Найбільш важливі термінологічні поняття та теоретичні питання теми Ключові моменти



Сторінка9/27
Дата конвертації13.01.2022
Розмір1.33 Mb.
#21641
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   27
1 Гострий апендицит Методичні рекомендації для студентів
Діагноз і диференційний діагноз

Розпізнавання гострого апендициту часто представляє труднощі, обумовлені з одного боку тим, що захворювання, особливо в ранніх стадіях, нерідко не має характерної клініки, а з іншого тим, що лікар, який спостерігає хворого, має в своєму розпорядженні обмежений час для розпізнавання захворювання і вибору лікувальної тактики.

Труднощі розпізнавання гострого апендициту посилюються ще і тим становищем, прийнятим в сучасній хірургії, згідно з яким дігноз гострого апендициту служить показанням до негайного оперативного втручання. Це накладає особливу відповідальність на хірурга, діагностичне рішення якого повинно бути остаточним.

Анамнез грає виключно важливу роль в діагностиці гострого апендициту. Початок болю в епігастральній ділянці або по всьому животу з поступовим зміщенням його в праву клубову область (симптом Кохера-Волковича) характерно саме дня гострого апендициту і рідко зустрічається при інших захворюваннях. Також характерна для апендициту мізерна одно- або дворазова блювота.

При об'єктивному дослідженні хворого слід перш за все провести оцінку його загального стану. Він мало страждає при катаральній і флегмонозній формах апендициту, але при гангренозній його формі вдається вже виявити ознаки інтоксикації: блідість, малорухливість, тахікардію, помірне зниження артеріального тиску, сухий обкладений язик. Ще більш страждає загальний стан при прободному апендициті: хворий лежить нерухомо, стогне від болю, риси обличчя загострені, коліна нерідко приведені до живота, пульс прискорений, артеріальний тиск знижений.



Огляд живота при катаральній формі гострого апендициту не виявляє будь-яких особливостей, але при флегмонозній - вдається знайти деяке відставання правої клубової області при диханні. При гангренозній формі це відставання стає легко помітним, а при проривній -в диханні не бере весь правий нижній відділ, живота.

Пальпація живота повинна проводитися обережно, в іншому випадку можна отримати невірні дані через опір хворого. Спочатку проводять поверхневу пальпацію, яку починають з лівої клубової області і потім, поступово переходячи вправо, виявляють зону гіперестезіі і локальне напруження м'язів живота в правій клубовій області. Після цього виробляють методичну глибоку пальпацію по Образцову- Стражеско, яку також починають з лівої клубової області, виявляють болючість в правій клубовій області. Слід пам'ятати, що глибока пальпація при деструктивних формах гострого апендициту нерідко виявляється неможливою через різко виражену болючість і напруження м'язів.

Проводячи пальпацію спочатку визначають симптоми Воскресенського і Кримова, а потім - симптоми Щоткіна-Блюмберга, Ровзінга, Сітковська-го, Бартомье-Міхельсона і Образцова. Не можна забувати і про пальпації правої поперекової області, яка має вирішальне значення для розпізновання ретроцекальної форми гострого апендициту.

Перкусія та аускультація живота в більшості випадків гострого апендициту не має істотного значення для діагностики захворювання. Лише в пізніх стадіях, при наявності вираженого місцевого або розлитого перитоніту може визначатися тимпаніт і відсутність перистальтики кишечника внаслідок динамічної кишкової непрохідності.

Строго обов'язковим (!) є проведення вагінальното і ректального дослідження. Цінність цих досліджень в тому, що при них здійснюється пряма пальпація найнижчого поверху черевної порожнини - дугласова простору. При тазовій локалізації червоподібного відростка або при відтоку сюди гнійного випоту зазначені дослідження виявлять значну болючість в області заднього склепіння піхви або передньої стінки прямої кишки. Крім цього, вагінальне дослідження може зіграти вирішальну роль в диференціальній діагностиці між гострим апендцититом і запаленням геніталій.

До мінімальних інструментальних досліджень, необхідних для постановки діагнозу, відносяться вимірювання температури тіла і визначення лейкоформули. Температура підвищена при будь-якій формі гострого апендициту, однак вона рідко буває вище 38 градусів. Лише при апендикулярному инфильтраті, що формується або абсцесі, при розлитому перитоніті вона може досягати 39 градусів і вище. Лейкоцитоз відзначається при всіх формах гострого апендициту, проте в діагностиці останнього не має самостійного значення, оскільки він підвищується і при інших захворюваннях запального характеру, наприклад при пневмонії. Тому діагностичне значення лейкоцитозу можна розглядати лише в безпосередньому зв'язку з клінічною картиною захворювання.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   27




База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка