«наукова думка»



Сторінка24/32
Дата конвертації05.05.2016
Розмір6.83 Mb.
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   ...   32

Листи Лесі Українки є цінним джерелом для вивчення її біографії, творчості, літературно-естетичних і політичних поглядів, для висвітлення участі письменниці у революційно-визвольному русі. її листи — це першоджерело для вивчення передової суспіль-но-політичиої думки на Україні в її нерозривних взаємозв’язках із російською літературою, російською революційною думкою в спільній боротьбі проти самодержавства.

Зібрання творів у 12-ти томах є найповнішою» публікацією епістолярію Лесі Українки. Чимало листів підготовлено до друку вперше, розширено і доповнено науковий коментар, уточнено датування окремих листів тощо. Так, у цьому томі подано перші чотири дитячі листи Лесі Українки та лист до матері, написаний чороз кілька днів після складної хірургічної операції в 1883 р. Ці листи не були досі відомі. Понад 90 листів із цього тому хоча і були відомі, але в зібрання творів Лесі Українки включаються вперше.

Листування серед інших видів творчості займає осібне місце в спадщині Лесі Українки. Через листування Леся Українка підтримувала зв’язки не тільки з рідними, знайомими, друзями, а з цілим літературним і мистецьким світом. В окремі дні вона писала до десяти листів і, незважаючи на це, як сама зазначала, залишалася «в довгу» у своїх кореспондентів. Кожен лист доносить до нас думки, почуття, настрої, які велика поетеса переживала в конкретний момент. Усі во#и глибокі, щирі, безпосередні.

Як уже відзначали дослідники, незмірно поглибленим постав би образ письменниці, численні літературно-громадські події, про які йдеться в листах, при вивченні і публікації двостороннього листування. На жаль, листи до Лесі Українки майже не збереглися.

Треба ще мати на увазі ту обставину, що, перебуваючи під таємним наглядом поліції, Леся Українка висловлювала думку, що вона бажав краще не зберігати листів, ніж мати потім всілякі ускладнення й неприємності. Після звільнення з-під арешту в 1907 р. Леся Українка в листі до матері від 24 січня 1907 р. з приводу обшуку писала: «Добре, що мої уліти (так жартівливо Леся Українка називала рукописи творів.— Ред.) всі дома зостались, а листів сливе не було, бо я взагалі не бачу потреби збирати архів — без нього далеко приємніше жити, а то от, наприклад, ти нащось замкнула у вертіко пару одкриток Галайди (Г. Хоткевича.— Ред.) до мене, то їх все одно забрали, куди не слід. Положим, картки самі пустячні, як взагалі буває, але я не люблю, щоб і конверти

з моїх листів діставались у чужі руки». Ця заява Лесі Українки дав підставу думати, що вона взагалі не зберігала листів: будучи майже весь час у далеких подорожах і роз’їздах, часто змінювала місце проживання, свідомо не хотіла возити їх із собою. Автори приміток до п’ятого тому (Українка J1. Твори в 5-ти т. К., 1956, с. 675) зауважують, що незважаючи па такі обставини, Леся Українка старанно зберігала автографи своїх творів, особливо пошкоджених або забракованих цензурою, зашіси народних пісень і дум, важливіші книги з своєї бібліотеки, інколи пересилаючи їх при переїздах на збереження до Наукового товариства імені Шевченка у Львові чи до сестри О. П. Косач-Кривинюк.

Десятий том зібрання творів Лесі Українки у 12-ти томах охоплює майже всі відомі сьогодні листи Лесі Українки за 1876—1897 роки, автографи або авторитетні копії яких зберігаються у відділі рукописів Іпституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР чи в інших сховищах Радянського Союзу.

Том складається із текстів листів, приміток до них та покажчика імен і назв.

Тексти листів подапо за сучасним правописом із максимальним збереженням лексичних та морфологічних особливостей оригіналу. Винятки становлять лексеми, написання яких самою Лесею Українкою не усталено (наприклад: тілько — тільки, скілько — скільки). У таких випадках написання слів уніфіковано відповідно до сучасних норм. Пунктуація відповідає сучасним нормам. Абзаци Леся Українка іноді виділяла з допомогою тире. Ми позначаємо їх сучасними засобами.

Авторські скорочення розкриваються у квадратних дужках. Непрочитані слова, а також пошкоджені місця автографів зазначено квадратними дужками із трьома крапками.

Назви творів, журналів, а також цитати з творів, які Леся Українка наводить то в лапках, то без лапок, подаються в лапках відповідно до сучасних правописних норм. Авторські підкреслення друкуються розрядкою.

Листи в кожному томі розташовано в хронологічному порядку, за редакційною нумерацією. У кожному наступному томі нумерація листів осібна.

Авторські дати в точній транскрипції їх подаються на тому місці, де їх поставлено в листі. Як правило, Леся Українка ставила дати на почіатку листа вгорі з правого боку. Лише в окремих випадках дата стоїть посередині або з лівого боку і зовсім рідко — в кінці листа. Багато листів не датовано взагалі. У тих випадках, коли листи не датовані, дату встановлено на підставі аналізу різ-

них фактів і змісту листа. До кожного листа зліва вгорі над текстом ііодано редакторську дату (число, місяць, рік) та зазначено місце написання листа. Всі редакторські дати подано за новим стилем. Упорядники застерігають про можливі неточності, оскільки Леся Українка датувала свої листи і аа старим, і за новим стилем,

11—23

іноді давала подвійне датування (скалимо: 18—ц—95), часом зовсім не вказувала дати, через що цілу низку дат зазначено з точністю др пори року, до певного місяця тощо.



Переклади інтомовпих слів подаються у підрядкових посиланнях.

У підрядкових посиланнях, позначених зірочками, подано по-в ясненпя та різні уточнення, зроблені самою Лесею Українкою.

Закреслені в тексті листів слова не відновлюються, очевидні описки і пропуски літер виправлено без застережень. Окремі листи подаються з незначними скороченнями переважно інтимного характеру. Ці скорочення позначено трьома крапками в квадратних дужках.

Примітка до кожного листа (під порядковим номером листа в тексті) подається в кінці тому і містить таку інформацію: дата і місце публікації листа, за яким джерелом друкувться в даному виданні (першодрук, автограф, копія автографа), місце і фонд зберігання автографа, обгрунтування, в разі потреби, датування. Далі в примітці до першого листа кожного нового адресата дається характеристика всього листування з даною особою, характеризується сам адресат. Комептуються місця і вислови, що можуть викликати неясність у читача (вказано на джерела більшості цитат, використаних у листі, наведена короткі довідки про згадуваних осіб, розкрито зміст подій, про які йде мова, наведено точні бібліографічні дані творів, які згадуються в листах часто описово і недо-сить точно). Наприкінці примітки до окремих листів подано (або зазначено) дописки, якщо такі є, інших осіб, зроблені після тексту Лесі Українки.

У алфавітному покажчику пряма цифра вказує на сторінку тексту, набрана курсивом — сторінку приміток.

При коментуванні листів і складанні приміток упорядники використовували як досвід, так і фактаж, зібраний упорядниками і. авторами приміток попередніх видань — М. С. Грудшіцькою, М. Д. Деркач, В. С. Курашовою, А. Й. Ряппо та іншими.

1876

1. ДО ДРАГОМАНОВИХ. Початок літа 1876 р. Новоград-Волипський



Друкується вперше за рукописною копією, зробленою сестрою Лесі Українки Ольгою Петрівною Косач-Кривинюк. Копія зберігається в матеріалах дослідниці життя і творчості Лесі Українки М.' Д. Деркач у Львові. Автограф не зберігся.

Це, очевидно, перший написаний майбутньою письменницею лист. Про нього є згадка сестри Лесі Українки Ольги: «А на початку 6-го року життя вчилася писати навмисне для того, щоб написати першого в житті листа до своїх любих дядька та дядини

Драгоманових» (див.: Спогади про Лесю Українку, К., 1971, с. 42). У спогадах сестри Ольги сказано, іцо в цьому листі була дописка матері, яка пояснювала підпис «Леся» як відмову дочки від свого попереднього імені «Лося».

Датується за змістом листа на підставі згадки про ужачі яйця та спогадами сестри Ольги.

У січні 1876 р. Леся Українка з братом Михайлом жили у Києві в родині Драгоманових. 1 лютого 1876 p. М. П. Драгоманоз емігрував за кордон — спочатку у Відень, а потім у Женеву.

Драгоманови — Михайло Петрович (1841—1895), український публіцист, учений і громадський діяч буржуазно-демократичного, потім буржуазно-ліберального напряму, рідний брат ма-*тері Лесі Українки; Людм:ила Михайлівна (1842—1918), дружина М. П. Драгоманова, дядина Лесі Українки, та Лідія Михайлівна (1866—1937), дочка JI. М. і М. П. Драгоманових, двоюрідна сестра Лесі Українки.

~...гімиастику вже зпяли...-~ мотузяну гімнастичну драбину, на якій маленька Леся любила виконувати різні вправи.

Папа —батько Лесі Українки Петро Антонович Косач (1841—1909). Здобував освіту у чернігівській гімназії, де його вчителем словесності був Л. І. Глібов, у Петербурзькому університеті, який змушений був «залишити» за участь в «студенческнх беспо-рядках». Завершував освіту на юридичному факультеті Київського університету, де близько зійшовся з М. П. Драгомановим, М. В. Ли-сенком, М. П. Старицьким та інтими відомими пізніше вченими, письменниками, громадськими діячами. 1864 р. вступає на службу в Київську палату карного суду, захищає дисертацію на ступінь «кандидата законоведеиня», в 1866 р. призначається головою ново-град-волинського (звягельського) з’їзду мирових посередників (див.: Леся Українка. Документи і матеріали. К., 1971, с. 130—139). ГІ. А. Косач відзначався прогресивними поглядами, був гуманною людиною,що виявлялося в підтримці селян у їхніх земельних тяж-бах із поміщиками, у співчутті і допомозі діячам революційно-демократичного руху, за що був «запідозрений у політичній небла-гонадійності» (див.: Деятели революционного движения в России. Био-библиографический словарь, т. 2, вып. 2. М., 1930, с. 657). П. А. Косач не раз подавав матеріальну підтримку прогресивним українським виданням, перебував у дружніх взаєминах із

І. Я. Франком.

1868 р. П. А. Косач одружився з Ольгою Петрівною Драгома-новою. їхні діти: Михайло, Лариса, Ольга, Оксана, Микола, Ісидора Косачі. Сестра Лесі Українки Ольга, характеризуючи взаємини Лесі Українки і батька, пите: «Хто шапує Лесину пам’ять, той повинен віддавати належну пошану і пам’ять її иайщирішого, найкращого приятеля-друга, пам’яті її батька, що за все її життя не поклав і марної стеблини поперек Лесиної. дороги, а навпаки, як тільки міг і вмів, промітав тую дорогу для неї» (див.: Спогади про Лесю Українку, с. 29—36).

Вишинська Надія Григорівна — новоградволинська приятелька родини Косачів, мати Н. І. Гроздової (див. прим, до листа ЗО). Докладніших відомостей немає.

Бабушка — Драгоманова Єлизавета Іванівна (1821—1895), бабуся Лесі Українки. Дочка дрібного полтавського дворянина Івана Цяцьки, в 1838 р. одружилася із Петром Якимовичем Драгома-ііовим (1802—1860), братом відомого декабриста Якова Драгомаиова (1803—1840). їхні діти: Михайло, Іван, Варвара, Ольга (мати Лесі Українки), Олена, Олександр Драгоманови.

У родині Драгоманових жили глибокі культурні традиції, в ній плекалася любов до передової російської і української літератури, народної творчості, етнографії.

Є. І. Драгомаиова вела листування із дітьми ї онуками, яке, слід вважати, збереглося лише частково. У відділі рукописів (ф. 2, №№ 31—52) Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР 192 зберігається 22 листи Лесі Українки до Є. І. Драгоманової.

Мама — Ольга Петрівна Косач (1819—1930), мати Лесі Українки., Під прибраним ім’ям Олоїш Пчілки виступала як письменниця, етнограф, публіцист, громадський діяч, видавець і журналіст. У суспільно-політичних питаннях стояла на ліберально-буржуазних позиціях.

Олена Пчілка підтримувала творчі і дружні зв’язки з М. Лисеи-ком, М. Старицьким, І. Франком, Г. Мачтетом і багатьма іншими діячами культури.

В радянський час Олена Пчілка працювала в Академії наук,

з 1925 р. член-кореспоидент АИ УРСР. Крім художніх творів, залишила спогади про М. Драгомаиова, М. Лисенка, написала «Автобіографію», вперше вміщену у вид.: Пчілка О. Оповідання, Харків, 1930.

2. ДО ДРАГОМАНОВИХ. Кінець 1876 ЇІовоград-Волиисьпий

Друкується вперше за рукописною копією, зробленою сестрою Лесі Українки — Ольгою. Копія зберігається у приватному архіві.

Датується за змістом попереднього листа на підставі згадки про «гімнастику».

Мене перезвали на Лесю.— Як згадує сестра Ольга, «Лесю до 5-ти років звали Лосею, а тоді вона перейменувалася на Лесю, бо їй не подобалося ім’я Лося» (див.: Спогади про Лесю Українку, с. 42).

Миша (ще жартівливе: Мака) — Михайло Петрович Косач (1869—1903), старший брат Лесі Українки. «До початку 13-го року Лесиного життя,— згадує сестра Ольга,— воші однак були у всьому нерозлучні: разом бавились, разом читали, разом вчилися, разом розважалися. За таку нерозлучність їх двох жартом називали одним спільним ім’ям «Мишолосіс» (дип.: Спогади про Лесю Українку, с. 42). Як і Леся Українка, М. Косач належав до літературного гуртка «Плеяда молодих українських літераторів». Закінчив Холм-ську класичну гімназію, вчився на природничому факультеті Київського університету, останні два роки навчався на природничому факультеті Дерптського (тепер Тартуського) університету, після закінчення якого був залишений на посаді приват-доцента. Брав активну участь у студентських політичних гуртках Дерптського (Тартуського) університету. У 1902 p. М. П. Косач перейшов на роботу в Харківський університет на посаду професора фізики. Виступав у літературі під псевдонімом «Михайло Обачний».

Літературна діяльність М. Косача (Обачного) почалася з перекладів українською мовою творів М. В. Гоголя. Він високо цінував талант Лесі Українки, популяризував її твори. Так, за його ініціативою 1900 р. в Дерпті у час перебування там Лесі Українки було організовано виступ поетеси на студентській вечірці, де молодь із захопленням сприйняла її поезії (див.: Спогади про Лесю Українку, с. 174—178).

.1877

3. ДО ДРАГОМАНОВИХ. 24 лютого 1877 р. Новоград-Волипський



Друкується вперше за рукописною коцієїр, зробленою сеезгрого Лесі Українки Ольгою. Копія зберігається у матеріалах М. Д. Деркач у Львові.

Датується за змістом листа на підставі згадки про день народження Лесі Українки.

Дякую Вам за саванарипів.— До дня народження Лесі Українки М. П. Драгомаиов надіслав із Женеви в подарунок книжку з малюнками про .життя малих савоярів (від Савойя-* південно-східна область Франції).

4. ДО ДРАГОМАНОВИХ. Друга половина 1877 р. Новоград-Волипський

Друкується вперше за рукописною копією, зробленою сестрою Лесі Українки Ольгою. Копія зберігається у матеріалах М. Д. Деркач у Львові.

Датується за змістом листа на підставі згадки про драгоманця («Чи вміє ваш драгоманець говорити...»).

Я не знаю, чи вміє ваш драгоманець говори т и.—- 27 березня (8 квітня) 1877 р. у Драгоманових народилася дочка Аріадна (Рада), тобто «драгоманцем» Леся в листі називає свою маленьку двоюрідну сестру Раду.

1881


5. ДО Є. І. ДРАГОМАНОВОЇ. 14 січня 1881 р. Луцьк

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 31).

Лист до Є. І. Драгоманової послано з міста Луцька, де від літа 1879 року до весни 1882 року жила з родиною Леся Українка. Одночасно в той самий конверт було вкладено листи до Є. І. Драгоманової від П. А. Косача і Михайла Косача.

Ліля (ще: Лілія, Лілея, Олеся, Зірка та жартівливе Ліцик, Пуц, Пуцик, Олег) — Ольга Петрівна Косач, в одруженні Косач-Кривинюк (1877—1945), молодша сестра Лесі Україщш. Здобула вищу освіту, закінчила Жіночий медичний інститут у Петербурзі. За учаеть у студентських протиурядових виступах двічі була заарештована (1903 р. в Петербурзі, 1907 p.—в Києві разом із Лесею Українкою). Перебуваючи поза Києвом, Леся Українка через сестру Ольгу здійснювала конспіративні зв’язки з київськими соціал-демократами. Як лікар Ольга чимало допомагала сестрі лікарськими порадами.

Наприкінці 1904 року О. П. Косач одружилася з Михайлом Васильовичем Кривинюком, тоді студентом Празького політехнічного інституту, певний час жила в Празі. У 1906—1908 pp. брала активну участь у громадському житті Києва. У 1910—1922 pp.

О. П. Косач працює лікарем у Лоцманській Кам’янці на Катери-пославщині* 3 1924 р. на педагогічній роботі в Києві. У 1926 р. переїздить з 'сім’єю в Могилів-Подільський, займається педагогічною діяльністю. 1929 р. переходить до Київської Наукової медичної бібліотеки бібліографом. О. П. Косач зібрала і опублікувала збірник «Українські народні взори з Київщини, Полтавщини і Катерино-славщини». У молоді роки у львівському журналі «Зоря» друкувала переклади творів А. Доде, Жорж Сапд, Ч. Діккоиса, Е. Ожешко під псевдонімом «Олеся Зірка». Була видавцем літератури дтія дітей.

Починаючи з 30-х років, О. П. Косач-Кривишок стає одним з біографів своєї видатної сестри, збирає і систематизує величезний фактичний матеріал, чимало рукописів Лесі Українки, переважно листів. Протягом цілого життя Лесю Українку і О. П. Косач єднала ніжна і глибока дружба. Ольга зростала під благотворним впливом сестри, яка навчала її іноземних мов, викладала їй літературу. 19—20-річною дівчиною саме для сестри Ольги Лося Українка "в 1890—1891 pp. написала підручник «Стародавня історія східних народів».

Ольга Косач — автор низки спогадів про сестру: «З моїх споминів», «З дитячих років Лесі Українки», «Перебування Лосі Українки в Луцьку» та «Нотатки до біографії Лесі Українки». До 70-х роковин народження поетеси О. П. Косач-Кривишок па замовлення газети «Комсомолець України» написала мемуарний нарис «Полум’яне серце» («Комсомолець України», 1941, 25 лютого). Всі ці матеріали О. Косач-Кривинюк вміщено у збірнику «Спогади про Лесю Українку», с. 29—78. До окремих листів Лесі Українки

О. Косач-Кривинюк написала короткі коментарі, які зберігаються при автографах листів у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР. Окремі коментарі О. П, Косач-Кривинюк подаємо у примітках до відповідних листів.

Колодяжпе — село поблизу Ковеля на Волині. В Колодяжному Косачі весною 1879 р. придбали садибу і ділянку землі, У центрі садиби стояв головний будинок, а в глибині 1890 р. для •творчої праці Лесі Українки було збудовано «Лосин білий домик». Тут вона працювала, приймала гостей, відпочивала. У Колодяжному з 1882 до 1907 р. Леся Українка проживала постійно разом із родиною або перебувала в окремі місяці, переважно літні.

Після Великої Жовтневої соціалістичної революції у головному будинку в садибі Косачів працювала хата-читальня. За постановою уряду в с. Колодяжному на місці колишньої родинної садиби Косачів створено літературно-меморіальний музей Лесі Українки. На території музею-садиби в 1958 р. за проектом скульптора В. І. Сколоздри встановлено пам’ятник Лесі Українці.

6. ДО Є. І. ДРАГОМАНОВОЇ. 14 грудня 1881 р. Луцьк

Вперше надруковано у вид.: Українка Л. Твори в 5-ти т., т. 5. К., 1956, с. 5 (Далі посилання на це видання подається за формою: Твори в 5-ти т., т. 5).

Подається за автографом (ф. 2, N° 32),

Ми учимось дом а...— Мати Лесі Українки згадує: «Коли діти підросли, і їм довелось спізнатись із шкільною наукою, і ми стали думати про те, що для науки дітей доведеться на якийсь час переїхати до Києва. На зиму р. 1882—3 ми й переїхали сюди — я з дітьми; чоловік лишився на службі в Ковелі. Жили ми тоді в Києві дві зими (81—2, 82—3 pp.), на літо виїжджаючи до Коло-дяжного.

У Києві ми оселилися на тихій Стрілецькій вулиці. До нас ходили вчителі, запрошувані для науки до дітей, репетитори-сту-денти. Леся переходила той курс, що й Михайло. На уроки музики Лесі приходила до нас Ольга Олександрівна Лисенкова. Вона дуже добра була вчителька, могла, надати своїм учням доброго і знання, і смаку музичного.

Що ж до курсу гімназичного, то Леся разом з Михайлом учила й класичні мови — грецьку з латинською, навіть тоді ж на Стрілецькій вулиці переклала одну пісшо Овідія» (Спогади про Лесю Українку, с. 86—87).

Дядя Г р и ш а — Г. А. Косач (1843 — ?), дядько Лесі Українки по батькові. Був доброю, веселою, благородної вдачі людиною, за що його любила Леся Українка. Брат Михайло і сестра Ольга також любили спілкуватися з «дядею Гришею», закоханим у всіляке майстрування, агрономію і мистецтво. Пізніше Леся Українка не раз їздила до нього в гості у м. Полонне на Волині. Про його сина Дмитра докладніших відомостей немає.

...Як ми виїхали в Луцьк...— З початку жовтня 1881 р. Леся Українка з матір’ю, братом Михайлом та сестрою Ольгою жила в Києві. У першій половині грудня вона з матір’ю на кілька днів приїздила до Луцька відвідати батька. У цей час і написано нею даний лист.

Шура (ще: Рашель, Річі) — Олександра Євгенівна Судовщи-кова-Косач (1867—1924), дочка політичного засланця, подруга Лесі Українки, згодом дружина брата Михайла. Діяльний учасник «Плеяди», виступала в літературі під псевдонімами «Грицько Григо-ренко», «Александрович» як письменниця демократичного напряму. Збірка її творів «Наші люди на селі» вийшла друком 1898 р. в Юр’єві (Тарту) трьома випусками. О. Є. Судовщиковій Леся Українка присвятила вірш «Шлю до тебе малий сей листочок...».

1883 -

7. ДО Є. І. ДРАГОМАНОВОЇ. 11 березня 1883 р. Київ



Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 5—6.

Подається за автографом (ф. 2, № 33).

Датується за змістом на підставі згадки про Шевченкові роковини.

...І досі болить рука лів а...— На початку 1881 року Леся Українка дуже застудилася. Невдовзі у неї почала боліти права нога, а в жовтні 1882 р. з’явилася невелика пухлина на кисті лівої руки. Почалася, як пізніше говорила поетеса, «тридцятилітня війна» з туберкульозом, хоча в цей час лікарі діагностували то ревматизм, то «недокрівну золотуху». Тільки влітку 1880 року гадя-цький земський лікар Борткевич (польський засланець, учасник повстання 1863 р.) правильно поставив діагноз — туберкульоз кісток — і порадив хірургічне втручання. 23 жовтня 1883 р. професор Рінек у клініці Київського університету зробив Лесі Українці операцію на лівій руці.

Тамара (ще: Марочка, Марця, Марусечка, Тамарця,— так спочатку називали в сім’ї молодшу сестру Лесі Українки Оксану Петрівну Косач-Шимаиовську (1882—1978); жартівливе прозвисько «Уксус».

Старицький Михайло Петрович (1840—1904) — видатний український письменник — гіоот, прозаїк, драматург, театральний і культурно-громадський діяч демократичного напряму. Родина Косачів перебувала у дружніх зв’язках з родиною М. П. Старп-цького. У нього па квартирі часто влаштовувалися літературні вечори, в яких брала участь Леся Українка. Про один з них іде мова в листі до Є. І. Драгоманової.

Мама їздила в Харків на «Різдвяну ніч» д и -в и т ь с я.— Йдеться про прем’єру «Різдвяної ночі», поставлену оперним товариством А. Б. Гальчинського 8 лютого 1883 р. в Харкові. Оперета «Різдвяна піч (Тема з Гоголя). Текст, вірші М. Ста-рицького. Музика М. Лисенка» була виоршо поставлоиа 1874 р. в Києві.

...Н а м перед п р а з и и к а м и прислали із Ж о п о в найдеться про подарунки дітям Косачів, надіслані до різдвяних свят родиною Драгоманових.

Я перше училась грат ь...— Хвора, а потім і прооперована рука позбавила Лесю Українку можлевості стати піаністкою. Про це вона з гіркотою писала пізніше в грудні 1890 р. до М. Драгоманова: «Мені часом здається, що з мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет, та тільки біда, що натура утяла мені кепський жарт...».

8. ДО О. П. КОСАЧ (матері.) 26 жовтня 1883 р. Київ

Друкується вперше за рукописною копією, зробленою сестрою Лесі Українки Ольгою. Копія зберігається у приватному архіві.

Це перший відомий нам лист Лосі Українки до матері. Детальний зміст його був відомий із «Нотаток до біографії Лосі Українки» Ольги Косач-Кривштюк (див.: Спогади про Лесю Українку, с. 55— 56). Повну копію тексту, виготовлену сестрою Ольгою для біографічної праці про Лесю Українку, пощастило розшукати серед матеріалів М. Д. Деркач.

Датується за названими «Нотатками...» на підставі згадки сестри Лесі Українки Ольги: «На четвертий день після операції Леся продиктувала няні листа до мами. Цього листа мама переслала Драгомановим у Женеву». Саме цим пояснюється те, що лист Лесі Українки опинився в паперах М. Драгоманова у Варшаві.

Марія М и х а й л і в н а — М. М. Косач, дружина дядька Лесі Українки Григорія Антоновича Косача.

Катря Трегубова — дочка Єлисея Кипріяиовнча Трегубова (1849-1920), відомого українського громадського діяча і педагога.


Каталог: books -> download -> rtf
rtf -> Диплом за перемогу в шкільному конкурсі поезій, присвячених Тарасові Шевченку
rtf -> Післямова
rtf -> Варткес Тевекелян рекламне бюро пана кочека
rtf -> Вічник Сповідь на перевалі духу
rtf -> Тарас Прохасько БотакЄ
rtf -> Ізольди Марківни Книш директорові школи Товаришу директор! Сьогодні, згідно з планом, я проводила урок
rtf -> Роман Іваничук Мальви Розділ перший
rtf -> Дебора Гаркнесс Сповідь відьом Дивовижні стосунки магії та науки
rtf -> Кір буличов — творець фантастичних світів
rtf -> Олесь Бердник


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   ...   32


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка