Навчальний посібник для вищих навчальних закладів культури І мистецтв I-IV рівнів акредитації Київ 2008 (477)(075. 8)



Сторінка14/47
Дата конвертації05.05.2016
Розмір3.9 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   47

12

ой да бать

ка над ва

ми?


/ ub'HT ш 

Ф 1







4 т 

ф 



“і

' – J –'–1

СФ^–2f 




і Г J




щ=\




ММ

 <5

и J 

Як ми по – рос – тем,

то бу – дем ха – зя – я

152-

1. Косаре косят, йа в’єтер повіває,



Шовкова трава на косу полягає.

2. Ой покосили всі гори, всі долини Двадцять москалів да їще й чотирі.

3. Шовкова трава на покоси полягає,

Молода вдова з дєтками розмовляє:

4. Ой дєтки моє, шо мінє робіт з вами,

Ой шо немає ой да батька над вами,

5. Ой шо немає ой да батька над вами?

- Як ми поростем, то будем хазяями.

Записав 1927р. М. П. Гайдай у с. Кожухівка Овручського повіту (Волинь). Співав Платон Бондарчук IIФонди ІМФЕ, 6–4/122, арк. 11.

Пісня опублікована у зб.: Ігри та пісні. Весняно-літня поезія трудового року / Упоряд. О. І. Дей, А. І. Гуменюк. – К., 1963. – С. 562. Містить ряд хибних редакційних втручань.

У рукопису записувача помилка в розмірі 2-го такту і, очевидно, хибно обрано лічильну одиницю (половинна нота). Її замінено на чвертку. Інакше спокійний розлогий наспів набуває моторної поспішності (порівн. попередній вар. “Косарик косить, та вітер повіває”, а також наступний “Косяри косят, а витрець повиває”).

6. Косяри косят, а витрець повиває

$ ї jsf f ( и ■ р! –И8

l.Ko – ся – ри ко – сят, а вит-рець по – ви – ва – є.

Бід – на вдо-вонь-ка із жа – лю у – млі – ва е.

1. Косяри косят, а витрець повиває.

Бідна вдовонька із жалю умліває. (2)

2. Ой не журися, молода удовонька,

Буде скошана зильона дубровонька. (2)

3. Найму косарів то й сімдесят четири,

Щоб викосилі всі пагоркі й доліни. (2)

4. Косяри косят, а витрець повиває,

Шовкова трава з-пуд коси вилягає,

Бідна вдовонька сльозонькі утирає.

153-

Записали 10.07.2001 р. Галина Похилевич та Лариса Лукашенко в с. Добривода, гм. Клішелі, пов. Гайшівка (Польща) від Валентини Клімович, дочки Павла, 58 p., Антоніни Сідорук, д. Олександра, 70 p., та Ніни Явдосюк, д. Прокопа, 59 р.



//Традиційні пісні українців Північного Підляшшя. За матеріалами експ. 1999–2001 pp. Лариси Лукашенко та Галини Похилевич. – Л., 1006. – С. 90.

7. Сіно моє, сіно на покоси сіло Помірно ^^

£} $ $

І.Сі – но мо – є, сі – но на по – ко – си сі – ло.



'yf L S У -jS Ч К-




" м-Н










^^^ tot#

ї г (

р 

–І

'Ly~'

г

Тут мо – го ми – ло – го си-лонь-ки по - сі ло.

1. Сіно моє, сіно на покоси сіло.

Тут мого милого силоньки посіло.

2. Ой сину Василю, ти по ночах ходиш.

Кажуть мені люди, що ти шкоду робиш.

Записано 1967 р. у с. Велика Глуша Любешівського p-ну Волинської обл. від Н. X. Кудрицької та М. В. Кичук // Пісні з Волині / Упоряд. О. Ф. Ошуркевич, М. С. Стефанишин. – К., 1970. – С. 54–55. Структура (6+6)2.

8. Ой не коси, мій татойко, сіна

1. Ой не коси, мій татойко, сіна, Бо заросися по самії коліна.

154-

• 2. Нехай тії косарики косять,



Которії набік шапойку носять.

3. Косарі косять, а вітьор повіває,

Зелена трава од коси вилягає.

І

Записано 1968 р. у с. Буцип Старовижівського p-ну Волинської обл. від Д.



В. Троцевич та М. Г. Созоник 11 Пісні з Волині / Упоряд. О. Ф. Ошуркевич, М. С. Стефанишин. – К., 1970. – С. 54.

У пісні простежується типова для косовицьких структура (5+7)2.

9. На болоти косар косить

1. На болоти коса.. ,(а)р косить,

Кинув косу та й го.. .(о)лосить.

2. Коса ж моя [бринливая],

Жінка в мене линивая.

3. Коса ж моя, як ніж гостра,

В мене жінка, як сніп, товста.

Записала 1997р. Олена Юзик в с. Прикладники Зарічненськогоp-ну Рівненської обл. від Лідії Семенівни Бережної, 82 р. // Етнокультура Волинського Полісся і чорнобильська трагедія. Вип. III. Зарічненський р-н Рівненської обл. / Упоряд. С. І. Шевчук. – Рівне, 1998. – С. 179.

Чудовий наспів косовицької у характерному для Полісся вільно-розспівному стилі. Очевидно, 2–3-тя строфи так само мають словообриви та розспіви, не зазначені записувачем. Слово “бринливая” вставлене автором “Хрестоматії” (в оригіналі пропуск) за аналогією з іншими відомими текстами. Коли косять, коса відзвучує – бринить, або, за іншою вимовою, – бренить.

Серед косовицьких багато коротких гумористичних приспівок. Вони виконуються у відпочинку або у вигляді діалогу (перегуків) в коротких перервах між працею (див. наступні зразки). Структура (4+4)2.

155-

10. А в болоті косар косіт



і1 = 60 З з

1.А вбо-ло-ті ко-cap ко-сіт, зло-мавко-су да йго-ло-сіт.

1. А в болоті косар косіт,

Зломав косу да й голосіт.

2. Тепер моя коса тупа,

Уже моя жу° нка слепа!

Записав між 1923–27pp. М. Гайдай у с. Ліппікі Овруцького пов. па Житомирщині. Співала Тетяна Власюк. IIФонди ІМФЕ 6–4/122, арк. 12.

Подається за автографом записувача. Структура (4+4)2.

11. Косар батько, косар я

J = 112


^8 J. J Д j.-f і ,l=J ІГ Г Л*1 Г –

1 ,Ко – cap бать – ко, ко – cap я, ко са – рі ми о – бі – два.














f * я 1 













Р=3=]

–і







. ... т










4




т л

–1

На – ко – си – ли скир – ту сі – на, при-йшла ко – за та й все з’ї – ла.

1. Косар батько, косар я,

Косарі ми обідва.

Накосили скирту сіна,

Прийшла коза та й все з’їла.

2. Іде батько в Полечину,2 Іде козак по дівчину.

Іде батько слочиною [?],

Іде козак з дівчиною.



2 У 2-й строфі незрозумілі слова. Є такий варіант: їде батько по ліщину, файдулі, файдулі, фай,

їде козак по дівчину, " 

їде батько з ліщиною, " 

їде козак з дівчиною. " 

М. Парфснюк

Його наспівав авторові “Хрестоматії” студент-заочник М. Парфснюк з Івано-Франківської обл. М. Парфснюк. Див. також інший варінт друкованої жартівливої пісні, де засвідчено той же зміст: “Жартівливі пісні. Родинно-побутові / Упоряд. О. І. Дей та ін.”. – К., 1967. – С. 314. Напевно, співак з якоїсь причини перекрутив два слова тексту або невиразно їх вимовив, а записувач не з’ясував причину помилки. Можна стверджувати, що поданий нами варіант с дійсним текстом другої строфи пісні.

156-

Записав між 1923–27pp. М. Гайдай у м. Троянів Житомирського пов. Співав Петро Пудрач. // Фонди ІМФЕ 6–4/122, арк. 10. Подається за автографом записувача. Структура (4+4)2, показова насамперед для жартівливих пісень (в даному разі так і є).



Зіставлення мелодики двох пісенних рядків вказує на те, що пісня побутувала як багатоголоса. Співак у 2-му рядку явно подав варіант виводу. “Накладання” по вертикалі двох рядків майже автоматично відтворює (з незначними корективами) двоголосу фактуру.

12. В понеділок рано косив отець сяно

Швиденько

J1 ^ ^ 1 ^ ^ ^ 1 J і ^

1 .В по – не – ді – лок ра – но ко - сив о - тець ся - но.

1. В понеділок рано Косив отець сяно.

Косив отець, косив я – Косили ми обидва.3

2. А в вівторок рано Сушив отець сяно.

Сушив отець, сушив я – Сушили ми обидва.

3. А в середу рано Збирав отець сяно.

Збирав отець, збирав я – Збирали ми обидва.

4. А у четвер рано Копив отець сяно.

Копив отець, копив я – Копили ми обидва.

5. А в п’ятницю рано Складав отець сяно. Складав отець, складав я – Складали ми обидва.

6. А в суботу рано Возив отець сяно.

3 Кожна пара рядків співається двічі.

157-


Возив отець, возив я – Возили ми обидва.

7. А в неділю рано Пропив отець сяно. Пропив отець, пропив я – Пропили ми обидва.

Записав 1959 р. Д. Янчуку с. Лошнів Микулинецъкого р-пу на Тернопільщині від Л. Ковтка ИЖартівливі пісні. Родинно-побутові / Упоряд. О. І. Дей, М. Г. Марченко, А. І. Гуменюк. – К., 1967. – С. 89. Структура (6+6)+П(7+7).

13. Чи, дівчата, чуєте

Жваво

Ш

ш



І.Чи, дів – ча – та, чу – є – те,

де на тра – ву –

ш

' FF –F


чер-ве-на ру – жа, дроб-на фі – ал – ка,

пі – де – те?

1. Чи, дівчата, чуєте,

Де на траву –

Червена ружа, дробна фіалка, – Підете?

2. І я піду за вами,

Накошу вам –

Червена ружа, дробна фіалка, – Отави.

3. Ой накошу, накошу,

На купочку

Червена ружа, дробна фіалка, – Наношу.

4. Не повіджте никому,

Будете мац –

Червена ружа, дробна фіалка, – Готову.

5. Ми кошеной не хцеме,

Ми си сами –

Червена ружа, дробна фіалка, – Нажнеме.

158 –


Записано 1938р. в с. Висова, повіт Горлиці від Осипа Ференца, 37р. // Українські народні пісні з Лемківщини. Зібрав Орест Гижа / Заг. ред. С. Грици. – К., 1972. –

С. 254–255.

14. Ой жено моя

Швиденько

-J'lii J'p-J-J J j – 1

І.ОЙ же-HO MO – я, чом ся не о – бу – єш, чом ся не о – бу – єш?



/Ч 1

”#“4–

\–( 






s;–

К 4–-•-]







fv J= –






















LJ




\±_j_–j




4-*

gJ- -J

 J

 6І




Зим-на ро – са, а ти бо – са, здра-в’я со – бі псу – єш.

1. Ой жено моя,

Чом ся не обуєш? (2)

Зимна роса, а ти боса, здрав’я собі псуєш. (2)

2. Ой мам я косу,

Але ньом не кошу, (2)

Бо я свою косу, косу коло себе ношу. (2)

3. Ой мам я лучку

В глубокій долині, (2)

Ани трава, ни отава нигде не загине. (2)

4. Ой мам я косу,

Од самой осени, (2)

Она косит, она косит коло самой землі. (2)

Записано 1957р. вс. Криниця, повіт Горлиці від Івана Біскупа, 66 р. // Українські народні пісні з Лемківщини. Зібрав Орест Гижа. – С. 255–256.

ГРЕБОВИЦЯ

Гребовиця продовжує розпочату косовицею працю: сіно розстеляють, просушують, потім збирають, громадять у копиці. На гребовиці, насамперед у Поліссі, звучать ті ж пісні, що й на косовиці. Серед них так само помітний функційно-тематичний підбір. Визначальними звуковими емблемами є споріднені зі жнивами й косовицею типи мелодики і сам характер вільно-архаїчного, унісонного або сольного розспівування.

159-

15. Ой і скідай, козаченьку, жупан, жупаночок



gpttfLrrг г в

І.Ой і ски-дай, ко-за – чеі-іьку,

_ . г~3 –і

жу пан, жу – па нок

Р Г І Р"ггГ ЦгГ № $ Р tl1Ш

да на – пи-наи дів-чи – нонь – ці

хо-ло-док, хо – ло-док.

Рг:П р г І р ■r?fr Р ПИ й V-rf ЕсГ Е

ЕЕ

2.Шоб не за-го-рів дів-чи – но-чин да білень – кий ви-док,



Ь ріг р г ~ ^ ^

да бі-ле лич-ко, як яблуч-ко,

са-ма мо - ло-да.

1. Ой і скідай, козаченьку, жупан, жупанок Да напинай дівчиноньці холодок, холодок.

2. Шоб не загорів дівчиночин да біленький видок,

Да біле личко, як яблучко, сама молода.

Записав між 1923–27pp. М. Гайдай у с. Прохори Борзепського пов. Чернігівської губ. Співала Марія Коломійченко, 73 р. // Фонди ІМФЕ 6–4/122, арк. 12. Подається за автографом записувача. Структура (4+4+6)2.

і1 = 75

16. Ой хмариця, туманитса

т

trn :h .1 і1 J



 ш л ш Ш- Ш.

tf-tt ІР Г Р |і

£

І.Ой хма-ри-ця, тума-нит-са, дріб-ний до-щик збі-рає-ця. Ой дай, Бо-же,



і-г г ІЮ J £

Г 71Р Г

ДОЩ,

дро-бен до-щик нам! 2.Хоть днів на чо – ти – рі, щоб ми і спо-



#TJ J

у-










r-rts-г

-р • – в- 

* w т




^ г. л * і




–ф







ф







±=Н=1

























чи – ли го ди – ни на п ять,

щобро-би-ли вп’ять.

160-

1. Ой хмариця, туманитса,



Дрібний дощик збіраєця.

Ой дай, Боже, дощ,

Дробен дощик нам!

2. Хоть днів на чотирі,

Щоб ми і спочили Години на п’ять,

Щоб робили вп’ять.

Записав між 1923–27pp. М. Гайдай у с. Хатки на Полтавщині. Співала Харита Юрко. // Фонди ІМФЕ, 6–4/122, арк. 14.

Подається за автографом записувача. Типова структура жнивних пісень (порівн. вище пісню “Йуже сонце на лину”). Базова структура (6+6)2 з тенденцією до розширення та стискання. Скорочення та збільшення складів стосовно архетипічної норми “6” має виразно жниви ознаки. Це особливо видно із строфіки. Наприклад, форма (8+8)+(5+5) виявляє характерну тенденцію: перші два рядки, як правило, містять більше складів, аніж третій та четвертий. Порівн. із жнивною піснею “Йуже сонце на лину”.

17. Грабанє, грабанє, би-сме дограбали

Andantino

Р р р р р J. U F G р Р Г f |ё

1.Гра – ба – нє, гра – ба – нє, би - сме до - гра - ба - ли,

Же в Р –р в-р J-

же – би –сме на ве – чюр о - до - маш до - ста - ли.

1. Грабанє, грабанє, би-сме дограбали,

Жеби-сме на вечюр одомаш4 достали.

2. Назбирали-м трави, не можу занести,

Подь же, мой миленький, на теліжце везти.

3. Ти будеш тягати, а я буду пхати,

Даст ти моя мати до масла мачати.

Записав Ф. Колесса у с. Тварожич Бардіївської округи на початку XX сіп. // Колесса Ф. Українська усна словесність. – Едмонтон, 1983. – С. 244. Структура (6+6)2.

4 Одомаш – почастунок.

161 –


18. Гребіть, гребці, на пана

[Andantino]

J1 J' я

1,3–4.Гре – біть,греб-ці, на па на, щоб ко-ро-ста на-па ла, щобпанне гу-ляв,

Для 1-ї строфи [ І Для 4-ї строфи|

а*) .. р*)

ajj’p j'p р'р-|

ко-ро-стучесав.

Гав!!

Гу!!


2.Що панда-є погри-вен-ці,

£

Р т



па – ні п я – та – ка,

па – ні п’я – та – ка!

1. Гребіть, гребці на пана, Щоб короста напала, Щоб пан не гуляв, Коросту чесав. Гав!!

2. Що пан дає по гривенці, Пані п’ятака,

Пані п’ятака!

3.. Наша й пані тетера,

Чи готова вечера?

Ой як не готова,

То й не седи дома!

4. Ой як не готова,

Той не седи дома,

А як готовенька, – Стрічай веселенька. Гу!!

Записав 1927р. М. П. Гайдай на Чернігівщині I/Фонди ІМФЕ, 6–4/122, арк. 13.

Наспів спирається на типову модель жнивної структури (4+3)2+(5+5). Вона, як показово для цього типу взагалі, допускає варіювання кількості складів у рядку від 8–7-ми до 5-ти.

У 2-й строфі бракує другого рядка. Первісну форму мелодичної і текстової строф легко реконструювати, повторивши 1-й рядок (за аналогією повтореного 2-го). У такому вигляді 3-я строфа точно проспівується на мелодію 1-го куплету:

162-


3. Що пан дає по гривенці,

Що пан дає по гривенці,

Пані п’ятака,

Пані п’ятака.

Цінну прикмету цього запису становить використання вигуку “Гу!” у фіналі. Він мав би співатися після кожної строфи (а не тільки в кінці). У першій строфі традиційний вигук “Гу!” замінено жартівливим “Гав!” Така новація (як і гумористичний зміст цієї та деяких інших жнивно-косовицьких пісень) свідчить про поглиблену десакралізацію одного з найзначніших за роллю в житті людини обрядів.

У записувача не поставлено темп (його подаємо у дужках по аналогії з попереднім зразком “Грабанє, грабанє, би-сме дограбали”). Відсутні музичні розміри подано у квадратних дужках, введено вольти.

ЖНИВА

Жито, овес, просо та інші зернові культури на землях України почали сіяти в неоліті, від 6 тисячоліття до н. е. Тоді знаменувався перехід до осілого способу життя та землеробства. У зв’язку з цим відбулися кардинальні зміни у світогляді, свідомості та обрядовості. Здійснилася сакралізація трьох основних фаз сонячного циклу: зимового сонцестояння, весняного рівнодення та літнього сонцестояння. На зміну первісному мистецтву приходить фольклор.



Збирання збіжжя складалося із обрядів заоїсинок, власне жнив та обжинок. Усі ці етапи починалися й завершувалися магічно-сакральними діями. Обряд зажинок був короткий: ставили край поля перший сніп (“воєводу”), виконували кілька величально-обрядових пісень і приступали до праці.

Під час жнив співали мало: це був час важкої праці. Пісні звучали під час обіду та коли увечері поверталися з поля. Як правило, це були побутові, баладні сюжети, які виконувалися з повільними мелодіями необрядового типу (див. нижче кілька невимовно гарних наспівів з Полісся – “Ой поїхав милий у дорогу”, “Да Марусенька по бережку ходить”, “Марино, Марино, чого ходиш, блудиш”). Усі вони із земель чорнобильської трагедії і зараз сприймаються як реквієм по тисячолітній традиції цього краю.

Найурочистішою частиною було свято закінчення жнив – обжинки. На полі завивали “бороду”: залишали шматочок невижатих колосків, які заплітали, зерно струшували на землю (відгомін жертвоприношення), у “бороду” ставили черепок із сіллю, воду і шматочок хліба (теж жертовний ритуал). Далі плели вінки із збіжжя, коронували ними жінок і дівчат та йшли в село, де вже була готова вечеря (у дворі господаря або в складчину). Вінок вручали господареві, співали до вінка та господарям величальних жнивних пісень і сідали до столів. До пізньої ночі лунали пісні з танцями, іноді грали музики.


Каталог: Umf www -> books -> hresto


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   47


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка