Навчальний посібник для вищих навчальних закладів культури І мистецтв I-IV рівнів акредитації Київ 2008 (477)(075. 8)



Сторінка15/47
Дата конвертації05.05.2016
Розмір3.9 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   47

163-


*4

J = 78 Одна

19. Йуже сонце на лину

Усі


4-

jV. КЛиЫ: Г"Ч I I J4 $ JO'jY J

::.....:.а. j,..j..-^... J'j1/ <*L>' j f f $ $ f f

1 .Иу – же сон-це на лину,

я до – до – му по-ли-ну.

J = 78


5

fffrf


Г

По-ли-ну-ла б я,

не-во-ля МОя. 2.Ко – ли б то ж воля,

J = 96


РіПі'Діч

си-ді – ла б я дома, і жи-то не жала, в хо-лод-ку б лежа[ла].

1. Йуже сонце на лину,5 Я додому леману.6 Полинула б я, – Неволя моя.

2. Коли б то ж воля,

Сиділа б я дома,

I жито не жала,

В холодку б лежа[ла].

Записав у липні 1973р. А. І. Іваницький в с. Білики Козелецького р-ну Чернігівської обл. від жінок на полі (від ланки). Наспів належить до формульно-обрядових жнивних. Базова структура (6+6)2. На її основі виникають розширення та стискання складочислення (8+8), (7+7), (5+5) при збереженні, як правило, моделі ритмічної форми.

20. А вже жито половіє

J = 88 Помірно



Jtc ^–

“і–h

–1–

x–г–г–s–s–s–b ■ J H=–

* •

А вж Мо – є

=*=F=I


 J-

е ЖИ сер




1 jL у “

- то по – л

- це ка – м

>-

 К 



ft jb-js W J J J J ^ J=J=\

э – ві – є, не хо – че – ться жать, я – ні – є,

 Ч ^ –


J




^ -J± J

> 7

спи – ноч – ки ла – мать. Гу!

5 Над горизонтом.

й Утічу, побіжу.

164-


1. А вже жито половіє,

Моє серце кам’яніє,

Не хочеться жать,

Спиночки ламать. Гу!

2. А вже сонце над лукою,

Я додому помандрую,

Мандрувала б я – Неволя моя. Гу!

3. Як у чужого то пана,

Там додому ідуть рано,

А тут не пора,

І в думках нема. Гу!

Записав 1969 р. В. В. Дубраеін у с. Рясне Краспопільського p-ну Сумської обл. від Варвари Назарівни Дейнеки, 70р. ІІПісні Сумщини/Фольклорні записи В. В. Дубравіна. – К., 1989, – С. 190–191. Структурно споріднена пісня до попередньої “Иуже сонце на лину”. Суттєва деталь – “гуканка” наприкінці строф. Це елемент виконання, пов’язаний з вірою у духів, і поширений на центральному й східному Поліссі. Викрикнута потужним звуком “гуканка” породжувала відлуння. Це сприймалося поліщуками протягом тисяч років (від неоліту і до початку XX ст.) як діалог з духами (різними міфічними істотами), що мешкали в полях і лісах. Структура, як у попередній пісні “Йуже сонце на лину”.

Поволі

21. Задзвеніли стодоли



І

1.3адзве-ні

ли

сто – до


ли, за-дзве-ні

ли сто – до

ли,

ш

т



ш

–*г


ни.

~Я г


що не пов

НІ

сто – ро



що не пов

ні

сто – ро – ни.



1. Задзвеніли стодоли, Що не повні сторони.7

2. Не дзвеніте, стодоли, – Будуть повні сторони!

3. Як ми жита дожнемо, Ми сторон докладемо.

4. Як на небу зірочок, Буде стільки кіпочок!



7 Кожен рядок співається двічі.

165-


Записали у 1920-тіpp. К. Квітка (мелодію) та О. Курило (текст) в с. Морозовині па Городепщииі від Марини Рудичової//Золоті ключі. Вип. 2 / Упорядкував Д. М. Ревуцький. – К., 196 С. 6. За основу структури слід брати складочислову формулу (6+6), де 6-складники розширено до 7-ми складів. Відмінність від строфіки попередніх типів – повтор текстових рядків. Форма для жнивних досить рідкісна.

22. Ой літає соколонько по полю

Lento

р р-р І^1 У Q-} N ІГ ^ і



1 .Ой лі – та – є со – ко – лонь – ко по по – шо,

ЧИ–

–*–ї–

Ь -Ь–п












 -J




 1

-Хрд–•

р g 

-* * т




 J

і

–ф







 1

та зби – ра – є че – ля – донь – ку до – до му.

1. Ой літає соколонько по полю,

Та збирає челядоньку додому.

2. Іди, іди, челядонько, додому,

Вигуляла все літечко по полю.

3. Вигуляла все літечко ще й жнива,

Не боліла головонька ще й спина.

4. Не боліла головонька, ні спина,

Широкая нивонька – втомилась.

5. А вже ж мені вечеронька не мила,

Далекая доріженька – спізнилась.

Записали К. Квітка (мел.) і Леся Українка (текст) у с. Колодяжному Ковельського пов. на Волині ІІПісні з Волині / Упоряд. О. Ф. Ошуркевич, М. С. Стефанишин. – К., 1970. – С. 66. Структура (4+4+3), достатньо поширена у жнивних.

23. Ой поїхав милий у дорогу

(співають, як жито жнуть)

J = 66

166-


РЕ

J = 78


Одна (друга)

а ЯР

не – здо – ро –(го) – ву.

2.Ми – лий з до – ро – ги при-єжжа

=8Д


Усі

рій mosso

Вар. 1) Двоє

-є, а ио-го се-стра иу-стре ча

З .-Не гні-вайся, зять – ку,

1. Ой поїхав милий у дорогу,

Покидає милу нездорову.

2. Милий з дороги приєжжає,

А його сестра йустречає.

3. Не гнівайся, зятысу, що я вийшла, Бо вже твоя мила лежить пишна,

4. Бо вже твоя мила запаніла, Шовковеє платтячко наділа.

5. Голубую лєнту пов’язали,

В вишневім садочку поховали.

6. Під’єжжає милий до могили, Прив’язує коня до калини.

7. Ой ти, сира земля, розступися,

А ти, моя мила, озовися!

8. Скажи, моя мила, кого брати?

- Бери мою сестру – дітям мати.

9. Буде вона тобі хазяєчка,

Моїм діточкам рідна матінка.

Записав 3.07.1983 p. А. І. Іваницький у с. Товстий Ліс Чорнобильського р-ну Київської обл., від Чередніченко Агафії Федорівни, 63 p., Зінчепко Насті Ігнатівни, 80p., Коваленко Любові Савівни, 56р.

Зі слів виконавців, “співають, як жито жнуть”. Але типологічно – це лірична пісня баладного жанру, пристосована до виконання під час жнив. Ця пісня і дві наступні – свідчення оригінальної поліської традиції гетерофонно-унісонного співу просто неба у полі, під час перепочинку. Ця яскрава сольно-гуртова імпровізаційна традиція припинила існування через чорнобильську трагедію.

1-шу строфу заспівувала Н. Зінченко, 2-гу – А. Чередніченко, яка подала дещо іншу версію. Від 3-ї строфи усі співали разом першу версію. Структура (5+4)2, яка має варіанти (6+4), (5+5).

167-


24. Да Марусенька по бережку ходить (співають, як жито жнуть)

J> = 108 Дзвінко

Одна

N Ь J FF5



Усі

1–3-


МШш

t y f


І.Да Ма-ру – сень-ка

по бе – реж-ку ассеї.

$ $

Г~'?І£ГЇ


ш

хо-дить it

є – ю ві-тер хви-шо

г

да иа за a tempo



го... У!

2.Да йа за є – ю ^ ^v ассеї.

* ±-

т

ві-тер хви-шо У!



го-нить, иама-ти си - на

a tempo


р is Г Р

НиСґСУ


же-ні – ті не – во – (ль).

З.Да йоже – ни – ла

12

ассеї.


кгМЧТЩ

Т

Г



си-на по не – во-лі

15

Одна a tempo



1

Ді-IUg


да ивзя – ла жін-ку тайне долю Усі

та йнедо лю – бові:

Одна a tempo

бо... У! 4.Взя - ла

18

жін-ку


ассеї.

I>jj “МД1 Ь J I J4 ІЗ I >' II?! > j ЛII!

ИГJ'P Г Р Г ГГ Г v J

ні бі-ле лич-ко, нічор – ні-ї бро... У! 5.Да не

168-

17 JT-–1 J



t ij v tFy

r

Ш



ГТ

ді – леч – ка po – би – ти,

да не до мо - го

щт

3S



а

го – во


си – на

ри..


1. Да Марусенька по бережку ходить Да йа за єю вітер хвилю го[нить]. У!

2. Да йа за єю вітер хвилю гонить,

Йа мати сина женіті нево[літь]. У!

3. Да й оженила сина по неволі

Да й взяла жінку та й не до любо[ві]. У!

4. Взяла жінку та й не до любові:

Ні біле личко, ні чорнії бро[ви]. У!

5. Да не вміє ділечка робити,

Да не до мого сина говори [ти]. У!

6. Ні до мого сина молодого,

Ні до свого дитяти малого.

7. Ой матінко, порадниця в хаті, Порадила, яку жінку взяти.

8. Порадила, яку жінку взяти,

Тепер порадь, як жінку карати.

9. Візьми, синку, дротяну нагайку Та бий жінку з вечора до ранку.

10. З вечора комора дзвеніла,

Під опівніч постіль говорила.

11. Під опівніч постіль говорила,

А до ранку жінка не жива.

12. Лежить мила, як синя бузина,

А стоїть милий, як біла картина.

13. Ой матінко, пораднице в хаті, Порадила, як жінку карати.

14. Порадила, як жінку карати,

А тепер порадь, як її сховати.

15. Зніми, синку, в сінях помосницю Та й викопай глибоку криницю.

У!

169-



16. Та й викопай глибоку криницю,

Та вкинь жінку в холодну водицю.

17. Милу гарно, гарно поховали,

А милого в кайдани сковали.

Записано 3.07.1983 р. фольклорною експедицією КДІК під керівництвом А. І. Іваницького. Текст записала студ. III курсу Любов Боголій, мелодію транскрибував А. І. Іваницький. Виконували Зінченко Настя Ігнатівна, 80 р. (заспівувала й виводила), та Чередніченко Агафія Федорівна, 63 р.. – С. Товстий Ліс Чорнобильського p-ну Київської області.

Транскрипцію обмежено першими 5-ма строфами. Така практика (частіше навіть до 3-х перших строф) виправдана тим, що у більшості випадків подальша варіативність не вносить принципово нових зворотів до ритмомелодики. З цього погляду є сенс порівняти докладну транскрипцію 5-ти строф із моделлю пісні “Да Марусенька по бережечку ходить”, яка є умовним архетипом, який зберігається у пам’яті співаків і служить основою для варіювання. Модель створено на підставі складочислової структури (4+6)2, властивої архетипу. Задля дотримання моделі у першій строфі “знято” неповнозначні слова “да” та “йа” і заповнено словообриви.

Модель справляє скромне враження: пентахорд, третний ритм – усе дуже “економно”:

24-а


j'j р J ііш 16i>j ,i .марячі

Ма-ру-сень-ка по бе-реж-ку хо-дить, да за е-ю ві-тер хви-лю го нить. У!

Тим барвистіше виглядає вище подана розшифровка реального виконання. А в живому співові ця мелодія (та інші з Центрального Полісся) набували вражаючої дзвінкості. Гетерофонні зміни унісонів, терцій, секунд, кварт, октав на яскравій і точній звучності, характерної для Полісся магічно-обрядової кличності залишають незабутнє враження. У Поліссі обрядовість пов’язана не тільки з формою, змістом, танками, але й із фонацією, з особливіш характером звуку й унісонно-гетерофонної стилістики. Мабуть, саме тому влітку, від русалій і до закінчення жнив, співаються при обрядах не тільки обрядові пісні, але також і баладні сюжети. До таких належать три пісні з Товстого Лісу.

25. Марино, Марино, чого ходиш, блудиш (співають на жнивах)

Rubato у

Jii і It J' slE

%

l.Ma-ри-но, Ма-ри-но, чо-гоходиш, блу-диш? Ой десь ти,Мари – но,



170-

я

і’ І-S' > – J.



Ш

да мо-го си – на люб[иш].

2-А ко-либне лю – би

V г–3-


да Дунай-реч-ку бри[ла].

V

з.и



11

ори-ла я реч – ку

V 4

тт

дийзамо –чи-ла – се да йпри-йшладо ро – ду да пе-ре-су-ши-ла[се].



1. Марино, Марино, чого ходиш, блудиш?

Ой десь ти, Марино, мого сина люб[иш].

2. А коли б не любила, то б я й не ходила,

Бо я за твоїм сином да Дунай-речку бри[ла].

3. И брила я речку да й замочиласе,

Да й прийшла до роду да й пересушилас[е].

Записав 30.06.1983 p. А. І. Іваницький у с. Товстий Ліс Чорнобильського р-ну Київської обл. від Насті Ігнатівни Зінченко, 80 р.

Пісня є прикладом нерядової співочо-імпровізаційної майстерності виконавиці (і в цілому Київського Полісся). У її 80 років вона співала яскравим світлим звуком, була лідером, а на проводах русалок як виводчиця легко перекривала гурт із 20-ти осіб (записувач був свідком цього феномену). Притому перекривала більше не силою звуку, а імпровізаційним плетивом власної партії і сріблястим, красивим тембром. Див. також гуртову пісню “Да Марусенька по бережку ходить”, де виводить Настя Зінченко.

Щоб краще поцінувати майстерність Н. Зінченко, нижче подаємо одну з можливих моделей, які слугували талановитій виконавиці і знавцеві традиції підставою для вражаючої фантазії-імпровізації:

25-а.


3^

Ма-ри-но,Ма-ри – но, чо-го хо-дипі,блудиш? Ойдесь ти,Ма-ри – но, мо-го си-на лю-биш.

Модель має архетипічну цінність за її ритмічною структурою. Щодо мелодії, то обраний варіант є лише одним із можливих умовних зразків структури (6+6)2.

171 –


26. Наший панич молоденький

J–72


irYf 










Я–







Ч–і







Г







,

S

 k"'1




3










–Ф







b-z

%


Л













ujJZ



ё







-L. * *







ш

7

1


1 .На – ший па-нич

5)

день – кий, у Вар. 1)



под ї-м(и)ко-ник

во-ро –


2)

f

(го) – нень – кий.



3)

З.Ой жні – те,

4)

жен – ЦІ


5)

£

£



W *г

4. без ве

З.са – ми – же си – бе

че – ри


1. Наший панич молоденький,

Під їм(и) коник воро(го)ненький.

2. На конику пудіджає,

Своїх женців пудганяє.

3. Ой жніте, женці, жніте,

Сами же сибе не пожніте ж.

4. Не вижавши, ни підете,

Без вечери не ляжете.

5. Будемо жито дожинати ж І вечеру готувати.

Записала 1997 р. Олена Юзик в с. Прикладники Зарічненського p-ну Рівненської обл. від Лідії Семенівни Бережної, 82р. / '/Етнокультура Волинського Полісся і чорнобильська трагедія. Вип. III. Зарічненський р-н Рівненської обл. / Упоряд. С. І. Шевчук. – Рівне, 1998. – С. 180. Структура (4+4) мало типова для жнивних, але на її основі співачка подала властивий для полісся “літній” розспів.

27. Обжались, обв’язались

і1 = 192



'-Л-–ш–

^–

* 0

Ф 1



ф! 




rf

-уф и J




Р ■ 






 J

/

ІІ

за

лись...


ЙР Р р Р г Г і>

т

(Г)об-жа-лись, об – вя – за-лись,



на – в’я – за – ли кі – по[чо] – к.

172-


1. Обжались, обв’язались...

(Г)обжались, обв’язались,

Нав’язали кіпо[чо]к.

2. Нав’язали кіпочок...

Нав’язали кіпочок,

Як на небі зіро[чо]к.

3. Нихай батько ту°рбує...

Нихай батько ту°рбує,

Нам вичеру10 готу[є].

Записав у липні 1973 p. А. І. Іваницький у с. Волосівці Летичівського р-ну Хмельницької обл. від Палажки Антонівни Митін, 58 р. Структура (7+7) з повтором першого рядка. Тобто, форма текстової строфи ААБ. Є тенденція до поділу 7-складника: (4+3), що загалом властиве багатьом жнивним такої структури. Ця типова форма ладкання, широко вживана як у жнивах, так і на весіллі. У ній засвідчено сакральний зв’язок весілля і землеробства. Спільний сакрал – народження, відтворення – збіжжя (у жнивах) та людського роду (створення сім’ї).

28. Ой заспіваймо, нехай вдома почують

Lento з


а .ггчч-

у, Яі

–4-я 




1 .Ой за

спі – вай }ч– т Jj

f-A г) ... *

МО,


–4 d J J *

не-хай вдо-ма по – ten. _ ( ҐТ\



b-r d-r-r, Щ

чу – ють, ой



І If –

не – хай же



-J р

нам вече –



М.–% J J '

рой-ку го – ту – ють.



1. Ой заспіваймо, нехай вдома почують,

Ой нехай же нам вечеройку готують.

2. Утомила нас та широкая нива,

Що тепера нам і вечера не мила.

3. Ой не так нива, як високії гори,

Ой не так гори, як широкі загони.

4. Не так загони, як малейкеє жито, –

А вже ж нам спину як кийком перебито.

Записали К. Квітка (мелодію) і Леся Українка (текст) у с. Колодяжному Ковельського пов. на Волині // Народні пісні в записах Лесі Українки та з її співу / упоряд. О. І. Дей. – С. Й. Грица. – К., 1971. – С. 122. Структура (5+7). Незвичайно цікавий наспів, де майже в голосільних інтонаціях уособлено скарги женців на втому.

173 –


29. Ой куриться доріжейка, куриться, куриться

N „ "Д Д . . ,







]t с J р ^ •J р

І.Ой ку-рить-ся до – рі-жей-ка,



-Д # •–

ку – рить-

_П h


V ^

ся, курить

■ fl п


тл J1

СЯ.





ш ^ *

УА-zf--* Т

‘ О “

Чо-госьна-ша гос-по-ди-ня жу – рить-ся, жу – рить – ся.

1. Ой куриться доріжейка, куриться, куриться.

Чогось наша господиня журиться, журиться.

2. Що треба їй коничейки продати, продати,

Та женчикам музичейки найняти, найняти.

3. Заріж, заріж, господине, індика, індика,

Щоб нам була із Варшави музика, музика.

4. Хоч з Варшави – не з Варшави, з Кракова, з Кракова, – Щоб була нам музичейка готова, готова!

Записали К. Квітка (мел.) і Леся Українка (текст) у с. Колодяэи ному Ковельського пов. на Волині // Народні пісні в записах Лесі Українки та з її співу / Упоряд.

О. І. Дей. –С. Й. Грица. –К., 1971,-С 125–126.

Структура (4+4+3+3).

ЗО. Ой йдемо, йдемо з ридного поля додому

і1 = 144 у

І.Ой йде – мо, йде – мо зрид-но – го по – ля до – до – му,



:*fk=i=

-Ш 4-У–т

 V-

 ^ :

і–R–

-ї– 




–7–^–С-

 т–

Т*Т і







ой йде-мо, йде – мо зрид-но-го по – ля

1. Ой йдемо, йдемо з ридного поля додому,8

2. Ой ни вступаймо із дороженьки никому.

3. Бо ми нисемо дорогий товар з собою,

4. Поблагословим свого господара з жоною.

5. Будемо пити червоне вино шклянками,

6. Поблагословим свого господара з дітками.

8 Кожен рядок співається двічі.

174-


Записала 28. 07. 1999 р. Галина Похилевич в с. Гуринів Груд, гм. Дубичі Церковні, пов. Гайнівка (Польща) від НадіїМіхаловської, дочки Івана, 76р. // Традиційні пісні українців Північного Підляшшя. За матеріалами експ. 1999–2001 pp. Лариси Лукашенко та Галини Похилевич. – Львів, 2006, – С. 97.

31. Наше село веселе

Урочисто

Одна


т

її

т



т

_7 Ч_Г ч


На-ше се – ло ве

ш

се – ле –



МИ ВІно –чок

не – се


мо,

ш

JL



т

W

ш



І

11

п\



т

і

п



f

не з зо ло – та –



Т

з я – ри


Ці,

з о-зи – мо – ї

пше-ни –

І

ЦІ.



щ

ш

Наше село веселе – Ми віночок несемо, Не з золота – з яриці,



З озимої пшениці.

Не з золота, но з жита, Нам горілка налита. Нам горілка не мила, Нас нива втомила.

Не так нива, як гони, Що широкі загони.

Записано 1967р. в с. Велика ГлушаЛюбешівськогоp-ну від гурту жінок//Пісні з Волині / Упоряд. О. Ф. Ошуркевич, М. С. Стефанишин. – К., 1970. – С. 73–74.

Співається на обжинках.

Пісня становить особливий інтерес з аналітично-текстологічного погляду: наведений зразок має ознаки дефектності. Наведений запис є переробкою традиційного 3-рядкового жнивного ладкання з заспівом і повтором першого рядка. Див. вище традиційний зразок “Обжались, обв’язались”.

175-

І

Дуже цікавою є спроба відновити (реконструювати) первісний тип пісні “Наше село веселе”. Перші два такти – це явний заспів. Далі текст першого рядка повторюється з іншим наспівом, потім іде другий рядок, який і завершує трирядкову форму ладкання. В осучасненому зразкові привертають увагу такти 6–8, які точно повторюють попередні такти 3–5 і тим самим деформували первісну трирядкову форму з експозиційним повтором тексту.



Отже, подамо повну реконструкцію первісного варіанту. За основу слід узяти заспів та 2-й голос, який є ладотворчим (1-й голос – це вивід, що надбудований над мелодією).

31-а.


1. Наше село веселе – (2)

Ми віночок несемо.

2. Не з золота – з яриці, (2)

З озимої пшениці.

3. Не з золота, но з жита,-(2) Нам горілка налита.

4. Нам горілка не мила, (2) Нас нива втомила.

5. Не так нива, як гони, (2) Що широкі загони.

Трансформація традиційного ладкання має пояснення. У старому землеробському побуті, повільно йдучи з поля, багато співали. Текстові повтори в піснях сприяли гармонії літнього вечора і неспішної ходи.

У другій половині XX ст. численні повтори, які удовжували пісню, почали втрачати смисл: біля клубу чи контори швиденько щось співали – і йшли на урочистості. Так втратився ґрунт традиції, і давню сакральну форму ладкання з експозиційними повторами тексту селяни-колгоспники переробили на скорочений варіант. Але, треба сказати, ця новація у чомусь вдала і дає матеріал для міркувань про невичерпний потенціал новотворчості. Хоча вона (як і весь наш світ) насамперед свідчить про тенденцію підміни сакрального профанним.

Проведений експеримент належить до сфери музично-фольклористичної текстології, яка зараз активно розвивається і в недалекому майбутньому стане провідною галуззю етномузикознавства.9 У “Хрестоматії” аналіз подається як ілюстрація до перспективних напрямків досліджень народної музики та задля розширення уявлень читача про складні й цікаві процеси фольклорної творчості, про декодування традиційної інформації. Проведений аналіз та реконструкція, крім усього, спонукають до погляду на фольклор як динамічну систему.



1 Див.: іваницький А. 1. Українська музична фольклористика. Методологія і методика,

нариси з редагування”. – С. 340–354.

К., 1997, § 27 "Аналітичні

176-


Весілля

Весілля – кількісно найбільший спадок традиційного фольклору. Провідну роль у збереженні традиції відіграють наспіви. Вони – головна прикмета обряду. Знакова функція наспівів проступає насамперед у тому, що вони є центрами тяжіння обрядодійств. Навколо загалом нечисленних музичних типів зосереджуються численні текстові “грона”. Тексти змінюються, виникають нові, але їх існування в традиції забезпечується доти, доки у свідомості селян не втрачається розуміння весільних типових мелодій як знакової системи традиції.

Центральне місце у весіллі належить ладнанням. Вони, як і визначальні наспіви в календарних мелодіях (зимового та літнього сонцестоянь і весняного рівнодення), є езотеричними знаками весільної обрядовості. Навколо основних типів цезурованих та нецезурованих ладкань групуються сотні і тисячі текстів (а в цілому по Україні їх десятки тисяч). У наспівах ладкань закладено здатність об’єднувати навколо себе тексти різної тематики.

Для неісторичного (стихійного) сприйняття вражаючим у весіллі є величезна кількість текстів. А обмежене число знакових наспівів (передусім ладкань) – кільканадцять основних типів – нефахівець розцінює як збідненість музичної фантазії народу. Такому помилковому судженню слід вказати на визнане усім зовнішнім світом багатство українського саме музичного фольклору (“найрозкішніша гілка на дереві світового фольклору”, як точно висловився А. Луначарський).

Причина уявного “дисбалансу” між кількістю текстів і наспівів в українському весіллі лежить в іншій площині – у потужній магічній, езотеричній доцентровості наспівів. Магічно-священну функцію завжди, в усіх культурах і в усі часи виконували кількісно нечисленні наспіви, ритуали, магічні словесні формули. В іншому випадкові, будь їх тисячі, вони не могли б за законами психології утворити стійкі рефлекси у свідомості людей (народу).

Жорсткі “рейки” кількісно нечисленних наспівів скеровують сприйняття і миттєво збуджують у свідомості необхідну асоціацію: “Увага! Це весілля!” (Те ж саме стосується й інших обрядових наспівів). У весіллі ми бачимо найповніше збережений спадок сакральної культури пізнього неоліту та бронзи. І це не випадково: адже весілля – це відтворення роду, продовження життя. Не випадково й те, що два основні типи весільних ладкань вживаються також у оіснивному обряді. Це величезного значення смислова “арка” – між весіллям та жнивами. Схожі музичні типи закріплені за сакральним актом, найважливішим у житті людини: відтворення збіжжя (основи землеробського добробуту) і відтворення роду.

Знов-таки, не випадково у першій третині XX ст. в науковий обіг увійшли визначення типових обрядових наспівів Ф. Колесси та Є. Гіппіуса: “групові мелодії”, “наспіви-

177-


формули”, “иасиіви-емблеми”. Ці терміни мають до певної міри образний і кількісноконстатуючий відтінок. На той час вчені ще не дійшли до розшифровки причинності функцій музично-обрядової типології. Вона, як це було показано, полягає у сакральній, знаковій ролі обрядових наспівів, їх функції як пускових механізмів асоціацій.

По всій території України простежується кілька основних типологічних груп весільних пісень.

До першої належать два типи ладкань:

а) пісні з нецезурованих віршів із повтором першого (в основі 6-складового, який може розширюватися до 7–8 складів, зрідка стискається до 4–5 складів). Особливістю форми цього типу ладкань є строфоїдність, тобто відсутність тенденції до куплетної чотирирядковості (без урахування заспівних рядків). Загадковою є форма, коли основному текстові передує заспів “А з руточки дві квіточки”, “І в первій раз та в Божий час” тощо, який наче не має зв’язку з подальшим змістом;

б) строфи з цезурованих віршів модельованої структури (5+3) та, рідше, трисегментні (4+4+4). Ця група наспівів переважно куплетної будови.

Другу групу утворюють різноманітні пісні, що мають ознаки весільної типології, але не відіграють такого вирішального впливу на хід весілля, як ладкання. Значна їх частина пізнішого походження – більшість, напевно, складена у XVII-XVIII ст. Тому їм властивий лірично-побутовий характер наспіву та змісту. Серед цього масиву слід окремо виділити трирядкові музично-строфічні форми з експозиційним повтором тексту першого рядка (рідше застосовується також повтор і другого рядка). Вони, безперечно, дуже давні, як і ладкання, зберігають прикмети епохи паратактичного (сурядного) мислення, яке було провідним у спілкуванні та мистецьких формах ще у І тис. до н. е. та першій пол. І тис. н. е. Зрозуміло, що збереглася форма, а тексти поступово були замінені іншими, сучасними.1

Третя, досить численна, група не є типологічно весільною. Приспівки, вівати, танцювальні, жартівливі та інші тексти й мелодії, які за змістом можуть мати (або й не мати) вказівки на весільну ситуацію і до яких є аналоги у побутово-розважальних жанрах. Утворення цієї групи весільного кола пісень – наслідок поступової втрати сакральних основ весільної традиції і збільшення питомої ваги профанних (розважальних) дій і змісту текстів.

На весіллі також звучить інструментальна музика (марші, танцювальні мелодії). Але весільне приурочення має невелика кількість награвань, більшість їх – пісенні й танцювальні мелодії, які виконуються також і за інших побутових обставин.

Н ЕЦЕЗУРОВАНІ ЛАДКАННЯ-СТРОФОЇДИ

1.1 в пєрвій раз та в Божий час

І в пєрвій раз та в Божий час!

Благослови, Божи...



1 Див.: Іваницький А. І. Основи логіки музичної форми. Проблеми походження музики, – К., 2003. – С. 111–119.

178-


Благослови, Божи, Ще й отець і мати, Молодій Ганнуті Віночок зачинат[и].

J–126 Одна Усі

і

т

т



?

1.1 в пєр-війраз тавБо – жий час! Бла-го - сло-ви, Божи... Благо-

feg-nty і/іпг

СЛО – ви,

Бо – жи,

ще и о


тець 1

ІЕ

ма



ти.

мо – ло


fiiiYCy,1

ISf


дій Г ан

ну – ті


ві – но – чок за – чи –

нат[и].


Записав 24.08.1988 p. А. І. Іваницький в с. Унґри Окницького p-ну (Молдова) від гурту з 9-ти осіб.

Перед тим, як співати, старша дружка каже: “Отець і мати! Благословіть віночок начинати”. Звичайно співають тричі: “І в другий раз...” (тощо), “І в третій раз...” У даному випадкові передладканка “І в пєрвій [2–3-й] раз та в Божий час”, повторюючись тричі, має важливе сакральне значення. Число “3” у язичництві символізувало три координати світу: небесний (сакральний), земний (профанний) та світ підземний (перехідний між профанним та сакральним). Ця трійця перейшла у християнство, де вертикальна триступеневість трансформувалася у сакральну триєдинність Бога. Але у фольклорі в численних прикладах використання символіки цифри “3” простежується не вплив християнської трійці, а зв’язок із зашифрованою у такий спосіб язичницькою космогонією й магією.

J = 84 Одна

2. Ой матюнко-йутко

Усі

if і wW’/’W



Ой ма-тюнко – йутко, да во-ро-чай-ся хугко,

Щ

Ой ма-тюнко – йут – ко..



р П' р / / р у / V’ j j

вже со-неч-конизь-ко, не-вісточ-каблизь-ко, в1

ро – дами,

179 –


Ой матюнко-йутко...

Ой матюнко-йутко,

Да ворочайся хутко,

Вже сонечко низько,

Невісточка близько,

Вже сонечко под городами,

Невісточка пуд воротя(а)[ми]. У!

Записали учасники студентської фольклорної експедиції КДІК Тетяна Олійник і Ніна Чертоку 1982 р. в с. Карильське Коропського р-пу Чернігівської обл. від Степаниди Федотівни Поломарчук й Уляни Андріївни Запорожець, пенсіонерок. Транскрибував А. І. Іваницький.

В усіх виконаних С. Поломарчук та У. Запорожець весільних (26 пісень) “гуканка” (У!) співалася точно октавою вгору від основного тону до через проміжне соль малої октави. В кінці “гуканки” з’їзд був незначний. Тембр “гуканки” – фальцетний (його позначено ромбічними нотами), світлий, не сильний, з приємним вібрато.

3. То не голуб гуде

J. = 48 J. = 52

4* ^ __


А” т 1

4*

–к–





–ч 

N 1 "■ у 1

То не

-W-і

го-лу


б гу – де...

-pjW

То не п


п ? 

1 ’ % J 4г

з – луб гу – де, то Пет-

1 'і 7 1 


ру –

-yM+f–^ 


сьо

і – де

■W

^–к–



по ка – т

jj'VWWWW


 -Нут–^ И ^

І – но – во – му



мос – т

і

~~ш ш Й– 

У-ші L_


аж до Ва – л

То не голуб гуде... То не голуб гуде,

То Петрусьо іде


J’ J: J

зо – ні в



0. lJ – J

гос[ті].


180-

По калиновому мості Аж до Валюні в гос[ті].

Записав 1973 p. А. І. Іваницький від Євгенії Антонівни Малинової, 60 p., родом із с. Літків Березісанського p-ну Хмельницької обл.

Виконання Є. Малинової відзначається численними “прикрасами” (позначені через форшлаги, морденти тощо). Це характерна риса старого весільного співу.

4. Кухарка люшню вкрала

J= 48


^ J У ^ I 1 J' ^ I ^ I ^

Ку-хар-ка люш-ню вкра – ла... Ку-хар-ка ліош-шо вкрала,

до по – ро – гару – ба-ла, до ко-лі – на ло-ми-ла, наве-че – ру ва-ри[ла].

Кухарка люшню вкрала...

Кухарка люшню вкрала,

До порога рубала,

До коліна ломила,

На вечеру вари[ла].

Записав у липні 1973 p. А. І. Іваницький в с. Меджибіж Летичівського р-пу Хмельницької обл. від Параски Йосипівни Калакай, 70 р.

5. Ой шо ми схотєли (співають свашки з боку молодого, як одяглії молодій намітку)

j = 90

* Одна


У > J’ J~' J7JJ К ^ ^ J’ £ ^J' J ^ І

Ой шо ми схо-тє – ли... Ой шо ми схо-тє-ли, то ми і зро би-ли:

// ^ / і і 'V / / / г1 ^ 11

зтіс – та па – ля – ни – цю, з дєв – ки мо – ло-ди[цю]. У!

Ой шо ми схотєли...

Ой шо ми схотєли,

181 –

То ми і зробили:



З тіста паляницю,

З дєвки молоди[цю].

6. Якби ми схотсли

(свашкам молодого відповідають свашки з боку молодої)

j = 90 Одна

Усі


I

• d


Як-би ми схо-тє – ли...

Як-би ми схо-тє-ли, ми бї-ї роз-вер-тє-ли.

І

і в са – док по – ве – ли,



і ве – нок о – дяг – ли,

і строч-ки на – кла – ли, на ве-чор – ки по-зва[ли].

Ш

У!

Якби ми схотєли...



Якби ми схотєли,

Ми б її розвертєли,

І в садок повели,

І венок одягли,

І строчки наклали,

На вечорки позва[ли].

Записав у липні 1982 p. А. І. Іваницький в с. Вільшанка Поліського p-ну Київської обл. від гурту жінок.

J = 84


7. А де ж наша весільная мати

j = 96


Адежна-ша ве-сіль-на – я ма - ти... Адежна-ша ве-сіль-на-я

t:i 1 [-Ј3 j j Kj h^ J1

но – io, дру – га чар – ка з ма – ли – но – ю, а тре - тя - я

У *Tj IУ У У –J1 ^J. j. I j. 7 ^

зя – гід- ка – ми,за сво – ї – ми ді – точ – ка[ми].

А де ж наша весільная мати...

А де ж наша весільная мати, – Обіцяла по три чарки дати:

Одна чарка з калиною,

Друга чарка з малиною,

А третяя з ягідками, – За своїми діточка[ми].

Записав у липні 1973 р. А. І. Іваницький в с. Меджибіж Летичівського р-ну Хмельницької обл. від Параски Йосипівни Калакай, 70 р.

Структура (4+6) з переходом на (4+4). В останній моделі структури другий чотирискладник розспівується у подвійному ритмічному збільшенні. Вісімки, позначені портаменто, співалися говірком, але з ясним відчуттям висотності. Ці “рецитації” вісімками справляли враження кличності, загукування.

ЦЕЗУРОВАНІ СТРОФІЧНІ ЛАДКАННЯ

8. Наїхали зі Львова паничі (розплетіни)

Moderato ^ ^

Р‘4 , я ,







f–ш 




--J–^–

%HP–

__J–A 







ф P p p




І.На-ї-ха-ли зі Льво-ва па – ни – чі, взя-ли мо-ю ру-су ко – су

t j j?j иґ ЛЛІ4-Х н-j

на ме – чі. Ой Ла – до, Ладо, на ме – чі.

1. Наїхали зі Львова паничі,

Взяли мою русу косу на мечі.

1 Приспів: Ой Ладо, Ладо, на мечі.

183-


2. Стали они мою косу сікати.

Стали мої тато, мама плаката.

Присте: Ой Ладо, Ладо, плакати.2

3. Стали они русу косу сікати,

Стала я, бідна дівонька, плаката.

4. Не плачу я по матінці по своїй, Тілько по своїй косойці золотій.

5. Не плачу я по косойці золотій, Тільки по своїй доленьці молодій.

Записано 1914р. в с. Мікулине на Холмщині. Співають у неділю рано, коли розплітають молодій косу IIВесільні пісні. Кн. 2. – № 384.

9. Ой сумная середочка, сумний день

J = 78


W

І

1–5. Ой сум-на – се- ре - доч - ка, сум-ний день, ой сум-на – я



се-редоч – ка, сум-ний день. 6–7.По чер – вонень – ку ка –

в

&J 41 фг LJ ^ –М



ну, по чер - во- нень - ку ка - ли - ну.

ли – ну,


1. Ой сумная середочка, сумний день,3

2. Сумувала молоденька на ввесь день.

3. Сумувала та й гадала на свій дім,

4. Та й призвала дві дружечки на прибір.

5. Та й в долину ви, дружечки, в долину

6. По червоненьку калину,

7. По хрещастенький барвінок.

Записано експедицією ІМФЕ 1962 р. в с. Іспас Вижницького p-ну Чернівецької обл. Транскрибував А. І. Іваницький. І/Весільні пісні. Кн. 2. – № 106.



2 За цим зразком виконуються приспіви й далі.

3 Кожен рядок співається двічі.

184-


10. Ой стояла Галечка под венцем

J = 72


Одна

og~jrjr


Усі

ш

t f



Ой сто – я – ла Га – леч – ка

под вен – цем

ру

t 'V f PLr r



1

о:

та че-са-ла py-cy ко-су гре-оен-цем.



Та й у-пав гре-бе –нець

*4

&



і

Є5

f U'411 t=f



f-Hbf

о:

под венець.



Та подай, I – ванку,

гре-бенець!

ЩЕ

г 8 г г gj vM'r t и



-Я ж то-бі,Га-лєч-ко.

невдо-вець, щоб я то-бі по-да-вав

Ж

Ї h hi'і1 9 9 7 V



I

f=f


pppvГ Гт г РГ

Є у те – бе стар – ша – я дру – жеч-ка,

о:

гре – бенець!



pBjE

W

о:



во-на то-оі вір-на – я

слу-жеч-ка,

во-на те-ое под ве-нець

а

E::EЈS



ш

-є” в-


под-вела,

во-на то-бі гре-бен-ця

по-да – ла.

1. Ой стояла Галечка под венцем Та чесала русу косу гребенцем.

2. Та й упав гребенець под венець. – Та подай, Іванку, гребенець!

3. Я ж тобі, Галєчко, не вдовець, Щоб я тобі подавав гребенець!

4. Є у тебе старшая дружечка, Вона тобі вірная служечка,

5. Вона тебе под венець подвела, Вона тобі гребенець подала.

Записав у липні 1973 p. А. І. Іваницький в с. Білики Козелецького p-ну Чернігівської обл. від групи жінок.

185 –


Фактура (бурдонний принцип, діапазон – терція) зберігає прикмети сакрального потужно-закличного співу. Це приклад того, як у старій традиції перевага віддавалася не мелодиці й ритму, а звукові, за допомогою якого у дохристиянські часи зверталися з проханнями й вимогами до богів і духів. В характері виконання (але це проступає тільки у співі) вчуваються техніка сугестіїнавіювання на учасників весілля відповідного емоційного стану.

11. Ой ходила та й Парася по крутій горі



д 4 – 1U5 k

–г


ТГ"







Л ф"ф 4 Л

” г; *'-,

14 0 14"

tHi j Г №=ё£

1 .Ой хо – ди-ла та й Па

"1 – з г~ . ■■-)–


F

 4

а –с


Я


ИР-Г-ДМ

по кру – тій I

 м


о – \–

pi,

^=4

на-п


ІЯ-




Ч ф-







tW-




І . т .л




ді – ла щукурибу на бист - рій во - ді.

1. Ой ходила та й Парася по крутій горі,

Нагляділа щуку-рибу на бистрій воді.

2. Пливи, пливи, щуко-рибо, тихо по воді.

Прибудь, прибудь, мій батечку, отепер к мені.

3. Прибудь, прибудь, мій батечку, отепер к мені,

Та й дай мені порадоньку, бідній сироті.

4. Ой рад би я, дитя моє, прибути к тобі, – Склепилися карі й очі навіки мені.

Записали 1968року А. І. Іваницький та Н. С. Іваницька в присілку Фройлебен села Олександро-Білівка Софіївського p-ну Дніпропетровської обл. від учительки Т. М. Ярош, 45 р. За поясненням співачки, пісня із с. Москаленки на Київщині. Співається молодій-сироті. Опубл.: Весільні пісні. Кн. 2 / Упоряд. М. М. Шубравська,

Н. А. Бучель. –К., 1982. – № 1124.

Мелодія співається в рідкісному ладу – лідійському гексахорді з початковою субквартою (до).

12. Лежєли берви бервінковії л 1 [Andante]^ ^ ^

гIp Р Р р-р 1

Ле-жє-ли бер-ви бер-він-ко-вії... 1–4.Ой є в са-ду яб-лі – ноч – ка

4ьі'£ à–zE=Јr=г В р РР – йг Р Р –

кри – вень – ка, си-дить на ній зо – зулень – ка

186-

т

%



f-v-U-

т

си – вень



2–4.Ой чо – му [ж] ти, зо – зу – лень

ко.


Лежели берви бервінковії...

1. Ой є в саду ябліночка кривенька,

Сидить на ній зозуленька сивенька.

2. Ой чому ж ти, зозуленько, не куєш?

Чи доброї ти весночки віщуєш?

3. А чому ж ти, молоденька, не плачеш?

Бо другий раз вже дівочков не будеш,

4. На розмові з парубками не будеш І славнії вечорниці забудеш.

Записали 19 липня 1940р. М. Ісірович, П. Майборода в с. Соколівка Косівськогоp-ну Станіславськоїобл // Весільні пісні. Кн. 2. – № 795.

13. Та й куда ж ти, моя дочко, ходила



V^=

т

Т



І.Та й ку-да

2).


ж ти,

мо – я доч – ко,

хо

ди

ла,



іи'Р і1 а? і1 111 і1 а1

ШО

ж так тво



го – ло – воч Вар. 1) 2)^–

J

Т



ка

3)

f



за – цве

ла.


А це

ко – ло


1. Та й куда ж ти, моя дочко, ходила,

Шо так твоя головочка зацвела? (2)

2. Та й ходила, моя мамко, по садочку, Та впав міні на головку цвіточок. (2)

Текст на ней оке наспів:

1. Я думала, шо це літо, а це зима, Посіяла чорнобривки коло Різдва. (2)

187-


2. А вже мої чорнобривки розцветають,

А вже мою росу косу розплітають. (2)

3. Та вже мої чорнобривки вже й розцвили, А вже мою росу косу вже й розплили. (2)

На ией же наспів:

1. Иа вишенька-черешенька з ягідками,

Та вже ту°бі не гуляти с парупками. (2)

2. Я вишеньку-черешеньку підрубаю,

Ще сей год я с парупками погуляю (2)

3. Иа вишенька-черешенька не поддасса, Твій станочок до дівочок не придасса. (2)

Пісні співають, коли вінок вже одягли.

Записав 16.08.1985 p. А. І. Іваницький у с. Довжок Новоселицького p-ну Чернівецької обл. від сестер Анни Божик, 69p., та Варвари Тульської, 64р.

ФРАГМЕНТ ВЕСІЛЬНОГО ОБРЯДУ

Неділя перед вінцем (із с. Сніжки Ставищенського р-пу Київської обл.)

Розповідь співачки: “У неділю вранці молоду збирають до шлюбу. Молодий приїжжає в 10 годин. І дружки співають (три рази):

14.

J = 96


J = 114

т

:4~тг.



Дай, ма – тін – ко,

стіль


ця..

Дай, ма – тін – ко, стіль – ця,



























-.Ь:




Ді

 Ф

)


сті]

 

іь – ця гре –



J J'

бін – ця,



до гре-бі

Н – Ц5

І КО – Ж]

–J–

/ – ха,





J = 156

не – хай ся – де мо

ло – дух[а].

Дай, матінко, стільця. Дай, матінко, стільця, До стільця гребінця,

188

До гребінця кожуха, Нехай сяде молодух[а].



Мати шукає стілець, кожух і ставить. Сідає молодуха на стілець. У неї є обично брат, шоб брат розплів косу. Це зараз коси немає, а колись же ж коси були длінні, о! І співають дружки (три рази):

15.


J = 102

1

Ш



т

ш

Братік си – стри –що



розплітав,

но – сив кіс – ни – ці –

HO – СИВ КІС

не про - дав,

accelerando J = 186

ни – ці –

ш

не про – дав,



мен – шіи си – стри – ці

да – ром дав.

Братік систрицю розплітав, Носив кісниці4 – не продав, Носив кісниці – не продав, Меншій систриці даром дав.

Розплів брат косу, дружки співають (три рази):

16.

J = 138


J = 168

■Ф Ф


Дай, ма – тін – ко,

мас


ла...

Дай, ма – тін – ко, мас – ла,

А j> hh JS К к, І . Е

ф J •> J J J J1 J J J I j

я жто-бі ко-ро-ви-цюпас-ла, го-ни-ла на росу,даймас-ла на кос[у].

Дай, матінко, масла...

Дай, матінко, масла,

Кісниця – ганчірочка, стрічечка, якою зав’язували кінець коси, щоб не розпліталася. Кісниця уплітається у кінець коси. – Пояснення співачки.

189-

Я ж тобі коровицю пасла, Гонила на росу, – Дай масла на кос[у].



Мати достає чи горілки, чи дікалону, поливає коси, змочує. Потім розчісують косу, от і співають (три рази):

17.


J = 150

ЄЕ5


Ш

На – дво-рі те – рен те

З

ЕВ

шуть...



А на-дво-рі те-рен те – шуть,

–W ~Јj

а у ха – ті ко – су че – шуть, а вже те – рен об – ти – са – ли,



fF -

£

І



т

а вже ко – су роз – че – сал[и].

Надворі терен тешуть...

А надворі терен тешуть,

А у хаті косу чешуть,

А вже терен обтисали,

А вже косу розчесал[и].

Після того, як розчесали, надівають фату. Співають дружки (три рази):

18.

j = 150 J = 168



->УТ "










Н-п







–і–






















 ф

 










Е–J




–£–

-J–•




 \ 7

–J







зе – ле-ний барвін-че, ле-жав ти у скри-ні, в са-мій се – ре – ди-ні,

j = 204


т

те – пер те – бе ру – шу, – за – пла – ка – ти муш[у].

190-

Ой вінче мій, вінче...



Ой вінче мій, вінче,

Зелений барвінче,

Лежав ти у скрині,

В самій середині,

Тепер тебе рушу, – Заплакати муш[у].

Мати подає дружкам вінок, надівають вінок. Мати приходить, дивиться на дочку. Тоді до матері дружки співають (тричі):

19.

J = 180


ШИ

£

ф



По – ди – ви – ся,

т

мо... По – ди – ви – ся, ма – мо.



J'" J J І і і* І1 J1 J

як мі-ні в він-ку гар – но, так я в ньо-му на-хо-дила – ся,

т

шш


як ти мно – ю на – ро – би – лась[а].

Подивися, мамо...

Подивися, мамо,

Як міні в вінку гарно,

Так я в ньому находилася,

Як ти мною наробилась[а].

Тоді дружки співають до молодої (тричі):

20.


J= 156

і

ш

т



т

Не вста-вай, Га – лю-ню, не вста-вай,

J = 192 J = 228

нехай Ми-хал-ко

 

підви – де,



бі – ле ли – чень – ко

ці – лу – є.

191 –

Не вставай, Галюню, не вставай, Нехай Михалко підвиде,



Біле личенько цілує.

Він підходить, підводить її, цілує і тоді вже ідуть до розписі, чи до церкви вінчатись, як колись було.

Після розпису гуляють за столом, там вже сваряться дружки із світилками.” Записав 13.03.1988p. А. І. Іваницький від Ольги Петрівни Климової, 50p., родом із с. Сніжки на Київщині. Вона розповідала і співала, самостійно подавши композиційно й драматургічно довершений фрагмент весілля, який можна відтворити у ситуації живого весілля або на сцені.

СТРОФІЧНІ ВЕСІЛЬНІ ПІСНІ

21. Ой там на горі кущ малини стоїть

(на сватанні)

Lento

Щ

Ш



ш

–* Я- *-


ш

А.

if



Ой там

на го – рі

кущма – ли

ни сто – іть, ои

W

Ні! і J'J' J Г. Г J..J 12? i°i=J Ж



V

Г~Г^Т


ой pa-но і поз – но ма – ту – ся кри-чить, ои кри – чить.

п\ \! п\

її

ра – но і поз – но ма – ту – сякри-чить, ой кри – чить.



П\ V Г\

r r 14J і

1. Ой там на горі кущ малини стоїть, ой,

Ой рано і позно матуся кричить, ой кричить.

192-

2. Не плач, моя мати, не плач, ой і не ридай,5 Бери рушнички, старостам ой і роздавай.



3. Ой там на горі кущ малини стоїть, ой,

Ой рано і позно матуся кричить, ой кричить.

Записала 1965 p. А. І. Остащенко в с. Петровка Павловського p-ну Воронезької обл. від О. М. Муращенко, Т. Г. Пироженко, Г. Г. Мацугіної. // Весільні пісні. Кн. 1 / Упоряд. М. М. Шубравська, А. І. Іваницький. – К., 1982. – № 15. Пісня дружок під час сватання. У нинішню публікацію внесено окремі редакційні уточнення.

Lento


22. Ой да злетів півень же на нові ворота же

(па сватанні)

^ Г\

f J* У Л ь-J1 –І



Ой да зле – тів пі – вень же на но – ві – во – ро – та же

W

тай ска-зав: “Ку - ку..



тай ска-зав: “Ку – ку – pi – ку!”

1. Ой да злетів півень же на нові ворота же

Та й сказав: “Ку-ку...”, та й сказав: “Ку-ку-рі-ку!”

2. Оце тобі, молода дівчино,

Уся правда дові... уся правда довіку.

3. Тепер мені туда не ходити,

Ой куда я ходи... ой куда я ходила.

4. Ой тепер мені того не любити,

Ой кого я люби... ой кого я любила.

5. Тепер мені того любити,

Ой кого люди ска... ой кого люди скажуть.

6. Тепер мені із тим жити,

З ким рученьки... ой з ким рученьки зв’яжуть.

Записала 1967p. А. І. Остащенко в с. Кушин Підгоренськогоp-ну Воронезької обл. від А. Т. Чередніченко. ПВесільні пісні. Кн. 1. – № 18. Пісня дружок, коли сватають за немилого.

Ця пісня і попередня “Ой там на горі кущ малини стоїть” належать до аматорських записів. Тексти явно записувалися з диктовки (а не під час співу), тому 2–6 строфи не лягають під наспів. У той же час ці записи становлять безперечний інтерес: і як

5 Вар.: ой і не журись. – Пршііт. записувачки.

193-


документування народної музики слобожанських околиць, і як оригінальні за вільністю ритмомелодичного розспіву зразки весільних співів, які збагачують уявлення про різноманітність української пісенності. Щоб мати уявлення про талант розспіву, подаємо модель першої півстрофи (наспів охоплює один пісенний рядок):

22-а.


Зле – тів пі – вень на во – ро – та, ска – зав: “Ку – ку – рі – куГ

Як видно, в основі цієї весільної пісні перебуває коломийковий архетип структури (4+4+6), ускладнений словообривом і заключним кадансуючим фрагментом (7–8 такти оригіналу). Він перебуває у підсвідомості виконавців і з опорою на нього саме й народжуються подібні шедеври мелодичного розспіву.

23. Та ти, зелений огуд очок, а жовтенький цвіт (на заручинах)

Andante


Solo

Coro


Г\

vj. '“hjV ITfF^

НИИ

f

t



l.Ta ти,зе – ле-нийо-гу-дочок, ажов 1 П\ г' , ҐТ\

'О'


тень-кий цвіт.

Г\

'О'



не – ве – се – .

чого / Г\

wm

-&

рід?



Coro

в тебе,


Solo

:.:El:JvJziЈ

та Ма – рій – ко, 3

се – ЛИИ Duo

1

т



2.Та не так

же рід, не так же рід, як мен - ша сес -

194-

1. Та ти, зелений огудочок, а жовтенький цвіт,



Чого в тебе, та Марійко, невеселий рід?

2. Та не так же рід, не так же рід, як менша сестра.

Та оддай, оддай, мій батенько, сестрицю з двора.

3. Та оддай, оддай, мій батенько, сестрицю з двора,

Бо вже ж вона прогуляла молоді літа.

4. Та запрягай же, та Васильку, коні вороні,

Та доганяй та Марійці літа молоді.

Записано експедицією ІМФЕ 1952 р. в с. Супими Шишацького p-ну Полтавської обл. від гурту жіпок-колгосппиць. Транскрибував Л. І. Ященко // Весільні пісні. Кн. 1. – № 42. Примітки транскриптора'. 1. На протязі трьох куплетів тональність пісні підвищується на 1 тон з a-moll доfis-moll; 2. Пісня співається повільно, з напруженням. Дихання змінюється майже в кожному такті пісні.

Наспів, як і два попередніх, відзначається широтою мелодичного розспіву. Але його структура більш прозора: послідовно простежується тенденція до так званого ямбічного ритмізування J J та збереження структури (4+4+5). Отже, за мірою розспіваності ця пісня належить наче до перехідної ланки між вище поданими прикладами із Слобожанщини до Східного поділля. Слід також відзначити правильне рішення транскриптора, який запобіг спроб нотування дістонації (тенденції до підвищення), а обмежився приміткою. Дістонація – це наслідок або невдало обраної тональності, або, як в даному разі, – наслідок інтенсивної подачі звука.

24. Ой на горі овес білий

J = 63 (80) Спокійно

і?Р-.И1 рjгрlZt jppp•Ьгё"7'-–

І.Ой наго-рі(йо)-вес] бі – лий, j ойнаго-рі(йо)-вес j бі – лий, (.гей);




––іМ–•–

If–










h h–>■




Г 0 f trft–s




–-• vw

4=Ј4d

1

1

' L



J –7 і 




-–ё

 –


Каталог: Umf www -> books -> hresto


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   47


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка