Навчальний посібник для вищих навчальних закладів культури І мистецтв I-IV рівнів акредитації Київ 2008 (477)(075. 8)



Сторінка13/47
Дата конвертації05.05.2016
Розмір3.9 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   47

4. Буде з цієї пшениченьки насіння...

- Коли в тебе, Маруся, весілля?

5. У суботу, дівчата, в суботу,

Бо я маю за Івана охоту.

6. У неділю, дівчата, у неділю,

Бо я маю за Івана надію.

Записав у 1970-ті роки А. Ф. Завальнюк в с. Мазурівка Тульчинського p-ну Вінницької обл. від сестер Люби (ЗО р.) та Надії (36 р.) Бакало.

Складочислова структура (4+4+3)2 ритмізується як j J J J J~J J J j J J J, що аналогічне одному з типів жнивних пісень.

17. Ой Петре, Петри, ївани

J = 120 Ходою, ледь скандуючи

J Б Г qj,

І.Ой Пет ре, Пет – ри, ї - ва ни,

Л і у - у , Вар. 1) 2)^-–'

41, і! р р р J'p р г “Lr lg'p j j~7 Її-Гг 11 !l

йавжетво-я пет-рі-воч-ка-(га) мина – є.

1. Ой Петре, Петрис, ївани0,

Йа вже твоя петрівочка минає.

2. Йа вже твоя петрівочка минає,

Половина літечка займає.

3. Половина літечка займає,

Йа то[й] їван жи°нитися думає.

4. Йа то[й] їван жиснитися думає,

Ту Марусю за жіночку брати має.

142-

Записав 4. 07. 1984 р. А. І. Іваницький у поїзді від Любові Семенівни Куляс, 64 p., із с. Гончаполовка Немирівського p-ну Вінницької обл.



За словами виконавиці, виконується як ключова (“кривий танець”), на кожен крок припадає дві чвертки. Отже, одна строфа виконується протягом 10-ти кроків. Структура (4+4+3)2 у першому рядку порушена, що трапляється у багатьох піснях різних жанрів. Головне в тому, що співаки інтуїтивно відчувають модель і відхилення від неї відбуваються на основі загального чуття норми.

18. Ой петрівочка минається ^=156 Легко, з рухом

Одна Усі

4^.^ -tJ- jJ- І г

1 .Ой пет – рі – воч – ка ми – на – єть – ся, си ва зо –

в

Одна



£

£

ГГ7



’ ля хо – ва –сть[ся]. Си – ва зо-

1. Ой петрівочка минається,

Сива зозуля ховаєть[ся].

2. Сива зозуля ховається

Під капустяний листоч[ок].

3. Під капустяний листочок,

Щоб не змінився голосоч[ок].

ГзТ.


щ

-ло – со[чок].

Записано у 1970 р. в с. Березівка Великописарівського p-ну Сумської обл. від Ганни Павлівни Півень, 1908 p., і Фросиии Герасимівни Лози, 1911 р. ІІПісні Сумщини / Фольклорні записи В. В. Дубравіна. – К., 1989. – С. 182. Структура тяжіє до моделі (4+4)2.

Нотація цієї петрівки містить ознаки, які можуть вивести у, здавалося б, досить далеку від етномузикології сферу. Для цього слід утворити модель архетипу мелодії і порівняти її з оригіналом:

18-А.

т

Ой нет – рі – воч – ка ми – на – єть – ся,



■лу – ля

хо – ва – *:гь – ся.

По-перше, стає очевидним, що архетип виявляється тотожним одному з поширених типів Купайла і, що особливо, він аналогічний зимовим маланковим пісням. По-друге, увиразнюється творча ініціатива розспіву форми виконавцями: проступає

143-


схильність до відхилення від поданої в моделі третної пульсації. По-третє, внаслідок цього утворюється нерегулярна ритміка оригіналу (метр 6/8 записувачем вжито як звичайне, досить умовне обчислення тривалостей).

Усе сказане дає підстави твердити, що під час ведення хороводу застосовувався вільний танковий крок (поза музичним ритмом). Це найважливіший висновок нашого короткого аналізу. Він є прикладом того, як аналітика здатна розкрити у структурі те, що “простим оком” помітити неможливо.

19. Ой петрівня йо-ой зозуленька

[Andantino росо rubato]

Одна

П\

П\



т

£

т



ШГ'

* тф


(га) йо – ой зо – зу – лень – ка – (га),

і 3 1 14"

І.Ой пет-рів – ня

І з , _


uJ О г ТХГг1

та не куи ра Гурт

(га) – но и у ді

Ш

v



(ги)бров[і].

ро – В1,


2.Та не куй ра – (га) –

[га]-но йу діб I 3 1

30"

:>-У :р■ ~ ~~



не збу – ди ме

не, мо – ло

дой[і].

1. Ой петрівня(га) йо-ой зозуленька, Та не куй ра(га)но и у ді(ги)бров[і].



2. Та не куй ра(га)но й у діброві,

Не збуди мене, молодой[і].

3. Бо в мене ненька не рідная,

Та й не рідная, та й не ласкав[ая].

4. Та й не рідна, та й не ласкава Та й на йулицю не пуска[ла].

5. Та й на йулицю не пускала,

В нову світлицю запира[ла].

144-


6. А в новій світлиці віконечко,

А в віконечку кватироч[ка].

7. Як одсуну я кватирочку Та погляну я по риноч[ку].

8. А по риночку танок іде –

То ж то мій миленький перед ве[де].

9. Та не зо мною, молодою,

А з моєю подруг[ою].

10. Та не з тією, що раджуся,

А з тією, що лаю[ся].

Записала 1989 р. Л. І. Новикова у с. В’язова Краспокутського р-иу Харківської обл. від А. Н. Шелест, 72 p. IIНовикова Л. І. Пісні Слобідської України. – Харків, 2006 р.-С. 81.

У пісні збережено цінні риси старовинного співу петрівок (гетерофонія, вільність ритму, огласовки). Багатоголоса фактура, мабуть, нотована зі співу й розповіді однієї виконавиці (коментар у збірнику відсутній). Автор “Хрестоматії” відкорегував окремі коректурні недогляди в ритміці, метрі, знаки альтерації виніс у ключ, а правопис слова “юточка” замінив на “йуточка”, оскільки тут має місце протезування початкової голосної “у”.

Записувачка зазначила час виконання 1 та 2-ї строф пісні у секундах (цифри виставлено наприкінці 2 та 4 рядків). Структура (4+4)2 і ритмічна модель сегментів J J j J у цій пісні вільно й вигадливо розспівані, що властиво для слобожанського й південних співочих стилів.

20. Чи було літо, чи не було

J =120


J–J--- –j- 1U –yj J ■ –У 1

І.Чи бу – ло лі – то, чи не бу - ло?

I’1,1' J ^ J J U" –J–J j; -j-=!

Щось во - но ме ні не в тя - моч ку.

1. Чи було літо, чи не було?

Щось воно мені не в тямочку.

2. Щось воно мені не в тямочку-

Я й не ходила на вуличку.

3. А в мене ненька не рідненька Та й на вулицю не пускала.

145 –


4. Та й на вулицю не пускала,

У коміроньку закривала.

5. А в коміроньці віконечко,

На тім віконці кватирочка.

6. Ой прочиню я кватирочку Та й подивлюся на вуличку.

7. Усі дівчата танком ходять,

А мій миленький перед водить.

8. А мій миленький перед водить – Моє серденько ножем крає.

9. Чи було літо, чи не було?

Щось воно мені не в тямочку.

Записала 1987р. Л. І. Новикова в с. Полкова Микитівка Богодухівськогор-пу Харківської обл. від О. Є. Міщенко, 69р. ІІНовиковаЛ. І. Пісні Слобідської України. – С. 82.

Ритміка показова для “маланкового” типу. Повторення 1-ї строфи у фіналі пісні (9-й куплет) не є типовим для традиції і свідчить про вплив (можливо, підсвідомий) сценічно-самодіяльного мистецтва.

21. Петровочка, петровочка, мала ночка

Помірно


ДЕ К

1.Пес


тро

воч


ка,

пе – тро – воч – ка,



Jf т н













^–h–

'і–




-І 1 

л




–і




Lj

....

LJ

f •■'■і

N

V–

 % 







ма – ла

ноч – ка,

на – ші хлоп – ці не – до – спа[ли].

1. Петровочка, петровочка, мала ночка, Наші хлопці не доспалі.

2. Наші хлопці, наші хлопці не доспалі, Бо в кропиві ночовалі.

3. Петровочка, петровочка, й мала ночка, Наші дєвкі не доспалі.

4. Наші дєвкі, наші дєвкі не доспалі,

По садочках ночовалі.

5. По садочках, по садочках ночовалі, Звелі себе по веночку.

6. Звелі себе, звелі себе по веночку З зеленого барвіночку.

146-

7. З зеленого, з зеленого барвіночку Да й наклалі на головочку.



8. Да й наклалі, да й наклалі на головочку У сватую да й неділеньку.

Календарно-обрядові пісні Рівненщини / Упоряд. В. Ковальчук. – Рівне, 1994. – С. 38. Оригінальна ритмічна форма. Структура тексту 4+(4+4)2 ритмізована як АББ: J j J J + (j J J J + j J J j)2. Цей ритмічний тип належить до новішої формації. Подвійне скорочення та укрупнення ритмічного часу (див. другу половину щойно поданої схеми, ритм в круглих дужках) є надбанням музичної культури пізнього середньовіччя.

147-

Польові роботи та супровідні пісні



ПОЛІННЯ

Це праця на городі та в полі, коли знищують бур’яни. Спеціальних типологічних наспівів немає, пісні підбираються “за настроєм”. На відміну від жнив і косовиці, іноді співаються під час самої праці. Оскільки на поління колись переважно наймали жінок та дівчат, то під час цієї праці можна було почути наймитські жіночі співи. На Гуцульщині існують пісні, що пов’язані з прополювання та обгортанням картоплі. При цій роботі користуються копаницею (місцева назва сапи). Тому пісні звуться копаньовськими.

1. Ой матюнко, пава (як просо полють, співають)

J = б°


1.3–4.Ой ма-тюн – ко, па – ва, йу-же я про –па – ла за чу-жо – ю

ро-бо – то – ю гореч-ка до-ста – ла. 2.Ро-бо-та чу-жа – я,

4 Є У Р С І –hi’ У Г^ТТгг k

да й до – пек – ли – ва – я, а мий ми- лень - кий

_ Вар. 1) _ ______

<| У –TP У J. – J-Ljp У У-Щ

да й не – ймо-вір-нень – кий.

1. Ой матюнко, пава,

Й уже я пропала За чужою роботою Горечка достала.

2. Робота чужая,

Да й допекливая,

148-


А мий миленький Да й неймовірненький.

3. Ой матюнко, вишня,

Десь я в тебе лишня,

Шо ти мене сюди дала,

Де я непривишна.

4. Да й десь я в тебе, мати,

Платки поносила,

Шо ти мене сюди дала,

Шоб я голосила.

Записав 1926р. М. Гайдай в с. Жукині Остерського пов. па Чернігівщині. Співала Оксана Левковичка, 36 р. Варіанти, позначені в мелодії, засвідчили змінність при повторенні співаком наспіву для потреб запису. Це, зокрема, вар. 1 у 2-й строфі. Фонди ІМФЕ. 6–4/122, арк. 14. Подається за автографом записувача. Вираз “Як просо полють, співають”, очевидно, записаний М. Гайдаєм зі слів виконавиці. Примітка М. Гайдая: “Пісню співано у гіполідійському ладу (tritonus)”.

Цей унікальний лад К. Квітка називав “церковно-лідійським” {Квітка К. Українські народні мелодії. – К., 1922. – С. X). За сучасною термінологією він може бути визначений як “лідійський пентахорд”. Полільницьку пісню, записану М. Гайдаєм, слід зарахувати до найцінніших здобутків не тільки української, але й світової фольклористики. Структура має тяжіння до гетерометричної (6+6)+(4+4+6), яка вільно змінюється на (6+6)2.

2. Шо й у полі, в полі висока могила (полільницька)

J = 52

*–-–h– 

Г ж–if*–Ґ Г Гг *r

v V P *

1 .Шо Й у no – лі, в no



ЛІ

-f 


ви – со – ка мо – ги – ла,

~r P * f #



ф * ' F F Ц--

там про – со по –

-А–і--–-• т j––


Л0

 4

ла

Bap. 1)



 P 

1 А А Щ m \rj



a P P P . p 




\ $–уJ–p–

мо – ло – да дів – чи – на.

1. Шо й у полі, в полі висока могила, Там просо полола молода дівчина.

2. Полола, полола, кукіль вібірала, Кукіль вібірала, на межу бросала.

149 –


3. Ох і десь узявся коник вороненький,

Ох а на конику козак молоденький.

4. Годі тобі, дівко, це просо полоти,

Це просо полоти, кукіль вібірати.

5. Це просо полоти, кукіль вібірати,

Коню вороному на гриву бросати.

Записав 1926 р. М. Гайдай у с. Старосілля Остерського пов. на Чернігівщині. Співав Гриць Пономаренко. У записувача зазначено “полільницька”. Подається за автографом М. Гайдая. Фонди ІМФЕ 6–4/122, арк. 15. Структура (6+6)2.

3. Василина в березині, короуки в долині (копаиьовська)

J = 42 Протяжно ^

г р г и р t г 'CJ,J j^1

l.Ba-си-ли – на в бе – ре – зи-ні, ко-роу-кы в до-ли – ні,

Ва-си-ли – на по – кли – ку-є: “Хо-ди, ми - лий, д’ме – ні!”

1. Василина в березині, короукы в долині,

Василина покликує: “Ходи, милый, ’д мені!”

2. Ей ходи, милый, ’д мені, ци ’д мені, ци ’д мені,

Та будеме простирати ленок по долині.

3. Ей ленок по долині і ленок та й ленок,

Паруй собі, моя мила, на зиму пеленок.

4. Ей на зиму паленини, на літо бервіни,

Та ми таке наробили, ківильні леґіни.1

Записав В. Л. Гошовський між 1955–65 pp. у с. Теребля Тячівського p-ну Закарпатської обл. від Марії Андріївни Михалчич, 22 p., освіта 7 кл. ПГошовский В. Л. Украинские песни Закарпатья. – № 38.

Пісні-діалоги між парубками й дівчатами. Виконуються під час перепочинку, коли обгортають та прополюють картоплю копаницями (сапками).

КОСОВИЦЯ

Збирання сіна відбувалося досить тривалий час: від кінця травня – червня і аж до липня. Це залежало від кліматичної полоси, дощів, розташування сінокосів (серед боліт чи між перелісків). Власне типологічно косовицьких пісень в Україні небагато. На косовиці переважно співають (зрозуміло, у вільний від роботи час) побутових пісень,



1 Гордовиті хлопці.

150-


де згадується сіно (наприклад, чумацька “Ой косить хазяїн зелену діброву”, побутова “Косарик косить, та вітер повіває”), виконуються жнивні мелодії, побутові та баладні, деякі жартівливі. Але добір пісень, об’єднаних працею косарів, утворює функційно викінчену і дуже своєрідну картину як з текстового, так і з музичного боку.

Як можна бачити з поданих нижче пісень, усі вони розспівані на основі двосегментних віршів структури (4+4), (5+5), (6+6). Але, що показово, – косовицькі наспіви (окрім жартівливих, поданих наприкінці) виказують явний нахил до структури (5+7). Є підстави говорити про окремий тип косовицьких Полісся, оснований на двосегментному вірші. Він поєднується із своєрідним мелодизованим речитативомсканзією. Можна сказати, що косовицькі, насамперед поліські, мають свій виразний “образ” – насамперед у виконанні, коли дзвінкі, переважно сольні або унісонно-гетерофонні мелодії розцвічуються нерегулярною ритмікою та тонко-вигадливою варіантністю. Це їх споріднює із жнивними й баладними піснями Полісся, які мають такі ж виконавські прикмети. Висловлені спостереження вказують на давні, архаїчні ознаки пісенної стилістики Полісся в цілому, але чи не найбільш концентровано вони проступають у співах на жнивах і косовиці.

Показово й те, що вказані риси речитативу-сканзії, вільні ритми, розспіви складів простежуються і в ряді інших пісень, які тематично пов’язані з гребовицею та полінням. Окремо слід виділити Полісся, де склався своєрідний виконавський стиль, який є ознакою взагалі літньої сільськогосподарської праці і обіймає досить різноманітний тематичний шар – від власне косовицької до баладної тематики.

4. Косарик косить, та вітер повіває

J ~ 60

Одна





 !

7–

k–V^:5E=

V-

a*”

3

–––$


Ф* J>nJ







–Ш j J

–Ф




 Ji

1 .Ко – са-рик ко – се, Усі ^

та ві – тер по – ві – ва

є,

О J У J і 1 ЛОТ ГІ



W

[є].


р РР Р U 'fitfi ffy

зе – ле – на тра – ва на ко – су ви – ли

1. Косарик косить, та вітер повіває,

Зелена трава на косу вилига[є].

2. Зелена трава на косу вилигає,

Десь мій міленькой на еєром конє гра[є].

3. Десь мой міленькой на еєром конє грає,

Над ним птичка-соловейко літа[є].

4. Ти, птичко-соловейко маленькой,

Скажи ж ти мінє, а де ж то мой мілень[кой].

151 –

5. Ой іди, дівко, берегом до криниці,



Ой там твой мілий целує молодиц[у].

6. Покінь, міленькой, чужій цілувати,

Ходім додому вечерю вечерят[и].

7. Вечеряй, мила, вечеряй же здорова,

Ой уже ж мінє довузька дорога.

8. Кому дорога, ох, а мінє стежечка,

Припала нудьга аж до мого сердеч[ка].

9. Кому дорога, ох, а мінє шлях битий...

- Вернись, миленькой, будем хорошо жит[и].

Записав у липні 1982 p. А. І. Іваницький в с. Луб’янка Поліського p-ну Київської обл. від Степанчук Ольги Макарівни, 68 р. (зачинає), Галецької Фені Янківни, 56 р. (бере горою), ДяковськоїВарвари Ісаківни, 56р.

За словами виконавиць, співають на косовицю.

В основі лежить структура архетипу (5+5)2, але другий 5-складник виявляє стійку тенденцію до розширення. Тому виконавська (немодельована) форма буде (5+7).

5. Косарє косят, йа в’єтер повіває

J = 110


і

j-

Щ



1–3.Ко – са – рє ко

иа в є-тер по – ві – ва



X [> а~”

Ф–і












ph

И Jr,

 

V

a–










глч v (і

vsy &








–^




4-













L*–J
















–4

шов-ко-ва тра-ва на ко-су по-ля – га – є. 4-Ой дєт-ки мо є,

ЕОЕ


і®

£

р



шо мі-нє ро – біт

з ва


ми, ой шо не – ма – є

gE “В


г\

ш

ш



 0-

ой да бать – ка над

ва – ми, 5.Ой шо не – ма – є

11








1 .У

/ s






г

0 F F Р ”




у іг 0

 ф

■ Г










Г

&

Каталог: Umf www -> books -> hresto


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   47


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка