Навчальний посібник для вищих навчальних закладів культури І мистецтв I-IV рівнів акредитації Київ 2008 (477)(075. 8)



Сторінка10/47
Дата конвертації05.05.2016
Розмір3.9 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   47

4. Колишут його аж пуд буор,

Коб било відно на пудвуор.

Записали 13.07.2001 р. Лариса Лукашенко та Галина Похилевич в с. Тростянка, гм. Нарва, пов. Гайнівка (Польща) від Ганни Стахіюк, дочка Володимира, 78 p., Ганни Ясюк, д. Василя, 77p., Ганни Ясюк, д. Дмитра, 77р. // Традиційні пісні українців Північного Підлясся за матеріалами експ. 1999–2001 pp. Лариси Лукашенко та Галини Похилевич. – Львів, 2006. – С. 66.

РИНДЗІВКИ

Загадковим різновидом величально-привітальних веснянок є риндзівки (народні назви “ринцівки”, “ранцівки”). їх побутування зосереджене на Яворівщині Львівської області, в басейні ріки Сян. Вони належать, по суті, до весняного варіанту колядування: їх донедавна виконували парубочі гурти при обході дворів на Великдень. На Берестейщині (зараз ці землі знаходяться в Білорусії) риндзівки виконували старші люди – одружені чоловіки. Пісні співали під вікнами дівчатам та молодицям, щоразу обираючи потрібне ім’я (це ж властиве і колядкам).

Згадки про Ісуса Христа у приспівах є ознакою двовір’я – пристосуванням колядно-щедрівкової традиції до Пасхи.

Аналіз риндзівок спонукає на важливу гіпотезу. Дуже коротко суть її така. В неоліті обрядовість зимового сонцестояння зосереджувалася на відтворювально-вегетативній ініціації (магічне забезпечення врожаю і приплоду тварин). Звідти прокладався сакральний місток до весняного рівнодення. Воно розцінювалося як реальний початок сільськогосподарського року. Тут розпочиналася земна реалізація заініційованого у день зимового сонцестояння сакрального забезпечення злакового й тваринного відтворення. Так з езотеричного погляду пояснюються наявні у весняному циклі музично-типологічні аналогії.

Складочислова структура риндзівок близька до щедрівок: від (4+4) до (6+6). Відповідно в основі музичної ритміки перебуває модель J.. “L> J J Приспіви – пізнього походження: колишні побажання житейських щедрот замістилися вславленням Христа.

Аналогічні пісні є у білорусів і називаються волочебними (виконавці ходять від двору до двору – “волочаться”). Обмежений ареал риндзі вок у Надсянні та наявність їх аналогів у білорусів та українців Берестейщини свідчать про дуже важливу для розуміння нашої духовної історії річ: риндзівки – цінний релікт і свідчення колись поширеного серед праіндоєвропейців потужного сакрального річного циклу, опорними пунктами якого були сонцестояння та рівнодення.

108-


39. Ой врану-вранці, ше кури не піли

j = 84


Ой вра-ну-вран-ці, ше ку-ри не пі – ли, їше ра-ні – ше

Mt fi гі щ

т

*

Ма – ри – сень – ка вста



ла.

Вже Хри – стос

*4

ш

¥



Бог во – скрес, вже во - їс - ти - ну й(у) во - скрес

1. Ой врану-вранці, ше кури не піли, їше раніше Марисенька встала.

Приспів: Вже Христос Бог воскрес,

Вже воістину й(у) воскрес!

2. Марисенька встала та підмітала,

Та підмітала, рипку коупала.

Приспів.

3. Рипку конала, виноуград садила,

Виноуград садила, вустя молила.

Приспів.


4. Рости ж, виноуграде, широко, високо,

Широко, високо, корінням глибоко.

Приспів.

Записала 1991 р. Галина Довбецька у с. Краковець Яворівського р-пу Львівської обл. від Видивник Марії Григорівни, 60р. Транскрибував А. І. Іваницький.

Структура (4+2+4+2)2+П(3+3+7). Структура наступних риндзівок аналогічна.

40. Вийди до нас, Марисейку

J = 84

ЩІРРР§ІрР



-Щ-Щ

■в– 0 0


1–4.Ви – йди до нас, Ма – ри-сей-ку, по – ка – жинам бі-ле ли-чей-ко.

#

j; JJ ° – – – – 0-^L.J-g – ^ ^ *



ВжеХри-стос Богво-скрес, вжево-іс-ти-ну во-скрес. 5.То – бі,Ма-ри-сю,

109-


jrjrj) J-J – Ij JiJ J‘ J

гар”на – я ти, а на пи-са-но-чок три-ста три ча-ші.

1. Вийди до нас, Марисейку,

Покажи нам біле личейко.

Приспів: Вже Христос Бог воскрес,

Вже воістину воскрес!

2. А я до5' вас, хлопці, не вийду,

Білого личенька вам не покажу,13 Бо на горі ясне соняйко,

Палить мені біле личейко.

Приспів.


3. Вийди до5, нас, Марисейку,

Покажи нам жовту хустойку.

А я до вас, хлопці, не вийду,

Жовтої хустойки вам не покажу,

Бо надворі буйний вітройко,

Побурет мі жовту хустойку

Приспів.

4. Вийди до нас, Марисейку,

Покажи нам своє шиттєйко.

А я до вас, хлопці, не вийду,

Білого шиттєйка вам не покажу,

Бо надворі дрібний дощейко,

Промочит мі біле шиттєйко.

Приспів.


5. Тобі, Марисю, гарная ти,

А на писаночок триста три ча°ші.

Тобі, Марисю, на виданнє, – Люби з маме хлопці, а дівчинє.

Поуза стоудолу, поуза сто'доУдсць,

Винеси, Марисю, писанок гоУрнець,

А як не пУрнець, то ку°бівку,

ІІРЧ^би ж не сиділа довго в дівку.

Приспів.


Записала 1991 р. Галина Довбецька у с. Краковець Яворівськогоp-ну Львівської обл. від Видивник Марії Григорівни, 60р. Транскрибував А. І. Іваницький.

Тексти строф 2–4 співаються під перші 4 такти.



13 Додаткові рядки у строфах 2–5 співаються під наспів 1–4 тактів.

110-


Слід відзначити смислове групування тексту не за строфами (парами рядків), а за “блоками” 1–5. Внаслідок цього приспів не “частить” після кожних двох рядків, а виступає в ролі розподільчого фактора між смисловими блоками. Це досить рідкісний, високого композиційно-естетичного ґатунку, прийом. Див. наступний багатоголосий варіант.

41. Вийди до нас, Марисейко

і* у j Jpj j № yjw

ВжеХрис-тос Богво-скрес, вжево-їс-ти-ну во-скрес. 2,5,6.

1. Вийди до нас, Марисейко,

Покажи нам біле личейко.

Приспів: Вже Христос Бог воскрес,

Вже й воістину воскрес!14

2. А я до вас, хлопці, не вийду,

Білого личенька вам не покажу,

3. Бо надворі ясне сонейко,

Обпалит мі біле личейко.

4. Вийди до нас, Марисейко,

Покажи нам жовту ко сойку.

5. А я до вас, хлопці, не вийду,

Жовтої косойки вам не покажу,

6. Бо надворі буйний вітройко,

Побориче мені жовту косойку.

7. Вийди до нас, Марисейку,

Покажи нам сиві очейка.

8. А я до вас, хлопці, не вийду,

Сиві очейка вам не покажу,

9. Бо надворі дрібний дощейко,

Обмочит ми сиві очейка.

Записано в 1980-тіpp. М. Мишаничем у с. Терновиця Яворівськогоp-ну Львівської обл. Виконавці не вказані ПЕтномузика-Ъ. Збірка статей та матеріалів на честь „ 60-річчя Богдана Луканюка / Упоряд. Ю. Рибак. – Львів, 2007. – С. 85–86.

14 Приспів повторюється після кожної строфи.

–111 –


Ця версія риндзівки виглядає композиційно спрощеною порівняно з попереднім варіантом “Вийди до нас, Марисейку”. Але засвідчує багатоголосе виконання.

Allegretto 7 

42. Святий Юрій по межах ходить




-М' *1 X

І.Свя – тиі



_ Г 1 – f J г ~

і Ю – рій по ме – жах хс



 бі 1

дить,


2) .

–h–


Jp г

по ме-жах



Г [ р Jf f J J 1J ‘CJi г

хо-дить да жи – то ро-дить. Хрис-тос вос-крес,(

F л \ Ч * Ґ* л * * П


^ин Божий!

S--– 


J р f

г р И г р р г J –

Ьа s

2.Із єд – но – го ко-ло-соч – ка та бу - де жи - та боч - ка.

Вар. 1) 2)

,J Qjг г J II Г Г ґ 11Г –Щ1 ^

Хрис – тос вос-крес,Син Бо-жий! Свя-тий ІО-рій Син Бо – жий!

1. Святий Юрій по межах ходить,

По межах ходить да жито родить.

Приспів: Христос воскрес, Син Божий!

2. Із єдного колосочка Та буде жита бочка.

Приспів: Христос воскрес, Син Божий!

Записав у 1920р. в притулку для біженців у Києві К Квітка від Ганни Козицької, родом з с. Малорита Берестейського пов. (Берестє) Городненської (Гродненської) губ. // Квітка К. Українські народні мелодії. – Ч. 1. Збірник / Упоряд. А. І. Іваницький. – К., 2005. – № 305 (701).

Величальна пісня, функційно схожа з колядкою, виконувалася на Великдень.

112-

Русалії та Куст



РУСАЛЬНІ ПІСНІ

Русалії (і Куст як їх складова) в неолітичній традиції становили, очевидно, перехідну ланку до обрядів літнього сонцестояння. І, отже, продовжували езотеричну символіку весни.

Русальні і кустові пісні у християнські часи були пристосовані до Пасхи (як колядки до Різдва, петрівки – до свят Петра й Павла) і зараз через те виконуються на русальному (гряному, семицькому) тижні, наступному за Трійцею (8-й тиждень після Пасхи). Русальні обряди засвідчені ще в Трипільській культурі (IV тис. до н. е.). У стародавніх слов’ян відзначалися на початку травня при появі на полях паростків злакової рослинності (звідси гряні пісні – тобто, пов’язані з зеленню). Русалії (від давньоримського rosaria – свято роз – троянд, яке було поминальним) після християнізації України-Руси змістилися на Троїцю і у зв’язку з нею стали рухомими в річному календарі (як Пасха).

Автор цих рядків спостерігав поєднання поминальної традиції зі співом веснянок та русальних пісень у с. Товстий Ліс Поліського p-ну Київської обл. у 1983 р. Увечері, як здоять корів, збираються у центрі села, заспівають кілька веснянок, а далі йдуть до цвинтаря. Там чоловіки палять вогнище, стріляють з рушниць (певно, “відганяють русалок” – самі селяни не дали пояснення стрільбам). Як когось недавно поховали – родичі голосять на могилках.

За часів язичництва русалки (насамперед польові й лісові – Мавки) були охоронницями полів і посівів, і лиш у часи християнства з’явився культ водяних русалок, небезпечних для людини. Русальні обряди збереглися у Поліссі – на Чернігівщині, Київщині та Житомирщині, окремі пісні засвідчені на Волині. На Зелені Свята в Поліссі, на Волині, Поділлі ще у другій пол. XX ст. хлопці робили гойдалки (на Київському Поліссі їх називають “рёля”), дівчата водили танки і співали пісні про “колисочку” – власне релю-гойдалку. Через багатовікові “накладання” язичницьких вірувань та новітньої баладної тематики про зведення дівчини та ін., тема колиски часто пов’язується із позашлюбною дитиною. Русальні пісні належать до числа найдавніших і найцінніших реліктів язичницьких вірувань.

113 –


1. Проведу русалки на гору

J = 50 Злегка скандуючи

Одна Усі

і

Jl "pfrWr "FEf



І.Про – ве-ду ру-сал-ки 1)

на го-ру, иа са-мавер-ну-се до-до-му.

±:

PPTWT



Гу! 2–4.Про – ве-ду ру-сал-ки десь на бор, йа са-мавер-ну-се

2) k Вар. 1) 2)

as

*

4.Вам, ді-воч-ки, жи-то 4.вям-ці лежа[ть].



*Р 7 Г

втат-ков дво[р].

Гу!

1. Проведу русалкие на гору,



Йа сама вернусе додому. Гу!

2. Проведу русалки0 десь на бор,

Йа сама вернусе в татков тво[р]. Гу!

3. Проведу русалки2 до ямкие,

Йа сама вернусе до мамкис. Гу!

4. Вам, дівочкис, жито жасть,

Вам, русалочки0, в ямці леижа[ть]. Гу!

Записав 7.07.1983 p. А. І. Іваницький у с. Іллінці Чорнобильського p-ну Київської обл. від гурту жінок (5 осіб). Зачинала Настя Іванівна Романчук, 70 р, виводила Ольга Мусіївна Симоненко, 59 р.

Унісоново-гетерофонна фактура належить до визначальних особливостей язичницько-ритуального співу, який скеровувався вірою у можливість спілкування з богами й духами. Колишні тексти магічного змісту згодом втратилися, але майже непорушно збереглася музично-ритмічна форма. Вона унаочнює концентрацію колективної волі (унісонний спів) з метою впливу на природні й надприродні явища. Це ж значення має й потужний емоційний поклик “Гу!” у високому регістрі. У тексті позначено поширену особливість говірки: переходи е –> и, и –> е, а –> е, що є наслідком їх редукування у вимові.

Досить послідовно виявляється базова складочислова структур (5 + 3)2 та ритмічна форма (J J J J J + J] J)2, що їй відповідає. Цей пісенний тип русальних належить до основних у центральному Поліссі.

114-

2. Проведу свою русалочку в щирій бор, в щирій бор J ~ 114 Росо rubato



V

jbf'zji-j j–|–1 к h ЛШ

"■о

І.Про – ве-ду сво-ю ру-са-лочку в щи-рій бор, в щи-рій бор, а са-ма



вер-ну – се в тат – ков двор, в тат-ков двор.

2.На – ти вам,

да не сні-це мі-нє,

14

py-caяон – ки,



о

по венку,

и по-венку,

п\

мо-ло-де – сень-кои, иавран-ку.



З.Ой нати вам, ру-са-лочки,

18



по м я – те, по М Я - ТЄ,

иа не сні – це мі – нє,

М >■ J Д J1 Щ

МО – ло – де

сень – кои,

-е>-


да в ха – те.

1. Проведу свою русалочку в щирій бор, в щирій бор,

А сама вернусе в татков двор, в татков двор.

2. Нати вам, русалочки, по венку0, й по венку0,

Да не снієце мінє, молодесенькой, йа в ранку0.

3. Ой нати вам, русалочки, по м’ятє, по м’ятє,

Йа не снієце мінє, молодесенькой, да в хате.

Записав Є. В. Єфремов 5.07.1982 р. у с. Новий Мир (стара назва Барани) Поліського р-ну Київської обл. від Лозиченко Марії Тимофіївни, 50 р. Транскрибував А. І. Іваницький.

У музично-словесній формі пісні є важливі особливості. На цьому зразкові можна простежити, як народжуються пісенні типи. Замість структури (5+3), що властива попередній пісні (“Проведу русалки на гору”), у пісні “Проведу свою русалочку”

115 –


І

спостерігається тенденція до утворення на місці 5-складника двох сегментів (4+4) та повторення заключного 3-складника. Змоделювавши строфу, отримаємо тип (4+4+3+3) з ритмічною формою (J J J J + J J J J + П J + J~J J). Реальний ритм варіюється через збільшення кількості ритмічних одиниць та їх подовження.

Тактування наспіву проведене так, щоб відобразити вказані процеси: кожен такт відповідає конкретному музично-текстовому сегментові щойно поданої схеми. Наприклад, у 5–6 тактах видно стискання текстового сегменту до 3-х складів. У тактах 13–14 кількість складів збільшується. Таким чином, можна простежити, як видозмінюється наведена трохи вище музично-ритмічна формула наспіву (архетип) і як при цьому виглядає реальний ритм. Для полегшення аналізу такти Пронумеровані.

Пісні із образами проводів русалок, гетерофонною фактурою, “гуканками”, терцево-квартовим діапазоном, своєрідним мовно-музичним інтонуванням (особливо терції) містять найсуттєвіші типологічні ознаки полісько-язичницької русальної традиції.

3. Іграла зоречка, іграла (гряиа)

[Andantino]









 

V-




V-

-V–5

–Н-

–1

ъ




r-s-ЯЗ-

"if

V-




фи

=h


,7-

. \


У

– ^–J 0

8.1 – гр


н=

–“

з-л


V-

1 3<


V-

Э-Р


я

у-


еч-ка




у-


+-J-

І

\=-



Ф

Чт


VJ –У-

гра ла,


-в –h-F=

V–

–фі 4

3 КІШ т


j...j –J--p4a

и, дє-воч-ка,



¥=




0." т













vJ–

...



--Н-




 Ф



r 0 – –11

гу – ля-ла? 2–6.1 гу – ля ла з та-бо-ю,хлоп-чи-чок, з та – бо-ю.

1. Іграла зоречка, іграла.

З ким ти, дєвочка, гуляла?

2. І гуляла...

З табою, хлопчичок, з табою.

3. Із табою...

Пад залєною вєрбою.

4. І вєрбою...

Над халодною вадою

5. І вадою...

Пад калючаю грушаю.

6. І грушаю...

З табою, хлопчичок, з душаю.

7. Нє кажі, хлопчичок, нє кажі, Шо я гуляла з табою.

8. Нє буду, дєвочка, нє буду, – Я ше до свєту забуду.

116-


Записав В. Харків 1927року в с. Макішип Чернігівської округи від Олександри Шуруг, 22р. // Фонди ІМФЕ 6–3/73, арк. 33–34. Подається за автографом записувача. “Гряна” позначено В. Харківим.

Унікальна форма серед гряних: у строфах 2–6 використано постійну конкатенацію (повтор останнього сегменту попереднього рядка). Через це пісня набула своєрідної “тричастинності” – форми АБА, де А = 1, 7–8 рядки, Б = 2–6 рядки.

4. Ой у лісі, у лісочку, при двірку

Повільно. Велично

1 .Ой у лі – сі, у лі – соч – ку,

при двір


ку,

М‘ Г 'Г Р 'РЩ

J На 

там ви – сі – ла ко – ли – соч



ка

на

шпур



ку.

1. Ой у лісі, у лісочку, при двірку,

Там висіла колисочка на шнурку.

2. А у тій колисочці Івасьо лежить

І проситься колисочки: “Колишись!

3. Колишися, колисочко, високо,

А щоб було виднесенько далеко.

4. Десь там моя Марусенька походжає І з іншими парубками гуляє.

5. Там десь моя Марусенька гуляє,

А про мене, молодого, не дбає”.

6. Не лінуйся, Івасеньку, не лежи,

А до свеї миленької сам біжи.

7. Працюй жваво та старайся, не валяйся, А тоді вже до Марусі женихайся.

Записав у 1950-х pp. С. Турик у с. Шкреботівка Дедеркальського p-ну Тернопільської обл. IIІгри та пісні. Весняно-літня поезія трудового року / Упоряд. О. І. Дей,

А. І. Гуменюк. – К., 1963. Текст на с. 311, ноти № 133 на с. 555.

Ритмічна форма J J J J Л J J і структура тексту (4+4+3), типова для русальних. Так само типовий звичай хлопців і дівчат влаштовувати на Трійцю гойдалки (релі). Тому у тексті згадується “колисочка”.

117-

5. Була в мамачкі йадна донечка



J = 76

semp –ге ас – се – Іе – ran – do

М'М'г1 ii-w

1 .Бу – ла в ма – мач – кі

J = 116

йа – дна до – нєч – ка. Важ – ко, нє – лєг – ко



Варіанти прикінцевого розспіву

зєм – ля стог

нєла.

L ' ^




3 і і

/







? і > і




1 J 

–г-И













1. Була в мамачкі йадна донечка.

Приспів 1-й: Важко, нелегко земля стогнєла.1

2. Йадна донєчка-одінічанька.

3. Да прішло ік йой да трає сватов.

4. Первиє свати із Туреччини,

5. Другіє свати із Німещини,

6. Третіє свати із сваго села.

7. За первих сватов татка нє аддав,

8. За другіх сватов матка нє ’дцала,

9. За третіх сватов сама нє пашла.

10. Прішла смерточка, сама забрала.

Приспів 2-й: Сільно жаласна мамка плакала.2

11. Нє пітаючісь, нє сватаючісь.

12. Ой дє, донєчко, нар’яди девать?

13. Йа спаднічкамі пєньочкі вбірать,

14. Маністєчкамі коніка вгнуздать,

15. А стручечкамі3 коніка вважать.4

Записав 1927року В. Харків в с. Макішин Чернігівської округи (зараз Менського p-ну) від дівочого гурту. // Фонди ІМФЕ, 6–3/73, текст, арк. 25, мел. арк. 57. Подається за автографом.



1 Приспів 1-й до 1–9-го рядків.

2 Приспів 2-й до 10–15-го рядків.

3 Стрічечками.

4 За поясненнями В. Харківа, “запрягати у віжки”.

118-


Примітка В. Харківа: “1-й голос виводить одна дівчина, решта, хоч їх було б і 20, співають другий голос, “басують”, як кажуть у Макішині”.

У тексті наголошено на темі смерті, що не випадкове: русальні обряди традиційно пов’язувалися з поминанням померлих. Див. також пісню “Лятєла стрела да й удоль села”.

6. Лятєла стрела да й удоль села


Каталог: Umf www -> books -> hresto


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   47


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка