Специфічна профілактика ВГВ поділяється на активну і пасивну

Активна профілактика полягає у проведенні вакцинації. Багато вакцин створено ще в 70-ті роки XX ст. Використовують два типи вакцин — плазмову і рекомбінантну. Плазмову вакцину готують з високоочищеного HBsAg, одержаного з крові вірусоносіїв із високим вмістом його. Рекомбінантна вакцина вироблена на основі HBsAg з рекомбінантних штамів, що культивуються на дріжджах.

Особливої уваги заслуговує вакцинація дітей, особливо у регіонах з високим рівнем захворюваності на ВГВ. Таких дітей вакцинують тричі (на 1-му місяці життя, через 1 міс і через 6 міс після першої вакцинації). Діти, які народилися від матерів — носіїв НВV або хворих на ВГВ, мають високий ступінь ризику захворіти на ВГВ. Тому такій дитині профілактичні заходи (активно-пасивна імунізація) проводять ще в пологовому залі: одразу після народження або протягом 1-ї години уводять 0,5 мл. імуноглобуліну проти ВГВ з високою концентрацією антитіл. Після інтервалу в кілька годин уводять НВV-вакцину. Далі вакцину уводять так само через 1 і 6 міс після першої дози, але існує думка, що ефективність профілактичних заходів у дітей, народжених від інфікованих матерів, підвищується, якщо специфічний імуноглобулін буде уведений не тільки під час народження дитини, а й у три- і шестимісячному віці.

В Україні вакцинацію дітей проти ВГВ було включено в графік вакцинопрофілактики в 1996 р.