Навчальний посібник для вищих навчальних закладів культури І мистецтв I-IV рівнів акредитації Київ 2008 (477)(075. 8)



Сторінка2/47
Дата конвертації05.05.2016
Розмір3.9 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   47

Цей же тип наспіву використовується на Купайла:43

Сказане трохи вище про сакральний місток між двома сонцестояннями (стосовно Різдва і жнив) достоту простежується через символізм щойно наведеного маланково-купальського типу наспіву. Це винятково сакралізована в її езотеричній чистоті центральна вісь традиції. Вона поєднує висхідний (зимове сонцестояння) та низхідний (літнє) рівні ініціації в циклічній будові традиційного світогляду. І в дохристиянські часи досконало відповідала астрономічним прив’язкам сонцестоянь, які волхви не просто вміли вираховувати, але й користувалися цією віссю для виходу у надкосмічне буття.



42 Записав А. І. Іваницький у липні 1973 р. в с. Літків Бережанського p-ну Хмельницької обл. від Євгенії Антонівни Малинової, 60 р. З архіву записувача.

43 Записав А. І. Іваницький у липні 1973 р. в с. Меджибіж Летичівського p-ну Хмельницької обл. від Параски Йосипівни Калакай, 70 р. 3 архіву записувача.

–23-


Залишається підсумувати.

1. Наспіви обрядового фольклору є сакральними (пам’ять від мезоліту, а щодо логічних фігур мислення – до мільйона років, від раннього палеоліту). Ще раз процитую Рене Генона: “Ми часто говорили і не перестаємо повторювати: усякий справжній смисл несе свої багаточисленні смисли в самому собі, оскільки він не є людським витвором, але склався за законом відповідності, який пов’язує усі світи поміж собою” (с. 57).

2. Тексти обрядового фольклору є профанними (езотеричний сакральний зміст у середньовіччі було заміщено побутово-гумористичною тематикою). Тому можливість використання фольклорно-обрядових текстів обмежена педагогічною та науково-популярною сферами. Тексти – предмет літературознавства. Лише в одиничних винятках у текстах трапляються дивом збережені сакральні символи.44

3. Колективна пам’ять фольклору – лише механізм передачі й збереження у часі сакральної традиції. Провідне значення належить наспівам, які є центрами зосередження езотеричних знань та ініціальної символіки.

4. Очевидно, сакральна символіка фольклору потребує нової методології дослідження.

44 Див.: Іваницький А. Основи логіки музичної форми. – С. 72–75.

–24-


Зимове сонцестояння та зимова обрядовість

У неоліті, від початків землеробства (VI-V тис. до н. е.), складається календарна обрядовість, що мала магічно-сакральне призначення – звертання до космічних сил, від прихильності яких залежав добробут людей. Зимове сонцестояння сприймалося як ініціальна (початкова) точка майбутнього річного циклу. Пісні та обряди скеровувалися на забезпечення родючості у скотарстві та землеробстві. Зимове сонцестояння було магічним “пусковим механізмом” господарського року.

Виняткову духовно-історичну цінність фольклорної культури українців становить звичай колядування. Його засвідчено майже у всіх індоєвропейських народів – від французів, англосаксів до абхазів та вірмен. Це вказує на існування й поширення сакрального колядного обряду, як мінімум, у середньому неоліті, ще в предків індоєвропейців. Але в жодного народу обрядовість зимового сонцестояння не дістала такого кількісного й розкішного розвитку, як у нас. Зимове сонцестояння в езотериці є центральним пунктом сакральної космогонії: з нього розпочинається річний цикл. Тут зосереджені магічні формули дальньої дії. Побажання добробуту, щоб “овечки покотилися”, або успіху землеробства “В полі, полі плужок оре” – не щось інше, як заговір, “наврочення” на добро. Зимове сонцестояння – центральна координата філософії, езотерики та господарської діяльності неолітичного населення українських земель, на яких виникла перша цивілізація Європи, що дістала назву Аратти. Стан сучасної зимової обрядовості свідчить про існування сакральної традиції зимового сонцевороту (колядки із звертаннями до Даждьбога) та, вочевидь, карнавально-профанноїте, що маємо зараз у вигляді щедрівок. В язичництві діалектично (зовні суперечливо, але відповідно до пізнання світу й місця людини в ньому) поєднувалися ці дві сторони ставлення до космосу. Дивовижним є, що й досі дві іпостасі – священне (колядки) та профанне (щедрівки) збережені у чистоті їх “язичницького” протиставлення і єднання. Закладене в неоліті сприйняття світу дійшло до нас у вигляді структурно-типологічних моделей. Спроби дослідників пояснити існування щедрівок як просто “типологічного ” різновиду пісень зимового сонцестояння, слід відкинути.

Віршова структура колядок має складочислову формулу (5+5) з приспівами різної будови. Зараз виконуються молоддю, а також гуртами старших (одружених) селян. Щедрівки мають структуру переважно (4+4) з приспівами або без них, співаються 31 грудня – 1 січня за старим стилем, а також на Йордань (Водохреща). Як профанний (гумористично-розважальний) спадок, виконуються дітьми, дівчатами, хлопцями.

Стабільна структура складочислення й ритміки колядок і щедрівок свідчить про їх давні сакральні джерела. Але тексти колядок і щедрівок, як це з погляду читача

–25-


не дивно (співаються ж взимку!), мають виключно весняно-землеробський зміст. В науковій літературі від XIX ст. стверджувалася філологами-фольклористами думка, що сільськогосподарські мотиви були перенесені у зимову обрядовість з колишнього нового року, який розпочинався весною. Це наслідок некритичного ставлення “академічно” мислячих дослідників до свідчень, що містяться у текстах. Власне, це типова помилка дослідників-літературознавців.

Насамперед, у весняних наспівах немає структурних аналогів зимової обрядовості. Виникає питання: чому на зимове сонцестояння було пересунуто структури (5+5), (4+4), а інші (нинішні веснянкові) залишилися на “старому місці” (на весняному рівноденні чи близько до нього)? Відповідь однозначна: колядки (частково й щедрівки) є символами ініціальної магії, тобто, заговорами й чаклуванням “на новий врожай”. Ініціація пов’язувалася з початком річного сонячного циклу.1

До зимового сонцестояння та новорічних свят приурочені також театралізовані вистави, коли водять “Козу”, ходять з “Маланкою” (особливо у Подністров’ї та Молдові), виставляють “Вертеп”. Вони так само спираються на оперативну магію та скеровані на відтворення – збіжжя, скотарства, роду.

ТРАДИЦІЙНІ НАРОДНІ КОЛЯДКИ

1. Прала Гальочка чотири хустки

= 198 Одна

Усі

" J і і I Ji .1” .1 і і щц



І.Пра-ла Га – льоч – ка чо-ти-ри хуст – ки нальо-ду, на льоду,

ш


А Одна

1) г




4 1

 Р-г


-їН










П–К"




^сі

V – Г 1



§” ■ і ■■ –-Р



















9




4

Ы=фк

2.4.6.8.10.12.Ой во-на пра – ла, пуд льодпу- ска - ла. Нальо-ду,

-і–


на льо – ду, льо-ду, на льо-дов – ні-ци,в кри-ні

ци.


1 Докладніше див. про цс у статті автора “Езотсризм обрядових наспівів”, вмішеній наприкінці “Передмови'’ до “Хрестоматії”.

–26-


Одна

Усі


3.5.7.9.11.Ви – пра-ви-латат-ка

хус-ток шу – ка – ти. На льо – ду,

на льо-ду. Вар. 1)

riW'tN


Г

льо-ду, на льодов – ні-ци.вкри-ні

ци.

1. Прала Гальочка чотири хустки



Приспів: На льоду,

На льоду, льоду, на льодовніци,

В криніци.2

2. Ой вона прала, пуд льод пускала.

3. Виправила татка хусток шукати.

4. А татко пошов, хусток не найшов.

5. Виправила мамку хусток шукати.

6. А мамка пошла, хусток не найшла.

7. Виправила братіка хусток шукати.

8. Братічок пошов, усток не найшов.

9. Виправила сестричку хусток шукати.

10. Сестричка пошла, хусток не найшла.

11. Виправила хлопчика хусток шукати.

12. Хлопчичок пошов, хусточки знайшов.

Записав А. І. Іваницький 1.07.1981 р. в с. Луб’янка Поліського p-ну Київської обл. від Ольги Макарівни Степапчук, 67 p., та Ольги Ігнатівпи Ющенко, 67 р. Співачки уточнили: “Співають протів Нового року”.

Багатоголосся – типова для Полісся гетерофонно-бурдонна фактура. Колядка з так званим “несправжнім приспівом” структури (5+5)+(3+5+ +5+3). Його особливість та, що за смислом приспів поєднується, як правило, тільки з 1-ю строфою, а далі перетворюється на тематично відособлений рефрен.

2. В нашой Марисі трої молодці (дівчині)

Помірно


£

1.В на – шойМа ри-сі тро-ї мо-лод-ці.

Я в не – ї,

гей, я в не-І,

V V

я, мо – ло-день – кий, стра-тив лі – той – ка для не – ї.



Приспів після кожного рядка.

–27-


1. В нашой Марисі троє молодці.

Приспів: Я в неї, гей, я в неї,

Я, молоденький, стратив літойка Для неї.3

2. Єдни мі сіли в новиї сіни,

3. Други мі сіли до комнатойки,

4. Треті мі сіли до іздебойки.

5. Єдни мі пили та горівойку,

6. Други мі пили солодец медец.

7. Єден дарував єдвабну хустку,

8. Другий дарував злотий перстінок,

9. Третій дарував трепіток вінок.

10. Трепіток вінок най ся тріпоче,

11. Най ся тріпоче, за кого хоче.

Записав О. Гижа 1963 р. від Івана Красовського, 41 p., з с. Доишо, повіт Сянік

//Українські народні пісні з Лемківщини. Зібрав Орест Гижа/Заг. ред. С. Грици. – К., 1972.-С. 31–32.

Форма з несправжнім приспівом, як у попередній пісні “Прала Гальочка чотири хустки”, але з дещо відмінною будовою приспіву: (5+5)+(3+4+5+5+3).

3. Поконець моста калиновая (дівчині)

J = 54 *


,Г-Г-

т

і)



ЩЕ

3+3


І.По – ко-

нець


мос – та

Л £Г


ка – ли \Fine

но – ва – я. 1 Bag. 1)

т

ц:

&



Гой

дай,


Бо – (ї) – же!

Доб-рий-вечір!!

1. Поконець моста калиновая.

Приспів: Гой дай, Бо(ї)же!4

2. Стоїть коршмонька горіховая,

3. А в тій коршмоньці дівча-шинкарча,

4. Дівча-шинкарча, грешная* панна,

5. Грешная панна на йм’я Марія.

6. Шинкує вона медом ще й вином,

3 Приспів після кожного рядка.

4 Приспів після кожного рядка.

* Грешная – гречна (чемна, ввічлива)

–28-

7. Медом ще й вином, всіляким пивом.



8. Прийшли до неї три товариші,

9. Три товариші, всі три хороші.

10. Перший товариш, чим ся похвались?

11. -Хвалюся, брате, сто злотих дати.

12. Другий товариш, чим ся похвались?

13. Хвалюся, брате, коника дати.

14. Третій товариш, чим ся похвались?

15. Хвалюся, брате, сукенку дати.

16. Сто злотих взяла, батьку віддала,

17. Коника взяла, брату віддала,

18. Сукенку взяла, сама вбралася.

19. Як зоря зійшла, – до церкви пішла.

20. Церква сіяє, люди зглядають,

21. Пани зглядають, її питають:

22. Чи ти попівка, чи королівна?

23. Я не попівна й не королівна,-

24. Отцова дочка от я панночка.

25. Від цього слова бувай здорова

26. З усіма нами, з колядниками.

Приспів: Гой дай, Бо(ї)же!

Далі гукають разом: Добрий вечір!!

Записав М. Л. Калетпик 7. 05. 1979 р. в с. Клембівка Ямпільського p-ну Вінницької о бл. від Леонтія Миколайовича Калетника, 50р. Співають у хаті. Структура (5+5)+4.

4. Йі гой дай, Боже (дівчині)

J=72 J? В”

г~3–і рза

Г-ч?) Г ЛО



з-







f і т ді'Ті–

^ – ^ >

1* т F ^


І.Йі

гой дай,

"і 3 – &


– 

Бо... –==* гЗп

-* J

(Йі) – *


Г \Ш±

жи!


1–3

В ниді-лю

і і і 1 о



О

ра – но –(о)

* Ґ Р 0 Р


■ff у

ДЗВО-НИ ДЗВО – 1



JjJJ.i_.J_

ш – ли. 2.1 b т



г

-f ■■


 ^

эй дай, г-А"1 г



х4\ф*7* 4 / у

Бо... (йі;

тз-^гіі f=


Jr ГГГР

жи!


Кінець ^ ^ ” > ^







ісг г 







Ks' * 0 • 0 f *

Дзво – ни дзво – ни – ли йа всіх два - над- ці[ть]. 3.1

–29-


Заспів: Йі гой дай, Бо... (йі)-жис!5

1. В ниділю рано дзвони дзвонили.

2. Дзвони дзвонили йа всіх дванадцять].

3. Ніхто їх не вчув – вчула панна ґреш[на].

4. Як вона вчула, зара’ йа встала.

5. Як вона встала, три свічі всука[ла].

6. При першій свічі личко вмивала,

7. При другій свічі сукна вбирала,

8. При третій свічі до церкви ввійшла,

9. Як вона ввійшла – як ясна зоря.

10. Як її вчули, аж ся зумліли,

11. Стали читати, її питати:

12. Чи ти королівна, чи ти царівна?

13. Я ни царівна, ни королівна,

14. Я отцова дочка, панна грешная!

Записав 6.07.1984p. А. І. Іваницький у с. Василівка (Василівці за місцевою вимовою) Сокирянського p-ну Чернівецької обл. від Олени Умапець, 74 р.

Зі слів співачки, у перший день Різдва починали ходити діти, збираючись по 5–6. А вже ввечері ходили дорослі, колядували частіше під хатою. Потім їх запрошували до господи і частували. В інші дні Різдва також можна було співати, як хто хоче, але найбільше колядували у перший день.

Структура 4+(5+5). Рідкісна форма колядки із початковим заспівом. Небезпідставною буде думка, що заспів утворився через перенесення його у вигляді приспіву на початок пісні. Порівн. попередню пісню “Поконець моста калиновая” структури (5+5)+4.

5. Зажурилися й гори й долини (дівчині)

5 Заспів виконується перед кожним наступним рядком колядки. Перше слово вимовляється або як “Йі” або “І”.

-зо-


1. Зажурилися й гори й долини.

Приспів: Во(й), коляда!

Гори й долини6.

2. Шо не зродило жито й пшеница,

3. Але зродило зелене вино,

4. Зелене вино красно й зацвило,

5. Красно зацвило, рясно вродило.

6. Хто й’го стириже? – Паняя грешна.

7. Паняя грешна вино й стиригла,

8. Вино стиригла, шитячко шила,

9. Шитячко шила й стверда й заснула,

10. Стверда заснула, нічо’й не чула.

11. Як надлетіли всі райські пташки:

12. Ой гила, гила! Не їжте вина!

13. Бо мене вина того тож треба.

14. Бо маю сестру на виданнячку.

15. А маю брата на вороженячку7,

16. Ой сама же я зарученая,

17. Зарученая за поповича,

18. За поповича аж до Галича.

19. За дві-три слові будьте здорові,

20. Будьте здорові з Святим Рождіством,

21. З Святим Рождіством, щастям, здоровлям!

Записав А. І. Іваницький 16.08.1985р. у с. Довжок Новоселицького p-ну Чернівецької обл. від сестер Анни Божик, 69p., та Варвари Тульської, 64р. Рідкісний приспів: замість типового “Ой дай, Боже” – “Вой, коляда”. Виконують у старовинній унісонно-гетерофонній манері. Структура (5+5)+(4+5).

6. А там у Йвана на золотой призбі

(дівчині)



SL–

II

00


0

pJsfc:.


*–




ті 

ТРп

г\



1




и–

 












F' Г –1

/–^ 

Каталог: Umf www -> books -> hresto


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   47


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка