Національна академія наук україни українське товариство охорони пам’яток історії та культури центр пам’яткознавства тямін максим Юрійович ідентифікація та збереження пам’яток історичного індустріального ландшафту гірничодобувного району



Дата конвертації07.05.2016
Розмір0.53 Mb.


НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО ОХОРОНИ ПАМ’ЯТОК

ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ

ЦЕНТР ПАМ’ЯТКОЗНАВСТВА


ТЯМІН Максим Юрійович
УДК 911.374.4. 712.2.625
ІДЕНТИФІКАЦІЯ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ПАМ’ЯТОК ІСТОРИЧНОГО ІНДУСТРІАЛЬНОГО ЛАНДШАФТУ ГІРНИЧОДОБУВНОГО РАЙОНУ

(НА ПРИКЛАДІ М.КРИВИЙ РІГ)
Спеціальність 26.00.05 – Музеєзнавство. Пам’яткознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ – 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі культурної спадщини Центру пам’яткознавства Національної академії наук України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури





Науковий керівник:

доктор географічних наук, професор

Тютюнник Юліан Геннадійович

завідувач кафедри ландшафтної архітектури

Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв


Офіційні опоненти:

Ластовський Валерій Васильович,

доктор історичних наук, професор,

професор кафедри міжнародних відносин

Київського національного університету культури і мистецтв






Прибєга Леонід Володимирович,

кандидат архітектури, професор,

завідувач кафедри теорії, історії архітектури та синтезу мистецтв

Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури



Захист відбудеться 24 червня 2014 р. о ___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.252.01 при Центрі пам`яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам`яток історії та культури (адреса: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 9, корп. 19).


З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Центру пам`яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам`яток історії та культури (адреса: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 9, корп. 19).
Автореферат розіслано «__» ______________ 2014 р.
Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук,

старший науковий співробітник Н. М. Сенченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Однією з актуальних проблем сучасного пам’яткознавства та пам’яткоохоронної діяльності є ідентифікація, збереження та активне включення в культурне життя сучасного суспільства історико-культурної спадщини сельбищних, промислових, транспортних, белігеративних та інших ландшафтів, зокрема об’єктів архітектури і містобудування, індустріальної спадщини – науки і техніки та їх навколишнього середовища. У Законі України «Про охорону культурної спадщини» в статті 2 «Класифікація об’єктів культурної спадщини» виділений такий тип об’єктів культурної спадщини як «твори архітектури та інженерного мистецтва», а також «визначні місця – зони або ландшафти, природно-антропогенні витвори, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду».

Серед видів об’єктів культурної спадщини зазначені об’єкти архітектури та містобудування, які характеризуються ознаками певної культури, епохи і певних стилів, традицій або авторів; природно-архітектурні комплекси, історичні центри, вулиці, квартали, площі, залишки давнього розпланування та забудови, що є носіями певних містобудівних ідей, а також об’єкти науки і техніки, до яких віднесені «унікальні промислові, виробничі, науково-виробничі, інженерні, інженерно-транспортні, видобувні об’єкти, що визначають рівень розвитку науки і техніки певної епохи, певних наукових напрямів або промислових галузей» (ст. 2 в ред. Закону №2245-IV від 16.12.2004).

Значення пам’яток науки і техніки, як невід’ємної і значимої складової частини історико-культурного середовища техногенних ландшафтів, підкреслював П.В. Боярський. Він наголошував на тому, що пам’ятки науки і техніки – постійні учасники грандіозного за своїм часовим і просторовим масштабами експерименту взаємодії людини і природи. Враховуючи їх роль у формуванні регіонального історико-культурного середовища, необхідно створити умови для ознайомлення людей з пам’ятками. Втрати пам’яток впливають не тільки на культурний та моральний рівень суспільства, але й призводять до інтелектуальних та економічних затрат на відновлення втрачених пам’яток.

Однією з важливих складових історико-культурної спадщини є органічний зв’язок науки і техніки та місць їх розташування в історико-культурному середовищі, що складає неперервний ряд, який віддзеркалює всі сторінки історичного розвитку суспільства.

Пам’ятки науки і техніки органічно поєднані з історичним середовищем та свідчать про взаємозв’язок людини і природи.

Визначення та обстеження місць розробки корисних копалин є основою дослідження історичного розвитку гірничодобувної промисловості, зокрема ландшафтів Кривого Рогу. Криворіжжя є унікальним регіоном, який, як визначили Г.І. Денисик, В.Л. Казаков, та за нашими дослідженнями, має майже всі типи промислових антропогенних ландшафтів. Враховуючи той факт, що розробка корисних копалин Криворіжжя продовжується, при цьому загрозі повного і цілковитого знищення як внаслідок господарської діяльності, так і через викликані нею природні процеси піддаються пам’ятки науки і техніки як щойно виявлені, так і вже взяті на облік, а прискорене поглиблення процесів глобалізації і викликаних ними нових соціально-економічних відносин, на думку автора, вимагають відповідного осмислення і в пам’яткоохоронній діяльності, в першу чергу, в ідентифікації пам’яток, у розробці дієвих пропозицій щодо їх подальшого збереження та використання. Надзвичайно багате історико-культурне надбання України вимагає термінового і невідкладного вирішення питання збереження та ефективного використання пам’яток минулого, оскільки відіграє особливу роль у збереженні самоідентифікації народів України, культурного ядра суспільства, піднесенні національної гідності та виховання майбутніх поколінь. Історико-культурна спадщина України є не лише національною цінністю, а й невід’ємною частиною культурного надбання світової цивілізації, і її збереження – обов’язок перед всім людством.

Криворіжжя та, зокрема Кривий Ріг, привертали увагу багатьох видатних учених як територія заселення земель запорозькими козаками та як центр залізорудної промисловості (Д.І. Багалій, Г.І. Гайко, Г.І. Денисик, В.Ф. Зуєв, В.Л. Казаков, Г.М. Малахов, О.О. Мельник, В.М. Орловський, В.М. Поль, І.І. Рудько, Ю.Г. Тютюнник, Д.І. Яворницький та інш.).

Разом з тим, загальновизнаних методичних основ визначення пам’яток архітектури і містобудування, зокрема науки і техніки (споруд, визначних місць), створення парків-музеїв індустріальної культури просто неба на сьогодні не існує.



Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана в рамках науково-дослідної теми «Розробка меж історичних ареалів м. Кривий Ріг» та є складовою частиною науково-дослідної роботи Центру пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони памяток історії та культури «Трансформація пам’яткознавства та пам’яткоохоронної діяльності в Україні в 1991–2011рр.» №0109U007403 держреєстрації.



Обєкт дослідження – культурно-історичне середовище та індустріальні ландшафти Кривого Рогу.

Предмет дослідження – відображення історії формування культурно-історичного потенціалу та індустріальних ландшафтів засобами експозиції та музеєфікації.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період розвитку індустріальної бази Кривого Рогу з кінця ХІХ сторіччя до початку світової кризи глобалізації (1881- 2008 рр.).

Географічні межі дослідження охоплюють сучасну територію міста Кривий Ріг.

Мета дисертаційного дослідження – висвітлити історію розвитку антропогенних ландшафтів Кривого Рогу, опрацювати методологічні основи визначення пам’яток архітектури і містобудування та науки і техніки сельбищного та промислового ландшафтів, розробити шляхи їх збереження.

Завдання дослідження:

  • проаналізувати історіографію та джерельну базу з досліджуваної тематики, історію розвитку об’єкту дослідження та сучасний стан техногенних ландшафтів;

  • розробити ретроспективну схему територіального розвитку гірничодобувного району на прикладі м. Кривий Ріг;

  • визначити етапи містобудівного розвитку та забудови антропогенних сельбищних та промислових ландшафтів Кривого Рогу;

  • розробити та запропонувати критерії визначення пам’яток архітектури і містобудування та науки і техніки;

  • створити авторську класифікацію історичних місць та об’єктів науки і техніки як доповнення до вже існуючих;

  • сформулювати авторське визначення терміну «пам’ятка індустріального ландшафту»;

  • розробити основні пропозиції створення парків-музеїв індустріальної культури просто неба з метою їх туристичного показу.

Методологією дослідження є історичний підхід до вивчення проблеми історико-культурної спадщини та індустріального ландшафту, загально історичний та логічний методи дослідження. У процесі вивчення, становлення та розвитку індустріальних ландшафтів України використані порівняльно-історичний та ретроспективний методи. Для вирішення поставлених у дисертації завдань використано аналітичні методи під час роботи над джерельною базою (історіографічні, архівні, картографічні матеріали), а також під час натурних досліджень.

Наукова новизна роботи визначається тим, що:

  • опрацьовані авторські основи визначення пам’яток архітектури та містобудування антропогенного сельбищного та промислового ландшафтів і пам’яток науки і техніки;

  • розроблена ретроспективна схема територіального розвитку гірничодобувного району;

  • на основі аналізу соціально-економічного та історичного розвитку сельбищного та промислового ландшафтів автором вперше розроблена періодизація розвитку Кривого Рогу. Визначені такі етапи формування розпланування та забудови міста: початок зародження міста (XVII – сер. XIX ст.), «Залізна лихоманка» (1881 – 1900 рр.) й промисловий розвиток міста (1900 – 1917 рр.), післяреволюційне відновлення (1920-і рр.), індустріалізація (1930 – 1941 рр.), повоєнна відбудова (1944 – 1960 рр.), 1960 – 1980 рр., 1990 – 2000 рр., опрацьовані концептуальні засади збереження історико-культурної спадщини сельбищного та промислового ландшафтів;

  • введене авторське визначення терміна «пам’ятка індустріального ландшафту»;

  • розроблені авторські пропозиції організації парків-музеїв індустріальної культури просто неба.

Практичне значення роботи полягає в тому, що основні положення можуть бути втілені при визначенні пам’яток архітектури і містобудування та науки і техніки; при організації музеїв індустріального ландшафту просто неба, рекультивації відвалів та кар’єрів, консервації окремих пам’яток науки і техніки, а саме: залишків шахт, рудників.

Основні теоретичні положення можуть бути використані при складанні програм та методик курсів «Пам’яткознавство», «Музеєзнавство», «Індустріальне ландшафтознавство», «Організація туристичної діяльності» та при складанні спецкурсів з теорії та історії української та світової культури для читання лекцій у вузах України, де готують спеціалістів з пам’яткознавства, музеєзнавства, ландшафтознавства, культурології, містобудування та архітектури, зокрема в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Київському національному університеті будівництва та архітектури, Київському національному університеті культури і мистецтв.

Дисертанту належать наукові пропозиції щодо створення філій парку-музею індустріальної культури просто неба.

Апробація результатів дослідження.

Результати дослідження використані автором у науково-дослідній роботі «Розробка меж історичних ареалів м. Кривий Ріг» (2006 – 2008 рр.), що виконувалась на замовлення Криворізької міської ради.

Основні положення роботи обговорювались на засіданнях вченої Ради Центру пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії і культури, Науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури та містобудування.

Результати дослідження були оприлюднені на наступних конференціях: 8-й Всеукраїнській науковій конференції «Актуальні питання історії науки і техніки» (м. Очаків, 17-19 вересня 2009 р.), третіх Зарембівських Всеукраїнських наукових читаннях «Українське пам’яткознавство: сучасні проблеми та тенденції», присвячених 20-річчю Центру пам’яткознавства НАН України і УТОПІК (м. Київ, 23 травня 2011 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Кірпічовські читання з історії науки і техніки» (м. Харків, 14 листопада 2012 р.), ХХІІ Міжнародній заочній науково-практичній конференції «Наукова дискусія і інновації в сучасному світі» (м. Москва, 18 лютого 2014 р.).



Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження опубліковані в 7 статтях у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України. Автором самостійно підготовлено 6 статей, у співавторстві – одна, де виконано самостійно 75% роботи.

Структура і обсяг дисертації відповідає меті і завданням дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, чотирьох розділів, списку використаних джерел (180 найменувань) та архівних документів (29 найменувань), 25 сторінок. Основний текст дисертації складає 194 сторінки, повний обсяг роботи – 260 сторінок.
Основний зміст дисертації
У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність і наукове значення. Визначено об’єкт і предмет дослідження, окреслено хронологічні та географічні межі дисертації, сформульовано її мету та завдання. Зазначено новизну та практичне значення одержаних результатів, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вказано на апробацію зроблених висновків.
У розділі 1 «Методологічні основи дослідження, історіографія, джерельна база» розкриті основні методи, що дозволили вирішити поставлені в дослідженні завдання, проведений аналіз із проблематики дослідження та використаних джерел.

У підрозділі 1.1 «Методологічні основи дослідження» зазначено, що в основу дослідження покладені принципи історизму, об’єктивності, системності. Це дало змогу розкрити об’єкт в історико-культурному аспекті, дійти до певних висновків на основі фактів і поєднати окремі аспекти в єдине ціле. У роботі застосовувались загальнонаукові методи аналізу і синтезу та спеціальні методи: порівняльно-хронологічний, порівняльно-історичний; міждисциплінарний, який обумовлений комплексним характером дослідження; статистичний, що дозволяє відстежити динаміку розвитку об’єкта дослідження. Історико-архітектурний напрям дослідження здійснювався на основі урахування і аналізу фактів, що вплинули на архітектурно-просторовий розвиток об’єкту дослідження. Метод ретроспективної реконструкції і натурних обстежень дозволив зафіксувати архітектурно-розпланувальний стан об’єкта дослідження на різних історичних етапах. Використано метод порівняння історичних картографічних матеріалів із сучасним станом об’єкта, історичних світлин, сучасним виглядом окремих складових об’єкта (індустріального ландшафту, окремих фрагментів сельбищної та промислової забудови, а також споруд). Метод аналізу джерел світової та вітчизняної практики дозволив визначити напрями збереження найбільш цінних складових об’єкта. За допомогою логічного метода визначено зміст роботи відповідно до завдань комплексного дослідження, внутрішню структуру розділів, в яких послідовно викладено історію розвитку гірничодобувного району на прикладі Кривого Рогу. Проведено аналіз історико-культурної спадщини сельбищного та промислового ландшафтів. Запропоновані концептуальні засади та шляхи їх збереження.

У підрозділі 1.2 “Історіографія” проводиться аналіз історіографічних джерел, а саме: розглядаються роботи, присвячені дослідженням антропогенних та техногенних ландшафтів відомих географів: Г.І. Денисика, В.Л. Казакова, Ф.М. Мількова, Ю.Г. Тютюнника, В.І. Федотова; роботи щодо управління розвитком містобудування (М.М. Дьомін). На особливу увагу заслуговує дисертація В.О. Тімохіна щодо гармонічності еволюційної динаміки самоорганізації містобудівних систем, монографії, збірки наукових праць, публікації стосовно збереження історико-культурної спадщини сельбишно-промислових ландшафтів та об’єктів науки і техніки таких авторів як М. В. Бевз, В. В. Вечерський, Є. Є. Водзинський, Б. В. Колосок, Н. М. Кондель-Пермінова, Л. В. Прибєга, А. О. Пучков, Є. В. Михайловський, В. І. Тимофієнко, Л. Д. Федорова та інших. Роботи з рекультивації антропогенних ландшафтів (Н.М. Забєліна, Н. Л. Коломійцев, Л. В. Моторіна,); консервації пам’яток культури (Х. Дайфуку, Ф. Гаццола, Є. Коннелі).

Підрозділ також включає публікації, присвячені основам сучасного пам’яткознавства та пам’яткоохоронної діяльності (П. Боярський, Е. Веліхов), серед яких особливої уваги заслуговують роботи українських вчених Л. О. Гріффена, С. З. Заремби, Д. В. Кепіна, В. О. Константинова, С. І. Кота, Л. В. Прибєги, О. М. Титової та інших; дослідження з історії колонізації краю (Д. І. Багалій, Г. Левассер де Боплан, Д. І. Яворницький, сучасні вчені Ю. А. Мицик, В. А. Пірко та інші); історико-краєзнавчі нариси (П. Л. Варгатюк, Д. І. Кан, Л. І. Новік, А. І. Маркевич та інші).



Підрозділ 1.3 “Джерельна база дослідження”. Опрацьовані фонди Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки ім. В. Г. Заболотного, Криворізького історико-краєзнавчого музею, Центрального державного історичного архіву України (м. Київ), Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України.

Окрему групу складає низка робіт, присвячених розвитку залізорудної промисловості, технології видобування, та туристичні довідники, де висвітлюються гірничорудні об’єкти (Г. І. Гайко, Б. М. Орловський, П. Г. Рубін, Г. М. Малахов, К. І. Старіков, Л. Штріппельман, звіти гірничого департаменту та інші); публікації щодо будівництва окремих об’єктів у м. Кривий Ріг (Ю. М. Бойко, І. І. Масенко, А. Р. Черненко та інші); загальні роботи, в яких висвітлюються індустріальні ландшафти та індустріальний розвиток промислових територій, типологія промислових споруд та вплив технологічних процесів на їх архітектуру (В. Г. Балакін, В. Т. Бухтіяров, М. С. Алферов, Н. Ю. Житкова, В. П. Ієвлєва, С. К. Кілессо, А. П. Мардер, О. Б. Морозова, О. Я. Хорхот, М. С. Штігліц та інші); а також роботи щодо взаємодії містобудування з природою, інтеграції з іншими науками, системного поєднання логіко-математичних та екологічних підходів (М. М. Кушніренко); окремі публікації з історії розвитку гірничопромислових ландшафтів (Г. І. Рудько, В. В. Запарій, І. М. Суматохіна Ю. Г. Тютюнник та інші); публікації, присвячені рекультивації, збереженню та музеєфікації ландшафтів (О. Є. Афанасьєв, І. М. Альошина, Ю. М. Бровандер, Г. І. Гайко, К. М. Горб, Г. І. Денисик, Є. А. Іванов, В. Л. Казаков, В. О. Константинов, Г. Б. Морозов, О. О. Скрипник, В. В. Тітов, І. О. Фомін, О. П. Чиж, А. Г. Шапар, Т. Щипек та інші).

Таким чином, за тематичним спрямуванням можна виділити шість груп наукових робіт, що стосуються:

І. Основ сучасного пам’яткознавства та пам’яткоохоронної діяльності (Л. О. Гріффен, Е. А. Баллер, П. В. Боярський, С. З. Заремба, С. І. Кот та інші);

ІІ. Історії колонізації краю (Д. І. Багалій, О. О. Мельник, В. О. Пірко, Н. Д. Полонська-Василенко, Д. І. Яворницький та інші);

ІІІ. Історико-краєзнавчих нарисів (П. Л. Варгатюк, О. І. Маркевич, Л. І. Новік, Д. І. Кан та інші);

ІV. Розвитку залізорудної промисловості, технології видобування та туристичних довідників, де висвітлюються гірничорудні об’єкти (Г. І. Гайко, Г. М. Малахов, Б. М. Орловський, М. І. Старіков, Л. Штріппельман та інші);

V. Будівництва окремих об’єктів у м. Кривий Ріг (Ю. М. Бойко, І. І. Масенко, А. Р. Черненко та інші);

VІ. Загальних робіт, пам’яток культури, науки і техніки, індустріальних ландшафтів, рекультивації, консервації, музеєфікації (О. Є. Афанасьєв, М. С. Алферов, І. М. Альошина, О. О. Бейдик, М. В. Бевз, О. М. Бровандер, Є. Є. Водзинський, В.В. Вечерський, Г. І. Гайко, П. Гаццола, Т. М. Горб, Л. О. Гріффен, Г. І. Денисик, Х. Дайфуку, В. П. Ієвлєва, В. Л. Казаков, С. К. Кілессо, Б. В. Колосок, Ф. М. Мільков, О. Б. Морозова, Т. Ф. Панченко, Л. В. Прибєга, В. О. Тімохін, Ю. Г. Тютюнник, В. І. Фєдотов, А. Г. Шапар, М. С. Штігліц та інші). До цієї підгрупи віднесені також натурні та архівні дослідження, що проводились нами та висвітлені у науково-дослідних роботах «Розробка меж історичних ареалів м. Кривий Ріг» (1–4 етап). На основі цих досліджень та тверджень Г. І. Денисика і В. Л. Казакова територія міста Кривий Ріг, де представлені усі різновиди антропогенного ландшафту, вибрана нами для дослідження.

У розділі 2 «Характеристика об’єкту дослідження гірничодобувного району на прикладі Кривого Рогу» розглянуті питання історії м. Кривий Ріг, його територіального та містобудівного розвитку, формування забудови сельбищних та промислових ландшафтів:

У підрозділі 2.1 «Історія розвитку м. Кривий Ріг» вказано на те, що колонізація краю розпочалася з ХVІІ ст., наведений розподіл території на паланки та вказані напрями торгових шляхів. Визначено, що започаткували сучасне місто запорозькі козаки. Наголошено на тому, що вже у 1763 р., згідно з «Історією Херсонської єпархії», у сучасному центрі Кривого Рогу була освячена церква Св. Миколая; у 1750–1755 рр. в с. Зеленому, як вказував Д. Яворницький, вже існувала церква Св. Петра і Павла; у 1648 р. повсталі козаки та селяни під проводом Б. Хмельницького після битви під Жовтими Водами зупинялись біля корчми в районі сучасних В.Терен. Наявність церков та корчми свідчить про те, що на той час тут вже існували зимівники. Саме м. Кривий Ріг виникло у середині ХVІІ–ХVІІІ ст. У другій половині ХVІІІ ст. почалось дослідження залізних руд Криворіжжя. У 1774 р. тут побував академік А. Й. Гюльденштадт, у 1781 р. – академік В. Ф. Зуєв та професор М. Г. Ліванов, у 1799 р. – В. В. Ізмайлов. У ХІХ ст. дослідження корисних копалин проводили вчені М. П. Барбот де Марні, А. Й. Гюльденштадт, С. О. Конткевич, М. Клемм, П. Й. Кульшин, П. С. Паллас, Г. Д. Федосєєв, М. Ф. Шимановський та інші. Крім того, в розділі наведений короткий опис промислових підприємств та генеральних планів міста.

У підрозділі 2.2 «Територіальний розвиток міста» вперше розроблена ретроспективна схема, в основу якої покладені дати виникнення колишніх зимівників, хуторів, слобід, маєтків гірничих інженерів, котрі пізніше переросли в селища чи містечка, а зараз стали складовими частинами міста; також наведені короткі відомості про них. За нашими розвідками, з ХVІІ ст. відомі зимівники на злитті р. Саксагань та р. Інгулець, у селищах Зеленому, В. Терни, Вечірній Кут, на території «Криворіжсталі» (за припущеннями В. В. Тітова). З ХVІІІ ст. відомі наступні селища: Терни, Веселий Кут (за припущенням краєзнавців), Карачуни (зимівник Андрія Ляха), Рахманівка, Григорівка (Новий Кривий Ріг), Інгулець, Покровське. З ХІХ ст. – Диканька (або Катеринівка), садиба Колачевського (житловий масив ім.Леніна), Карнаватка, житловий масив ім. Р. Люксембург (робітниче селище біля рудників Лозуватського та Суха Балка), Дубова Балка (Велика), Рибасове, Краматорівка, Божедарівка, Коломійцево, Суха Балка, ім. Фрунзе (робітниче селище біля Новоросійського рудника), Дубова Балка (Мала, садиба О. Поля), Довгинцеве, Шмакове, Комінтерн, Олексіївка, Гданцівка (Данцівка), Олександрівка, ім. Артема (робітниче селище Галківського рудника), Бажанове, Новоіванівка, Червона Балка, ст. Роковата, ст. Кривий Ріг-Головний. Наголошено, що у ХХ–ХХІ ст. розвиток міста продовжується. Таким чином, утворився єдиний індустріально-ландшафтний організм.



У підрозділах 2.3 та 2.4 «Етапи містобудівного розвитку м. Кривий Ріг» та «Формування забудови сельбищних та промислових ландшафтів» розглядаються такі етапи промислового та архітектурно-містобудівного розвитку Кривого Рогу:

Початок розвитку міста (ХVІІ – сер. ХІХ ст.). У п. 2.3 на основі літературних джерел вказано, що у ХVІІ ст. окремі житла запорозьких козаків (курені, бурдюки, зимівники) були розкидані по всій території війська Запорозького Низового у найзручніших місцях, в основному, біля річок. На основі зимівників згодом виникли селища, що були приєднані до Кривого Рогу. У ХVІІІ ст. виростають села поміщиків і поселення колоністів. У 1829 р. Кривий Ріг перетворюється у військове поселення, у 1860 р. набуває статусу містечка. З розвитком промисловості виростають маєтки гірничих інженерів. Відповідно, у п.2.4 наведено опис козацьких осель, зокрема зимівників, збудованих за типом невеликих хуторів, дозвіл на будівництво та розміщення яких давала Запорозька Січ. Зазначено, що з часів активного розвитку міста збереглись житловий будинок поміщика В. Добровольського (1846 р.) в стилі класицизму в с. Зеленому (Інгулецький р-н), руїни будинку Маршавцева (1854 р.) (Центрально-міський р-н), садиба О. М. Поля (Дубова балка, Жовтневий р-н, 1860–1875 рр.) – організатора видобутку залізних руд.

Залізна лихоманка (1881 – 1900 рр.) й промисловий розвиток міста (1900 – 1917 рр.). У п. 2.3 описано інтенсивне освоєння території навколо сучасного міста, де один за одним відкриваються рудники, біля яких продовжують виростати маєтки промисловців, селища інженерно-технічних працівників та робітників. Визначені нами межі міста ХІХ – поч. ХХ ст. на основі накладання на сучасну топографічну основу архівних планів селища Кривий Ріг та плану селища Гданцівка. У п. 2.4 описані рудники як промислові об’єкти, видобуток руди, на яких вели акціонерні товариства та залізорудні компанії. Звернено увагу на будівництво Гданцівського чавуноливарного заводу АТ «Криворізьких залізних руд», утворення синдикатів «Продамет» та «Продаруд» та монополістичних союзів, бурхливий ріст житлового і громадського будівництва та культових споруд. Характерною рисою забудови цього періоду стало використання стилів історизму, цегляної архітектури, своєрідного місцевого криворізького стилю, який відзначається використанням природного каменю з цегляними деталями.

Післяреволюційне відновлення (1920-і рр.). У п. 2.3 наведені статистичні дані про кількість населення в Кривому Розі; у п.2.4 вказано про відбудову трьох найменш зруйнованих рудників: Артемівського (кол. Галківського), ім. К. Лібкнехта (кол. Шмаківського) і Жовтневого (кол. Ростковського), буро-вугільної шахти «Свобода», рудничної електростанції і механічного цеху Гданцівського заводу, будівництва нових шахт. Забудова міста відзначалась кращими зразками стилю конструктивізму.

Індустріалізація (1930 – 1941 рр.). У п. 2.3 наголошено, що у 1936 р. створено 3 міські райони: Центрально-міський, Дзержинський, Жовтневий. Почалась забудова Соцміста металургів. У п. 2.4 вказано, що закладені нові шахти, проводиться реконструкція низки шахт і рудників, створюється на базі центральних механічних майстерень спеціалізований завод гірничого устаткування (з 1937 р. – «Комуніст»). У 1931–1932 рр. будується металургійний, у 1936 р. – коксохімічний заводи. Споруджується Кресівське водоймище. У 1934 р. будується перша домна «Комсомолка». Ця дата вважається днем заснування Криворізького металургійного заводу, у 1935 р. була збудована друга, а у 1939 р. – третя домна. Поруч із заводом виростає селище «Криворіжсталі». Розвивається громадська та житлова забудова, архітектура якої віддзеркалює епоху індустріалізації, значна увага приділяється ансамблевій забудові.

Повоєнна відбудова (1944 – 1960 рр.). У п. 2.3 вказано, що після численних руйнувань почалась відбудова міста. З’явилось нове житлове поселення «Перемога» біля рудника ім. Дзержинського, зведені селища в Карачунах, у районі ПівдГЗК, Сухої Балки та інші, новий адміністративний центр в районі Соцміста. У п. 2.4 констатується, що до кінця 1944 р. вже було відбудовано 34 шахти. У 1944 р. після повернення з евакуації було відбудовано завод «Комуніст» як завод гірничого машинобудування. 1945 р. з метою збільшення потужностей доповнений проект відбудови КРЕС, у 1950-і роки КРЕС була введена в експлуатацію. У 1945 р. була відроджена домна №1 заводу «Криворіжсталь». У 1950–1955 рр. вступили в дію понад 20 шахт. Інтенсивно ведеться забудова селищ «Криворіжсталі», цементного, металургійного, коксохімічного заводів. 1940–1950 рр. значна увага приділяється відбудові та спорудженню палаців культури в стилі радянського класицизму. У 1958 р. закінчується будівництво 100-кілометрової магістралі, що з’єднала центр міста з північними та південними районами. У 1959 р. споруджується Карачунське водоймище.

1960–1980 рр., як вказано у п. 2.3, знаменуються будівництвом каналу Дніпро-Кривий Ріг.

У п. 2.4 наголошується, що виникла нова галузь – гірничозбагачувальна промисловість.

До 1975 р. запрацювало 5 великих гірничо-збагачувальних комбінатів (Південний, Новокриворізький, Центральний, Північний, Інгулецький). У 1972–1974 рр. запрацювала найбільша на той час у світі доменна піч №9 Криворізького металургійного заводу. В дію вводяться десятки нових підприємств. Значний розвиток отримує громадське та житлове будівництво – продовжують споруджуватись палаци культури. У 1975 р. отримало розвиток крупнопанельне житлове будівництво.

1990–2000 рр. У п. 2.3 та п. 2.4 підкреслено, що у зв’язку з переходом на новий рівень економічних відносин у 1990-х рр. намітився спад виробництва. У 2007 р. фахівцями ДП НДІмістобудування почав розроблятись новий генеральний план, який у 2011 р. переданий на основі результатів тендеру «Кривбаспроекту». Ці роки характеризуються відродженням культового будівництва. У 2001 р. створений ландшафтний заказник «Візірка» площею 121,1 га.

У розділі 3 «Історико-культурна спадщина сельбищного та промислового ландшафтів м. Кривий Ріг» розроблені: методологічні основи визначення пам’яток архітектури і містобудування та науки і техніки, ідентифікація пам’яток архітектури і містобудування й науки і техніки, об’єкти науки і техніки (споруди, визначні місця), класифікація історичних місць та об’єктів індустріального ландшафту гірничодобувного району на прикладі м. Кривий Ріг.

У підрозділі 3.1 «Методологічні основи визначення пам’яток архітектури і містобудування та науки і техніки» опрацьована нами на основі попередніх науково-дослідних робіт методична схема проведення досліджень для історичної забудови, містобудівних вузлів та об’єктів науки і техніки. Включає 4 етапи. На І етапі виконуються історіографічні та архівні дослідження. На ІІ – проводяться суцільні натурні обстеження з інвентаризацією історичної забудови та об’єктів науки і техніки (складаються облікові картки з короткою характеристикою об’єкта, світлинами його історичного вигляду та сучасного стану). На ІІІ етапі на основі експертних оцінок й ідентифікації з кращими зразками аналогічних історичних стилів чи етапів історичного розвитку промислових об’єктів з урахуванням місцевих традицій опрацьовуються висновки щодо їх цінності (пам’ятки місцевого значення, щойновиявлені та значні об’єкти). Крім того, визначається стан збереження, втрати деталей споруд, перебудови. На ІV, заключному етапі визначаються методи збереження пам’яток (для споруд - реставрація, для містобудівних вузлів – регенерація, ревіталізація, для об’єктів науки і техніки та їх залишків – методи консервації, рекомендації щодо рекультивації і створення культурного ландшафту).

У підрозділі 3.2 «Ідентифікація пам’яток архітектури і містобудування й науки і техніки» зазначено, що гірничодобувна та металургійна промисловість, як показують проведені нами історіографічні й архівні дослідження та натурні обстеження, стали основою розвитку забудови та розпланування м. Кривий Ріг, створили самобутній гірничопромисловий ландшафт для визначення найцінніших об’єктів та визначних місць з метою включення їх до Списку пам’яток нами розглядається весь міський ландшафт, який ми відносимо до сельбищного та промислового, зокрема всі типи споруд, оскільки вони пов’язані з промисловим розвитком міста.

Відповідно до Списку пам’яток культури та природної спадщини Управління містобудування і архітектури Криворізької міської ради нами проведені натурні обстеження пам’яток місцевого значення та щойновиявлених, приведені їх основні характеристики та технічний стан, в залежності від якого рекомендовано реставрувати об’єкти.

На основі детального обстеження об’єктів культурної спадщини, проведеного нами у 2007 р. за розробленою нами методичною схемою, звертаючи увагу на порівняння їх з пам’ятками – кращими зразками історичних стилів архітектури України і пам’ятками архітектури місцевого значення, що віддзеркалюють національні риси й місцеві традиції архітектури та будівництва, нами запропоновано включити до Списку низку щойновиявлених об’єктів архітектури та містобудування (окремих споруд та ансамблів) й науки і техніки, які в подальшому можуть набути статус пам’яток.

Серед об’єктів науки і техніки визначені споруди, визначні місця, унікальний техногенний рельєф із залишками об’єктів науки і техніки.

У підрозділі 3.3 «Об’єкти науки і техніки (споруди, визначні місця)» серед об’єктів науки і техніки виявлені споруди, визначні місця, до яких входить унікальний техногенний рельєф, затоплені рудники, місця втрачених промислових об’єктів і т. п.

До щойновиявлених об’єктів науки і техніки нами віднесені електростанції непрацюючих рудників, башта КРЕС, металеві клепані стовпи лінії електропередач, складові комплексу залізничного вокзалу Кривий Ріг – Головний, будинок якого є пам’яткою місцевого значення, споруди комплексу економії М. С. Харіна, діючі гідротехнічні споруди, залишки об’єктів науки і техніки дореволюційного часу (стічні арки, споруди відкатної дороги та інш.). До визначних місць ми віднесли місце розташування першого чавуноливарного заводу, фрагменти перших кар’єрів видобутку залізної руди, місця перших криворізьких шахт, 5-ої шахти, затоплений рудник урочища Візірка, техногенний рельєф, що включає провальні обрушення, провальні вирви, вервечкові провали. До значних об’єктів ми віднесли шахти та гірничо-збагачувальні комбінати, які відіграють домінуючу роль в архітектурній композиції міста.

У підрозділі 3.4 «Класифікація історичних місць та об’єктів індустріального ландшафту гірничодобувного району на прикладі м. Кривого Рогу» приведена, як доповнення до вже існуючих класифікацій, опрацьована нами класифікація таким чином: за походженням: індустріальні ландшафти, що виникли внаслідок свідомої людської діяльності; такі, що виникли внаслідок дії непередбачуваної випадковості чи сил природи – як відповідь на дії людини; за взаємодією з природним оточенням: такі, що зараз експлуатуються; виведені з експлуатації; які зберігають свою антропогенну форму; які пройшли процес рекультивації; рекультивуються природним шляхом.

Класифікація історичних місць та об’єктів науки і техніки індустріального ландшафту гірничодобувного району Кривого Рогу є основою для розробки методів їх збереження (музеєфікації, консервації, реставрації, регенерації).

У розділі 4 «Концептуальні засади та шляхи збереження історико-культурної спадщини сельбищного та промислового ландшафтів» розглянуті: загальні положення охорони культурної спадщини (зони охорони, історичні ареали), визначення поняття «пам’ятка індустріального ландшафту», наукові засади організації парків-музеїв індустріальної культури (скансенів), методичні основи організації парків-музеїв індустріальної культури просто неба (скансенів).

У підрозділі 4.1 «Загальні положення охорони культурної спадщини (зони охорони, історичні ареали)» наведені у відповідності до Закону України «Про Охорону культурної спадщини» постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. за № 318 «Про затвердження порядку, меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць» та ДБН Б.2.2-3:2012 «Склад та зміст історико-архітектурного опорного плану населеного пункту».

У підрозділі 4.2 «Визначення поняття «пам’ятка індустріального ландшафту» наголошується на тому, що це поняття об’єднує пам’ятки науки і техніки, до яких віднесені унікальні промислові, виробничі, науково-виробничі, інженерні, інженерно-транспортні, видобувні об’єкти або їх залишки, що визначають рівень розвитку науки і техніки певної епохи, певних наукових напрямів або промислових галузей та історико-культурного середовища техногенних ландшафтів, яке входить в охоронну зону цієї пам’ятки і поєднане з пам’яткою функціонально та історично.

У підрозділі 4.3 «Наукові засади організації парків-музеїв індустріальної культури (скансенів)» визначено, що ландшафтні парки та музеї індустріальної культури просто неба (скансени «in situ») – це найкращі форми популяризації історії розвитку індустріальної спадщини, найкращий спосіб комплексної презентації об’єктів, знарядь, методів та технологій видобутку корисних копалин, ознайомлення із зародженням та становленням індустріальної культури.

Приведений світовий досвід створення таких парків-музеїв. Зазначено, що в Україні прикладом рекультивації марганцеворудних кар’єрно-відвальних комплексів є створення Олександрівського парку в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області (автори архіт. В. Г. Маєвська, М. А. Бялик). Створення парку розпочалось у 1969 р. На першому етапі проводились роботи із розпланування гірничопромислового рельєфу. Рекультивація полягала у нанесенні родючого шару ґрунту, залісненні утворених пагорбів, засіванні багатолітніх трав, обводненні території. У центральній частині відвалами порід створений пагорб. На дні кар’єру сплановано вузьку долину. Парк складається з чотирьох зон: рівнинної (з боку міста), де розміщено три входи; терасної, на якій розташовані спортивні майданчики та театр, ділянок з витягнутим водоймищем та з озеленення для тихого відпочинку. Для визначення принципів відтворення ландшафту проводилась комплексна оцінка території та визначались шляхи її багатофункціонального вирішення.

Звернуто увагу на те, що в Україні фахівцями Інституту природокористування та екології НАН України (м. Дніпропетровськ, автори А. Г. Шапар, О. О. Скрипник, С. М. Сметана та інші) розроблена програма «Використання порушених земель гірничодобувних підприємств в якості відновлюваних елементів в екомережі Криворізького залізорудного та Нікопольського марганцеворудного басейну», яка передбачає створення Інгулецького довжиною понад 130 км та Солоно-Базавлуцького довжиною 80 км екологічних коридорів. Інститутом уже спроектовано чотири ландшафтні заказники: «Візірка», «Інгулецький», «Богданівський» та «Кільцевий», які органічно вписалися в систему екокоридорів регіональної та національної екомережі, та розробляються проекти ще для тринадцяти екозаказників. Крім того, в Україні розроблені проекти парків-музеїв індустріальної культури просто неба «in situ». Серед них музей індустріальної культури Подільського полісся (автори Г. І. Денисик, О. П. Чиж), пропозиції стосовно проектів музеєфікації давнього рудника «Картамиш» на основі створення археологічного музею-заповідника нового типу, що об’єднує функції музейного показу об’єкту з археологічними та науково-технічними дослідженнями (автори Г. І. Гайко, Ю. М. Бровандер) та організації ландшафтно-індустріального парку просто неба на території залишків рудників «Червоного пласта» у м. Кривий Ріг (автори В. Л. Казаков, О. О. Калініченко, О.Є. Куліковська, В. В. Тітов, С. В. Ярков), що дозволить наочно репрезентувати історію розвитку гірничодобувної промисловості Кривого Рогу з 1886 – 1937 рр. У підрозділі вказано, що ми також пропонуємо, згідно з науково-дослідною роботою «Розробка меж історичних ареалів м. Кривий Ріг» (О. М. Титова, Т. Д. Товстенко, Ю. Г. Тютюнник, М. Ю. Тямін, О. В. Бачинська), за нашими розвідками місця розташування щойновиявлених пам’яток науки і техніки: трансформаторної підстанції на транспортній магістралі, електростанцій рудників О. М. Колачевського, ім. Леніна та визначити їх як щойновиявлені пам’ятки індустріального ландшафту, а вище зазначені об’єкти – реставрувати. Навколишнє середовище фрагментів мосту Катерининської залізниці (1894 р.), стічної арки і залишків дренажної системи трактувати як щойновиявлену пам’ятку індустріального ландшафту, вище зазначені об’єкти науки і техніки законсервувати та музеєфікувати. На цих місцях пропонуємо створити філії музеїв індустріальної культури просто неба. Наголошено, що втілення в життя цих пропозицій є одним з найактуальніших завдань.

У підрозділі 4.4 «Методичні основи організації парків-музеїв індустріальної культури просто неба (скансенів)» опрацьовані основні положення та методична схема організації таких музеїв на основі світового та вітчизняного досвіду на порушених гірничодобувною промисловістю ландшафтах. На І етапі для визначення території парку-музею проводяться дослідження гірничодобувного району на основі архівних, краєзнавчих, історіографічних джерел, опитування очевидців і натурні обстеження місць розробки корисних копалин із залишками об’єктів науки і техніки (шахт, рудників тощо). На ІІ етапі на основі архівних і історіографічних джерел, а також опитування очевидців складається карта гірничодобувної території на різних стадіях її розвитку та карта сучасного стану. Методом накладання різночасових карт визначається розташування об’єктів, які збереглись та які частково збереглись, а також тих, що зникли. Виявляються залишки об’єктів за ступенем їх збереженості, історичною цінністю. На ІІІ етапі розробляється проект парку-музею, визначаються зони охорони та методи консервації. На IV етапі з метою створення культурного ландшафту техногенний рельєф підлягає рекультивації, перед якою бажано визначити вік відвалів та з метою подолання негативного впливу проводиться еколого-ландшафтне дослідження і розробляються рекомендації щодо його рекультивації (створення основи техногрунтів, підбір рослинного покрову, дерев).



ВИСНОВКИ

Результатом проведеного дисертаційного дослідження стали наступні висновки, що відповідають поставленим завданням:

1. Встановлено, що сучасний стан техногенних ландшафтів та індустріальної спадщини Криворіжжя, що є складовою частиною антропогенних ландшафтів, свідчить про необхідність застосування нових методів у науковому вивченні процесів їх перетворення, а саме: використання системного підходу в дослідженні та комплексному обстеженні техногенного рельєфу.

2. Одним із регіонів, де представлені, за твердженнями Г. І. Денисика, В. Л. Казакова та на наш погляд, всі різновиди індустріального ландшафту, може слугувати територія міста Кривий Ріг, яка визначена для дослідження. Наукові дослідження корисних копалин на терені Криворіжжя розпочались у II половині XVIIІ ст., видобуток залізних руд – за часів Скіфської держави VII – III ст. до н. е. та відновився з кінця XIX ст. (1881 р.) й продовжується до нашого часу.

3. Наголошено, що початок зародження сучасного міста поклали запорозькі козаки. Кривий Ріг складається з низки поселень, основою виникнення та розвитку яких були відомі з ХVІІ ст. зимівники і хутори запорозьких козаків, слободи переселенців, пізніше – осередки видобутку корисних копалин з розміщеними біля них маєтками гірничих інженерів та робітничих поселень. На сьогодні вони об’єднані транспортною магістраллю в єдиний містобудівний організм.

4. На основі архівних й історіографічних джерел нами вперше опрацьована ретроспективна схема територіального розвитку міста, в основу якої покладені дати виникнення колишніх зимівників, хуторів, слобід, на території яких пізніше розпочалась розробка залізних руд. Згодом робітничі селища та містечка в процесі свого розвитку стали частинами міста Кривий Ріг.

5. На основі аналізу соціально-економічного та історичного розвитку сельбищного та промислового ландшафтів автором вперше розроблена періодизація розвитку Кривого Рогу. Визначені такі етапи формування розпланування та забудови міста: початок зародження міста (XVII – сер. XIX ст.), «Залізна лихоманка» (1881 – 1900 рр.) й промисловий розвиток міста (1900 – 1917 рр.), післяреволюційне відновлення (1920-і рр.), індустріалізація (1930 – 1941 рр.), повоєнна відбудова (1944 – 1960 рр.), 1960 – 1980 рр., 1990 – 2000 рр.

6. Опрацьовані авторські концепції методологічних основ визначення пам’яток архітектури та містобудування й науки і техніки. Вони включають чотири етапи: І – історіографічні та архівні дослідження, ІІ – суцільні натурні обстеження з інвентаризацією історичної забудови та об’єктів науки і техніки, ІІІ – експертні оцінки з акцентами на проведення ідентифікації запропонованих до Списку пам’яток об’єктів з кращими зразками архітектури і містобудування історичних стилів чи етапів розвитку промислових об’єктів та пам’яток з використанням місцевих традицій, IV етап – визначення методів збереження та використання щойновиявлених об’єктів архітектури, містобудування, індустріальної спадщини, науки і техніки та ландшафтів.

7. Основою розвитку забудови та розпланування м. Кривий Ріг, як показують проведені нами історіографічні й архівні дослідження та натурні обстеження, стала гірничодобувна та металургійна промисловість. У зв’язку з цим весь міський ландшафт нами віднесений до сельбищного та промислового.

8. Розроблена, як доповнення до вже існуючих, авторська класифікація історичних місць і об’єктів індустріального ландшафту гірничодобувного району таким чином:



  • за походженням: внаслідок свідомої діяльності людини;

  • ті, що виникли внаслідок дії непередбачуваних випадковостей чи

непереможних сил природи як відповідь на дії людини;

  • за взаємодією з природним оточенням – такі, що зараз експлуатуються;

  • виведені з експлуатації: які зберігають свою антропогенну форму;

  • які пройшли процес рекультивації;

  • рекультивуються природним шляхом.

9. Визначено поняття «пам’ятка індустріального ландшафту», що об’єднує пам’ятки науки і техніки або їх залишки та історико-культурне середовище техногенних ландшафтів, яке входить в охоронну зону цієї пам’ятки і поєднане з пам’яткою функціонально та історично.

10. Запропоновані наукові засади організації парків-музеїв індустріальної культури просто неба (скансенів «in situ» на основі вітчизняного та світового досвіду). На основі аналізу світового досвіду щодо збереження індустріальної спадщини гірничодобувної промисловості, об’єкти, що створюються на місцях видобутку корисних копалин, можна підрозділити на такі типи:

1) ландшафтні заказники чи дендрологічні парки індустріальної культури;

2) екологічні смуги – коридори рекультивованого ландшафту;

3) парки-музеї індустріальної культури просто неба (скансени), що включають рекультивацію земель, консервацію залишків індустріальних об’єктів, пам’яток науки і техніки та їх музеєфікацію;

4) музеї гірничодобувної промисловості, створені в промислових зонах.

11. Запропоновано методичні основи організації парків-музеїв просто неба (скансенів «in situ») на основі вітчизняного та світового досвіду, пристосування залишків споруд під музеї, організація окремих музеїв на основі непрацюючих шахт; створення індустріально-ландшафтних парків.

На І етапі для визначення території парку-музею проводяться дослідження гірничодобувного району на основі архівних, краєзнавчих, історіографічних джерел, опитування очевидців і натурні обстеження місць розробки корисних копалин із залишками об’єктів науки і техніки (шахт, рудників тощо).

На ІІ етапі на основі архівних і історіографічних джерел, а також опитування очевидців складається карта гірничодобувної території на різних стадіях її розвитку та карта сучасного стану. Методом накладання різночасових карт визначається розташування об’єктів, які збереглись та які частково збереглись, а також тих, що зникли. Виявляються залишки об’єктів за ступенем їх збереженості, історичною цінністю.

На ІІІ етапі розробляється проект парку-музею, визначаються зони охорони та методи консервації.

На IV етапі визначено, що з метою створення культурного ландшафту техногенний рельєф підлягає рекультивації, перед якою бажано визначити вік відвалів, та з метою подолання негативного впливу проводиться еколого-ландшафтне дослідження і розробляються рекомендації щодо його рекультивації (створення основи техногрунтів, підбір рослинного покрову, дерев).
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ У ФАХОВИХ ВИДАННЯХ

1. Тямін М. Ю. Етапи містобудівного розвитку м. Кривий Ріг / М. Ю. Тямін // Праці Центру пам’яткознавства. – Вип.16. – К., 2009. – С. 255–265.

2. Тямін М. Ю. Територіальний і розпланувальний розвиток м. Кривий Ріг / Т. Д. Товстенко, М. Ю. Тямін // Праці Центру пам’яткознавства. – Вип.16. – К., 2009. – С. 249–255.

3. Тямін М. Ю. Класифікація історичних об’єктів індустріального ландшафту гірничодобувного району на прикладі Кривого Рогу / М. Ю. Тямін // Праці Центру пам’яткознавства. – Вип.19. – К., 2011. – С. 247–260.

4. Тямін М. Ю. Історія розвитку гірничодобувного району на прикладі Кривого Рогу / М. Ю. Тямін // Праці Центру пам’яткознавства НАН України і УТОПІК. – Вип.20. – К., 2012. – С. 248–259.

5. Тямін М. Ю. Наукові засади організації парків-музеїв індустріальної культури (скансенів) / М. Ю. Тямін // Праці Центру пам’яткознавства. – Вип. 21. – К., 2012. – С. 17–21.

6. Тямин М. Ю. История формирования урбанизированных ландшафтов Кривого Рога / М. Ю. Тямин // Научная дискуссия: инновации в современном мире. – № 2 – М., 2014.


ПУБЛІКАЦІЇ,ЩО ДОДАТКОВО ВІДОБРАЖАЮТЬ

РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
7. Тямін М. Ю. Методичні основи визначення пам’яток архітектури і містобудування та науки і техніки / М. Ю. Тямін // Треті Зарембівські читання: Матеріали третіх Зарембівських Всеукраїнських наукових читань // Українське пам’яткознавство: сучасні проблеми та тенденції, присвячені 20-річчю Центру пам’яткознавства НАН України і УТОПІК (м. Київ, 23 травня 2011 р.): Зб. наук. праць. – К., 2011. – С.53–57.

Анотація
Тямін М. Ю. Ідентифікація та збереження пам’яток історичного індустріального ландшафту гірничодобувного району (на прикладі м. Кривий Ріг). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 26.00.05 – Музеєзнавство. Пам’яткознавство. – Центр пам’яткознавства Національної академії наук України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. – Київ, 2014.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню історії розвитку індустріальних ландшафтів гірничодобувного району крізь призму збереження самобутніх пам’яток архітектури й містобудування, зокрема науки і техніки (споруд, визначних місць) на прикладі м. Кривий Ріг, який за дослідженнями науковців, має майже всі типи промислових антропогенних ландшафтів.

У дисертації опрацьовані ретроспективна схема територіального розвитку м. Кривий Ріг в залежності від знаходження гірничодобувних об’єктів, методологічні основи визначення пам’яток, зокрема науки і техніки, з урахуванням їх ідентифікації з існуючими зразками. На основі аналізу світового та вітчизняного досвіду розроблені наукові засади та методичні основи організації парків-музеїв індустріальної культури просто неба (скансенів) «in situ» – наочного посібника для вивчення історії розвитку гірничодобувної промисловості.



Ключові слова: історичний індустріальний ландшафт, гірничодобувний район, музеєфікація, музеї індустріальної культури просто неба (скансени) «in situ».

Аннотация
Тямин М. Ю. Идентификация и сохранение памятников исторического индустриального ландшафта горнодобывающего района (на примере г. Кривой Рог). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 26.00.05 – Музееведение. Памятниковедение. – Центр памятниковедения НАН Украины и Украинского общества охраны памятников истории и культуры. – Киев, 2014.

Диссертация посвящена комплексному исследованию истории развития индустриальных ландшафтов горнодобывающего района сквозь призму сохранения самобытных памятников архитектуры и градостроительства, а в частности науки и техники (сооружений, выдающихся мест) на примере г. Кривой Рог, который, в соответствии с исследованиями ученых, имеет почти все типы промышленных антропогенных ландшафтов.

В диссертации впервые разработаны ретроспективная схема территориального развития г. Кривой Рог, в основу которой положены даты возникновения казацких зимовников, хуторов, слобод переселенцев, на территории которых впоследствии возникли горнодобывающие предприятия, что способствовало росту и преобразованию поселков и местечек в части города Кривой Рог. Таким образом, на территории города возник сплав промышленного и селитебного ландшафтов, которые определяют своеобразие его современного облика. На основе анализа социально-экономического и исторического развития определены следующие этапы формирования планировки и застройки Кривого Рога: начало зарождения города (XVII–сер. XIX вв.), железная лихорадка (1881 – 1900 гг.) и промышленное развитие города (1900 – 1917 гг.), послереволюционное восстановление (1920-е гг.), индустриализация (1930 – 1941 гг.), послевоенное восстановление (1944 – 1960 гг.), 1960 – 1980 гг., 1990 – 2000 гг.

Разработаны авторские концепции методологических основ определения памятников архитектуры и градостроительства, а также науки и техники для исторической застройки, где:


  • на I этапе проводятся историографические и архивные исследования, які

пройшли процес рекультивації;

  • на II проводятся сплошные натурные обследования с инвентаризацией исторической застройки и объектов науки и техники;

  • на III этапе на основе экспертных заключений и сравнения с лучшими образцами соответствующих исторических стилей или этапов развития промышленных объектов, а также с учетом местных традиций разрабатываются выводы об их ценности (памятники, вновь выявленные, значительные объекты). Кроме того, выявляются утраченные детали объектов;

  • на IV, заключительном этапе определяются методы сохранения исторического наследия и его дальнейшего использования.

На основе сплошного, более детального обследования объектов культурного наследия, проведенного нами в 2007 г. в соответствии с разработанной методической схемой нами предложено включить в Список памятников ряд вновь выявленных объектов архитектуры и градостроительства (отдельных сооружений и ансамблей), а также науки и техники.

К объектам науки и техники отнесены сооружения, значительные места (уникальный техногенный рельеф, затопленные рудники, места утраченных выдающихся исторических промышленных объектов). Нами дано авторское определение понятия «памятник индустриального ландшафта», объединяющее памятники науки и техники, к которым отнесены уникальные промышленные, производственные, научно-производственные, инженерные, инженерно-транспортные, горнодобывающие объекты или их остатки, определяющие уровень развития науки и техники соответствующей эпохи, научных направлений или промышленных отраслей и историко-культурной среды техногенных ландшафтов, входящие в охранную зону этого памятника и соединенные с памятником функционально и исторически.

Приведен мировой опыт создания парков-музеев индустриальной культуры (скансенов) и проекты отечественных авторов. Воплощение в жизнь этих проектов – одна из наиболее актуальных задач. На основе анализа мирового и отечественного опыта разработаны научные и методологические основы организации парков-музеев индустриальной культуры под отрытым небом (скансенов) «in situ» – наглядного пособия для изучения истории развития горнодобывающей промышленности.

На I этапе для определения территории парка-музея проводятся исследования горнодобывающего района на основе архивных, краеведческих, историографических источников, опрос очевидцев и натурное обследование мест разработки полезных ископаемых с остатками объектов науки и техники (шахт, рудников и т. п.).

На II этапе на основе архивных историографических источников, а также опроса очевидцев составляется карта горнодобывающей территории на различных стадиях ее развития и карта современного состояния. Методом наложения разновременных карт определяют размещение объектов, сохранившихся или частично сохранившихся, а также утраченных. Идентифицируются остатки объектов в соответствии со степенью их сохранности и исторической ценностью.

На III этапе разрабатывается проект парка-музея, определяются зоны охраны и методы консервации.

На IV этапе с целью создания культурного ландшафта техногенный рельеф подлежит рекультивации, перед которой желательно определить возраст отвалов и с целью преодоления негативного воздействия провести эколого-ландшафтные исследования, а также разработать рекомендации рекультивации (создание основы техногрунтов. Подбор растительного покрова, деревьев).

Ключевые слова: исторический индустриальный ландшафт, горнодобывающий район, музеефикация, музеи индустриальной культуры под открытым небом (скансены) «in situ».

SummАry
Tyamin M. Yu. Identification and preservation the monuments of historical industrial landscape of mining extractive region (for example Kryvy Rith).

The dissertation on competition of scientific degree of the candidate of historical sciences on speciality 26.00.05 – Мuseology. Investigation of culture heritage. – Center of Protection and Investigation of Monuments of the National Academy of Sciences of Ukraine and the Ukrainian Society of Protection of the Historical and Culture Monuments. – Kyiv, 2009.

The dissertation is the complex research of historical development of the industrial landscape mining extractive region through the prism of the preservation of the original monuments of architecture and planning especially the science and technique (structure, remarkable (outstanding) places) for example Kryvy Rith which to the research of scientists have (possesses) the all of types the industrial anthropological landscape.

There working out the retrospective scheme of territorial development of Kryvy Rith dependent on the mining extractive objects and systematic basis of bring to lights, especially the monuments of the science and technique with calculation their identification to exist model.



On basic analysis of the world and native experience be worked the scientific and systematic bases of the organization the park-museums of industrial culture under open sky «in situ». These objects are basic for learning of history development of mining extractive industrial.

Key words: historical industrial landscape mining extractive region, museumfication, the museums of industrial culture under open sky «in situ».


Каталог: wp-content -> uploads -> 2014
2014 -> Інтегрований підхід на уроках української мови і літератури
2014 -> Методика превентивного
2014 -> Комунальний заклад «рівненська обласна наукова медична бібліотека» рівненської обласної ради
2014 -> Екологічна культура невід’ємна якість свідомого, високо вихованого громадянина
2014 -> Урок №1 Образотворче мистецтво
2014 -> Інноваційні технології як чинник оптимізації педагогічної теорії І практики
2014 -> Соціалізація дітей та учнівської молоді в сучасному освітньому просторі
2014 -> Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи слухачів курсів підвищення кваліфікації
2014 -> Проблема наступності в роботі початкової школи І дошкільного навчального закладу в умовах освітнього округу тетяна Башинська


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©res.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка