Навчальний посібник для вищих навчальних закладів культури І мистецтв I-IV рівнів акредитації Київ 2008 (477)(075. 8)

1)

Вар. 1)

* vf pf'pppf'pf v v v Y *

ко-нівжи-ті з ло-шатами, а я ле-жу з дів-ча – та-ми. 3.-рош[і].

4.-кам[и].

1. Попід жито коні веду, (3)

Коні в житі, а я лежу.

Попід жито коні веду,

Коні в житі, а я лежу.

–404-

2. Коні в житі з лошатами, (3)

Коні в житі з лошатами,

А я лежу з дівчатами.

3. Пропив рубля – то не гроші, (3) Аби дівчата хароші.

Пропив рубля – то не гроші, Аби дівчата харош[і].

4. Пропив рубля з копійками, (3) Аби з гарними дівками.

Пропив рубля з копійками,

Аби з гарними дівкам[и].

Записав 1973р. А. І. Іваницький в с. ВолосівціЛетичівськогоp-ну Хмельницької обл. від сестер Л. В. Телущенко та Г. В. Якимцевої, віком бл. ЗО p., освіта середня незакінчена.

Через швидкий темп і відсутність цезур для вдиху в 2-й строфі остання нота виконувалася стакато, а у строфах 3–4 співачки вдалися до недоспівування останніх складів. Це цікавий приклад виконавської редакції.

3. Ой схотіла вража баба та й забагатіти

J= [32

І.Ой схо-ті-ла вра-жа ба-ба тайза-ба-га – ті – ти, по-са-ди - ла

п–з-–і V

W

Ціп,

ку – рі – дач – ку, шоб ви – ве – ла

ДІ – ти.

Ціп,

1. Ой схотіла вража баба та й забагатіти, Посадила куріпочку, шоб вивела діти.

Ціп, ціп, ціп-ціп-ціп, ціп-ціп-ціп, ціп-ціп-ціп.

2. Як пошлосе бабусеньці невелике горе,

Як вивела куріпочка всього тільки троє.

Ох, ох, ох-ох-ох, ох-ох-ох, ох-ох-ох.

–405-

3. Як вигнала бабусенька куріпочку пасти,

Дер, дер, дер-дер-дер, дер-дер-дер, дер-дер-дер.

4. Темна хмаронька находить, дощик накрапає,

Наша баба куріпочку в хату заганяє.

Ціп, ціп, ціп-ціп-ціп, ціп-ціп-ціп, ціп-ціп-ціп.

5. Ще й до хати ни догнала, одне розтоптала,

А на друге спопітинулась, а на третє впала.

Ой, ой, ой-ой-ой, ой-ой-ой, ой-ой-ой.

6. Як приходить дід до хати, став бабу питати:

- А де ж нашая куріпочка, чом це не видати?

Ох, ох, ох-ох-ох, ох-ох-ох, ох-ох-ох.

Записав 3.07.1983 p. А. І. Іваницький у с. Товстий Ліс Чорнобильського р-ну Київської обл. від Агафії Федорівни Чередніченко, 63 р.

4. Як у лісі, так у полі

J = 106; (120 = 2–7 строфи)

j ijif г ^ и г г J О⁷ її

1 .Як у лі - сі, так у по лі со - ло – ве – йок на ту – по – лі.

. J=132; (138 = 2–7-й приспіви)

I^1, J> JW¹ J¹ J' J' J’ J’ I p p p J' p p f I

Я – вар – ва - ку лі – вір – ві – сі, та - вар – ва - ку по вор во – лі

'у Бар О

со-вор-ву-ло ве-вер-ве-йок на-вар-ва-ту по-вор-во – л(і).

1. Як у лісі, так у полі Соловейок на тупол(і).

Я-вар-ва-Kj; л/-вір-ві-с/,

7a-Bap-Ba-Kj ио-вор-во-л/

Со-вор-ву-ло ве-вер-ве-йок Яа-вар-ва-my по-вор-во-л(і).

2. Чи високо сонце сходи(ть),

Чи далеко мила ходи(ть)?

–406-

Чи-вир-ви-ви со-вор-во-ко Со-вор-вон-це схо-вор-во-дить,

3. Ни високо, ни низенько,

Ні далеко, ні близенько.

Ні-вир-вп-eu со-вор-во-ко,

Ні-вир-ви-ни зе-вер-вень-ко,

Ні-вир-вя-да ле-вер-ве-ко,

Ні-вир-вн-бли зе-вер-вень-ко.

4. Знати милу по білому,

Шо й ни тужи по милому.

Зна-вар-ва-ти лш-вир-ви-лу По-вор-во-бі ло-вор-во-му,

Шо-вор-воРі-ни ту-вор-ву-жи По-вор-во-ми ло-вор-во-му.

5. Зірву лєнту із коси,

Куплю милому часи.

Зі-вир-ву-ву лє-вер-вен-ту Лг'-вир-ви с ко-си-вир-ви,

Ку-вур-вуп-лю ми-вщ>-ви-ло Му-вур-ву-ча си-вар-ви.

6. За то мене мати лаї,

Шо мій милий часи маї.

За-вар-ва-то ми-вир-ви-не Ма-вар-ва-ти ля-вар-ва-/,

Шо вор-во-Лі/й ми-вкр-ви-лий Ча-вар-ва-си ма-вар-ва-ї.

7. За то мине мати б’є,

Шо мій милий в коршмі п’є.

За-вар-ва-то ми-вир-ви-не Ma-вар-ва-ти б’є-вер-ве,

Шо-вор-во-мій мир-вир-вн-лий Вко-вор-вош-мі п’є-вер-ве.

Записав у липні 1973 p. А. І. Іваницький в с. Меджибіж Летичівського р-ну Хмельницької обл. від Параски Йосипівни Калакай, 70 р.

Незвичайно оригінальна пісня, виконання якої потребує нерядового хисту й пам’яті. Кожна строфа повторюється у відповідному приспіві, де “зашифрована” вставними слівцями. У приспівах задля унаочнення основний текст виділено жирним курсивом. У пісні, схоже, спародійовано принцип приховування змісту висловлюван-

–407-

5. Гу-ду-ду, гу-ду-ду

(небувальщина)

J = 140 Швиденько

1.Гу-ду-ду, гу-ду-ду, 2(3–15).си – дів го луб на ду-бу. 16.А у шин-

17.смо – ло-ві – ї

кар – ки лав – ки.

18.Як сєвпри – кі – пєв, 19.па – ру лап – тєв сплєв.

20.По нєс

21.ку пив

на тор – жо – чок, пи – рі – жо – чок,

22.1 ко – ро

23.1 смє – тан

ву ку – пив,

ку лу – пив.

1. Гу-ду-ду, гу-ду-ду,

2. Сидів голуб на дубу.

3. Прилетіла синиця:

4. Когда будем жениться?

5. У нєдєльку под Петра,

6. Горілочки пол-вєдра.

7. Ідуть і гудуть

8. І московку ведуть,

9. А московка не така,

10. Поїхала до попа.

11. Ой Магая, де була,

12. Чом учора не була?

13. Боялася сокола.

14. А сокол на печі

15. І соломку січе.

16. А у шинкарки

17. Смоловії лавки.

18. Як сєв – прикіпєв,

19. Пару лаптєв сплєв.

–408-

20. Понєс на торжок,

22. І корову купив,

23. І сметанку лупив. Промовляючи:

24. А сметанка не помилувала,

25. Руки, ножки да й повиламала.

Записав 1981 р. В. В. Дубравін в с. Очкіио Середиио-Будського p-ну від ЛнастасіїПавлівни Снєтко, 73р. ІІПісні Сумщини / Фольклорні записи В. В. Дубравіна. –К., 1989 р.. –С. 398–399.

24–25 рядки можуть співатися на мелодію останніх трьох тактів.

Зразок улюблених у старому сільському побуті небилиць, зміст яких основується на смішних і нереальних подіях та вчинках.

6. Як піду я на базар та й куплю я курочку

Помірно

ЬЛІ J г г"і> І

ЕЕ=5

1–7.Як – піду я на ба-зар та й куп-лю

я ку – роч – ку.

і №■ і ^lN' і 4і 4 і (4

і

?

А в ку-роч-ки жов-та ши-я, що по сі-неч-ках хо-ди-ла та кри-чить:

() Приспіви 2–7-ї строф

$

*

¥

L

Співаються наступні рядки приспіву (а в качечки... а в павича... тощо)

А в ка – чеч – ки ніж-ки-бріж-ки,

шt t 4 ш є

а в ку-роч – ки жов – та ши – я, що по сі – нечках хо – ди – ла

–409-

Що по сінечках ходила Та кричить: “Ох да тьох”!

2. Як піду я на базар та й куплю я качечку. Приспів: А в качечки ніжки-бріжки,

А в курочки жовта шия,

Що по сінечках ходила Та кричить: “Ох да тьох”!

3. Як піду я на базар та й куплю я павича. Приспів: А в павича чорні брови,

А в качечки ніжки-бріжки,

А в курочки жовта шия,

Що по сінечках ходила Та кричить: “Ох да тьох”!

4. Як піду я на базар та й куплю я барана. Приспів: А в барана круті роги,

А в павича чорні брови,

А в качечки ніжки-бріжки,

А в курочки жовта шия,

Що по сінечках ходила Та кричить: “Ох да тьох”!

5. Як піду я на базар та й куплю я кабана. Приспів: А в кабана довгі вуха,

А в барана круті роги,

А в павича чорні брови,

А в качечки ніжки-бріжки,

А в курочки жовта шия,

Що по сінечках ходила Та кричить: “Ох да тьох”!

6. Як піду я на базар та й куплю я корову. Приспів: А корова не ревуха,

А в кабана довгі вуха,

А в барана круті роги,

А в павича чорні брови,

А в качечки ніжки-бріжки,

А в курочки жовта шия,

Що по сінечках ходила Та кричить: “Ох да тьох”!

7. Як піду я на базар та й куплю я кобилу. Приспів: А кобила не іржуха,

А корова не ревуха,

А в кабана довгі вуха,

–410-

А в барана круті роги,

А в качечки ніжки-бріжки, А в курочки жовта шия, Що по сінечках ходила Та кричить: “Ох да тьох”!

Записав 1950 р. О. І. Стеблянко в радгоспі ім. Калініна Липоводолинського рну Сумської обл. від П. Я. Хоменко.

Оригінальна форма з так званим кумулятивним приспівом, коли з кожним повторенням збільшується кількість рядків тексту.

7. Поїхав мій милий в далеку дорогу

J= 108

Р

в да – ле – ку до – ро

trh –Ji

а я си – бі при – йня – ла

хлоп – ця мо – ло – до – го.

1. Поїхав мій милий в далеку дорогу,

А я си°бі прийняла хлопця молодого. (2)

2. Приїхав мій мили в сва^ятую ниділю.

Ой Боже ж мій, Божи, де я хлопця вдіну? (2(

3. Замотаю в юпку та й сховаю в грубку:

Сиди, сиди, хлопиць, бо йде милий хутко! (2)

4. Йа прийшов миленький та й з двору до хати, Малая дитина стала розмовляти. (2)

5. Ой тату ж мій, тату, тату мій рідненький, Сидит у нас в грубці собачка рабенький. (2)

6. Собачка рабенький, з руками, з ногами, Щовечіра ходит до нашої мами. (2)

7. Щовечіра ходит, сидит до півночі,

Шоб мама на тата завертала (г)очи'. (2)

Записав у липні 1973 p. А. І. Іваницький в с. Меджибіж Летичівського р-ну Хмельницької обл. від Параски Йосипівни Калакай, 70 р.

8. Ой поїхав мій миленький до млина

J = 90

3)

ЕРГ Г і г*:і 'Р?

, у .. „є І.Ой по-і-хав мшми-лень-кии до мли – на,

1)

2)

й до мли – на, а я со-бі

Є

т

З.сво – їй

1. Ой п(Уїхав мій ми^сленький до млина, й до млина,

А я со^убі любчика приймила, й приймила.

2. Та й приїхав мій ми^еленький уночі, уночі,

А я со^убі з любчиком на пичі, на пичі.

3. Та й по^уїхав мій ми^сленький у лісок, у лісок,

Вибирати своїй милій батіжок, батіжок.

4. Скраяв її кофточку й до стану, й до стану, – Аж тепер я з посталі не встану, не встану.

Записав 12.08.1986 p. А. І. Іваницький в с. Селище Сокирянського p-ну Чернівецької обл. від Докії Писларь, 75 р.

9. Ой-йох! На камені мох

J = 72 Легко, грайливо

ІЗ-J –г – ^ +

І.Ой – йох! На ка-ме-ні мох, з риб-ко-ю борщ, їж, ко-ли хоч,

а не хо – чеш – ви – ба-чай, і ло-жеч-ки не вмо-чай. 2.1 ой-йох!

Та й не лю – би двох.

Лю-би ме-не са-му-ю, я ку-роч-ку да-ру-ю,

ще й ка – чеч – ку в при – да – чеч – ку, лю – би ме – не, мій ба – теч – ку.

На ка – ме – ні мох.

–412-

1. Ой-йох! На камені мох,

їж, коли хоч,

А не хочеш – вибачай,

І ложечки не вмочай.

2. І ой-йох! Та не люби двох.

Люби мене самую,

Я курочку дарую,

Ще й качечку в придачечку,

Люби мене, мій батечку.

Ой-йох! На камені мох.

Записав 1966 р. В. В. Дубравін в с. Яструбине Білопільського p-ну від Олени Антонівни Тверезовської, 67р. ІІПісні Сумщини. – С. 410–411.

10. Та й летіла союшка, трай, рай, ром

Allegro

і

Ф

ром,

ю – шка,

І

j-

рт-f¹'Е-Е–р-

го – лю – шку,

грай, рай,

ром.

0 

1. Та й летіла союшка, трай, рай, ром, Та й сіла на голюшку, трай, рай, ром.²

Союшка убилася.

3. Третя зажурилася,

Пішла, утопилася.

4. З води виринаючи,

Долю проклинаючи.

–413-

6. Пішла до ковелка:

- Покуй мнє сашечку!

7. Да запрежу кошечку,

Да виору нивочку,

8. Да посею репочку,

Не густу, не редкую.

9. Як у нас єст вор,

Не чужой, свой.

10. Як поймала тьощу Да за задню кльощу.

Записав улітку 1886р. Людвік Куба у Ніжині від робітників-столярів // Людвік Куба про Україну. Збірник / Упоряд. М. Мольнар. – К., 1963. – С. 127. – № 80.

11. Ой піду я понад стінку, заграю в сопівку

J ~ 120 Вільно

ті–Ч^~

Vi

V-

\–

V

–1

^–

–ф

–0

-–0

ф

-0

[j

-0

^–

–А

• J “

і –0

і –w

І.Ой пі-ду я по-надстін-ку, за-гра-ю в со – пів – ку. Й кажут люди,

і 1.1 І

Усі, ритмічно іі–

&

шо я пар⁵-бок, а яма-ю жін-ку, а я ма-ю жін-ку. 2–7.На – шо ж(и)мі-ні

0 0 W

(І V ^ MVVV ¹¹

ку-пу-ютьго – рілки. 4.Ой з гор-ба бігом,бі-гом 5.че –резпе-ре – ло – ги

1. Ой піду я понад стінку, заграю в сопівку.

Й кажут люди, шо я пар’бок, а я маю жінку. (2)

2. Нашо ж міні жинитися, нашо міні жінки,

Коли ж міні молодиці купують горілки. (2)

3. Молодиці круглолиці, лиш би вас любити,

А я старий, не молодий, не можу ходити. (2)

–414-

Бо я старий, не молодий, баля[ть] мене ноги⁰. (2)

5. Ой біжю я через горб, через перелоги,

Запутався в гарбузинні, наробив я шкоди. (2)

6. Як ня взяли та й три бабі куцюбами гнати,

Мусів жи я штани рвати, гарбузи латати. (2)

7. Ой піду я до попа, шо в попа ся діє:

Ой всі кури поздихали, а батюшка піє. (2)

Записав 1.06.1985 p. А. І. Іваницький в с. Оселівка Сокиряпського p-ну Чернівецької обл. від сестер Євгени Ковтун, 59 p., та Марії Продан, 64 р.

12. Прийди, прийди, прехороший

J = 116 Жваво

т–Гт–^1–	S ш я a	і# h h, s–
(fop \> % d –d d–d– 1 .При – йди, прийди, пре – хо – ро – ШІ /5_ tJ'i Ь– , “s S \ k ,	1 1 р ft р^ їй, скинь чо – бо – ти k ч. S 'і	Й–“–*–b-J  при-йди бо-сий. І, И } 11
У І J Бе – ре – гом, о – го – ро – дом	Iі S' J1 J і та й до ме – не	Iff J ми – мо – хо – дом.

1. Прийди, прийди, прехороший, Скинь чоботи, прийди босий.

Приспів: Берегом, огородом Та й до мене мимоходом.

2. Прийди, прийди в понеділок, Погуляємо до зірок.

Приспів.

Приспів.

Піде мати по череду.

Приспів.

5. Прийди, прийди у четвер,

Піде мати по щавель.

Приспів.

Приспів.

7. Прийди, прийди у суботу,

Піде мати на роботу.

Приспів.

Погуляєм на дозвіллі.

Приспів.

Записав 1968 р. В. В. Дубравіп в Охтирці від Парасковії Дмитрівни Гузенко, 55р. ІІПісні Сумщини. – С. 412–413.

БЕСІДНІ

Бесідні пісні мало чим відрізняються від жартівливих. Ці жанрово-тематичні різновиди вільно мандрують між різними побутовими ситуаціями і залежать від настрою та ініціативи виконавців. Однак є одна ознака, яка виділяє пісні бесідні з-поміж інших. Вони співаються (інколи з підтанцівками) на бесідах (колись у корчмі), на сімейних святах, весіллі (особливо у понеділок), на будь-яких зібраннях, які супроводжуються застіллям з чаркою. Отже, бесідні можна також назвати застільними, які супроводжують різного роду гуляння. Звідси – назва їх у деяких місцевостях – гульові.

13. На Тетяну поговір, шо Тетяна вмерла

(гульова)

J = 126

і* і іь іі >1 і* ь J і і’ьJ¹ J' J'l J і і і

l.Ha Те-тя-ну по-го-вір, шо Те-тя-на вмер-ла, а Те-тя-на на пе-чі

J>JSJ J J' ЇКХІ

77 ffff PP I PPff 7 7 77 f f

ні-жень-ки за – дер-ла, а Те-тя-на на пе-чі ні-жень-ки за – дер-ла.

к к і h h і I I Ґ

f j'fj tt(г 4 t-rnWfff

2–4.При – йшов піп, при-йшовдяк Те-тя-ну хо – ва-ти, а Те-тя-на на пе-чі

YriYf f 'vm'pu vfWfi

ста-ла ре-го – та – ти, а Те-тя-на на пе-чі ста-ла ре-го – та – ти.

–416-

1. На Тетяну поговір, шо Тетяна вмерла,

2. Прийшов піп, прийшов дяк Тетяну ховати,

А Тетяна на печі стала реготати. (2)

3. Не ховайте мене ні попи, ні дяки,

Нехай мене поховають молодиє козаки. (2)

4. Бо попи і дяки за гроші поб’ються,

Молодиє ж козаки горілки нап’ються. (2)

Записали у 1982 р. учасники студентської фольклорної експедиції КДІК Тетяна Олійник та Ніна Черток в с. Карильське Коропського p-ну Чернігівської обл. від Г. С. Пудрик та М. Д. Пудрик, жінок середнього віку. Транскрибував А. І. Іваницький.

Перша строфа засвідчує, як виконавиці “шукали” інтонацію та багатоголосся. У 2^4 строфах співачки ввійшли у звичну фактуру. Така “поетапність” трапляється тоді, коли пісню починають без попереднього проспівування.

Визначення “гульова” належить виконавицям. Співається на бесідах, а також під час танцю. Ритмомелодика належить до козачкових.

14. Попід ліс темненький

J=73

1 .По – під ліс тем – нень – кий йде до-щик дріб – ненький,

1. Попід ліс темненький йде дощик дрібненький, Йде дощик дрібненький, йде мила п’яненьк[а]. (2)

2. Де ти, мила, була, шо за дім забула?

- Була-м на риночку, пила-м горілоч[ку]. (2)

3. Була-м на риночку, пила-м горілочку

З своїми кумами ще й з приятилям[и]. (2)