли б я мала горлині крила”, “Коли б той вечір” та ін.). У них використовується гомофонно-гармонічна мелодика і силабо-тонічний вірш. їх загалом скромний художній рівень тим не менше не зашкодив поширенню. Це не випадково: автори-аматори, самі вихідці з селянського й міщанського середовища, добре зналися на інтересах та смаках близьких їм людей.

Окреме професійне відгалуження народних романсів складають пісні літературного походження. Ми зараз знаємо імена багатьох авторів слів: Григорій Сковорода (народні версії поезій із “Саду божествених пісень”, зокрема “Стоїть явір над горою”, “Всякому городу нрав і права”, “Ой ти, птичко жовтобока”), Іван Котляревський (тексти пісень до “Наталки Полтавки”), Тарас Шевченко (“Летить галка через балку”, “Реве та стогне Дніпр широкий”, “По діброві вітер віє”, “Заповіт”), Степан Руданський (“Повій, вітре, на Вкраїну”), Михайло Старицький (“Ніч яка місячна, зоряна, ясная”), Леонід Глібов (“Стоїть гора високая”), Костянтин Думитрашко (“Чорнії брови, карії очі”), Михайло Петренко (“Взяв би я бандуру”), Євген Гребінка (“Ні, мамо, не можна нелюба любить”), Лев Лепкий (“Чуєш, брате мій”) та ін. На жаль, значно менше відомостей збереглося про авторів талановитих, яскравих мелодій.

Частина давніх популярних пісень-романсів була адаптована народною традицією, і кращі фольклоризовані зразки зараз майже неможливо відрізнити від народних ліричних пісень (”Ох і не стелися, хрещатий барвінку”, * Ой не світи, місяченьку”, “Ой не шуми, луже, зелений байраче”, “Ой у полі криниченька, з неї вода протікає”, “Спать мені не хочеться і сон мене не бере” та багато інших). Десятки таких шедеврів опублікував М. Лисенко у семи випусках “Збірника українських пісень”.

У “Хрестоматії” вміщено декілька популярних пісень-романсів. Але перевагу віддано менш знаним зразкам, які заслуговують на таку ж увагу суспільства, як і їх спопуляризовані у громадській свідомості жанрові посестри.

–478-

1. Ой біда, біда чайці-небозі Не поспішаючи. Сумно



І.Ой бі-да, бі-да чай-ці-не – бо-зі, щови-вела ді-ток приби-тійдо – ро-зі,

pIP'-f.r-іМ^Р pig Г

що ви-ве-ла ді-ток при би-тій до – ро-зі. Ки-ги! Ки-ги! Злетів-ши вго-ру,

Т1ЛЬ – КИ ВТО - пить - ся в Чор - но му мо - pi,

ш

тіль – КИ ВТО - пить - ся в Чор - но - му МО - pi.



1. Ой біда, біда чайці небозі,

Що вивела діток при битій дорозі. (2)

Приспів: Киги. Киги! Злетівши вгору,

Тільки втопиться в Чорному морі. (2)

2. Жито поспіло, аж пожовтіло;

Ідуть женці жати, діток забирати. (2)

Приспів.

3. Ой діти, діти, де вас подіти?

Чи мені втопиться, чи з горя убиться? (2)

Приспів.


4. А кулик чайку взяв за чубайку,

Чайка кигиче: “Згинь ти, куличе!”

Приспів.

5. А бугай: “Бугу!” Гне з лози дугу:

- Не кричи, чайко, повішу в лугу!

Приспів.


6. Як не кричати, як не літати?

Дітки маленькі, а я їх мати.

Приспів.

Хрестоматія з української дожовтневої музики / Упоряд. О. Я. Шреєр-Ткаченко. –К., 1974.-С. 18.

–479-

2. Ой і зійди, зійди, ти зіронько та вечірняя



Повлолі, плавно










І?-–f~\

а р~, J> v

(ИГ ері р.. и

І.Ой і зі-йди, зі – йди,

 у––55–Г Г Г *


-is: ТИ зі-

 1

–р-



У-

юнь-ко та вечір



Уі* \

няя!


з Lf' J і

Ой вийди,



її.

–& 

ІІ2. 1

і –


Vft*1 '–? 

ВИ – ЙДИ, ДІВЧИ-Н01



–t ІЬ-КО

F у ' у1* *

мо – я вір – ш



 

з – я!


 * 

-на – я!


1. Ой і зійди, зійди,

Ти зіронько та вечірняя!

Ой вийди, вийди Дівчинонько моя вірная!1

2. Рада б зірка зійти – Чорна хмара та й наступає; Рада б дівка вийти,

Так матуся її не пускає.

3. Ой зіронька зійшла,

Усе поле та й освітила;

Ой дівчина вийшла, Козаченька та й звеселила.

Записано 1959 р. в с. Кліщинці Градизького p-ну Полтавської обл. від учасників сільського хору // Українські народні романси / Упоряд. JI. І. Ященко. – К., 1961. –С. 149.

3. Ой не світи, місяченьку, не світи нікому

Помірно

Г –П-'У


І.Ой не світи, мі-ся-чень-ку, не сві-ти ні – ко – му, тіль-ки сві-ти

милень-ко – му, як і-де до – до – му, як і-де до-до-му.

1. Ой не світи, місяченьку, Не світи нікому,

1 3–4 рядки співаються двічі.

–480-


Тільки світи миленькому,

Як іде додому! (2)

2. Світи йому ранесенько Та й розганяй хмари,

А як же він іншу має,

То й зайди за хмари! (2)

3. Світив місяць, світив ясний, Та й зайшов за тіні,

А я, бідна, гірко плачу: Зрадив мене милий! (2)

4. Або ж мене вірно люби, Або ж навік лиши,

Або ж мої чорні брови На папері спиши! (2)

5. Писав же я чотири дні І чотири ночі,

Та не можу ісписати Твої карі очі! (2)

6. Писав же ти на папері, Пиши на китайці,

Як не змалюєш ти звечора, То я умру вранці! (2)

Записав у 1860-х роках М. Лисенко на хуторі Гриньки на Полтавщині І/Золоті ключі. Вип. 1 / Упоряд. Д. М. Ревуцький. –К., 1964. – С. 114–115.

J = 90 Спокійно, пружно

Один


4. Попід гайком зелененьким

Усі


1.По – під гай – ком зе-ле-нень-ким,

по-підгаи – ком зе-ле-нень-ким

; г1 ^ л' J111 її і1JJ і і1

ТТТ


хо-дить Дов – буш мо ло-денький, хо-дить Дов – буш мо ло-денький.

1. Попід гайком зелененьким Ходить Довбуш молоденький.2

2. Ой він ходить, походжає,

Та й на ніжку налягає.



2 Кожен рядок співається двічі.

–481 –


3. Та й на ніжку налягає,

Топірцем ся підпирає.

4. Ой ви хлопці, ви молодці,

Кладіть ватру на горойці.

5. Щоби Кути не минути,

До Косова завернути.

6. До Косова та й до Дзвінки,

До Стефанової жінки.

7. Добрий вечір, Стефанова,

Чи вечеря вже готова?

8. А вечеря не готова,

Бо Стефана нема дома.

9. Стефан пішов на роботу,

Повернеться у суботу.

Записав 12.07.1984p. А. І. Іваницький на березі Дністра під Городенкою ІваноФранківської обл. від гурту.

Один із численних варіантів пісні про відомого опришка Олексу Васильовича Довбуша (1700–1745 pp.), що поширені в Карпатах і Підкарпатті. Даний варіант наспіву у фактурі канта виник і побутує в середовищі західноукраїнської інтелігенції.

5. Якби я мала горлині крила

} = 144


Aa-'T-v-'

Г 5–М–Ь$ – 'Vч-fr IF4–Т–f

У–-Г-)–




J*

І.Як-би я

-JjL y


ма-ла гор-ли-ні кри-лаТ^

в “

я б по-л –^-=ф



* Р 0-Т1.Г

н – ті-лабда – ле –

–4*––


-КО,

J ,.^=

я б по-ли – ті – ла

Р Гі –У' 1'ГІ і1--


/ я

на


'і “ я

я 1 v-”i 11 1

Ук – ра – ї – ну


Каталог: Umf www -> books -> hresto


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   39   40   41   42   43   44   45   46   47


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка