Навчальний посібник для вищих навчальних закладів культури І мистецтв I-IV рівнів акредитації Київ 2008 (477)(075. 8)



Сторінка11/47
Дата конвертації05.05.2016
Розмір3.9 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   47

J = 80 ^ ^ ^ і) ^

І Н І'Р г1 іР1И і Р~Р№

І.Ля-тє-ла стрє – ла да й у доль сє-ла в ну- дель - нє-ку

J=120_ –^ Вар. 1) ^

4имт і inП”

да йпо – ра – - нєнь-ку. 2–7.да вбі – ла стрє-ла

1. Лятєла стрела да й удоль села

Приспів: В нудельнєку да й пораненьку.5

2. Да вбіла стрела добра молодца.

3. Па том молодцу нєкам плакаті,

4. Нєкам плакаті, пажурітіся.

5. Да прілєтєло да трі пташачкі,

6. Да трі пташачкі-щебєташачкі.

7. Пєрва пташачка села в галовках,

8. Друга пташачка край сардєчачка.

9. Третя пташачка в бєлих ножачках.

10. Шо в галовачках, дак то мамачка.

11. Край сєрдєчачка – то сєстрічачка,

12. В бєлих ножачках – то жана его.

13. Дє мамка плача, там рєчка тяче,

14. Дє сєстрічачка, там крінічечка,

15. Дє жана плача, там раси нєма.

16. Шо мамка плача, дак вєк да вяку,

17. Йа сєстрічачка – год да годаньку,

18. Йа жена плача – день д’абеданьку,6

19. А п’абєдавші, пашла в таночок.

20. Пошла в садочак, звіла вєночак,

21. Звівши вєночак – помєж дєвочак.

5 Приспів після кожного рядка.

6 У В. Харківа в рукопису “да^абєданьку”, але “да абєданьку” зяяння (збіг двох голосних “а”) об’єднано “лігами” згори та знизу на ознаку того, що одне “а” не вимовляється: Те ж саме у слові “паабєдавші”, яке звучить як “пабєдавші”.

119-


Записав 1927 року В. Харків у с. Макішин Чернігівської округи від гурту. // Фонди ІМФЕ 6–3/73, текст арк. 35–36, мел. арк. 57.

Подається за автографом записувача. Примітка В. Харківа: “Ця пісня здається дівчатам веселіша” (порівняно з піснею “Була в мамачкі йадна донечка”). Можливо, тому, що в пісні “Лятєла стрела” використовується велика терція від основного тону.

7. Ой стреліла стрела да й посеред села

Повільно


т

т

стре – лі – ла



стрє – ла

да й по – се – ред

4 jj-

і

ш



да и по – се – ред се – ла.

О – хо – хо – хо – хо!

1. Ой стреліла стрела да й посеред села.

Да посеред села. О-хо-хо-хо-хо!

2. Кого вона вбила? Сина й удовина.

Сина й удовина. О-хо-хо-хо-хо!

3. Де матьонка плаче – бистри реки течуть. Бистри реки течуть. О-хо-хо-хо-хо!

4. Де сестриця плаче – тихий Дунай тече. Тихий Дунай тече. О-хо-хо-хо-хо!

5. Де мила ридає – там(и) роси немає. Там(и) роси немає. О-хо-хо-хо-хо!

Записано у жовтні 1988 р. в Рокитнівському районі Рівненської обл. 11 Календарно-обрядові пісні Рівненщини / Упоряд. В. Ковальчука. – Рівне, 1994. – С. 27. В. Ковальчук коментує: “Завершувалось виконання веснянок на початку літа. В цей період водили стрелу. Проходило це так: закопувалась стрілка в землю, щоб охороняти оселі від приходу русалок, і на мелодію веснянки “Ой стреліла стрела” водили хоровод”.

8. В саду вішенька развіваєца

(гряна)


= 144

jfl-h *


1 .В са – ду ві – шень - ка

раз – ві – ва З

є – ца,

р

з



ШШ

XI – Я


ве – лю, раз - ві -

ва

є – ца.



120-

1. В саду вішенька развіваєца,

Приспів: Хія-вєлю, развіваєца.7

2. Кароль на вайну уряжаєца,

3. А за їм пасли да й па два, па три.

4. Да й па два, па три, да й па чатирє,

5. Да й па чатирє, князь варатілє:

6. Вєрнісь, карилю,8 вєрнісь, маладий,

7. Твоя кнєгінє дітя раділа.

8. Аж як синочак, дак я й вернуся,

9. Шо синок зрастє, на вайну пуйдє,

10. На вайну пуйдє, ваєвать будє,

11. Мені, карилю, славинька будє.

12. А як доченька, дак не вернуся,

13. Доченька зрастє, за людей пуйдє,

14. За людей пуйдє, дак людьмі будє,

15. Мені, карилю, слави нє будє.

Записав 1927року В. Харків у с. Макішин Чернігівської округи від Уляни Леоненко, 71 р. // Фонди ІМФЕ, 6–3/73, текст арк. 28, мел. арк. 57.

Подається за автографом записувача.

У В. Харкова вказівка: гряна. Стосовно приспівних слів “хія-велю” він дав пояснення, що це могла бути деформація виразу “Ох і я лєлю”. Дійсно, одну з праслов’янських Рожаниць звали Леля (молодшу богиню, старша була Лада). У приспівах слов’янських пісень їх імена зберігаються в численних видозмінах: ладо, лато, лель, полель, лень, лелю-полелю та ін.

Ритмструктура “П J “П, типова для русальних.

= 104


9. На греной нєдєлі

(4+3)


'ft –IS ft “!–jiJ – J1.

*

Ј



l.Ha гре-ной

нє – дє


лі ру

салкі


сє – дє – лі.

-fan J










s–




fir 




s–









-–" V

V4






–*

–1–J

J




Ili-flJ

V-J

у j







4

Ой

ра

на, ра – на,



ру – сал – кі

сє

дє



[лі].

7 Приспів після кожного рядка. Після “Хія-вєлю” додається другий сегмент нового рядка.

8 “Карилю" – діалектна вимова слова “король” (вернися, королю).

9 Мелодійний зразок нейтральної терції. – Приміт. М. П. Гайдам.

121 –


1. На греной нєдєлі Русалкі сєдєлі.

Ой рана, рана,

Русалкі сєдєлі.

2. Русалкі сєдєлі,

Сарочкі прасілі.

Ой рана, рана,

Сарочкі прасілі.

3. Ой дєвачкі-дочкі, Дайте мнє (нам) сарочкі. Ой рана, рана,

Дайте нам сарочкі.

4. Хоть нє ллянєнькай,

Аби да дольнєнькай.

Ой рана, рана,

Аби да10 дольнєнькай.

5. А мнє стидно сєдєті,

На вас глядєті.

Ой рана, рана,

На вас глядєті.

Записав 5.12.1939 р. у с. Хоробичі М. П. Гайдай від колгоспниці з с. Хатівля Городнянського р-ну на Чернігівщині Катерини Йванівни Война, 52 роки. // Фонди ІМФЕ, 8–3, од. зб. 275, зош. І, арк. 6.

Andante

£

10. Вишні-черешні розвиваються



іШ

1

£



£

І.Вишні – че – реш-ні роз-ви-ва – ють-ся, си – нє о – зе – ро

гг

ІІГ













N1

\~ї 










С ' ..

\ .

4

 а

 J

 *




Н--І

’Ш

 J




1

 0


і

роз – ли – ва – єть – ся, роз - ли - ва - єть - ся.

1. Вишні-черешні розвиваються,

Синє озеро розливається."

JJ7


10 У тексті 4-ї строфи М. Гайдай подає ритмічний варіант: Аби да дольнєнькай. Але не вказує, як він співається. Однак раптова поява тріолі цікава сама по собі, бо засвідчує несподівані грані виконавської варіантності.

11 Парні рядки співаються двічі.

122-


2. Через тин вишня похилилася,

Кума з кумою посварилася.

3. Тобі яблучко, мені грушечка, – Не сварімося, кумо-душечко!

4. Тобі яблучко, мені зернятко, – Не сварімося, кумо-серденько!

Записав К. Квітка від Лесі Українки. Пісня з Миропілля // Народні мелодії. З голосу Лесі Українки записав і упорядив Климент Квітка. – Ч. 1, – К., 1917. – № 84.

На Зелені Свята був звичай куматися. Дівчата чіпляли одна одній вінки на шию, обмінювалися намистом, хустками, цілувалися й відтоді звалися кумами. Інші навколо пари, що кумається, вели танок і співали “Вишні-черешні розвиваються”. На Волині цей звичай мав продовження. Коли дівчата, що покумалися, виходили заміж і народжували первістка, то часто кумою запрошували свою “русальну куму”. Тому невипадково “Вишні-черешні розвиваються” (та її варіанти) співаються і на русальному тижні, і на хрестинах. Отже, ця пісня є біфункціональною.

11. Ой під вишньою, під черешньою

108


J rj rj 1r;Lp rE=f=^q

І.Ой під виш – ньо – ю, під че реш – ньо – ю

A U ВаР- !)

pkfj ft р г J л

го-во-рив ко-зак з дів-чи – но-ю.

1. Ой під вишньою, під черешньою Говорив козак з дівчиною.12

2. Ні з більшою, ні з меншою,

Лиш з такою сімлітньою.

3. Ой дівчино, дівчино Гальо,

Загадаю тобі сім загадок.

4. Як відгадаєш – моя будеш,

Не вгадаєш – чужа будеш.

5. А шо росте без кореня?

А шо цвіте без насіння?

6. А шо росте без насіння?

А шо біжить без прогіння?



12 2-й рядок 1^4 куплетів співався двічі, далі виконавиця обійшлася без реприз. Можливо – задля економії часу або через втому (вона була незряча і з слабким здоров’ям).

123 –


7. А шо біжить без прогіння?

А шо грає – голос має?

8. А шо грає – голос має?

Ой а шо плаче – сліз не має?

9. Ой думай, дівко, вгадай, дівко!

Як вгадаєш – моя будеш,

Не вгадаєш – чужа будеш.

10. Камінь росте без кореня,

Трава цвіте без насіння.

11. Ой трава росте без насіння,

Вода біжить без прогіння.

12. Ой вода біжить без прогіння,

Скрипка грає – голос має.

13. Ой скрипка грає – голос має,

Сокіл плаче – сліз не має.

Записав 11.07.1981 р. М. Л. Калетник у с. Клембівка Ямпільського p-ну Вінницької обл. від Мельник Степаниди Микитівни, 68 р.

Варіант досить поширеного в різних регіонах сюжету пісень-загадок. Здебільшого їх зміст пов’язаний із Трійцею – Зеленими Святами. Образ “дівки-семилітки ” є прихованою метафорою магічного числа “сім”, яке розшифровується як сім тижнів після Пасхи. Отже, козак зустрівся з дівчиною на Зелені Свята.

Пісня поширена в різних регіонах, виникнення її до кінця не з’ясоване. З Гряними (Зеленими) святами, Трійцею співпадає розквіт природи, що відображено у системі “загадок”. Віршова структура спирається на типові для русальних пісень 4–5-складові групи. Форму можна позначити (4 + 4). Крім тематичного зв’язку з Семиком-Трійцею, у ритміці пісні та її варіантів простежується характерна для русальних пісень фігура Т2 J “П. Вона чітко виражена у наспіві “Ой під вишньою, під черешньою” та в гряних із с. Макішин.

Загадкою є те, що ця пісня з семицькими прикметами не побутує у Поліссі (де й досі збереглися русальні та кустові пісні), зате відома на лісостеповому Правобережжі та Поділлі, де русальних нема. Якщо ця пісня колись була складовою Зелених свят, то сучасні її варіанти (як і поданий) дуже відчутно ліризувалися. Варіанти цієї пісні (як і багатьох інших обрядових) підпали під дію жанрово-родової дифузії, – тобто, втратили обрядову приуроченість і поповнили склад народнопісенної лірики.

Див.: Іваницький А. І. Український музичний фольклор. – Вінниця, 2004. – С. 14.

КУСТОВІ ПІСНІ

Побутують у Дубровицькому, Зарічненському, Рокитнянському районах Рівненської обл., а також у Пінському та Столінському районах Брестської області Білорусі.

124-

Це території, які лінгвісти поч. XX ст. відносили до поліських говорів української мови (історична Берестейщина). Обряди водіння Куста (уквітчаної зеленню дівчини чи молодиці) та поздоровчі співи господарям зараз приурочені до Зелених Свят (до Троїці). За ознаками обходу дворів кустові звичаї зближуються з колядками, а також галицькими й підляськими риндзівками, білоруськими волочёбними.



Загальним джерелом русальних і кустових обрядів на Поліссі є язичницьке поклоніння природі, магічне пошанування весняно-літнього розквіту природи, ритуальний вплив на майбутній врожай.

Музично-ритмічна (і значною мірою мелодична) форма кустових пісень є розгалуженнямпровідногоскладочисловоготипу(6+6)іритмічноїформи“і J J J J J (таїї різновидів). Вона зближена з ритмоформами лірики і не є типологічним варіантом традиційних русальних типів (“П J “П). Можна припустити, що кустові – і обряд, і мелодії – дещо пізнішого (порівняно з русальними) походження. Підставою для такого твердження є не тільки ритмічна форма, але й тексти: їх зміст здебільшого профанічний (побутовий), тоді як в русальних простежуються дуже давні коріння – як формотворчі, так і змістові. Однак кустові не є явищем цілком новітнім: обряд куста міг виникнути не пізніше XIII-XVI ст. як інстинктивно-відпорна реакція традиції на християнізацію язичницьких вірувань. Висловлені міркування можуть бути підставою для цікавого історично-генетичного дослідження.

12. Ой були ми йу зал есе

J= 102


Одна Усі

2 J ^Jfl fJ

1 .Ой бу – ли ми йу за – лє

сє,


на-ра-ди-ли Кус – та

мі нк о--"у

із зє-льо-но-го кльо[ну].

2–7.На – ра-ди-ли Кус-та із зєльо – но – го

Г

кльо


(о)

ну: -Ві - йде, гос - по - да

ре,

fv==t^


Р Р f

13 но – во – го по

ко[ю].

125-


1. Ой були ми йу залєсє,

Нараядили Куста із зєльоного кльо[ну].

2. Нарадили Куста із зєльоного кльону:

-Війде11, господаре, із нового поко[ю]!

3. Війде, господару, із нового покою,

Винесь Кусту да хоть по золото [му].

4. А в нашого Куста ручки, ніжки невеличкі,

Треба йому, треба панчішки, черевички.

5. Наший Куст пойде да ду° батенька в гості,

Треба йому, треба черевички на помос[ті].

6. Ой наший Куст даром зілля не носить:

До того заходить, хто його запрос [ить].

Коли запрошують “Куста” до хати, кажуть:

- Дай, Боже, за ру'к ду'ждати!

- Дай, Боже!

У хаті співають:

7. Ой у гетай хаті да хазяїн хороший,

Да привели Куста – нехай винесе грош[і]!

Записав у червні 1991 p. І. Г. Синельников на Зелені свята в с. Сварицевичі Дубровицького p-ну Рівненської обл. від гурту із 7 осіб. Транскрибував А. І. Іваницький.

Помірно


Одна Двоє

13. Ой ти, зозуленько, ти, рабенькая пташко

Гурт

:ES


Р Р С/г т

\у V V


пташ – (аш)- ко,

І.Ой – ти,зо-зу-лень – ко, ти,ра-бень-ка – я

не – ма ким за – миш – лят[и].

126-


1. Ой ти, зозуленько, ти, рабенькая пташко,

Ой не куй раненько, бо на серденьку важк[о].

2. Ой як і же ж мні да рабеї не кувати – Годувала дітки, нема ким замишлят[и].

3. А хто побрав да зозулині діти,

Ой дай йому, Боже, та три літи хворіт[и].

4. А хто беде да їми замишляти,

Ой дай йому, Боже, да три літи лежат[и].

5. Ой ти, наша мамко, да ни журиса нами,

Поростуть крилечка – полинемо ми сам[и].

6. Облинемо ліса да й широкеє поле,

Бо піженька13 да й у ніженьку кол[е].

Записав у червні 1989 р. В. Ковальчук у с. Сварицевичі Дубровицького p-ну Рівненської обл. від гурту у складі: Т. Зиіь, Т. Холодна, В. Холодна, О. Дробко, Д. Чекун. Транскрибувала Л. Гапон. Надруковано: Ой дай, Боже, за рік Куста діждати Шустові пісні, записані на Рівненському Поліссі В. Ковальчуком. – Рівне, 1995. – С. 11–12.

14. Убиримо Куста йу в зельониї кльони J ~ 68 Ледь скандуючи, дзвінко







V–










И-

І ,.j д.

1

4–

V




і

%4 J J

V-

0










-*




' > 0 л'м ”-в

– ^ V і














J

t і

йу в(и)зельо – ни

кльо... (о) – ни,

V

Б



Ф м

N Т-+-ё


–цг–ё ё–

.По – ви-де-мс

Тг * ^о

по-ви-де-мо Кус-та до па-на йу в по – кой[і]. 2



і–3–і –– у

мо Кус – та

а

j rriivm


г

'– 


в по – ко – (о) - ї: “Ой ви - йди, па - ні!

V

11



до па – на

f

f> J Л I \t



О 

то[го]!’:

~m–w –ar

З.У – бе – ри – мо Кус – та

і – –3

14

Дай Кус –то – ви



зо – ло 1–3-

тш

ZP ^ т ж



є зі (і)л – лє, пови – де-мо Кус-та

17

йувзе-ле – не



з

. Ви – ЙДИ, ГОСП(

=Г^“0 

двір’[є]. 4



~шґ

РУ:


гос-по-да-ру на по

по – да


13 Піженька – стерня.

127-


20

si Ішід лп і и ліій-дАй

Ж– I- Шк Ф rj Ч 9 V V ^

г

Г ^*



ви – са,чи до – ла – ра – ми.

23

да й на Кус – та по



ди

Ъ|-| 4


Х-Т-Я я

-О J– Ov? "

ти[са]. 5.(и) Бо йу в Кус-та

-)6 чи зо – ло – то – м(и) роз – пла –

ДРАГЛІ

2Q Н1-ЖЄНЬ-КИ не



л-ич

ki: тре - ба ку - пи

Ш. Ш

ТИ

V



г

=р~ "с>–


6.Ой ко – ло Кус – та

1

34



со – че – ви – чень

гу... (у) - ста,

ш

*

J ЛІ тЯ1



хто ж(е) їй ско – сить, то – й(і) Кус

та ж по


про[сить].

1. Убиримо Куста йу в(и) зельониї кльони,

Повидемо Куста до пана йу в покой[і].

2. Повидемо Куста до пана в покої:

- Вийди, вийди, пані! Дай Кустови золото[го]!

3. Уберимо Куста йу в зеленеє зіллє,

Повидемо Куста господару на подвір’[є].

4. Вийди, господару, да й на Куста подивиса,Чи доларами, чи золотом розплати[са].

5. Бо йу в Куста ніженьки невеличкі:

Треба купити Кустови черевич[ки].

6. Ой коло Куста сочевиченька густа,

Хто ж(е) їй скосить, той(і) Куста ж попро[сить].

Записав грудні 1987p. А. І. Іваницький на Фольклорному фестивалі УРСР у Москві в Будинку композиторів. Співала Данія Чекун із с. Старі Коні Зарічненського p-ну Рівненської обл.

Ритмомелодика і вірш кустових пісень відзначаються нерегулярною будовою, вільністю виконання і внаслідок цього-мелодично-варіативним багатством. Справжнім шедевром цього стилю можна вважати спів Данії Чекун – не випадково її було запрошено на фестиваль до Москви.

128 –

Але вільне ставлення до форми тримається в кустових піснях на основній ритмічній моделі, яка є мнемонічним стрижнем імпровізації, а саме:



J J J j JJ + JJJJJ гіХарактернарисацієїфігури-подвійнеукрупнення ритму вдругій половині. Кустові пісні – релікти унісонно-гетерофонного стилю Полісся, де збереглася стилістика обрядового співу, як мінімум, часів Київської Русі чи Великого Литовського князівства. За таке датування промовляє наявність кустових пісень та обрядів не лише в Україні, але й у білоруському Поліссі.

15. Святая Тройца, Присвятая Богородице Помірно _

J^r г ір Р р Jv-p Р

І.Свя – та – я Трой – ца, При-свя-та – я Бо-го-ро ди – це,

р –р–Р г J І^1 р г “І JIJ~~=

по – сі – я – ла льон, льон, да ни – хай за – ро – диц[а].

1. Святая Тройца, Присвятая Богородице,

Посіяла льон, льон, да нихай зародиц[а].


Каталог: Umf www -> books -> hresto


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   47


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка