Навчальний посібник для вищих навчальних закладів культури І мистецтв I-IV рівнів акредитації Київ 2008 (477)(075. 8)



Сторінка17/47
Дата конвертації05.05.2016
Розмір3.9 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   47

І.Сва

шо

ЛУ



мо

сва


то

мо

т



£Ã

г 7


кась ме – ні ми

7

ла,



кась ме – ні ми – ла.

1. Сваню моя, сваню моя, Яка-сь мені мила. (2)

2. Я для тебе, сваню моя, Горобчика вбила. (2)

–211 –


*

3. З реберець холодець, З головки печеня. (2)

4. Оце тобі, сваню моя, Хароше їдзеня. (2)

Записав у липні 1973 p. А. І. Іваницький в с. Літків Бережанського р-ну Хмель ницької обл. від Євгенії Антонівни Малинової, 60 р.

49. Сваню моя, сваню, сваню моя пишна

• = 108 Весело, з запалом






-w

-s r





^




<–^–

–*5– і 

l'4 J J J p

1 .Сва – шо мо – Л і J=120

/\У\ і. к


I, CB –

0

a

-v-



ШО,

s–s


–Ф

CB

“ST"



J–•–0-

1 – НЮ MO

~'*5 


** rJvJ

я пиш – на,

■ Г–I І І г


§ 1|Ч 1




” •









і і–^

дай же. Боже, здо-ров-ляч – ко, шо до ме-не при-йшла.

1. Сваню моя, сваню, сваню моя пишна,

Дай же, Боже, здоровлячко, шо до мене прийшла. (2)

2. Шо до мене прийшла та й до мої хати,

Я не знаю, сваню моя, чим тебе вгощати. (2)

3. Ой чи горілкою, ой чи пирогами0, – Прийму тебе, сваню моя, добрими словами. (2)

4. (Г)орілка не п’ється, пироги не (м)нуться, – Слова твої прем’яниї та й не забудуться! (2)

Записав у липні 1973 p. А. І. Іваницький в с. Літків Бережанського p-ну Хмельницької обл. від Євгенії Антонівни Малинової, 60 р.

50. Чи це тиї чоботи, шо й зять дав




-у N К

S

 










-V-





Р Р Р <т j

и це ти – Ї чо – бо-ти,

s h j'~ > у-


-ф-

шо


–S і

й зять д


V

ав,

J'F РР1Г –

йа за ти – ї чо – бо-ти

–v-y-


 4

С

д:



w–

)

/Ч-” S



ф–ш–

у взяв.


(у І*




1

І 4


кф=±

-Ф І

” "* * * • ■ J –[

К

... –

ЬфЛ

Чо – бо-ти, 40 – бо-ти ви мо – ї, чом же ви ни ро – би-те ви мині?

–212-


1. Чи це тиї чоботи, шо й зять дав,

Йа за тиї чоботи доучку взяв.

Чоботи, чоботи ви мої.

Чом же ви ни робите ви мині?

2. Ой це тиї чоботи, шо з бичка,

Чом же ви ни робите, як дочка?

Чоботи, чоботи ви мої,

Наробили клопоту ви мині!

3. Як я в тиї чоботи, шо з бичка, – Чом же ви ни робите, як дочка?!

Чоботи, чоботи, шо й зять дав,

А за тиї чоботи дочку взяв.

Записав у липні 1973 p. А. І. Іваницький в с. Меджибіж Летичівського р-ну Хмельницької обл. від Параски Йосипівни Калакай, 70 р.

Співають і пританцьовують з чобітьми, які зять дарує тещі. Форма наспіву – пара періодичностей, характерна для веснянок та масляних, а також вживається у танцювальних піснях. Те, що вона потрапила до весілля, є одним із факторів, які засвідчують посилення розважального елементу у весільній обрядовості, починаючи з XVIII ст.

51. Гарна сваха, гарний сват

і' = 192

■ И * > Л

... –ч,

М л "Ш –



A г Г ^-=

-Ш–

 -#14і

1 .Гар – на сва – ха,

ij'th і • Яж–ч–1т~



■EJ-P Г–

гар – ний сват –-s h



ще й до TO – го

гар

ft

ний зять,

S S К ^


fir НJ * ft J1 –

* т.., ft

.• ft-==iy –“ft

-V

і і Р /

І Ф 1*-#1 11



ку – пив ме – ні чо – бо – ти вар - шав- сько - ї ро - бо - ти.

1. Гарна сваха, гарний сват Ще й до того гарний зять, Купив мені чоботи Варшавської роботи.18

2. Купив мені чоботи За сто рублів рівно:

- Гуляй, гуляй, моя тещо, Моя королівно!



18 З–4-й рядки співаються двічі.

–213 –


Записав між 1918–1930 pp. Г. Т. Танцюра у с. Зятківці Гайсинсъкого р-пу Вінницької обл. від Явдохи Зу'іхи (Явдохи Микитівни Сивак) ІІПісні Явдохи Зуїхи. Записав Гнат Танцюра / Упоряд. В. А. Юзвенко, М. Т. Яценко, 3.1. Василенко. – К., 1965. –С. 211.

Приспівка козачкового складу, співається, коли зять дарує тещі чоботи. Наспів та його характер (“інструментальні” розцвічування ступенів шістнадцятками) кардинально відрізняється від інших пісень про чоботи, які на усій території України споріднені за мелодикою (див. попередній зразок).

52. У нашому у садочку травичка пов’яла (весільна до пбвннці)

J= 102


W-

1.У на – шо – му у са – доч – ку тра – вич – ка по – в’я

де сто ■

я – ла дів – чи – ноч – ка и ру-чень – ку дер – жа – ла.

1. У нашому у садочку травичка пов’яла,

Де стояла дівчиночка й рученьку держала.

2. Ой у саду трава лягла, траву косарь косе,

А Миколка свою тьотю до повниці просе.

3. Та дай, Боже, здоров’ячко та я знаю, кому, – Тому ґазді та й ґаздини, що я в його дому.

4. А якби я не ви'тала та й ни заспівала,

Давно би ми на гробику зазулька кувала.

5. Кажи, гори, кажи, гори, бувайте здорови,

Та най у вас пробувають кавки19 та ворони.

6. Бодай кавки поздихали, ворони би жили, Щоби в’ни нас вікаркали з чужої чужини.

Записав 19.08.1985p. А. І. Іваницький від Марії Петрівни Юрієвої, 60 p., родом із с. Бабинопілля Коломийського p-ну Івано-Франківської обл.

Співачка розповіла: “До повниці – коли молодий чи молода ходять із тарілкою, на якій калач і стопочка з горілочкою, і просють всю свою родину, що просимо вітатися з нами. І вже тоди підходять за столи, кругом столів, і вся родина витається. Дають 25, 50, 60 рублів – як хто – і починають співати цю пісню”.



19 Кавки – малі галки.

–214-


Слід звернути увагу на акценти у 5 та 7 тактах на слабкій долі такту. Такого роду акцентуація властива майже виключно гуцулам та бойкам, вона часто підкреслюється невеликими, але різкими рухами корпуса й голови. Це утворює неповторний колорит співу й виконання коломийок.

53. Микитиха на ярмарку (танець “Микита”)

Allegro

 ІЧ, З


£

£

£



£

1 .Ми – ки – ти – ха на яр – мар – ку, а Ми – ки – та ску – бе яр – ку.












К Ч




–k –Ц 




–К 

Чг 




<&■ і1 ^




ш

D–J.–J




U. J1 *




№=3



І=НІ

• Ми – ки – то,

ци ти то?

Не я

мій та – то.



1. Микитиха на ярмарку,

А Микита скубе ярку.

- Микито, ци ти то?

- Не я то – мій тато.

2. Микитиха тісто місит,

А Микита діти тішит.

- Микито, ци ти то?

- Не я то – мій тато.

3. Микитиха в п’єцу палит,

А Микита діти бавит.

- Микито, ци ти то?

- Не я то – мій тато.

Записав 1955p. С. Стельмащуку с. Скородипці Чортківського р-пу на Тернопільщині від Параски Яджин-Дідик, селянки, 1884 р. н., неписьменної. “Під час танцю на весіллі танцюючі приспівують собі” / ІВесільні пісні. Кн. 2. – № 628.

54. Кучероньки мої русявенькі

(віват дівчииі)

[Allegro]

'■ Ь_Ь

Ф

p-f-p-p-jj-p-p. ill J..J II



І.Ку-че-ронь-ки мо-ї ру-ся-вень-кі, тоб-лятьме-не хлоп-ці мо ло-день-кі.

1. Кучероньки мої русявенькі,

Люблять мене хлопці молоденькі.

2. Кучероньки набік розчесала,

Парубочкам принадочку дала.

3. Кучері мої трясуться,

А за мене парубочки б’ються.

–215-


Записав 1929 р. вчитель Г. Д. Зеліиський у с. Мапиківці Проскурівської округи // Весільні пісні. Кн. 2. – № 609. Вівати (або віваті на Вінничині) – пісні-пошанування до рідні та молодих.

55. Дай же, Боже, погоди

(віват батькові або матері)

[Allegretto]



-k з h–

151 * P Р f 

–h –і Р–

~р–f 

*–*–+

Дай же, Бс 1> і. ~_



–f– –±=±=~ї 

) – же, по – го – ди, р р 0



–•–j–$– пше – ни – чень – ку за – ’ F ” ^ h 

ро – ди,




 =^=^=




 0 -

і всьо, і за всьо, а ви, та- ту, пий - те всьо.

(ма – мо)

Дай же, Боже, погоди,

Пшениченьку зароди,

І всьо,і за всьо,

А ви, тату (мамо), пийте всьо.

Записано 1929р. ус. Мапиківці Проскурівської округи//Весільні пісні. Кн. 2. – № 615.

56. Ми з-за ліса зелененького



ІЧ44 Ба Один

J Ь “7 J


їдьоро, в

Усі


=#=п

есело

ф


-V-V

JOjJu







=F#=




Г* 

І.Ми з-за ' –V-

лі-са

LH

зе-л


ф

ч-

е-нень


?F=fF

irrvrv

-ко-го йде-мо до с

J> J. }> h fa


ва-та

M=


МО-Л

ч-

о-деш


-р-р-

D-КО-ГО




; • її

#V’ / р

2.7–10.Із – за лі



=н=

-щи-ни


чЦ

зе-л


=ь=

ч-

е-нень


=4=

grҐ m

КО – ї ЙдеМО ДО СЕ

.І*. .М ■


h=

їа-хи


Ыс

fcf

MO-


–4

ЛО-ДЄЕ

’ТГ "к

ІЬ-ІСО-Ї.



Т” Р fsl|

І-ха! Г ft \,р ^ ^



^=и

ей-гей!


-Зн-

ф=

Гоб-д


X

зоу! Г


9-''V

об-дзоу! Ї-;

I-


cax

Vw/


4=

а, гей

=h

-гейге


=и=

!-Ll> 1>-

й!Гобдзоу-z



ізоу,




>

ч–''±V

-f–И-F–4

м*







гоб-дзоу-дзоу! 3–6.Доб – рий ве-чір, сва-ти на – ші,

–216-


1. Ми з-за ліса зелененького Йдемо до свата молоденького.

2. Із-за ліщини зелененької Йдемо до свахи молоденької.

Приспів:

і ї-ха! Гей-гей! Гоб-дзоу! Гоб-дзоу!

ї-ха-ха, гей-гей-гей!

Гоб-дзоу-дзоу, гоб-дзоу-дзоу!

3. Добрий вечір, свати наші,

і Нас прислали діти ваші.

4. Нас прислали, нас просили,

Щоби ми вас не лишили.

5. Подивітса, свати наші,

Які файні діти ваші.

6. Які файні, які милі,

Лиш би були нам щасливі.

7. А наш молодий до міста ходив,

Нашій молодій чер’вички купив.

Приспів.

( 8. Чер’вички купив, не придививса –

Чер’вички нові, – каблук скрививса!

Приспів.

9. А наш молодий до міста ходив,

Нашій молодій цепочку купив.

Приспів.


10. Цепочку купив, не придививса – Цепочка нова, – а проби нема!

Приспів.


Записав 22.04.89p. А. І. Іваницький в с. Топорівці Новоселицькогоp-ну Черні' вецької обл. від мішаного гурту.

У суботу ввечері молодий із свашками йде до молодої на сватання (тобто, за місцевою назвою, на дівич-вечір). Співають з пританцівками дорогою та у дворі молодої. Наведений запис – це “передирки”: строфи 1–6 виконують бояри, світилки і свахи з боку молодого; строфи 7–10 – їм відповідають дружки і свахи з боку молодої. За поясненнями співаків, приспівні слова – “гоп-дзьоб”, але під час співу вони набувають тієї

* форми, яка подана під нотами (“гоб-дзьоу”). Глуха “п” перед дзвінкою “д” озвучується,

перетворюючись у “б”. Кінцева “б” вокалізується і перетворюється у напівголосну “у”.

217 –



І



Рідкісні жартівливі весільні приспівки, що засвідчені лише у Північній Буковині. Структура (5+5) і ритм J J J J J мають колядкову будову. Використання структури (4+4) у куплетах 3–6 і тримірного хореїчного ритму J* J вказують на інший вплив

- регулярної моторики і танцювальності.

57. Ой братчику й Васильчику

М32


■ty-f-p-f If fp г 9 tyt-Г

І.Ой брат – яи-ку йВа-силь-яи-ку, сі-дай со-бі на крі – сел-це.

к

к

£



£

I – ха!


4

Гей – гей!

Гоб-дзьоу! Гоб-дзьоу!

I –


ха – ха.

Г\

£



гей – гей – гей! Гоб – дзьоу – дзьоу,

гоб – дзьоу – дзьоу!

2.

3.

4.



1. Ой братчику й Васильчику,

Сідай собі на кріселце.

Сідай собі на кріселце,

Покрий сестру щирим серцем.

Сідай собі гаразд, гаразд,

Покрий сестру зараз, зараз.

Приспів: ї-ха! Гей-гей! (і т. д.)

Ой братчику й Васильчику,

Не дай вкрити свою сестру Вона з тобою в поли ходила,

Вона тобі їсти носила.

А ви, бояри, не співайти,

Бо ви в цій хаті права не майти.

Ваше право в молодого – Запрягайтеся що до одного.

Приспів.


А ви, дружки, чесні гості:

Просити0 гроші, як дід на мості.

А наш молодий перехвалений:

Дав нам червонця – вапном білений.

Вапном білений, ше й трохи чорний,

А він нам каже, шо то червоний.

Приспів.

Записав 22.04.89 p. А. І. Іваницький в с. Топорівці Новоселицького p-ну Чернівецької обл. від мішаного гурту.

9.

10.


–218-

В неділю під вечір, коли молодий приходить за молодою. Покривання молодої. Строфи 1–3, 8 співають бояри; строфи 4–7, 9–11 виконують дружки. Ця пісня й попередня серед весільних становлять окремий тип, зближений за формою, побудовою і навіть змістом тексту (звертання-побажання із приспівом) з колядками. Наскільки відомо, за межами Буковини він не трапляється. Див. нижче також вар. (№ 58), записаний К. Квіткою у 1918 р. у пов. Заставна.

Наздвичайно цікава особливість цих пісень полягає у своєрідному перегрупуванні ритмічного пульсу. При співі 4-складових сегментів тексту пульс тримається метру 6/8. Коли ж виникають 5-складові сегменти, у пульсі починає проступати тенденція групування на 3/4. Порівн. 1 строфу та, наприклад, 10-ту. При їх проспівуванні вказані тенденції проявляються досить відчутно. Щоб підкреслити цю двоїстість ритміки, було використано для 1–4 тактів подвійний тактовий розмір. Такий спосіб, між іншим, неможливо вжити, не використовуючи позначення метру у вигляді дробу.

1, отже, цей спосіб недоступний для застосовування у так зв. “диференціальному тактуванні”.

Форма й генеза цих пісень заслуговують окремого дослідження.

58. Наша молода в васильку росла

Adagio

Ш ^ Q J!. if fj іі= Г j



На-ша мо – ло – да в ва-силь ку рос – ла, до мо-ло-до-го

"Р і1 У .У У 7 :||g р іі.У У 7 1 J+-J] У ^ У уЩ

дів – чи – нов при-йшла. І – ха, гой, гой! Гой, гой, гой, гой!

*) Вигуки зазначені нотами приблнжно (К.К.)

Записав 1918р. у Києві в притулку для біженців К. Квітка від Клеопики Ордза, сільської вчительки з с. Горишівці, пов. Заставна, Буковина НКвітка К. Українські народні мелодії. – Ч. 1. Збірник / Упоряд. А. І. Іваницький. – К., 2005. – № 171 (652). Порівн. з №№ 56–57, так само з Буковини.

59. Посію я жито поміж осокою

J=66

219 –


I

1. Посію я жито й поміж осокою.

Чи не жаль вам, мамко, так дуже за мною? (2)

2. Жалко, доню, жалко, аж сердечко в’яни,

А хто ж мене, доню, на старість догляни? (2)

3. Залишаю, мамко, найменчую сестру,

Вона вам без мене буде хату мести. (2)

4. Залишаю, мамко, найменчого брата,

Буде вам без мене невесела хата. (2)

5. Якби-м була знала, й що не буду з вами,

Була б не сіяла квіти під вікнами. (2)

6. Була б не сіяла квіти під вікнами,

Не завдала б жалю своїй рідній мамі. (2)


Каталог: Umf www -> books -> hresto


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   47


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка