Навчальний посібник для студентів 5-го, 6-го курсу медичних внз, лікарів-інтернів педіатрів, інфекціоністів та сімейних лікарів Запоріжжя, 2016р



Сторінка8/76
Дата конвертації08.02.2021
Розмір1.4 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   76
Показники обміну білірубіну.

Обмін білірубіну складний, багатоетапний процес, спрямований на його знешкодження і виведення. Утворення білірубіну відбувається в ході гемолізу еритроцитів і руйнування гемоглобіну. У фізіологічних умовах кожну добу гемолізуєтся приблизно 1% еритроцитів, при цьому утворюється 200-250 мг непрямого білірубіну, який виводиться протягом доби. Непрямий білірубін практично не розчинний у рідких середовищах організму, але завдяки високій ліпофільності, легко розчиняється в ліпідах тому легко проникає в ЦНС, і може мати токсичну дію. Для його перенесення потрібні носії, якими служать білки, головним чином альбумін плазми. Зв’язуюча місткість альбуміну дуже велика – 1 г зв’язує 15 -16 мг білірубіну.

Подальші перетворення білірубіну відбуваються в гепатоцитах і включають три послідовні процеси: захоплення білірубіну печінковими клітинами, кон'югацію (зв'язування) вільного білірубіну глюкуроновою кислотою і екскрецію кон’югатів в жовчні канальці. Захоплення здійснюється через мембрану синусоїдального полюса гепатоцитів після попередньої дисоціації альбумін-білірубінового комплексу. В процесі кон'югації до молекули білірубіну приєднуються дві молекули глюкуронової кислоти з утворенням складного ефіру – білірубіндіглюкуроніду. На відміну від вільного білірубіну, білірубінглюкуроніди високо розчині, що і забезпечує можливість їх екскреції в жовчні капіляри. Непрямий білірубін в жовч практично не поступає. Екскреція глюкуронідов білірубіну в жовч відбувається через біліарну мембрану гепатоцитів. Це активний секреторний процес, що забезпечує різке збільшення концентрації білірубіну в жовчі, порівняно з плазмою. Функцію екскреції розглядають як потенційно найуразливішу ланка внутрішньопечінкового метаболізму білірубіну. Таким чином, в нормі у сироватці крові циркулює непрямий вільний білірубін (від 7-20 мкмоль/л).

Поступаючи з жовчі в кишечник, білірубінглюкуроніди під впливом дегідрогеназ кишкової мікрофлори відновлюються в уробіліногени. Уробіліногени, виділяючись з калом, окислюються і перетворюються на уробілінові тіла (уробіліни), пігменти жовтого кольору. Кінцевим продуктом обміну білірубіну є стеркобілін – основний пігмент калу.

У тонкій кишці уробіліногени, на відміну від білірубіну, частково всмоктуються і через систему портальної вени потрапляють в печінку, або знову реекскретуются в жовч. При порушенні процесу реекскреції, так само як і при надмірному утворенні, уробіліногени поступають в кров і частково проникають в сечу. Мінімальний вміст кон’югантів білірубіну в крові, при якому вони починають виявлятися в сечі, складає в середньому 34 мкмоль/л. Важливе значення в ранній діагностиці ВГ має дослідження сечі на присутність уробіліну. Виявлення його в сечі характерно для переджовтяничного періоду, в період розпалу в сечі визначаються вже жовчні пігменти (прямий білірубін). При гепатитах в першу чергу порушується функція екскреції білірубіну як найуразливіша ланка внутрішньопечінкового метаболізму білірубіну, внаслідок чого при гепатитах в крові починає визначатися кон’югована фракція білірубіну (прямий білірубін).



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   76


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка