Навчальний посібник для вищих навчальних закладів культури І мистецтв I-IV рівнів акредитації Київ 2008 (477)(075. 8)



Сторінка28/47
Дата конвертації05.05.2016
Розмір3.9 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   47

(й)у зе – ле – нуй ма – ши – ноч – ці лис – ся по – ко – ли – шу.

1. Я реґрута, люба мамко, реґрута ся пишу,3 (И)у зеленуй машиночці листя поколишу.

2. (Й)у зеленуй машиночці, в зеленум вагоні,

Вже ня, мила, не догонит, хоть сідай на коні.

3. Ой хоть сідай на коні, хоть на вороного,

Ой бо вже ня не догониш, хлопця молодого.

Записав між 1955–65 pp. В. Л. Гошовський в с. Ганичі Тячівського p-ну Закарпатської обл. від Василя Івановича Плиски, 26 p., освіта 4 кл. / Гошовский В. Украинские песни Закарпатья. – М., 1968. – № 48.

3 Записаний у рекрути.

330-


5. Ей іду у катуни, мила моя мати

“ = 63 Неспішно, вільно

-з-

f

І.Ей



і – ду (й)у ка – ту – ни,

ми – ла мо – я

ма – ти,

ж

Щ



£

да

не бу-дешми (й)у пув-но-чи две-pi ды-мы-ка-ти. две-piды-мы-ка-ти.



1. Ей, іду (й)у катуни, мила моя мати,

Не будеш ми (й)у пувночи двері дымыкати. (2)

2. Не б’деш ми дымыкати, ни мене пытати,

Буде тобі, рідна мати, серцю жаль упадати. (2)

3. Ей, мати моя мила, дай сорочку білу,

Бо не буде кому дати на другу неділю. (2)

4. Ти Іване, Іваночку, де твоє волосся?

(И)у Кийові4 на касарни5 ластовочкы носят. (2)

5. Ей, мамко солоденька, заплачеш за мною,

Як ми буде (й) розбивати канон6 головою. (2)

Записав між 1955–65 pp. В. Л. Гошовський в с. Вільхівці Тячівського р-пу Закарпатської обл. від Марії Василівни Черничан, 27p., освіта 4 кл. / Гошовский В. Украинские песни Закарпатья. – № 78.

СОЛДАТСЬКІ, ЖОВНІРСЬКІ

Слово “солдат” походить від назви італійської грошової одиниці сольдо (звідси – солдат, – той, що отримує гроші за службу). Солдатами називали рядових військовиків у Російській імперії. На території Австрії (Австро-Угорщини) вживалося слово “жов

4 Певно, “Київ” – сучасна підміна. Мало би бути “(й)у Кошіцс”. Це словацьке місто часто згадується у рекрутських та жовнірських піснях часів Австро-Угорщини.

5 Казарма.

6 Г армата.

–331 –


нір”. Солдатські й жовнірські пісні співалися й складалися самими вояками. Значне поширення їх у сільському й міському побуті обумовлене тим, що такі пісні як привабливі новації засвоювалися у простому народі від звільнених зі служби солдатів.

Слід окремо наголосити, що у солдатському середовищі звучали пісні не лише власне військово-побутової тематики, але й далекі за змістом і характером від неї: про кохання, балади, ліричні, гумористичні тощо. Деякі з цих пісень пристосовували до солдатського життя й побуту. Наприклад, пісні з регулярною метроритмікою використовувалися як стройові (див. нижче “Ой над ставом, над ставочком”), з цією ж метою вводилися самими солдатами приспівні ритмовставки “Раз таки...” та ін. (див. “Широка доріжка до милого лежить”). Такі твори з цілковитими підставами слід зараховувати до солдатських.

6. Крикну я си, крикну межи гороньками

J = 72 Плавно, зв’язно

Одна

Усі


1 .Крик-ну я си, крик – ну ме – жи го – ронь

у ■■

Чг 1




–і 



















(g\) д

 

^^–h–J J 



















 ¥ 

г г

крик – ну я си, крик – ну

ме – жи

го – ронь – ка[ми].



1. Крикну я си, крикну межи горонькам[и], (2)

2. Пущу голосочок до рідної мам[и]. (2)

3. Мати як це вчує та й ся задиву[є], (2)

4. Що її дитина по світі вандру[є]. (2)

5. Вийшла стара мати на високу гору,

Кличе свого сина із війська додом[у].

6. Ой сину, синочку, ходи додомоч[ку], (2)

7. Най я тобі змию ще й раз головоч[ку]. (2)

8. Було тоди мити, як я був при то[бі]. (2)

9. Тепер мені змиють дощі майовії,

Тепер ми розчешут вітри буйнесень[кі].

Записав 10.07.1984p. А. І. Іваницький у м. Городенка Івано-Франківської обл. від Анни Іванівни Губчин (56 p., освіта 4 кл., заспівує) та Анни Юрківни Парфешок (64 p., освіта середня). А. Губчин співала міцно, на її фоні А. Парфешок відлунювала легким призвуком. Співали в стилі підкресленого legato. 5 і 9 строфи співалися без повторів.

–332-

7. Гуде-шумить сосоночка



J = 52

ой да плаче – ту – жить мос – ко-воч – ка. -ка.

1. Гуде-шумить сосоночка,

Ой да плаче-тужить московочка. (2)

2. Плаче-тужить ще й ридає,

Ой да на битой шлях поглядає. (2)

3. Битим шляхом москалі йдуть,

Ой да мого мужа коня ведуть. (2)

4. Коня ведуть, сідло сяє,

Ой да мого мужа десь нема. (2)

5. Ви, москалі, людоїди,7

Ой да де ж ви мого мужа діли? (2)

6. А твій милий в степу лежить,

Ой да в правій ручці шаблю держить. (2)

7. А лівою воду набирає,

Ой да й на серденько полива. (2)

8. На серденько воду поливає,

Ой да товаришів всіх благає. (2)

9. Товаришу, рідний брате,

Ой да дайте моїй жінці знати! (2)

10. Нехай вона мене не жде,

Ой да хто сватає – заміж іде. (2)

11. Гуде-шумить сосоночка,

Ой да плаче-тужить московочка. (2)

Записав 13 березня 1988 p. А. І. Іваницький в с. Крюковщина Києво-Святошинського p-ну Київської обл. від подружжя Надії Петрівни Рудник та Анатолія Адамовича Рудника, середнього віку. Чоловік співав октавою нижче.

1 Проспівавши 5-ту строфу із словами “Ви, москалі-людоїди”, Надія Рудник зупинилася й сказала: “Так співаємо, але то недобре. Пишіть [під час співу я записував слова]: “Ви, москалі, люди діла”. Цс показовий приклад характерної для радянських часів самоцензури.

333 –


8. Ей, да пашол би я із добра в солдата

J ~ 108 Росо rubato

Solo

J = 90 Coro



Я

w

r M fX_J



1.ЕЙ, да па-шол

ггИ


бе я

тш

и

із доб – ра всо-л(и)-да – ти,



Г г ur f I

е –гей, за – слу – жил бе

Г

чи – на...чи-на йо-фи – це – (ге) – ра.



1. Ей, да пашол бис я із добра в сол(и)дати

Е-гей, заслужил бисчина... чина й офице(ге)ра.

2. Ей, да й узяв би° я дочку й у майора,

Сімсот рублей дєньокг коня й... коня й вороно(го)го.

3. Ей, да за нею приданого много:

Сім(и)сот рублей деньокг коня й... коня й вороно(го)го.

4. Ей, да й поїхав бис я йу чистеє поле,

Е-гей, там(и) дівчина пшени... пшениченьку по(го)ле.

5. Ей, пшениченьку поле, а гречку(у) в’яже,

Е-гей, вона тобі всю прав... всю правдоньку скаже.

Записав Л. І. Іваницький 4.07.1984 р. від Любові Семенівни Куляс, 64 р., із с. Гончаполовка Немирівського p-ну Вінницької обл.

Солдатська пісня, засвоєна батьком співачки в роки служби у російській армії на початку XX ст. Нестандартний лад, рідкісне використання мажорної субдомінанти, розвинена підголосковість, огласовки, словообриви – усе це ознаки нового пісенного стилю.

Співачка почергово наспівала різні голоси. Рідкісний зразок дорійського тоноряду, через що у багатоголоссі звучить мажорна субдомінанта (див. 2–3 такти). Але ще показовіше те, що у варіанті на зміну дорійському часом приходить еолійський (натуральний) мінор. Така ладова змінність робить цей зразок взагалі унікальним в музиці українського фольклору. 4 і 5 строфи запозичено з української лірики кохання. Наслідок – змішування російської солдатської з українською ліричною піснею. Такі явища для фольклору досить показові.

9. То ж не туча-хмара наступає

Протяжно

Один


Усі

1. То ж не туча-хмара наступає,

То ж не дрібен дощик на... накрапає.

2. То ж не дрібен дощик накрапає – Солдат із походу ви... виступає.

3. Солдат із походу виступає,

На сірому конику по... поїжджає.

4. На сірому конику поїжджає,

На синєє море по... поглядає.

5. На синєє море поглядає,

Чим синєє море за... замерзає.

6. Замерзає море все льодочком,

Зверху припадає все... все сніжочком.

7. Ой ходила дівка по мосту,

Там шукала зілля жи... живокосту.

8. Та не знайшла зілля живокосту,

Та знайшла селезеня ко... коло мосту.

9. Пливи, селезеню, за водою,

А я, сіра качка, за... за тобою.

10. А я, сіра качка, за тобою,

Щоб наложив нелюб го... головою.

Записав 1950 р. О. І. Стеблянко в радгоспі ім. Калініна Липоводолинського рну Сумської обл. від жінок ППісні Слобідської України. Вип. 2. – С. 35.

10. Широка доріжка до милого лежить

мо – жу я, ми – лий, без те – бе про-жить. Раз та-к(и) не на – до,

раз так два! Не мо – жу я, ми – лий,без те – бе про-жить. 2.Не

1. Широка доріжка до милого лежить,

Не можу я, милий, без тебе прожить.

Присте: Раз так(и) не надо, раз так два.

Не можу я, милий, без тебе прожить.8

2. Не можу я, милий, без тебе прожить,

Пойду до воріжки, щоб поворожить.

3. Воріжка ворожить, і що мінє спаде:

Чи мой милий вернеться, чи він там пропаде?

4. Ох, віпала карта – бубновий валєт,

Я мілого жда°ла, йа мілого нєт.

5. Чого ти, міленький, учора не прийшов?

Зійшов на крилечко, йа дощик пошов.

6. Обдуриш, козаченько, батенька свого:

Я вчора гуляла, дощу не було.

7. Обдуриш, козаченько, матінку свою:

Ти вчора проводів подружку мою.

8. Ох, Боже ж мій, Боже мій, що ж це за любов?

Сягодні со мною, но завтре з другой.

9. Сягодні со мною в любові говорив,

Назавтра з другою змовини попив.

Записали 3.07.1983 р. Є. В. Єфремов та студентка КДІК Л. А. Ромашок у с. Речиця Чорнобильського p-ну Київської обл. від Ганни Олексіївни Купрієнко, 74 р. Транскрибувала Л. А. Ромашок.

Солдатська пісня, співана в російській імперській армії на початку XX ст. Тематика пісні загалом лірична, але її належність до стройових засвідчує характер метроритму, квадратна структура і приспівні слова-команди “раз так два”. Див. також наступну пісню “Ой над ставом, над ставочком плинуть гуси в три рядочки” та коментар до неї.

11. Ой над ставом, над ставочком плинуть гуси в три рядочки

J = 114 Бадьоро, ходою

$

ЕЕ5


і

РГР йГ' г

–V V V? V V у-у г І–V ■ V V V р

І.Ой надета-вом, над ста-воч-ком пли-нутьгу – си в три ря доч – ки. Ой над І

і

ста – вом, над ста – воч-ком пли-нуть гу – си в триря-доч[ки]. 2–13.Кот-ра гу-ся



1)

1 ■>'

па – ру ма – є, до бе – ре – га при-пли –ва – є, котра гу – ся пару

1 Приспів співається після кожної строфи з повторенням 2-го вірша.

336-


4'СШ Ю('І г1 р111 ■р/^^

ма – є, до бе-ре – га при – пли – вай[е]. З.са ли-ши – ла

1. Ой над ставом, над ставочком Плинуть гуси в три рядоч[ки].9

2. Котра гуся пару має,

До берега припливай[е].

3. А я, бідна, нещаслива,

Без парочки са лишил[а].

4. Або вбийте, розстріляйте,

Або міні пару дай[те].

5. Твоя пара за горою,

П’є, гуляє йа з другой[у].

6. Ой застелю білу постіль,

Чи не прийде милий в гос[ті]?

7. Милий їхав, а я спала,

Милий свиснув, а я вста[ла].

8. А я встала та втворила –

Ни той милий, що-м любил[а].

9. Такі очі, такі брови,

Лиш ни такий до розмов[и].

10. Личко ж моє рум’яненьке,

Для кого ти коханень[ке]?

11. Чи попові, чи дякові,

Чи донському козаков[і]?

12. Ни попові, ни дякові,

Ни донському козаков[і].

13. Лишень тому Василеві,

Шо він служить при царев[і].

Записав 1.6.1985 p. А. І. Іваницький в с. Оселівка Сокирянського р-ну Чернівецької обл. від сестер Євгени Ковтун, 59 p., та Марії Продан, 64 р.

Пісню як стройову співали солдати російської армії у 1914 році, від них її перейняли місцеві жителі. Про аналогічний факт використання українських пісень в армії писав К. Квітка (Избранные труды. – М., 1973, т. 2. – С. 170).

Пісня в селі так подобалася, що її виконували малі діти, які пасли гусей: ходили строєм, “як солдати”, і співали. Так було у 1920-ті роки.



9 Кожна строфа повторюється двічі, нсдоспівування (у квадратних дужках) відбувається за другим разом.

337 –


12. Жовнір не спить, лиш склонився

J' ж 162 Solo

Coro

р FP р вр-Г-ир Г ир Р Р^рР



г

1 .Жов – нір не спить, лиш скло – нив-ся, не спить жов-нір,лиш скло-

V

■$^j-rJE=pріПрвр-т ДаJ~'pp



нив –ся, доГос-по-да по –мо – лив-ся,

доГос-по-да по-мо –

Ч*Р'^Нір Ppplp-f І&'У р ~вр-Р£р

-лив-ся. 2–5.-Ой Гос-по-ди, ти над на-ми, ой Гос-по-ди

V

ти над


на – ми,

три-маисьз на-ми, жов – ня –

ft Р р – р –jj –I “L-е

ра – ми,


три-маисьз на-ми, жов-ня

ра – ми.


1. Жовнір не спить, лиш склонився,

Не спить жовнір, лиш склонився,

До Господа помолився. (2)

2. Ой Господи, ти над нами, (2)

Тримайсь з нами, жовнярами. (2)

3. Бо ми тобі присягали, (2)

Щоби вірно воювали. (2)

4. Жовнір не спить, лиш склонився, (2)

До Господа помолився. (2)

5. їму кумар в вушко бринить,

Кумар їму в вушко бринить:

- Ни спи, жовнір, бо загиниш! (2)

Записав 18.08.1988p. А. І. Івипицький в с. ТопорівціНовоселицькогор-пу Чернівецької обл. від Миколи Хабулі, 64p., та Фрозини Хабулі, 63 р.

Пісня з історичної Буковини (Топорівці під Чернівцями). Микола Хабуля вивчив пісню від батька, який в роки першої світової війни перебував в австро-угорській армії.

–338 –

13. Чом дуб не зелений? Бо й’го туча збила



Moderato

І) 


2)

Щ

?



Г

Чом дуб не зе – лений? Бо й’го ту – ча збила. Чом я не – ве – селий? ґ>, Вар. 1) 2)

¥

Т

Не-щас – на го-ди – на.



1. Чом дуб не зелений? Бо й’го туча збила.

Чом я невеселий? Нещасна година.

2. Ой як же я маю та й веселий бути:

Любив я дівчину – не можу забути.

3. Любив я дівчину без півтора року,

Док’ ся не дознали вороженьки збоку.

4. А як ся дознали, то розщебетали,Мене, молодого, до війська забрали.

5. Забрали, забрали, як з гаю пташину,

Кажуть забувати за дім, за родину.

6. Забув же я, забув за дім, за родину,Тільки не забуду за свою дівчину.

Записав 25.06.1970 p. А. І. Іваницький у с. Гологори Золочівського p-ну Львівської обл. від Михайла Дмитровича Дубаса, 60р. Він почергово наспівав усі партії багатоголосої фактури.

1

–339-



Побутові пісні та побутові комунікативні сигнали

Побутові пісні виконуються переважно в обставинах родинного або сусідського спілкування, а також співу “для себе”. їх музична стилістика формувалася між XVI-XIX ст., коли виникла лірика з такими її ознаками, як чітке розмежування типів мелодики (моторна, кантиленна, речитативна) та ритміки (регулярна, нерегулярна, акцентна, часокількісна).1 У строфіці дістали поширення переважно дворядкові куплети, в музичній формі сталося зближення із гомофонно-гармонічним періодом, в ладу посилилися дистантні зв’язки кадансів (насамперед недовершеного й довершеного). У виконавстві визначилися одиночний спів та гуртовий (останній особливо інтенсивно розвинувся у різновидах стрічково-терцевого та підголоскового співу з виводом у ХІХ-ХХ ст.).

Тематика побутових пісень надзвичайно широка: філософські роздуми про життя й долю, найми та заробітки, еміграція до Америки, інтимна лірика, родинні стосунки, кохання, ревнощі, жарти, – сотні версій широкого спектра почуттів та реакцій на навколишнє життя. Побутові пісні на відміну від обрядових не приурочені до певних пір року чи вагомих громадських подій і свят. Але серед них немало таких, які часто виконуються у зв’язку з господарськими заняттями (рибальські, ремісницькі). Співаються під час громадського спілкування, у корчмі та на бесідах, під час танців, молодіжні пісні: влітку – на вулиці, взимку – на вечорницях.

У традиційному побуті існує також вікова й статева циклізація побутово-пісенного репертуару: пісні дівочі, парубочі, жіночі, чоловічі та мішаних гуртів. Побутові пісні співаються задля власного задоволення, а не для стороннього слухача чи з риіуальноігрових потреб (як обрядові). Так звана кордоцентричність українського національного характеру у його схильності до самозаглиблення та гармонійного поєднання логічного й чуттєвого найвиразніше проступає саме у співі й мелодиці побутових пісень.

РЕМЕСЛА Й ГОСПОДАРСТВО

1. Ой шо я в плавлі да чолник плавлю



J = 60

■Ріг ,,\


. J) b-S

(рибі

ільсьіса)

и S




$ TV1

p. J J J




4 Ч.Г1Г 4

4–

-ж. j ..


p

і

h-



І.Ой шо я в плав-лі дачол-ник плав- лю, а під піч’-ю дажа-кі

1 Див.: Іваницький А. І. Українська музична фольклористика: методологія і методика. – К„ 1997. – С. 41–46, 182–183).

–340-


1)

2)







у










^-q.–4 

л




'S:: N – K'4

•х–

стаї


–“м

ліо. 2 1 



4–^

–4. На


прі

ф

і-пе-чо


*-N-

^5–■ –

к да ви –

s k Ь-J


JJ

ки – да – io,

' і •


4-

-■


=t=H>=

ой на при Вар. 1)

І N N h і


ПЄ-ЧС 2)

ж да ви-

=Ж=Л


4t]<













j)• •







j-'-j– 0

-) –

Каталог: Umf www -> books -> hresto


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   47


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка