«наукова думка»



Сторінка30/32
Дата конвертації05.05.2016
Розмір6.83 Mb.
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   32

100. ДО О. П. КОСАЧ- (матері). 27 грудня 1893 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти тм т. 5, с. 116—118. Подається за автографом (ф. 2, № 149).

Грюнфельд Альфред (1852 — ?) — піаніст, учень Празької консерваторії, з 1897 р. професор Віденської консерваторії. Леся Українка слухала його концерти у Києві і у Відні.

Микола В а с и л ь о в п ч — М. В. Ковалевський.

101. ДО О. П. КОСАЧ (матері). ЗО грудня 1893 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 118—119.

Подається за автографом (ф. 2, № 150). Автограф листа попсований, не відчитаний текст взято в квадратні дужки.

...Ч исті «майські іди» се різдв о...— У стародавніх римлян «ідами» звалися окремі дні місяця (5 або 13). Під час березневих ід було вбито Юлія Цезаря, і з того часу ця дата набула у римлян фатального значення, а вираз став крилатим.

...Листи з передмовою...— Йдеться про переклад передмови Г. Гейне до поеми «Атта Троль», який Леся Українка здійснила ще на початку лютого 1893 р. і разом з перекладом поеми надіслала для друку О. Маковею. Поема в той час світу не побачила, а чистовий автограф було загублено. За чорновим автографом Леся Українка ионовила переклад передмови і послала його

І. Франку, який і опублікував її в журналі «Літературно-науковий вісник» (1900, № 1).

1894


102. ДО Є. І. ДРАГОМАНОВОЇ. З січня 1894 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 119—120. Подається за автографом (ф. 2, № 42). Автограф дещо пошкоджений.

103. ДО П. А, КОСАЧА. Середина січня 1894 р. Київ

вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 121. Подається за автографом (ф. 2, № 113).

Датується за змістом.

Матковський — студент, давав уроки математики сестрі Лесі Українки Ользі. Докладніших відомостей немає.

104. ДО О. П. КОСАЧ (матері), 15 січня 1894 р. Київ

Вперше надруковио у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. З, с. 25—27.

Подається за автографом (ф. 2, № 152).

С а н я — Олександра Федорівна Хорунжинська-Ігнатович, сестра О. Ф. Франко.

105. ДО М. П. ДРАГОМАНОВА. 17 січня 1894 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 121—123.

Подається за рукописною копією (ф. 2, № 1217). Автограф не відомий.

Encyclopedio я теж отримала і два шматки її віддала для переклад у...— У Великій французькій енциклопедії були статті французького вченого Моріса Верна про Біблію. М. Драго мано в порадив Лесі Українці перекласти статтю М. Верна «Біблія, або Старий завіт».

В е р н Моріс Луї — французький реформіст, богослов і відомий публіцист, професор Паризького університету. Леся Українка переклала популярні в той час праці Верна «Євангеліє» та «Історія і релігія жидів». Обидва переклади були опубліковані І. Франком у журналі «Жите і слово» (1895, т. З, кн. 1, с. 121—130, кн. 2, с. 286— 295; т. 4, кн. 1, с. 68—80, кн. 5, с. 202—216).

Часом бачу того правдивого псевдонім а...— Тобто О. Я. Кониського, який мав багато псевдонімів.

Від циклопічної будови...— Тобто від групи О. Кониського.

Мальованців я Вам пошлю...— Тобто статтю І. О. Сі-корського про секту мальованців та її засновника Кіндрата Мальованого.

...З автра свят о.— 6 січня старого стилю (за церковним календарем день богоявлення, Йордан) належало до семи табельних днів, у які в царській Росії поштові операції не провадилися.

Сікорський Іван Олексійович — відомий у той час нрофе-сор-невропатолог, лікував Лесю Українку,

106. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 19 січня 1894 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 123—124. Подається за автографом (ф. 2, № 153),

107. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 23 січня 1894 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с, 124—125. Подається за автографом (ф. 2, № 154)*

108. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 28 січня 1894 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження. Вип. З, с. 27—28.

Подається за автографом (ф. 2, № 155).

Лиси щось таке крутять з тим «Дзвінко м»...— Львівський дитячий журнал «Дзвінок» із 1894 р. мав готуватися до друку в Києві. Але галицькі народовські видавці — тут «лиси» — відступились від попередніх намірів, і переговори закінчилися безрезультатно.

ї в «фейлетоні» своєму занадто вже «розмахав с я».— Леся Українка говорить про фейлетон О. Маковея . в першому номері «Зорі» за 1894 рік.

109. ДО О. С. МАКОВЕЯ. 28 січня 1894 р, Київ

Вперше надруковано у вид.: Сімович В. Листування Лесі Українки з И. Маковеєм, с. 32—34.

Друкується за автографом (ф. 2, № 958).

...Я бажаю Вам незмінної ласки нашого патрона Аполло...—У стародавніх греків Аполлон — всевідаючий бог, вісник волі богів, володів даром поезії, співу, музики. У Гомера Аполлон на бепкеті богів виступає в супроводі муз (у Лесі Українки— «милих товаришок»). Аполлон — покровитель мистецтв і муз.

...Побачити Вашу книжку...— Мова йде про иідготов-лювану в той час збірку «Поезії Осипа Маковея». Побачила світ на початку 1895 р. у Львові (на обкладинці дата —1894).

...«Дзвінок» на три чверті складався в у країн* ських творі в...— тобто з творів письменників Наддніпрянської України. Ідеологи народовства твердили, що мова письменників із Наддніпрянщини буцімто незрозуміла галицькій дітвори Леся Українка стверджує протилежну думку.

«Л ис Микит а» — поема-казка І. Франка.

Не ставте нас на одпу лінію з Рябошап-ками...— у 1893 році в Києві з’явилася збірка графоманських віршів «Розбита бандура» крамаря Павла Тарасовича Рябошашш, відомого ще під псевдонімом «П. Сич». Гостро критичну рецепзію на неї подала «Зоря», 1894, № 24, с. 476—477*

110. ДО О. II. КОСАЧ (матері). 1 лютого 1894 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. З, с. 29—30.

Подається за автографом (ф. 2, № 157).

Соловцов Микола Миколайович (справжнє прізвище — Фе-доров, 1857—1902) — російський актор, режисер і театральний діяч, організатор Київського російського драматичного театру (театр «Соловцов»).

111. ДО О. П. КОСАЧ (матері). З лютого 1894 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 127.

Подається за автографом (ф. 2, № 157). Автограф пошкоджений: лист з правого боку в двох місцях надірваний.

М е з е р — київський фотограф. Докладніших відомостей немає.

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 127—128. Подається за автографом (ф. 2, № 43).

113. ДО А. С. МАКАРОВОЇ. 4 лютого 1894 р. Київ

Вперше надруковано у газеті «Більшовик Полтавщини», 1941, 25 тотого.

Подається за автографом (ф. 2, № 455).

А. С. Макарова залишила такий коментар до листа (зберігається при автографі листа Лосі Українки): «4) Отвот на моо письмо, в котором я писала о своем душошюм тижолом состоянии вслед-ствие неудовлетворенности работой в школо, новозможности оставить семью (после смерти матери на моих руках очутилась семья, состоящая из 6 человек), полного отсутствия людей (особенно среди учительства), которые разделяли бы мои взгляды.

2) Бера Стоянова — молодая народная учительиица, моя бывшая ученица».

114. ДО О. П. КОСАЧ (маторі). 0 лютого 1891 р. І(иїо

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 130—131.

Подається за автографом (ф 2, № 158).

Муне Сюллі Жан (1841—1910) — видатний французький актор, послідовник класицистичних традицій Театру французької комедії. Виступав у трагедіях Софокла, Кориеля, Расіна, Шекспіра, в драмах Гюго та сучасних йому драматургів. У 1894 і 1899 pp. гастролював у Росії, зокрема виступав у Києві.

115, ДО М. П. ДРАГОМАИОВА. 9 лютого 1894 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 131—133.

Подається за рукописною копією (початок листа — ф, 2, № 1548, с. 10а,, 106, 10с, закінчення — ф. 2, № 1218).

...Мене в космополітизмі при сій справі уко-р яли...—Щоб скомпрометувати Лесю Українку і усунути від редагування журналу «Дзвінок», галицькі народовці, а також О. Кони-ський і В. Антонович звинувачували її у відсутності патріотизму.

Циклопові барани — літературне і культурницьке оточення О. Кониського.

...Ультрамонтанство «Правди»...— Леся Українка мав на увазі пропаганду в цьому журналі войовничої уніатської політики,

,..В ін має певний вплив і тут, і за кордоном (за кордоном, може, більш матеріальний)Йдеться про О. Кониського, який субсидував реакційний друкований орган народовців журнал «Правда».

Він нам з’ ї в о д н о г о д у ж е талановитого поет а...— Йдеться про В. Самійленка. Тут — иерсбільшсішя, Леся Українка має на увазі деякі вірші поета, у яких він відступив від властивого його творчості демократизму.

Тепер їдять одного зовсім молоде II ьког о...— Леся Українка має на увазі І. М. Стешенка.

Наш добрий друг...— Вислів вжито іронічно, Мова йде про В. Антоновича, який неприхильно ставився до Лесі Українки і її товаришів.

Ламе Флері Жюль-Ремон (1797—1878) — французький письменник, автор популярних історичних книжок, значна частина яких була перекладена російською мовою (История всеобщая в рассказах для детей. Спб., 1858-1860; История открытия Америки—кілька видань та ін.).

116. ДО А. G. МАКАРОВОЇ. 28 лютого 1894 р. Київ

Вперше надруковано в газеті «Більшовик Полтавщини», 1941, 25 лютого.

Подається за автографом (ф. 2, № 456),

А. С. Макарова подає до листа свій коментар (зберігається при автографі листа):

«1) Б а б у ш к а — Елизавета Ивановна Драгоманова, мать ни-сателя М. П. Драгоманова и Олены Пчилки — матери Л. Украинки. Я близко была знакома с нею и состояла ее «секретарем», т. е. писала письма (под ее диктовку) ее детям, в особенности М[ихаилу] Петр[овичу] (французский адрес в Швейцарию), М[ихаила] Петровича] она очень любила, гордилась ям, страстно хотела, чтобы он вернулся на родину, чтобы просил царя об амнистии. На эти моль-бы ее он всегда отвечал, что не чувствует пикакой вины за собою и никогда не будет просить помилозания. И ато заставляло меня преклоняться перед величием его души.

2) Измученная страшной нуждой и непосильной работой-* с утра до поздней ночи школа и частіше уроки, школа и частные уроки, а ночью работа на семью — мытье бслья, шитье — так как мне нужно было на 16 рублей жалования содержать семью в 6 че-ловек, я просила Л. Украинку похлопотать перед Н. М. Шульжен-ко — бывшим попечителем Киевского учебиого округа о предостав-лении мне места учительницы на 25 рублей жалованья. Отказ Л. Украинки исполнить мою просьбу еще больше увеличил моє беспредельное уважение к ней за ее прямоту и честность. Шуль-женко был ее родственником».

Алчевська Христина Данилівна (1841—1920) — український педагог, активний організатор недільних шкіл на Україні; разом з учителями Харківської жіночої недільної школи склала тритомний покажчик «Что читать народу?» (1888—1906), позитивно оцінений прогресивною громадськістю Росії і України.

117. ДО Є. І. ДРАГОМАНОВОЇ. 28 лютого 1894 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с, 134.

Подається за автографом (ф. 2, № 44).

118. ДО О. Г. БАРВІНСЬКОГО. 13 березня 1894 р. Київ

Вперше надруковано в журналі «Жовтень», 1960, № 12, с. 110-111.

Подається за автографом, що зберігається у відділі рукописів

Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефапика АН УРСР (ф. О. Барвінського, спр. 158, № 2637).

Лист писано до О. Г. Барвінського як голови Наукового товариства імені Шевченка, якому підлягало Руське педагогічне товариство, що видавало журнал для дітей «Дзвінок».

У журналі переважали художні твори письменників із Наддніпрянської України, у зв’язку з цим виникла думка про те, щоб добиратй і редагувати літературно-художні матеріали в Києві. Леся Українка бачила в цьому можливість піднести ідейно-художній рівень «Дзвінка», звільнити його від клерикально-поміркованого духу, якого надавав йому родактор Володимир Шухевич (1850—

1915) та видавоць О. Барвіпськпй. До складу київської редакції «Дзвінка» увійшли Леся Українка, М. П. Старицький, М. Лисонко та ія. Від імені редколегії М. Старицький писав на початку 1894 р. в листі, підписаному також Лесею Українкою:

«Високоповажний добродію!

' Допіро тільки маю змогу вислати Вам увесь надібок на перше число «Дзвінка», треба було обрахувати це діло добре, запросити

і педагогів, і мудреців, аби «Дзвінок», а надто перші числа, вийшли з усіх сторін догідними.

Формат і візерунок Вам висилаю (щохвилини жду від художників], коли па сьогодні він спізниться, то другою поштою вишлю), на всякім разі майте на увазі, що формат мас бути такий, як зложити «Дзвінок» вдвоє, посеродипі. Тут уже бажано, щоб стрічечки були переділені надвоє, тобто щоб друк ішов па сторінці у дві шпальти (коротшу стрічку легше дитииі читати), тільки зверніть увагу, щоб при тому друк був стисліший (тобто щоб більше містилось на аркуші). Або ще й так: речі для меншого віку дітей набирати таким шрифтом, як друкувався «Дзвінок», а для більшого віку — дрібнішим.

Отож ми Вам, шановний добродію, і засилаємо на все це число (конечно в 2 аркуші) весь надібок з лихвою. Наколи б він не вмістився у 2 аркуші, то ми в 2-х розправах — «Галілсй» і «Про воду» — зробили розділи иа два числа, знати, їх можна надрукувати тільки в половині, а коли влізе який, то і цілком. «Зоря натхнення» (посилається половина, яка і мусить бути вся надрукована, а друга половина пришлеться на друго число) конем пе па два числа.

Тут маєте надібок і для дітей від 8—10 літ («Про що дзвонив дзвінок», «Розповідок чаїнок», «Байки», «Буланко», «Роберт», «Дещо звідусюди») і від 10—14 («Зоря натхнення», «Про воду», «Галілей»), хоч й ці останні ми складали так, щоби і малі діти, при тлумаченні батьків, могли легко зрозуміти... Все ж перевага виходить за меншим віком.

n Другі числа будуть, має ся розуміти, зложені як краще, бо більше часу, а тут хапанина була.

Досі ие маю від Вас, шановний пане, відповіді і на і терший мій лист, чи згода на наш проспект і на наш напрямок? І чи ви оповістили або оповістить маєте о новім зрості і о нових силах «Дзвінка»? Як тільки відберу від Вас одповідь, що згода, то зараз же Вам вишлю ЗО рубл. иа січень, і таку ж суму ви матимете щомісяця за подвоїиня «Дзвінка», пока передплата пе окупить сама (себто підбільшиться па 100 ир.).

Наразі же не згода, то просимо всі Вас стаповчо, аби сього на-

' \par дібку, який Вам засилаю, Ви не давали ні на «Дзвінок», ні нікуди. Всі автори бажають і грошима, і працею піднести угору новіш-но «Дзвінок».

Коли перше число вийде, то Ви, крім всього, вишлете ще до Києва на чие-небудь ймення (краще кількох) примірників з 50— задля реклами.

Прошу уклінно і я, і все товариство редакційне, відповісти мені найскоріше — з першою поштою. Маємо два чудових художники], які з великою охотою будуть давати малюнки.

Віншуємо Вас з святами і зичимо всього найкращого...

З великою повагою, і шанобою, і прихилом — назавсіди.

Редакція: Мих. Старицьпий, Мик. Лисепко, Людмила Стари-цька, Леся Українка (див.: Леся Українка, Документи і'матеріали,

в. 105-106).

119. ДО М. П. ДРАГОМАИОВА. ЗО березня 1894 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 136—137.

Подається за рукописною копією (ф. 2, № 1219). Автограф не відомий.

120. ДО М. П. ДРАГОМАИОВА. 17 квітня 1894 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с, 137—143.

Подається за рукописною копією (ф. 2, № 1220). Автограф не відомий.

...З гадайте свого старого друг а...— М. В. Ковалев-ського.

«Заздрі боги» — популярна брошура М. Драгомаиова «Оповідання про заздрих богів» (Коломия, 1894).

«Про рай і поступ»—стаття М. Драгомаиова («Народ», 1894, №№ 6—12; окреме видання: Коломия, 1894).

»..Я п и с а л а... від імені товариств а...— див. лист 118.

Ферула (з латинської) — різка; переносно — суворе поводження.

«Все купл ю»,— сказало злаго»...— слова з поезії О. G. Пушкіна «Золото і булат».

Ви недовольні, що я послала до «Ж иття і слова» такий нецікавий матеріал...— Йдеться про записи народних купальських пісень («Купала на Волині».—«Житє і слово», 1894, кн. 2 і 3). М. Драгоманоз вважав, що ці пісні не варто друкувати, І. Фрапко був протилежної думки.

«Як ліра грає п о г а н е н ь к о — ї ї покинути шви-д е н ь к о...» — слова з байки Олени Іїчілки «Дві уваги й дві слави».

Сердешний — псевдонім І. М. Степіеика.

121. ДО в. І. ДРАГОМАНОВОЇ. Перед 29 квітня 1894 р. Колодяжне

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. З, с. 12.

Подається за автографом (ф. 2, № 51).

Датується за змістом: 1894 р. Великдень був 17—19 квітня (29 квітня — 1 травня).

122. ДО М. П. СТАРИЦЬКОГО. 4 травня 1894 р. Ііолодяжив

Вперше надруковано п жури. «Україна», 1926, кп. 2-3, с. 181.

Подається за автографом (Центральна наукова бібліотека АН УРСР, відділ рукописів, X, 13).

...В сей в е с о л и й дон ь...— Леся Українка вітає М. И. Ста-рицького з ювілеєм (тридцятиріччям його літературної діяльності),

123. ДО М. П. ДРАГОМАНОВА. S травня 1894 р. Колодяжне

Вперше надруковано у пид.: Твори п 5-ти т., т. 5, с. 142—143.

Подається за рукописного копією (ф. 2, № 1221).

«Забележки» («Забележки іѵьрху слашшскито ролигнозии и етически легенди. І. Божисто правосудно», Софин, 1892, кп. 1) наукова праця «Уваги до слов’янських релігійних і моральних легенд. І. Боже правосуддя», надіслана Лесі Українці. М. Драгома-новам із Болгарії.

Ренан Ернест (1823—1892) — французький буржуазний історик, філософ-еклектик, автор праць «Історія походження християнства» та «Життя Ісуса Христа», написаних з ідеалістичних позицій. М. Драгоманов рекомендував Лосі Українці книжку «Життя Ісуса Христа» як зразок антирелігійної літератури. Однак книжка Ропака Лесю Українку не задовольнила. Після уважного прочитання праці Ренана вона писала Л. М. Драгомаиовій 1 серпня (20 липня) 1894 p.: «Скажіть дядькові... що Ренан, при всій його історії, критиці і up.

і пр., все-таки пін, і се йому шкодить».

Тіртей — старогрецький поет другої половини VII ст. до н. ѳ. В своїх елегіях осуджував користолюбство, чвари, закликав до єдності і нрославляв спартанську старовину,

Арістофан (близько 445—385 до н. е.) — старогрецький комедіограф, автор понад 40 комедій, в яких критикував афінськах державних діячів, показував розклад суспільної моралі.

Ліо б е нь к и й — Олександр Гиатович Лотоцький (1870— 1939) —український письменник, публіцист і громадський діяч буржуазно-націоналістичного напряму.

124t ДО А. G. МАКАРОВОЇ. 14 травня 1804, р. КолоОяжпе

Вперше надруковано у газеті «Більшовик Полтавщини», 1941, 25 леотого.

Подається за автографом (ф. 2, № 457),

125. ДО 6. І» ДРАГОМАНОВОЇ. 7 червня 1894 р. Колодяжне

Вперше надруковано у вид,: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 145.

Подається за автографом (ф. 2, № 52).

...З автра буду за границе ю.— Леся Українка повідомляє про від’їзд в Софію до дядька — М. її. Драгоманова.

126. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 14 червня 189-1 р. Софія

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 145).

2 2

Авторська дата «18yj 93» явно хибна, треба читати: «18yj94»,



У 1893 р. Леся Українка в Софії не була. Лист написано відразу по приїзді з Росії в Болгарію.

Щодо тих quasi революцій болгарськи х...— тобто мнимих революцій. Приїзд Лесі Українки 1894 р. до Болгарії збігся з бурхливими подіями політичного життя країни — відставкою уряду Стефана Стамболова і приходом до влади так званої .«Народної партії» на чолі з К. Стойловим. Насправді тоді на зміну однієї буржуазної диктатури прийшла друга. Таким чином, Леся Українка мимоволі була свідком розгнузданого терору, політичної реакції, насильства, політичних вбивств, фальсифікації результатів виборів тощо. Державний переворот і зміна уряду затримали приїзд Лесі Українки до Болгарії. Події 1894 р. буржуазна преса висвітлювала часом як революційні заворушення, це заперечує Леся Укра-, і'нка.

127. ДО М. І. ПАВЛИКА. 9 липня 1894 р. Софія

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 145—147.

Подається за автографом (ф. 101, № 318). _

Спасибі Вам за «Брюс а»...— М. Павлик надіслав Лесі Українці її поему «Роберт Брюс, король шотландський. Шотландська легенда», видану 1894 р. в Коломії.

Моє діло триматись точно того, що казав мені Arbeitgebeг...— Проїздом у Болгарію Леея Українка була у Львові і передала М. І. Павликові зібрані серед громадськості М. Ковалевсышм (Arbeitgeber’oM) гроші на видання журналу «Народ». В листі мова йде про ці кошти.

Щодо дарунків...— тобто подарунків до ювілею М, Драгоманова (30-річчя літературно-наукової діяльності).

...О дну статтю напів’юмористичн У».— Мова йде про намір написати сатиру (під заголовком «Раденький») на поетів, які виступали під здрібніло-пестливими псевдонімами: «Сердешний», «Раденький» і под.

...П ереклад статті про Біб лі ю.~ Леся Українка переклала статтю Моріса Верна «Біблія, або Старий завіт», у якій Зроблено спробу критичного аналізу Біблії. Цей переклад друкувався у журналі «Народ», 1894, № 11-12, 13-14, 10, 17, 18, та вийшов окремим виданням: Берн М. Біблія, або Книги Старого завіту. «Літературно-наукова бібліотека», ч. 60—61. Львів, Накладом Українсько-руської видавничої спілки, 1908.

128. ДО ОКСАНИ, ІСИДОРИ ТА МИКОЛИ КОСАЧІВ.

13 липня 1894 р. Софія

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 437).

■ Автограф не датовано. Датується за каталогом Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР.

129. ДО М. П. ДРАГОМАНОВА. 31 липня 1894 р. Владая

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 147—148. Подається за рукописною копією (ф. 2, 3\u176? 1222). Автограф не відомий.

Владая — село під Софією в Болгарії, розташоване біля підніжжя гори Вітоті. Тепер злилося з столицею. На той час єдине курортне місце, де проводила літо софійська інтелігенція. Як стало 'відомо останнім часом (див.: «Літературна Україна», 1962, 22 червня), будинок, у якому жила Леся Українка у Владаї, зберігся до наших днів. Bin розташований перед Владайським потоком і вважався колись найбільшим і найкращим у цілій Софійській околії.

У* Владаї Леся Українка перебувала разом із своїми двоюрідними сестрами Дріадпою та Лідією Драгомапоштми та чоловіком останньої — Іваном Дмитроничом Шипгмаповим. Цілими днями Леся Українка гуляла и навколишніх лісах та іга узбіччях ІЗітоші, эбирала квіти и папороть, купалася у ІЗладайському потоці, навіть спостерігала військові маневри поблизу села.

У Владаї Леся Українка зустрілася з представниками передової болгарської інтелігенції, про яких вона часто згадує в своїх листах.

«ЭІ Я на д е р е в е!» — Леся Українка нагадує про випадок

з свого дитинства: малою вона залізла на дерево і звідти так обізвалась до свого дядька, який приїхав відвідати Косачів.

Пані Несторова — софійська знайома Драгоманових.

130. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ. 1 серпня 1894 р. ВлаОая

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 158—159.

-Подається за машинописною копією (ф. 2, № 1548). Автограф не відомий.

Ваня- І. Д. Шишманов.

Константинов Алеко (1863—1897) — болгарський письмен-ник-демократ, автор книги «Бай-Гаию», у якій викривається хижацтво болгарської буржуазії. Вбитий агентами болгарської реакції.

Мінцес Б.—професор Софійського університету, знайомий Драгоманових. Викладав німецьку мову, містив статті на економічні іеми в журналі «Б'ьлгарски прсглсд». Виступав з дрібнобуржуазних позицій.

131. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 1 серпня 1894 р. Владая Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 266),

132. ДО М. І. ПАВЛИКА. 13 серпня 1894 р. Владая

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження. Вип. З, с. 74—75.

Подається за автографом (ф. 101, № 319).

Посилаю Вам далі Б і б л і ю...— частину перекладу книги Моріса Берна «Біблія, або Старий завіт» (див. прим, до листа 128).

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 148—149. Подається за рукописною копією (ф. 2, № 1223). Автограф не відомий.

...П рочитала новий «Народ», де є кінець «Раю

і поступу».—Йдеться про № 11—12 журналу за 1894 рік.

...X утко пришлю «Раденьког о»...— Цей твір Лесі Українки не відомий.

134. ДО М. П. ДРАГОМАНОВА. 28 серпня 1894 р. Владая

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 149—150.

Подається за автографом (ф. 2, № 1224).

А мани з JI і н о ю — софійські знайомі Драгоманових. Докладніших відомостей немає.

Собор — народні гуляння, пов’язані з релігійним святом ус-піння пресвятої оогородиці (28 серпня, у минулому сторіччі — 27 серпня). У цей день у Владаї на церковному подвір’ї влаштовувався традиційний ярмарок із розвагами та обрядовими стравами. Леся Українка з цікавістю спостерігала селянські народні танці (хоро), виконавці яких зодягалися в мальовниче національне вбрання, і навіть сама одягала такий костюм.

135. ДО М. І. ПАВЛИКА. 1 вересня 1894 р. Владая

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 151—153.

Подається за автографом (ф. 101, № 320).

Так оце Ви накладаєте на мене о б о в’ я з к и...— М. Павлик просив Лесю Українку, щоб вона підтримувала журнал «Народ» своїм співробітництвом та залучала до участі в ньому прогресивних українских письменників.

Не кличте тільки дядька на юбілей...— Леся Українка оберігала хворого М. Драгоманова від хвилювань.

...Н а тім т и ж н і...— Цей лист писано в суботу.

Про Верна для дітей...— Йдеться про «Біблію для дітей» Моріса Верна, яку Леся Українка збиралась перекладати. Цей намір не здійснився.

Як не сором було Франкові писати'свій «поклик»! — Леся Українка вважала невдалим звернення до передплатників, надруковане на обкладинці журналу «Жите і слово»,

1894, кн. 4.

136. ДО ОКСАНИ, ІСИДОРИ ТА МИКОЛИ КОСАЧІВ.

З вересня 1894 р. Владая

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 438). Автограф пошкоджений: лист перерваний навпіл, нижньої частини аркушів нема. Втрачені місця відзначено трьома крапками в квадратних дужках.

Друкується вперше за рукописною копією (ф. 2, № 1225). Автограф не відомий.

На сім тяжи і...— Цей лист писано в понеділок.

138. ДО М. Л. ДГАГОМАНОВА. 15 вересня 1894 р. Софія

Друкується впорімо на рукописною копією (ф. 2, № 1548, с. 13—-14). Автограф по відомий.

Белчева Мара (18(»8—1037) — болгарська поотеса, з якою Леся Українка познайомилася у Владаї (див.: Рочпик на българ-ската литература, т. 1. Софии, 1070, с. 83—84).

139. До М. І. ПАВЛИКА. 17 вересня 1894 р. Софія

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 153.

Подається за автографом (ф. 101, № 321).

140. ДО Є. І. ДРАГОМАНОВОЇ. 18 вересня 1894 р. Софія

Вперше надруковано у вид.: Лося Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. З, с. 12—14.

Подається за автографом (ф. 2, № 45),

Лизавета, Параска, К у л и и а — гадицькі нппйомі М. Драгоманова. Докладніших відомостей немає.

141. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 22 вересня 1894 р. Софія

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 154—155. Подається за автографом (ф. 2, № 267).

142. ДО М. П. ДРАГОМАНОВА. 22 вересня 1894 р. Софія Друкується вперше за рукописною копією (ф. 2, № 1220).

143. ДО М. П. ДРАГОМАНОВА. 29 вересня 1894 р. Софія

Друкується впершо за рукописною копією (ф. 2, Я® 1548, с. 15— 16). Автограф не відомий.

Велика — хатня робітниця Драгоманових.

144. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ. 29 вересня 1894 р. Софія

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 159—160.

Подається за рукописною копією (ф. 2, № 1548, с. 17—18).

145. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 7 жовтня 1894 р. Софія

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 140). Рік встановлено за змістом цього і попереднього листів,

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 455.

Подається за автографом (ф. 101, № 322).

«Бажання Ваші увзглядняю...» — так починається пародія В. Самійленка на вірші деяких галицьких поетів (див. примітку до листа 34).

...Пишу для Вас переклад...—На другому аркуші цього листа написано вірш-переклад не відомого нам автора «В небі ми жодного доброго батька не маєм...», на третьому аркуші — поезія Лесі Українки: «Коли вже зачепили ці питання» (див. перший том нашого видання, с. 231).

1895


147. ДО О. П. КОСАЧ (сестри), 31 грудня 1894, 2 січгія 1895 р. Софія

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 268).

...П о м а г а ю.., шити різні дарунки на свят а.»—; На різдвяні свята і святкування ювілею 30-річної літературної і наукової праці М. Драгомаиова, яке розпочалось 16 грудня 1894 р. у Львові.

148. ДО О. П. КОСАЧ (сестри), 1 січня 1895 р. Софія

Друкується виерше за автографом (ф. 2, № 269),

149. ДО Є. І. ДРАГОМАНОВОЇ, Початок 1895 р. Софія

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 156.

Подається за автографом (ф. 2, № 46).

Датується за змістом.

150. ДО А. С. МАКАРОВОЇ, 23 січня 1895 р. Софія

Вперше надруковано в газеті «Більшовик Полтавщини», 1941, 25 лютого.

Подається за автографом (ф. 2, № 458).

Філіппополь (тепер Пловдив) — старовинне болгарське місто на річці Мариці, адміністративний центр Пловдивського округу в Південній Болгарії. До Філіппополя Леся Українка їздила разом із Аріадною Драгомановою наприкіпці літа чи ранньої осені

1894 р.


151* ДО М. І. ПАВ ЛИКА. 23 січня 1895 р. Софія

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 158—159.

. Подається за автографом (ф. 101, № 323).

Оце я написала листа до товариші в...— «Лист до товаришів» (див. восьмий том цього видання) був иосланий одночасно з листом до Павлика. Свого часу не друкувався. Це публіцистичний твір,, в якому Леся Українка закликає демократичну українську молодь ширше включатися у революційний рух, підтримувати співробітництвом і матеріально демократичну пресу, зокрема журнал «Народ» як орган, де можлива пропаганда революційних ідей, «одкрита розмова про паші громадські питання».

...П р и ш л ю я В а м... «Волинські о б р а з к и»...— Із задуманої серії нарисів «Волинські образки» Леся Українка написала один — «Школа» («Народ», 1895, № 3-4, с. 34—37).

в ...Л і к а р с ь к а щирі с'т ь, як у IT о т и а г е л я!...— Віденський- лікар Нотнаголь передбачив за чотири роки наперед наглу смерть М. Драгоманона під розриву аорти, чим затьмарив останні роки його життя.

Данилович Сонорнії (1801—1942) — адвокат у Коломиї, один з лідерів галицької радикальної партії. В листах до Лосі Українки М. Пав лик скаржився на непослідовність С. Даниловича, який спочатку домагався бути видавцем журналу «Хлібороб», а потім відмовився.

152. ДО М. І. ПАВЛИКА. З лютого 1895 р. Софія

Вперше надруковано у вид.: Твори п 5-ти т., т. 5, с. 1G0—101.

Подається за автоірафом (ф. 101, № 324).

...В Вашій ю б і л е й и і й к о п с п і р а ц і їм.-— У л исті до Лесі Українки М. Павлик запитував, які книги хотів би мати М. Драгоманов, щоб подарувати їх йому в час ювілею,

«Золота г о л о в а» — Северин Данилович (див. примітку до листа 151).

Для «Поступу» збираюсь писать брошуру...— Йдеться про популярну книжку для народного читання про Джопа Мільтона (1608—1674), видатного англійського поета, публіциста, виразника ідей англійської буржуазної революції XVII ст. Брошура залишилась незакінченою.

153. ДО М. І. ПАВЛИКА. 12 лютого 1SV5 р. Софія

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с, 101—102.

Подається за автографом (ф. 101, № 325).

...Чи и е завдадуть мені прикрості» добрі люди на повороті додом у.— Леся Українка мав иа увазі можливий арешт її царськими властями иа австро-російському кордоні.

...П р о ч и т а т и дві товстющі німецькі книги та одну англійську...— В архіві поетеси збереглася німецька книжка: Stern A. Milton und seine Zeit, Leipzig, 1877 (ф. 2, № 1345), та виписки з англійського видання листів Олівера Кромвеля (ф. 2, № 28). Ці книжки Леся Українка студіювала, готуючись писати книжку про Джона Мільтона.

...В имести всю б а р в і н щ и и у, р о м а п ч у ч ч и и у і багато іншого...— тобто очистити галицьку громадськість від буржуазно-націоналістичної реакції, очолюваної в Галичині О. Бар-вінським і Ю. Ромапчуком.

Окуневський Теофіл Іполитович (1858—1937) — західноукраїнський громадський діяч ліберально-буржуазного напряму, адвокат, посол до австрійського парламенту.

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 162—103,

Подається за автографом (ф, 2, № 459).

Лист не датовано. Дата встановлена за змістом наступного листа.

...Все, що я Вас питала.*~На прохаяия Лесі Українки

А. Макарова надіслала їй записану бід селян розповідь про випадок релігійного бузувірства, що стався в Гадяцькому повіті, де фанатики різали і калічили один одного, щоб «увійти в царство небесне»* Цей матеріал Леся Українка використала в статті «Релігійний дур на Україні (Із Полтавщини)» («Народ», 1895, № 3-4)*

З гірким жалем читала я про Вашу журбу,..—» тобто про тяжку хворобу брата А, Макарової.

У старої Р у д ч е н ч и х матері Панаса Мирного Тетяни Іванівни Рудченко (?—1910).

155.. ДО М, І, ПАВЛИКА, 23 лютого 1895 р. Софія

Вперше надруковано у вид,: Переписка Михайла Драгомаиова з Михайлом Павликом, т, 8, с. 212*

Подається за першодруком,

Н о 1 s t е і п — очевидно, В. Гольдштейн, співробітник газети «Вольное слово», редактором якої в 1883 р. був М. П. Драгоманов. співробітник газети «Вольное слово», редактором якої в 1883 р. був М. П. Драгоманов.

К у з ьм а Антон Михайлович Ляхоцький (1853—1918), дру* кар, один із засновників (разом з М< П, Драгомановдм, С. А. Подо-линсьхшм та іншими) вільної української друкарні в Женеві. Друкував окремі твори В. І. Леніпа.

156, ДО М. І, ПАВЛИКА.; 26 лютого 1895 р. Софія

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т, 5, с. 163—166*

Подається за автографом (ф. 101, № 326),

,..«Н[арод]» не загине — М. Павлик писав Лесі Українці про фінансові труднощі, пов’язані з виданням журналу. У кінці 1895 р. журнал припинив існування.

Від нового пана маємо добрі дарунки...— 17 січня 1895 р. російський цар Микола II виголосив промову перед делегаціями земств, в якій висловився проти будь-яких ліберальних реформ і погрожував розправами над учасниками визвольного руху.

...В и п и с к у з одного л и с т а...— опис релігійного бузувірства фанатиків, надісланий Лесі Українці А. Макаровою (див. прим, до листа 154).

Будзиновськйй Вячеслав (1868—1935) — український публіцист, письменник, один із редакторів львівської газети «Громадський голос», органу Українсько-руської радикальної партії. В окремих працях В. Будзиновського виявлялися буржуазно-націоналістичні тенденції.

Крушельницька Соломія Амвросіївна (1373—1952) — видатна українська співачка, з 1951 р. заслужений діяч мистецтв УРСР, з великим успіхом виступала у кращих театрах Європи, Америки. С. Крушелышцьку зв’язувала творча дружба з діячами української культури — І. Франком, М. Лисеиком, М. Павликом, О. Ко-билянською та багатьма іншими.

157. ДО М. І. ПАВЛИКА. 1 березня 1805 р. Софія

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-тп т., т. 5, с. 167.

Подається за автографом (ф. 101, № 327).

Посилаю Вам спис т в о р і п...— Йдеться про бібліографію праць М. Драгоманова, що її складав М. Павлик. Бібліографія надрукована у вид.: Михайло Потроїшч Драгомаиов, його юбілей, смерть, автобіографія і сппс творів. Гладив і видап М. Павлик. Львів, 1896.

...П р о й ого російські остатні праці під псевдонімом...—Усі праці М. Драгоманова, публіковані иіслд його еміграції 1876 p., в Росії друкувалися під псевдонімами і криптонімами. Розкриття цих псевдонімів і криптонімів ставило б під удар редакторів та видавців.

Спасибі за лист Н [и к о л а го] II...— М ова йде про «Открытое письмо Николаю II», написане у відповідь па урядову промову Миколи II 17 січня 1895 р. (див. примітку до попереднього листа). У листі висловлювався протест проти доопотипму, говорилось, що у багатьох людей погрозлива промова цари «нагострить рішучість боротися з ненависним ладом всякими насобамн». Цей лист спочатку поширювався в Росії нелегально у гектографованому вигляді, а потім був опублікований за кордоном, зокрема у журналі «Народ», 1895, № 3-4, с. 42—43. У примітці до цієї публікації сказано: «Се письмо перепечатано у Лондоні 7 февраля 1895 р. «Союзом книгоношей». «Союз книгоношей» — новоосноване товариство для перевозки у Росію всяких заборонених там видань усіх напрямків і [на] всіх мовах. Центральне бюро товариства складають: В. Вой-нич, Ліліан Войнич (англічанка) і С. Штейн. Адрес центрального бюро: Wojnich, III, The Grove, Hammersmith, London, W. Рекомендуємо товаришам се товариство — преважпо для політичної свободи у Росії».

158. ДО І. Я. ФРАНКА. 2 березня 1805 р. Софія

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 1, с. 42—43.

Подається за автографом (ф. З, № 1610, с. 121—124).

... З поводу мого переклад у...— Йдеться про переклад твору В. Гюго «Les pauvres gens» («Сірома»).

...Д авайте скоріше не то що «Торквемад у»...— І. Франко запропонував Лесі Українці перекласти драму В. Гюго «Торквемадо». Поетеса згодилась, але здійснити переклад тоді не змогла.

Цілую всіх Ваших «драбів» і гречну дівчинку Г а н н у с ю...— дітей І. Франка.

159. ДО М. І. ПАВЛИКА. З березня 1805 р. Софія

Друкується вперше за автографом (ф. 101, № 328).

Датується за змістом на підставі згадки про попередній лист.

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. З, с. 15—16.

Подається за автограф

В Галичині на

багато на- р.о д у...— Святкування 30-річчя літературно-наукової діяльності М. Драгомаиова відбулося у Львові 16 грудня 1894 р. 161,, ДО М. І. ПАВЛИКА. 11, 12 березня 1895 р. Софія

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 168—169,

Подається за автографом (ф. 101, № 330).

...«Сумно-радісна» з в і с т к а...—Повідомлення М. Пав-лика в листі до Лесі Українки від 6 березня 1895 р. про те, що «Хлібороб» припиняє своє існування і що багато читачів із селян та інтелігенції домагаються, аби було організовано радикальний орган на заміну «Хлібороба».

Цікава б я бачити Вашу аиглічанк У».— Мова йде про Етель-Ліліан Войнич (1864—1960), автора роману «Овод», активну діячку «Союзу книгонош». У 1895 р. Войнич була у Львові, зустрічалася з М. Павликом і І. Франком, щоб домовитися з ними про транспортування в Росію і на Україну революційних видань. У листі до Лесі Українки 6 березня 1895 p. М. Павлик писав: «У мене оце була англічанка, одна з видних діятельок у користь свободи в Росії». Характеризуючи її, він відзначав, що їй властиві «громадські інтереси, широка освіта, простота і незвичайна людяність». З листа М. Павлика до М. Драгомаиова від 23 лютого 1895 р. видно, що він розповідав Л. Войнич про Лесю Українку у зв’язку з обговоренням кандидатур можливих перевізників нелегальної літератури в Росію. «Англічанка із Лондона,— нишѳ М. Павлик,— що була у мене для діла, говорить і по-російськи і бере участь у російському революційному русі, людина надзвичайно образована і людяна. Про діло, для котрого вона приїздила, розкажу Лесі (бо писати не можна), і для того і іншого мені конче треба поговорити з Лесею, як буде вертати у Росію». Пізніше при публікації листування з М. Драгомановим М. Павлик зробив до цього місця в листі примітку: «Се була перевозка в Росію всякої забороненої літератури» (див.: Перегшска Михайла Драгомаиова з Михайлом Павликом, т. 8, с. 204). Можливо, Леся Українка зустрічалася з Ліліан Войнич, перебуваючи в 1902—1903 pp. в Сан-Ремо (див.: «Огонек», 1956, № 15). За вірогідність цього промовляє і вірш Лесі Українки «До Lady L. W.», написаний після повернення з Сан-Ремо.

«Рідний к р а й» — альбом листівок українских типів і краєвидів, подарований М. П. Драгоманову до 30-річчя його літературно-наукової діяльності. До альбому було додано віньєтку з міським краєвидом, обрамленим українським рушником з записаними на ньому назвами иайвідоміших праць ювіляра та вітальним адресом, якому передували віршовані рядки:

Рідного краю невеличка частина,

Що дійде до Тебе від прихильників щирих, Хай Твою думку на далекій чужині .Частіш приверта до країв, Тобі милих.

и чу; Тобі

Ш е н к е р — власник багажної контори у Львові з відділеннями у Софії та інших містах.

162. ДО М. І. ПАВЛИКА. 26 березня 1895 р. Софія

Вперше надруковано у вид.: Перениска Михайла Драгоманова з Мих'айлом Павлнком, т. 8, с. 221—222.

Подається за першодруком.

Датується за листом М. Драгоманова до М. Павлика, відправленим із Софії 14 березня 1895 р. в одному конверті з листом Лесі Українки.

163. ДО М. І. ПАВЛИКА. 31 березня 1895 р. Софія

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 170—171.

Подається за авюграфом (ф. 101, N° 329).

Яросевич Роман (1862—1938) — громадсько-культурний діяч демократичного напряму, лікар.

Трильовський Іїи р и л о (1862—1938) — член радикальної партії Галичини, один із організаторів товариства «Січ», згодом — буржуазний націоналіст.

І64. ДО В. М. КРОХМАЛЯ. З квітня 1895 р. Софія

Вперше надруковано в скороченому вигляді у вид.: Перениска Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом. Т. 8. Чернівці, 1911, с. 228—229.

Датуючи лист 22 лютого 1895 p., М. І. Павлик подає примітку: «Так виразно в моїй копії з 1895 p.; не находячи оригіналу, не знаю, чи й там так, але повинно бути «III» (марта)». Павлик, очевидно, мав на увазі перебування адресата у Львові, але й інші дані (загострення хвороби М. II. Драгоманова наприкінці борозня за ст. ст.) стверджують, що в копії 1896 р. місяць було зазначено неправильно.

Подається повністю (вперше) за автографом (ф. 2, № 1544).

Адресат встановлено за власноручним написом М. Павлика иа , конверті: «Лист до Крохмаля для Коваловського».

Крохмаль (Второв, Загорський, Фомін, Z) Віктор Миколайович (1873—1933) — соціал-демократ, меншовик. В середині 90-х років входив до київських соціал-демократичних гуртків, у 1898 році був висланий в Уфу, де відіграв активну роль у місцевій со-ціал-демократичній групі. З 1901 р.— агент «Искры», працював у Києві, у 1902 р. був заарештований і ув’язнений в Лук’япівській тюрмі, з якої, разом з групою іскрівців, 31 серпня 1902 р. втік за кордон. Там входив до «Закордонної ліги російської соціал-демократії». Брав участь у II з’їзді РСДРП як делегат У фінського комітету, іскрівець меншості. В кінці 1904 р. був кооптований до ЦК РСДРП від меншовиків. У лютому 1905 року був знову заарештований. Після Лютневої революції 1917 року родагував меншовицьку «Рабочую газету». Після Великої Жовтневої соціалістичної революції працював у різних установах Лоніпграда.

Так как дядя едвали скоро собѳрѳтся н а -писать о своем здоровьє...— Майже одночасно з Лесею Українкою М. П. Драгоманов послав лист до В. М. Крохмаля (М, І. Павлик датує його: «Коло 4 апр. и. ст. 4895»), в якому, між іншим, писав і про своє здоров’я: «О моем здоровье гнусно писать, так оно скверно...» Як видно з відповіді М. І. Павлика від 14 квітня 4895 року, листи Лесі Українки і М. П. Драгомаиова не застали

В. М. Крохмаля у Львові: «Відповідь Вашу і Лесину A. G. переказав одним добрим знакомим, бо той христянин, що був, як істинний росіянин, не хотів задержатися лишній день і здав справу на мене» (див.: Переписка Михайла Драгомаиова з Михайлом Павликом. Т. 8. Чернівці, 1911, с. 227, 233). Отже, дата 3 квітня (22 березня за ст. ст.) 1895 р. не викликає сумнівів.

165. ДО М. І. ПАВЛИКА. 8, 9 квітня 1895 р. Софія

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 471—172,

Подається за автографом (ф. 101, № 331).

...Ч у жими руками жар загрібат и...— Леся Українка має на увазі інтриги, до яких вдавалися Вячеслав Будзинов-ський і Володимир Охрімович, які вважали себе соціал-демократами, а виявляли буржуазно-націоналістичну тенденційність. Усу-* нувши М. Павлика від редагування «Громадського голосу», вони надали цій газеті більш поміркованого напряму, ніж передбачалось, і в той же час вимагали від нього на утримання газети гро-шей, які М. Павлику передавав М. Ковалевський на видання демократичної преси. Леся Українка застерігала М. Павлика, щоб він не довіряв цим людям.

«Б е с е д а» — оглядова стаття Лесі Українки «Беседа» — часопис баптистів» (надрукована в журналі «Народ», 1895, № 5, під криптонімом «II. С. Ж.»).

166. ДО М. І. ПАВЛИКА. 19 квітня 1895 р. Софія

Вперше надруковано у вид.: Переписка Михайла Драгомаиова в Михайлом Павликом, т. 8, с. 237.

Подається за першодруком.

Датується за листом М. Драгомаиова до М. Павлика від 7 квітня (в Болгарії користувалися старим стилем). Як твердить М. Павлик, разом з листом Драгомаиова було вкладено лист від Лесі Українки (див.: Переписка Михайла Драгомаиова з Михайлом Павликом, т. 8, с. 236).

...П і с л я новітніх п о д і й...— Леся Українка має на увазі згадувану промову царя Миколи II (див. прим, до листа 156).

...Щ о Франк о отримав професур у...— На початку 1895 p. І. Фраико підняв клопотащш про затвердження його приват-доцентом при Львівському університеті. Йому було дозволено прочитати пробну лекцію на тему «Наймичка» Т. Шевченка, яка викликала великий інтерес у професорів і студентів, присутніх у залі. Але^ українські націоналісти М. Грушевський, О. Барвін-ський, митрополит G. Сембратович спільпо з представниками цісарської влади і польської шляхти домоглися того, що І. Франка не допустили до викладання в університеті.

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 270).

...Н а Ю р і я...— 6 травня.

168. ДО М. І. ПАВЛИКА. 12 травня 1895 р. Софія

Вдерше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 172—173.

Подається за автографом (ф. 101, № 332).

Брошуру, може, й кінчу тут а...— про Джона Міль-тона.

Читала я Вашу статт го...— Йдеться про статтю М. Пав-лика «Соціал-демократична «нова ера» («ІІарод», 1895, № 3-4).

Турбацький Лев (1876—1900) — український публіцист і критик демократичного напряму, співробітник радикальних видапь 90-х років,

169. ДО М. І, ПАВЛИКА, 21 травня 1895 р. Софія

Вперше надруковано у вид,.: Твори и 5-ти т., т. 5, о. 173—174.

Подається за автографом (ф. 101, № 333).

...Дві патріотичні штуки,„— Тобто вірш «Пророчий сон патріота» та статтю «Безпардонний» патріотизм» (надруковано в журналі «Народ», 1895, № 9, під криптонімом «И. С. Ж.»). Обидва твори скеровані проти Ватікану та його прислужників — клерикалів і націоналістів з галицьких угодовських партій. Написані вони у відповідь на статті, надруковані в «Буковині» (1895, № 27—32),— «Наші національно-політичні відносини» та «Про своїх людей».

1 У цих відверто реакційних статтях плазування перед Ватіканом поєднувалося з крайнім націоналізмом, із закликами «нищити без пардону» революційні впливи, зокрема впливи передової російської культури. «Безпардонність» цих виступів «Буковини» викликала різку одповідь Лесі Українки, змусила її написати гостросатирич-ний твір.

«П о р $ б о щ е н н ы й народ» — брошура, видана у Львові 1895 р. редакцією журналу «Житє і слово» без зазначення автора В брошурі наводяться факти переслідування царизмом української культури.

Щодо відповіді Ваш о ї...— Мова йде про статтю М. Павлика «По поводу відносин між руською радикальною і польською соціал-демократичною партією (Відповідь Турбацькому)» («Народ»,

1895, № 6).

Ось я покину Вам їх цілу в’язку...— Йдеться про цикл поезій, написаних в Болгарії: «Божа іскра», «Мати-певільпи-ця», «І все-таки до тебе думка лине...», «Slavus-sclavus», «Ворогам», «Північні думи», «Товаришам». Під назвою «Невільничі пісні» цикл надруковано в журналі «Народ», 1895, № 15—16.

170, ДО М, І. ПАВЛИКА. З червня 1895 р. Софія

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 175—176. Подається за автографом (ф. 101, № 334).

...Ч етвертої адрес и.— Запрошуючи Лесю Українку до

себе в гостину, М. Павлик у кількох листах до неї подавав не однакові адреси в зв’язку з переходом на іншу квартиру.

Яросевичка — знайома Лесі Українки. Дружина лікаря Романа Яросевича, родом з Одеси. Докладніших відомостей немає.

Про Колессу я.написал а...— У листі 24 травня (н. ст.)

1895 p. М. Павлик просив Лесю Українку прийняти у своїй родині в Києві О. Колессу, який мав намір відвідати Наддніпрянську Україну, щоб «пізнати Росію, між іншим, і село українське». Мати відповіла Лесі Українці згодою.

Лукіянович Денис Якович (1873—1965) — український письменник і літературознавець. У радянський час працював викладачем Львівського державного університету ім. І. Я. Франка, написав ряд розвідок з історії української літератури. Леся Українка говорить про його збірку «Новели» (Львів, 1895).

...П ередня стаття цікава по факта х...— У другій книжці альманаху «Наша доля» вміщено передмову Н. Кобринської «Стремління жіночого руху».

Ганна Барвінок (Олександра Михайлівна Білозерська-Куліш; 1828—1911) — українська письменниця, авторка оповідань, присвячених родинно-нобутовим взаєминам, особистій трагедії жін-ки-селянки. Соціальні питання в її творчості займали другорядне місце; значна частина творів позначена релігійними мотивами, сентиментальністю. У другій книжці альманаху «Наша доля» надруковано її оповідання «Забісована дівчина Настуся (Оповідання, вийняте з народних уст)».

«Слівце» п. Кобринської...*~ Мається на увазі «Слівце про перший випуск «Жіночої долі» Н. Кобринської, надруковане у другій книжці альманаху «Наша доля».

171. ДО М. І. ПАВЛИКА. 8 червня 1895 р. Софія

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 176—177.

Подається за автографом (ф. 101, № 335).

...О те, що Лукіянович намаза в...— Йдеться про статтю Д. Лукіяновича «В обороні молодих» («Народ», 1895, № 9). Д. Лукіянович займав тоді праві позиції у радикальній партії і в цій статті виступав проти демократичної лінії, що її проводили в журналі «Народ» і в радикальній партії М. Павлик та І. Франко,

...З ачеркнуті слов а...— Очевидно, в автографі вірша «Пророчий сон патріота» слова «мусим мати» було закреслено, а потім відновлено авторкою, а редактор (М. Павлик) прийняв знак відновлення за три крапки (...). Автограф вірша не відомий.

172. ДО П. А. КОСАЧА. 25 червня 1895 р. Софія

Вперше надруковано в журналі «Червоний шлях», 1923, №4-5, с. 200.

Подається за автографом (ф. 2, № 114),

Датується за поштовим штемпелем.

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. З, с. 75—77.

Подається за автографом (ф. 101, № 336).

«Български преглед»— громадський і літературно-науковий журнал, орган товариста «Обіций труд». Виходив у Софії 1893—1900 pp. До складу його редакції входив І. Шишманов, а в перші роки його існування — видатний болгарський письменник і громадський діяч Іван Міичов Вазов. Журнал об’єднував навколо себе професорів та викладачів Софійського університету.

«Житє Христово» — точніше «Життя Ісуса» («La vie de Jesus»), книжка французького історика релігії Ронана.

«С а н к т -11 о т е р б у р г с к н о в о д о м о с т и» (1728—1917) — одна з найстаріших офіційних газет у Росії,

«Н е д е л я» — щоденна літературно-політична газета (1866— 1901). Видавалася в Петербурзі.

«В е с т н ик Европы»- російський історико-політичний та літературний журнал ліберально-буржуазного напряму. Виходив у Петербурзі (1866—1918).

«Р у с с к и е в е д о м о с т и» *— російська газета ліберально-буржуазного напряму, виходила в Москві з 1863 р.

174, ДО 04 П. КОСАЧ (матері). 19 липня 1895 р. Софія

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. З, с. 31—32.

...Д ядина бідна тепе р...~ Лист написано невдовзі після смерті М. П. Драгомаиова, що сталася 20 червнй І895 р.

175. ДО М. І. ПАВЛИКА. 24 липня 1895 р. Владая

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. З, с. 77—79.

Подається за автографом (ф. 101, № 337).

Стамболов (Стамбулов) Степан (1854—1895) — голова (з 1884 р.) Народних зборів Болгарії, з 1887 р. голова уряду, У 1895 р. па нього було вчипопо замах.

176. ДО М. І. ПАВЛИКА. З серпня 1895 р. Владая

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. З, с. 80.

Подається за автографом (ф. 101, № 338). Наприкінці листа записано вірш Лесі Українки «Раді на незабудь» (див. пертий том цього видання, с. 235—236).

Барвінський Володимир Григорович (1850—1883) — український письменник і громадський діяч буржуазно-націоналістичного напряму.

Борковський Олександр (1841—1921) — редактор і співробітник народовських видань: газети «Діло», журналу «Зоря».

Вартовий — під цим псевдонімом друкував публіцистичні

виступи Б. Д. Грінченко. Згаданий «Лнст» надруковано в журналі «Народ», 1895, № 12, с. 201—202.

...Л ист Хв[анька Кримськог о]...— Лист з йриводу смерті М. Драгоманова, надрукований у журналі «Народ», 1895, № 12, с. 201—202. Цей лист А. Ю. Кримського викликав у Лесі Українки зацікавлення особою автора, 19 листопада 1895 р. вона ввернулася до нього листовно (див. лист 193).

177. ДО Д. Я. ЛУКІЯНОВИЧА. Початок серпня 1895 р. Владая

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 454).

Датується за змістом листа 175 і цього листа на підставі згадки про адресу Лукіяновича.

178. ДО М. І. ПАВЛИКА. 19 серпня 1895 р. Броди

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 178.

Подається за автографом (ф. 101, № 341).

Броди — прикордонна австрійська станція,/ колишня митниця на кордоні між Росією і Австрією. Тепер — районний центр Львівської області.

179. ДО М. І. ПАВЛИКА. 21 серпня 1895 р. Колодяжне

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. З, с. 81.

Подається за автографом (ф. 101, № 339).

В кінці листа дописка Олени Пчілки: «Прошу Вас звістить скоріше, яка доля постигла речі Лесі,— чи прийшли вони і чи взяв їх хто сюди. Ол. П.».

Говорила я мамі про видання...— Очевидно, про підготовку до видання творів М. П. Драгоманова.

Озаркевич (Бажанська) Олеся — родичка Н. Кобринської, мала намір видавати жіночий часопис і запрошувала до участі в ньому Олену Пчілку і Лесю Українку. Намір її не здійснився.

180. ДО М. І. ПАВЛИКА. ЗО серпня 1895 р. Колодяжпе

Друкується вперше за автографом (ф. 101, № 340).

181. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ. 1 вересня 1895 р. Колодяжне

Друкується вперше за рукописного копією (ф. 2, № 1548).

Малий Лисенко — очевидно, Остап Миколайович (1885—^ 1968), син М. В. Лисенка, український радянський музикознавець.

182. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ-ШИШМАНОВОЇ та І. Д. ШИШМАНОВА,

2 вересня 1895 р. Колодяжне

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 160—161.

Подається за фотокопією автографа (ф. 2, № 1550), який зберігається в рукописних фондах Болгарської Академії наук (архів І. Д. Шишмаиова).

183. ДО М. І. ПАВЛИКА. 2 вересня 1895 р. Колодяжне

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип, З, с. 82—83.

Подається за автографом (ф. 101, № 342).

Н. G. Ж.— криптоиім, яким Леся Українка підписувала деякі свої твори. За усною традицією, розшифровувався як «Наша спілка жіноча», за іншою версією — як «Наша славна жирондистка» (дцв.: Кирилюк в. Леся Українка — мислителька.— У зб.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження. К., 1973* с. 19).

184. ДО М. І. ПАВЛИКА. в вересня 1895 р. Колодяоісне

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 178.

Подається за автографом (ф. 101, N° 343).

185. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 10 вересня 1895 р. Колодяжне

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с.' 178—179,

Подається за автографом (ф. 2, № 271),

186. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ. 10 вересня 1895 р. Колодяоісне

. Друкується вперше за рукописною копією (ф. 2, № 1548). Автограф не відомий.

...Г ості, дуже славні люди...— Левицькии Модест Пилипович (1366—1932) — український письмеиник ліберально-буржуазного напряму, приятель родини Косачів. Працював у Ковелі повітовим лікарем. Короткевич Микола Дмитрович — ковельський повітовий лікар. Докладніших відомостей немає.

Глафіра Помпеїв на — дружина І. П. Драгоманова.

Бабушці до кінця ніхто нічого не казав...— в. І. Драгоманова, бабуся Лесі Українки, померла 23 червня 1895 p., за три дні після смерті М. П. Драгомапова, так і не довідавшись про смерть сина.

Брат В a nr...— Мається на увазі брат Л. М. Драгоманової (уродженої Кучинської) Петро Михайлович Кучинський.

187. ДО А. М. ДРАГОМАНОВОЇ. 10 вересня 1895 р. Колодяоісне

Друкується вперше за рукописною копією (ф. 2, № 1548). Автограф не відомий.

К о й ч у — болгарська знайома Драгоманових. Докладніших відомостей немає.

188. ДО М. П. КОСАЧА (брата Миколи),

16 вересня 1895 р. Колодяоісне

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 73),

. Кароль — К. Русилович, народний майстор-тосляр з села Колодяжного, будував будинок Косачів у Зеленому гаю.

189. ДО Оь П. КОСАЧ (матері). 23 вересня 1895 р. Колодяжне

Друкується вперше за автографом (ф, 2, № 160),

Друкується вперте за автографом (ф. З, № 1613, с. 161—164),

191. ДО Л. м. ДРАГОМАНОВОЇ. 9 листопада 1895 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 161—164.

Подається за фотокопією автографа (ф. 2, № 1549), який зберігається у рукописному фонді Болгарської Академії наук (архів І. Д. Шишманова).

...М оїх занятій історіє ю...— Леся Українка тоді працювала над політичною брошурою «Державний лад»,

...G офійська англійська н а у ка...—* В Софії Леся Українка вивчала англійську і французьку мови.

Ш а ц и — софійські знайомі Драгоманових. Докладніших відомостей немає.

192. ДО А. М. ДРАГОМАНОВОЇ. 9 листопада 1895 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 164.

Подається за фотокопією автографа (ф* 2, № 1548)«

Датується за попереднім листом — лист до А. М. Драгомапової-було вкладено в той самий конверт, що й лист до JI. М. Драгоманової.

Поливка їржі (Юрій, 1858—1933) — чеський вчений фольклорист; очевидно, мова йде саме про нього.

193. ДО А. 10. КРИМСЬКОГО. 19 листопада 1895 р. Київ

Вперше падруковано у вид,: Кримський А. Розвідки, статті та замітки. К., 1928, с. 365—367.

Подається за першодруком. Автограф не відомий.

194. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ. 21 грудня 1895 р. Київ

Друкується вперше за рукописною копією (ф. 2, № 1548). Автограф не відомий.

1896

195. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ-ШИШМАНОВОЇ. ЗО січня '1896 р. Київ



Друкується вперше за рукописною копією (ф. 2, № 1548). Датується за змістом листа.

...Н а тім т и ж н і...— Лист писано у четвер.

196. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ. 10 лютого 1896 р. Київ Друкується вперше за рукописпою копією (ф. 2, № 1548).

Вперте надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 164—166.

Подається за рукописною копією (ф. 2, № 1548).

...Один урок...—Леся Українка в цей час вивчала англійську мову- і брала уроки в Копсйкіпої (докладніших відомостей немає).

198 ДО О. П. КОСАЧ (матері). 16 березня 1896 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Лося Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 100—107.

Подається за автографом (ф. 2, № 161).

І. В.— Іларіон Васильович Тесленко-ГІриходько, брат чоловіка Лесиної тітки Олени Антонівни Косач (Тесленко-Приходько),

Петро Васильович — П. В. Тесленко-Приходько, чоловік Олени Антонівни Косач (тьоті Єлі). Одружилися вони на початку 1&84 p., перебуваючи на засланні в Сибіру.

\par 199. ДО А. М. ДРАГОМАНОВОЇ. 17 березня 1896 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 166—167.

Подається за машинописною копією (ф. 2, № 1548).

...І скуствами стала як слід запіматис ь...-* Аріадна Драгоманова почала вчитися малювання у художній школі в Софії.

...У нас в гостях одна тьотя...— Олександра Антонівна Косач-Іїїимановська.

...М у ж д р у г ої тьот і...— П. В. Тесленко-Приходько.

200. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ-ШИШМАИОВОЇ.

9 червня 1896 р. Колодяжне

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 167—169.

Подається за машинописною копією (ф. 2, № 1548).

... Boule vagabond о...— Леся Українка часто виїздила в різні місця на лікування. За це Лідія Драгоманова жартома називала її notre chere boule vagabonde (паш дорогий колобок).

...Н а Ходинському пол і,..— Під час коронації Миколи II в Москві 1896 р. на Ходинському полі мало відбутися масове гуляння. Через злочинну недбалість міських властей, які не забезпечили порядку, сталася велика давка, загинуло близько двох тисяч чоловік і кілька десятків тисяч було покалічено.

...П и ш у драм у...— Мається на увазі «Блакитна троянда».

201. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ-ШИШМЛІЮВОЇс

З серпня 1896 р. Колодяжне

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 171.

Подається за машинописною копією (ф. 2, № 1548). Автограф не відомий.

...І зсумасшедшего дом а...— Леся Українка гостювала у свого дядька Олександра Петровича Драгоманова, який у цей час був лікарем психіатричного санаторію в містечку Творки поблизу Варшави. Тут виник сюжет оповідання Лесі Українки «Місто смутку».

Сашко — син О. П. Драгоманова.

202. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ. З серпня 1896 р. Колодяжне

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 170.

Подається за рукописною копією (ф. 2, № 1548). Автограф иѳ відомий.

203. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ. 11 вересня 1896 р. Колодяжне

Вперше надруковано у вид.: Лося Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 172—173.

Подається за рукописною копією (ф. 2, № 1548).

Датується за змістом цього та інших листів. У першій публікації лист помилково датовано ЗО липня.

204. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 13 вересня 1896 р. Колодяжне

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т, 5, с. 179—180,

Подається за автографом (ф. 2, № 162).

Діти будуть в Києві в субот у,— Цей лист писано в неділю.

205. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 17 вересня 1896 р. Колодяэісне

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т, 5, с. 180—181.

Подається за автографом (ф. 2, № 272).

У вівторок ти мусиш мені написат и...— Цей лист писано в четвер.

Гамбаров (Гамбарашвілі) ЬІестор Георгійович (1871— 1966) — тоді студент Київського університету, який жив дві зими на квартирі у Косачів (Назар'ївська, 21). Народився поблизу містечка Горі в Грузії. Спочатку вчився у Московському університеті, звідки був виключений за участь у студентському русі. Навчання закінчував у Києві. З Лесею Українкою його зв’язували щирі товариські взаємини. Вони обговорювали різні політичні події, разом читали революційну літературу, допомагали одие одному у навчанні: Леся Українка навчала Гамбарова французької мови, а він ЇЇ грузинської (див.: Гамбарашвілі II. Мої спогади про Лесю Українку.-^- У кн.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 489—498). Через Гамбарашвілі поетеса познайомилася із передовою грузинською молоддю, зокрема із студентом історпко-філоло-гічного факультету Київського університету Шіо Читадзе, який у 1900—1905 pp. виявив себе як відданий справі революції діяч, талановитий педагог. Перебуваючи у Тбілісі в 1905 p., поетеса часто зустрічалася з Читадзе і його дружиною українкою Устиною Кири-лівною Щербань, разом з ними переживала революційні події (див.

листи Лесі Українки до матері з Тбілісі 6 лютого та 22 березня 1905 р. у 12-му томі цього видання та книжки: Бабышкин О. Леся Украинка в Грузин. Тбнлиси, 1953; Сіхарулідзе Ш.3 Мепаришвілі Л. Шіо Читадзе. К., 1962).

Як діла твого хом’ячка? ~ Жартівливе прізвисько подруги О. П. Косач — А. П. Хом’якової. У радянський час стала відомим професором медицини.

Френкель Сергій — студент Київського університету, знайомий <Лесі Українки, учасник літературного гуртка «Плеяда».

Ну, як же тобі показався Киї в...— У Києві в зв’язку з піднесенням визвольного руху відбулися численні арешти революційних діячів.

Чи приходять і т а л ь я и ч и к її? - Брати-італійці Еміліо (11 років) і Чечіліо (9 років), що співали під вікнами під акомпанемент гітари. Леся Українка запрошувала їх до себе і говорила з ними по-італійськи (див.: Гамбараиівілі Н. Мої спогадй про Лесю Українку.— У кн.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 490—491).

206. ДО О. II. КОСАЧ (ссстри). 24 вересня 189G р. Колодяжне

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. і81—183.

Подається за автографом (ф. 2, № 273).

...П ри помочі «розпоротих зайці в»...— Листувапня способом передачі листів через знайомих з конспіративних міркувань.

...Й ого експлуатіруват ь...— Леся Українка має на увазі спільні заняття з Н. Гамбарашвілі для вивчення мов (див. прим, до листа 205).

...«Лежить у богів на колін ах»...—Вислів цей часто зустрічається у творах Гомера, в «Іліаді» та «Одіссеї». Вживається в значенні: «Ще не відомо, як воно буде».

207. ДО О. П. КОСАЧ (матері). ЗО вересня 1806 р. Колодяоісне

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 183—184.

Подається за автографом (ф. 2, № 163).

На «Чесного хрест а»... — 27 вересня.

«Есть м н о г о е на с в е т о, друг Г о р а ц и о...» — слова Гамлета з однойменної трагедії Шекспіра.

«Theatre 1 і b г е» («Вільний театр») — паризький театр Апдре Антуана, де ставились невизнані п’єси та п’єси, що не підлягали цензурі.

208. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ-ШИІПМАНОВОЇ.

' 2 жовтня 1896 р. Колодяжне

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 173—176.

Подається за рукописною копією (ф. 2, № 1548),

«Л е н о р а» — балада німецького поета Бюргера, написана за фольклорними мотивами. Іван Шишмаиои у цей час писав дослідження' про сюжет «Ленори» у світовій літературі; Леся Українка жартувала з його захоплення цією темою.

...G в о ю драм у...— «Блакитну троянду».

«Свисток, все царство за с в и с т о к!» — перефразування слів Річарда III з однойменної драми Шекспіра; «Коня, пів-царства за коня!».

...Читаючи свого «Ф і є с к о»...--Мова йде про драму Шіллера «Змова Фіеско в Генуї».

...Тільки один чоловік...— М. Драгоманов.

...О чищать дом для орендатор а...— П. А. Косач зму, шений був здати колодяжнянську садибу в оренду ротмістру Яр-чевському, який зайняв головний будинок, а Косачі перебралися у так званий «сіренький домик», перебудований із сільської хати.

...Н е поздоровила з іменинам и...— з днем пам’яті Аріадни, що відзначається 1 жовтня.

«Fosa la mano sul mio cor» («Поклади руку мені на серце»),— Цей романс згадується в одному з варіантів драми Лесі Українки «Блакитна троянда».

209. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ. 10 жовтня 1896 р. Колодяэісне

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 176—178.

Подається за рукописною копією (ф. 2, № 1548),

Датується на підставі помітки в копії: 28/ІХ 96.

210. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ. 18 листопада 1896 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Українка Л. Иеопубліковані твори. Львів, 1947, с. 139.

Подається за машинописною копією (ф. 2, № 934).

«La Rеf оr m е» — французька прогресивпа газета.

...П ослати туди, не гаючись, оцю штук у.— З листом Леся Українка послала свою статтю, написану французькою мовою, «La V о і х d’une prisonniere russe» («Голос однієї російської ув’язненої»).

«Да, были хуже Бремена, но не было под-л е й» (точніше: «Бывали хуже времена, но не было подлей») — цитата з поеми М. О. Некрасова «Современпики».

...П ротест проти такої профанації поезії і хист у...— Мова йде про французьких буржуазних поетів і артистів, які вітали російського царя Миколу II, коли той восени 1896 р. приїхав у Париж для закріплення російсько-французького урядового союзу.

...Протест проти поздравл енія їх з коронаціє ю...—Студенти лісової школи в Hanoi (Бельгія) у 1893 р. надіслали студентам Петербурзького лісового інституту поздоровлення у зв’язку з коронацією Миколи II. Це поздоровлення обурило російських студентів, і у відповідь на нього вони надіслали лист-протест до віденської соціал-демократи чи ої газети «Arbeiter Zei-tung», де він і був опублікований (можливо, і в «La Reforme»). В перекладі українською мовою його надрукував також І. Франко в журналі «Житє і слово» (1896, кн. 1, с. 57—58, стаття «Вісті з Росії»).

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 179—180.

Б а к у н і н Михайло Олександрович (1814—1876) — російський дрібнобуржуазний революціонер, ідеолог анархізму.

Дебогорій-Мокрісвич Володимир Карпович (1848— *1926) —діяч народницького руху 70-х років на Україні. У 1879 р. й(йго заарештовано і засуджено до п’ятнадцятії років каторжних робіт, через рік він утік за кордон, де займався виданням народницької літератури. З 1894 р. жив у Болгарії, бував у Драгоманових, зустрічався там з Лесею Укриїикою.

«Tyrannicide» — скорочена пазва книжки М. Драгоманова «Le tyrannicide en Russie et Taction de l’Europe Occidental», Par M. Dragomanov, Geneve, 1881 («Тираноборство в Росії і поведінка Західної Європи». Женева, 1881.— франц.).

212. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ. 19 грудня 1896 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-тн т., т. 5, с. 185—186.

Подається за машинописною копією (ф. 2, № 1548).

Датується за першодруком.

...Кабінет одного професор а.— Йдеться про професора хімії М. А. Бунге (1842—1915).

...П очали хапати студенті в...— Мова йде про арешти учасників революційного студентського руху, членів Союзної ради київських об’єднаних студентських організацій і земляцтв, проведені київським губернським жандармським управлінням у 1896 р.

...Н ашого доброго знайом о г о...— Михайла Васильовича Кривинюка, тоді студента Київського університету, пізніше чоловіка сестри Лесі Українки Ольги. Притягався до суду в справі про Союзну раду київських об’єднаних студентських організацій і земляцтв та за зберігання і розповсюдження протиурядових видань, був висланий в Архангельську губернію на два роки.

«Л е т у ч и е о т р я д ы» — загони поліції і жандармерії, що під час нічних наскоків хапали людей і без суду та слідства вивозили їх на вислання адміністративним порядком.

...В «Житі і слові».—У статті «Вісті з Росії» («Житє і слово», 1896, т. 6, с. 469—473).

...Перешліть мої вірші Ф р а п к о в і...—Вірші: «На вічну пам’ять листочкові...», «Слово, чому ти не твердая криця?..», «Fiat пох!», «О, знаю я, багато ще промчить...», «Грішниця», «Хвилини розпачу». З конспіративних міркувань Леся Українка послала їх для друку І. Франкові через Болгарію, використавши «оказію». Вірші були надруковані у журналі «Житє і слово», 1897, т. 6, с. 13—16; 354-362.

Чи отримали Ви petit poeme en prose? — Стаття «Голос однієї російської, ув’язненої» має іронічну посвяту: «Маленька поема в прозі, присвячена поетам і артистам, що мали честь привітати імператорське російське подружжя у Версалі».

Літературно-артистичне товариство — добровільне товариство митців і літераторів, що існувало в Києві у 1895— 1916 pp. Товариство мало відділи: літературний, музичний і художній. Влаштовувало літературні бесіди й літературно-музичні вечори, літературні, музичні, образотворчі конкурси, художпі виставки, ювілеї видатних діячів культури, проводило виховну роботу серед мистецької молоді тощо.

...Писатиму оповідання на конкурс...—Леся Українка написала оповідання «Голосні струни», премійоване на першому літературному конкурсі Київського літературно-артистичного товариства в 1897 р.

1897

213. ДО І, Я. ФРАНКА. Січень 1897 р. Київ



Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т, 5, с. 186.

Подається за рукописною копією (ф. З, № 1626, с. 63). Автограф пе відомий.

Датується на підставі історико-літературних даних про полеміку між Лесею Українкою та І. Франком на початку 1897 p., викликану статтею І. Франка «З кінцем року» («Житє і слово»,

1896, № 6, с. 401-407).

...Аби стаття була взята иазад.— Полемічна стаття Лесі Українки «Не так тії вороги, як добрії люди» («Житє і слово»,

1897, т. 6, с. 244—250), спрямована проти помилкових тверджень Г. Франка про недоцільність участі українців Желябова, Кибаль-чича та інших революційних народників у російському революційному русі. На хибність цих поглядів І. Франка вказував В. І. Ленін (див.: Ленинский сборник, т. ЗО, с. 11—12). Сам І. Я. Франко пізніше назвав полемічні виступи власні і Лесі Українки документами «епізоду непорозуміння між своїми» (див.: Франко /. Молода Україна. Львів, 1910, с. 96).

214. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ-ттПМАНОВОЇ. 13 лютого 1897 р. Київ

Вперте надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 182—183.

Подається за рукописною копією (ф. 2, № 1548). Автограф не відомий.

Датується за першою публікацією.

Левитський Микола Васильович (1859—1936) — український громадський діяч ліберально-буржуазного напряму. Висував проекти створення ремісничих, землеробських та інших артілей. У 90-х роках XIX ст. організував серед селян на Херсонщині землеробські кооперативи-артілі, що швидко розпалися. У радянський період працював у різних кооперативних установах України. Аити-марксистські погляди М. Левитського піддав критиці В. І. Ленін.

...В Катеринославській губ...— очевидно, помилково; треба в Херсонській.

...В ечір в па м’ять Надсон а...— Вечір з нагоди 10-річчя з дня смерті російського поета С. Я. Надсона відбувся в Літературно-артистичному товаристві в Києві 2 лютого 1897 р. Учасники вечора читали і слухали твори С. Я. Надсона російською мовою, а також у перекладах українською (переклади М. Старицького та Лесі Українки), польською, французькою та грузинською мовами.

Леся Українка через хворобу иа вечорі ие була, її переклад вірша «Про любов твою, друже, я марив не раз...» було прочитано Оленою Пчілкою.

215. ДО Л. М. та -А. М. ДРАГОМАНОВИХ. 15 лютого 1807 р. Київ

Вперше надруковано у пид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 187.

Подається за машинописною копією (ф. 2, № 1548). Автограф не рідомий.

Датується за першою публікацією.

«Скуч и і» к и и ж к и — с о економічні, за які я тепер взялас ь...— Леся Українка в цей час вивчала марксистські праці в питань тюлітико-екопомічного розвитку суспільства.

216. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ. 26 березня, 3 квітня 1807 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 185—186.

Подається за машинописною копією (ф. 2, № 1548).

...У мерла Гал я...— Ганна Миколаївна Дегеп, дочка М. В. Ко-валевського. Покінчила самогубством, кинувшись під поїзд.

Водовозов Василь Васильович (Ші4—1933) — російський публіцист, працював у «Вестиику Европы». З 18% р. жив у Києві. Після 1917 р. білоемігрант.

217. ДО О. П. та П. А. КОСАЧІВ. 15 травня 1897 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 188.

Подається за автографом (ф. 2, № 99).

...В опрос об издании «Ежегодник а»...— Налагодити випуск періодичного видання Київському літературно-артистичному товариству не пощастило. Лише 1901 р. вийшов «Сборник Киевского литературно-артистическото общества» російською мовою з повідомленням редакції, що «малорусский отдел «Сборника» вый-дет или отдельным приложением к настояіцему «Сборпику», или войдет в следующий». Останнє видання не було здійснено.

...Щ об москалі не д о с т у п и л п с ь...— Тобто щоб листи не потрапили до рук жандармів і поліції, що робили обшуки, шукаючи доказів про революційну діяльність людей, які були під негласним наглядом поліції. До таких людей належала і Леся Українка.

218. ДО О. А. ТЕСЛЕНКО-ПРИХОДЬКО. 29' травня 1897 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 189.

Подається за автографом (ф. 2, № 463).

Тесленко-Приходько Олена Аитопівпа (тьотя Єля; 1§45 — ?) — тітка Лесі Українки, активпий діяч народницького революційного руху 70-х років. Жила спочатку в Києві, завідувала тут створеним за її ініціативою притулком для дітей робітників, а з 1878 p.— в Петербурзі, де вчилася на акушерських курсах і працювала в лікарпі. В 1879 р. її заарештовано і заслано спочатку в Олоиецьку губернію, а з 1881 р. відправлено етаном у Сибір (див.: Деятели революционпого движепия в Россіш. Био-библиографиче-

ский словарь. Т. 2. Вып. 2. М., 1930, с. 658—659). У 1881 р. в Києві опублікована окремим виданням «поема-билиця» О. А. Тесленко-Приходько «Ганна» (під псевдонімом «Ластівка»).

219. ДО П. А. КОСАЧА ТА СЕСТРИ ОКСАНИ,

2 червня 1897 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 190.

Подається за автографом (ф. 2, № 115).

Я з е в и — домовласники, у яких Косачі наймали в Києві квартиру (Назар’ївська, 21).

220. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 2 липня 1897 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 191—192.

Подається за автографом (ф. 2, № 164).

Напсен Фритьоф (1861—1930) — визначний норвезький мандрівник, дослідник Північного полюса, автор книги «Удвох біля 86 градуса», яка в той час з’явилася друком у Росії.

221. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 2 липня 1897 р. Ялта

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 274).

222, ДО П. А. КОСАЧА. 12 липня 1897 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 192—193.

Подається за автографом (ф. 2, № 116).

G а п є ж к о Кирило Михайлович (1857—1928) — київський хірург, у якого лікувалася Леся Українка.

...В о ми о ги х отпошепиях вредн о.— У Києві посилились обшуки і арешти революційних діячів. Леся Українка натякає на те, що їй слід перебути цей час поза, Києвом.

223. ДО О* П. КОСАЧ (матері) ТА О. П. КОСАЧ (сестри),

18 липня 1897 р, Ялта

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 193—194.

Подається за автографом (ф. 2, № 165),

...На Ваші іменини...—11 липня (ст. ст.) за церковним календарем день пам’яті київської княгині Ольги.

Для «саламандри» воно якраз...— За легендою, саламандра — це дух, що жив у вогні і уособлював вогняну стихію. Леся Українка говорить про себе, що вона добре переносить спеку.

...Для сибірсько-ризьких звичайок...— Це про тітку Олену Антонівну Косач (Тесленко-Приходько), яка тривалий час жила на засланні в Сибіру, а постійно проживала в Ризі.

224. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 2 серпня 1897 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 194—195.

Подається за автографом (ф. 2, № 166).

Мержинський Сергій Костянтинович (1870—1901) — активний член соціал-демократичних гуртків, один з перших пропаган-дистїв марксизму в Києві та Мінську, був направлений до Лесі Українки, очевидно, з якимось дорученням від соціал-демократич-ного гуртка. За спогадами його партійних товаришів, він був гаряче відданий ідеям наукового соціалізму, цілком захоплений служінням народові, його революційній справі (див.: Тучапский П. Л. Из пережитого. Одесса, 1923; Крыэісановская-Тучапская В. Г. Из моих воспоминаний.— «Каторга и ссылка», 1930, № 6, с. 43).

С. Мержинський сприяв глибшому ознайомленню Лесі Українки з соціал-демократичним рухом, із марксистською літературою, зокрема з «Капіталом» К. Маркса, допоміг їй налагодити співробітництво з петербурзьким журналом «Жизиь», у якому вона виступала з рядом літературно-критичних статей, позначених гострою актуальністю та соціалістичною ідейністю. Образ Меряшиського надихнув Лесю Українку на створення ряду ліричних поезій та драматичної поеми «Одержима».

225. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ. 17 серпня 1897 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 187—188.

Подається за рукописною копією (ф. 2, № 1548). Автограф не відомий.

Датується за першодруком.

226. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). Серпень 1897 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 195—196.

Подається за автографом (ф. 2, № 276).

Датується за змістом на підставі вказівки на 15 серпня. Верхня частина автографа з датою відірвана.

227, ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 26 серпня 1897 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 196.

' Подається за автографом (ф. 2, № 275).

Пишу перед виїздом наших...-В Криму з Лесею Українкою відпочивали брат Михайло та його дружина з матір’ю. Через них поетеса передала цей лист.

...П осредником при знакомстві Тучапського з Л і д о ю...— У березні 1897 р. в Києві відбулася конференція представників місцевих соціал-демократичних груп і петербурзького «Союзу боротьби за визволення робітничого класу», на якій було прийнято рішення скликати з’їзд партії і налагодити видання нелегальної загальпоросійської соціал-демократичної «Рабочей газеты». Одним з редакторів нової газети став П. Л. Тучапський. Перший номер вийшов 22 серпня (3 вересня) 1897 p., тобто через тиждень після того, як Леся Українка написала сестрі цього листа. Можливо, Лесі Українці було відомо про підготовку видаппя газети і саме про перший номер «Рабочей газеты» тут іде мова. Безсумнівно, йдеться про якесь конспіративне доручення від Київських соціал-демократів, що його мав передати Лідією Драгомановою П. Л. Тучапський. Питання не досліджено.

...Як обертатись з листами ...— Тобто як дотримуватися конспірації в листуванні.

228. ДО О П. КОСАЧ (сестри). 11 вересня 1897 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 196—197.

Подається за автографом (ф. 2, № 277).

...Половину «Kapital’y» «прошту дирув а л а»...— За порадою С. Мержинського, Леся Українка в Криму взялася до вивчення «Капіталу» К. Маркса. Як видно з листа, їй спочатку важко було осягнути всю систему ідей і висновків цього геніального твору, в чому вона щиро зізнається сестрі. Але її літературно-критичні і публіцистичні праці 1899—1901 pp. свідчать, що далі вона поглиблено вивчала цей твір і сприйняла деякі його положення (див.: Додаток до перекладу орошури Дікштейна «Хто з чого жиє»).

«Alliance» — брошура М. О. Бакуніна.

229. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 16 вересня 1897 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т, 5, с. 199.

Подається за автографом (ф. 2, № 167).

...В есела звістк а...— Леся Українка радіє з того, що цеп-зура дозволила до постановки її драму «Блакитна троянда». Про це П. А. Косач повідомив листом ЗІ серпня (12 вересня) 1897 р. дружину, а О. П. Косач, в свою чергу,— Лесю Українку.

...Оте будування затрима6...— Мати Лесі Українки в цей час була зайнята будуванням дачі на хуторі Зелений Гай за півтора кілометра від Гадяча.

230. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 5 жовтня 1897jp. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 199—201.

Подається за автографом (ф. 2, № 168).

Б е р д я є в Сергій Олександрович (1860—1914) — поет і журналіст ліберально-буржуазного напряму, перекладач, відомий ще під псевдонімом «Обухівець». Писав російською та українською мовами.

...А 1а ш-me de Курдюк о ф.— Леся Українка іронічно порівнює твердження С. Бердяєва із безглуздими висловами героїні гумористичної поеми російського поета Івана Петровича Мятлева «Сенсации и замечания госпожи Курдюковой за границею, дан л’зтранже».

Стаханов Сергій Васильович — у той час завідувач народної бібліотеки в Ялті. Докладніших відомостей немає.

231. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 13 жовтня 1897 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 201—202,

Подається за автографом (ф. 2, № 169).

О р е с т — герой п’єси Лесі Україпки «Блакитна троянда».

232. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 4 листопада 1897 р, Ялта

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 202—203,

Подається за автографом (ф. 2, № 170).

...Т елеграми, яку я вчора отримал а.,.— Конкурсна комісія Київського літературно-артистичного товариства лоздоро-вила Лѳсю Українку з нагородженням її золотим жетоном за оповідання «Голосні струни».

...«У кумушки с похвал вскружилась голо-в а»...— дещо перефразовані слова з байки І. А. Крилова «Ворона і лисиця»: «Вещуньина с похвал вскружилась голова».

...Як Гейне казав: «Wir waren einander gut» («Ми були добрі один до одного») — цитата з вірша Г. Гейне І8 цйклу «Нові поезії».

Ідзиковський Владислав Леоновим —* київський книгопродавець і видавець, власник киижково-нотиої крамниці.

...М о г о кинджал а...— подарунок Н. Гамбарашвілі.

233. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 7 листопада 1807 р. Ялта

Вперше надруковано в журналі «Червоний шлях», 1923, № 6-7, с. 188-189.

Подається за автографом (ф. 2, № 171).

...Вертати ж їй первісну редакцію, може, «для поч атку»... пе елі д.— У цій сцені в порвісній редакції більше говорилося про участь героїні «Блакитної троянди» Любові Гощиіі-ської у революційних гуртках.

«Р у с с к а я м ы с л ь» — пауковий, літературний і політичний щомісячний журнал помірковано-ліберального напряму. Виходив у Москві 1880—1918 pp.

«В а в а» — комедія С. А. Кетлер, переробка повісті Гі де Мо-пассана «Іветта».

«П а ш е н ь к а» — драма Н. Л. Персіянинової; негативну рецензію на згадані п’єси надруковано в десятій книжці «Русской мысли» за 1897 рік.

Гарін і Станюкович —М. Г. Гарін (1852—1906) і К. М. Станюкович (1843—1903) — російські демократичні письменники. .

...Саврасна Москва роз’їхалась...— Йдеться про буржуазну публіку, яка приїздила в Крим розважатися.

...Т ак, як Надсо п...— Хворий па туберкульоз, російський поет жив у 1886—1887 pp. у горах біля Ялти. Леся Українка, перебуваючи в Криму, відвідувала будинок, де жив Надсвн, присвятила його пам’яті вірш «Надсонова домівка в Ялті» та переклала на українську мову його вірш «Про любов твою, друже, я марив не раз...».

234. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 14 листопада 1897 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 206.

Подається за автографом (ф. 2, № 278).

...Звістку про Миколу В а с и л ь о в и ч а...— про смерть М. В. Ковалевського, що сталася 3 (15) жовтпя 1897 р.

«К и е в л я п и н» — реакційно-монархічна газета (1864—1919). Видавалась в Києві на кошти царського уряду.

...Павла Лукича...— Тучапського.

...Я к діло пана Михайла? — Йдеться про М. В. Криви-нюка, який відбував тоді ув’язношія у Лук’янівській в’язниці.

Вперше надруковано у вид.: Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 188—190.

Подається за рукописною копією (ф. 2, № 1548), Автограф не відомий.

236ї ДО А. М. ДРАГОМАНОВОЇ. 19 листопада 1897 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 190—192.

Подається за машинописною копією (ф. 2, № 1548), Автограф не відомий.

...Учу двох «Микосів»...— Двох хлопчиків, ровесників Лесиного брата Миколи.

Маргарита — М. М. Комарова-Сидореико.

237, ДО Л, М, ДРАГОМАНОВОЇ-ШИШМАНОВОЇз 20, 22 листопада 1897 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 192.

Подається за машинописною копією (ф. 2, № 1548), Автограф не відомий.

Б е л ч е в А.— міністр фінансів в уряді Стамболова. 1895 р. загинув у результаті замаху.

238.. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 22 листопада 1897 р. Ялта

Вперше надруковано скорочено в перекладі російською мовою у вид.: Собр. соч., т. З, с. 175.

Подається за автографом (ф. 2, № 172).

...С умні звістки з-за кордон у...— Звістки про те, що журнали «Житє і слово» і «Зоря» припинили існування.

...Ті «дрібнесенькі датки»...— Йдеться про кошти, які збирав М. Ковалевський на видання прогресивної української преси в Галичині. Галицькі видавці часто використовували ці кошти не за призначенням.

Theatre libre мене раду є...— Йдеться про театральну трупу М. Старицького, яка планувала постановку драми «Блакитна троянда».

...В pendant Мані.— Йдеться про Марію Старицьку, яка мала грати роль Любові Гощинської.

Атлас (або Атлант)—за грецькою міфологією, титан, який на своїх плечах тримав небозвід.

...Проти толстовщини і подібного сумбуриз-м у...— Леся Українка має на увазі богошукання та теорію непротивлення злу Л. Толстого, які вона гостро засуджувала.

Сеньобос Шарль (1854—1942), французький історик ліберального напряму, професор Сорбонни. Його книжка «Історія європейської цивілізації в XIX ст.» зацікавила Лесю Українку широким фактичним матеріалом.

«У л і т а» тут мабуть, «Літературна громадка»^

Тепер вернімось «з форуму д од ому» — латинська приповідка, що означає: «Залишмо розмови про громадські справи, перейдімо до справ буденних».

239. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 24 листопада 1897 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т* 5, с. 209—210. Подається за автографом (ф. 2, № 279).

«Н а д е ж д а» — петербурзько транспортне товариство, яке мало філії в інших містах.

На л е п т а х я написала фраз у...— «Нема його, і мов людей не стало».

240. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 28 листопада 1897 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 282—287,

Подається за автографом (ф. 2, № 280).

...Н а іншій могил і.— На могилі М. Л. Драгоманова.

Я помогла б тобі плакат и...— Сестра Лесі Україпки тяжко переживала арешт свого нареченого Михайла Васильовича Кривинюка, якого в цей час мали відправити із Лук’янівської в’язниці на заслання.

...Не так з самою М арга ритою, як з її чоло-в і к о м...— У липні 1893 p. М. М. Комарова одружилася з Михайлом Дмитровичем Сидоренком (1859—1927), асистентом, а згодом професором мінералогії Одеського університету.

Петро Васильович — чоловік Олени Аптоиівни (тітки Лесі Українки) П. В. Тесленко-Приходько.

Полонський Ілля Борисович — київський знайомий Коса-» чів, юрист. Докладніших відомостей немає.

С о л о н — політичний діяч і ноет давніх Афін. Працював у галузі законодавства, свої міркування на теми моралі і законності інколи викладав у віршах («Повчання афінянам», «Повчання самому собі»).

Л і ку р г — легендарний законодавець Спартп (давня Греція), якому приписують складання законів, що визначали устрій спартанської держави.

...З а с о х н е и а «І л о в а й ц і».— Леся Українка має на увазі офіційно прийнятий у той час у школах підручник з історії Росії Д. І. Іловайського (1832—1920), історика дворянсько-монархічного напряму. В підручниках Іловайського історія Росії зводиться до діяльності царів і полководців. Дбаючи про навчання своїх сестер, Леся Українка рекомендувала їм широку літературу, що виходила за межі шкільних програм, сама давала їм уроки, підготовлені на основі грунтовних джерел.

«Н о в о е слово» — щомісячний науково-літературний і політичний журнал, що видавався в Петербурзі в 1894—1897 pp., спочатку ліберальними народниками, а потім (з весии 1897 р.) — «легальними марксистами». Революційні марксисти використали сторінки журналу для пропаганди своїх поглядів і боротьби з на^ родництвом. У лсурпалі публікували окремі праці В. І. Ленін, Г. В. Плеханов. Із праць В. І. Леніна тут надруковано: «До характеристики економічного романтизму», «З приводу однієї газетної вамітки». У журналі співробітничав Максим Горький.

...Напиши Ш урі...—Мова йде про О, Судовщикову-Косач (Грицько Григоренко).

241. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 14 грудня 1897 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. З, с. 34—35.

Подається за автографом (ф. 2, № 473),

Кінець листа не зберігся.

242. ДО І. Я. ФРАНКА. 19 грудня 1897 р. Ялта

Вперше надруковано в російському перекладі у вид.: Собр. соч., т. З, с. 177-178.

Подається за автографом (ф. З, № 1626, с. 211—213)

...Публіцистичний контроверс...— Йдеться про полеміку, що відбулася між Лесею Українкою та І. Франком з приводу його статті «З кінцем року» (див. прим, до листа 213).

...Заснування нового «Вісника»...—Мова йде про «Літературно-науковий вісник», який почав виходити з 1898 р.

...Дещо таке і дехто такий, якого вже в «Віснику» не буд е...— Тут Леся Українка має на увазі, що в «Літературно-науковому віснику» не буде імені і праць М. П. Драгоманова.

Для початку посилаю в і р ш і...—Леся Українка надіслала для «Літературно-наукового вісника» вірші «Східна мелодія», «Мрії» (надруковані в другій книжці журналу 1898 p.).

243. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 25, 26 грудня 1897 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Творп в 5-ти т., т. 5, с. 211—214.

Подається за автографом (ф. 2, № 174).

«Ділові справи» — переговори з трупою М. Кропивни-цького про постановку драми «Блакитна троянда».

Р у д е н к о Іоїл Мефодійович — український актор-комік, антрепренер (трупи М. Старицького), організатор аматорського театру в Чернігові.

Зарницька (Азгуріді) Єфросинія Пилипівна (1867—1936) — відома українська драматична артистка, грала в трупі М. Кропив-ницького та іп.

Мирославський (Винников) Костянтин Павлович (? — 1907) — український актор, антрепрепер, писав короткі російські водевілі, вистави яких ішли як додаток до українських п’єс-

Spiewak jestem niestety! Spiewac nie mam ko-mu! («Я співець, на жаль! Співати не маю кому!») — цитата з твору А. Міцкевича «Конрад Валенрод».

...Д ала мого «Співця» в юбілей ний збірни к...—» Мова йде про збірник «Привіт д-ру Івану Франку в 25-літній ювілей літературної його діяльності складають українсько-руські письменники» (Львів, 1898). Тут вперше надруковані дві поезії Лесі Українки — «Поет під час облоги» (в листі названо «Співець») і «Товаришці на спомин», що я для нього не «паршива вівця»...— Йдеться про участь Лесі Українки в соціал-демократичному робітничому русі. П. Л. Тучапський та інші зв’язківці передавали їй конспіративні доручення від соціал-демократичних гуртків, які вона виконувала.

244, ДО О. П, КОСАЧ (сестри), 27 ерудпя 1807 р. Ялта

Друкується впершо за автографом (ф, 2, № 251),

245» ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ» Я січня 1808 р. Ялта

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 194—195.

Подається за рукописною копією (ф. 2, № 1548). Автограф не відомий.




Каталог: books -> download -> rtf
rtf -> Диплом за перемогу в шкільному конкурсі поезій, присвячених Тарасові Шевченку
rtf -> Післямова
rtf -> Варткес Тевекелян рекламне бюро пана кочека
rtf -> Вічник Сповідь на перевалі духу
rtf -> Тарас Прохасько БотакЄ
rtf -> Ізольди Марківни Книш директорові школи Товаришу директор! Сьогодні, згідно з планом, я проводила урок
rtf -> Роман Іваничук Мальви Розділ перший
rtf -> Дебора Гаркнесс Сповідь відьом Дивовижні стосунки магії та науки
rtf -> Кір буличов — творець фантастичних світів
rtf -> Олесь Бердник


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   32


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка