Навчальний посібник для вищих навчальних закладів культури І мистецтв I-IV рівнів акредитації Київ 2008 (477)(075. 8)



Сторінка39/47
Дата конвертації05.05.2016
Розмір3.9 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   35   36   37   38   39   40   41   42   ...   47

rit.

-

**“



ІнаЧор-но-ємо-ре спиль-на по-гля – да – є,

і –6-


т

rit.


Р g |ГНГ[ГТ у £-0 J Р [Е

Що на Чор – но-му мо – рі Все не до-бре по-чи на – є.

–443-

–444-



<>):№ > * і “г-

–Ф 1

І 








; ¥ ” * * 2-

ьи _



f

Дру –1


г г

у часть у – хо-пи – j



гг г7

то,


+у. із С

3ф–

–=T=F-




3

....


1=4=4# 







#TJ J J J

J-

 J 4f-

15 < 3 ,

4:10 * ” ” !*-• ^ „ 

f=*V v v v V V \ М

В Ду – най – ське гир – ло за – би

ГЛно =


лс

).

^ие 




 &

1г.





J-& - ”

ч


 л

^---- р. ■

–445 –

1. Ой по Чорному морю,

Ой на каміні біленькому,

Там сидів сокіл ясненький;

Жалібненько квилить, проквиляє,

І на Чорноє море спилна поглядає,

Що на Чорному морі все не добре починає.

2. Зла, супротивна, хвилешна хвиля уставає, Судна козацькиї, і молодецькиї

На три части розбиває.

3. Перву часть ухопило,

В турецьку землю занесло;

Другу часть ухопило,

В дунайське гирло забило.

4. А третя часть тут має,

Посередині Чорного моря,

На бистрій хвилі,

На лихій хуртовині потопає.

5. Ой при той части Було ві(й)ська много;

Хто був старшиною?

Грицько Коломийчин,

По всьому ві(й)ську ізбарзе й окличен.

6. То до козаків словами промовляє:

- Ой козаки, панове-молодці!

Добре ви дбайте,

Гріхов не тайте,

Сповідайтесь ви Наперед милосердному Богу І Чорному морю,

Ой отаману кошовому.

7. Ті ж козаки те зачували,

Та всі замовчали;

Тільки обізветься Олексій Попович,

Гетьман, запорожець:

8. Ей, козаки, панове молодці!

Добре ви вчиніте,

Мене ж, Олексія Поповича,

Самого возьміте,

До моєї шиї біленький камінь прив’яжіте, Очі мої козацькиї, молодецькиї Червоною китайкою запніте,

Ой самого мене в Чорнеї море іспустіте!

–446-


9. Нехай же я буду сам своєю головою Чорне море дарувати,

Ніжли я маю много душ, вір християнських По Чорному морю.

Безневинно погубляти.

10. Ті козаки те зачували,

До Олексія Поповича Словами промовляли,

Сльозами обливали:

- Ей, Олексію Поповичу,

Славний лицарю, писарю!

Ти ж Святе Письмо По тричі на день читаєш І нас, простих козаків,

На все добре научаєш, –

По чому ж ти від нас гріхів більше маєш?

11. Ой Олексій Попович те зачуває,

Словами промовляє,

Сльозами обливає:

12. Ой козаки, панове-молодці!

Я ж Святе Письмо

По тричі на день читаю,

І вас, простих козаків,

На все добре научаю,

Від вас таки гріхів більше маю.

13. Що я в охотне військо од’їжджав,

Не добре починав,

З отцем і з матірею Прощенія не мав,

Старшого брата за брата не мав,

Старшую сестру збарзе поважав,

Ой у груди стременом одпихав...

Либонь мене, козаки, панове-молодці, Найбільше тут гріх спіткав.

14. Ой іще з города вибігав,

Самих маленьких дітей Конем розбивав,

Кров християнську Безневинно проливав.

15. Ой молодії жени за ворота вибігали, Маленькі діти на руки хватали,

Мене ж, Олексія Поповича,

Кляли, проклинали.

–447-


16. Ой іще ж я поз сорок церков пробігав,

За своєю гордостю шапки не скидав,

На себе хреста не складав

І отцівської й материнської молитви не споминав. Либонь мене, козаки, панове-молодці,

Найбільший то гріх спіткав.

17. Ой іще ж мимо царську громаду пробігав,

За своєю гордістю шапки не скидав,

Мужикам, козакам

На день добрий не давав,

З празником не поздоровляв...

Либонь мене, козаки, панове-молодці,

Найбільше тут гріх спіткав...

18. Ой не єсть се мене Чорне море потопляє, –

Єсть се мене отцівська-материнська молитва карає.

19. Ой якби мене отцівська-материнська молитва Од смерти вборонила,

На Чорному морі не втопила,

Як буду я до отця, до матері,

До роду прибувати,

І буду отця та й матір Штити, шанувати й поважати.

20. І старшого брата буду я За рідного отця почитати.

А близьких сусід за рідну браттю в себе мати.

21. Скоро став Олексій Попович По істинні правді

Гріхи Богу сповідати, – Зараз стала зла, супротивна,

Хвилешна хвиля На Чорному морі притихати.

22. Притихала і впадала,

Мов на Чорному морі не бувала,

Ой усіх козаків

До острова живцем прибивала.

23. То козаки на острів виходили,

Великим дивом дивували,

Словами промовляли,

Сльозами обливали:

- Що на якому Чорному морю,

На бистрій хвилі,

На лихій хуртовині потопали,

Ані одного через Олексія Поповича козака З міждо військами не втеряли.

–448-

24. Олексій Попович На чуда виходжає,



Бере в руки Святе Письмо,

По тричі на день читає,

Ой усіх козаків На все добре научає:

25. Слухайте козаки, панове-молодці,

Як се Святе Письмо висвічує,

На все моленіє указує:

Ей, котрий чоловік отцівську-материнську молитву Штить, шанує, поважає,

То отцівська-материнська молитва У купецтві і в реместві,

І на полі і на морі Ой на помощ спомагає.

26. То отцівська-материнська молитва Зо дна моря винімає,

Од великих гріхів душу відкупляє,

До царствія небесного приводжає.

27. Нам годиться теє спом’ятати,

За которими молитвами Стали ми хліба-соли споживати.

Дай же, Боже, миру царському

І народу християнському От сьогодні всім на здравія,

На многая лєта,

Многая лєта!

Записали 1908 року на фонограф Климент і Лариса (Леся Українка) Квітки у Ялті від Гната Тихоновича Гончаренка, 77p., з Губаєвого хутора під Харковом. // Колесса Ф. М. Мелодії українських народних дум / Упоряд. С. И. Грица. – К., 1969. – С. 435–451 (мел.). – С. 490^95 (текст).

Ф. Колесса транскрибував 15 тирад думи. З них уміщуємо перші три. В попередніх публікаціях цієї думи є ряд коректурних недоглядів. Зокрема, у партії бандури при ключі стоять три дієзи, тоді як вокальна мелодія засвідчує ля-мінор. Деякі тріолі та квінтолі у першодруку не зазначено, були також інші неточності, які виправлено.

Акценти в мелодії (>) означають не механічне виконавське посилення співочих звуків, а вказують на формотворчу роль словесних наголосів в нерегулярно-акцентній структурі наспіву. Ф. Колесса поставив наголоси в усьому тексті. Зараз їх знято. Про характер формотворчого наголошення в думі достатнє уявлення дають перші три тиради наспіву, де словесна й музична акцентуації відтворені за оригіналом транскрипції.

–449-


2. “Пісня про смерть козака”

Спів


1. Andante

нш


Кобза

Лі Г tЈT'



5ЭДЕЕ




*== їй Д П 11

JTl.g




11

–V-


tr ^ 

J

Г г Г г



3

* Г""-

f Г

** “V

Чб


И/ f-

/

g^ Ш



>

/*\


\ У \>

1 .Гей,


~$ь–

fi-p-ft ^=р=р== на го-pi намо-ги –

і –


Р–

лі, гей, на го *



* ptf v •

-pi намо-ги-лі,

-і–5 j-Л:


наши p

--=4

3-КІЙ


їв

( І\ ~~К ■



+- U г

z'


г

Г\

9 Л



f* p 

iritr





to

У-кра-ї – ні,



і я-"– -J І

на ши-ро-кш

ї

nnFLTU


fc-Ь

ЈJ

Г



ІІ'ДЗ Р~ 'У ЄС

р 9 P'WP р Р

У – кра-ї

ні.


2.Ле – житько-зак таму – би-тий,




tpiyarial–'j J”




Г г

–450-

27

1. Гей, на горі, на могилі, (2)



На широкій Україні.

2. Лежить козак та убитий, (2)

Китайкою й він прикритий,

Китайкою він прикритий.

3. На купину головою, (2)

Прикрив очі муравою.

4. А рученьки китайкою, (2)

А ніженьки нагайкою.

Записав у 1909 р. на фонограф О. Г. Сластіон від Степана Артемовича Пасюги, 45 p., з Богодухівського p-ну Харківської обл. 11 Колесса Ф. М. Мелодії українських народних дум. – С. 518–520.

3. “Про напад турків на Почаївський монастир”

(псальм)

J = 72


Голос

Ліра


ш

і* = 162 Espressivo

vi-”/ °

<Г tr

І.Ой зі-йшлазо – ря

у

–451 –


£

^ Iff h J JW

f – w = i>

&

ве – чо – ро – ва – я,



над По-ча – є-вом ста – ла.

7^–J~J' J




3

•♦V

12 л і- -р”



w=j>

rt 1

^ ч


Чт –J







!w f




3-J–&

?

Ойви-йшло,ви-йшло туре-цьке вой-сько, як та чор-на-я хма-ра.






и

т–6– 0–й ■ – –1: –



т ^ ~г==т

4V _ U

і

w*

г*-ЕГ

 :гЬ-*–

Lf г J

ft J W "V * –<



1. Ой зійшла зора вечоровая, над Почаєвом стала.

Ой вийшло, вийшло турецьке військо, як та чорная хмара. (2)

2. Турки-татари брами облягли весь кляштор зруйновати,

Матір Божую Почаєвськую хотіли звоювати. (2)

–452-

3. Отець Желізо з келії вийшов, сльозами умліває.



- Ой ратуй, ратуй, Божая Мати: манастир загибає! (2)

4. Ой не плач, не плач, отець Желізо, монастир не загине.

Мусимо стати, чудо вказати, манастира й ратовати. (2)

5. Божая Матір на крижу стала, всім чудо й показала:

Пулі вертала, турків вбивала, ворватись не давала. (2)

6. Дізнались турки, от недовірки, що то єсть Божа Мати:

Пудписалися до Почаєва щороку дань давати. (2)

7. Пудписалися і заприсягли: “Не будем больше войовати,

Только будемо Матері Божій завсягда дань давати. (2)

8. Зсукали свічу з ярого воску, сім пар волів підпрягали,

Під тую гору під Почаєвську в манастир доставляли. (2)

9. Як приснився сон старшому ченцю той свічі не палити,

Ой бо то свіча – большая зрада: хоче манастир розбити. (2)

10. Вивезти свічу в чистое поле, топорами розрубати,

Пулі-патрони на всі сторони по полю розкидати. (2)

И. А сами турки, ще й недовірки, неслави наробили,

В славному місті да й у Вишньовки кров з піском ся змішили. (2)

12. Ми хрістіянє, добриї люде, до Бога ся вдаваймо,

Матері Божій да й Почаєвській завсегда поклоняймо. (2)

Записав 16.11.1969 р. О. Ошуркевич в с. Залюття Староеижівського p-ну Волинської обл. від лірника Івана Харитоновича Власюка (1908–1991). // Лірницькі пісні з Полісся / Записи О. Ошуркевича. – Рівне, 2002. – С. 21 (текст). – С. 47–59 (мелодія).

Ю. Рибак транскрибував наспів і супровід ліри до усіх 12 куплетів. З них подаємо два перші. Варіантність у лірника обмежується композиційно неістотними відмінами (що видно з двох перших строф). Супровід ліри переважно дублює мелодію. Квінтовий бурдон показано транскриптором лише у вступі, далі його не нотовано, оскільки він автоматично супроводить усі куплети, як це властиво лірі. Це зауваження стосується й інших поданих нижче лірницьких творів з супроводом інструменту.

У псальмі йдеться про облогу 1675 р. турками й татарами Почаївського монастиря. Отець Желізо – Іов Желізо (7–1651), ігумен. Вишньовка – Вишневець, місто неподалік від Почаєва. Псальм входив до репертуару багатьох лірників. У професійній музиці відомий цей псальм в обробці М. Леонтовича для мішаного хору й соліста.

4. “Сирота”

(псальм)


і1 = 240

–453 –


}= 180

&

j w

l.He-щас-на го – ді

на сві – ті

на – ста – ла,

З

|j4VW\



І

_£ñ


V-/ = J

ш

*



1. Нещасна годіна на світі настала,

Не одна сірота од матки зо стала.

2. Зістаєть сірота од одної матки,

Нещасна сірота буде бидовати.

3. Один в жону возьме, буде в парі жити,

А бідні сіроти розійшлись служити.

4. Котори більшенькі – заберуть їх люде. Котори маленькі – бідовати будуть.

5. Як пуйшла сірота по світу блукати, Стретів її Господь, став єї питати:

6. Куди йдеш, сірота? – Мамуні шукати”.

- Вернися, сірота, бо далеко зайдеш.

7. Вернися, сірота, бо далеко зайдеш,

Ти свеї мамуні вовіки не найдеш,

8. Бо твоя мамуня на вісокій горі,

Душа єї в неби, а тіло во гробі.

9. Як пуйшла сірота та й гроб плакати, Одізвався ангел, як родная мати:

10. Ой а хто ж то плаче на моєму гробі?

- Оце ж я, й мамуню, візьми мене к собі.

–454-


11. Як тобі, сірота, од землі до неба,

То так же мні встати, сірота, й до тебе.

12. Як же мні трудненько й а до тебе встати,

Насипали сирой землі, не магу й підняти.

13. Насипали сирой землі, затворани очі,

Затворани очі, що й на світ нє гляну

14. Вернися, сірота, мачухи просити,

Чи не схоче ж вона головоньки змити.

15. Ще ж бо мні мачуха голови нє змила,

А вже мні мачуха здоров’я вмалила.

16. Вернися, сірота, мачохи благати,

Чи не схоче ж вона сорочечки дати.

17. Лучче мні, мамуню, в сірой землі гнити,

Лиш би мні в мачохи сорочкі просити.

18. Ще ж бо мні мачоха сорочкі нє дала,

Вже ж мене й мачоха навіки прокляла.

19. Вже ж мене й мачоха навіки прокляла.

Ще й сорочку взяла і з хати прогнала.

20. Іди ж ти, сірота, та й із меї хати,

Ти ж не моє дітя, я й нє твоя мати.

Записав 20.06.1968р. О. Ошуркевич в с. Залюття Старовижівського p-ну Волинської обл. від лірника Івана Харитоновича Власюка (1908–1991). Транскрибував Ю. Рибак // Лірницькі пісні з Полісся / Записи О. Ошуркевича. – Рівне, 2002. – С.

2–22 (текст). – С. 60 (мелодія).

Записувач наводить слова лірника: “То жалостлива пісня, повсюдно її співали. Жінки, бувало, слухають і плачуть. А навчився я тої пісні ще до своєї визвілки” (тобто, ще до отримання права на самостійний заробіток, яке учень діставав після складання визвілки-екзамену перед старшими членами лірницької або кобзарської братії).

Подаємо один куплет за транскрипцією Ю. Рибака (внесено корекції в систему нотації). Численні дрібні варіації не подаємо (див. коментар до попереднього псальма).

5. “Полтавський сотник”2 (жарт)

J. = 78 Свобідно

1)

J І’І і, h



Голос

Ліра


£

■т

■0 -0 р 0 0 0



І.Коб я мог та – ре – вер-ну – ти всейкиймир на




=J

–1













I J IS J ■!










–M




–fiw

• * w


-–1

–J

–J







ЯФ

-J

' J




 Ф–

Сотник – правильно: соиький – в Російській імперії нижчий поліцейський чин, якого обирали сільською громадою.

–455


свій ма – нір,

і і


?■ J1 В Р Р Р Г Е І”-

£

зро – бивби так, щоб бу – ло доб – ре



fc4d–:Н

Q . 1”– k–

тп 1 г 

о)




)–f –

rf-J ЇГ^~Ї

і S S г-

–#*-–*–•

всім лю – дя



М1 

м жи – ти h–



 *

на зем – л

V-/ ґ>


лг J' ■ ■

2.Най-


= J

■(&> гі, –

\=f. –

Іі–л s




КгГ ** J *

–1 




Каталог: Umf www -> books -> hresto


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   35   36   37   38   39   40   41   42   ...   47


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка