Навчальний посібник для вищих навчальних закладів культури І мистецтв I-IV рівнів акредитації Київ 2008 (477)(075. 8)



Сторінка21/47
Дата конвертації05.05.2016
Розмір3.9 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   47

айдалю-лю, лю-лю, ма-лень-ке ди-тят - ко. 2.спа – ловно-чі.

1. Ай да люлю, люлю, Маленьки дитятко, Ай да люлю, люлю, Маленьке дитятко.

2. Ай да люлю, люлю, Чужим дітям дулі, А тобі колачі,

Щоби спало вночі.

Записав 24.08.1985p. А. І. Іваницький в с. Унґри (Молдова) від Ніни Войтко, 57р.

Співачка дещо підзабула пісню, яка не належала до активної частини її репертуару. Незважаючи на похибки у змісті, мелодична форма вказує на бездоганне чуття архітектоніки. Слід додати, що при виконанні колискових навіть у реальному житті, композиційна структура нерідко має ознаки вільного ставлення', важлива не форма, а заспокійливий вплив співу на дитину.

4. Летів шпак через мак

1. Летів шпак через мак

2. Та й сів на воротях

3. В червоних чоботях.

4. Ворітонька впали,

5. Теляток прибили.

6. Телятка ревнули,

7. А люди почули,

8. Попові сказали.

9. А піп із печі,

–251 –

10. Набив собі плечі,



11. А попиха з подушок

12. Наварила галушок.

А-а-а-а!

Записала 1991 р. Л. І. Новикова у с. Корбині Івани Богодухівського p-ну Харківської обл. від М. П. Берденко, 71 p. І/Новикова Л. І. Пісні Слобідської України. – Харків, 2006. – С. 85.

5. Пішла киця по водицю

J = 66


Fine

7СТ–К+“–і




І) –■= ; 

'яJ л–












F=H

\ '

-етг – –Н 

4 *




/ JLf •




 *







 d–ф




Та й у

па

ла у кри – ни – цю.



1. Пішла киця по водицю,

Та й упала у криницю.

2. Пішов котик Матюха,

Витяг кицьку за вуха.

3. Сиди, кицю, до суха,

Поїдемо до брата,

4. А в брата новий хлівець,

А в хлівцеві баранець,

5. А в баранця круті роги,

А в Василька чорні брови.

A-а, а-а, а!

Записала 1991 р. Л. І. Новикова в с. Корбині Івани Богодухівського p-ну Харківської обл. від В. В. Богданової, 52 р. // Новикова Л. І. Пісні Слобідської України. – С. 86.



jly} : :s

6.

= 160 У вільному ритмі \ я ” f P–-+Ы–f



Усни, сыне, усни

4 1-У

JyllE-p!

сни,сы-не, у-сни, ве-л т ш W



P # * –t: p._;

и-кий урос – ни, ве – ЛН-КІ

L Г-S–!

A–to–^ i* V



p p p ^j

ш, я – ко я,



7 біJ1

m


ий,як ле – лі – я.

–8 ?J

2.Мам – ко мо-я,мам-ко, єд-ну

–її s h , > fsYr


rT'.. сте ня ма – ла,

– -v .. 4






е р ...–1




 J 1- 4-

g стіль-ки со-лод-ких яб-лук,

квас-ной ись ми у – бра – ла. 252-

15

її

З.Ко-ли-шу тя, ко-ли-шутя, до-кля не вснеш,не ли-шу тя.



13

при-кла-ду тя друб-ним піс-ком,

са-ма пуи-ду тем-ним ліском.

rf-fr g % g

І

75

4.Ко – ли-шу тя, ко – ли – шу тя, до – ки не вснеш,не ли-шу тя,



ffif–р-р-р рр Itf^gggprHj Jt

са-ма пуи-ду из шуга – иом.

У7 при-кла-ду тя тем-ним га-иом,

р g р ін g р р^р і” j–Щ *-0.

к

5

20 5.Гай – чі,си-ну,гай-чі, не є до-ма мам-ці, пуш - ла мам-ка впо-ле,



£

23 спи,лю-бый со-ко – ле. 6.Со-ко ле-го-лу-бе, злаго-ди-на бу-де,



тНДТЇ

Ф 

• 4tm–

* h ; "




VZ.



1 >

ч




1–







) ft °




■ьV ■



) , f d J ? 

-н-

25 не бой – ся, ри-боч-ко,

J1

ЙІ

як Бог дасть, так бу – де.



б tQ Д Ш

Є

pig



27

7.Пу –шлама-ти жи – то жа – ти,

хто ня бу-де ко – ли – са – ти?

ш

Пу – шла ма – ти в по – ле,



1. Усни, сыне, усни, Великий уросни, Великий, яко я,

Білий, як лелія.

2. Мамко моя, мамко,

Єдну сте ня мала, Стільки солодких яблук, Квасной ись ми убрала.3

а ти спи, со – ко – ле.

Для мене вибрала кисле.

–253 –

3. Колишу тя, колишу тя,



Докля не вснеш, не лишу тя,

Прикладу тя друбним піском,

Сама пуйду темним ліском.

4. Колишу тя, колишу тя,

Доки не вснеш, не лишу тя.

Прикладу тя темним гайом,

Сама пуйду за шугайом.4

5. Гайчі, сыну, гайчі,5 Не є дома мамці,

Пушла мамка в поле,

Спи, любий соколе.

6. Соколе-голубе,

Зла година буде,

Не бойся, рыбочко,

Як Бог дасть, так буде.

7. Пушла мати жито жати,

Хто ня буде колисати?

Пушла мати в поле,

А ти спи, соколе.

Записав між 1955–65 pp. В. Л. Гошовський у с. Дубрипич Велико-Березпяпського р-нуЗакарпатської обл. від Михайла Михайловича Дзамулича, 66 p., освіта 8 кл. ІІГошовский В. Украинские песни Закарпатья. – М., 1968. – № 151. “Одна з найцікавіших, дивовижна за красою наспіву та змісту колискова пісня, – підкреслив записувач. – Вона належить до лемківського пісенного типу”.

Цінність існі – у чоловічому виконанні та розкішній варіативності. Мелодика насичена інтонаціями заколисування: стислий амбітус (більша частина мелодії коливається між основним тоном і квінтою), малотерцеві спади в усіх кадансах, які явно навіяні погойдуваннями колиски.

7. Ходить котик по лавках

Andante





.–V „ h

[1т м

-Ш У 

"J м ш" J т













7=¥=\







І – Р FF ' II

1 .Хо – дить ко – тик по лав – ках у чер - во - них чо - біт - ках.

1. Ходить котик по лавках У червоних чобітках.



4 За гарним хлопцем.

5 Спи, сину.

–254-


і

j

2. Бити кота, бити, і ’ ’



і Не хоче робити.

3. Бити кота по хвосту,

' Щоб нарубав хворосту.

4. Бити кота по спини,

Щоб не будив дитини.

Записав 1920 p. К. Квітка у Києві в притулку для біженців від Ганни Козицької з Малорити, пов. Бересте (Брест), Городненської (Гродненської) губ. IIКвітка К. Українські народні мелодії. Частина 1. Збірник / Упоряд. та зредаг. А. І. Іваницький. – К., 2005. – № 309(711).

УТІШКИ, ЗАБАВЛЯЙ ки

8. Сорока, ворона

Allegro molto

1)

щ



W

Со – ро – ка, во- ро – на

на при – печ – ку се - ді – ла,

діт – кам каш – ки ва – ри – ла,

о-по-ло – нич-ком мі- ша – ла,

сво – їх ді – ток го-ду -ва – ла:

Сьо-му дам, сьо-му дам, сьо-му дам,

ш

і) і).



і 

сьо-му не дам!

Сей

бец

ман




дров не

РУ

бав,




во-ди

не но –

сив,




ха-ти

не то –

пив.

Шу – ги, шуги, шуги, шу – ги!

1) В сих тактах рецитація віддана нотами приближно. – ККвітка.

Записав 1920 p. К. Квітка від Ольги Андрієвської. – С. Рожнівка, пов. Борзна Чернігівської губ. II Квітка К. Українські народні мелодії. Частина 1. Збірник / Упоряд. та зред. А. І. Іваницький. – К., 2005. – № 319(743).

9. Я коза ярая

Allegretto

зс

1.Я ко-за я-ра-я, пів бо-ка дра-на-я, пів бо-ка луп-ле-на, затригро-ші



255 –

8


я , П







–|1

--N–s

–„




s

і 

V-T

куп – ле – на,

13

Jі –-.М



–Ф-

ту


-J=-–^– # #

пу, ту – пу –0 



1–J–* J.–

но – га – ми,

 -■} JTF= ґ


J #-

СКО-ЛЮ


–^– m m

те – бе –” 



^–

-Ф-

po


 *

Ге


 

....


I – ми,

IfJ J J




-р-^–1-*




–d 

s

V-

4


–4-

W








лап – ка-ми за-гре-бу, хвос – ти-ком за-ме-ту, гам! Те-бе ззім.

Я коза ярая,

Пів бока драная,

Пів бока луплена,

За три копи куплена,

Ту-пу, ту-пу ногами,

Сколю тебе рогами,

Лапками загребу,

Хвостиком замету,

Гам! Тебе ззім.

Записав К. Квітка від Ольги Петрівни Косач (письменниця Олена Пчілка, мати Лесі Українки), з пов. Гадяч, Полтавської губ.!/Квітка К. Українські народні мелодії. Частина 1. Збірник / Упоряд. та зредаг. А. І. Іваницький. – К., 2005. – № 320(396).

Ця пісенька вживається як забавлянка малих діток, і як пісенна вставка до казки “Коза-дереза”.

ЗАКЛИЧКИ

Усі відомі з літератури фольклору заклички до сонця сповнені прохань світла, тепла. Не засвідчено жодної пісеньки, де б мали місце звертання “зайти за хмарку” або “не опікати”. Небезпідставно можна припускати збереження в дитячих закличках відгомону колишніх культів Даждьбога і Сварога як космічного життєдайного начала.

На відміну від закличок до сонця, серед звертань до дощу є пісеньки не лише з проханням, щоб дощ ішов, але й протилежні, як “Дощику, перестань”. У дитячий фольклор, таким чином, перейшло і збережене в ньому язичницьке Поклоніння Сонцеві, яке забороняло негативні прохання. Але це трепетно-духовне ставлення не поширювалося на інші природні явища (наприклад, дощ). Порівняння закличок до сонця й дощу засвідчує існування двох магічних рівнів у віруваннях наших пращурів: сакрального (недосяжного й недоторканного) й прагматичного (використання різних видів магії – як ствердної, так і заперечної).

256-


10. Вийди, вийди, сонечко

Allegretto

f'J1 Д] ДД J ' V> >|'J

Ви-йди, ви-йди, со-неч-ко, на по-по-ве по-леч-ко, там піп ко-сит, Бо – га

*> о

про-сит, а всі дзво-ни дзво-нят, хма-ру роз-би – ва-ют, со-неч-ка до-бу-ва-ют.



*) Відси – рецитація, передана нотами лише приближно. – К. Квітка.

Вийди, вийди, сонечко,

На попове полечко,

Там піп косит,

Бога просит,

А всі дзвони дзвонят,

Хмару розбивают,

Сонечка добувают.

Записав К. Квітка у с. Мар’янівка, пов. Могилів, Подільська губ. 11 Квітка К. Українські народні мелодії. Частина 1. Збірник / Упоряд. та зредаг. А. І. Іваницький. –К., 2005. – № 328(555).

11. Іди, іди, дощику (закличка до дощу)

J = 144

'і j> 1J і J) і



І – ди, і – ди, до – щи-ку, зва-ру то – бі бор – щи-ку, у но-во-му

'i'i’J |Д-Д_р–

гор – щику. То – бі ка-ша, а нам борщ, шоб і – шов гус-тий дощ!

Іди, іди, дощику,

Звару тобі борщику,

У новому горщику.

Тобі каша, а нам борщ,

Шоб ішов густий дощ!

Записав 4.07.1984р. А. І. Іваницький від Любові Семенівни Куляс, 64р.. – С. Гончаполовка Немирівського p-ну Вінницької обл.

–257-


12. Дощику, дощику

Allegro


J4-p–

ш

щ



я я

До – щи – ку, до – щи – ку, зва – рю то – бі бор – щи – ку в зе – ле – но – му

4rJn>~-–3

т

гор – щи – ку, гор-щик по – вер – не – ця, до-щик по – ли – не – ця.



Дощику, дощику,

Зварю тобі борщику В зеленому горщику,

Горщик повернеця,

Дощик полинеця.

Записав К. Квітка від Ольги Рижкової, Сліпорідські хутори, пов. Пирятин, Полтавська губ. IIКвітка К Українські народні мелодії. Частина 1. Збірник / Упоряд. та зредаг. А. І. Іваницький. – К., 2005. – № 334(335).

13. Дощику, дощику, перестань, перестань









'T-ї

г




–4-і

S

 

н






*1-

S–










S

 

S-

\–










 0І

1

–ф

1

–*–ф


1






МЫ

-J




 ф

і 7

* Ф

ш ф

)

 


–ф




–ф

11 .

До-щи-ку, до щи-ку, пе-ре-стань, пе-ре-стань да по-ї-дем на Яр-дань

■ / \)\




S–k-
















V-J

\–

4






















t>J

-WbJ

.L_. 1. ф 1

w

 J







–Ф




–J

I

w







V”–•–m ’ я

I







Бо – гу мо-лить-ся, Хрис-ту по-кло-нить – ся. А я вбо-га си-ро-та,

13

















i–s–













, s–s–

4 k-

















■w–J







V




 J




* J

t

–Ф–1






 J

..J

од-чи-няите во-ро – та клю-чиком,за – моч ком, шов-ко-вим пла-точ-ком.

Дощику, дощику,

Перестань, перестань,

Да поїдем на Ярдань Богу помолиться,

Христу поклониться.

А я вбога сирота,

Одчиняйте ворота Ключиком, замочком,

Шовковим платочком.

258-

Записав 1925 р. М. П. Гайдай у с. Українка на Київщині від Марусі Чернишової, 39 р. 11 Дитячі пісні та речитативи / Упоряд. Г. В. Довженок, К. М. Луганська. – К., 1991. – № 47.



ЛІЧИЛКИ

14. Ені, бені, лікі, такі

Е – ні, бе – ні, лі – кі, та – кі, тун – дер, мун – дер,

J 7 * а

ба – сур – ма – кі, те – ус, те – ус, бра – ка – те – ус, кокс!

Ені, бені, лікі, такі,

Тундер, мундер, басурмакі,

Теус, теус, бракатеус,

Кокс!

Записав 6.08.1986 А. І. Іваницький у с. Волошкове Сокирянського p-ну Чернівецької обл. від Люди Чорної, 6 р.



Лічилка на “тарабарській” мові, у якій замилуються діти 5–8 років.

15. Качалося яблочко по огороду

Ка-ча-ло-ся яб-лоч-ко по о – го-ро – ду і у-па-ло пря-мо в воду – буль!

Качалося яблочко По огороду І упало

Прямо в воду – Буль!

Записав А. І. Іваницький 6.08.1986 у с. Волошкове Сокирянського p-ну Чернівецької обл. від Оксани Шурупіяк, 6 р.

–259 –

ІГРОВІ


16. їхав пан, пан, пан

J= 126


-y-^p f[Ч up р р р 14п п

І – хав пан, пан, пан на ко – ни – ках сам, сам, сам,

£Å:£=£=Å

£

£



Е

Р Р – 1 Р' р

а за ни – ми шпа – ни – ня – та, по – гу – би – ли шта – ни – ня – та.

їхав пан, пан, пан На кониках сам, сам, сам, А за паном шпанинята, Погубили штанинята.

Дитяча гра. Один лягає на спину, підгинає коліна, на які згори сідає інший, спираючись ногами на землю. Беруться за руки і той, що сидить на колінах (наче в сідлі), ритмічно, на кожну чвертку злегка підіймається і знову присідає на коліна (“гуцає”). Граються і удвох, і групою попарно. Для порівняння наведу зразок, який я чув від дорослого у П’ятихатському районі Дніпропетровської області наприкінці 1940-х років:

їхав, їхав пан, пан,

На конику сам, сам,

А за паном хлоп, хлоп На конику чоп, чоп.

Слово “шпанинята” утворене під впливом сучасного лайливого “шпана” і свідчить про нерозуміння дітьми колишньої форми:

А за ними панинята.

Цей текст відомий у побуті і як дитяча гра, і як “чукикання”, що ним бавлять малих дітей. Тоді дорослий садить дитину на коліно і ритмічно погойдує, промовляючи слова. Текст і гра повторюються багаторазово (я спостерігав до десяти повторень).

17. Цін, цін, цінторія

J = 100 Помірно

ф?=









Нн




 




S-^

-j 






S–i

 

w-

N к 







 т






я

 Ф


1-0













я її Ф–#l1




J xt ■■ 1

. v! . J_. x /

 *- 1



Цін, цін, цін-то-рі-я, роз-ви-ла-ся роз-ма-рі-я. Кіль-ко нас? Ма-лонас!

–260-


-Л–

V-f

–V-

V-




––V--NN Ь–

І

 

5




h h

Пс

Ф=


–Uй-ти

 X н

, Анн<


\ ч.

 

–X–X-

ме-жі-


V-K-

 / J–+–*=-“

*

інас! А ми те – бе лі



 J-

о – би


!

1

мс

-V-



), цу*

F^=


:-ру

j ■“ –

то – бі





 4

1 . г_

г Ф 


-X







)––












ку – пи-мо. Кіль-ко нас? Мно-го нас! І- ди, Мі-шо, гет від нас!

1. Цін, цін, цінторія,

Розвилася розмарія.

Кілько нас? Мало нас!

Пойти, Анно, межи нас!

2. А ми тебе любимо,

Цукру тобі купимо.

Кілько нас? Много нас!

Іди, Мішо, гет від нас!

Записав між 1955–65 pp. В. Л. Гошовський у с. Велика Копаня Виноградівського р-иу Закарпатської обл. від Зірки Гулинич, 8 p., освіта 2 кл. ПГошовский В.

Украинские песни Закарпатья. – М., 1968. – № 223.

ЩЕДРУВАННЯ (КОЛЯДУВАННЯ)

Дитячі щедрівки-колядки досі не дістали потрібної історико-теоретичної оцінки. Тому автор “Хрестоматії” вважає за потрібне викласти деякі, на його погляд, нові думки стосовно цієї частини дитячої творчості.

Пісеньки-щедрівки становлять найчисельніший розділ дитячого фольклору. Кілька зразків таких співів подано у розділі “Колядки та щедрівки” (серед них особливо цінні “Гейкання” та “Посівання”). їх було необхідно подати саме там, щоб утворити враження цілісності обряду святкування зимового сонцестояння.

Слід звернути увагу, що сотні дитячих новорічних пісеньок містять типову семантичну формулу “Коляд, колядниця” (або колядування згадується у подальшому тексті). Насправді ж це переважно щедрівки, а ще точніше – не так ритуальні співи, як жартівливі пісеньки-прозьбування. Більшість їх не має структурних ознак ні щедрівок, ні тим більше колядок. Наприклад, перша подана у цьому підрозділі пісенька “Коляд, коляд, колядниця, добра з медом паляниця” за ритмікою скоріше схиляється до шумки-козачка, аніж до щедрівки. Що ж до колядки, то тут немає навіть віддалених її ознак. 4-складники у текстах ні в цій, ні в інших “щедрівках” не мають нормативного значення і легко змінюються на 3-складники та інші, навіть нерегулярні ритмічні пульси. їх ритміка складається з пірихіїв Ш] або анапестів J; це ознаки танцювальних козачкових форм. Тоді як типові ритмічні моделі у справжніх щедрівках П~П J J (для 6-складників) та П J J ; J “П J (для 4-складників).

–261 –


Пояснення, чому діти вживають у своїх творах слова “коляда”, колядка”, очевидне: зимові свята розпочинають дорослі (зараз – від Різдва Христового). Вони колядують. Тому діти, черга яких попереду – від Маланки та Василя (31 грудня – 1 січня старого стилю) неусвідомлено засвоюють ту частину лексики, пов’язаної з обходом дворів, яка звучить до Нового року цілий тиждень.

Дитячі щедрівки (у переважній більшості) належать до розважальної, профанної частини обряду. Це не применшує їх значення в загальній системі новорічного пісенно-обрядового циклу. Крім того, у дитячих щедрівках (“колядках”) дуже виразно й кількісно рясно проступають інтонаційно-ладові характеристики, властиві саме дитячим пісням. Нижче подано кілька зразків, на яких показано спільність інтонаційноладового колориту дитячих пісеньок в цілому, незалажно від “жанрового” різновиду.

Отже, за формою та змістом власне дитячі, не запозичені в дорослих, зимові обрядові пісні не мають типологічних колядно-щедрівкових ознак (за деякими винятками). Разом з тим їх спрямування в русло прозьбувань очевидне. І хоч колишній магічний підтекст зараз “розчинено” у розважальності, уважний аналіз дозволяє вказати на ті заговірно-ритуальні ознаки, яке є показовими як для дитячих закличок до сонця, дощу тощо, так і щедрівок. їх “заговірна” спільність проступає як у ритуальному прозьбуванні (воно схожим чином звернене до сонця й дощу), так і у побудові ладу: в усіх випадках центральними, визначальними є оліготонно-ангемітонні ладово-звукорядні сполуки. Вони, у свою чергу, є реліктами дуже давнього, ще неолітичного музичного мислення. їх і зберігає дитячий фольклор.

18. Коляд, коляд, колядниця

Vivace recitativo

/Jti b h N

V=hz=^:.:;v. _h--Ь '

–J

V ■ J) ])

V-

V




V-N--

=tf=

Ні

 * 0 J-

Коляд,коля;

ІМ ^


” ф ф w

І, ко-ляд-ниця, доб-ра з ме

пИгГ

=*=”=ї


Ї-ДОІ

-V-




 ^ ~ 0

vi па-ля-не

Ж Ш т


–*

-ц-


X

V


а без ме ■Г~Х–X'

-ду

X


Я А

не Т( * X



–0іка,

дай-те,дядь-ку, п’я-та ка! Якнедасте п’я-та-ка, за-ру-ба-єм гу-са-ка!

Коляд, коляд, колядниця,

Добра з медом паляниця,

А без меду не така,

Дайте, дядьку, п’ятака!

Як не дасте п’ятака,

Зарубаєм гусака.

Записав 1973 р. Ю. 3. Круть від Світлани Кірик, 8р.. – С. Федорівна НовоградВолинського p-ну Житомирської обл. Транскрибувала Н. Бучель // Дитячі пісні та речитативи / Упоряд. Г. В. Довженок, К. М. Луганська. – К., 1991. – № 223.

–262-

19. Щедрий вечір, щедрівочка



J = 85

£

1 .Щед-рий ве – чір, щед-рі-воч – ка, за – лі – та



лас – ті – воч – ка,

лас – ті – воч – ка

за – лі – та – є гос-по-да – ря роз-буджа – є.

1. Щедрий вечір, щедрівочка,

Залітає ластівочка.

2. Ластівочка залітає,

Господаря розбуджає:

3. Вставай, вставай, господару,

Подивися до товару.

4. По оборі дві корови,

Вони мають по бичкові.

5. Тиї бички не хороші,

Вони варти штири гроши.

6. Тиї гроши не полова,

Но Марійця чорноброва.

Записав 1927р. М. Гайдай у с. Адамівка на Поділлі від Ганнусі Сухорибівни, 19р. НДитячі пісні та речитативи / Упоряд. Г. В. Довженок, К. М. Луганська. – К., 1991. – № 422.

20. Щедрівочка щедрувала J = 108 Не дуже швидко, просто

^ J' Jl J> j>:l ^ ^

Щед-рі-воч-кащед-ру-ва-ла, во-рі-точ-ка по-ла ма-ла.

Щедрівочка щедрувала,

Воріточка поламала.

Не лай, не лай, пан-господар,

Воріточка поставимо,

Сад-виноград посадимо.

Добрий вечір! (промовляючи)

Записав 1964р. В. В. Дубравін в Ромнах Сумської обл. від Ольги Петрівни Горунович, 77р. ППісні Сумщини. Фольклорні записи В. В. Дубравіна. – К., 1989. – С. 126.

–263 –

21. Вам на щастя, на здоров’я



Agitato

ЦЕ

Вам на щас-тя, наздо-ро-в’я ро-ди, Бо-же, жи-то і пше-ни-цю, го-рох,че-че-



ви-цю тайді-тейкопи-цю, щоб за ру-ки бра-лись та на піч дра – лись!

Вам на щастя, на здоров’я Роди, Боже, жито і пшеницю,

Горох, чечевицю Та й дітей копицю,

Щоб за руки брались Та на піч дрались!

Записала 1967p. А. І. Остащенко в с. Єлизаветовка Павловського p-ну Воронізької обл. від К. І. Волкової, 72 р. I/Дитячі пісні та речитативи / Упоряд. Г. В. Довженок, К. М. Луганська. – К., 1991. – № 469.

264-


Історичні та козацькі пісні

Відображення історії України у піснях має, порівняно з фольклором інших слов’янських народів, помітну відмінність. Козацтво з часу виникнення в XV ст. у свідомості українця було (й залишається досі) найпотужнішим пасіонарним виявом національної та релігійної свідомості у боротьбі за незалежність і державність. Через те в українському фольклорі, як ні в одного з інших слов’янських народів, історія ототожнюється у свідомості народу з козацтвом. Не випадково усна традиція та національна наука практично не розділяє ці дві тематичні гілки. Тому в українській фольклористиці до публікацій історичних пісень включають також пісні козацькі.1

Показово, що інші історичні події (поза діями козацтва) не були висвітлені у фольклорі: їх буквально одиничні винятки. Наприклад, військові операції російської армії у Північному Причорномор’ї, на Дунаї, на Кавказі, в яких брали участь колишні українські козаки, не засвідчені в українському фольклорі. Це переконливий доказ того, що російсько-імперські інтереси сприймалися українським народом в усіх його верствах як чужа політика чужої, загарбницької держави. Так само народ Західної України свідомо й чітко відмежовував себе від великодержавницьких акцій Польщі, Австрії, Угорщини, Чехії.

Отже, українські історичні пісні засвідчують єдність менталітету усіх українців попри століття штучного роз’єднання наших земель. На Західній Україні так само майже немає пісень про історичні події, пов’язані з державами та імперіями, до яких входили українські етнічні землі. Деякі публікатори до історичних відносять опришківські пісні (про Кармелюка, Довбуша, Лепія тощо), емігрантські. Вони справді є частиною історії, але то історія не етнотворча, сакральна, а побутова.

У розділі історичних пісень автор “Хрестоматії” представив ту трагедійно-героїчну частину фольклорної спадщини і колективної свідомості, де зосереджено одвічні ідеали боротьби за волю і державність та жертовність заради їх здійснення.

Під назвами пісень поставлено ремарки “козацька”, “історична”, “гайдамацька”. Але вони умовні й призначення їх обмежується вказівкою на зміст. Ремарки не мають жанрового та хронологічно-історичного призначення. Зміст пісень не є путівником у часі та подіях. Для прикладу: в популярній пісні “Ой на горі та женці жнуть” згадуються як сучасники гетьмани Петро Сагайдачний і Петро Дорошенко. Проте Дорошенко народився через 6 років після смерті Сагайдачного. Історизм фольклорних творів полягає не в буквальному дотриманні фактів, а у ствердженні національнопатріотичних цінностей.



1 Антонович В„ Драгоманов М. Исторические песни малорусского народа. – К., 1875; Ревуцький Д. М. Золоті ключі.-К., 1926, 1929, та ін.

–265 –


Нагадаємо, що з цього приводу писав Микола Гоголь. Він підкреслював перевагу у фольклорі художніх явищ над документально-історичними і наголошував: історик не повинен шукати у піснях вказівок “дня і числа битви або точного пояснення місця, вірної реляції; в цьому відношенні небагато пісень допоможуть йому. Але коли він захоче пізнати справжній побут, стихії характеру, всі найтонші відтінки почуттів, хвилювань, страждань, радощів описуваного народу, коли захоче випитати дух минулих віків, загальний характер всього цілого і окремо кожного часткового, тоді він буде задоволений цілком: історія народу розкривається перед ним в ясній величі”.2

Сказаним вище пояснюється, чому пісні не згруповано у змістові рубрики, хоча й подано їх у послідовності: історичні, козацькі, гайдамацькі. Пісні не зведено в тематичні блоки ще й тому, що в ритмомелодиці й музичній формі не прост ел сую т ь ся особливості “історичної”, “козацької” чи “гайдамацької” ліро-епіки.

В історичних та козацьких піснях узагальнено відгомони сакрального світогляду. Мелодекламація, вільна структура вірша, оповідальність у змісті, героїзація або міфологізація осіб та подій, – усе це структурні й духовні ознаки усвідомлення духовної належності людини до власного етносу Боротьба народу за власне ствердження протягом століть потребувала жертовності й самовідданості. Тому у піснях так багато уваги приділено трагічним і сумним подіям історії України та козацтва.

Але не слід сприймати цю драматично-емоційну домінанту пісенної скорботи за доконечну істину. Жертовність українських козаків у боротьбі з турками, татарами, поляками; гайдамаччина як відчайдушна спроба повернути козацьку волю, XX століття з боротьбою за незалежність і державність; сучасна перенапруга правди і зла, – усе сходинки тяжкого, але праведного шляху до особистісної і національної гідності. “Адже у свідомості кожного з нас постає не тільки сьогодення, у кризовому, хворобливому стані, а й божественно чиста, велична, благородна, незрівнянна Україна – колиска християнської цивілізації”.3

Одна з прикмет історичних і деяких козацьких пісень – розширені (ампліфіковані) віршові розміри. Наприклад, у пісні “Ой славний город та Видмедівка” вірш має структуру (5+5+7) – 17-складовий; “Ой понад річкою, понад Синюхою” – 19-складник (6+6+7). Це загальна ознака епічності і кобзарського стилю (значна частина історичних і козацьких пісень зберігалася саме в кобзарсько-лірницькому середовищі). Про події минулого розповідається неспішно, докладно. Одночасно ці ж ознаки (неквапності, задумливості) поширюються й на складочислення та ритмомелодику, на музичні темпи.

Зрозуміло, вказані риси не можна вважати притаманними лише історичним та козацьким пісням: вони властиві й чумацьким, серед яких також є виразний шар епічної стилістики. І хоч вказані тенденції співу та побудови строфіки не є винятковими прикметами історично-козацьких та чумацьких пісень, саме у цих жанрово-тематичних групах ознаки пісенно-епічного стилю увиразнюються до езотеричного рівня.

Ще однією з прикмет епічності можна вважати конкатенацію – повторення на початку наступного рядка або строфи останнього сегменту попереднього рядка.

2 Гоголь М. В. Твори. У 3-х т. – К., 1952. Т. III. – С. 394.

3 Канигін Ю. Віхи священної історії. – К., 2006. – С. 410.

–266-


Див. пісню “Ой славний город та Видмедівка”. Ясно, конкатенація вживається і в обрядових піснях, і особливо в побутовій ліриці. Але епічного звучання вона набуває саме в ліро-епіці.

1. Що за голос у долині

(історична)

В

Що за го-лос у до-ли – ні? Що за го-лос у до-ли-ні? То та-та-






 

К–

v-

в

–N



















 

V-

F=M

ч–







r.

\




 0

і




4-J




У







4–

V-

#


\t=J










P-J







Су




Каталог: Umf www -> books -> hresto


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   47


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка