Навчальний посібник для вищих навчальних закладів культури І мистецтв I-IV рівнів акредитації Київ 2008 (477)(075. 8)



Сторінка26/47
Дата конвертації05.05.2016
Розмір3.9 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   47

СПІВАНКИ-ХРОНІКИ

Побутують переважно на Гуцульщині, де називаються “новинами”. Як і балади, їх зміст утворюють драматичні й трагічні події приватного, рідше – суспільного життя. Але, на відміну від балад, у співанках-хроніках відтворюються не узагальнені образи, а реальні факти. Зважаючи на документалізм змісту та часто наявність авторства, професор О. І. Дей у 1969 р. запропонував для них назву “співанки-хроніки”.

В Карпатах існує традиція замовляти “новини” відомим у селі укладачам та виконавцям на пошанування пам’яті загиблих родичів. Авторство співанок-хронік

- суттєвий аргумент на користь того, що й пісні інших жанрів колись були створені талановитими одинаками. їх імена забулися, тому що в давнину авторству не надавалося значення, а частіше воно й не усвідомлювалося. Виконуються співанки-хроніки у мовно-речитативній манері, іноді – у вигляді мелодекламації.

13. А в році штирнацітім, як жнива настали



А

4+4




 и

–h–Is







–г~} h–









\

/

W





-і >-j




 

..... ^


!” V-ttJ –-J







як жни – ва на – ста – ли,

V * " ■ ' 1*-^ ' * * * * * *

всі мо – нар – хи єв – ро –пей –ські вой - ну роз - по - ча - ли

Р


-Jf– 




г ir*”–-



<4 







–77-

S–









0


[h. *




1.

–J





^– – 0




 Ф







*

ви – ста – вив наш мо – нар – ха вой – ну

rs

 ш Я-


–* ”–” 1 т ш –* * * * * *

ро – зі – йшла – ся вість сум – нень – ка' по ці – лій Ав – стрі – ї.

1. А в році штирнацітім, як жнива настали,

Всі монархи європейські войну розпочали.

2. А виставив наш монарха войну у Сербії, Розійшлася вість сумненька по цілій Австрії.

3. Розійшлася вість сумненька сумними лавами, Би ставали вірні сини густими рядами.

4. Ідуть хлопці молоденькі, світ їм си зміняє,

А не за вдним стара мамка тяженько ридає.

5. Та не одна мамка плаче та й не одна тужит,

А не вдної мамки синок цісареви служит.

6. А то в тебе, цісарику, злотні рукавиці,

А на тебе, цісарику, плачут молодиці.

7. Плачут мами за синами, жінки – за мужами, А дівчєта-ластів’єта – за кавалерами.

8. А цісаре, цісарику, нащо нас вербуєш? Магазини погорілі, чим нас погодуєш?

–310-

9. А буду вас годувати вівсєнов половов,



А буду вас поганяти цісарськом дорогов.

10. А йка сеся доріжечка довга, не широка,

А йка сеся половочка гірка, не солодка.

Записали: 1967 p. І. В. Прокопів (текст), 1968 р. С. Й. Грица (мелодію) у с. Криворівня Верховинського p-ну Івано-Франківської обл. від Марії Зеленчук, 1914р. нар. // Співанки-хроніки. Новини / Упоряд. О. І. Дей. – С. Й. Грица. – К., 1972. –С. 178–179.

14. Ой летіли дикі гуски низенько, низенько

J = 58 Повільно

-З–, І–З-

тт

і–з-



щт

£

І.Ой ле-ті-ли ди-кі гус-ки ни зень-ко, ни-зень-ко, –з 1 Г– З, \ , З 1 і–З-



*

£

та й у –би –ли JIe-ne-єй-ка уне-ді-лю ра - нень - ко.



1. Ой летіли дикі гуски низенько, низенько. Та й убили Лепеєйка у неділю раненько.

2. Закувала зозуленька за високу гору.

Та й убили Лепеєйка, з ким я поговорю.

3. Та й убили Лепеєйка више Репійного,

Тече вода кривавая аж до Волового.

4. Коли вуйшла комісія Ілька розбирати, Клевец уйшов на ялицю та й зачав плакати:

5. Та й воліли давно, давно село іспалити, Та як мого цимборика жандарі убити.

6. Коли везли долу селом пораненой тіло,

Та каждого чоловіка серце заболіло.

Записав між 1955–65pp. В. JI. Гошовський в с. Оріховиця Ужгородськогор-ну Закарпатської обл. від Михайла Михайловича Валька, 60 p., освіта 4 кл. ІГошовский В. Украинские песни Закарпатья. – М., 1968. – № 41.

В. Гошовський подає коментар: “Пісня про вбивство “розбійника” Ілька Лепея вже скоро по його смерті (у 1936 році) співалася майже по усій території області... Протягом двох років він разом зі своїм товаришем Юрієм Клевцем ховався в горах від чехословацьких жандармів... Народ бачив у Лепеї людину, що боролася за свободу”.

–311 –


15. Ой попід гай зелененький

J = 50 Широко, говіркою, у вільному ритмі

-З ^ Н 3- 1 ^ г;–З-

w

І.Ой по-підгай зе – ле-нень-кьш хо-дить До-бош мо – ло-денькый,



ей га нано-гу на-лі-га-є,

на то-пор ся пуд-пи-ра – є. 'З'

ь J уїУїН f p-p J'-j–t

2.–1 – дім,і-дім за тоу Дзвін – коу, за Ште-фа-но-во-ї жін-коу! –Ой ти,

і і Зг

J1



Р

жено, о – до-прі две-pi, при-йшов До-бош мо-ло - день - кый!



З.А я две-pi не о-до-прю,

в ме-не две-pi я – во – ро – В1,

и

ои в ме – не две-pi я-во-ро-ві, а за-моч-ки яе-тер - то - ві.



14

4.-Нич не сто-ять тво –ї две-pi, як при-ло-жу сво - ї пле- чі!

16

Фт

У~у у-ф –jh--^



17

Ой ще До - бош пле - чі не при - ло - жив,

у-жеШте-фан [з]спо-ду стрі – лив. 5.-Сте – фан-чу-ку, тизвір-чу-ку,

19

>-р –р-в 1= г р № -*ш



на-штоеь ня вбив че-рез су-ку,

бо в тйй су – ці стйль-ко ві-ри,

–312-

LJlJ A j) –JiJj JPJ, V:|| J’ jJ'



як на быс-трйй во-ді пі – ни! б.-Бе – рітьме-не на ту го-ру,

по-не-сІть ня в Чор-ну го – ру,

ои та там ме-не за-коп-лі-те,

*=г^-


та и хрест ме

НІ

не кла



ді

1. Ой попід гай зелененькый Ходить Добош молоденький.

Ей та на ногу налігає,

На топор ся пудпирає.

2. Ідім, ідім за тоу Дзвінкоу,

За Штефанової жінкоу!

- Ой ти, жено, одопрі двері,

Прийшов Добош молоденький!

3. А я двері не одопрю,

В мене двері яворові,

Ой в мене двері яворові,

А замочки ястертові.6

4. Нич не стоять твої двері,

Як приложу свої плечі.

Ой ще Добош плечі не приложив,

Уже Штефан [з]споду стрілив.

5. Стефанчуку, ти звірчуку,

Наштось ня вбив через суку,

Бо в тіій суці стйлько віри,

Як на бистрий воді піни.

6. Беріть мене на ту гору,

Понесіть ня в Чорну гору,

Ой та там мене закопліте,

Та й хрест мені не кладіте!7

Записав у 1955–65pp. В. Л. Гошовський в с. Оник Виноградівського р-пу Закарпатської обл. від Петра Івановича Данко, 50 p., 5 кл. НГошовский В. Украинские песни Закарпатья. – № 232.

6 Сталеві.

7 Мабуть, тут помилка. Очевидно, має бути “хрест мені накладіте”.

–313-


Рідкісний зразок чоловічого епічного стилю. Його цінність – у донесенні стародавньої речитативної основи співу та імпровізаційно-варіативному виконанні виняткової свободи, коли ритмомелодика жодної строфи не повторюється.

16. Буковина, Буковина, далекий мій краю



УТ-~а ^=т '-0 і /

С – ..=K :




–4=5;




І?;,”-J Г –F

І.Бу-ко – ви-на, k 1 • ш 0 0 m 7



iM –-

Бу – ко – ви –



m,


-Н *

Да


Г_ .$ ..ft

ле – кий мій кра – ю,



ft f[h

1 :.pz ±=4-




tH

Р И j –II

там у – би – ли у – до – во – ї си - на мо - ло - до - го.

1. Буковина, Буковина, далекий мій краю,

Там убили удової сина молодого. (2)

2. Як вони його вбивали, камінням кидали,

Щоби хлопці-товариші, щоби розбігались. (2)

3. Ой ви, хлопці-товариші, дайти мамці знати,

Нихай прийди моя мамка мене з лісу взяти. (2)

4. Прийшла мамка, прийшла мамка, на коліна впала:

- Ой синочок мій, Питруню, я ж тя й ни впізнала! (2)

5. Ой синочок мій, Питруню, я ж тя й ни впізнала,

Бо вже твоя кров чирвона всю ріллю зілляла. (2)

Записав 12.08.1986p. А. І. Іваницький у с. Іванівці Кельменецького p-ну Чернівецької обл. від Олександри Гончар, 50р.

До цієї пісні співачка Олександра Гончар додала розповідь. “Була жінка-удовиця і мала дітей дуже багато. Чоловіка її вбили на фронті, а залишився старший син і він пішов на заробітки. Пішов він на заробітки на Буковину – там, де ліс рубають. Ну і хлопчик збирав гроші і заробив саме більше (тобто, найбільше. – А. / .). По тому одні ледарі були, які не заробляли більше грошей. І вони вирішили, шо як будуть іти вони всі разом додому, його забити і забрати гроші. Ну, цього хлопця вони забивають, но він гроші кладе в платочок, в вузличок, – кинув мижду цих – другим хлопцям, шоб вони забрали ці гроші, шоб якось до мами дійшли. Ну, після цього було складено пісню, “Буковина” називається”.

17. Чи чули ви, люди, такую новину

J = 90

І.Чи чу-ли ви, лю – ди.



та – ку – ю но – ви

ну:


–314-

>1. Г –Іі Г N-S

па – ня па – на ма – ла, ГІет-ру-ся ко – ха – ла.

1. Чи ви чули, люди, такую новину:

Паня пана мала, Петруся кохала. *

2. Паня пана мала, Петруся кохала,

По читири рази слуги посилала.

3. По читири рази слуги посилала,

А за п’ятим разом сама приїхала.

4. Покидай, Петрусю, сіяти й горати,

Приходи до мене, будем в карти грати.

5. Покидай, Петрусю, жито молотити,

Приходи до мене мед-горілку пити.

6. Найверніший слуга та й дознався того,

Пішов доганяти пана молодого.

7. Та й догнав він пана на сосновім мості:

- Ой вернися, пане – маєш дома гості!

8. Ой слуга мій, слуга, не велю ти того, – Паня молодая роду не такого.

9. Ой пане мій, пане, як міні не віриш,

То з ясної зброї в мої груди вцілиш!

10. Тупу, тупу, коню, тупу підо мною,

Чи найдемо паню з Петрусем в покою?

11. Та взяли Петруся попід білі боки – Кинули Петруся у Дунай глибокий.

12. А вельможна паня дала золотого,

Аби за Петрусем подзвонили дзвони.

Записав 18.08.1985 p. А. І. Іваницький у с. Нелипівці Кельменецького р-ну Чернівецької обл. від Антона Твердохліба, 61 р.

Текст вирізняється стислою досконалістю. Ритміка мелодії близька до мазурки. Судячи з лексики в окремих текстах, а також з того, що мазуркового складу наспіви цієї балади переважно трапляються у західних областях (Львівщина, ІваноФранківщина, Тернопільщина), можна припускати у підоснові реальний факт кохання польської пані до свого хлопа (очевидячки, українця).

8 Другий рядок співається двічі.

–315-


Чумацькі пісні

Чумацькі пісні – унікальний у слов’янському фольклорі тематичний розділ, що виник у торгівельно-візницькому промислі. Ще з Київської Русі відомі стосунки місцевого купецтва з Візантією, Західною Європою, східними тюркськими державами. Ця традиція, перервана на два століття татаро-монгольською навалою, відродилася з виникненням козацтва у XV ст. Так утворилося чумацтво. А разом з ним – неповторний фольклор про подорожі та побут мужніх і відчайдушних людей, яких чекали в дорозі і розбійники, і татарські загони, і хвороби.

Чумаки гуртувалися у валки, що налічували від 15 до 60 і більше великих возів, запряжених волами. Чумацькі вози називали мажами. У Крим, Причорномор’я везли зерно, дьоготь та інші товари, а звідти – сіль, рибу, вино, деревну олію тощо. Рідкі й сипучі товари перевозили у діжках та шкіряних мішках, що на тюркський лад називалися джумами (звідси – джумак або чумак). Чумаки щорічно перевозили мільйони пудів товарного зерна, тисячі тонн солі й інших цінностей. Припинився чумацький промисел у другій половині XIX ст., коли почали діяти залізниці.

По собі чумацтво залишило тисячі прекрасних мелодій, багато з яких зробили би честь будь-якому європейському композитору, і різноманітних за змістом текстів пісень. їх тематика природно складається у неповторний “подорожній щоденник”, послідовно відображуючи хронологію чумацьких подорожей: виїзд з дому, побут, дорожні пригоди, повернення, а також численні прикмети життя цього унікального у світовій історії й культурі соціального прошарку людей-мандрівників.

Для повнішого ознайомлення з унікальною творчістю чумацтва читач може звернутися до видання: Чумацькі пісні / Упоряд.: О. І. Дей, А. Ю. Ясенчук, А. І. Іваницький. – К., 1976.

Не поспішаючи

1. Гей, ішли наші чумаки в дорогу

т

І.Гей,



і – шли на

ші чума – ки вдо – ро

і – шли на – ші

чу

ма – ки в до – ро



гу.

1. Гей, ішли наші чумаки в дорогу,1

2. Гей, в понеділок ярма паровали,

3. Гей, у вівторок вози підчиняли,

4. Гей, а в середу воли годували,

–316-


5. Гей, а в четвер воли напували,

6. Гей, а в п’ятницю з родом попрощались,

7. Гей, а в суботу молилися Богу,

8. Гей, а в неділю рушили в дорогу,

9. Гей, а з неділі прийшли до перевозу.

Бигдай А. Материалы к изучению Кубанского казачьего войска. Песни кубанских казаков. Вып. XII. – М., 1898. – С. 934–935 // Чумацькі пісні / Упоряд. О. I, Дей, А. Ю. Ясенчук, А. І. Іваницький. – К., 1976. – С. 61.

Одна з пісень, поширених в різних жанрах українського фольклору, де події “розписано” за днями тижня.

2. Косарики сіно косять J ~ 78 Росо rubato ten. у J–60 у

j. ь j>} –j. jr r-jg t j' j' 7Tj ш

l.Ko – са-ри-ки сі – но ко-сять. Ой ко-сять во - ни

л, V J = 48 '> ^ °

шов-ко – ві – ї тра – ви, аж кро-ва-вййпіт з їх ллє-ться.

1. Косарики сіно косять.

Ой косять вони шовковії трави, аж кровавий піт з їх ллється.

2. Аж кровавий піт з їх ллється...

Ой сидить чумак в холодку під возом та й з хазяїна сміється.

3. Та й з хазяїна сміється...

- Ой не смійсь, не смійсь, чумаче-бурлаче, за сміх тобі горе буде.

4. За сміх тобі горе буде...

Ой прийде зіма, лютії морози, нічим волів годувати.

5. Нічим волів годувати...

Ой бере чумак налигач під руку та йде сіна купувати.

6. Та йде сіна купувати...

- Ой здоров, дядьку, ой здоров, батьку, продай сіна хоч із в’язку.

7. Продай сіна хоч із в’язку...

Ой нема сіна, то продай соломи, бо ревуть воли круторогі.

Записав 13.03.1988p. А. І. Іваницький у с. Крюковщина Києво-Святошинського р-ну Кивської обл. від Надії Петрівни Рудник, 49 р. (родом із с. Ходовичі).

Співачка талановито відтворила речитативно-декламаційний стиль виконання чумацьких пісень, характерний для колишнього чоловічого епічного співу.



1 Кожний рядок, за винятком вигуку “гей”, повторюється двічі.

–317-


іШї

J ~ 66 Росо mbato Одна

3. Ой чумаче, чумаче, да гей!

J = 54 Усі

ТРІ _£у' ~ 0 0

1–7.Ой чу-ма-че, чу-ма-че, да гей!

Ой чу – ма –

її


т

Ді-J Лї


чу – ма – че,

жит


тя тво

со – ба – че.

ш

-е”-


1. Ой чумаче, чумаче, да гей!

Ой чумаче, чумаче,

Життя твоє собаче.

2. Чом не сієш, не ореш, да гей? Чом не сієш, не ореш,

Чом нерано з Криму йдеш?

3. Ой я сію, я й ору, да гей!

Ой я сію я й ору,

Та нерано з Криму йду.

4. Та й нерано з Криму йду, да гей, Та й нерано з Криму йду,

Всіх чумаченьків веду.

–318-

5. Тільки нема одного, да гей!



Тільки нема одного,

Товариша рідного.

6. Обірвалася вага, да гей!.

Обірвалася вага

Та й убила чумака.

7. Ізварили судака, да гей!

Ізварили судака,

Пом’янули чумака.

8. Добра риба був судак,

Гарний хлопець був чумак.

Записав 13.03.1988p. А. І. Іваницький у с. Крюківщина Києво-Святошипського рну Київської обл. від Надії Петрівни Рудник, 49 р., та Анатолія Адамовича Рудника.

Остання строфа позбавлена приспівки “да гей” і повтору 1-го рядка. Схоже, що це виконавський засіб закінчення пісні і в якійсь мірі дуже оригінальна новація.

4. Поїхав чумак йа в Крим на базар

Чоловічії голоси І

J = 78 Один

J = 66


Усі

 ь

щШ



рр р р

W

1 .По – ї – хав чу-мак йа в Крим на базар



Во – ли ї – му

IF

ij j j j :||



и не спи-та – є,

що вї-го бо-лить,

що вї-го бо-лить.

В І'і f г О

Т

319-



1. Поїхав чумак йа в Крим на базар.

Воли їму похраміли, сам чумак заслаб2.

2. Ой заслаб, заслаб ще й тяжко лижить.

Ніхто їго й не спитає, що в їго болить.

3. Болить в чумака сасрце, голова.

Ото ж йому наробила чужа сторона.

4. Чужа сторона ще й чужі люди0.

А хто ж його поховає, як й’му смерть буде?

5. Прийшов до него товариш єго,

Бере їго за рученьку, жалує єго.

6. Товаришу мій, не жалій мене,

Продай тоті сиві воли, поховай мене.

7. А тсР'ті другі дай моїй жені,

Шоби мене споминала в чужій стороні.

Записав 18.08.1985p. А. І. Іваницький в с. НелипівціКельменецькогор-пу Чернівецької обл. від Петра Твердохліба, 81 р. (заспівує), Антона Твердохліба, 61 р. (виводить), Валентини Думанської, 58p., Бориса Гулея, 64р.

У пісні виразно окреслено риси чоловічого гуртового співу: відмінність темпів у заспівній та хоровій частині, тяжіння до гомофонно-гармонічного складу, епічність змісту й виконання. Цим вона виділяється з-поміж раніше опублікованих варіантів (див.: “Чумацькі пісні”, 1976. –С. 189–216).

J ~ 84 Вільно Solo

5. Погнав чумак воли на кримський базарь

Coro і_ V J_

В

pm



£

iff


І.По – гнав чу-макво-ли накрим-ськийба-зарь, во-ли ж ’му са по-бо-лі-ли,




h, h j > .і

А К s r--

9 0 +

% V

•--” f X ^






 І–*

0 0–*–0 




ip p

самчу-мак за-слаб. 2–4.Ой за-слаб,за-слаб

ІІ

та и тяж-ко лижит.



– / \

М’ Р


Бід – на ж на-ша го – ло – вонь – ко, Вар. 1)

и чу –жа сто – ро – на.

І

РP. t


З.як

мі – ні смерть тут

бу

ди.


1 Другий рядок співається двічі.

–320-


1. Погнав чумак воли на кримський базарь, Воли ж ’му са й поболіли, сам чумак заслаб3.

2. Ой заслаб, заслаб та й тяжко лижит.

Бідна ж наша головонько, чужа сторона.

3. Чужа й чужина ще й чужі люди.

А хто ж мене й поховаї, як міні смерть буди?

4. Товаришу мій, братику рідний,

Бери воли, бери вози, поховай мене.

Записав 1.06.1985 p. А. І. Іваницький в с. Оселівка Сокирянського p-ну Чернівецької обл. від Марії Продан, 64 р. (заспівує), та Євгени Ковтун, 59 р.

Варіант цікавий тим, що, на відміну від центральноукраїнських кантиленних чумацьких наспівів (див. “Чумацькі пісні”. – К., 1976. – С. 194, 196, 202, 203 та ін.), поповнює нечисленну кількість зразків речитативно-декламаційного унісонно-гуртового епічного співу.

6. Ох, і не стелися, хрещатий барвінку, та і по крутій горі Помірно

ц Лр. f~U\ fi.ttp ■■ур –J J –іа р р J'np f ьДр

Ох, і не сте-ли – ся, хре-ща-тий бар-він-ку, та і по кру-тій го-рі.

Гей,

не вті – шаи



тесь злі – ї во – рі – жень – ки,

ІГ

ж



та и при – го-донь-ці

мо – їй.


а

-їй.


1. Ох, і не стелися, хрещатий барвінку, та і по крутій горі.

Гей, не втішайтесь, злії воріженьки, та й пригодоньці моїй. (2)


Каталог: Umf www -> books -> hresto


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   47


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка