Навчальний посібник для вищих навчальних закладів культури І мистецтв I-IV рівнів акредитації Київ 2008 (477)(075. 8)



Сторінка20/47
Дата конвертації05.05.2016
Розмір3.9 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   47

~9 9 W


са – ма доб-рінька!

Ох!


Не-хай бі бать – ко здох,

вн

ш



gEEgEE*==$==:^=$=$

~9 9 9 9 9 77

а ко – ров – ка од – на!

бо бать – ков ба – га – то,

Ох!

Коровка моя,



Яка ж ти була, – Ні стара, ні молода, Сама добрінька!

Ох!


Нехай бі батько здох, Бо батьков багато,

А коровка одна!



1 Див., наприклад: рекрутська “Чи є кому таке лихо” (“Рекрутські та солдатські пісні”. – К. 1974. – С. 328), наймитська “Багацький син по обіді йде до корчми пити” (“Наймитські та заробітчанські пісні”. – К., 1975. – С. 141). Це не голосіння, а строфічні пісні. Однак їх наспіви основані на явно голосільних інтонаціях.

–242-


Зап. А. І. Іваницький 3.07.1983 р. у с. Товстий Ліс, Чорнобильського p-ну, Київської обл. від Агафії Федорівни Чередніченко, 62 р.

А. Чередніченко розповіла, що так у 1947 p., голодному, повоєнному, голосила її сусідка, у якої здохла корова. Вона від горя не тямила, що казала, але люди чули і з того часу це голосіння пішло по селу, як гумор. Гумористичним є, власне, текст, мелодія нічим не відрізняється від наспівів поховальних голосінь. Цей зразок ілюструє, як з випадковості народжується у фольклорному побуті жанровий різновид.

Ноти, відзначені діакритичними “хвильками”, виконувалися з коливанням у момент атаки звука. Це коливання триває мить, і відразу ж звуком точно фіксується висота. У 8 такті момент атаки захоплює соль-дієз (форшлаги).

ПОХОВАЛЬНІ ПІСНІ

Поховальні пісні – рідкісний жанр фольклору. Досі такі пісні зараховували або до пісенної лірики, або до різновиду голосінь. Уперше їх виділив як функційно-жанровий різновид і дослідив проф. Ярослав Мироненко (Мироненко Я. П. Молдавскоукраинские связи в музыкальном фольклоре: история и современность. – Кишинев, 1988. – С. 32–34, 91–93). їх складено структурно упорядкованими пісенними строфами, чим вони відрізняються від вільної форми голосінь. Варіанти поховальних пісень побутують у селах Вижницького p-ну на західній околиці Буковини. Частіше їх співають на похованні неодруженого парубка або дівчини.

Значно більше відомі поховальні аматорські новотвори (переважно анонімні), що виконуються під наспіви романсового складу №№ 9–10). Цей звичай особливо поширився в останні десятиліття, коли перестали читати Псалтир.

7. Ой там камінь півбіленькій

J = 68


Ір p J> =^^1

Ойтам ка-міньпів-бі – лень-кій, ле-житхло-пецьмо-ло день-кій.

1. Ой там камінь півбіленькій,

Лежит хлопець молоденькій.

2. Лежит, лежит, тяжко дише,

Розлучений листок пише:

3. Ой ви, тато, не торбуйте,

Мені коні не паруйте,2

4. Бо мені їх не впрігати Та від дому від’їхати.

2 Коні не паруйте – не готуйте весільний поїзд (запрягався обов’язково парою коней). – Приміт. записувача.

–243-


5. Та будуйте хату мені

Без віконцев та й без дверей.

6. Щоби дощик не закапав,

Білі шати не заляпав,

7. Щоби сонце не загріло,

Біле тіло не згоріло.

При похованні дівчини на ту ж мелодію співають:

Ой там камінь півбіленькій,

Лежит дівче молоденьке...

- Ой ви, мати, не торбуйте,

Мени посаг не ріхтуйте.

Записав у 1977р. Я. П. Миронеико в с. Багна Вижницького p-ну Чернівецької обл. від Варвари Товстецької НМироненко Я. П. Молдавско-украинские связи в музыкальном фольклоре: история и современность. – Кишинев, 1988. – С. 32–33.

Віршова структура (4+4) виразно відділяє ці пісні від коломийкового стилю, який панує на Гуцульщині. Ритмічна форма ГГП у другому сегменті тяжіє до моделі подвійного розширення J J J J, перерозподіл ритмічного часу відбувається через удовження парних складонот (2 та 4-ї) з заповненням метричного часу паузами. На зразок: J* JJJ або “П і* J(як у наступній пісні). Поховальні пісні виконуються наспівно, але з домінуванням мовних та голосільних інтонацій.

8. Встаньте, мамко, подивітси

Lento

г г г- –



1 .Встань – те, мам – ко, по - ди – віт – си,

бо пі-дете со – бі від-си! Ві-діт, ві-діт на дво-ро-чок,

I rtf S/irjJ – irf^HahrJ J

та зро-бітнам хоть елі-до-чок! Ві-діт, ві – діт на дво-ро-чок,

4г їц-tCZj іг 1-J – –

та зро – біт нам хоть елі – до – чок!

1. Встаньте, мамко, подивітси,

Бо підете собі відси!

244-

Відіт, відіт на дворочок,



Та зробіт нам хоть слідочок!

2. Аби-м усі памнятали,

Що ми мамку добру мали.

Ах, скажіт лиш, наша мати,

Відки нам вас візирати?

3. Чи з-за гори високої,

Чи з-за води глибокої,

Чи в садочку на листочку,

Чи в городі на зільочку?

4. Чого ви си сфудулили,

Три дні вже не говорили?

Ой промовте хоть словечко,

Розвеселіть нам сердечко.

Записано в с. Молодієве [Молодія] Чернівецького повіту ІІСвєнціцький І. Похоронні голосіння / Етнографічний збірник НТШ. – Л., 1912, т. ХХХІ-ХХХІІ. – С. 361. Передрук: Колесса Ф. М. Музикознавчі праці. – К., 1970. – С. 302.

9. Ой Боже ж мій, Боже з високого неба J = 72 Повільно

А Іі 0ДШ

} 'Гу–^



ВІ)

5=





Дві

-У- -_h -J N -J .т-






(Ф * \ 7 •–<

І.Ой Е


Ph и і

J–J-.–^

)0 – же ж м

– s–


 і

ій,Е


Уф

оже


-Д N *–J ^ J–J–J– L–

 " зви-со – ко – го не – ба,

–"Ні? ї–-J7–J–


f

щ–‘ *1?іи

чи чу


*' •

ЄШ МО-ЛІ


-J–V

w–

IX-


ёв

ву МОк


-А–

■ 1 4 Ш р Р Ш Р , *

)? При-йми ж мо – ю греш – ну –

–■–і–і–y4–d–-Ь 





7 ё “

ш. –

0 и


Ч

-0-

–J–t

t * JftJ–Ф–J–”––+–J 




юду-шу до Се – бе, а ті - ло вси-ру-ю зем-лю.

1. Ой Боже ж мій, Боже з високого неба, Чи чуєш молитву мою?

Прийми ж мою грешную душу до Себе, А тіло в сирую землю.3

2. Насиплять на мене високу й могилу, Травою вона заросте;



3 3–4-й рядки співаються двічі.

–245-


Посадять над нею червону калину,

Весною вона зацвіте.

3. Та й будуть до неї пташки прилітати,

Та й будуть співати пісні,

А я ж не почую, я буду лежати В сирій і холодній землі.

4. Хатинка маленька та й та так глибока,

Віконця у неї нема.

А я, одинокий, як в полі билина,

Лежу в тій хатинці я сам.

5. Колись мої ноги по світу ходили,

Який це був радісний час;

Колись мої руки так тяжко робили,

Тепер лежете на грудях.

6. Прощайте, родниє, друзья дорогіє,

Но я вже відходжу від вас,

Мене провожають до вічного дому,

Де буду спокійно лежать.

Записала 2.07.2003р. Л. О. Єфремова у с. Студенок Ізюмського p-ну Харківської обл. від сестер Раїси Родіонівпи Морковіної, 74р, та Віри Родіонівпи Лобко, 77p. IIНародні пісні. Записи Людмили Єфремової. – К., 2006. – № 564.

За поясненнями записувачки, сестер запрошували у домівку і вони співали над покійником.

Текст силабо-тонічного складу (амфібрахій), мелодія романсова, в її основі – вальсовий ритм (подаємо модель):

9-а.

Ой Но-же ж мій, Боже з ви – со – ко – го не – ба, чи чу-г.іп мо-лит-ву мо – ю? [тоіцо\



Подаємо пісню як приклад новітньої творчості.

Поховальні пісні – ще один доказ того, що фольклорна традиція таїть у собі і досі невідкриті види і жанри (наприклад, ще у другій пол. XX ст. побутувала думка про відсутність в Україні масляних пісень; твердилося про обмаль хрестинних, косовицьких, полільницьких тощо; див. також уперше засвідчений унікальний звичай “петрування” та іменин – розділ “Хрестини. Іменини”).

Пісня “Ой Боже ж мій, Боже” займає у поховальному обряді те місце “на стику” традиційної та церковно-євангельської тематики, яке серед зимових пісень обіймають пісні на Йордань та церковні коляди.

–246-


10. В родину нашу, у нашу хату

Сумно


_fі j J11 j j. ji j'-A n j, j' j у і j” j j' j'

l.Bpo-ди-ну на- шу, у на-шу ха – ту при-йшлаго –ди – натяж-кай сум-

41,7 Wl ^ J= І'І'Ї\ {JJ: jrA-J4J М

на. Нас по-ки – да – є на-ві-ки ма – ти, щовці-лім сві-ті од-нимод-на.

1. В родину нашу, у нашу хату Прийшла година тяжка й сумна.

Нас покидає навіки мати,

Що в цілім світі одним одна.

2. Без неї стіни – камінні мури,

Без неї – холод, без неї тьма.

А ясне сонце – і те в зажурі,

Без мами – долі й життя нема.

3. Ридають гірко маленькі діти,

У горі-тузі уся рідня.

Мов сльози, ронять пелюстки квіти,

Які садила колись вона.

4. О мамо рідні! Чому так сталось?

Ми так любили, матусю, вас!

Як нам щасливо колядувалось,

Великдень з вами – був рай для нас.

5. Тепер навіки ми одинокі,

Назад немає вже вороття.

Ви коло Бога, ви там – високо,

А нам сирітським іти життям.

6. В молитвах будем Бога просити,

Щоб милосердним він був до нас.

Молитва дасть нам наснаги жити,

Єднати буде пам’ять про вас.

Записано 14.10.2004р. в с. Завидово Мукачівського p-ну Закарпатської обл. від гурту жінок IIПокаянні та похоронні пісні / Запис текстів і мел. упорядкування, підгот. текстів, вступна стаття, примітки І. В. Хланти. Розшифрування мелодій Ф. І. Копинця, доктора мистецтвознавства. – Ужгород, 2007. – Є. 147–148.

Див. близький варіант романсової мелодії у розділі “Народні пісні-романси та пісні літературного походження”. – № 16 “Коли б той вечір, коли б він скорши” з Коломийського p-ну Івано-Франківської обл. Вірогідно, поховальні пісні з силабо-тонічним віршем та гомофонно-гармонічним музичним складом (див. збірку “Покаянні та похоронні пісні”, їх там близько 60-ти) з’явилися в українському побуті не без впливу баптистських співів.

–247-


Дитячий фольклор

Дитячий фольклор – багатожанрова система, що складається з прозових, речитативних, пісенних, обрядово-календарних та ігрових творів. До дитячого фольклору належить як творчість самих дітей, так і твори, що виконуються для дітей раннього віку дорослими (колискові, утішки, забавлянки). Свого часу (насамперед після згасання язичницької ритуалістики) частина колишніх сакрально-магічних відправ (заговори-заклички до сонця, дощу, магічна імітація голосів тварин, природних явищ) перейшла у вигляді ігор до дітей.

Цей процес був природним, бо, як відомо, діти схильні до наслідування дій дорослих та явищ природи. Тому ще за часів магічних ритуалів діти, безперечно, переймали священні дії, співи і відтворювали їх в ігрових формах. Деякі колишні сакральні відправи (наприклад, імітація голосів звірів, птахів, заговори-заклички до сонця, дощу) виявилися в такій гармонії з дитячою психологією, що почали постійно перехоплюватися молодшими від старших. Завдяки цьому наука має достатнє уявлення про зразки язичницьких сакральних відправ, скерованих на спілкування людини з природою.

У дитячому фольклорі взагалі містяться численні залишки дохристиянських вірувань, обрядовості, які особливо цінні через можливості дослідження філогенезу (історичного розвитку людської психіки) за слідами у первісних пісенних формах, архаїчних ладових системах (дитоніка, тритоніка) та способах голосового й ігрового виконання. К. Квітка писав: “Такі інвокації, широко розпросторені у європейських народів, здебільшого опустилися до рівня дитячих забав, але давніше були всенародньою культовою одправою, що мала серйозне магичне значіння. Більшість примітивних співів нинішніх “натуральних” народів служать магичними засобами, щоб накликати щастя на ловах і в війні, дощ, урожай і т. п.” 1

Зразки дитячого фольклору нижче розташовані за принципом онтогенезу – сходинок розвитку індивідууму за поступовістю формування психіки дитини та пізнання нею оточуючого світу в ігрових формах.

КОЛИСКОВІ ПІСНІ

Колискові пісні належать до найдавніших оберегів. Спів “при колисці” з часу його виникнення мав два значення. Зовнішнє – заспокоєння, відчуття дитиною материнського тепла й любові. Невеликий діапазон наспівів, лагідне наспівування, численні

1 Квітка К. Українські народні мелодії. Частина 1. Збірник / Упоряд. та зредагував А. І. Іваницький. – К., 2005. –С. 21.

повтори звуків, поспівок мали й мають і зараз психо-фізіологічну спрямованість на заспокоювання і певний “гіпнотичний” вплив, що сприяє релаксації.

Але це те, що сприймається в “цивілізованому” вжитку як єдиний смисл співу дитині. Насправді першопричиною співу при колисці було звертання до богів і духів – молитва оберегти немовля від хвороб, захистити від кривди. Це все здебільшого неусвідомлено (але не менш від того дієво) захищає дитину і при співі сучасних матерів.

Катастрофічний стан здоров’я сучасних дітей (і це не порожні слова) значною мірою є наслідком “передоручення” материнських почуттів і духовної сили материнської любові телевізору, дитсадкам, найманим нянькам у багатих сім’ях. Дитина хворіє від нестачі уваги й любові: адже її інстинкт у перші роки життя природно зорієнтований на матір.

У знаменитому романі Михайла Булгакова “Майстер і Маргарита” є симптоматичний епізод, який можна вважати коментарем до щойно сказаного. На балу у сатани Маргарита як хазяйка отримує настанову (цитую російською мовою, за оригіналом): “Разрешите, королева, дать вам последний совет. Среди гостей будут различные, ох, очень различные, но никому, королева Марго, никакого преимущества! Если кто-нибудь и не понравится... я понимаю, что вы, конечно, не выразите этого на своем лице... Нет, нет, нельзя и подумать об этом! Заметит, заметит в то же мгновение. Нужно полюбить его, полюбить, королева. Сторицей будет вознаграждена за это хозяйка бала! И еще: не пропустить никого. Хоть улыбочку, если не будет времени бросить слово, хоть малюсенький поворот головы. Все, что угодно, но только не невнимание. От этого они захиреют.. ,”2 “Они” – це “тысячи висельников и убийц”.

Якщо увага й любов такі важливі у тому світі, то зрозуміло, чому сучасні діти хворіють: через відсутність або недостатність спілкування з матерями.

1. Ой стоїт сон коло вікон

Adagio


Р g-:P ІҐ~ CLC>I^ ІЖ Р Ш

І

2.Пи-та-є – ться



сондрі – мо-ти: “Де ти бу-деш

16

но – чу-



–4–

v–

•–•-




Ф 















я •–

2) _ м m *







-V 







-V













вати?” 3.-“Там, де хат-ка ма-ле – сень-ка, там ди – тин-ка ми-ле-

2 Булгаков М. Мастер и Маргарита. – М., 1988. – С. 254.

–249 –


1. Ой стоїт сон коло вікон,

А дрімота коло плота.

2. Питається сон дрімоти:

- Де ти будеш ночувати?

3. Там, де хатка малесенька,

Там дитинка милесенька.

4. Там я буду нічку спати,

Там я буду ночувати.

Записав 1918 p. К. Квітка у Києві в притулку для біженців від Клеоники Ордза, сільської учительки з Буковини. – С. Бергомет (Берегомет) над Прутом, повіт Кіцмань 11 Квітка К. Українські народні мелодії. Частина 1. Збірник / Упоряд. та зред. А. І. Іваницький. – К., 2005. – № 315(542).

2. Гой та люлю, дитиночко, я тибе колишу

J = 96 Parlando

--Ш-.–

Рг–

І :: :zK=h=










\ –zf1 .Гой та лю-

г~ ї по,

п–


Ф т

ДИ – ТИ – ноч – ко,






я ти – бе ко – ^ V-

V * .:у

ли – шу,


-^SF=F=







&=&==*=+=



^ J 0 J 

–Ф Ф- Ф 

а єк при – йде тем на – ніч – ка, ко – ли – са – ти ли – шу.

1. Гой та люлю, дитиночко, я тибе колишу,

А єк прийде темна нічка, колисати лисшу.

2. А єк прийде темна нічка, темна, невидная,

Єк ми будем ночувати, головко бідная?

Записала 3.02.1995 р. О. В. Богданова в с. Верховина Івано-Франківської обл. від Параски Юріївни Хлібупової, 65р. Транскрибував А. І. Іваницький.

250-

3. Ай да л юлю, л юлю



к\> аіз –

m Л * ) 1 я f • ,

V

2+2


Ай да люлю, лю – лю,

^f k-a+2 _ r I “И 21 it N–



p P V * ir[_UT

ма-лень-ки ди – тят – ко,

1) Вар. 1),

V10 *, і ” I –0 ■ і 1 J J



–4-

-ffjr 4 ft ft f v f 4 –jі

■ 11 ft; J J ±




Каталог: Umf www -> books -> hresto


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   47


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка