Навчальний посібник для студентів вищих мг ііічиич іммч.і



Сторінка1/33
Дата конвертації26.04.2020
Розмір2.3 Mb.
ТипНавчальний посібник
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   33

УДК: 616-053.2-07(075.8) ББК 57.3 я73 К 49

Рекомендовано ЦМК і виіцоі медичної ш ипи М( 11 'ч |чпни нк навчальний посібник для студентів вищих мг ііічиич іммч.і м.ннх закладів четвертого рівня акредитації (нрочомні N"1 мі і І*і II) І.’р засідання Комісії з медицини науково-меїоднчної ричи і пинии, освіти МОНмолодьснорту України).

Автори: Ю. В. Марушко,д-р мед. наук, ироф.;( А І Іігінн.ь.і мім мед. наук, доц.; Т.В.Гищак. каид. мед. наук, доц І Н Міірушьо ч р мед. наук. нроф.

Посібник (видання третє, доповнене) рочріімишниІІ НІН самостійної роботи студентів та інтернів по клінічному оГч1 юьпіню дітей. В посібнику наводиться методика обстежений і основні симптоми ураження різних органів та систем, вікові оіоОчииосчі становлення окремих функцій дитячого орі ані їму.

Навчальний посібник відповідає програмі навчання с гудеш їм іа лікарів інтернів затвердженій МОЗ України для вніїїнх медичних навчальних закладів IV рівня акредитації.

Рецензенти:

В.В.Бережний - д-р мед. наук, професор, зав. кафедри педіатрії №2 Національної медичної академії піелядигіломної осмії и імені П.Л.Шупика МОЗ України.

Ю.К.Больбот-д-р мед. наук, професор, зав. кафедри іоспііальиої педіатрії №2 та нсонатології ДЗ «Дніпропетровська медична академія» МОЗ України.




ISBN 966-96180-37-45
© Ю.В.Маруїпко, С.Л.Пісоцька, Т.В.Гищак. Т.В.Марушко, 2013

ЗМІСТ



ЗМІСТ 2

РОЗДІЛ 1 6

РОЗДІЛ 2 8

РОЗДІЛ з 22

РОЗДІЛ 4 27

РОЗДІЛ 5 46

РОЗДІЛ 6 70

РОЗДІЛ 7 96

РОЗДІЛ 8 121

ОБСТЕЖЕННЯ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ 121

РОЗДІЛ 9 134

ОБСТЕЖЕННЯ СЕЧОСТАТЕВОЇ СИСТЕМИ 134

(+,++); 139

РОЗДІЛ 10 143

РОЗДІЛ 11 151

ОБСТЕЖЕННЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ 151

РОЗДІЛ 12 161

Довжина тіла до віку, дівчатка /|||\МНеа№ 179

Маса до віку, дівчатка 179

Маса до зросту, дівчатка 181

Маса до віку, хлопчики 184

Маса до довжини тіла, 186

Маса до довжини тіла, хлопчики 186


Основна література

З


РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНА МЕТОДИКА КЛІНІЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ

ЗДОРОВОЇ І ХВОРОЇ ДИТИНИ РІЗНОГО ВІКУ

Для встановлення діагнозу захворювання, оцінювання психіч­ного та фізичного розвитку дитини застосовують клінічні й па- раклінічні (лабораторні, рентгенологічні, інструментальні й ін.) методи обстеження. Клінічні методи поділяють на суб’єктивні і об’єктивні.

До суб’єктивних належать: скарги хворого чи його батьків із при­воду стану дитини, анамнез відповідного захворювання (anamnesis morbi) та анамнез життя дитини (anamnesis vitae).

Об’єктивними методами клінічного обстеження є: огляд дитини, пальпація, перкусія й аускультація.

Особливість методики клінічного обстеження дитини полягає в тому, що дитина раннього віку, по-перше, не скаже, що в неї болить, по-друге, потрібно, щоби вона дозволила себе оглянути. Тому перед обстеженням потрібно налагодити контакт із дитиною, аби вона не злякалася. Діти інтуїтивно краще, ніж дорослі, відчувають нещи­ре. недоброзичливе ставлення до себе, тому довіряють і дозволяють себе оглянути не всім, особливо це стосується маленьких і хворих дітей.

Опитування

Лікар-педіатр або сімейний лікар повинен бути ввічливим, об­личчя лікаря має бути усміхненим, руки - чисті, теплі. Опи тування слід проводити спокійно, не квапитися, чемно спрямовувати роз­повідь дитини чи батьків у належному напрямку. Іноді обстеження супроводжується елементами гри. Приміщення, де обстежується дитина, повинно бути теплим, добре освітленим.

Спочатку знайомляться з дитиною. Цікавляться ім'ям та прізви­щем дитини, віком, адресою, де навчається або виховується дитина. Так збираються паспортні дані.

Подальше ретельне опитування хворого чи його батьків має важ­ливе значення для розпізнавання характеру захворювання. Вважа­ється, що ретельне опитування - вже половина діагнозу.



Скарги хворого

Аналізуючи скарги, ми отримуємо відомості про ті чи ті відчуття і переживання, тобто ми ознайомлюємося з суб'єктивними ознака­ми хвороби.



Анамнез

Анамнез-це сукупність даних про теперішню хворобу (anamnesis morbi) і життя дитини (anamnesis vitae). Чим менший вік дитини, тим ретельніше з усіма деталями, збирається анамнез життя.



Анамнез хвороби

При зборі анамнезу хвороби лікар повинен від хворої дитини або її батьків отримати таку інформацію: як і коли розпочалося за­хворювання; як перебігало захворювання до моменту обстеження; як дитину лікували (ліки, їх дози, тривалість лікування, отриманий ефект); як дитина почуває себе на момент обстеження.



Анамнез життя

Акушерський анамнез складається з наступних питань:

  1. від якої за рахунком вагітності та пологів народилася дитина;

  2. перебіг вагітності (токсикоз вагітності, хвороби матері) і по­логів (пологова травма, асфіксія тощо);

  3. народилася дитина в означений термін чи достроково, з якою масою, довжиною тіла;

  4. оцінка за шкалою Апгар при народженні дитини.

На першому році жигтя важливе значення має інформація сто­совно режиму годування, тривалості природного вигодовування, терміни введення продуктів і страв прикорму. При опитуванні по­трібно з'ясувати темпи збільшення масо-ростових показників і основні ознаки психомоторного розвитку (коли дитина розпочала тримати голівку, впізнавати матір, повертатися на бік, на живіт, си­діти. стояти, ходити, говорити певні слова тощо).

Висвітлюється питання перенесених досі захворювань (як часто хворіє дитина на респіраторні захворювання, травми, операції, на­явність хронічних захворювань, чи перебуває дитина на диспансер­ному обліку?).



Алергологічний анамнез складається з виявлення у дитини та її родичів алергічних проявів: коли і на що (харчова, медикаментозна алергія); частота та час виникнення; результати лікування.

Під час збирання епідеміологічного анамнезу з’ясовують наяв­ність контакту дитини з інфекційними хворими за останні три тиж­

ні. Окремо необхідно спитати, чи не було порушень випорожнень у дитини і членів сім'ї за цей час.

Також від батьків отримують інформацію про проведені дитині профілактичні щеплення. їх перенесення, результати останньої ре­акції Манту (при відхиленні від норми з'ясовують динаміку реакції Манту протягом декількох років).



Спадковий і сімейний анамнез з'ясовується для виявлення патології у батьків і найближчих родичів. Визначається вік бать­ків. їхня професія, кількість дітей у сім'ї, стан здоров'я батьків і родичів. Потрібно спитати, чи нема у сім’ї хворих на туберкульоз, спадкові й інші захворювання. Цей анамнез відіграє важливу роль у визначенні необхідності у медико-генетичному консультуванні для профілактики спадкових хвороб.

Соціальний анамнез висвітлює соціально-економічні і житлові умови сім'ї.

Наприкінці збирання анамнезу життя у лікаря формується вра­ження про преморбідний фон - стан здоров'я і умови життя дитини до теперішнього захворювання. На преморбідний фон впливають: багатоплідна вагітність, недоношеність дитини, пологова травма, токсикоз у матері під час вагітності, резус- або АВО-конфлікти, вро­джені вади, часті захворювання дитини, штучне вигодовування, не­задовільні матеріально-побутові умови тощо.



Об’єктивне дослідження

Огляд

Об’єктивне дослідження розпочинається із загального огляду дитини. Після цього, відповідно, проводиться огляд щодо певних органів і систем дитини.

Діти перших 4-5 місяців загалом байдуже ставляться до чужих осіб, більш лякливі діти з другого півріччя. Якщо дитина спить, пер­ший загальний огляд потрібно провести, не порушуючи її сну. Коли ж дитина не спить під час огляду, необхідно непомітно придивляти­ся до дитини. Це робиться під час збирання анамнестичних даних. Ніколи не потрібно відразу ж роздягати дитину без попереднього загального огляду.

Під час загального огляду оцінюють положення тіла дитини (актив'не. вимушене чи пасивне). Активним положення є тоді, коли дитина самостійно сідає, рухається, повертається на бік, встає. Ви­мушене — хворий приймає певну позу для полегшення власного етану (положення може бути напівсидяче. сидяче, дитина може лежати на хворому боці й ін.). Пасивне — хворий нерухомий, не в змозі самостійно змінити позу (параліч, тяжкі травми, непритом­ність).

У перші 3-4 місяці життя через фізіологічну гіпертонію м'язів дитина лежить у ліжку із зігнутими руками й ніжками, з другого півріччя - обирає вільну позу.

Стан свідомості

Завжди необхідно звертати увагу на вираз обличчя й очей об­стежуваної дитини. Здорова дитина раннього віку, зазвичай, перебу­ває в доброму гуморі, жваво цікавиться навколишнім середовищем. Хвора дитина може бути у свідомості або в стані непритомності. Виокремлюють ясну свідомість, сплутану, у вигляді ступору, сопо- ру. За втрати свідомості настає кома.

За плутаної свідомості (обнубіляція) дитина на запитання відпо­відає із запізненням, повільно, але розумно.

У стані ступору (сомнолснція. сонливість) хвора дитина перебу­ває ніби в оціпенінні, із якого її можна вивести на нетривалий час тормошінням, гучним окликом, водночас вона відповідає на запи­тання несвідомо.

При соиорі хворий у напівсні, не реагує на зовнішнє середовище, на запитання не відповідає, але рефлекси збережені.

Кома - повне пригнічення функцій центральної нервової систе­ми. втрата свідомості, рефлекси і чутливість утрачені.

Порушення свідомості може бути нетривалим або тривалим. Не­тривале порушення свідомості пов'язане з тимчасовим розладом мозкового кровообігу, запамороченням тощо. Тривале порушення свідомості є наслідком значного ушкодження центральної нервової системи (наприклад, крововилив у мозок, тяжка інтоксикація).

Загальний стан дитини

Слід зауважити, що хорошим загальний стан може бути лише у здорових дітей. У хворих розрізняють: задовільний, середньої важ­кості. тяжкий, надзвичайно тяжкий стани.

При огляді можна помітити, чи є вроджені або набуті дефекти, і ікі. як: косоокість, параліч лицьового нерву, опущення (птоз) верх­ньої повіки, ністагм.

В'ялий, якби втомлений вираз обличчя, утруднене носове дихан­ня. напіввідкритий рот характерні для аденоїдного обличчя у дітей із постійними запаленнями носогорла, з аденоїдними розростання­ми.

За лихоманки у дитини очі блищать, дитина збуджена, щоки чер­воні. При зневодненні, а малі діти легко зневоднюються, очі запада­ють, ніс загострюється, губи сухі, западає велике тім'ячко.

Порушення реакції зіниць на світло буває у разі коми, при тяжко­му неврологічному захворюванні. Знижений тонус очних яблук — при гіперглікемічній комі. Жовте забарвлення склер - при ураженні печінки.

При деяких захворюваннях у дитини можуть спостерігатися су­доми (клонічні, тонічні, тоніко-клонічні).

Загальні тоніко-клонічні судоми, які виникають без лихоман­ки і з втратою свідомості, найчастіше спостерігаються при захво­рюванні на епілепсією. Для таких судом характерним є: піна біля рота, прикушування язика, мимовільне сечовипускання і дефекація. У маленьких дітей можуть бути фебрильні судоми та судоми при спазмофілії. Судоми, які розпочинаються з однієї групи м'язів і по­ступово отримують загальний характер, бувають при вогнищевих органічних ушкодженнях головного мозку (пухлина, кіста). Менін­гіт. енцефаліт, менінгоснцефаліт також супроводжуються судомами.

Ціаноз рук. наявність симптому "барабанних паличок" (потов­щень нігтьових фаланг пальців рук) засвідчують про застійні явища в малому колі кровообігу. Видима пульсація шийних судин властива недостатності аортальних клапанів.

Оцінюється колір шкіри, наявність висипу, крововиливів на шкі­рі, розподіл підшкірно-жирового шару, постава дитини, чи є задиш­ка. деформація грудної клітки, хребта, кінцівок тощо.

Детальніше огляд, одночасно з іншими компонентами клінічного об'єктивного дослідження (пальпацією, перкусією й аускультацією) проводиться при дослідженні певних органів і систем.

РОЗДІЛ 2



ОЦІНЮВАННЯ ФПИЧНОГО РОЗВИТКУ дитини

Для оцінювання фізичного розвитку в педіатрії використовують­ся методи соматометрії, соматоскопії і фізіометрії.

До соматометричних (антропометричних) показників належить довжина і маса тіла, окружність грудної клітки та голови, довжи­на кінцівок. До соматоскопічних - форма грудної клітки, спини, ніг. стопи, постава, рельеф і пружність мускулатури, жировідкладення, еластичність шкіри, забарвлення слизових оболонок, статеві озна­ки. До фізіометричних - життєва ємність легенів, сила м’язів правої і лівої кистей, функціональні проби стану серцево-судинної систе­ми, моторний розвиток.

Методика антропометричних вимірювань

Вимірювання довжини тіла дітей до року здійснюють на гори­зонтальному зростомірі (широка дошка довжиною 80 см і шириною 40 см із нанесеною сантиметровою шкалою) у лежачому положенні на спині. Голівку дитини щільно притискують до нерухомої стінки зростоміру (рис. І ).









Увага! Верхній край зовнішнього слухового проходу і край ниж­ньої повіки дитини повинні перебувати на одній вертикальній лінії.

Нижні кінцівки в розігнутому положенні притискають до дерев’яної поверхні. Рухому планку зростоміру прикладають до

стоп. Відстань між рухомою та нерухомою планками відповідає до­вжині тіла(росту) дитини.

Вимірювання довжини тіла у дітей старшою віку проводять у положенні стоячи за допомогою стандартного вертикального зрос- томіру. Дитина стає спиною до вертикальної планки зростоміру. руки опущені вздовж тіла, п'яти разом, потилиця, ділянка хребта між лопатками, крижами і п’ятами притискається до шкали. Го­лова нахилена донизу так, щоб між нижньою повікою та верхнім краєм зовнішнього слухового проходу проводилася горизонтальна лінія.



Рухому планку прикладають до голови і визначають зріст ди­тини.

Визначення маси тіла




Рисунок 2. Вимірювання маси тіла у дітей раннього віку
У малюків масу тіла визначають на спеціальних дитячих елек­тронних вагах з максимально допустимим навантаженням до 10 кг із точністю виміру до 1 г у горизонтальному положенні до 6 місяців, а після 6 місяців - сидячи (рис. 2).

Визначення маси тіла у дітей старшого віку проводять на медич­них вагах із точністю до 50 г.



Пам’ятайте! Зважування необхідно проводити вранці до першо­го годування після виділення сечі та калу.

Окружність голови вимірюють за допомогою сантиметрової стрічки, яку накладають позаду на максимальне випинання поти­личної кістки, попереду - по надбрівних дугах (рис. З а).

Окружність грудної клітки у грудному віці вимірюють лежачи,

з другого року життя - стоячи. Сантиметрову стрічку накладають позаду під кутами лопаток, попереду над сосками (рис. 36).






б

Рисунок 3. Вимірювання окружностей: а) голови: б) грудної клітки
У дівчат у пубертатному періоді стрічку попереду накладають над грудними залозами на рів­ні IV ребра.

Окружність плеча вимірю­ють сантиметровою стрічкою в місці найбільшого потовщення двоголового м’яза при вільно опущеній руці.

Окружність стегна у ма­леньких дітей вимірюють у по­ложенні лежачи, у старшому віці - стоячи, ноги на ширині плечей. Сантиметрову стріч­ку накладають під сідничною складкою.

Окружність гомілки вимі­ряють у ділянці найбільшого розвитку м’яза гомілки.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   33


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка