Навчальний посібник для вищих навчальних закладів культури І мистецтв I-IV рівнів акредитації Київ 2008 (477)(075. 8)



Сторінка38/47
Дата конвертації05.05.2016
Розмір3.9 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   34   35   36   37   38   39   40   41   ...   47

©

Ка-жи: 1–3.При – ле-ті-ли гороб-ці та сі-ли на зе-м(и) ку,



(L-P МІР P-ft-fl Р Р Р Р

пиимо, гос – ті, го – рі – лоч – ку

до

са

мо



і-н(и)ку. І.Та-дара-та, дрда-да-да,дрда-да, да да-да, да-да,

Двоє (приспів після 2–3 строф) Одна

,Н| JJyp !Р р р рpl^p г р ^

5

дай – да. ! 2–3.Та – да-ра-та, ] да-да-та – да,| ра-да-та – да-да, дай – да.



Пр-р-р

т

Та – ра-ра – та,



дрда-да-да,дрда-да, да-да-да, да-да, дай – да.

1. Прилетіли горобці та сіли на земку.

Пиймо, гості, горілочку до самого ранку.

Присте: Та-да-ра-та, дрда-да-да, дрда-да, Да-да-да, да-да, дай-да. Та-да-ра-та, дрда-да-да, дрда-да, Да-да-да, да-да, дай-да.

2. Прилетіли горобці та й сіли на мості.

Якби пили хазяї, то й би пили гості.

–430-

Приспів: Та-да-ра-да, да-да-та-да,



Ра-да-да-да, дай-да.

Та-ра-ра-та, дрда-да-да, дрда-да,

Да-да-да, да-да, дай-да.

3. Прилетіли горобці, за ними ворони.

Так п’ють гості горілочку, та най Бог борони[ть]!

Приспів.


Записав 12.08.1986p. А. І. Іваницький в с. Коболчин Сокирянськогоp-ну Чернівецької обл. від Ольги Бекір, 54p., Тетяни Шевчук, 50p., Федора Ковальчука, 59р.

Приспівують і пританцьовують до чарки. Як у цій, так і в інших піснях Тетяна Шевчук перед початком співу говорила: “Кажи” – і починала спів. Слово “кажи” промовлялося на висоті майбутньої тоніки або початкового тону пісні. Такий прийом “аутокоманди” (“Кажи”) трапляється у Північній Бессарабії досить часто, але нотовано його лише у цій пісні, де він особливо точно вписаний у тональність і ритм наспіву. Слово “Кажи” – це наказова форма дієслова. Записувачеві доводилося бути свідком, коли жінки радилися, хто буде починати (заспівувати). І тоді лунало: “Кажи, Тетяно!” Певно, така звичка радитися переросла згодом в аутокоманду.

Можна припустити, що первісний варіант першого рядка був “сіли на замку” (воно є асонансом до слова “ранку”, тоді як “земку” не перебуває у такому суголоссі, що для української поетики нетипово). Але “замку” не прижилося (як середньовічний символ, який втратив зв’язок з побутом) і “сіли на замку” було замінене на неологізм “сіли на земку” (землю).

Після 2–3 строф вібрато на губах “Пр-рріх!” вставляв сусід Федір Ковальчук, що схвально оцінювалося іншими присутніми.

28. Килішичку, килішичку, який ти маленький

J = 126 3 усмішкою, спокійно

Одна усі

4'*'ЬрішрМ\(t(іі? j-”■ $НФ

1.5.Ки – лі-шич-ку, ки – лі-шич-ку, я-кийти ма – лень – кий, – ві-дать,те-бе,

Вар. 1)


ки – лі-шичку, зро-бив дід ста – ренький. 2.Ки – лі-шичку, ки – лі-




Одна

ч


Усі

я я j 1

2}і Ji Juh-

Щ w ~ л



J –^= її




–т J-–J–ф 

PPM1




Т –f–11

s.Ки-лі-шич-ку, 4.6.Я – кийв ме-не чо-ло-вік, б.со-ло-му на дро – ва?

–431 –


1. Килішичку, килішичку, який ти маленький, – Відать тебе, килішичку, зробив дід старенький. (2)

2. Килішичку, килішичку, яка в тебе дюрка, – Відать тебе, килішичку, видзьобала курка. (2)

3. Килішичку, килішичку, вип’ю тя до цяпки6: Шоби-с мене не поклав у болоті цапки. (2)

4. Який в мене чоловік – така в мене жінка, Намочила шаровари ше від понеділка. (2)

5. Мокли тоті шаровари, мокли до суботи:

Через тоті шаровари не маю роботи. (2)

6. І ти п’єш, і я п’ю, а хто ж буде дома?

А хто ж би нам поколов солому на дрова? (2)

Записав 30.05.1985 p. А. І. Іваницький в с. Вороновиця Кельменецького р-ну Чернівецької обл. від Надії Тимчук, 64 p., та Марії Єременко, 58 р.

29. Горівочка гиркенька

J=84

£

як



п ю –

по

жи



ю,

*

J)-



А

А

ю – ни



=f=

зби


=&

РУ-



ро

Рай


зіл

ля

ф



ра!

і

£



На

на

на,



*

А

і 4



рай

ра!


На

на

на, рай – ра! На-на-на –



6 До цяпки – до краплі, до дна.

Jl

 

––Q-



pa! Та – pa – да,

ля

і



да,

JlJl g r

і

ля – да, рай – ра!



Та – ра – да,

М–4--}-И ft'

Jh Jh J)–. J). _ A

Та – pa – да, рай – pa, pa – рай,

P

'Г Г V


■рам – пам – пам!

рай – ра


Плещутъ в долоні:

Jl

Jl

Горівочка гиркенька,

Я ж тибе випити годненька,

А як вип’ю – пожию,

Розілляю – ни збиру.

Приспів:


Рай-ра! На-на-на, рай-ра!

На-на-на, рай-ра! На-на-на-ра!

Та-ра-да, ля-да, ля-да, рай-ра!

Та-ра-да, рай-ра (2)

Ра-рай, рам-пам-пам!

Записав 30.05.1985 p. А. І. Іваницький в с. Вороновиця Кельменецького р-ну Чернівецької обл. від Надії Тимчук, 64p., та Марії Єременко, 58 р.

Співається за столом до чарки, з пританцівками (рухи вільні). Рідкісний зразок з елементами поліфонізації фактури та вживанням реального хроматизму.

ЗО. Душе, п’єш горілку дуже

і1 = 176

£

І.Ду – ше, п’єш го – ріл – ку



ду – же. Па – м’я

ш

£



&

т

таи – ся, ду - ше, не впи -



1. Душе, п’єш горілку дуже. Пам’ятайся, душе,

Не впивайся дуже.

ваи – ся

ДУ

же.



–433 –

2. Душе, за смерть спам’ятайся,

За смерть спам’ятайся,

За чарку хватайся.

3. Руки, не бійтеся муки,

Беріть чарку за вухо,

Робіть в чарці сухо.

4. Ноги, не бійтесь тривоги,

Ставайте на п’яти,

Йдіть додому спати.

Записав Г. Тапцюра ІІПісні Явдохи Зуїхи./Упоряд. В. А. Юзвенко, 3.1. Василенко. – К., 1965. – С. 521. Приспівують до чарки.

САТИРИЧНІ

Сатира – гостре, осудливе висміювання осіб та вчинків, що порушують етичні норми певного середовища (насамперед селянського). Об’єктом сатири у фольклорі нерідко опиняються представники світської і церковної влади, які порушують моральні приписи громадського та християнського співжиття.

31. Горілочко моя мила

J = 96 Протягуючи

1-Го – рі-лоч – ко мо – я ми J = 112 Швиденько

Jt \ SA г -V – h– – У– –



'Ф '

ла,


я би те – бе ЩО-ДІ

 s = S–


S–і

і 4 ■£:


ія пи – ла,

' N' : – 1



ffilifc І- 4-і –

я би те – бе

Jl–S ^ ч k г 


¥ –.. ³.. – ви – пи ^^–

і –У AJ) т і ■-

ва – ла, як – би

Г\

Л S :-+



-іІ – j ти мня

1 –--.'І

Ф-” – –г –£ “

іfr –ї

і

 ч

ша – ну – ва – ла, як – би ти мнє ро – зум да – ла.

1. Горілочко моя мила,

Я би тебе щодня пила,

Я би тебе випивала, Якби ти мня шанувала, Якби ти мнє розум дала.7



1 Рядки 3–5 співаються двічі.

–434-


2. А ти мене не шануєш,

Де болото, там талуєш,

А ти мене не шануєш,

Де болото, там талуєш,

Де болото, там талуєш.8

3. То в болото, то в кропиву,

То під грушку, то під сливу.9

4. То в болото у жупані,

А я лежу, як та пані.

5. Ідуть хлопці, дивуються,

Що за пані кураються?

6. Ішли свині, грохотіли,

Зачіпати не хотіли.

7. Ішли хлопці, гомоніли,

Зачіпали, за що хтіли.

8. Притягнули до криниці,

А я лежу без спідниці.

9. Ой мамуню, що діяти,

Треба в хлопців одібрати.

10. Не дивуйте, добрі люди,

Бо й з вами таке буде.

Записали 28.07.1989р. Л. О. Єфремова та В. Л. Ріпак в с. В’язовець Білогірського p-ну Хмельницької обл. від Віри Степанівни Басмат, 45p., Галини Василівни Бенери, 54p., Наталі Кіндратівни Бодинчук, 61 p., ЄвдокіїІванівни Ящук, 57р.

IIНародні пісні. Записи Людмили Єфремової. – К., 2006. – № 479.

Сатирична перетекстівка поширеної на Поділлі жартівливої пісні “Як послала мене мати зеленого жита жати”. Давність оригіналу засвідчують тексти, записані

3. Доленгою-Ходаковським у 1814–1819 pp.: Українські народні пісні в записах Зоріана Доленги-Ходаковського. З Галичини, Волині, Поділля, Придніпрянщини і Полісся // Упоряд. О. І. Дей. – К., 1974. – С. 567–568.

Мелодія має ознаки польських впливів (секвентний розвиток поспівок, гомофонно-гармонічний склад. Зіставлення двох темпів утворює від 5-го такту так зв. несправжню двочастинність, невластиву українській традиційній стилістиці). Але мелодія була сприйнята в середовищі українців і може вважатися органічною часткою напливового мелосу, засвоєного нашою культурою. Див. у нинішній “Хрестоматії” споріднений за будовою зразок весільного співу: розділ “Весілля”. – № 60 “Ой сядай, сядай, кохання моє”, а також розділ “Пісні до танців”, де уміщено ряд зразків напливового фольклору різних національних культур.



8 Рядки 3–5 співаються двічі.

^ Наступні строфи співаються за зразком 2-го куплста.

–435 –

32. Колись я у полі робив



J. = 84 Помірно

Одна


Усі

f

w~‘ w



W–9–9

l.Ko – лисья у по-лі ро – бив, Мак-симтамсви-нейсво-їх бив.

g--j J4 JS I

h bhi'i'i'x -A

P gPГГГТ r-І

у

p pr p P p p) к;._/ p * pPPPP *



я за сви-ней за-сту-пив – ся тай з тим сви-на-рем я по – бив – ся.

г

Мак-



WnYirr?

ЇЄ.&


F

бо

си-ме, не бий ти сви – ней,



бо сви-ні є кра-щі шо – дей,

1. Колись я у полі робив,

Максим там свиней своїх бив.

А я за свиней заступився

Та й з тим свинарем я побився. Приспів: Максиме, не бий ти свиней, Бо свині є кращі людей,

Бо свині є кращі людей, Максиме, не бий ти свиней.

2. Свиня поросят наведе,

Слідком за собой поведе,

А наші жінки, як на гріх,

Відказуються від своїх.

Приспів.

3. Кабан на суді не стояв,

Бо гроші ні в кого не брав,

А люди завжди у боргах,

Тому все життя у гріхах.

Приспів.


4. Погляньте, як люди живуть,

Як шкуру з сусіда деруть.

Свиня так робити не вміє

І шкоду сусіду не діє.

–436-

Записав 1964 р. В. В. Дубравіп у Ромнах від Олени Михайлівни Берегової,



59 p., та Євгенії Михайлівни Осадченко, 57 р. ППісні Сумщини / Фольклорні записи

В. В. Дубравіна. – К., 1989. – С. 401–402.

Цю пісню автор “Хрестоматії” чув у 1983 р. в с. Луб’янка Поліського p-ну Київської обл. (тепер це зона Чорнобильської трагедії). Співачки відмовилися повторити її на запис, побоюючись, як я зрозумів, несхвальної реакції місцевого начальства на виконання цієї пісні.

Приспів у співачок з Луб’янки був досконаліший за поетикою:

Люди, не бийте свиней,

Свииі не гірші людей:

Свині горілки не п’ють,

Свині у морду не б’ють.

У цій жорсткій сатирі висловлено зневагу простих людей до пройдисвітів і нечистого на руку начальства. Тема ця, як бачимо, вічна. На пісні безперечно позначився вплив знаменитого вірша Г. Сковороди “Всякому городу нрав і права”. Його було загострено до гротеску І. Котляревським і включено як пісню возного у “Наталку Полтавку”. Сучасну сатиричну пісню “Люди, не бийте свиней” і пісню возного зближує також силабо-тонічний склад вірша (у Лубенському варінаті і в Котляревського він співпадає цілком – це дактиль) і тримірний музичний пульс.

33. Чи чула ти, Пилипихо, як Пилип помирав

^ h J J1 jszjs N Mg jigs

JTJ !'7777

f ftf tftf ft

l.-Чи чу-ла ти, Пи-ли-пи-хо, як Пи-лип по-ми-

як він то – бі

(.Ш ’г1 "VWWV

все ха-зяй-ство та и від-ка

зу-вав? 2-Не чу-ла я, ба-тю-шеч-ко,

f=rr

бу – ла я!



не чу-ла я,

бо на той час у кім-на-ті не

1. Чи чула ти, Пилипихо, як Пилип помирав, Як він тобі все хазяйство та й відказував?

2. Не чула я, батюшечко, не чула я,

Бо на той час у кімнаті не була я!

3. Чи чула ти, Пилипихо, як Пилип помирав, Як він тебе, молодую, мені та й відказував?

–437-

4. Чула я, батюшечко, чула, чула я, Бо на той час у кімнаті саме була я!



Записав Г. Танцюра ІІПісні Явдохи Зуїхи./Упоряд. В. А. Юзвенко, 3.1. Василенко. – К., 1965. – С. 715. Стрічкове двоголосся відтворює характерні риси церковної псалмодії (мелодекламації) та співу сопрано й альтів у терцію.

34. А з вечора притуманілось

} я 120 Parlando rubato

[Один] у


рр~р p-fr р f-г И-тш

А з ве-чо-ра при-ту-ма – ні-лось, і до пол-ноч при-мо-ро - зі-ло.

Мо – ло – до – го пар – ня із – мо – ро

31 - ло,


[Усі]

V meno mosso, scando

а V мепо mosso, scana

Р Р Р' Р р"р р р~р р г ^ ОТ РТРРІ

підво-роть-мисто-я-чи,кра-са-ві-ци до-жи-да – ючи. У-ді-ві-тель-но,

V

рд Р –Ррір-р р_р дщ



10

у-ді-ві-тєль-но, у-ді-ві – тєль – но! У-смє-ши-тєль-но, усмє-ши-тєль-но,

[Один] canto у

В.Р р РJ jg Mj?

у-смє-ши – тєль – но! Па-ки,па-ки, ро-зо-рва-лі по-па со-ба-ки.

13

[Усі] scando



у [Один] parlando

У-ді-ві-тєль-но, у-ді-ві-тєль-но, у-ді-ві – тєль-но!

І7

рі р p~J І'іЯ? р'~^



Бу-ла в Де-ни-са

 V

ко-би-ла ли-са, ко-би-лавмерла, а Де-ни-су во-ро – та під-пер-ла. [Усі] scando



р. р р-р р-Ір.-р.р-^р^р-^

У-смє-ши тєль-но, у-смє-ши-тєль-но, у-смє-ши – тєль – но!

–438-

А з вечора притуманілось,



І до полноч приморозіло.

Молодого парня ізморозіло,

Під воротьми стоячи,

Красавіци дожидаючи.

Удівітєльно, удівітєльно, удівітєльно!

Усмєшитєльно, усмєшитєльно, усмєшитєльно!

Паки, паки,

Розорвалі попа собаки.

Удівітєльно, удівітєльно, удівітєльно!

Була в Дениса Кобила лиса,

Кобила вмерла,

А Денису ворота підперла.

Усмєшитєльно, усмєшитєльно, усмєшитєльно!

Записав А. І. Іваницький 3.07.1983 р. від Агафії Федорівни Чередніченко, 1920р. н.. – С. Товстий Ліс Чорнобильського p-ну Київської обл. Вказівки “Один”, ”Усі” стосуються фактури гуртового виконання. Фактура наспіву відтворює головні прикмети церковної служби – діалог рецитацій дяка (або священика) і хору.

35. Ліз піп по драбині

j' ~ 252 Tempo rubato

[Один]


rit.

}= 174 V [Усі]

05)

Ліз піп подра-би-ні



-в-

та впав ме-жисви-ні.

У – смі-ши-тільно,

J' а 240 Tempo rubato

[Один] 

a-j-J–JrJi^



у – СМ1-ШИ-Т1ЛЬно,

у – смі-ши-тільно!

J' = 174 V ГУ сії

Ліз піп подра-би-ні

11

та впав ме-жисви-ні. у-ді-ві-тіл-но, у-ді-ві-тіл-но, у-ді-ві-тіл-но!



J' к 240 Tempo rubato

[Один]


J* = 132

ЦШ-


rit.

J1 і Ji jij> j.T~B j. Ji J■ В

Йдутьмо-ло-ди – ці, ни-суть пи-че-ні па-ла-ни-ці: “По - дай,Гос-по ді!

–439 –


14

} ~ 200 Tempo rubato

[О лгин] і 3-

і і J) J1

~9 9–9~

ни-суть пи-че-ні кур-чата:



} ~ 200 Tempo rubato

 У[Один]|–з-

17

По-дай, Гос-поді!’' ^=132



[Усі] ten. j з !

Йдуть дів – ча – та,

^j> і і##

20 “По – дай, Гос-по ді!

J J 

І-дуть хлоп-чис – ка.



По-дай, Гос-поді!"

ІЕ

J і J Jh Ji gF



"ТГ

па

27



$

ни – суть

J>= 132 ГУсії ten, г

ри

ні би – я чис – ка:



ш

ї==5


J і і1

“Не дай, Гос – по – ді!

Не дай, Гос – подіГ

Ліз піп по драбині Та впав межи свині.

Усмішитільно, усмішитільно, усмішитільно! Ліз піп по драбині Та впав межи свині.

Удівітілно, удівітілно, удівітілно!

Йдуть молодиці,

Нисуть пичені паланиці:

“Подай, Господі! Подай, Господі!”

Йдуть дівчата,

Нисуть пичені курчата:

“Подай, Господі! Подай, Господі!”

Ідуть хлопчиска,

Нисуть парині биячиска:10

“Не дай, Господі! Не дай, Господі!”

Записали А. І. Іваницький та М. JI. Калетник 14.08.1986 р. від Степаниди Микитівни Мельник, 77 p., ус. Клембівка Ямпільського p-ну Вінницької обл. Транскрибував А. І. Іваницький.

Співачка подала таке пояснення: “Хлопці робили з гілляк ноші: двоє беруть спереду, двоє ззаду, а ті [інші] йдуть усі. Накидали в них одежу і торби з хлібом і прийшли до панських воріт, а пан сидить на кріселку. Один каже [тобто, речитативом

10 Биячиска – дубці, палки.

–440-


співає псалмодичну частину], а ті всі потім [імітують церковний хор]. Співали, коли буряки у пана пробирають – чудили, щоб сміялися”. Відомості від батьків співачки. Традиція існувала наприкінці XIX – на поч. XX ст.

Такі іронічні аналогії церковної служби створювалися бурсаками, семінаристами, студентами духовних академій XVIII-XIX ст. і були потім перейняті селянами, співаками церковних хорів. В них відображене критичне ставлення до священнослужителів, поведінка й спосіб життя яких не відповідали церковному сану.

Як свідчать записи, вони побутували широко – від Полісся до Подністров’я. Слід, однак, розуміти ставлення людей до окремих службових осіб церкви, вчинки і спосіб життя яких не відповідали моральним настановам Біблії. Ці сатиричні замальовки ніякою мірою не свідчать про атеїстичне сприйняття християнського православ’я нашим народом. Існування у фольклорі критичних “переспівів” церковної служби лише підкреслює моральну чистоту і глибоку релігійності української нації. Вони свідчать про відторгнення аморальної поведінки, про духовні помисли, глибоку віру в Бога і прагнення очиститися від матеріалістичної скверни.

Див., зокрема, “Спогади" О. Кошиця (К., 1995), який добре знав середовище недостойних церковників (С. 216–217) та ін. Жорстка критика російського синодального православ’я міститься в “Самопознании” Н. А. Бердяева (М., 1991). – С. 202–203 та ін. Глибока й чиста віра в Бога Григорія Сковороди була головною причиною відмови від церковного сану. В листі до Михайла Коваленського він писав: “Краще коритися Богові, ніж людям”. Див.: Махновець Л. Григорій Сковорода. Біографія. – К., 1972.-С. 183.

Іструментальна музика

КОБЗАРІ ТА ЛІРНИКИ

Незрячі виконавці великих епічних творів – дум, а також псальмів, історичних, побутових, танцювальних пісень, називалися кобзарями та лірниками – залежно від того, на якому інструменті грали (на кобзі-бандурі чи лірі). У XVII-XIX ст. вони об’єднувалися у братії (професійні корпорації), на чолі кожної стояв виборний панотець. Мали спільну касу взаємодопомоги, таємну мову (“лебійську”), досконалу систему навчання й виховання учнів.1

Кобзарство виникло одночасно з українським козацтвом у XV ст. і до кінця XVIII ст. було часткою запорозького побуту. Бандура, на думку дослідників, була запозичена від тюркських народів. Відомо, що серед козаків велике поширення мала інструментальна гра і спів під бандуру (кобзу). Небезпідставною є думка, що першими кобзарями-бандуристами, а також авторами найдавніших дум, історичних пісень та псальмів були козаки, які в боях втратили зір. Кілька століть кобзарі були носіями козацької слави, їх мистецтво користувалося великою повагою, викликало жагучий інтерес і збирало численних слухачів. Кобзарі є творцями думового епосу, який належить до вищих надбань світової культури.

Лірники переважну увагу приділяли біблійній та моралізаторській тематиці. Ліра (як і скрипка) прийшла в Україну з Західної Європи. Провідне місце у репертуарі лірників належало псальмам. Однак вони не запобігали й виконання дум, історичних, танцювальних, жартівливих пісень.

1. “Про Олексія Поповича”

(дума)

(J = приблизно 63 М.М.)



–442-

2 j ^ j ^ ^ і–^ j– rj j ^ ^ ^

-yl| I fc g;g ffegzjjl

Ой на ка-мі-нібілень-ко-му,

Там си-дів со-кіляс-ненький,

і

ИШ



ш

.0ят


і 5




' * * * • 9, * • ш^Ф т .. ,

J jLjf У–zz Жа-ліб-нень –

J–T'l' її'



-=І=Ь-–

КО КІ


Sasa-––!■ –-

ш-лить, про – кви – ля-є,

 : –І–


і і і

т===Е

9 : –:

: z – “Ь

І

Каталог: Umf www -> books -> hresto


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   34   35   36   37   38   39   40   41   ...   47


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка