Навчальний посібник для студентів 5-го, 6-го курсу медичних внз, лікарів-інтернів педіатрів, інфекціоністів та сімейних лікарів Запоріжжя, 2016р


Розділ I. ПРИНЦИПИ КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНОЇ ДІАГНОСТИКИ



Сторінка5/76
Дата конвертації08.02.2021
Розмір1.4 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   76
Розділ I.

ПРИНЦИПИ КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНОЇ ДІАГНОСТИКИ

ВІРУСНИХ ГЕПАТИТІВ

1.1 Первинна діагностика вірусних гепатитів

Незважаючи на відмінність будови вірусів, механізмів зараження, шляхів передачі, патогенезу, є багато спільного, що об'єднує ВГ різної етіології. Усі ВГ – антропонози, активність інфекційного процесу найбільш висока в початковому періоді хвороби, що визначає велику небезпеку зараження та необхідність ранньої діагностики.

При первинному зверненні важливо встановити синдром гострого гепатиту. Для цього необхідно:


  • зібрати анамнез захворювання;

  • зібрати епідеміологічний анамнез, встановити можливе джерело інфекції і шляхи передачі;

  • оцінити клінічну картину захворювання.

Клінічна картина типових форм усіх ВГ протікає зі зміною періодів хвороби:

  • переджовтяничного (початкового)

  • жовтяничного (розпалу)

  • постжовтяничного (реконвалесценції).

У переджовтяничному періоді хворі скаржаться на слабкість, млявість, швидку стомлюваність, погіршення або повну відсутність апетиту, нудоту, іноді блювоту, болі в животі – в епігастрії або правому підребер'ї.

Катаральні симптоми можуть мати місце у 10% хворих. Підвищення температури до фебрильних цифр впродовж двох-трьох днів характерно для ВГА, при ВГВ температура може бути нормальна або субфебрильна. У 30% хворих ВГВ можуть бути болі в суглобах.

При об'єктивному обстежені важливе значення має пальпація і перкусія печінки, яка збільшується в розмірах, стає щільно еластичної консистенції, нерідко болісна при пальпації. У деяких хворих може мати місто збільшення селезінка. При огляді хворого звертає на себе увагу і обкладеність язика.

М'язово-суглобовий біль у дітей, на відміну від дорослих, відзначається винятково; так само винятково відзначаються шкірні висипання. Закінчення переджовтяничного періоду характеризується потемніння кольору сечі (холурія) і знебарвлення калу (ахолія).

Тривалість переджовтяничного періоду при гепатиті А и Е складає в середньому 5-7 днів. При гепатиті В, С він може бути як відсутнім, так і подовжуватися до 2-х тижнів.

Жовтяничний період або період розпалу розпочинається з забарвлення склери, потім слизових оболонок порожнини рота, обличчя, а потім всього тіла вниз, при цьому найменше забарвлюються нижні кінцівки. Залежно від тяжкості хвороби, міра виразності жовтяниці буває різною: слабкою, помірною, яскравою або вираженою. Наростання жовтяниці при ВГА відбувається через декілька днів, при ВГВ - жовтяниця наростає протягом тижня, потім настає стан плато і тільки після цього вона починає зменшуватися. При ВГА в період розпалу самопочуття хворих покращується, а при ВГВ, ВГС та ВГЕ погіршується.

З боку серцево-судинної системи в жовтяничний період може бути невелика брадикардія, приглушення тонів серця, ніжний систолічний шум на верхівці, зниження артеріального тиску.

Печінка в цей період максимально збільшена, щільно еластичної консистенції, болісна, більше збільшується ліва доля. Селезінка виступає з-під краю ребрової дуги в 25% випадків.

При ВГВ у підлітків можна виявити симетрично розташовану на шкірі грудей, спині великий плямисто-папульозний висип (симптом Джанотті-Крості). Сеча темна, кольору "пива", випорожнення ахолічні.

Середня тривалість жовтяничного періоду при ВГА - 10-14 днів, при ВГВ - 21-30 днів, при ВГС - 14-21 день.

Поступовий стан і самопочуття покращується, зникають скарги, жовтяниця, скорочуються розміри печінки і настає період реконвалесценції, який триває до 6-12 місяців, коли повністю відновлюються функції печінки. Так протікають типові форми хвороби.

Але давно відомо, що на одну типову доводиться 6-8 атипових форм гепатиту (безжовтянична, стерта, субклінічна). При атипових формах ВГ хворі почувають себе непогано, скаржаться на незначну слабкість, зниження апетиту, можуть бути слабкі болі в животі. Саме у них ВГ останніми роками не діагностується через погану роботу в епідеміологічних вогнищах і, отже, хворі атиповими формами ВГ служать джерелом інфекції для оточення.

При підозрі на ВГ після огляду хворого лікар призначає лабораторне обстеження з метою оцінки функціонального стану печінки.

У практичній роботі необхідно визначити мінімальний набір лабораторних показників, які б, по-перше, якнайповніше відбивали міру функціональної недостатності печінки, а по-друге, відрізнялися б специфічністю. У цьому мінімальному комплексі найважливіше значення відводиться визначенню в сироватці крові загального білірубіну і його фракцій, активності ферментів з різною субклітинною локалізацією (передусім АсАТ і АлАТ), тимолової проби.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   76


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка