Навчальний посібник для вищих навчальних закладів культури І мистецтв I-IV рівнів акредитації Київ 2008 (477)(075. 8)



Сторінка22/47
Дата конвертації05.05.2016
Розмір3.9 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   47

ри лю-деи же

нуть,


то та – та – ри лю-деи же

нуть.


1. Що за голос у долині?

То татари людей женуть.4

2. Йшли татари по долині Та всі дівки половили.

3. Та всі дівки половили Та загнали у долину.

4. Стали вони миритися, Дівочками ділитися.

5. Всім татарам по дівочці,

А зятеві бабка впала.

6. Він до коника прив’язав Та й сам іде дорогою.

7. Та й сам іде дорогою,

Веде тещу терниною.

8. Привів її аж під свій двір:

- Вийди, мила, надвір боса.

9. Вийди, мила, надвір боса, Надвір боса, без пояса.

10. Привів тобі невільницю,

А до хати робітницю.

11. Було її та й не вести,

Було там же зарубати.

12. Нащо її та й рубати?

Вона буде кужіль прясти,

13. Буде тобі шити, прясти,

А очима гуси пасти.

1 Кожен рядок співається двічі.

–267-


14. А очима гуси пасти Миле дитя колисати:

15Лю-лю, лю-лю, дитинчатко, По батькові татарчатко,

16. По батькові татарчатко,

По матері онучатко.

17. Твою матір згодувала,

По пискові витинала.

18. Іде пані та й зачула,

Біжить боса, без пояса:

19. Нащо, сучко, так казала, Татарчатком називала?

20. Чим ти, бабо, та й пізнала, Що онуком його звала?

21. Дочко моя, гарна сильно,

Я в неділю зілля рвала,

22. Яв неділю зілля рвала Та за коси закладала.

23. Скільки, бабко, синів мала? Скільки, бабко, дочок мала?

24. Мала синів три соколи, Мала дочку – Парусочку.

25. Якого ти, бабко, села? Якого ти, бабко, роду?

26. А я села Вимерівни,

А я роду вдовиного.

27. Мала синів три соколи,

Одну дочку Парусочку,

28. В городечку вінок плела Та за коси закладала.

29. Наїхали татарочки Та й узяли Парусочку.

30. Синів моїх порубали, Парусочку собі взяли.

31. Мати моя дорогая!

А я ж тебе не пізнала.

32. Ненькл моя рідненькая! Правда твоя щиренькая.

33. Чи тут будеш, чи поїдеш,

Чи поїдем в свої краї?

34. Я не буду, я поїду,

Я поїду в свої краї.

35. Слуги мої дорогії!

Коні мої воронії!

–268-

і 36. Запрягайте коні в шори,



! Везіть бабку в свої краї.

37. Бери коні воронії,

Бери брички золотії, j 38. Бери собі срібло, злото,

Бери собі ще й полотна.

39. Бери гроші неміряні Та їдь собі в свої краї.

40. Бери собі прохідницю,

Не здибайся з татарами,

' 41. Щоб татари не спіймали,

J У неволю не забрали.

Записав Гнат Танцюра // Пісні Явдохи Зуїхи. / Упоряд. В. А. Юзвенко, М. Т. Яцені ко, 3.1. Василенко. – К., 1965. – С. 601–602.

I

2. Ой славний город та Видмедівка а всима сторонами



(історична)

Andante


, r r J г Н Jjj'-J"IPP г гт?в Eflr^

І.Ой слав-ний го-род таВид-ме – дів-ка авси-ма сто – ро – на – ми,



/hr г , І і.

р–f–







 mPf Р * h* ^ J Ъ

Ф * Р Р f t

татіль-ки ним<

j Its ,-


эж-на

/■** “s


–J 4

нам в h


w

––і– ш * о

ьо-му про-жи-ти ) ]'–



СГГ Г iffJ J 

та за во – ро – га-ми.

–5-”–і A ^ m–f f 


§*г Г ;і

2–10.Та йза

П к к г-і


=t>

ВО


=M

po –


га – ми...

1s h Гг г



ЙР Р vLT Г Г. .І

ЩоВид-ме – дів-ський

* т ям') J


J

та Пища – л*



^ J

3H – КС





а дріб – г

[І лис – ти пи – ши.

1. Ой славний город та Видмедівка а всима сторонами.

Та тільки ни можна нам в ньому прожити та за ворогами.

2. Та за ворогами...

Що Видмедівський та Пищаленко а дрібні листи пиши.

3. А дрібні листи пиши...

Пиши, пиши він та дрібні листи аж до старенького діда.

4. Аж до старого діда...

Ой нихай вийде а Видмедівка напротів орди з хлібом.

–269-

5. Напротів орди з хлібом...



А старенький дід та й одписує: “Ми ни будем кориця.

6. Ми ни будем кориця...

Ох і єсть у нас а ясне ружжя, ми будем борониця.”

7. Ми будем брониця...

Що на Першую та Причисгую а всі дзвони дзвонили.

8. А всі дзвони дзвонили...

А малесинькі та й усі діти уголос голосили.

9. Уголос голосили...

Що старих людей і малих дітей та й усіх вирубали.

10. Та й усіх вирубали...

А молодую та чилядоньку у полон забрали.

Записав на поч. 1920-х pp. К. Квітка у с. Ведмедівка, пов. Чигирин, Київська губ. від Хведора (Федора) Мироненка ПКвітка К. Українські народні мелодії. – Ч. 1. Збірник / Упоряд. та зредагував А. І. Іваницький. – К., 2005. – № 466(315).

У пісні розповідається про грабіжницькі напади кримських татар, які тривали до останньої чверті XVIII ст., та оборону від нападників. У даному разі “Ведмедівка” виступає як узагальнене позначення місця трагедії. По-перше, Ведмедівок у Подніпров’ї й на Поділлі є кілька, по-друге, від татарських наскоків потерпали сотні, якщо не тисячі сіл і містечок.

3. Гей, не дивуйтесь, добрії люди, що на Вкраїні повстало

(історична)

J = 90


r-

ш

fe)



І.Гей, не ди-ву-тесь, доб-рі – ї лю-ди, що наВкра-ї – ні по-вста – ло, 1)

 Г р



там, за Да-ше – вом, під Со – ро-ко – ю мно-жест-во ля – хів про-




£> 







2.

9 d 

1 Вар. 1)

1–^ –-–


ч–

ф 1

0




 J







 4 

Lp–р–р–

1







1. Гей, не дивуйтесь, добрії люди, Що на Вкраїні повстало,

Там, за Дашевом, під Сорокою5 Множество ляхів пропало.



5 З–4-й рядки повторюються двічі.

–270-


2. Ой пийте, ляхи, води калюжі,

Води болотянії,

Щоб не випивали на тій Україні Меду та вина, лихії!

3. А попереду Богдан Хмельницький На білім коню відбився.

Од нас, козаків, од нас, юнаків,

Ні один ляшок не скрився!

4. А Перебийніс просить не много – П’ятсот козаків до бою,

Рубає мечем голови з плечів,

А решту топить водою.

5. Ой пийте, ляхи, води калюжі,

Води болотянії,

Щоб не випивали на Україні Меду та вина, лихії!

6. Ой побач, ляше, як козак пляше,

На бистрім коні гуляє.

Загнали ляхів геть аж за Вислу, – Не вернуться за три роки.

Записав 16.08.1988p. А. І. Іваницький в с. Товтри Заставнівськогор-пу Чернівецької обл. від Миколи Ружецького, освіта середня спеціальна, 70р.

Пісня присвячена подіям визвольної війни українського народу проти польського панування. Відображено розгром польського війська під Дашевом та Сорокою (теперішній Іллінецький район Вінницької області) у червні 1648 року.

Дактилічна будова вірша, мажоро-мінорна мелодика, форма, зближена з респонсорним періодом, вказують на походження пісні не раніше початку XIX століття. Отже, її слід розглядати не як сучасну тим історичним подіям, а як пізнішу аматорську творчість на теми історії. Втім, не виключено, що за цим варіантом міг стояти якийсь давніший, що став імпульсом до виникнення саме цієї пісні.

Спостерігається близькість деяких композиційних прийомів до фольклорної стилістики. Вірш членується та три сегменти (5+5+8), його можна змоделювати у структурі (4+4+6):

Не дивуйтесь, І добрі люди, II що [у нас] повстало

Ритм наспіву так само вказує на зв’язок з коломийковим віршем. Нова ритміка виникає на підставі звичайного роздрібнення базових “коломийкових” складонот: у 1–2 тактах – другої долі, у 3-му – другої та четвертої. Пісня подає матеріал для міркувань про зв’язки колективної та індивідуальної творчості, про шляхи трансформації силабіки в силабо-тоніку, музично-синтаксичних стоп – у музичні фрази, музичної строфи – в музичний період, і в цілому – трансформації усних традицій у стандарти

–271 –


писемної культури. Цікавий штрих до психології виконавства: після 4-ї строфи, де говориться про те, що Перебийніс топить ляхів водою, співак повторює 2-гу строфу, в якій присутня “тема води”. Отже, у виконавця спрацювала асоціація за суміжністю. На Буковині пісня трапляється тільки в репертуарі освічених верств – сільської інтелігенції.

4. “Про Калнишевського”

(історична)

Andante molto moderato

І.Ой по-ле-ти,гал – ко, ой по-ле-ти чор – на да йнаСічри-би ї – сти;

 ц-рір j. ш

ойпри-не-си, гал-ко, ой при-не-си, чор – на, від ко-шо – во-го ві – сти.

1. Ой полети, галко, ой полети чорна да й на Січ риби їсти;

Ой принеси, галко, ой принеси чорна від кошового вісти!

2. Ой да уже ж гальці, ой да уже ж чорній да на Січ не літати,

Ой да уже ж гальці, ой да уже ж чорній вістей не слихати!

3. Гей ви, запорожці, гей ви, молодії, де ж ваші жупани?

- Ой наші жупани поносили пани, сами ми пропали!

4. Гей ви, запорожці, гей ви, молодії, ой та де ж ваші списи?

Ох і наші списи у пана у стрісі, сами ж ми у лісі!

5. Гей ви, запорожці, гей ви, молодії, та де ж ваші рушниці?

- Ой наші рушниці в пана у світлиці, сами ми в темниці!

6. Ой полети, галко, ой полети чорна да й на Січ риби їсти;

Ой принеси, галко, ой принеси чорна від кошового вісти!

7. Ой да уже ж гальці, ой да уже ж чорній да на Січ не літати,

Ой да уже ж гальці, ой да уже ж чорній вістей не слихати!

Записав у 1860-х роках М. Лисенко IIЗолоті ключі. Виц. 1 / Упоряд. Д. М. Ревуцький. – К., 1964. – С. 46–47.

Пісня про розгром російськими військами Запорозької Січі. Назва “Про Калнишевського” належить співакові або М. Лисенкові. У тексті прізвище останнього кошового Запорозької Січі не називається. Після захоплення Січі у 1775 р. Катерина II наказала посадовити Петра Калнишевського у яму на Соловецьких островах, де він перебував понад 20 років. Був звільнений незадовго до смерті. Помер у віці близько 113-ти років.

–272 –


5. Ой ви, хлопці, славні запорожці, та по великому жалю

(історична)

J = 104

т

І.Ой ви, хлоп – ці, слав-ні за-по – рож-ці, та по ве-ли – ко – му жашо



Лj













1)







s–

V-

і







г

^ * ё *




^Ь... V У і

% ф

 ф
















 




зна – ли,

ко – му по – ко

ш

т

ри – тись Вар. 1)



і

му

ца



рю.

1. Ой ви, хлопці, славні запорожці, та по великому жалю Та не знали, кому покоритись та якому царю.

2. Поклонімся тому турасові, а що під ним добре жити.

Тільки за те дуже гірко, що брат брата вбито.

3. Летять бомби аж від москаля та й посеред Січі впали.

Кругом церкви січової та й караули стали.

4. Кругом церкви січової та й караули стали,

Священику отцю Владимиру служити не дали.

Записав Г. Танцюра // Пісні Явдохи Зуїхи. – С. 618. У пісні відображено захоплення та зруйнування Запорозької Січі російськими військами 15–16 червня 1775 р.

6. Ой Боже наш, ой Боже наш, ой Боже наш милостивий

(історична)

Moderato


1)

Ж

т



Т г

І.Ой Бо-же наш, ой Бо-же наш, ой Бо-же наш ми 2) 3)4)

ло – сти

вий!


Ой я-кіжми по-ро – би-лись та й у сві-ті не Вар. 1) 2) 2-й раз

щас –ли – ві!

3) 3-й раз у репризі

І

£



З.-бим

4.-мо


жу-

ся

З.а



ми за – ро – би

З.а ми за – ро

–273 –

ои

ли



4)

4.чи


т

не дасть


нам Гос – подь

1. Ой Боже наш, ой Боже наш, ой Боже наш милостивий! Ой які ж ми поробились та й у світі нещасливі! (2)

2. Дарувала Катерина аж чотири лимани,

Щоб ловили хлопці рибу та справляли жупани. (2)

3. Ми думали, хлопці, що заробим жупани,

А ми заробили та й на ноги кайдани. (2)

4. Ой вставайте, хлопці, помолимося Богу,

Чи не дасть нам Господь та за Дунай дорогу? (2)

Записав у 1916–1917pp. К. Квітка в м. Чигирин від уродженки с. Межиріч Канівського пов. Ганни Черниш П Квітка К. Українські народні мелодії. – Ч. 1. Збірник / Упоряд. та зредагував А. І. Іваницький. – К., 2005. – № 464(318).

Йдеться про відхід частини запорожців після зруйнування Запорозької Січі на турецькі землі та утворення Задунайської Січі.

7. Ой понад річкою, понад Синюхою, там зацвіла ожина

(історична)



Х= 144

І.Ой по-надріч – ко – ю, по-надСи-шо – хою, там за-цві – ла о – жи


















т-













–J







-Р–

ш




5=

5=

V
















V

t.

л

ч–







й







U–d




й

л



















й

й

\-0

–т-

й







и




0







•на. Гей, да-вай,бать-ку, да-вайпе-ре – мі-ну, бона-віки за –ги-нем.

1. Ой понад річкою, понад Синюхою, там зацвіла ожина. Гей, давай, батьку, давай переміну, бо навіки загинем.

2. Ой не маю, преславні молодці, вам переміни дати. Гей, набили на ноги кайдани, дали в руки лопати.

3. Гей, набили на ноги кайдани, дали в руки лопати,

Гей, щоб ішов я, преславні молодці, канави копати.

4. Летить ворон з чужих сторон, все кряче та й кряче. Гей, сидить сірома над канавою та жалібно плаче.

5. Ой їв же славно, ходив же я красно, а ще ж бо я буду, Гей, а ще ж бо я вражим ляшкам на Сибіру не забуду.

274-


Записав Г Танцюра // Пісні Явдохи Зуїхи. – С. 613–614.

Після зруйнування Катериною II Січі козаків змушували працювати на тяжких земельних роботах при зведенні оборонних валів та ровів. Про це і йдеться у тексті. Зрозуміло, слово “ляшки” в останньому рядку вставлялося кобзарями і простими виконавцями замість “москалі”, щоб запобігти репресій з боку Російської імперії.

8. А звідки ти? – З-за Дунаю (історична)

[Andante]



1.А звід –

т

ки


Ј=.|g=p. г = Г =

ти? – З-за Ду – на – ю. ^ t



Що там чу * Р 

ти j

% оJ U

 Ф-

J р V р–Р [

) с

3=1 1

в ва – шім кра – ю, що там чу – ти в ва – тім кра – ю?

1. А звідки ти? – З-за Дунаю.

- Що там чути в вашім краю? (2)

2. Ніц не чути, лишень видно:

Ідут ляшки на три шляшки. (2)

І

Записав 1918 p. К. Квітка в Києві, у притулку для біженців, від Гонори Басійчук та Марії Іваницької з с. Манява, пов. Богородчани, Галичина // Квітка К. Українські народні мелодії. – Ч. 1. Збірник / Упоряд. та зредагував А. І. Іваницький. і – К., 2005. У К. Квітки вказівка на темп відсутня.



Уривок пісні про якісь невідомі події, пов’язані, можливо, із Задунайською Січчю. Козакам було дозволено турецькою владою осісти на їх землі та боронити кордони від Польщі. Схожу акцію вчинила й Катерина II, коли переселила колишніх запорожців на Кубань, де вони слугували щитом у боротьбі з кавказькими народами.

9. А вже років двісті, як козак в неволі і (історична)

J = 69

Одна Двоє



. .<и=н йл і ы jn J


Каталог: Umf www -> books -> hresto


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   47


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка