«наукова думка»



Сторінка25/32
Дата конвертації05.05.2016
Розмір6.83 Mb.
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   32

А и н а І в а н і в н а — Г. І. Судовщикова, дружина Є. О. Судов-щикова (1830—1869), викладача гімназії, де вчилися М. П. Драго-манов і мати Лесі Українки Олена Пчілка. За політичну діяльність

був засланий до Костроми, де і помер. З 20 по 27 серпня 1883 р. Леся Українка жила в Києві у Г. І. Судовщикової, з дочкою якої щиро заприятелювала.

Житецька — очевидно, Варвара Житецька, дружина відомого дослідника української літератури, мови П. ІЖитецького (1837—

1911). Житецькі приятелювали з Косачами.

О л я М а х н о — київська знайома Лесі Українки. Докладніших відомостей немає.

1884

9. ДО Є. І. ДРАГОМАНОВОЇ. 14 травня 1884 р. Колодяжне



Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 6—7.

Подається за автографом (ф. 2, № 36).

Датується эа вказівкою в листі на «Тамаріші іменитій». За церковним календарем день святої Тамари припадає па 1 (ст. ст.), або 13 (н. ст.) травня. Лист написано невдовзі після великодніх свят, які в 1884 р. випали на 20 квітня. У першій публікації лист датовано 16 квітня або 2 травня, що заперечується змістом.

Стоянови — Віра й Марія, старші дочки однієї родини, що наймала помешкання у Є. І. Драгоманової в Гадячі, з ними влітку

1882 р, заприятелювала Леся Українка.

10. ДО Є. І. ДРАГОМАНОВОЇ. 9 червня 1884 р. Колодяжне

Вперше надруковано у вид.: Твори, в 5-ти т., т. 5, с. 7.

У листі є дописка матері Лесі Українки, Олени Пчілкн: «Милая маменька! Давно уже Лесичка написала это письмо, да так оно и лежало, пока вот теперь пишу и я.

У нас все гаразд. Много зашімаюсь дівчатками, в огороде и цветнике. Ваши растения мы посадили на самому нервому месте, и они все прекрасно растут.

Завтра ожидаем из Києва Мишу. Не знаю только, как прошел его последний экзамен».

Подається за автографом (ф. 2, № 35).

Датується за вказівкою в листі на день народження сестри Ольги — 7 червня.

...М ою руку можна буде розв’язать скор о,— Після зробленої в Києві 23 жовтня (ст. ст.) 1883 р. операції.

...Я к у вас пройшли свят а.— Тобто «зелені свята» і церковно-релігійне свято «тройці».

11. ДО Є. І. ДРАГОМАНОВОЇ. Середина червня 1884 р. Колодяжне

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 3. К., 1960, с. 9.

Подається за автографом (ф. 2, № 34).

Датується за вказівкою в попередньому листі: «Завтра ожидаем , из Києва Мишу» і в цьому листі: «Недавно приїхав до нас Миша» та «Вишень іще нема».

П о ч а ї в — місто на Волині. В листі, очевидно, йде мова про поїздку в Почаївську лавру. При Почаївському монастирі, заснова-

її ому ще в XIII ст., було розгорнуто в 1618 р. першу друкарню К. Транквіліона-Ставровецького, тут склався визначний осередок українського граверства XVIII ст.

12. ДО Є. І. ДРАГОМАНОВОЇ. Листопад 1884 р. Колодяжпе

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. З, с. 10.

Подається за автографом (ф. 2, № 50).

Датується на підставі згадки про четвертні оцінки та про те, що випав сніг.

Хлопчик трошки иідріс...— Мається на увазі молодший брат Лесі Українки Микола (він же, за жартівливими про-звиськами Косачів,— Кох, Кохіпя, Кохота, Миколичка, Микось, Микулька, Кукота, Кухота) Петрович Косач (1884—1937).

1885


13. ДО Є. І. ДРАГОМАНОВОЇ. Лютий 1885 р. Колодяжпе

Вперше надруковано у вид.: Лося Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. З, с. 10—11.

Подається за автографом (ф. 2, № 38).

Датується на підставі згадки про подарунки, надіслані до різдвяних свят та Нового року.

14. ДО Є. І. ДРАГОМАНОВОЇ. 22 жовтня 1885 р. Колодяжпе

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 7—8.

Друкується за автографом (ф. 2, № 37).

Рік встановлено на підставі згадки про лікування на курорті Друскеніки.

З Друскенік ми вже давно верпулися...— тобто з курорту Друскеніки (тепер місто Друскіпінкай в Литовській PGP), де Леся Українка від 15 червня до 1 серпня 1885 р. лікувала соляними ваннами хвору ногу.

Марися — приятелька Лосиної состри Ольги. Докладніших відомостей немає.

...На чесного Хрост а...— Тобто 27 вересня.

...З дядьком Саше ю...— тобто з Олександром Петровичем Драгомановим, молодшим братом матері, дядьком Лесі Українки, за фахом — лікарем-психіатром. Працював у психіатричній лікарні у Харкові, пізніше — в Творках під Варшавою, куди до нього -1896 р. приїздила Леся Українка.

1888

15. ДО ДРАГОМАНОВИХ. 25 березня 1888 р. Колодяжпе



Цим листом починається систематичне листування сімнадцятирічної Лесі Українки із дядьком — М. П. Драгомановим та його родиною. Автографи листів Лесі Українки до Драгоманових до Великої Вітчизняної війни зберігалися серед паперів М. Драгоманова у Варшаві. Український письменник Гліб Лазаревський зняв з них копії і після вересня 1939 р. привіз їх в СРСР. З копій Г. Лазаревського ^ля біографічної праці «Хронологія життя і творчості Лесі Українки» зробила копії Ольга Петрівна Косач-Кривишок. Примірник О. П. Косач-Кривинюк являє собою зшиток, на 99 сторінках якого передруковано на машинці 60 лисгів до Драгоманових, всі вони під одним помером (ф. 2, № 1548) зберігаються у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР. До цього зберігалися у домашньому архіві М. Д. Деркач.

Лесю Українку з М. П. Драгоманозим, рідним братом її матері, в’язала глибока дружба. її захоплювала боротьба М. Драгоманова проти царизму та націоналістично-клерикальної реакції. В його особі Леся Українка мала ерудованого консультанта з питань історії, світової літератури, науки.

Змушений жити в еміграції, М. Драгоманов виявляв увагу до Лесі Українки, талант якої високо цінував, листувався з нею. У 1894 р. Леся поїхала в Софію до М. Драгоманова і залишилася там до червня 1895 р. Тоді як М. Драгомапов еволюціонував у бік буржуазного лібералізму, Леся Українка формувала власний революційно-демократичний свії огляд, пов’язавши свою творчість і громадську діяльність з ідеями наукового соціалізму. Листи до М. Драгоманова за 1888—1895 pp. є документами і свідченнями її ідейного зростання.

Автографи листів Лесі Українки до М. Драгоманова, очевидно, пазавжди втрачені. Збереглися тільки копії копій, зроблені з «рукопису» Г. Лазаревського Ольгою Косач-Кривишок. Ці копії зберігаються у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (ф. 2, № 1200-1227).

Друкується вперше за машипоїшсною копією (ф. 2, № 1548).

Датується за змістом листа на підставі повідомлення про мамку для найменшої сестри Ісидори (народилася 21 березня 1888 р.) та роботу над перекладом «Одіссеї» Гомера (1888). У рукописах (ф. 2, № 889) зберігається переклад третьої і початок четвертої пісні цього твору.

Пишу до вас, як обіцялась...— Перший лист був написаний Лесею Українкою 24 березня під диктовку хворої матері, у ньому вона обіцяла написати «завтра» про стан материного здоров’я.

...Французький переклад драми Толе того «В л а с т ь т ь м ы»...— До 1888 року у Парижі французькою мовою було здійснено три видання драми «Власть тьмьі»: La puissance des tcnebres. Drame en 5 actes. Trad, avec 1’autorisation de l’auteur par E. Halperine-Kaminsky. Paris, Perrin, 1887, VIII, 243 p.; La puissance des tenebres. Drame en 5 acles. Trad, par Neyroud. Paris, Savine, 1887, 239 p.; La puissance des loncbros. Trad, par I. Pavlovsky et 0. Mete-nier. Paris, Tresse et Stock, 1888, 152 p.; idem 2 ed 1888, 156 p. Очевидно, мова йде про одне з двох перших видань, надіслане М. Дра-гомановим Лесі Українці.

Ліда —Лідія Михайлівна Драгоманова-Шишманова (1866— 1937), старша дочка М. П. Драгоманова, двоюрідна сестра Лесі Українки. їх єднали не лише родинні почуття, а й спільні наукові та громадські інтереси. Зокрема, Лідія Михайлівна через знайомих болгар, що їхали до Києва, передавала Лесі заборонену в Росії революційну літературу, а від неї одержувала рукописи революційних віршів для публікації в закордонних виданнях. Дружні стосунки між Лесею Українкою і Лідією Драгомановою засвідчені їхнім широким листуванням, з якого збереглися, на жаль, тільки листи Лесі Українки. Під час перебування в Болгарії в 1894—1895 роках Леся Українка зиму й два літа прожила разом з Лідією Драгомаиовою-Шишмановою.

Радачка (ще: Рада, Рюрик) — Аріадна Михайлівна Драгома-нова-Труш (1877—1954) — молодша дочка М. П. Драгомаиова, двоюрідна сестра Лесі Українки.

Зоря (ще: Зорка, Zogo) — Світозар Михайлович Драгоманов (1884—1958), сип М. ГІ. Драгомаиова, двоюрідний брат Лесі Українки. Дітей М. П. Драгомаиова Раду і Зорю Лося Українка з ніжністю і жартома називала ще спільним ім’ям «Радозоріє».

16. ДО М. П. КОСАЧА. Травень 1888 р. Колодяжне

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 8—9.

Подається за автографом (ф. 2, № 77).

Датується на підставі згадки про хрущів (травень) та драму Л. М. Толстого «Власть тьмьі», яку Леся Українка читала в 1888 p., про що свідчить попередній лист.

Л ю б и т і в — село па Волині поблизу Колодяжпого, тепер Ковельського району Волинської області.

Воскресенські — знайомі Косачів у с. Колодяжне. Докладніших відомостей немає.

18. ДО М. П. КОСАЧА. Початок жовтня 1888 р. Колодяжне

Вперше надруковано у наукових записках Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР «Радянське літературознавство», 1938, № 2-3, с. 119-120.

Подається за автографом (ф. 2, № 93).

Датується за змістом листа на підставі згадки про подорож до Акермана, яка відбулася в 1888 р.

...«Г е н і ї» тії з а т р и м а л и...— Леся Українка говорить про свою поезію «Завітання» (див.: т. 1, с. 84).

' / Описувати своє подоріжж я...— Йдеться про екскурсію Лесі Українки до Акермана (липі Білгород-Дпістровський) влітку 1888 р. Враження від побаченого і пережитого лягли в основу поезії «Ой високо сонце в яснім небі стало...» з циклу «Подорож4 до моря».

Галя — Ганна Миколаївна Ковалевська, в одруженні Деген дочка Миколи Васильовича Ковалевського та Марії Павлівни Во-ронцової-Ковалевської (див. примітку до листа 32).

Ганна Ковалевська і Леся Українка були щирими друзями.

...Твій иереклад...— Як свідчить Олена Пчілка, першими літературними спробами М. П. Косача були переклади з Гоголя («Пропаща грамота», «Зачароване місце»).

...Кінчила своє безголов’я, «С а м с о п а»...— Йдеться про завершення роботи над поемою «Самсои» (надрукована в журналі «Зоря», 1892, № 2).

«З о р я» — український літературно-громадський журнал ліберально-буржуазного напряму. Видавався у Львові в 1880—1897 рр.

...Пишу «Одіссею»...— До нас дійшов автограф (ф. 2, № 889) перекладу третьої та початку четвертої пісні цього твору Гомера.

«О н а х о х о т а л а» — вірш у прозі О. Є. Судовщикової-Косач (Гржцько Григоренко).

1889

19. ДО Є. І. ДРАГОМАНОВОЇ. Початок січня 1889 р. Колодяжпе



Друкується вперте за автографом (ф. 2, № 49).

Датується за змістом листа на підставі згадки про перебування на Хаджибейському лимані (влітку 1888 р.) та плани побувати у «харківської баби».

...З лиман у...— У липні—серпні 1888 р. Леся Українка лікувалася на Хаджибейському лимані біля Одеси.

Тепер оце на свят а...— Йдеться про різдвяні свята.

...До баби харківської...— Лесі Українці радили з’їздити на лікування до Параски Назарівни Богуш (1826—1907), яка жила на хуторі Косівщина недалеко від міста Сум (тодішня Харківщина). «Харківська баба» лікувала способами народної медицини. В травні 1889 р. Леся Українка з матір’ю їздила до неї на водолікування. Свої враження цього періоду Леся Українка передала в оповіданні «Весняні співи».

...Землю, що ми з мамою хотіли купить у Буди щ а х...— Ще 1887 р. Олена Пчілка просила свою матір — Є, І. Драгоманову — найняти чи купити якесь помешкання в селі Монастирські Будища (недалеко від Гадяча на Полтавщині) пад Пслом, щоб Леся Українка з лікувальною метою могла купатися. Але до купівлі землі в Будищах не дійшло.

...П обачили б нашу Дор у — Тобто Ісидору Петрівну Косач-Борисову (иародилась 1888 p.), наймолодшу сестру Лесі Українки. Нині мешкає у СПІА.

20. ДО П. А. та О. П. КОСАЧІВ.

Близько 20 березня 1889 р. Колодяжпе

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 111).

Датується за змістом листа яа підставі згадки про хворобу батька.

Арестов — луцький знайомий родини Косачів. Докладніших відомостей немає.

21. ДО Є. І. ДРАГОМАНОВОЇ. 24 червня 1889 р. Колодяжпе

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 12.

Подається за автографом (ф. 2, № 39).

Датується за змістом листа на підставі вказівки про виїзд до Одеси на лікування та на підставі листа О. П. Косач (матері) до

6. І. Драгоманової від 12(24) червня 1889 р. (див.: Леся Українка. Документи і матеріали, с. 48—49), відправленого, очевидно, в одному конверті з листом Лесі Українки.

Ми в середу їдем о...— Середа була. 26 червня.

...Д ядю Сашу і тьотю Олександру Василівн у...5— Тобто Олександра Петровича Драгоманова, материного брата, і його дружину, в яких у Харкові по дорозі в Суми гостювали Олена Пчілка і Леся Українка.

22. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 8 липня 1889 р. Одеса

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 13—14.

Подається за автографом (ф. 2, № 129).

Рік встановлено за змістом листа.

Негри — так жартівливо прозвала Лося Українка своїх молодших сестер і брата Миколу.

...І г р е к о с и мене не обижают ь.— Тобто родина греків Діалегмено, у якої Леся Українка наймала помешкання під час, лікування на Хаджибейському лимані в Одесі.

Пані Приходько — Броніслава Іванівна Теслеико-ІІри-ходько, родичка Лесиної тітки Олени Антонівни Тесленко-Приходь-ко (Косач).

У л і т и — літературні задуми, твори, що зріють і пишуться дуже поволі, жартівливе назвисько від прислів’я: «Улита одот, когда-то будет».

...Від кна-кон...—У ранньому дитинстві брат Лосі Українки Микола називав усе тонке і довге, в тому числі брата Михайла, котрий був високий і тонкий, «Кна-кна». Леся Українка жартома називала так усіх хлопців, найчастіше студентів.

...В плеяд н ому збірник у...— Йдеться про альманах, який готувала «Плеяда» — літературний гурток, який ще називали Плеяда молодих письменників, частіше — «Література», «Літературна громадка». Сюди входили Леся Українка, її брат Михайло,

О. Є. Судовщикова, В. Самійленко, Віталій Боровик, Одарка Рома-нова, Євген Тимченко, Маргарита Комарова, а також літературна молодь з інших міст (в основному студентська молодь, що навчалася в Києві) — Чернігова, Одеси, Житомира. Оскільки засідання гуртка переважно відбувалися на квартирах Старицьких, Косачів, Лисенків, у них брали участь і старші письменники та культурні діячі — Михайло Старнцькпн, Олена Пчілка, Микола Лиоенко та інші. Діяльність членів «Плеяди» була спрямована па розвиток української культури, збагачення української літератури оригінальними творами та перекладами з російської та західноєвропейської літератур. На засіданнях «Плеяди» обговорювалися художні твори, відбувалися літературні конкурси, народжувалися видавничі плани, намічалися видання літературних збірників. У листі Лесі Українки йдеться про чернігівський збірник, який через цензурну заборону так і не побачив світу. Роки активної діяльності літературного гуртка «Плеяда» — 1888—1893; пізпіше «Плеяда» розпалась, плани видань здебільшого лишилися нездійсненими.

Про улітячу справ у...— Тобто про літературні справи.

Гретхен — так називала Леся Українка Маргариту Михайлівну Комарову-Сидоренко (1870—1929), дочку відомого українського бібліографа, критика і фольклориста М. Ф. Комарова (1844—*

1913). Лесю Українку з Маргариток) Комаровою впродовж усього життя зв’язувала глибока і щира дружба. На похорон Лесі Українки Маргарита Комарова надіслала вінок із написом: «Лесі від її Гретхен».

...Сподіваюсь бачити кна-япу і П у ц а...— Тобто брата Михайла і сестру Ольгу.

«П р о м е т е й» — очевидно, твір Джорджа Байрояа (переклад Евріпідового «Прохметея»).

23. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 18 липня 1889 р. Одеса

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 13—14.

Подається за автографом (ф. 2, № 130).

Рік встановлено за змістом на підставі згадки про перебування на Хаджибейському лимані.

...У и о н е д і л о к...— Лист писано в четвер.

Пашкевич Прасковія Олександрівна (1855—1933) —сестра гімназійного товариша М. II. Косача, учителька. Разом із Лесею Українкою лікувалася на Хаджибейському лимані в 1889 р.

Дроздишка поздоров ля ю...— Тобто наймолодшу сестру Лесі Українки Ісидору. Леся присвоїла їй кілька жартівливих прозвищ: Біла Гусь, Гуся, Гусінька, Дроздик, Дроздоньо, Патя та ін.

«Matrosenlied» (матроська пісня) — твір німецького композитора Роберта Шумана (1810—і 856).

24. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 18 серпня 1889 р. Одеса

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 16—17.

Подається за автографом (ф. 2, № 131).

Рік встановлено за змістом на підставі згадки про Броні-славу Приходько, з якою Леся Українка перебувала в Одесі в 1889 р.

«Perles de la poesie franc aise conlemporaine», Leipzig — Amsterdam — антологія французької поезії, що видавалася у 80-х роках XIX ст. (кілька видань). Цю книжку Лесі Українці подарував М. П. Драгоманов.

«Р a u V г е s gens» («Бідні люди») — поема В. Гюго, яку Леся Українка переклала і згодом надрукувала в журналі «Народ» (1891, № 10—12).

Мюссе Альфред де (1810—1857) — французький поет-ро-мантик.

«Перший вінок» — український літературно-художній альманах, у якому було вміщено твори українських письменниць. Виданий 1887 р. у Львові. Тут було надруковано вірші Лесі Українки: «Любка», «На зеленому горбочку», «Літо краснеє минуло» та поему «Русалка».

25. ДО М. П. КОСАЧА. Вересень 1889 р. Нолодялсне

Вперше надруковано у наукових записках Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР «Радянське літературознавство», 1938, №№ 2-3, с. 121-122.

Подається за автографом.

Датується за змістом на підставі опису осені і згадки про наступну поїздку до Одеси, яку Леся Українка зробила в жовтні 1889 р.

Збпраюсь потроху в Одесу.— Вологіш клімат Волині шкодив здоров’ю Лесі Українки; в жовтні 1889 р. вона вдруге їде лікуватися в Одесу.

«Ж аль»~ оповідання Лесі Українки, написане експромтом па конкурсі «Плеяди» на задану тему. Спочатку мало назву «Канапка». Пізніше Леся Українка розгорнула його ширше і дала назву «Жаль» (вперше надруковане 1894 р. в журналі «Зоря», № 9—12).

. ...К азку для дитячого журнал у...— Леся Українка мала намір написати твір «Чотири казки зеленого шуму». В архіві письменниці зберігся автограф, що являє .собою детальний план цього твору (ф. 2, № 842),—задум, очевидно, лишився нездійсненим.

Як там маються «Історичні к а р т и н к и»? — «Плеяда» планувала науково-популярні брошури для освіти народу. Зокрема, задумано було видати серію книжечок з історії України. Леся Українка хотіла написати брошуру про визвольну війну українського народу 1648—1654 pp. під проводом Б. Хмельницького. В архіві письменниці зберігся уривок твору (ф. 2, № 859), у якому розповідається про Запорізьку Січ.

Там уже й Гей и е знов буду писат ь...— тобто перекладати поезії з «Книги иісеїть» Г. Гойне.

Рашевські — Єлизавета Олександрівна та Іван Федорович, знайомі Косачів, походженням із Чернігівщини. Само у Рашовських, як згадує Олена Пчілка, вона вперше познайомилася із П. Косачем. У Рашевських, які жили в Києві на Тарасівській, 7, у березні 1889 р. жила Леся Українка.

...Про чернігівські сорочки.,.— Очевидно, Рашевські обіцяли подарувати Косачам чернігівські вишиванки, але не поспішали виконувати свою обіцянку.

„ Пашкевичева кна-кна — Феофан Олександрович Паш-кевич (1870—1941), тоді студент, пізніше лікар, брат ГІ. О. Паш-кевич (див. примітку до листа 23).

«Ой чи живі, чи здорові всі родичі гарбу-з о в і?» — рядки із поезії «Пісня про гарбуза (Рослинний епос по народній темі)» українського письменника Володимира Степановича Александрова (1825—1893). «Пісня про гарбуза» була надрукована в журналі «Зоря», 1889, № 15-16, с. 249—250, і цього ж року вийшла окремою книжечкою у Харкові.

«К у ш е т к а» — па це слово був оголошений конкурс під час одного засідання «Плеяди», і всі твори учасників гуртка мали назву «Кушетка» (у Лесі Українки: «Кушетка» — «Канапка» — оповідання «Жаль»).

Р е в і з м — слово, штучно створене від французького гёѵе (мрія), тобто мрійність.

...Н емоловський каза в...— Очевидно, мається па увазі Михайло Немоловський, український громадський діяч ліберальпо-буржуазного, пізніше, в роки Великої Жовтневої соціалістичної революції і громадянської війни, буржуазно-націоналістичного напряму.

...К ороленко має житьу Кисв і.— Мова йде про Володимира Галактіоиовича Короленка (1858—1921). Чутка про переїзд письменника до Києва не справдилась.

Мачтет Григорій Олександрович (1852—1901) — російський письменник, близький знайомий родини Косачів. 1876—1884 pp. був на засланні в Архангельській губернії та в Сибіру. Автор революційної нісні «Последнее прости» («Замучен тяжелой иеволей...», 1876), однієї з улюблених пісень В. І. Леніна. На пропозицію Мач-тета Леся Українка експромтом створила поезію російською мовою «Impromptu» («Когда цветет никотиана...»).

...Т арасівська вулиц я...— тобто київські студенти, які переважно селилися в приватних будинках на Тарасівській вулиці поблизу Київського університету.

«Ч ари» — очевидно, літературний твір когось із членів « Плеяди»,

26. ДО M. П. КОСАЧА. Середина листопада 1889 р. Одеса

Вперше надруковано у наукових записках Інституту літератури ім. Т. F. Шевченка АН УРСР «Радянське літературознавство». 1938, N° 2-3, с. 123-125.

Подається за автографом (ф. 2, № 75).

Датується за змістом листа на підставі згадки про навчання М. Косача на другому курсі та на підставі листа Олени Пчілки до М. Косача від 3, жовтня 1889 р. (ф. 28, N° 415).

Смутна новина — очевидно, звістка про заборону цензурою збірника, підготовленого до друку «Плеядою».

До Мані ще напишу...— Мова йде про Марію Михайлівну Биковську-Бєляєву, подругу Лесі Українки з дитячих років. Пізніше М. М. Биковська-Бєляєва (1871 — померла в 30-х роках на еміграції в Югославії) працювала учителькою в одному із сіл біля Луцька. У квітні 1891 р. у неї гостювала Леся Українка, враження цієї поїздки відбито в образку «Школа».

Скажи п. Максимов і...— Максимові Антоновичу Славин-ському (1868—1945). Леся Українка вперше зустрілася з М. А. Сла-винським 1886 p., коли останній приїздив до свого товариша, дорож-ного майстра на станції Любитівка — Пильчикова, який і познайомив М. Славинського з родиною Косачів. Пізніше з М. А. Славин-ським (виступав під псевдонімами «Лавинська», «Соловінська», «Стависький») Леся Українка зустрічалася на зібраннях «Плеяди», разом з ним переклала «Книгу пісень» Г. Гейне. Славинському належать численні переклади із зарубіжних літератур.

Після Жовтневої революції 1917 р. Славинський опинився в таборі буржуазно-націоналістичної еміграції у Празі.

«В е r g і d у 11 е» — поезія Г. Гейне «Гірська ідилія» із «Книги пісень».

Косівщипа — село, тепер Сумського району Сумської області.

Тьотя Саша — Олександра Антонівна Косач (1847 — ?), по одруженні — Шимановська, сестра П. А. Косача, тітка Лесі Українки. У родині Косачів і серед друзів Лесі Українки «тьотя Саша» користувалася загальною любов'ю і повагою. Ще в дитячі літа Лесі Українки тьотя Саша давала їй уроки музики, навчала революційних пісень. Після арешту влітку 1880 р. чоловіка вона з двома синами жила в родині Косачів.

Дав би то бог, щоб я вам від одеситів що-небудь вимантачила.— Тобто взяла в одеських учасників «Плеяди» художні твори для збірника»

«Н о ч ыо» — оповідання В. Г. Короленка.

...Н а нашій груп і...— Йдеться, очевидно, про групове фото 1889 p., на якому М. II. Косач читає книжку. Леся Українка плете вінок, а М. М. Комарова гаптує. Фото зберігається в музеї Лесі Українки в Києві.

...«М а я т н и к»... можна так залишит ь...— М. Косач запитував Лесю Українку, як перекласти слово «маятник» у реченні з оповідання В. Г. Короленка «Ночью»: «На стене стучал маятник».


Каталог: books -> download -> rtf
rtf -> Диплом за перемогу в шкільному конкурсі поезій, присвячених Тарасові Шевченку
rtf -> Післямова
rtf -> Варткес Тевекелян рекламне бюро пана кочека
rtf -> Вічник Сповідь на перевалі духу
rtf -> Тарас Прохасько БотакЄ
rtf -> Ізольди Марківни Книш директорові школи Товаришу директор! Сьогодні, згідно з планом, я проводила урок
rtf -> Роман Іваничук Мальви Розділ перший
rtf -> Дебора Гаркнесс Сповідь відьом Дивовижні стосунки магії та науки
rtf -> Кір буличов — творець фантастичних світів
rtf -> Олесь Бердник


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   32


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка