Навчальний посібник для вищих навчальних закладів культури І мистецтв I-IV рівнів акредитації Київ 2008 (477)(075. 8)



Сторінка27/47
Дата конвертації05.05.2016
Розмір3.9 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   47

2. Бо моя пригода – козацькая врода, так як ранняя роса:

Що вітер повіє, сонечко пригріє, роса на землю впаде. (2)

3. Що вітер повіє, сонечко пригріє, роса на землю впаде.

Так моя неслава, людська поговірка – усе марно пропаде. (2)

4. Наїхали пани, жиди-орендарі, воли й вози забирать.

Гей, беріть же ви усю худібоньку, не маю вам що казать! (2)

5. А я, як жив буду, то все те здобуду, воли й вози покуплю. Мережані ярма, тернові занози ще ж бо й сам пороблю. (2)

3 Другий рядок співається двічі.

–321 –


6. На людськую славу й тую поговірку ще раз у Крим ісхожу.

Повні вози солі, повні мажі риби ще додому привезу! (2)

Записав М. В. Лисенко в Білій Церкві Васильківського повіту на Київщині // Чумацькі пісні / Упоряд. О. І. Дей, А. Ю. Ясенчук, А. І. Іваницький. – К., 1976. –

С. 337–338.

7. Ой нікому так ни горе, як чайці-нибозі

J = 90


Одна Усі у

rJ-WМчУ

І.Ой ні-ко-мутакни го-рё, якчай-ці-ни – бо-зі. Спо-ро-ди – ла

WftthttP'frt ' iuYW? і>

чай-чи-нята всте-пупри до – ро[зі]. 2–7.1 - ха-личу – ма-ки,

і ііКі' о

ча – йоч – ку зі – гна – ли, а ма - лень - кі

і .І”. Ь J) і ^ і Ji J' ^ і. - Jl-i–J'1 ц

4ti і 11 р іfflj' fftj. і тг..

чай-чи-ня – та зсо-бо-ю за – бра[ли].

1. Ой нікому так ни горе", як чайці-нибозі.

Спородила чайчинята в степу при доро[зі]4.

2. їхали чумаки, чайочку зігнали,

А маленькі чайчинята з собою забра[ли].

3. Чайочка літає, чумаків благає,

Та до землі вона сирой тяжко припадай [е].

4. Ви, чумаки Божі, а я чайка ваша,

Ой віддайте чайчинята, буду слуга ваш [а].

5. Буду воли пасти, буду привертати,

Лиш віддайте чайчинята – я їх рідна мат[и].

6. Ми чумаки Божі, а ти чайка наша,

А з твоїми чайчинятами була добра каш[а]!

7. Бодай вас, чумаки, земля не приймила,

Що ви мої чайчинята в каші поварил [и].



4 Другий рядок повторюється двічі.

322-


Записав 10. 08. 1986р. А. І. Іваницький в с. Олексіївка Сокирянського p-ну Чернівецької обл. від Лідії Брагуш, 51 р. (заспівує), Марії Граб’юк, 59 р. (виводить) –усього 6 осіб.

Дуже поширена чумацька пісня алегоричного змісту: доля чайки асоціюється з долею України, що століттями потерпала від войовничих сусідів. Прообразом пісні можна вважати кант XVII ст. “Ой біда, біда мні, чайці небозі”, знайдений і опублікований В. Перетцом (передрукований у “Хрестоматії української дожовтневої музики”, ч. І. – К., 1974. – С. 18 – див. у нинішньому виданні розділ “Канти”).

8. Ой горе тій чайці, чаєчці-небозі

J = 54


1 .Ой го – ре тій чай - ці, ча - єч - ці - не - бо - зі,

f 'О;!1

що ви – ве – ла ча – є – ня – ток при би-тий до – ро – зь(і).

1. Ой горе тій чайці, чаєчці-небозі,

Що вивела чаєняток при битий дорозь[і]. (2)

2. А йшли чумаченьки, на скрипочку грали,

Вони ж тії чайченята з собою забрал[и]. (2)

3. А чаєчка в’ється, об дорогу б’ється,

К сирій землі припадає, чумків благай[е]: (2)

4. Ой ви, чумаченьки, ви, добріє люди,

Верніть мені чаїнятка, бо горе вам буд[е]. (2)

5. Не вернемо, чайко, не вернемо, наша:

Поварили чаїнята, – була добра каш[а]! (2)

Записав 13.03.1988 p. А. І. Іваницький в с. Крюківщина Києво-Святошинського p-ну Київської обл. від Надії Петрівни Рудник, 49 p., Ольги Петрівни Климової, 50p., Анатолія Адамовича Рудника. Заспівувала Надія Рудник.

9. їхали чумаки з України Повільно ус-

^“'■г jjgj jj>;i р/

1.1 - ха - ли чу – ма – ки з У - кра - ї - ни,

323 –

край доли



з У – кра – Ї

1. їхали чумаки з України,

Стали на попасах(и) край долини.

2. Стали на попасах край долини,

Викресали вогню із рожини.

3. Викресали вогню із рожини Та й пожар пустили по долині.

4. Та й пожар пустили по долині,

Солов’їні гнізда попалили.

5. Солов’їні гнізда попалили,

Соловейко скаче по ялині.

6. Соловейко скаче по ялині,

Солов’їха плаче по дитині.

Записав 1957р. Ю. Тараиченко в с. В’юпище Переяслав-Хмельницького р-ну на Київщині від групи колгоспників ИЧумацькі пісні. – С. 247–148.

10. Ой ходив чумак та й ходив бурлак та й сім год по Криму

Не поспішаючи і широко

Один Усі


ЬМ J ^ і

1 .Ой ходив(и) чу

ш

3d

мак(и) та й хо-див(и) бур ^ Один



$

лак


г Г'Грг

та й сім год(и) по

Кри-му. 2–7.Сім год по Криму..

–324-


1. Ой ходив(и) чумак(и) та й ходив(и) бурлак(и)

Та й сім год(и) по Криму.

2. Сім год по Криму...

Та не случалося, ой та пригодоньки Та й ізроду йому.

3. Та й зроду йому...

Та тільки трапилась та пригодонька,5 Що чумак хворий став.

4. Чумак хворий став...

Та чумак хворий, чумак нездоровий Та й на возі лежить.

5. На возі лежить...

Та ніхто ж його та не розпитає,

Та що в нього болить.

6. Що в нього болить...

Та болять ручки, та болять ножки,

Ой болить голова.

7. Болить голова...

Та бідна ж моя та голівонька,

Та що роду нема.

Записав 1928р. О. І. Стеблянко у Лебедині Сумської обл. від В. Д. Фурдила та Гр. І. Стеблянко НПісні Слобідської України. Вип. 2. Записи з Лебединщини О. І. Стеблянка / Упоряд. Л. Новикової. – Харків, 1998. – С. 31.

Досить типова для чумацьких пісень форма з конкатенацією (повтором на початку наступної строфи кінцевого сегмента попереднього віршового рядка, який, як правило, виконується солістом-заспівувачем). Така форма встановлюється, починаючи з 2-ї строфи.

5 Варіант: причинонька.

–325 –


11. Ой у полі криниченька, з неї вода протікає

Поволі


~р ір р-р -U *

І.Ой у по-лі кри-ни-чень-ка, з не-ї во-да про – ті – ка – є,



7^1

Л

г . л

• frp'0 J–



-т–

•–

–1–





-v. П\




Ф-

Ф~




M' –




 

J~i




t




J* J 

N







9 Ф j Ф

44J

з не – ї во-да про-тіка – є. Ой там чу - мак







-Ъ h Д

9 m 

■■

–*–

s-













 

.V 

-W- 

“7–

















–*–0

“––*-

–1–0

 #

a_z_4–

сі – рі во-ли па – се, та йзкри-ни-ці на – пу – ва – є.

1. Ой у полі криниченька,

З неї вода протікає. (2)

Ой там чумак сірі воли пасе,

Ще й з криниці напуває.

2. Воли ревуть, води не п’ють,

Бо в Крим доріженьку чують. (2) Ой Бог знає та Бог і відає,

Де чумаченьки ночують.

3. А ночують чумаченьки

В кримськім степу при долині. (2) Розпустили та сірії воли По зеленій муравині.

4. Бодай же ви, сірі воли,

Та в Крим по сіль не сходили, (2) Ой як ви мені, та молодому,

Ой та жалю наробили!

5. Ой умер же чумаченько

Ой та в неділеньку вранці, (2)

Ой поховали та чумаченька Та в зеленому байраці.

6. Насипали над чумаком Високу могилу, (2)

Ой посадили та в головоньках Та червону калину.

7. Прилинула зозуленька Та й сказала: “Ку-ку!” (2)

- Ох, і подай, сину, подай, орле,

Та хоч праву, праву руку.

326-


8. Ой рад же я, моя мати,

Та і обидві подати, (2)

Ой та налягла сирая земля – Ой та трудненько підняти.

Лисенко М. Збірник українських пісень. Вип. 1. – К. – Лейпціг, 1868. – № 16.

12. Було літо, було літо

Jv= 84


– з 1 І 3-

г

£



1 .Бу ло – лі – то,бу – ло

лі

сг



то.

те – пер


зи-ма.




■ А

•–

”–

ГГ

Ф–:

Т~





ҐН




<

п –V


4 і* '

Ф м І

й 1

• • ––h–

 І Г










 




t




'

1–













v=\

V р * g

 J ^

Як не бу-ло при-го-донь-ки, гей, гей,

і до-ci не-ма.

1. Було літо, було літо, а тепер зима.

Як не було пригодоньки, гей, гей, і досі нема6.

2. Занедужав чумаченько, йа впав та й лежить.

Жалуї ся отаману, гей, гей: “Головка болить”.

3. Скинув чумак сіру шапку, скинув і упав:

- Воли ж мої круторогі, гей, гей, хто ж вас буде пас[ти]?

4. Скинув чумак сіру шапку, скинув і кожух,

А сам припав к сирій земні, гей, гей, дав Богові дух.

Записав 16.08.1988p. А. І. Іваницький у с. Товтри Заставнівського p-ну Чернівецької обл. від Миколи Ружецького, 70 р.

6 Другий рядок співається двічі.

–327-


Рекрутські, солдатські, жовнірські пісні

РЕКРУТСЬКІ

Рекрутські пісні почали складати з XVIII ст. На українських землях, що входили до Австрії (згодом – Австро-Угорщини), – від 1715 р. На колишній Гетьманщині рекрутування запроваджене Московщиною після ліквідації козацького самоврядування наприкінці XVIII ст. Слово “рекрут” – з французької “набирати, вербувати”. Рекрутські пісні переважно складалися й співалися жінками та дівчатами – як спогад про хлопців, чоловіків, яких забрали до армії. В АвстроУгорщині рекрутування було добровільним (на вербунку пропонували гроші), в Росії – примусовим.

1. Нащо ж мині, моя мамко, стан козацький дала

J = 66

р Р м


£

я ..я


N.я. .-..а.

l.Ha-що ж ми-ні, мо – я мам-ко, стан ко-заць-кий да – ла,

,–31 [Ь-! ВаР- ”

II-і р р р Р IQ р г F12 Г p-fWJ–^–:-||-;гїр

й на-щож ми-не, мо – я мам ко, вне-кру-ти вписа[ла]?

1. Нащо ж мині, моя мамко, стан козацький дала,

И нащо ж мине, моя мамко, в некрути вписа[ла]‘?

2. Ни я ж тибе й уписала, – вписали тя люди.

Як писали, говорили: – Некрут з тебе буд[е]!

3. Тьомна ночка осінная стан козацький дала; Громадочка, мій синочку, в некрути вписал [а].

Записав 6.07.1984p. А. І. Іваницький в с. Василівна Сокирянського p-ну Чернівецької обл. від Єлени Мельник, 80р.

1 Другий рядок співається двічі.

2. Ой не неси, зимонько, піску жовтого

Повільно

Один


J’ – J' г і

І.Ой не не-си, зи – монь-ко, пі

ску жов

то – го


Уоі

f Р Р Р Г * rf

-і-

та й не пи – ли ли – чень-ка мо – го бі



1. Ой не неси, зимонько, піску жовтого Та й не пили личенька мого білого.

2. Ой вже ж моє личенько запилилося,

По милому друженьку зажурилося.

3. По милому друженьку зажурилося,

В далеку доріженьку знарядилося.

4. Далека доріженька аж до Харкова,

А з міста ой Харкова аж до Києва.

5. Аз міста ой Харкова аж до Києва,

У місті ой Києві становилися.

6. У місті ой Києві становилися,

Воронії коники заморилися.

7. Воронії коники заморилися,

Молодії некрути зажурилися.

Записав 1947 р. О. І. Стеблянко на Чупівці у Лебедині Сумської обл. від Н.

П. Герасименко ППісні Слобідської України. Вип. 2. Записи з Лебединщини О.

І. Стеблянка / Упоряд. Л. Новикова. – Харків, 1998. – С. 33.2

3. Ой там у долині жила удова Не поспішаючи. Трохи з сумом

Один ^


Усі

Бк

і



З

І.Ой там на до – ли – ні жи - ла

До – ва,

2 Записи О. Стеблянка з Лебединщини (і ця пісня, і значна частина інших) засвідчують схильність співаків до розспівності, протяжності, помірних темпів. Цс справді одна з істотних рис Слобожанщини: співаки смакують не так мелодію чи зміст тексту, як насамперед віддаються стихії співу, витягання. Певно, О. Стеблянко кохався саме у таких гуртових піснях. Його збірка не містить давніх жанрів фольклору, які з тієї ж Сумщини рясно представлені у записах В. Дубравіна (Пісні Сумщини / Фольклорні записи В. В. Дубравіна. – К., 1989). Отож, в інтересах О. Стеблянка-збирача переважали не наукові, а мистецькі критерії. У Дубравіна обрядові пісні складають понад половину обсягу збірника. Тому можна пошкодувати, мимо якого багатства старовинної традиції, що була доступна для запису у першій половині XX ст., пройшов О. Стеблянко.

–329-


f'l'irf1 ВІГІ'',! Pijf

во - на го ду – ва – ла си – на со ко – ла,

во - на го ду – ва – ла, в ар – мі ю зда – ла.

1. Ой там у долині жила удова,

Вона годувала сина-сокола,

Вона годувала, в армію здала.

2. Найстарша сестриця випроваджала,

А друга сестриця брата питала: (2)

3. Ой брате мій, брате, одинчику наш,

Коли ти приїдеш у гості до нас? (2)

4. Як станеш ти, сестро, на крутій горі

Та й глянеш ти, сестро, на бистрій воді, (2)

5. Як бистра водичка камінь понесе,

Тоді дожидайся у гості мене. (2)

Записав 1946 р. О. І. Стеблянко на Деревеньці в Лебедині Сумської обл. від М. Грищенко II Пісні Слобідської України. Вип. 2. – С. 34.

4. Я реґрута, люба мамко, реґрута ся пишу

J = 88 Помірно

-fM &–




–Ш– ' 5–5–S–м *–т–*–*–

^ JJ.

А–

W 1.Я


–4 

}–ё-

ре

к, –



 Р V –Я- £ --Р J-p -Д- Р -р 

гру – та, лю – ба мам – ко, ре – гру – та ся



p –A* :

ПИ – шу,


Г\

\


-и” ^ *

)

і й


' ) ' 7–Т~ -"ff––iL w

J

pl Ш- 


•7 * V ^ * * г '-у г V

Каталог: Umf www -> books -> hresto


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   47


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка