Навчальний посібник для вищих навчальних закладів культури І мистецтв I-IV рівнів акредитації Київ 2008 (477)(075. 8)



Сторінка35/47
Дата конвертації05.05.2016
Розмір3.9 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   31   32   33   34   35   36   37   38   ...   47

то-гороч-ку же-не-ний. Як я пі-ду наМа-дяр, наМа-дяр, ко-му я то

–394-


19

Уhr-

*1–

 

V '






к–1 




 1–










–к 

L







 J

т







J––




 J-–












L–M

пір – ко дам, пір – ко дам! Ко – му, то – му за ду – кат,

ш

за ду – кат, а ми – ло – му лем все так, лем все так.



1. Ой Янічку, ой Янічку, оженся,

За чужими фраїрками не шалься!

Ищи овес при долині зелений,

Не буду я того рочку женений.

2. Як я піду на Мадяр, на Мадяр,

Кому я то пірко дам, пірко дам?

Кому, тому за дукат, за дукат,

А милому лем все так, лем все так.

3. Як я йшла вчера ґ’вечір з паньського, Надибала на дорозі милого.

Так мя стискав і притискав до себе:

- Чи ти підеш, шварне дівча, за мене?

4. Ой не вір мі, не вір мі, не вір мі,

Бо я хлопец вандрівний, вандрівний, Я вандрую ту і там, ту і там,

Де обернусь – дівча мам, дівча мам.

5. Як я спала, як я спала на сене, Пришло до мя, пришло до мя шалене: Мало зуби, мало зуби, мало ніс, Повідало, повідало, же мя з’їст.

6. А оно мя не з’їло, не з’їло,

Лем мя в личко вкусило, вкусило,

Я зачала стерати, стерати, – Та й на личку не знати, не знати.

7. Ой ти коню, ой ти коню, добре йдеш, Понеси мя, понеси мя єще днес,

Дам ти овса, дам ти овса і сена, Понеси мя, де є шварна дівчина.

8. Ішов циган до леса, до леса,

Лем чуганьком потряса, потряса, Вшистки дівки до нього, до нього, – Же чуганька не його, не його.

–395 –

Записано 1938р. в с. Устя Руське, повіт Горлиці від Ірини Коцко, 31 р. // Пісні



з Лемківщини. Зібрав Орест Гижа / Заг. ред. С. Грици. – К., 1972. – С. 376–377.

Чардаш переважно складається з двох темпово контрастних частин: повільної і швидкої. Пісня, що зараз подається, – варіант досить поширеної в українському фольклорі угорської мелодії. Зокрема, в концертно-хоровій обробці Я. Яциневича відома “Сусідка” (“Заспіваймо пісню веселеньку про сусідку молоденьку”).

Чардаш серед українців дістав поширення на землях, які входили колись до Австро-Угорської імперії. У народній традиції чардаш танцюється в імпровізованій манері, хоча існують і сталі регіональні хореографічні малюнки. Цікаво, що не лише українці запозичили чардаш в угорців, але й в угорському сільському побуті дістав визнання і був пристосований до чардаша наспів Семена Климовського “їхав козак за Дунай”.

Куплети чардаша, як і коломийок, краков’яків, козачків, переважно не мають єдиної сюжетно-тематичної канви і добираються виконавцями довільно під час самого танцю.

14. Ци я си не жена, цн-м не господиня

(мазурка)

Рухливо

fa-jrg-J1 >--| W . JhJ > p-J1



1 .Ци я си не же – на, ци-м не гос – по – ди – ня,

-Jr-fc–





s

–ft R -н













(nr J

D Р 




 ч 

-V–“н–р 

і 

-J







гоп – гоп, дзен - дзен, ци-м не гос - по - ди - ня?

1. Ци я си не жена, ци-м не господиня,

Гоп-гоп, дзен-дзен, ци-м не господиня?

2. Два тижні минуло, хижа не метена,

Гоп-гоп, дзен-дзен, хижа не метена.

3. В середу рано встала та й позамітала,

Гоп-гоп, дзен-дзен, та й позамітала.

4. А в четвер пришли купці сміття купувати,

Гоп-гоп, дзен-дзен, сміття купувати.

5. Давали ми штирі риньски, я не хтіла взяти,

Гоп-гоп, дзен-дзен, я не хтіла взяти.

6. Давали ми штирі риньски, на остатку п’ятку,

Гоп-гоп, дзен-дзен, на остатку п’ятку.

7. Затримала-м до неділі, дістала-м десятку,

Гей, гай, дзен, дзен, на остатку п’ятку.

Записано 1957р. в с. Мохначка Нижня, пов. Новий Санч від Теодори Марчик,

54р. // Пісні з Лемківщини. – С. 382–383.

–396-


Мазурка – польський танець, що побутував серед українців Лемківщини, Підлясся, Галичини. Виконується у швидкому темпі парами, з швидкими переступами. Зараз в українців не вживається. Але мазуркові наспіви продовжують широко побутувати з українськими жартівливими текстами. Зокрема, в Галичині наздвичайно популярна “Катерина” (“Катерино, відчини-но, Катерино, встань-но”) з сотнями дотепних гумористичних куплетів.

15. Ой умру я, умру ж(и) я

(карапет)

J = 102


$ & г

U L

с)

Й


Н

ря




N S 




Ия

N

р=И=]



















S–

\










V– ^ *

L-0

–ф







> J– фj

–) • " • ф

0 я –

Ч. > 9






т




–Ф–ё







 т

' ....

ё

–■

І.Ой ум-ру я,ум – ру ж(и)я, бу-ду сяди – ви-ти, як бу-демій ми-ленький

УсІ L ЬЛ k k

за мно-ю ту-жи-ти. Та-на – н-на, на-на-най, на-на-н-на, на-на-най,

3)JS) ч KK^I Jb h К k J Вар' ^(24 строФи

на-на – на, най-на-най, ай-на-на-на, най – на!

на-на, на – на-найна, на-на-на – н-на, на – на – нна-на 2,взя-ли

1. Ой умру я, умру ж(и) я,

Буду ся дивити,

Як буде мій миленький За мною тужити.

Присте: Та-на-н-на, на-на-най, На-на-н-на, на-на-най, На-на-на, най-на-най,

Ай на-на-на, най-на!

2. А він зажуривса –

Та й пішов пидбривса:

- Коби тіло з лавки взяли,

Я би доженивса!

Присте.

397-


3. Прийшло три дівчині Тіло відвідати,

А він сів на прип’чок,

Став жи вибирати.

Приспів.


4. Котра в полі роби,

До коршми не ходи,

Котра чорнобрива – То то моя мила!

Приспів.


Записав 5.07.1984p. А. І. Іваницький в с. Василівна Сокиряиськогоp-ну Чернівецької обл. від Лідії Швець (виводить), 62 p., Фросини Легкун (заспівує), 65p., Лідії Легкун, 40 р.

“Карапет” – танець-мелодія, поширений донедавна по усій території України. Показово, що, незалежно від території, мелодії карапета дуже близькі між собою. Така особливість виділяє карапет з-поміж інших танцювальних мелодій, які існують у численних і несхожих за мелодіями зразках. Походження танцю та його назва поки що не з’ясовані. Висловимо з цього приводу деякі міркування.

У XIX ст. і до 1920–30-х років в Галичині, Поділлі, в Бессарабії та на Буковині карапет часто виконували клезмери, єврейські містечкові музиканти. У зв’язку з цим виникла думка про єврейсько-польські джерела. Ця версія поки що не має підтвердження.

Назва карапет може натякати на тюркські впливи. Зокрема, фонетично турецьке слово каї^ВеІ: співпадає з вимовою назви танцю і означає близькість, прихильність, спорідненість, симпатію. Це, слід погодитися, відповідає й характерові парного танцю. У XVII-XVIII століттях українці та поляки мали постійні контакти з турками й кримськими татарами (як ворожі, так і торгівельні, а часом й воєнно-договірні у походах на Московщину). Турецька й кримсько-татарська мови у той час були майже в такому ж ужиткові, як і польська. В українській мові прижилися сотні тюркських слів: чумак, козак, сагайдак (колчан для стріл), бандура, байрак (перелісок), джура (молодший товариш козака), яр, комиш (очерет), майдан, підсака, керманич, кош (притулок, стоянка, – звідси запорозький кіш і отаман – кошовий), сарай, балка та ін. Тож не виключено, що й слово “карапет” (какаВеф використовувалося у XVII-XVIII ст., коли йшлося про гостинність, приязнь під час дружніх стосунків і політичних перемовин. У танцях воно могло спершу вживатися з гумористичним відтінком (натяк на симпатію між танцюючими), а потім закріпилося за конкретною формою танцювальних рухів і мелодії.

“Тюркська версія” лише на перший погляд надто смілива. Але вона не позбавлена підстав. Подивимося на поданий нижче танець “Каперуш” (з молдавського кіперуш

- перець). Ця назва і її поява в західно-подільській та галицькій традиції не менш несподівана, – тим більше, що румунсько-молдавські впливи були в Україні незрівнянно слабші, аніж тюркські.

–398-

Є також і “кавказький” слід. Існує жарт про Карапета-недоростка (власне ім’я). В репертуарі славнозвісного “вірменського радіо” другої половини XX ст. було загадка: “Голова-ноги, голова-ноги, – пил!! (курява)”. На питання, що це означає, відповідь: “Карапет впав з гори і котиться”.



Висловлені версії не дають однозначної відповіді на загадку Карапета. їх призначення – привернути увагу до важливого питання походження термінів української етнохореології.

В українському побуті карапет виконується як парний танець, з різноманітними приспівками. Рухи дещо наближені до польки. У танці вживаються “колупалочки” (кроки однією ногою вперед і назад, по черзі), обертання в парі.

16. Каперуш

(розвага на весіллі)

З рухом

h k h кТІТЗ



QJ=

£

ад



І.Пі-шовдід на гри-би, ба-ба на під-пеньки, ба-басво-ї по-су-ши ла,

р р J' Г* J И:р рТ=1р р Г IMP

£

£

ді – до – ві си – рень – кі. Не те – пер, не те – пер на гри –би хо –



Г Г Ijl –p-H IР РІ ІР Р Р j' 1^’ і

ди-ти – во – се – ни, во – се – ни, ж бу-дуть ро – ди – ти.

1. Пішов дід по гриби, Баба по опеньки. Баба собі посушила, Дідові сиренькі.

Не тепер, не тепер На гриби ходити – Восени, восени, Як будуть родити.7

2. Ой чи ти, чи не ти На гриби ходила?

Ой чи ти, чи не ти Фартух загубила?



7 Останні 4 рядки кожної строфи співаються двічі.

–399 –


1

А я йшов та й знайшов, Мене мати била:

Віддай, сину, фартушину, Буду тя любила!

З. Чорна хмара попід ліс, Дощик накрапає.

Мене милий на гриби З міхом посилає.

А я піду без мішка,

Піду з торбинками,

А я піду не сама – Піду з парубками!

Записав 1968 р. В. С. Стельмащук у с. Скородинці Чортківського p-ну від Галини Солецької, 47р, освіта 4 кл. // Пісні Тернопільщини. Вип. 2 / Упоряд. С. Стельмащук та П. Медведик. – К., 1993. – С. 392–393. Записувач подав коментар: “Назва танцю – від молдавського слова кіперуш (перець). Справді, Каперуш і є танець з “перцем”, під час виконання якого – багато дотепних витівок із двозначним підтекстом. Танцюють його переважно “старші гості” (тобто, одружені) під кінець весілля, коли молодь уже порозходилася по домах”.

Опис танцю: “Танцюючі стають один за одним. Ліва рука – на поясі, правою тримаються плеча попереднього. Спереду ведучий з ремінним пасом у правій руці. За ним рухається ланцюг танцюючих, притупуючи (раз-два-три). Ведучий робить якусь дотепну довільну витівку (поцілує стару бабу чи діда, перескочить через стілець, присяде, поскаче на одній нозі, вимаже сажею лице і т. д.), а всі учасники танцю мусять її повторити. Хто не потрафить виконати умови танцю, того ведучий “потягне” (вдарить хоч символічно, або й щиро) пасом.

Швидко

17. Шумка






N – f ,

F=fF=

Г=^

– s К ■[







, s–

s К







–Ф 




J у j

J) J* J

li-jj







1.1 шу-мить, і гу-де, дріб-бен до – щик і – де. Ахтоме-не, мо-ло-ду-ю,

до-до монь-ку

за-ве де?

А хтоме-не,

мо-ло-дую,

=3=


до-до-монь-ку

за-ве де?

т

А хто


1. І шумить, і гуде, Дрібен дощик іде.

А хто мене, молодую, Додомоньку заведе?8

ме – не

–400-


і

2. Обізвався козак На солодкім меду:

- Пожди, пожди, дівчинонько,

Я додому заведу!

3. Ой прошу я тебе,

Не веди ти мне:

Бо лихого батька маю,

Буде бити, добре знаю!

Записав 1960p. С. Турикус. Шкроботівка Шумського p-ну Тернопільської обл. від Гаріона Бойчука і сільського музики Петра Цици НПісні Тернопільщини. Вип.

2. / Упоряд. С. Стельмащук та П. Медведик. – К., 1989. – С. 412–413.

Опис записувача (С. Турика): “Дівчата і хлопці стають рядами одні проти одних на відстані кількох кроків. Хлопці, танцюючи, наближаються до дівчат і вертаються на місце. Відтак це повторюють дівчата. Так – кілька разів. Потім музика грає “вколо”9 і всі танцюють попарно. Додаткові елементи танцю: плескання в долоні, руки під боки, притупування і т. п.”

Структура шумки заснована на вірші (4+4)2 з варіантами (3+3), (4+3) та ін., дводольній ритміці та метриці. Поданий опис танцю є лише вільним місцевим варіантом. Так звана “шумка” є різновидом козачка (за ритмікою) і виконується у вільних танцювальних рухах – від простого “притупування” до використання елементів польки, краков’яка, гопака тощо. Шумка не існує як викінчений різновид танцю, але її дводольна метрика обумовлює імпровізаційність, яка може набувати стійких танцювальних фігур у місцевій традиції. Тому важливо фіксувати танцювальні рухи шумки у традиції кожного села.

У даному прикладі наспів шумки – відома мелодія пісні “І шумить, і гуде”. Це наспів козачка. Слід зазначити, що дводольна ритміка козака (козачка) взагалі є, так би мовити, генералізованою, тобто, визначально-провідною у традиційній танцювальності українців. Відміна між танцями постає не так у ритміці (в українській традиції вона дводольно-метрична), як у танцювальних рухах: козака, гопака, коломийки, шумки, краков’яка, карапета тощо. Зрозуміло, що специфічні ритмічні фігури (синкопи у краков’яках, фігураційні шістнадцятки у польках; змінність музично-ритмічних дипирихіїв, амфібрахіїв, дактилів тощо у козаках і гопаках) разом з мелодичним рухом (насамперед секвенції, рух та стрибки мелодії за акордикою) не меншою мірою створюють характер і типологію танцю.

8 З–4-й рядки співаються двічі.

9 Записувач не подав точного визначення танцювального прийому “вколо”. Можна припустити, що після попередньої фігури (шеренги хлопців і дівчат почергово наступають і відступають) вони далі беруться у пари й танцюють, обертаючись.

–401 –


Жартівливі, бесідні, сатиричні пісні

ЖАРТІВЛИВІ

Гумор не прсто властивий українському народові – його вважають рисою національного характеру. Сміх – ознака сили. Сміятися може лише духовно чиста і сильна особистість, переконана у власній правоті. Віра у колективну силу, мудрість і розум завжди була основою, з височини якої народ висміював вади окремих людей. Жарт, як правило, застосовується у межах свого середовища. Жарт властивий народним пісням тою ж мірою, що й лірика. Гумористичні образи й ситуації можна зустріти в думах, історичних піснях, в календарних та весільних. Вони притаманні також пісням танцювальним. Але, на відміну від інших жанрів, де використовуються засоби гумору, жартівливі пісні насамперед призначені для слухання. Через те вони мають ряд питомих ознак. До них належать гумористичний зміст, виключно побутова тематика, свідома орієнтація на слухача (ліричні пісні, як відомо, співаються “для себе”). Основне гумористичне навантаження у жартівливих піснях лягає на текст. Але й наспіви, композиція строфіки і виконавство також належать до дієвих засобів розкриття й посилення закладеного в тексті комічного ефекту.

1. Раз ходив я по Києву дівчат вибирати

(“Тум-ба”)

J = 90 Одна

Разом

&



дів-чат ви-би

І

WW



9 9 W

1–9.Раз хо-див я

по Киє – ву

п

ра – ти,



р

а ти-пер же

ffff

iF=m


шш

І.Тум – ба, тумба, тум-ба, тум-ба, тум – ба, тум-ба, тум-ба,

–402-

1. Раз ходив я по Києву дівчат вибирати,



А типер же я прийшов, шоб вам розказати.

2. Ось такії там дівчата, на яку не глянеш,По базарю хліба просе, ше й кусся збирає,

А як прийде святний день, моди надіває.1

3. Як надіне вона моди – бочку з обручами,

Тоді піде на йулицю гулять з паничами.

4. А як вийде на юлицю, сяде на колодці

Та й розложить руки й ноги, шоб дивились хлопці.

5. А як піде танцювать – ноги розставляє,

В позичених башмаках, бо своїх не має.

6. А як стане сміятися та покаже зуби,Мало того, шо щербата – порепались губи.

7. Сидить баба на покуті, ноги пудобгавши,

Стоїть старий у порозі, шапочку ізнявши.

8. Прости мене, моя мила, шо ти мене била,

Куплю тобі стакан меду, ше й бутилку пива.

9. Шо од пива болить спина, а од меду голова,

Купи мині гарілочки, шоб весела я була!



1 3-й рядок співається на мелодію тактів 5–8.

–403-


Записали у 1982 р. учасники студентської фольклорної експедиції КДІК Тетяна Олійник і Ніна Черток в є. Карильське Коропського p-ну Чернігівської обл. від Степаниди Федотівни Поломарчук та Уляни Андріївни Запорожець, жінок пенсійного віку. Транскрибував А. І. Іваницький.

Нижній голос весь час виконує “тум-ба” – рідкісна суто темброво-ритмічна функція підспівування. Співачки називають цю пісню “Тум-ба”. За змістом і характером наспіву пісня майже напевно належала до кобзарсько-лірницького репертуару, який виконувався на ярмарках та в корчмах до радянської колективізації. Зміст – дуже показове для психології поважного селянина заперечне протиставлення міського побуту – сільському, традиційному.

2. Попід жито коні веду

J = 144 Жваво

Одна

1 .По – піджи-то ко-ні ве-ду, по піджи-то ко-ні ве ду, по-піджи-то ко-ні ве-ду,



е(й)!

е(Й)\


J d'\d' J! h M d'd'd' d'\ d--J J \ X–

ffpVPWP* HfftP ИРР P VWT

ко-нівжи-ті, а я ле-жу, по-піджи-то ко-ні ве-ду, ко-ні в жи-ті, а я ле-жу. Одна Усі

&

*



rs

v

j> J--UT' J’ і j. і f if TPf



2–4.Ко – ні в жи – ті з ло – ша – та – ми, ко-ні в жи – ті з ло – ша – та – ми,


Каталог: Umf www -> books -> hresto


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   31   32   33   34   35   36   37   38   ...   47


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка